В
родині козака, який був славним запорозьким гармашем, Дмитра Засядька в
1778 році народився син Олександр. Не було вже тоді Січі Запорозької, і
він був забраний до москвинської армії, де став офіцером.
Не
злюбивши бездушної муштри, Олександр Засядько вернувся на свій хутір на
рідну Полтавщину. Появилася в нього думка створити таку ракету
(італійське слово «ракета» означає «трубка»), яка б летіла в повітрі,
штовхана газами, які з неї вилітають. І хоч ближні звали його «неуком,
залюбленим у мрію», він мріяв, креслив і планував. І, сперечаючись з
родиною, продав хутір і збудував кузню, накупив пороху, різних залізних
матеріялів. За два роки, переборюючи глузування «всезнаючих», він
створив дивовижні апарати, які літали над полтавськими луками, описуючи
вогняні дуги і спалюючи купи бур'яну. Попи і жандарми, переслідуючи
Олександра, рекли: «Засядько замислив спалити губернію».
На
хутір на Полтавщину в пишних берлинах приїхали генерали з Петербурга до
Засядька. Оглянувши його «чудо-труби», вони дали наказ, щоб винахід
Засядька Олександра «прийняти на озброєння армії». І так уперше в
історії полетіли Засядькові бойові ракети на турецьку фортецю Варна 16
вересня 1828 року. Турецькі історики твердять, що був жах: вогненні
струмені повисли над неприступними вежами Варни, осліпили турків,
заіскрилися вогняними стовпами. Оборонці Варни затуляли вуха, не
витримуючи жахаючого свисту нової зброї і страшних вибухів. І тоді
турецька армія підняла білі полотнища.
Несподівано для політиків
Західного Світу, Московитія здобула перемогу. Московитія увінчала груди
Засядькові хрестами, діямантними зірками, синіми стрічками, орденами,
вона дала йому генеральські еполети, він став головнокомандуючим
ракетними частинами армії Московитії, яка жорстоко поневолювала Україну,
він — батько-першотворець ракетної зброї.
Микола Кибальчич,
українець, в 1853 році народжений у родині Івана Кибальчича в місті
Короп. Він захоплений винаходами Олександра Засядька. Він зазначує, що
людина може на ракетах літати в далекі світи. Він ненавидить
московського царя (Олександра Другого), особисто готує бомбу, щоб
організувати замах на деспота, який поневолює його народ. Замах
здійснений. Микола Кибальчич у Петербурзі в камері смертника пише
геніяльну працю «Проект повітроплавного приладу», (проект космічного
корабля). Москвинські жандарми в 1881 році відібрали в нього життя.
.
Юрій В. Кондратюк (українець, 1900—1942) створює, маючи вісті про
діяльність Олександра Засядька і Миколи Кибальчича, першотеорію
реактивного руху. Він, як зазначує вірна Москві «Українська радянська
енциклопедія», «один з перших творців і дослідників ракетної техніки»,
він «творець схем ракетних міжплянетних подорожей», він був
«запропонував створити станцію супутник місяця», він автор книги
«Завоювання міжплянетних просторів».
Геніяльні сини Оріяни
(України), рясно вспадкувавши велич родичів (предків — зачинателів
історії культури і цивілізації Індо-Европейської раси)
сумеріян-гіттітів-скитів-русів, перші повели сміло розум людства в
космічні мандри. Жандарми царя москвинського арештували їхній труд, їхні
мрії, їхні хвилювання. Їхні творіння в 1917 році були передані
москвинові Константинові Ціолковському (1857—1935) і москвин став
проголошений «основоположником теорій міжплянетних сполучень». В
західному світі по-вченому занотовано, що геніяльний Микола Кибальчич
«рашен» («Енциклопедія Британіка», 1973, том 19, стор. 406), щоб в
молодому українському поколінні по-вченому творився комплекс
приголомшуючої меншевартости, мовляв, між мудрими українців немає. І так
довго розум і душа українські будуть працювати в користь
вторжників-москвинів, як довго не буде Української Держави, наші
протести на Заході, що він не «рашен», а «юкреініен», це безпорадний
голос загубленого в пустині...
30 грудня в 1906 році в родині
козака Павла Короліва народився син Сергій. Марія Миколаївна (мати
Сергія) після поховання свого сина сказала: «Наші предки — українські
козаки, і син мій успадкував від них, як видно, вміння, завзятість,
волю, ту волю, яка допомогла йому сягнути омріяної мети. Мій син завжди
зберігав любов до України» («Україна», 18 квітня, 1971 рік, Київ).
Відзначаючи день «совєтської космонавтики», «Україна» пише, що «Сергій
Королів — творець космічних кораблів». На будинку (в Житомирі), в якому
він народився, прибита металева таблиця, на ній написано, що «Сергій
Королів — конструктор в галузі ракетної техніки і космічних досліджень»,
він конструктор першого космічного корабля.
Жахлива правда — не
великий, але жорстокий розум, бачимо, володіє великим, але мирним
розумом українця. Заводи «СССР» (імперії Москвинської) виготовляли
деталі для ракет такі, які були накреслені Сергієм Королівим. У Києві
(між науковцями) відкрито мовилося, що Микита Хрущов, перед тим, як
плянувати свою подорож до Америки, дав наказ Сергію Короліву: «Політ
ракети на місяць, або — смерть». Сергій Королів, працюючи у лябораторіях
від шести годин ранку до першої ночі, наказ деспота виконав і помер на
атак серця. Так, це він «Микола Кибальчич накреслив праобраз космічного
корабля, що його вперше послав у космос земляк Кибальчича Сергій
Королів» («Україна», 18 квітня, 1971 рік).
