У кипах паперу старий віднайшла

Загублений аркуш старого листа

Повернений долею через роки

Аби нагадати, які були ми..

Розбірливий почерк цей душу п’янить

Несе у забуту минулого мить

Коли помилялись, в надії  жили

Кохали й прощали, щасливі були

Прекрасніший погляд у цілому світі

Так ніжно дивився, хотілося жити...

Розніжені теплої літньої ночі

Залишились поруч, дивилися в очі 

Позаду зосталися місто і гамір,

Щоб більш не вернутись, єдиний був намір....

Секунди спліталися тісно в години

Й спливали так швидко, проносячись мимо

Сльозами гіркими накреслю розлуку

Цей лист нагадає також стару муку

Дурман розтавання окутав відразу

Тому й не згадала його я ні разу.....