Глянув  в  очі твої і… пропав…

Хто ж мені таку долю наврочив?

Не згадати, чи колись так кохав…

Ти як місяць серед самої темної ночі.

Як ковток живої води,

що вбиває присмертну ту спрагу.

А чи снишся, чи потрапив я в рай,

та к життю повернула мені ти наснагу.

Як без тебе?!  Я примарою став,

що слідкує, як ти розпускаєш коси.

Я б тебе серед сотні красунь упізнав

по повітряній стрічці в твоєму волоссі.

Не лягай тільки поруч. Не смій,

бо напевно, що я збожеволію.

Чую подих твій близько,  і в нім

я втрачаю свідомість та волю.

Увірвавшись у серце моє,

ти залишишся мабуть назавжди.

Богу слава, що ти в мене є!

І якщо ти навіть несправжня…

                                            30.10.22.

Травневі трави під косою...
Тремтить на них роса.
А навкруги пташки гурьбою
Сади осіли, все співа.
Всі юні хлопці та дівчата
П'яніють в пору цю.
І йдуть світанок зустрічати,
Збива травневою росу.
І поцілунки їх гарячі,
Вогнем пала серця.
Кохання править світом наче,
І стелить стежки до вінця.

16.05.21

© Copyright: Віталій Тугай
--------------------------------------------------------------------
мій офіційний творчий сайт "Камін для душі":
http://lesovihok.avtor.me
та авторська сторінка на Фейсбук:
www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Любі друзі, щиро поздоровляю усіх вас з Днем Св. Валентина!

Кохайте, та будьте коханими!

Любов - це енергія життя.   

Прочитати хочу я долоні.
Подивитись у майбутні дні:
А чи квiтка ти моя у долі,
А чи є ти у моїй рідні?

А чи маю право я від Бога
Чути поруч теплий подих твій?
Смута на душі моїй, тривога,
Чи душа співа, як солов'ї?

Як в майбутньому тебе там звати,
Хто ти - для моїх діток?
Чи ти їм чужая, а чи - мати,
Та що значить їм твій голосок?

Там, в майбутньому кого кохаю,
Та без кого б жити не зумів?
Чи з тобою не потрібно раю,
Та не можна без ласкавих слів?

Щиро сподіваюсь в сьогоденні,
Що в усьому цьому будеш ти.
Ти - повітря у мої легені,
Ти - безмежне щастя у житті.

Крім тебе я іншої не хочу,
І про це я Господа молю:
Подаруй ту посмішку дівочу
Без якої жити я втомлюсь.

10.02.19

© Copyright: Віталій Тугай

Сонце обрію торкнулось, 

Догорає день, 

А душа моя сумує, 

Не співа пісень. 

Твій я номер набираю, 

Лунає гудок, 

Але ти ось відхилила 

Знову мій дзвінок. 

Ти образу в свою душу, 

Кохана, впустила 

А чому все ось так сталось, 

І не зрозуміла. 

Прошу, вислухай мене, 

Та ти не бажаєш, 

І на всі мої питання 

Не відповідаєш. 

В одне русло, не ввійдеш!- 

Мудрість нас повчає, 

Та надія в моїм серці 

Все ж не помирає. 

І настане, вірю, день 

Знову разом будем, 

А ті прикрі помилки 

Назавжди забудем. 

Гарного ранку й чудового дня. Я в океані цілунків... Твоя Пристрасть шалена... мені до душі. Бачиш, я весь твій... не дуже спіши. Помах чудових зворушливих вій - Скарб ...  найцінніший  у світі сувій. Губи даруєш свої, їх я п'ю... Як із кринички... водичку святу. Кожен твій погляд, і посмішки мить... В грудях і серце моє веселить. Отже цілунки твої, як магніт... Більше чим п'ю, тим сильніше манить.