Зокрема про тих, кого я сприймаю з погляду своїх уявлень.

Воно і не дивно.

Зазвичай ми сприймаємо світ через призму власної особистості.....

Людині, що зберегла в собі дівчинку, дитинку....

Відголос на прочитані вірші.

Немає змоги прокоментувати у блозі, тому тут.

Життя продовжується, пам'ятай!

Репост. Актуально.

Так, я клон. Себе власної. Попередні сторінки, різноманітні ніки видалені безповоротно, трохи з сумом, бо частина Душі залишилася там.

Завжди думала, що бути Людиною, бути Собою - найважливіше в житті.

Та зараз не про це.

Стрімкість розвитку технологій, сучасне життя приводить до того, що не завжди на все вистачає часу. А час найдорожчий ресурс. Тому особисто мені жаль витрачати його ні на що.....

Періодично заглядаю в блоги, анонімно, без присутності он-лайн, чекаючи на (тепер підбираю вдале слово) те, що цікаво мені. Так буде вірно. На те, справжнє, яке відразу можна виділити серед (як там написав один дописувач) болота, що загниває, якось так, серед мертвих блогів.

Людоньки, коли я сюди прийшла вперше, то мене попередили, що саме населення блогів створює атмосферу... 

.....

Добре, аналізу блогу і блогерів не буде. Я вже писала свої думки з цього приводу в попередніх моїх дописах на знищених сторінках....

Повертаюся сюди он-лайн, коли побачу тут те, що зачепить. 

Тому сьогодні я тут. Про все, що хочеться сказати Людині, яка зачепила своїм откровенням, не поміститься в коментарі. Тому, з'явилися ця замітка.

Так, бути Людиною це головне. Що нам до тих, хто прийняв іншу позицію й перейшов на іншу сторону?

Та одразу виникає у мене питання - бути Людиною хіба означає мститися, навіть за свої образи на когось...

Світ такий великий, в ньому багато негативу. Я не про те, щоб його уникати. Є Борці, які нищать зло. Воїни Світла.....

Я про те, що мене здивувала реакція Людини на зло. Яка вирішила мститися. Чи, можливо, я помиляюся, й це була така собі боротьба зі злом, відповідь кривдникам? Руки свої марати об це не гидко, ні?

Коли я прийшла сюди вперше, ще нічого не знаючи про тутешні звичаї, народ, поведінку, то почала придивлятися, читати. 

Хто розповів мені про вас я не знаю, не пам'ятаю. Та я одразу зрозуміла, що то правда. Відгук був дуже позитивний, незважаючи, що інколи з тих уст, про кого говорилося, лилися образи і грізні словечка. І я одразу повірила, відчула, а згодом впевнилася, що переді мною Людина, якій болить. Яка ховається за вигаданими масками помсти й зла, намагаючись довести світові, що бути Людиною погано. 

Парадокс в тому, що ми можемо одягати будь-які маски (якщо не огидно), але всередині все рівно завжди лишаємось собою....

Пізніше, по краплинам, серед усього прочитаного, я розгледіла підтвердження того, що не помилилася....

А блоги помирають. І вбиваєте їх ви, своєю байдужістю, злістю, намаганням зробити іншому боляче, зачепити, роздавити людяність.....

Зникає будь-яке бажання відкриватись і писати щиро. Від серця.

Та залишаюся тут, заради тих, кого читаю, заради думок тих, кого чекаю в блогах, бо знаю, що вони ще тут. Поки тут.

Автору "крику душі" терпіння, мужності, сонця. 

Ніяких порад. Просто будьте собою. Не втрачайте себе, не губіть. 

(і так, я теж одного разу отримала "на горіхи".... дивне відчуття..... коли тебе не знають і намагаються зігнути, зачепити.... не болить. ні. видаляла все попереднє власне виключно, щоб приховати власну особистість від болотяного смороду... )

ТА ХІБА ВІД СЕБЕ ВТЕЧЕШ?

і не треба ніколи нікуди втікати.

СЛАВА УКРАЇНІ! Справжнє завжди перемагає.....

       Чому взагалі цей твір вважають "класикою" і рекомендують до прочитання?

       Книга має навчити читача якомусь корисному рішенню, дати певні знання, допомогти з розв'язанням певної ситуації/проблеми. 

       І, ймовірно, не до теми. 

       Якщо не помиляюсь, 12 липня 2008-го року я купила мобільний виробника Sony Ericsson.

       Була акційна пропозиція з хорошою знижкою, а виробника вибрала, бо у знайомого був мобільний цієї марки.

       У мене з маркетингу було "4", але маркетологи мають знати, що насправді не завжди клієнтами стають люди, на яких реклама впливає безспосередньо, іноді це можуть бути знайомі/друзі. 

       З першого погляду: факти не пов'язані між собою.

       Не беріть близько до серця.

       Просто щось "накрило", вирішила написати "сторінку щоденника". 

       У Анни Карєніної була не любов, а нав'язлива думка. 

       Коли любиш по-справжньому, не обов'язково "прив'язувати" до себе. Якось так. 

       

Чому так довго війна?

Бо цілий світ намагається поставити Росію на місце.

Та тільки одна країна, тільки одна армія у світі намагається покласти росію на місце.

Ото й тому...