хочу сюда!
 

Лелітка

26 лет, близнецы, познакомится с парнем в возрасте 25-35 лет

Заметки с меткой «моє життя»

Одне літо з мого життя. Частина 5 і 6

ЧАСТИНА 5. 

ФУТБОЛ!!!!ФУТБОЛ!!!!

Головною забавою для футболістів у таборі, крім куріння у ліжку і биття жаб на шашлик, був звісно футбол. Майже щодня я водила своє стадо молодих баранів   команду майбутніх зірок на стадіон і була головною уболівальницею і шанувальницею цього дійства. Скажу правду, що завдяки цьому я мала респект і уважуху з їхнього боку, бо ніхто більше не мав бажання сидіти або на пеклі. або в дощ на стадіоні 2 години. Мої спортсмени чомусь більше любили грати у дощ. У мене було, як в тому анекдоті з котами "ви не любите котів? та ви не вмієте їх готувати!", так і я любила футбол не зовсім за футбол. Дівчата мене зрозуміють. Уявіть, 20 накачаних молодих тіл, що бігає в одних трусах по полю, ті тіла падають, брудняться, волосся мокне і отак стряхується назад. Повірте, в 16-17 ті тіла вже виглядають непогано... та і мені було всього 25. Один недолік гарного чоловічого тіла у 17 років - це прищі, але здалеку і у постійному русі їх було не помітно. 
Після футболу вони всі йшли до душу і виходили в одних рушниках на стегнах, а я сиділа на лавці перед будиночком з довольною пикою, на якій було написано: "Мої жеребці!!!" Іноді я приглашала на виставу дівчат-вожатих з інших отрядів, вони томно видихали табачний димок і тихо заздрили, що таку виставу я бачу щодня.

КАЗОЧКА НА НІЧ.

Спати вожатим у таборі було за велике щастя, а мені то взагалі не положено, бо треба було постійно стояти на посту і можлива помста Совка теж нехреново тримала у тонусі. На  всяк випадок я взяла книжку і от лежу у вільні 2 хвилини читаю. Просто лежати і читати теж не виходило, одразу прибігали дівчата і всім кортіло поговорити, позаплітати колоски, пофарбувати нігті і ще щось зробити дівочого, про що я вже тепер забула.
- А що ви читаєте?
- Книгу.
- А про що?
- Про собаку?
- А як називається?
- "Куджо".
- А хто написав?
  - Стівєн Кінг.
- Про кохання?
- Ага.
- А почитайте вголос.
Ну ОК, це якраз я люблю. Є у мене така фішка читати виразно вголос. Починаю книгу спочатку....
Через декілька хвилин підтягуються інші дівчата. Починаю книгу спочатку.....
У вікно заглядає мала Каністра і біжить у бік хлопців. Приходять всі. Починаю книгу спочатку.
Хто читав Кінга і є його шанувальником, той знає, що відірватися просто не можливо. Весь день я читаю, а аудиторія навколо лежить на кроватях і слухає. Іноді ми робимо перерви на обід і на перекур, бо у дітей без курива починають пухнути вуха. Іноді мій любчик Совок починає хропіти і пускати слину на груди своєї дами серця, його роздрюхують і він вимагає повторити з того місця, де він заснув. 
Відбій. А Ну його той відбій! Читаємо до пабєдного! 
Зранку заходжу будити на зарядку і бачу, що біля ліжок бутилки з характерною жовтою рідиною. Кажу:
- Ви що зовсім афігєлі? Ви ще тут туалет зробіть!
- Та не кричи ти зранку. Ми після твого Куджо всі боялися на двір виходити. Не могла з собою якусь іншу книгу взяти?

Похожее изображение



Одне літо з мого життя. Частина 3 та 4

ЧАСТИНА 3. 

АВТОМОБІЛІ У ТАБОРІ.

Хтось дивиться Лігу Сміху? Там є команда Загорецька Людмила Степанівна. Хто в курсі, той зможе уявити картинку краще. У мене в отряді був один такий, він наче говорив все серйозно, а гнав таке, що пузо лопало, звали Віталя.
Одного разу стою я і чекаю свого вожатого, щоб сходити на обід, бачу, Віталя крутить уявного руля і явно "їде" до мене. Глушить біля мене уявну машину, відкриває уявне вікно і пропонує підвезти до їдальні. Я теж вирішую приколотися і погоджуюся. Водій виходить, йде на мій бік, відкриває уявні двері, бере мене за ручку і приглашає зайти. Я заходжу і чекаю, поки він знову піде до руля і заведе мотор. Віталя голосно каже "дир-дир-дир", потім типу глохне... знову "дир-дир-дир" і ми рушаємо. На це все дивиться мій вожатий і кричить, що якщо я на машині, то на мені роздача їжі... я ж типу раніше приїду. По путі водій вмикає радіо і співає пісню. Далі ми поїли, виходимо з їдальні і я бачу, що Вєталь шукає, як би злиняти на перекур. Я кажу, що чекаю і ногами не піду, а він каже, що бухнув компоту і не може їхати. Я тоді кажу, щоб кидав ключі, я поведу. Він кидає, я ловлю. Приколісту нема куди діватись, він сідає на пасажирське і вже я його везу.
Цей ритуал ми проводили майже щодня. А одного разу за мною приїхали на автобусі. Уявіть, весь отряд людей 40 і дівчата і хлопці стали, як сидіння в автобусі і "приїхали" за мною і за моїм вожатим. Мій напарник був чувак гордий і не сів у автобус, а я поїхала. Як ми добирались, дивились майже всі. Ну а чого? Нехай сміются, нам не жалко, ми ж звьозди.

ЧАСТИНА 4. 

ГРЬОБАНА БДЖОЛА.

Одного гарного сонячного дня мене за лоба вкусила бджола... або оса, я вже не згадаю. А я маю таку побочку на укуси як набряк Квінке. Штука дуже страшна і дуже смішна одночасно. Лице і руки опухають так, що якщо вчасно не прийняти міри, то є великі шанси того...ку-ку. Ну про шо це я? Ага, значить, вкусила мене бджола і я майже одразу відчуваю, що починаю пухнути, чухатись і задихатись одночасно. Я біжу у медпункт, швидко пояснюю ситуацію і мені наш дохтор колить щось, що колять у таких випадках. Я за цей час опухаю окончатєльно і приймаю якраз той вигляд, щоб під фанфари з'явитись перед публікою. 
Я кабанчиком...нє ягуаром біжу у свою кімнату і по ходу кричу, що до завтра мене не трогати і всі питання до вожатого. Ну канєєєєєшно всі не помітили і послухались. Через 5 сєк. біля мого ліжка стояли дівчата і питали чого я плачу. А я не плакала, а вдавила свою шароподібну морду у подушку і боялася повернутися. Але мені таки прийшлося показатися, бо вони вже стали видавати версії про моє нещасливе приватне життя і тяжку долю. Новина про мою "гарну пику" миттю полетіла до хлопців.
Першим прийшов провідати мене Совок. Він мені божився, що не буде сміятися, а лише подивиться що то таке. Я повернулася і .... Совок впав на підлогу і сказав, що я тепер людина-жопа. Я посла його на хер і типу образилась, а він став водити людей дивитись на мене. Ну нічого, набряк за ніч майже зник і я задумала помсту.
В обід всі мої малята міцно спали, так міцно, як тільки може спати молодий організм, що всю ніч шукав пригод на свою дупу. Я взяла свій самий темний бордовий лак і нафарбувала Совку нігті на ногах. Через годинку я почула регіт, що валив прилеглі дерева і крик Совка: "Сука-а-а-а-а-а, я отомщу!!!!!" Він ще довго ходив з червоними пальцями, бо рідини для зняття лаку було мало, а лак був нажористий і він тільки розмазав його.


Це не я, це я така сама була
Картинки по запросу отёк квинке

ДАЛІ БУДЕ...

Одне літо з мого життя. Частина 2

ЧАСТИНА 2. 

Є ЩО ЗГАДАТИ, СОРОМНО ДІТЯМ РОЗКАЗАТИ.

Ранок в таборі це ціла трагедія. Попробуй їх роздрюхати у 7:00, вмити, вивести на зарядку і провести з кричалкою на ранішні збори. Я в свої тодішні 25 була ще така дурна, хоч мала вже дитину, що ніяк не розуміла, чого ці лби кожного разу просять полежати ще 5-7 хвилинок для успокоєнія. Ну яке може бути успокоєніє піся сна, дивувалася я. Потім самий наглий мені придурошній пояснив криком: "Оля, выйди из комнаты, тут у всех по утрам стояк!!!" Вже потім я стала мудріша, стукала у віконечко і казала: "Сонечка, у вас є 10 хвилин на успокоєніє". Так, я їх називала Сонечка. Причин було декілька. По-перше, я так підмазувалась, по-друге, я їх хреново знала по іменах, по-третє, по "паганялам" я їх називала тільки коли сердилась. Вони і самі часто не знали, як кого звати по метриці. У мене в загоні були: Совок, Гоблін, Самальот, Бєля, дві Каністри і ще зараз не згадаю інших. Один Каністра був височенний, а другий низький і тому першого я називала велика Каністра, а іншого мала і то, коли була зла. 
У 10:00 був відбій, але на самому ділі це був початок роботи. Мій напарник заходив у кімнату хлопців і матом повдомляв, що треба спати. Потім заходила я і бажала всім Сонечкам добраніч. З дівчатами було простіше, вони в більшості своїй вели себе добре, лише іноді вилазили у вікно покурити. Діти робили вигляд, що засипають, ми робили вигляд, що повірили. Збір вожатих був щодня в 23:00 біля медпункту. Серед вожатих страсті-мардасті були ще ті! Я навіть трохи не посварилася зі своєю подругою. ЇЇ напарник грав на гитарі, а я йому підспівувала, бо колись навчалася в топографічному технікумі і там нахваталася правильних пісень. Моя коліжанка приревнувала, прижала мене до стіни і сказала, щоб я на її територію свого носа не пхала. Ну ОКей, я і не думала.
Сидимо ми на нічних посиденьках, а я бачу боковим зором, що від будинку моїх спортсменів пішло 4 хвігури у бік кладки. Всі вожаті сидять бухають, а я ж не можу. Я кажу, що йду пісяти, а сама тишком-нишком за ними. Йду тихенечко, щоб не спугнути і відчуваю характерний запах, такий самий у нас в технікумі йшов з 4-го поверху, де жили афганці, вони постійно курили план. Підхожу, папіроса вже пішла по колу і тут я: "Берете мене у компанію?" Народ отетерів, але погоджується. У мене назрів, як я тоді думала, геніальний план, що я той їхній план викурю і їм буде менше... ну простіть, була молода і дурна, тепер я би просто забрала косяк і викинула. Доходить черга до мене, я пи-и-и-и-и-ихаю як можу, кашляю-вмираю, потім вони, потім ще я раз пихаю-кашляю-вмираю...і все, запасів трави хватило на 2 кола. Що я не профі розкусили вже після першого разу, але вирішили, що навіть трави не жалко, щоб побачити мене накурену. 
Я так не ржала ніколи в своєму житті, ми ловили світлячків і давали ім імена, нічого пошлого вони не дозволили, вони реготали з мене, а я з них... потім нас попустило і прибило на умняки. Я розповідала, чому я пішла від чоловіка, а вони про свої нещасливі кохання. Потім один навіть сказав, що женився би на мені, але поки він вивчиться в інституті, то я вже стану стара для нього. А не вчитися він не може, бо папка не подарує йому свій Жигуль. Ви не повірите, але про цей випадок не пішло нікуди далі нас п'ятьох. Вчинок був сумнівний з мого боку, але я вже мала чотирьох вірних друзяк. Як потім з'ясувалося, тема наркотиків в загоні стояла гостро і цей косячок був просто легка забава.
В першій частині я писала про 18-ти річного пацана. Мій вожатий (я писала, що він працював на зоні) одразу розкусив, що він колеться. Це я не помітила слідів від уколів, а він моментом все просік. Отже він прошманав всі його лахи і знайшов шприц з дозою. Пронести наркоту було не проблема. До всіх приходили друзі і йому хтось з них і приносив те зілля. Потім я бачила, що таке ломка. Ми звісно повідомили директорку, та визвала родичів і його забрали. На цьому питання наркотиків було вичерпане. Ні я, ні мої хлопці більше не курили, я всіма силами намагалася займати їхні голови іншим.
Розповідаю вам як все було, нічого не приховую. Була молода та дурна і якщо я вже почала писати про те літо, то і це було його частиною.

ДАЛІ БУДЕ....

Одне літо з мого життя. Частина 1

Чомусь мені захотілося написати вам про цю маленьку частинку мого життя. Писати буду дозовано, щоб не сильно забивати вам мозок. Може колись це стане главою моїх мемуарів... в рот мені ноги!

ЧАСТИНА 1. 

ЗНАЙОМСТВО.

Був у мене проміжок у житті, я його називаю мєждумужьє. Це коли один чоловік вже був, а другий ще не настав. І от в цей час влітку (здається 2002 року) мене підбурили попрацювати у дитячому таборі "Лісова казка". Ну а чого? Ліс, свіже повітря, озеро, гриби, шалена зарплата у 165 грн. на місяць, гарні діти.... ну, як потім виявилось, майже гарні. На цю авантюру мене підбила моя старша подружка, яка ще паралельно з відпочинком мала наміри підлікувати своє одинокеє тіло енергетичними ресурсами якогось молоденького вожатого. 
Привозять нас автобусом у табір і починають розподіляти загони. Мені дістається перший загін. Я ніколи раніше не була вожатою у таборі і тому радію, що мені дісталися малі діти. Я вже уявляю, як буду грати з ними у схованки, малювати фарбами і збирати світляків у банку. Іду я до своїх будиночків, а там мене ждуть мої малята... 
По ходу з'ясовується, що перший - це самий старший загін і туди потрапляють діти від 15 до 17 років, а у мене був взагалі один 18-ти річний хлоп, його мама вмовила директорку взяти його у табір, бо поїхала кудись на все літо і боялася залишати його в хаті самого... ну тепер ви трохи в курсі, що за народ у мене був. Описую далі. Ще у мене було декілька красунчиків, що приїхали в табір тупо потрахатись. Ще у мене була команда футболістів, всі в модних кросах і гонорові до усрачки... це з хлопців. Дівочу половину складали пАдругі футболістів і ще пару скромних дівчат, яким дістали путівки їх батьки по великому блату. Моїм напарником був випускник педуніверу, що останні пару років викладав у Сокирянській колонії. Чувака явно поставили у правильний загін, а як я там опинилася то було велике питання. 
Футболісти всім своїм виглядом показували, що вони тут боги, але головний бог той, у кого крутіші кроси. Я дивилась на тих прищавих мачо і на їх дівчат, що кружляли кругом них як прекрасні метелики навколо жуків навозників. Жуки називали своїх метеликів без імнені просто"мая малАя" і кожна мАлая, коли її кликали, точно знала, що викликають саме її і летіла до свого прищавого принца зі швидкістю комети, іноді просто для того, щоб зняти, лежачому на пружинній кроваті шейху, його дорогі шкари. 
Перший мій ранок почався цікаво. Я прокинулася раніше всіх десь о 5-ій, вийшла на вулицю і о х р е н і л а!!! Між дівочим і пацанським будиночками (а це метрів 20) всі дерева (а це дофіга, бо ми у лісі) були обмотані туалетним папіром. Ці малі придурки тихо вночі повилазили через вікна і забабахали таку собі павутину 20х20 метрів і в 2 метри висотою. Вони використали весь папір, що їм дали батьки з собою, мабуть рулонів 10-15 точно. Я не знаю як передати цю картину, але перформанс був мега грандіозним. 
Через деякий час я почала відходити від шоку і мій мозок почав шалено працювати. Я десь за годину зробила шалену роботу, тихо познімала весь папір і винесла у самий дальній смітник табору, потім лягла у ліжко і зробила вигляд, що сплю. Вже скоро пролунала сирена підйому і народ потроху став вилазити до рукомийників. Про моє прибирання не знав навіть мій напарник і тому я зробила морду кірпічом і стала грати за своїм планом. Представте картину, сидить мій совожатий на лавці курить, кругом нього збираються "чєлавєкі-паукі" і починається:
- Ги, гииии, ну шо....
- Шо шо?
- Ну тіпа ти не бачив? Гииииии...
- Шо бачив?
- Пацики, зирьте! Типу він не бачив.
- Та що ви до мене доколупалися!!! Що я мав бачити?????????
- Нормальна шняга. Ми як придурки не спали.... а тоді хто???....навєрно сторж, от казьол! 
Тичуть на мене.
- А може вона? Нєєєє, точно не вона. Вона з дєвками спала, ми вночі заглядали до них, вони всі дрихли. От ми лошари! Тепер треба у Гноменят рулон бумаги віджати (Гноменята це найменші дітки).

Тоді я ще не знала скільки всього цікавого мене чекає і що це літо я запам'ятаю на все життя.

Знайшла в неті фото мого будиночка, а онде у вікні то хлопчачий. Прикольно. Оце між ними всі дерева були у павутині з туалетного папьору.

А тут були малі діти
Картинки по запросу пионерский лагерь лесная сказка новоднестровск

А це центральна алея. По ній ми марширували і орали кричалки. Мої голосніше всіх ))))))))
Картинки по запросу пионерский лагерь лесная сказка новоднестровск

ДАЛІ  ТРЕБА? Тільки чесно. Далі буде і смішне і страшне, але це мої емоції і може вам воно не цікаве?

100%, 30 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Пошуки. День перший.

ПРОЛОГ: Якщо ви хочете зробити в хаті революцію, то просто загубіть пульт.
ДЕНЬ ПЕРШИЙ.
Діло було так. Збираюся відправляти сина на навчання, мішаю тісто на тертий пиріг, кладу в морозілку і думаю, що поки теє тісто охолоне я бирінько забацаю ще тісто на піцу. Роблю тісто на піцу, Степан в цей час сидить біля тумбочки і робить там свої порядки і тут дзвонить кума: "Ми ідьом к вам. Ви ради?" "Канєєєєєшно, - кажу я, а сама думаю,- бляхо-мухо, треба бігти мити голову, бо треба бути перед кумою гарною. Далі я біжу мити голову і потім біжу до шафи за одежою. До чого ці подробиці? Чекайте-чекайте, зараз все дізнаєтесь.
Приходить кума з похресником і з тортом. Ми сідаємо пити чай з моїм пирогом і їхнім тортом, по телеку іде якась фігня, я хочу виключити телек і тут я бачу, що я не бачу пульта. Я починаю шукати пульт, а він як розчинився. Його нема ніде! Ні на столі, ні під столом, ні в котячому доміку... н і д е! Кума починає проводити розслідування: "Так, де ти була перед цим? Куди ходила?" Я згадую де я була і іду до ванної, потім шукаю у шафі,потім я згадую, що бігала у дитячу і шукаю там, потім я згадую, що клала тісто у морозілку і шукаю і там, потім я беру і вимикаю той грьобаний апарат кнопкою на панелі. Далі ми з кумою трохи бахнули винця, перемили кістки знайомим, перемили кістки нашим чоловікам і кума пішла. Тільки вона пішла, приходить з роботи мій чоловік. Я його цьомаю, знімаю курточку, забираю рюкзак і вже готова зняти мешти (ну треба підлизатися перед новинами) і тут він підозрює, що десь я проштрафилася wakeup. Я вирішую все зразу розповісти, кажу: "Мій генерал, у мене для тебе дві новини: перша - ми загубили пульт unsmile " Чоловік перевдягається і ми починаємо вже разом шукати пульт. Тут він видає геніальну ідею, що пульт заникав Степан (я теж таке думала, але перешукала у всіх його ничках і не знайшлаtears ) і для того, щоб знайти пульт треба опуститися до рівня дитини. Окей, ми стаємо на карачки і намагаємось дивитись на все очима дитини. Ми повземо по всіх нижніх тумбочках, я по ходу все гарненько там складаю, повземо до іграшок і я там теж все складаю, повземо під кроватями і я там витираю пилюку... повземо по всій хаті і по ходу пошуків чоловік пригадує, що взяв мене не дівкою і тому я така борза, я йому пригадую, що він сам два дні тому шукав ключі від машини, потім ми сваримося, потім мовчимо, потім сміємося, потім впадаємо в ступор і сідаємо на кухні пити чай. Першим виходить з оніміння мій коханий:
- Ти казала, що дві новини. То друга яка?
- Блііін. Максим завів собаку, вона на веранді.
- Пі.дєц.
ДАЛІ БУДЕ....


 
Може до вечора напишу де пульт, а може завтра. На ками буду відповідати не одразу, бо крім дітей, чоловіка, двох котів, я тепер маю ще пса.

***********************

пока я збиралась у кіно, попиваючи каву із лимоном вприкуску, бо малость хворію, під вікном пронісся весільний кортеж. одразу своє весілля згадала lol мені здається то шось значить, тобто все ж таки позитив дня вже почався для мене.

шо. думаєте заміж хочу? нєа!

а у нас ремонт, а у вас? dance

кожен день приносить мені якусь приємність. чи новину, чи дарунок, чи зустріч. класно!


усім сьогодні гарного дня! а я пішла дивитись у київську русь худ.фільм учень чаклуна.




питання про...

...мою аватару                                                                                                                                                                                                                                       

недавно мої знайомі таки зайшли нарешті до мене на сторінку. полазили по блогу, подивились фотографії. і, до речі, ніхто з них не назвав мене недотраханою еротоманкою-фетишисткою. просто констатували факт, що я дуже чуттєва молодиця.

так про що я...
а
так от, сказали, що на аві я з хижим поглядом і хитрою мордякою. мол, нащо зняла окуляри?
і не лише вони таке зробили зауваження.

так потрібно мені змінювати аватару? думаю що НІ.
а що думаєте ви - дружбани сердешні?



 

це шо таке??

сижу слухаю он-лайн радіо ренесанс, насолоджуюсь музичкою.
сижу у блозі і ще на одній сторінці і тут приходить лист.
це шо таке??

це проглядали мою сторінку на знайомствах і надіслали листа.. він привернув мою увагу, але не ту, шо він хтів.
цікаво кому пан wxzw777 ще надіслав такого листа. відгукніться! посміємось разом.

шоб листа прочитать - клікнуть сюди



а ше учора зашла у вконтакт, а там дівчина з Росії, яка завагітніти не могла, дружимо ми віртуально, пише новину - ЗАВАГІТНІЛА!! НАДЮШЦІ УРА!! 14 тижнів. приємна новина. у мене чуйка була якась. приємно, якшо чесно. радуюсь за людину щиро.



сьогодні їздила на склад за продукцією Мері Кей і у ЦЗ відвозила табель, так проскакала від заводу Квазар через Нивки до Академмістечка і назад через Либідську до Голосіївського парку. добре шо такий довжелезний маршрут буває раз чи два на місяць, бо здохла б кожен день так їздити + грошей замість 10, тратила би 13-15 грн. (гривень).

пишу грн, а не гр, бо останнє скорчення повна ху%ня, якшо відверто! дибіли лише так пишуть. або наприклад,  100 грамів, то скорочено це 100 г - все життя було... так ні, пишуть 100 гр. піз%єц!



на сам кінець анімашка smeh



всьо, замітку закриваю, буду чайок з лимончиком пити.

п*ятниця, ремонт та КОНВАЛІЇ


сьогодні нарешті почалися суттєві зрушення у бік ремонту у моїй кімнаті, мене це і радує, і вбиває...
і початок був не тому, що п*ятниця тринадцяте, а тому шо жара припікає. і час.

дивна якась весна, якшо чесно. не пам*ятаю, щоб на початку травня було так парко...

я ще хотіла сказати з приводу того, що моя зустріч хоч і не відбулась (але неприємно від того...), але конвалії я все одно отримала. батько подарував сьогодні. вони стоять у мене наразі на столі і чарують мене ароматом... шик!

якщо знайду юесбі-кабель від мобілки, поставлю сюди фотографію мого робочого столу і конвалій. жаль шо запах не можливо передати через інтернет...



тому у цей позитивний вечір хочу викласти підборку фотографій цих улюбленців,
тому.. насолоджуйтесь приємними емоціями!
 


[ невеличка фотопідборочка конвалій ]