25 січня 2008 року..

Ворожить небо на погоду,

Несе ріка холодний хром,

Червоний місяць йде по воду

І тихо дзенькає відром,

Малює тіні огорожам,

Стовпам, будинкам і мені,

І відчуваю я що зможу

Почути спів у вишині.

Із дерева злітав пожовклий лист

Маленьким літачком (модель кленова),

На вулиці гудів саксофоніст,

В моєму горлі застрягала мова.

Кахикав десь невидимий мотор,

Дзвенів велосипед – собача втіха,

Мінялись звички, цілі і декор,

Ховалася пекуча літня пиха.

Новий природа бігла марафон,

Миттєвості змішавши та епохи,

А я стояв і слухав саксофон,

І бігти не збирався анітрохи.

Я знову загубив від сну відмичку,

Шукав її на ліжку, та дарма,

За вікнами дзвеніла електричка,

І місяць сіяв зорі жартома.

У голові тлумилися без крику,

Під тупотіння витончених ніг,

Кудлаті вівці, що не знали ліку

Та випасались на думках моїх.

Одна, маленька, лізла межі очі,

Компанію хотіла говірку,

І я лежав, і намагався ночі

Придумати причину хоч яку.

Дощ.

Немов сльози.

Покриває обличчя землі.                                                                                            

Осінь.

Хустинкою жовтих листочків

Їх витирає.