Не памьятаю чому я зникла з цього ресурсу, мабудь подіі 14 року вплинули на мене не тільки політичні , а й сімейні. 14 рік був тяжкий морально та фізічно. Тому мабудь я і закинула блог. За сім років багато чого змінилось. Я змінилась А ще поповнення в нашій сімьї....ні це не дитина, це маленіке пухнасте створіння. Тепер останні 6 років наше життя починається не з випити каву спокійно, а пойти гуляти і в дощ і в сніг. А ще, одна дитина встигла закінчити школу та універ, а інша піднятися в...

Читати далі...

- Тобі треба мати велику морозильну камеру- Я не хочу великий холодильник брати, бо це не естетично- Але там будуть полуфабрикати, смородина, голубці, червона риба (по акції) ..- Я не їм смородину, риба тепер дорога і голубці треба самою крутити. Погана з тебе хазяйка- Я хочу життя проживати, а готувати лише з бажанням це робити[Приєднана картинка]Льоля - кошеня, що потребує уваги кожен день. Є ще пес, є ще люди!![Приєднана картинка]Час - це головний наш ресурс. Я на вихідних

Нахабство - це друге щастяА що ж тоді перше щастя? (питання до вас)як на мене, це відноситись до всього з долею іронії та пучком позитиву[Приєднана картинка] Б'єрк та її Utopia

Рослини придумали самозахист, щоби вижити, - отрути, вонючі масла..(Перці, м'яти, та ін.).Щоб тварини від них відсахувались, не їли, не знищували... Не допомагає)))) Люди все одне їдять. .Знищують їх цим. (вживанням ради смаку, ради вигобнутись, заради відчуттів..Нічого рослин від Людини не рятує))...- Викриваю Таємниці Світу на маловідомому людству сайті в одному екземплярі з двома коментами результату)..Тепер мислимо з точки зору Людини - Як же так - теоретично це отрути...

Читати далі...

Ліс Сонце в небі світить, коники співа. Я до лісу лину, як дитя до неньки. Ліс до себе манить і дзюрчить ріка. До нас досягає, смак його життя! ...хвоя й ароматна липа, різнотрав'я і малини смак. Я до тебе лину, як до парубка в обійми. Я і в сні, і наяву пам'ятаю запах твій і твою росу. Щедрість ягід та грибів, Та цілющих трав. Я безмежно вдячна і низькій тобі уклін. 13.07.22

[Приєднана картинка]

Все-таки запощу, бо вже дістало. Поки люди намагаються виграти реальний бій, я тут не можу справитись з звичайною ситуацією.Як розпізнати, що тебе вирішили надати родичі? Заходжу я, значить, в ванну, а там замість твоїх речей всю поличку перед раковиною зайняли різноманітні пінки для бриття всіх видів, які я так розумію, повинні символізувати фразу "Вгадай хто приїхав!". Вони скрізь! Сюрприз, так би мовити. Проте, людина потім, схоже, передумала і в куточку на самій раковині поставила ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Обережно! Вірш про волонтерство з хейтспічем та матюками) Я не знаю що там як там, а у мене все гаразд, я в житті вже розібралась. Знаю хто тут підарас. Я канєша не геройка не воячка «на нулі», зате точно знаю як це - битись на своїй землі. Чоловік наразі в лісі, в десантурі на війні, ну а я в гламурній хаті храм із лісом у вікні. Роздивляюсь і милуюсь знову йде життя на лад. Перемога буде наша. Згине клятий психопат. Я канєша не геройка не воячка на «нулі»...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Чому одні люди, захворівши якимось навіть незначним захворюванням, не можуть вилікуватися і вмирають? А деякі хворі з так званими «невиліковними» хворобами знаходять в собі сили і одужують? Чому одні люди швидко і легко реалізують свої наміри, а у інших на втілення бажань йдуть роки? Відомо, що людина сама створює собі всі хвороби і проблеми. Ми навіть знаємо, де шукати причини своїх недуг і як працювати над собою. Але на вчинення будь-якої роботи (в тому числі і по...

Читати далі...

Читаю новини, дивлюся в ютубі... панікую... не знаю, що робити...Карта укриття - там чорт ногу зломить, наче коло мене хіба що підземний перехід... метро - є питна вода, вентиляція, герметизація, але - на той самий випадок червона гілка не працюватиме, оскільки вважається небезпечною, а я мешкаю в самому кінці червоної гілки...А що з котом робити?Одним словом, бігти нема куди, то й валізу збирати не варто?А щодо валізи - послухала рекомендації фахівців, почитала інструкцію на випадок від...

Читати далі...