хочу сюда!
 

Ulia

32 года, близнецы, познакомится с парнем в возрасте 28-40 лет

Заметки с меткой «волонтери»

Привіт, друзі! Запрошую вас до vizitua.com

Мета цього проекту розвиток і підтримка всього українського на просторах інтернету! vizitua.com

А пан Ланс - молодець

Ось і доказ маємо ;)

https://www.facebook.com/groups/1135347203224380/permalink/1256450857780680/ Кому не шкода пара гривень - приєднуйтеся!

Марш-КИДОК

Розповідь про те, як новий очільник Київської ОДА Олександр Горган та мер Березані Володимир Тимченко довели президенту, що українському війську в АТО не обійтись без їхньої особистої волонтерської допомоги…


Губернатор Київщини Олександр Горган інспектує хід підготовки до марш-кидку

28 жовтня, представляючи Олександра Горгана в якості нового голови Київської обласної держадміністрації, Петро Порошенко наголосив, що за два з половиною роки Україні вдалось створити практично з нуля одну з найефективніших на європейському континенті армій. «Сьогодні український воїн нагодований, одягнений, навчений та озброєний», – заявив Президент України перед аудиторією слухачів, серед яких були голови райдержадміністрацій та мери міст обласного підпорядкування. Та, незважаючи на безапеляційний тон Петра Порошенка, держслужбовці йому не повірили. І першим, хто піддав сумніву слова Президента, став… новопризначений голова Київської ОДА Олександр Горган. Не пройшло і півтора місяці перебування на посаді, як він зініціював особисту доставку гуманітарного вантажу військовим на передову. Відповідно до повідомлення на офіційному сайті Київської ОДА, ініціативу Горгана очільники РДА і мери міст Київщини «зустріли з ентузіазмом». На жаль, не інформується, чи супроводжувалася «ініціатива» Горгана наказом про те, що до матеріально-технічного забезпечення армії повинні приєднатись працівники бюджетних установ. Проте міський голова м. Березань Тимченко зрозумів «натяк» шефа саме так. Діючи за принципом «примусь його товкти, так він у ступі дно проб’є», Володимир Григорович, «нє мудрстуя лукаво», швидко знайшов спонсорів для фінансування «колони гуманітарної допомоги». Ними стали лікарі, санітарки, вчителі, вихователі дитсадків тощо. Саме вони – як найбільш заможні наші співгромадяни – повинні були «добровільно» відрахувати зі своєї зарплатні одноденний заробіток заради забезпечення урочистого «марш-кидка» обласних та місцевих чиновників на передову.

«Пацан сказал – пацан сдєлал…»


Міський голова Березані Володимир Тимченко 

2 грудня голова Київської ОДА дав відповідні доручення головам райдержадміністрацій та мерам міст Київщини, а 9 грудня міський голова Березані В. Тимченко вже підписав лист-звернення до керівників підприємств, установ та організацій міста про збір гуманітарного вантажу для 43-ої окремої артилерійської бригади, розташованої в с. Дівички:

«Просимо Вас проявити свій патріотичний обов’язок у зв’язку з організацією 23 грудня 2016 року відправки до зони проведення антитерористичної операції гуманітарної допомоги військовослужбовцям 43-ої окремої артилерійської бригади с. Дівички (43 ВА Бр в/ч В2050) підшефної частини м. Березань.

Будемо вельми вдячні за перерахований одноденний заробіток працівників очолюваної Вами установи на цільовий розрахунковий рахунок Березанської міської благодійної організації «Фонд громади м. Березань» до 15.12.2016 року.

ЄДРПОУ/ДРФО 38065546; ПАТКБ Приватбанк; Код банку: 321842; р/р 26005053138759 «Приватбанк».

Завчасно вдячні за підтримку та порозуміння».


Ось так невимушено, чітко і прозоро, мер дав зрозуміти березанцям, що влада знову потребує грошей. Спочатку скидались на встановлення другого у Березані пам’ятника Т. Г. Шевченку (за влучним спостереженням О. Горгана, збір коштів можна було б охрестити «Григоровичу від Григоровича»), а у передноворічні свята терміново – до 15 грудня! – громада мала всім миром скинутися на виконання «патріотичного обов’язку». Заклик міського голови пролунав так, ніби до цього часу військовий збір із заробітку громадян України йшов на підтримку армії окупанта.

І почалося! Керівники підприємств, установ та організацій міста ледь не поперечіплювались – так поспішали вкластися у відведений мером термін. Складалися колективні заяви, народ прямо «в чергу ставав», аби напередодні новорічних свят віддати кровно зароблені. А хто не проявляв свідомість – того на «чорний список» та й на килим до начальства. Мовляв, ти що, такий-сякий, роботою не дорожиш? Та на твоє місце завтра десять прийдуть! Звісно, про це мало хто розповідає на широкий загал, більше спілкуються на кухнях та в соцмережах.

З роботою зараз несолодко. Робочих місць у Березані – катма. А втратиш роботу – будеш ходити в одних штанях чотири роки та труси раз у сім років мінятимеш, як передбачено споживчим кошиком українця. Тому неохоче, понуривши голови, але березанці вимушені були йти назустріч «проханням» влади. А тій того тільки й треба.


«Українські солдати мають відчувати підтримку та допомогу, – веде своє Олександр Горган. – Таку ж поїздку, дасть Бог, здійснимо і на Великдень. Щоб напередодні свят підняти бойовий дух наших захисників і допомогти їхній перемозі».

Так що, готуйтесь, православні, піднімати бойовий дух наших бійців. Збирайте гроші та не прив’язуйтесь до них – віддавайте легко! Ви ж не народні депутати чи високопосадовці якісь, щоб мільйонні статки дома готівкою тримати.

  
Все для фронту. Все для перемоги

Аби ідея про спонсорування марш-кидка швидше опановувала маси, запустили відеорепортаж про те, як свідома частина населення «козирнула» у відповідь на заклик мера, і розмістили не де-небудь, а знову ж таки на офіційному сайті Березанської міської ради. Ось що говорили на камеру наші керівники підприємств.


Мер Володимир Тимченко трохи доклав і своїх рук…

Керівник ТОВ «Елмер» Ігор Ломака, наприклад, розповів, що у складі березанської делегації передав військовим освітлювальне обладнання. Незрозуміло, правда, коли встиг, якщо відправка гуманітарного вантажу призначалася на 23 грудня, а відеорепортаж місцеві журналісти видали нагора… 16 грудня(?!).

Директор ТОВ «Березанська суконна фабрика» Віктор Тіхонов повідомив, що «кожен працівник фабрики дав згоду перерахувати свій одноденний заробіток на рахунок, який нам видали (цільовий рахунок), 10 тис. грн».

Директор «АвтоНомія» Олег Сивак поділився з березанцями своїми міркуваннями: «В планах нашої організації долучитися до даної акції та надати всебічну допомогу військовослужбовцям, які перебувають у зоні АТО. Адже ми не перший рік цим займаємося і розуміємо, що гостра проблема в теплому спорядженні, харчах, профілактиці. Тому ми підтримуємо дану акцію і будемо максимально до неї залучатися».

Приватний підприємець Олександр Левченко повідомив, що він також долучився до «цього діла» і закликав «по можливості максимально, але по можливості, прикласти зусилля», аби «хлопцям було приємно!»

Галина Рудківська, голова Асоціації підприємців м. Березань розповіла, що разом з чоловіком перерахували одноденний заробіток своїх працівників та ще й хочуть допомогти бійцям продуктами харчування…

Приватний підприємець Андрій Хоменко виявився білою вороною і рубонув правду-матку: він категорично проти перерахування одноденного заробітку працівників підприємств, установ та підприємств міста, тому що люди виконали свій обов’язок перед державою, сплативши військовий збір. Народ і так обклали податками з усіх боків.

Серед працівників бюджетної сфери звістка про те, що, окрім обов’язкового відрахування військового збору у розмірі 1,5 % загального місячного оподаткованого доходу платника податку, доведеться у добровільно-примусовому порядку перераховувати ще й одноденний заробіток на спорядження гуманітарного вантажу, особливої радості не викликала. Журналісти (бо «кишенькові», на жаль, не наважились зайти у бюджетні установи та поцікавитись, що думають люди стосовно прохання мера «проявити свій патріотичний обов’язок». Не пішли вони й до кабінету міського голови Володимира Тимченка та не задали йому подібного питання та, водночас, не поцікавились, а в чиїх магазинах в кінцевому результаті опиняться «зібрані» гроші?

А як сприймають ініціативу влади «допомогти нужденним» самі бійці 43-ї окремої артилерійської бригади і наскільки вони бідують? У пошуках відповіді на це питання у Фейсбуці розгорнулася ціла дискусія.

Наталя Кириленко: «Ну і хто там рвав на тілі сорочку, обзиваючи мене «совком»? Де ви, поборники нової України, ті, котрі борються з залишками «комуністичного мислення» методом перевішування табличок з назвами вулиць та встановленням ще одного пам’ятника Кобзарю на старих похованнях? Вас вже можна привітати з перемогою? Побороли гідру тоталітаризму, яка робила з людини слухняну маріонетку та позбавляла її можливості приймати самостійні рішення? Тоді поясніть мені, будьте ласкаві, що це за рознарядки працівникам бюджетних установ про добровільно-примусове перерахування одноденного заробітку на допомогу бійцям АТО, які надходять з нашої Березанської міської ради, бо не чула новини про те, що березанська місцева влада перетворилася на Волонтерський центр. Та й саме поняття «волонтерство» в перекладі з латини означає «добровільний». Підкреслюю ДОБРОВІЛЬНИЙ, а не ПРИМУСОВИЙ, А що робите ви? Під список зобов’язуєте віддавати крихти заробленого? І коли? Перед новорічними святами, коли кожна родина намагається зібрати кошти на придбання подарунків своїм рідним. Тільки не потрібно зараз мені розповідати, що захищають незалежність держави не чужі для нас люди, не треба звинувачень у сепаратизмі, ідіотизмі та ще у всякому «ізмі». Все це я чула від вас неодноразово і давно не придаю цьому ніякого значення. Ви мені просто дохідливо поясніть, з яким почуттям прийматимуть таку допомогу бійці, коли зрозуміють, що у людей відбирали копійки під примусом. З кожного працівника, з кожного пенсіонера відраховують військовий збір. Військо має утримувати ДЕРЖАВА, а не обідраний до нитки народ».

Володя Науменко: «…людям вже плакати хочеться від такої наглості і суцільної брехні. Я дізнавався – так от 43-тя окрема бригада, на даний час відведена на 100 км від лінії фронту, і в бойових діях участі не бере. І взагалі, в них там усе добре, і зарплатня вчасно і тепло й ситно. Чи 43-тя окрема бригада – це шифровка в голови така?..»

Наталья Давыдова: «…Кто этот человек, словам которого все должны поверить? Он имеет право делать заявления от лица военного формирования?»

«…Кто этот человек, дающий информацию, и кто подтверждает его информацию? Почему этой информации должна верить общественность».

Наталя Кириленко: «…А что изменится, если вы узнаете, кто этот человек, если вы участников обсуждения именуете «клоунами»? Информация этого человека подтвердилась. Не нуждается 43-я артиллерийская бригада в такой помощи. И никто из солдат такого принудительного сбора средств не одобрит. Власть, обирающая солдатских матерей, сестер, братьев, сродни мародерам. Народ помогает армии оплатой налогов. Все. Больше никто никому не должен».

Андрій Петренко: «Да, від перерахування одноденного заробітку народ не збідніє. А хлопцям, які в окопах, неабияка допомога…»

«…Ізраїльтяни віддають половину місячної зарплати на армію і не ниють, як дехто…»

Роман Миколець: «Шановний, якщо б ви заплатили за комуналку 2000 грн. iз з/п 4000 грн., маючи двох дiтей, то ви б не говорили такого!!»

(З повною версією обговорення можете ознайомитись на сторінці Фейсбуку в спільноті «Березанську владу під контроль громади»).

То як живуть бійці 43-ої окремої артилеріиської бригади, яким, на думку місцевих чиновників, потрібна допомога? В оголошенні Березанського міського військкомату, розміщеного на сайті Березанської міськради, йдеться про те, що 43-тя окрема артилеріиська бригада перебуває в с. Дівички Переяслав-Хмельницького раиону Киівськоі області. Відстань між м. Березань та с. Дівички – 53 км. Сім’ї військових проживають у п’ятиповерхових будинках, військове містечко має розвинену інфраструктуру, регулярне автобусне сполучення, малеча тут відвідує дитячии садочок, учнів возить до школи автобус. Грошове забезпечення контрактників гарантовано стабільне: солдатські посади 7098-7600 грн./місяць, сержантські посади – від 8500 грн., командир взводу – від 9083 грн., командир батальиону – від 12084 грн. Крім того – допомога на оздоровлення, підиомні, матеріальна допомога для вирішення соціальних питань тощо, одноразова допомога від Міноборони; одноразова допомога від Київської ОДА (7 мінімальних зарплат) при підписання контракту з 1 листопада 2016 року, відповідно до комплексної програми підтримки сім’ї та забезпечення прав дітей Київської області; 10 000 грн. допомоги від Березанської міської ради Київської області.

Військовослужбовці отримують якісне безкоштовне медичне обслуговування та безкоштовні обіди. У вільний від роботи час контрактники вільно пересуваються за межами військової частини.

Як ми не старалися, не змогли знайти в повідомленні навіть натяку на погане матеріальне забезпечення військовиків. Та й у листі-зверненні міського голови нема жодного слова про те, коли Березанська міська рада отримала сигнал «SOS» від 43-ої окремої артилерійської бригади. Між тим, відповідно до ст. 3 Закону України «Про гуманітарну допомогу», підставою для здійснення гуманітарної допомоги в Україні є письмова згода отримувача гуманітарної допомоги на її одержання.

Взагалі, відправка «гуманітарного вантажу» змушує добряче почухати потилицю. «Як передбачається, 23 грудня колона гуманітарної допомоги від кожного району Київщини вирушить до Дніпра, звідки голови РДА доставлять зібрану допомогу у військові частини зони АТО, – повідомляє офіційний сайт Київської ОДА. – Основу вантажу складуть найнеобхідніші на фронті речі – дизель-генератори, запчастини до автомобілів, утеплення для бліндажів, утеплені спальники, сокири тощо. Поїдуть на передову також і вітальні листівки від учнів Київщини».

Повернемося до оголошення Березанського міського військового комісаріату: «43-тя окрема артилеріиська бригада знаходиться в с. Дівички Переяслав-Хмельницького раиону Киівськоі області. Відстань між м. Березань та с. Дівички – 53 км». Вловили в чому суть справи? Колона з гуманітарним вантажем, очолювана головою Київської ОДА, у супроводі голів райдержадміністрацій та мерів міст обласного підпорядкування Київщини, прямує у Дніпро на передову, щоб вже звідти В. Тимченко доправив частину вантажу в Дівички…

Це ж яку світлу голову треба мати, аби скласти такий гарний маршрут! А додуматись зібрати все керівництво Київської області в одному місці на передовій?! Та хіба ж можна піддавати такому ризику увесь «мізковий центр» Київщини?! Може, це диверсія? Чи втілення у життя чергового етапу плану «Шатун»: накрити всіх скопом та й «обезголовити» пристоличний регіон?


Поїхали у сусідній Переяслав-Хмельницький через… Донбас, як колись казали, «як той дурень поїхав у Москву через Владивосток»

Е, ні! Думається тут справа в іншому: з’їздять так разів кілька наші керівники «на передову», відконвоюють зідране з народу «нагодованим, одягненим, обутим та навченим бійцям однієї з найефективніших армій Європи», і… отримають посвідчення учасників бойових дій. Бо життям ризикували! Нє?

Гра в піжмурки

Досить дикою видається та обставина, що збирати гроші на спорядження гуманітарного вантажу взялася місцева влада, якій, відповідно до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», це заборонено: «Особи, які перебувають на державній або іншій публічній службі та особи, які діють від імені осіб, які перебувають на державній або іншій публічній службі, не мають права здійснювати публічний збір благодійних пожертв».

А куди ж березанцям пропонують перераховувати кошти? На цільовий рахунок Березанської міської благодійної організації «Фонд громади м. Березань». Чому обрано саме цю благодійну організацію? У телефонній розмові з Наталією Кириленко керівник благодійної організації Алла Новікова повідомила, що «Фонд громади м. Березань» обрали, бо знають: «я не дам красти, а наша організація займає по рівню прозорості наступне за Фондом братів Кличків місце».Коли благодійна організація працює прозоро, то це, звісно, добре. Але, якщо дотримуватися букви закону, то березанська місцева влада мала б співпрацювати з тими благодійними організаціями, які внесені до Єдиного реєстру отримувачів гуманітарної допомоги в установленому Кабміном порядку. А Березанської міської благодійної організації «Фонд громади м. Березань» у ньому немає… Та й стосовно прозорості роботи фонду також є запитання, адже на сайті БО «Фонд громади м. Березань» не тільки відсутній річний звіт за 2015 рік, але немає жодного слова про збір гуманітарної допомоги, як і повідомлень про надходження коштів від підприємств, установ та організацій, які були перераховані на цільовий рахунок Березанської міської благодійної організації «Фонд громади м. Березань», зазначений у листі-зверненні за підписом міського голови.


Так-так, саме під камери глава Київської ОДА О. Горган робить власний піар для здобуття чергової сходинки по кар’єрній драбині 

Та хіба мають значення такі «дрібнички», якщо контроль за веденням єдиного реєстру отримувачів гуманітарної допомоги так само як і за її розподілом має здійснювати на своєму рівні… Київська обласна державна адміністрація? Ось так у нас гармонійно все влаштувалося: чиновники виступають у ролі ініціаторів, виконавців та контролерів водночас. Грають із законом в піжмурки за власними правилами.

Замість післямови

Головний військовий прокурор Анатолій Матіос заявив, що Міністерство оборони України станом на 19 грудня не використало близько 4 млрд. грн. з 21,5 млрд. грн., виділених на матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України.

Між тим, 23 грудня, як і планувалося, «гуманітарний вантаж», в супроводі «чиновників-волонтерів» Київщини вирушив у напрямку Дніпра. Як зауважив голова Київської облдержадміністрації Олександр Горган, жодної копійки бюджетних коштів на закупівлю необхідних речей не було потрачено…

Джерело:  http://n-v.com.ua/marsh-kidok/

Погляд на Олімпіаду зсередини

          У попередній статті про Олімпійські Ігри, озаглавленій «Чому Ріо ігнорує український гімн?», я мимоволі обмовився про те, що у мене є свої люди на Олімпійських Іграх, і тому про сало без чорного хліба не вигадка. 

Історія тут така. Є двоє гарних людей: дочка Наталка і її мати Регіна Миколаївна. Наташа мешкає в Ріо, у неї маленький син та чоловік бразилець.  Українка поліглот – володіє багатьма мовами світу. Мені відомо, що знає англійську, німецьку, французьку, іспанську, португальську, володіє ідіш та івритом. Здається, володіє ще якоюсь європеською мовою, боюся називати, аби не помилитись. Про це звідкілясь дізналися, звичайно ж, у Москві. Запропонували їй стати офіційним перекладачем за великі гроші пана Жукова – голови Олімпійського комітету РФ на ОІ в Ріо-де-Жанейро. Той, хто з московітів збирав про нашу Наталю Вікторівну інформацію, явно вчинив непрофесійно, тому, що наша землячка відповідає означенню ще одного «П» (окрім поліглот) - Патріот з великої літери. Навіть «ВП» - Великий Патріот рідної України. Всі головні маніфестації на підтримку України і українців у Ріо не обходяться без участі моєї знайомої. А статті у Фейсбуці. Це лише потрібно почитати - Наталя Лозицька наш надзвичайно потужний український форпост у Бразилії.

 На нинішній Олімпіада пані Наталя, як волонтер, підкреслю, перекладач офіційної делегації України в Ріо. Жодні перемовини там не обходяться без неї – Наталі Лозицької.

А мати її – Регіна Миколаївна, кандидат наук, колишній викладач Одеського  державного університету, полишивши всі домашні справи поїхала до Ріо, аби у відсутність мами посидіти з онуком, нагодувати зятя. Ми домовились, що вона писатиме мені про свої враження. Сьогодні отримав чергового листа від РМ, на моє переконання вельми цікавого, давайте разом прочитаємо:    

            
> > Сьогодні перший і, напевне, останній раз у Ріо наживо спостерігала баталії на Олімпійському стадіоні. Запрошення Наталочка випросила для мене в оргструктурах перепустку, щоб моє перебування в Олімпійському Ріо було виправданим. Їхати довелось так далеко, як напевно з Одеси до Умані…

Проїжджали олімпійський комплекс, що включає з десяток споруд на різноманітні види спорту. Це все знаходиться в прекрасному місці над океаном. Правда щоб створити цю красу треба було вести будівництво, відвойовуючи у джунглів територію. Ще залишилися де-не-де хащі непролазні. Незважаючи на величезну віддаль, вподовж чудової швидкісної траси обабіч в'ється, споруджена на сваях, огороджена решіткою і перилом велосипедно-пішохідна доріжка з чудовим видом на океан. От по такій чудо-трасі ми домчали ще до слідуючого комплексу олімпійських об'єктів.

Їх теж велика кількість, але ми поспішали туди, де змагання з боксу. Пройшли перевірку на вміст торбинок, детектор і далі ще перевірки так званих "аусвайсів". Правда все дуже організовано, скрізь в формах співробітники готові вирішити всі твої проблеми. Багато військових, щоб ніяка нечисть не нашкодила. Зайшли ми в споруду (залом не назвеш), завбільшки в футбольне поле. В центрі місце, де вже йдуть баталії. А над ним з чотирьох сторін висять монітори, де бій показують . І ловлю себе на тому, що дивишся на екран, а не живу картинку. ????

Цікава реакція глядачів. Вони сидять групами. Бій був між мароканцем і узбеком. Мароканці, осіб 50, усі в червоних майках під колір свого! розмахують прапором, підбадьорюють криками, а узбеки (їх менше) сидять поряд в сусідній ложі, як на важливій нараді, рівненькі, чинно так. Було б далі на що подивиться, а ж тут Наталочка виявила пропажу-кишені від олімпійської сумки з мобільними телефонами, і ми щодуху рвонули в кілометровий шлях нишпорити, де вона могла відвалитись. І вже на самому виході побачили сервіс «загублених речай», де й була наша рідна кишеня з засобами зв'язку Наталі.

Приємно, що є чесні люди, яким ми дуже вдячні. А то інформаційні сторінки новин з Олімпіади заповнюються тільки негативом - пограбували, вода позеленіла, камера впала... І всяка інша ахінея. А ніхто не пише, скільки сил докладається, щоб працював цей складний механізм організації дійства, скільки працює волонтерами бразильців і іноземців, скільки дарують посмішок і намагаються вирішити всі питання гостей...

Напевно чесна самовіддана праця не має такого запиту, як то кажуть "клуб нічка", яка так користується попитом, а жаль... Змагання проходять практично цілодобово і потреба бути в тому чи іншому місці волонтерам також цілодобова. Бачу це по Наталочці: приходить іноді і о другій годині ночі, а зранку вже дзвінки – треба сюди, треба туди, і все треба, і треба...

> >Увечері на фіналі греко-римської боротьби Наталочка вболівала разом з нашими земляками за Беленюка, який отримав срібло, можливо, через не зовсім коректне судійство (грузин суддя допоміг отримати перемогу грузину росіянину). Так коли виконували гімн Росіі, Наташа на весь голос співала гімн Украйни, що вважала більш справедливим. Потім підходили до неї НАШІ і дякували за громадянську позицію.  
> > Ось так і завершилось моє "хрещення" з Олімпіадою. 

Волонтери приїхали на передову в Піски до наших воїнів.

http://ic.pics.livejournal.com/stepan_mazura/76261156/74641/74641_900.jpg

100% читачів, які зараз дивляться на це фото, подумають, що наші хлопці взяли "сепаратистів-голодранців" в полон.
Але коли я скажу, що на знімку наші хлопці, які зараз стоять у Пісках, то ви звинуватите мене в тому, що я вам брешу. Ви не зможете повірити, що наші захисники на передовій виглядають саме так. На них немає навіть форми єдиного зразка і всі одягнуті хто в чому.

14 січня 2016 року волонтери приїхали на передову і саме таку картину вони побачили в Пісках. Ці хлопці знали, що зараз будуть отримувати нагороди від волонтерів і що їх будуть знімати для ЗМІ, але замість цього мотлоху їм просто не було що одягнути на себе.
А ось так виглядають "аваковські пси", які сьогодні охороняють режим Порошенко, але не від терористів-сепаратистів, а від народу України.




Крім того, корисно знати ще й про те, що в бюджеті на 2016 рік МВС отримає 64 млрд. гривень, а ЗСУ всього 55 млрд. тобто, режим Порошенка дасть "псам" на 17% (!!!) більше грошей на захист режиму, ніж всієї армії на захист України. Може хтось скаже, що це не зрада і не змова з Путіним?

Зараз вам належить відповісти на найболючіше питання останніх двох років:
- Ви можете собі уявити армію будь-якої іншої держави, яка б без бою вийшла з окупованої ворогом землі? Якщо б Росія окупувала північ Грузії і назвала ці землі своїми, то грузинська армія зібралася б і пішла? А ось Турчинов з підказки Порошенка, віддав наказ і українська армія просто зібрала свої речі і пішла з Криму. У травні 2014 року, коли сепаратисти проводили свій референдум, то у них не було і 500 бойовиків. Згадайте кадри захоплення ОДА в Донецьку. Там взагалі не було озброєних людей. Чому Турчинов зі своїм оточенням зрадників, не зачистив Донецьку та Луганську область від бойовиків за 24 години?
Вам потрібна відповідь на ці питання?
Відразу ж після "Революції Гідності" на Майдані і по всій Україні залишалися десятки тисяч активістів: Турчинов, Яценюк, Аваков і Порошенко розуміли, що їх режим не проіснує довго, поки у активістів є зброя і тоді вони вирішили всіх майданівців переодягнути в форму Нацгвардії і відправити на Донбас. Частина майданівців пішла в Нацгвардію, частина в добровольчі батальйони, а частина в ЗСУ. Мета режиму була досягнута - всі активісти Майдану поїхали на Донбас, а там їх всіх зібрали у рукотворних котлах і покрошили. Так Порошенко ліквідував загрозу для своєї диктатури.

Режим Порошенко віддав Крим і Донбас тільки для того, щоб зберегти владу. Тепер розумієте про що розмовляли за нашими спинами Порошенко та Гризлов і чому Порошенко намагався приховати факт цієї зустрічі? Тепер розумієте чому Україна підписала  "мінські угоди" в яких Росія не є стороною конфлікту і немає навіть слова про Крим? Це змова: Росія отримує нові землі, а Порошенко захист від нової Революції у вигляді АТО, яке буде продовжуватись.
Оце ціна обрання президентом прислужника Московії.

 

З святом!!


Всіх, хто збирає, відправляє, ріже, в'яже, шиє, плете, дістає, переправляє, допомагає - вітаю!!! Мир вашому дому!

прохання підписати петицію.адже це те що ми можемо зробити разом

http://e-dem.in.ua/ternopil/Petition/View/46
ми вже зібрали 155 підписів з різних міст,але нам потрібна і ваша допомога.можливо ви теж захочете створити такий центр в вашому місті і тоді ми допоможемо вам.це саме меньше що ми можемо зробити для тих хто поряд.

День волонтера: в Україні зняли зворушливий кліп

Українських волонтерів привітали з їхнім святом – Днем волонтера, який відзначається 5 грудня. 

Волонтерська Премія Євромайдан SOS у приміщенні АртПричал

30 листопада 2015 року відбудеться церемонія нагородження на щорічну “Волонтерську премію”  - у символічну для нас дату початку Революції Гідності, що й стала стартом ініціативи Євромайдан SOS як відповіді тисяч звичайних людей на брутальні дії влади щодо розгону мирної студентської демонстрації.

p { margin-bottom: 0.25cm; line-height: 120%; }a:link { }

Волонтерська Премія ЄСОС відбудеться у приміщенні АртПричал (недалеко від метро Контрактова Площа) - вул. Набережно-Хрещатицька, причал №2.     Подивитися на карті тут                                                                  Тривалість події - з 18.30 до 20.30. Виступ гурту Буття очікується орієнтовно з 20.00 до 20.30

Перша “Волонтерська премія” Євромайдану SOS була вручена 30 листопада 2014 року. Минулорічне журі у складі філософа Євгена Сверстюка, редакторки інтернет-видання “Української правди” Севгіль Мусаєвої-Боровик, координаторки ініціативи Євромайдан SOS Олександри Матвійчук, дисидента Йосифа Зісельса, відзначило волонтерів у різних номінаціях. 

Євромайдан SOS відкрив номінування звичайних людей, які роблять надзвичайні речі.
Cила нашої країни в активних людях, які обрали для себе волонтерство як природний порив підставити власне плече людині, що потребує допомоги. Саме ці люди змінили хід історії 30 листопада 2013 року, коли почалася Революція Гідності, вони закрили нас собою у дні розстрілів, і сьогодні невтомно продовжують працювати у різних секторах – культурному, екологічному, гуманітарному, соціальному, правовому та безлічі-безлічі інших.
“Сьогодні зроблю добрий вчинок і нікому про це не скажу” – важливий життєвий принцип, який для волонтерів різного віку, статі, походження, віросповідання, роду занять - став чи не основним. Щоденно робити добрі вчинки для людей, яких ти не знаєш, але які є частиною твоєї країни. Людей, які лишилися сам-на-сам з окупантами та продовжують їм опиратися, людей, яких запроторено у тюрми та катовано за український стяг, людей, які були змушені покинути свої рідні домівки та тікати від війни світ-за-очі, людей, які зі зброєю в руках стоять на сторожі нашого миру, який закінчується зовсім поруч – за кілька сотень кілометрів. 
Євромайдан SOS не прагне визначити найкращих. Зрештою, це просто неможливо. Ми хочемо привернути увагу нашого суспільства та всього світу до неоціненого внеску звичайних людей, які щоденно роблять надзвичайні речі та змінюють цей світ на краще. Традиційно із початком листопада ми розпочинаємо процес номінування на “Волонтерську премію” Євромайдану SOS за щоденну волонтерську роботу або волонтерський вчинок.
Ми переконані, що і серед ваших рідних, друзів та знайомих в Україні та за кордоном обов’язково є багато людей, які займаються волонтерською діяльністю у різних напрямках. Зокрема, допомагають нашим захисникам, опікуються людьми з інвалідністю, влаштовують вимушених переселенців, надають правову чи гуманітарну допомогу, працюють психологами із жертвами війни, тримають інформаційний фронт, дбають про навколишнє природне середовище та роблять тисячі інших речей, які необхідні нашій країні. 
Для того, щоб номінувати людину, потрібно завантажити та заповнити анкету (посилання нижче) і відправити на електронну скриньку evromaidansos@gmail.com не пізніше 21.00 год. 21 листопада 2016 року із темою листа “Волонтерська премія”.
Критерії висування номінантів:
- щоденна волонтерська робота або вчинок;
- відсутність належності до керівних позицій у будь-якій з політичних сил.

Разом із заповненою анкетою надсилайте, за можливості, фото номінантів/номінанток.
Перелік усіх номінантів оприлюднений для проведення онлайн-голосування 25 листопада.

https://www.facebook.com/media/set/?set=a.672022386272107.1073741856.335278196613196&type=3

Переможців у інших номінаціях оголошуватиме журі.Члени жюрі:

Богдан Гаврилишин – український, канадський, швейцарський економіст, громадський діяч, меценат. Дійсний член Римського клубу. 
Народився 19 жовтня 1926 року у містечку Коропець (тепер Тернопільська область). Під час ІІ Світової війни у 1944 р. його забирають до Німеччини. 
Майже тридцять років Б. Гаврилишин присвятив Міжнародному інституту менеджменту МІМ-Женева. Також заснував Міжнародний інститут менеджменту в Києві.
Член Пласту — Національної скаутської організації України від 1940 р., належить до куреня Лісові Чорти.
У 2010 р. заснував Благодійний фонд Богдана Гаврилишина.

«Під час революції українці взяли курс на європейські цінності, про більшість з яких самі європейці вже забули. Коли почали бити людей, на Майдані з’явилися служби: медична, релігійна, освітня. Або волонтери, які відразу пішли в АТО. Хто це зробив? Самі люди. Вони робили це, і робили добре.

Це нова парадигма, яка потрібна світу. У світі всі вимагають для себе прав, але не думають про свої обов’язки. Колись Кеннеді сказав: “Не думайте про те, що Америка може зробити для вас. Думайте те, що ви можете зробити для Америки”. Українці якраз так поступали. Світ зараз нам багато допомагає, але й ми можемо йому допомогти, прищепити цю нову парадигму». Богдан Гаврилишин


Олександра Матвійчук, правозахисниця. Голова правління громадської організації «Центр Громадянських Свобод», діяльність якої спрямована на підтримку демократичного розвитку та дотримання прав людини в Україні.

У 2007 році Олександра стала наймолодшою лауреаткою премії імені Василя Стуса, яка присуджується авторам, які мають видатні успіхи у своїй галузі, займають виразну громадянську позицію, активно присутні в українському культурному просторі.

Також, координує діяльність ініціативи «Євромайдан SOS», яка утворилась 30 листопада 2013 р. у відповідь на брутальне побиття Беркутом студентів на Майдані Незалежності.
«Ніхто з нас не знає, що буде завтра. Але є речі, які ми знаємо напевно. Буремні часи дають можливість людям "вирости" та розкрити свої найкращі якості - чесність, доброту, відданість справі, незламну віру, дієвість у допомозі ближньому. Ми зараз живемо серед сотень тисяч незвичайних звичайних людей. І кожен з нас знає для чого живе і за що бореться».  Олександра Матвійчук


Ахтем Сеїтаблаєв, відомий український актор та режисер, автор трагічного фільму про сталінську депортацію кримських татар "Хайтарма". У цій стрічці зіграв головну роль.

Ахтем сам походить з родини депортованих кримських татар. Народився неподалік Ташкента (Узбекистан), звідки переїхав з рідними до Криму в 1989 році.


Ведучий військово-патріотичного проекту “Хоробрі серця”. Має багато творчих планів, серед яких фільм про легедарних кіборгів, які обороняли донецький аеропорт.

Важко слухати, коли мама розповідає про те, як загинув її єдиний син. Вона не опустила рук, продовжує допомагати таким же, як і він, хлопцям, вважаючи, що це - її сини. І як вона привозить допомогу їм в такі важкодоступні місця, куди навіть наші спецназівці не можуть дістатися, а вона - приїжджає. Коли ти спілкуєшся з такими людьми, слухаєш їхні історії, дуже важко залишатися спокійним» Ахтем Сеїтаблаєв

Ірма Вітовська, відома актриса, телеведуча, грає на сцені українського театру понад 17 років. Знялася у більш, ніж 10 фільмах і серіалах. Удостоєна різноманітних нагород за акторський талант. Виступає у виставах "Молодого театру", волонтерить для воїнів АТО.

Сьогодні Ірма активно допомагає невиліковно хворим діткам. Актриса грає у благочинній виставі "Оскар та рожева пані", зібрані кошти від якої віддадуть на обладнання для палiативних вiддiлень та виїзних бригад для таких дiтей.

Волонтерський рух для мене означає становлення громадянського суспільства. Коли громадяни вміють брати на себе відповідальність та об'єднуються навколо певної проблеми,таким чином не покладаючись на вказівки та інертність часом адміністративних інститутів - це означає,що суспільство видужує з постколоніальності та має шанси на долучення до кращих спільнот цивілізації. Добровільне жертвування - це очищення”, - Ірма Вітовська.


Тарас Ковалик - 25-річний пластун з Тернополя, боєць батальйону “Айдар”, активний учасник Самооборони Майдану (15-та сотня).
З початком активних бойових дій поїхав на війну добровольцем. Не маючи військової спеціалізації, прагнув опинитися на передовій. Під час взяття міста Щастя був поранений.

Зараз працює над некомерційним проектом, основним завданням якого є надання допомоги і навчання сучасної психологічної та фізичної реабілітації людей, які пережили бойові дії в Україні.

"Я підтримую думку «Ворог зупиниться там, де ми його зупинимо. Я розумію, наскільки важливо відстояти ідеї Єдиної України на ділі, а не на словах"  Taras Kovalyk


Олександр Лінчевський - хірург-доброволець, який сьогодні рятує життя бійців в зоні АТО. Під час кривавих подій на Майдані 18-20 лютого кілька днів без упину оперував важкопоранених активістів у київській лікарні №17. За всю Революцію Гідності через руки його та його команди пройшли сотні майданівців.

Сьогодні є заступником начальника штабу 1-го Добровольчого мобільного шпиталю в зоні бойових дій. Досвід роботи цього шпиталю буде використаний під час реформування національної системи охорони здоров’я.

Разом із лікарями «Захист патріотів» провів тренінги з тактичної медицини для 19 тисяч бійців.

Війна — це страх, це бруд, це смерть. І це також щоденна, напружена робота. Ти закочуєш рукави. Ворог могутній? Завдання небезпечні, тяжкі, невдячні? Робиш все, що в твоїх силах – це справа твоєї честі. Працюєш, незважаючи ні на що. Роби, що мусиш, а буде, як буде. Війна колись скінчиться, а люди лишаться. І їм треба буде дивитися у вічі – батькам, друзям, жінкам. Треба буде подивитися в очі своїм дітям… Саме так, і саме з них і починається Батьківщина”  Олександр Лінчевський


p { margin-bottom: 0.25cm; line-height: 120%; }a:link { }

Гончарова Олена - переможець минулорічної премії Євромайдан SOS, засновник групи «Станція Харків», яка опікується внутрішньо переміщеними особами із зони АТО.

Олена започаткувала роботу по допомозі внутрішньо переміщеним особам (пізніше "Станція Харків") ще в кінці травня 2014 року.
Зусиллями групи започатковано багато важливих ініціатив:
"Гаряча лінія”, інформаційний пункт на залізничному вокзалі, пункт видачі гуманітарної допомоги, консультаційний центр, безкоштовний хостел для тимчасового розміщення, соціальна адаптація дітей та молоді з особливими потребами тощо.
"Станція Харків" нараховує більше сотні волонтерів, завдяки діяльності яких тисячі внутрішньо переміщених осіб щоденно отримують гуманітарну допомогу і медикаменти, психологічну підтримку, допомогу у розселенні, працевлаштуванні тощо.

"Людське відношення з боку волонтерів змушує змінювати думку переселенців. Люди дякують із слізьми на очах, не вірячи, що можна безкорисливо допомагати"  Олена Гончарова (Ева Гукалова).

Детальніше про Станцію Харків можна почитати тутhttp://station.kharkov.ua/




Волонтери


17%, 1 голос

17%, 1 голос

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

17%, 1 голос

0%, 0 голосов

50%, 3 голоса

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.
Страницы:
1
2
4
предыдущая
следующая