хочу сюда!
 

Ninka

34 года, водолей, познакомится с парнем в возрасте 30-40 лет

Заметки с меткой «моя поезія»

Люди, які ніколи не бачили зірок

Часом я буваю на планеті, де живуть люди, які ніколи не бачили зірок. Вночі її окутує морок, який зрідка освітлюють лиш сірники метеорів.
Люди на цій планеті не знають, що їхнє Сонце випалило собі трохи простору у хмарі густого пилу, де й спромоглось народити єдину планету.
Вони схожі на нас, бо люблять вечорами палити багаття, смакуючи пивом і побрехеньками.
Зрідка я сідаю до їхнього кола і розповідаю про небо, повне зірок, та інші дива цього Всесвіту.

Вони слухають мене зневажливо, як брехуна. А потім проганяють у темряву, щоб не вбивати.
Василь ТЕРЕЩУК

Я давно не читаю віршів

Я давно не читаю віршів - 
Трохи болісно, трохи нудно.
Кожне слово мені гірчить,
На душі стає трохи паскудно.

Певно десь у комірках душі
Назбирала я в кутиках болю - 
І не викинуть, не пригріть,
Не пустить зі сльозами на волю.

Він там бродить по-трохи, гниє,
Я комірок щосил уникаю - 
Не читаю зовсім віршів,
Та й своїх давно не складаю.

                            15.09.2016
К. Кусок

Він ніхто.

Він ніхто. Але тільки він поруч
Коли так потрібний хтось.
Він ніхто, але тільки він притулить
по-материнськи тепло
Коли боляче усвідомлюєш, що матері нема.
Він ніхто, але лиш він міцне плече підставить
Коли усвідомлюєш з болем, що батька нема.
І зникне. Тільки но спробуєш наблизитись сама.

Коли важко нести - піднесе.
Запитає що їла, що пила, і чи тепло.
І знов зникне, тільки но спробуєш надто наблизитись сама.

Якщо ж відталятися - наздожене.
Якщо вибудувати стіну між собою і ним - знесе лобом й голими руками. З криком розпачу.
І гучно гримає дверима перед носом, щойно торкаєшся пальцями ніг його порогів.

Він завжди з іншими. І схвалює побачення.
Підкаже хто не той, а хто вартий. За ким варто повернутися, а за ким ні.
І з гуркітом ламає все, що щойно починає вибудовуватись.

Хто ж він? Він ніхто.
Але без нього, наодинці - ніяк і неможливо.
А з ним - нестерпно від самотності.






Л. Костенко «Мадонна перехресть»

 
Ми хочем тиші, хочем храмів.
Ми хочем музики й садів.
А всі залежимо від хамів,
від хрунів, хряків і вождів.

Ми всі залежимо від хамів!
Від їхніх кланів і сваволь.
У нас немає наших храмів,
у нас немає наших доль.

Нас убиває їхній атом.
А їх все більше, їх орда.
Ми що не виборем, то втратим,
і в цьому вся наша біда.

*** (Ода)

 - Моє ти кошенятко грайливе !
 - Звірятко хтиве і розпусне !
 - Безодню ніжності я бачу в твоїх очах !
 - Й нестримну манію кохання !

         (Левко Овідій)
 ( Присв"ята рідкісним жінкам з не атрофованими душами...)

П.P. ( Ода )

  - Одноклєточні існують в любому        суспільстві. 
  - І в цьому немає тагедії, 
  -якщо вони займають своє законне        місце
  - на маргінесі. 
  - Коли ж одноклєточні займають         ключові пости в державі -
  - гряде катастрофа.
        (Левко Овідій)

Валентина Інклюд: поезії зі збірки "Скарбничка душі"

Скарбничка душі

 

Є в кожного в душі скарбничка

І в кожного – вона своя,

Лежать в тій скриньці таємничій

Якесь число, чиєсь ім’я,

 

Напівзабуті сни і мрії,

Колючі реп’яшки образ,

Далекі вогники надії,

Уривки голосів і фраз,

 

Близьких людей ясні усмішки,

Розчарувань найперших біль,

Красива пісня, гарна книжка,

Улюблений з дитинства фільм...

 

І скільки б ми скарбів не мали –

Коштовних, срібних, золотих –

Та скринька, що в душі сховалась,

Є найціннішою із них.

                                                    Інклюд  Валентина


Що значить бути людиною


Що значить "бути людиною"?

Це іншим в біді помагати,

Завжди берегти Батьківщину

І матір свою шанувати;


 Це лиш правду мати за кредо,

Серце щире і совість мати,

Прожити життя не ледарем -

Для правди й добра працювати;


Буть другом у щастя годину

І в горі людей не забути.

Щоб справжньою бути людиною,

Треба просто людяним бути. 

                                                           Інклюд  Валентина


Як не ти, то хто?


Дуже часто за буднями власної реальності

Не бачим трагедій земного суспільства,

Де з почестями ховають залишки моральності

І проводять коронацію насильства,

Де міста вже давно нагадують сміттєзвалище, 

Екосистема старанно ламається – 

Ми стоїм за крок від безодні, та чомусь досі ше

Мріємо: „Все саме якось владнається”

 

Приспів:

На мить зупинись, схаменись, озирнись:

Що навколо тебе відбувається?

Активний процес – не прогрес, а регрес

В спільноті людській спостерігається:

Продажність,підлість, втрачається гідність,

Втрачається щирість людських взаємин.

Зупини цей потоп! Як не ти, то хто

Кине краплю світла в суцільну темінь?

 

Не обмежуйся лише констатацією факту,

Що, мовляв,ти один нічого не зміниш:

Такою позицією не де-юре – де-факто

Ти теж губиш цей світ і сам в ньому гинеш;

Помилково вважати, що життя посеред зграї –

Це присуд довічно по-вовчому вити.

Коли шкіряться інші, хай в тебе посмішка сяє:

Настане день – й посміхнуться у відповідь.


Приспів. 

                                                                Інклюд  Валентина


Шануймо

 Шануймо,  поважаймо рідну  мову,

І мами  ніжну пісню  колискову.

Дзвінкі  шануймо співи  солов’їні,

Вклоняймося  тополі і  калині.

Шануймо  землю цю,  її  природу,

Шануймо   звичаї свого  народу,

Шануймо,  поки  є що  шанувати.

Культуру  дуже легко  занедбати.

Та  важко її  буде  відродити,

Ще  важче, друзі,  новую  створити.

                                                                Інклюд  Валентина


Розмова з осінню


Ну, привіт, моя давня подруго:

Рік минув – ми знову зустрілися.

Прожити цей рік було подвигом...

Я змогла. Але я стомилася

 

І прийшла до тебе здорожена,

Щоб надихатись твого спокою,

Щоб наслухатись заворожено

Пісні мудрої і глибокої;

 

Сестро-Осене, я прошу одне:

У своєму багрянці-золоті

Розчини мене, обігрій мене,

Перед тим, як віддати холоду.

                                                            Інклюд  Валентина

Ромашка

Ромашка
 
 
 
 
 
 
1 Vote

 Часто снишся ти мені,
Юність, Луг в росі,
Ромашки вплетені рясні
У твоїй до поясу косі 
І небо чисте й голубе,
Над тлом зелених трав.
За дивні очі я тебе,
Ромашкою назвав 
Пройшли літа, за роком рік,
Ти мене просила – жди,
Чекав тебе я цілий вік,
А ти зникла назавжди 
Твій чарівний голос,
У пам”яті лиш поверну,
В цвіту лугів, у сяйві рос
Чув лиш тебе одну 
Через літа, шляхи, путі,
Мене ти не знайшла,
Але завжди в моїм житті
Ромашкою цвіла

Я вертаюсь знов і знову

Я вертаюсь  знов і знову,

У ті часи, коли щасливо жив.

За своїм дитинством веселковим,

Чомусь я дуже затужив

Той час до себе горне,

У бідне, але дороге село.

Те світле почуття - не чорне,

І все що рідне серцеві було

Сниться ставок, кругом городи,

У ставку смарагдова вода

І земля, що дала мені вроду,

І де гуляла юність золота

Бачу у сні зелене літо,

Сінокіс і солов"їний спів,

І річку сонечком зігріту,

І дівчину, що там зустрів.

Краю мій,все знаєш ти про мене

Пригадай мені літа - оті,

Що пробігли так шалено,

Наче з казки коні золоті

І догнать я їх не можу,

Не зупинити ні на мить,

Лиш серце спогадом тривожу

І воно так ниє і щемить

Знаю, літо - те барвисте,

Лише там, в краю батьків.

Там над лугами жайвір висне,

Але не повернути тих років

Повернути їх не в змозі,

 І не догнати, хіба у думці.

І наче квіти на морозі

Не зберегти  їх в сумці...

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
16
предыдущая
следующая