Вчора їхав з навчання додому. Я трохи затримався в універі, один дипутат разом з ректором агітували голосувати за певного кандитата, нащастя одна з маршуток які їдуть в моє містечко проїджає майже поряд з моїм універом, тому мені не треба було пертися на автобусну а просто пройтися десь метрів 300-400 до зупинки. Зупинивши свій Еталон звичним помахом руки відчинились двері, я зайшов в салон. Перші ряди сидінь були занняті, я почав шукати очима два вільні місця (не люблю сидіти біля проходу), знайшов, майже в самому кінці Еталона. Я пробрався на те місце, передав гроші за проїзд  і почав вмощуватись, їхати мені десь так півтори дві години, тому дістав наушники і почав їх помалу розплутвуати. Оглянувши автобус щоб подивитись чи нікого знайомого нема, я помітив знайоме обличя, це був напарник водія того самого автобуса. Він просто сяяв, очі блищали а на обличі була посмішка. Він був щасливий! Я спочатку подумав що чувак трішкі випив, але згодом помітив що з ним сиділа досить приваблива жіночка віком десь 25-27 років, доречі забув згадати чуваку десь під 30. Трішкі поспостерігавши за їхніми рухами зрозумів що вони пара. Він робив все для того щоб ця поїздка для неї була комфортною, їй це подобалось і вона дякувала йому поцілунками і пестощами. Я ж відкинув спинку сидіння, впихнув в вуха не зручні наушники (блін, ваукумкі дорогі стали) і повернувся до вікна.

Напевно все таки коли ти когось кохаєш і це кохання взаємне, тоді ти сама щаслива людина на землі. Ех, хороше відчуття напевно!

ангелочек :: Весна

*              *              *          Весна...Ти  так  її  чекав  ...          І  довгими  зимовими  ночами          Під  ковдрою  ти  мрії  всі  плекав          І  призивав  її  всіма  богами...          Весна...Здається  все  ти  їй  сказав,          Та  в  очі  ти  їй  не  дивився...          Та  зна  вона  як  ти  чекав          І  зна  чому  так  зажурився...          Весна...Ця  неповторна  мить--          Єдина  мить  її  приходу,          Коли  в  повітрі  щось  бринить--          І  вітер  їй  дарує  оду...          Весна...Вона  єдина  зрозуміє,          І  біль  втамує  лиш  вона  одна...            Та  помилку  твою...ні  не  зуміє--          Їй  часу  влада  не  дана...          Весна...Ти  би  волів  в  ній  pозчинитись          Залишитися  з  нею  на  завжди...          І  вже  ніколи  не  журитись,          По  першим  квітам  завжди  йти... ID: 7263 Рубрика: Вірші, любовна лірика дата надходження 20.09.2005 16:12:19 автор: ангелочек

 

Вітаю всіх, а особливо мою Аворо Вог з приходом весни!

Негода впливає на наш настрій, але навряд чи їй по силам вплинути на наше кохання.  Набридло читати песимістичні замітки-плачі, пропоную писати про те, що дає нам сили.

Мене робить щасливою одна думка про коханого, а, коли він поруч, то відступає страх і істерія навіяні економічною кризою. Я щаслива, бо кохаю і знаю, що це взаємно.

Давайте дякувати за наше кохання, дякувати Богу, батькам коханого/коханої, нарешті, може подякуємо нашим половинкам...

Запрошую до співтовариства "Щасливих закоханих"

http://blog.i.ua/community/1312/

Давайте разом зробимо на i.ua оазу щастя, місце, де квітнутиме наш САД КОХАННЯ.

 

Смерть ціною свого кохання. На світлі правили багато, але Клеопатра - унікальна: остання з фараонів і перша з дам-політиків. Збереглися свідчення сучасника, який пише, що вона призначала смерть ціною своєї любові, і знайшлися чоловіки, яких така умова не злякало; за ніч, проведену з Клеопатрою, безумці-обожнювачі платили своїм життям, а на ранок їхні голови виставлялися перед палацом спокусниці ...

я пришёл к тебе с приветом,
рассказать, что солнце встало,
что оно горячим светом
по листам затрепетало...
            (А. А. Фет).

осміхнись,моя кохано,
в цей чарівний дивний ранок!
сонце вже торкнулось листя,
сяє в росах серебристо
і від неба віє свіжість,
огортає серце ніжність
й світлим повнитсья коханням,
вітерець гуляє ранню,
пісня жайвора над полем
освятковує роздолля,
польові квітують квіти -
їх краса така тендітна!..
і туман легким серпанком
до твого спадає ганку...

Я - Місяць. Життєдайне Сонце - ти.

Коли воно не сяє,

Чи зможе місяць у пітьмі блищати?

©Степанська Марина (SMG)

Наше общество имеет очень низкий уровень культуры во взаимоотношениях, чтоб не сказать, что вообще не имеет.Посмотреть хотя бы на сегодняшнюю политическую ситуацию в стране... Культуру отношений в семье в большинстве своем не лучше. Прогрессирующиек темпы алкоголизма супругов, наркомании, ранней сексуальной жизни у подростков - это все следствия ненормального климата в семье. Чего не хватает, чтоб изменить ситуацию в лучшую сторону? Желаний? Знания? Возможностей? Взаимности? Думаю, всего из вышеперечисленного.

Из покон веков украинцы воспитывались в уважении к традициям семьи. Так было раньше, но с приходом сексуальной революции в нашу страну отношения стали переживать кризисы… А все потому, что нету в них культуры. Никто не понимает, даже если хочет, что надо сделать, чтоб было правильно и всем хорошо.

Но! Кто ищет – тот всегда найдет. Посему предлагаю тем, у кого не складываются отношения в семье (или просто с возлюбленными) вооружиться соответствующей литературой и наконец встать на путь мира и согласия в отношениях.

Как пример могу посоветовать книгу Джона Грея «МУЖЧИНЫ С МАРСА, ЖЕНЩИНЫ С ВЕНЕРЫ», где классно описано различия в способах мышления и поведения двух полов, и как избежать конфликтов через это. (В гугле можно найти ее, кто не найдет, могу поделиться).

Вооружились? Дерзайте !

Кто знает – тот вооружен! (с)

 

Я долі дякую за те, що ми з тобою,

Зустрілися, блукаючи в пітьмі.

За те, що ти торкнулася рукою,

Глибинних струн самотньої душі…

Я долі дякую за те, що я з тобою,

Огорнутий турботою живу,

За те, що можу бути сам собою,

І навіть проявити слабину…

Я долі дякую за те, що ти зі мною.

Не критикуєш, за характер мій важкий.

За те, що обираєш бути не правою,

І робиш перший крок коли я не правий.

Я долі дякую за те, що ми з тобою,

Переплелися як барвінок у садку,

За те, що ти, безмежною любов’ю,

Тримаєш наше щастя на замку.

02.05.2021                Олександр Чалий.