Заметки думки вголос

Заметки с меткой «думки вголос»

Сортировать:: новые; популярные

Вид:: краткий; полный

Доктор Ліптон, або Ефект плацебо

08.07.20, 14:27
думки вголос

Замітка не про чай, в таку то спеку, хто думав про щось креативне пов'язане з якимись складниками чи дією цього напою - молодці, але вам не сюди podmig

Частенько посиджую в ютубі і само собою хочу чи не хочу, але доводиться дивитись і рекламу перед потрібним мені роликом. І тут мені накинуло цього доктора Ліптона, з промовою про безкінечні можливості людського організму, змову фармацевтів і те, що ліків насправді не існує, то все просто ефект плацебо. І тут я пригадала.

З деякого часу познайомилась з таким цікавим ділом, як больовий шок якогось там ступеню, коли не падаєш замертво відразу, а просто недобре настільки, що хочеться померти, з повним набором цікавої симптоматики, починаючи від холодного реально поту при відчутті жару і до падіння температури тіла до 35.4. Дуже цікавий досвід, я Вам скажу. Відразу навіть і не розумієш, що таке, бо особисто я думала, що больовий шок це коли БОЛЯЧЕ так, що втрачаєш від цього свідомість, а насправді ні, біль посередній і фоновий, а от супутня реакція організму - оце жесть. Мені дійшло що це зі мною і що робити тільки коли температуру заміряла, і аж тоді зрозуміла, що треба знеболююче випити, бо взагалі було враження як при сильному грипі ніби, відчуття жару, слабкість, і все оте грипозне, коли й лежати важко, і ходити нічого.

Пішла в домашній аптечці дістала знеболююче, випила. Повірте - небагато чого в житті мені хотілось так сильно, як щоб таблетка подіяла.

Але коли сидиш, вмовояєш себе, що ось, зараз 20-ть хвилин і полегшення, а тоді ну хай 30-ть.. А потім кажеш - ну, за годину то точно подіє! А нічого не відбувається. Тоді в мене закралась думка про якість, і я суто з надії "а раптом", дістала ті знеболюючі, що ношу в сумці, бо точно знаю, що купувала ці в іншій аптеці, хоча той же препарат і зовні абсолютно одинакове пакування. І о диво - 20-ть хвилин і все як рукою зняло!

А тут слухаю цього доктора Ліптона, і розумію. Он воно чьо, Михалич. Ефект плацебо. А я то "Фальсифікат, фальсифікат" ... То я просто слабо вірила!

Комментарии: 23

USMIHNENA

Багато тексту... про стосунки і почуття

11.06.20, 22:14
думки вголос, кохання, любов, люди, почуття, стосунки

Чи проходить кохання? Чи залишаємось ми в серці на багато років і чому так...
З якої причини одружуємося, чому розлучаємось? Чи змінюємося з роками? Чи просто починаємо помічати недоліки лише з часом? Чому закохуємось саме в цю людину, а не іншу? Чому зраджуємо або ж бережемо вірність тому, хто не заслуговує на це? Чи можливо прожити довге життя разом, не сумніваючись у своєму виборі, не жалкуючи про цей вибір? Чи завжди вам є про що поговорити, про що помовчати.... і чи потрібно це?
Іноді, задумуючись над тим, що чекає моїх дітей в майбутньому, стає просто страшно. Чи правильний вибір зроблять і на скільки вони будуть щасливі в шлюбі. Озираюсь на своє життя... хочу, аби не гірше, щоб краще... щоб щасливіше... без цих гірких моментів. Хоча я свій шлюб вважаю щасливим, я кохаю свого чоловіка більше 15 років і жодного разу не пожалкувала, що вийшла за нього заміж. Хоча часто сумнівалась в його почуттях, адже одружились ми " по зальоту"... ні, це не була якась інтрижка, ми досить довго знали один одного до весілля, та й нам було вже не по 16 років. Але все одно... іноді задаю собі запитання: якби не вагітність, чи одружився б він на мені? Як би склалось життя? Але ж зараз все добре, я щаслива. Та й мабуть він би не був зі мною скільки років, якби не любив.
Іноді здається, що ми зовсім різні. Що з ним немає про що поговорити, що він зовсім не хоче мене чути, а іноді... розуміє мене без слів і відчуває навіть на відстані. Пам'ятаю, як побачила передачу про зифір. І такий він мені там апетитний був (хоча я не є фанатом зифіру і це не моє улюблене лакомство)... яке ж моє було здивування, коли чоловік прийшов ввечері з роботи і приніс пакунок із зифіром! Але ж я того дня йому нічого про зифір не говорила. І такий випадок був не один. Пам'ятаю як ще зустрічались... він тоді працюав у іншій країні і наші стосунки були на відстані. Ми переписувались, зідзвонювались. Часто оці переписки закінчувались фразою " я тебе люблю". Але так іноді ці слова втрачали зміст і спиймались мною просто як "до побачення", чи типу для зв'язку слів. І іноді не мали такого значення, як би мало б бути. Якось я подумала, що якби він просто написав мені цю фразу, просто так, рапново... минув день чи два і я отримую смс " Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ". Це було так неочікувано.... давно я вже не чула від нього цих слів.... та й не говорила йому також.... чому з роками ми рідше говоримо коханим ці слова? Чому після багатьох років подружнього життя нам здається, що їх не обов'язково говорити...та зараз не про це. Невже він справді так мене відчуває? Були ще випадки, та я конкретно уже і не пригадаю, ці мабуть найяскпавіші були для мене. Чи це лише співпадіння... чи просто мої думки матеріалізуються? Та це вже інша історія.

Комментарии: 8

Оtto *

Прозора надiя.

17.05.20, 06:37
думки вголос, мыслм вслух

Яскраві промені,

кришталики неба...

як воск тануть тіні...

а серцю потреба

прозора надія…

блиснула в пітьмі,

роздерла темряву...

але ж чи зігріє...

мрія…

надія…

тебе

i мене…

27.10.14

Комментарии: 8

Акварель

Спогади про не мої спогади

08.05.20, 19:39
думки вголос

З дитинства люблю коней, це або є, або нема, як і багато інших уподобань, які справжні і на все життя. От в мене це коні. Вони мені снились навіть. А коли одного разу ми грались у подружки-сусідки, яка жила над дорогою, і тут цигани на возах їхали, як зараз ця картинка перед очима стоїть - ми ховаємось за квітуючим бузком, а за кілька метрів на дерев'яних нефарбованих возах, запряжених ще не вилинялими бурими невеликими кіньми, їдуть сім' ї, чумазі і дуже бідно вдягнуті, так ми ото хоч і боялись "що нас цигани заберуть", як лякала бабуся, але ж коні!!

А коли їздили до діда з бабою по батькові, то десь за метрів 300-400 від будинку, через невелике поле, на пагорбі була ферма, і просто з двору було видно загорожу біля першого корпусу, де іноді стояли коні. І тоді ми впрошували батька, і він водив нас на ферму, до коней. Коні там були неймовірні, з тих пір в наших краях я таких розкішних коней ніколи не бачила... Це було п'ятеро білосніжних, великих і крутобоких, таких мускулистих, як ото в американських фільмах про Дикий Захід. Мені так пам' ятаються їхні чорні розумні очі на породистих мордах, і особливо носики.. На яких крізь білосніжну шерсть було видно шкіру, не рожеву, а блискучо-чорну, а в декого ніс був плямистий, рожевий з чорними розводами. Їх можна було погладити саме по оцих оксамитових носах.

Три кобили, і два жеребці, а іноді весною в загоні бігало ще двійко білих маленьких лошат, ще з гривами-щітками і короткими хвостиками. Я все життя згадую про них і думаю - куди вони тоді зникли? Батько тоді сказав, що їх просто цього року перегнали на іншу ферму, а замість них були інші.

Взагалі я цю замітку пишу чому - бо пригадалось дещо, пов'язане з цими кіньми і фермою.

Якось, коли йшли до коней, батько зупинився біля силосних ям, і сказав - "а я пам' ятаю, як дядько Микола отаку яму сам копав за чотири дні. Кепка - шестиклинка, полотняні штани, без сорочки, загорілий до чорного, з двома відрами і лопатою, вона в нього спеціальна була, невелика з укороченою ручкою, скільки він нею землі перекидав! " Не скажу точно розміри, але яма ця була десь 25на8на2, і навіть зараз мені це величезний обсяг важкої роботи, а тоді я так здивувалась, що оце можна зробити за чотири дні. На що батько відповів -" ну так досвід, він Біломор-канал копав"

Комментарии: 22

Богдан Бо

Світова економіка потребує значного оновлення

Американський мільярдер з українським походженням заявив, що «капіталізм мертвий»Економічна система накопичення капіталу призвела до «жахливої нерівності»

1595ПЕРЕГЛЯДІВ

16 ЖОВТНЯ 2019, 18:45

Американський мільярдер з українським походженням заявив, що «капіталізм мертвий»

Twitter @Benioff

Капіталізм «мертвий», а найбагатшим людям світу потрібно створювати нову економічну систему. Так вважає співзасновник компанії Salesforce мільярдер Марк Беніофф, який займає 93 місце в списку найбагатших американців за версією Forbes. Про це він написав у колонці для газети The New York Times.

«Капіталізм, я визнаю, був до мене добрий», – зазначив підприємець, чиї статки складають $6,4 млрд. Він написав, що «живе життям, яке перевершує всі найбожевільніші очікування» його прапрадіда, який іммігрував в Сан-Франциско з Києва на початку XIX століття.

«Але, будучи капіталістом, я вірю, що прийшов час голосно сказати те, про що ми всі знаємо. Капіталізм, такий, яким ми його знаємо, мертвий», – написав Беніофф.

В останні роки капіталізм сконцентрувався на прагненні максимально збільшити доходи акціонерів і привів до «жахливої нерівності», заявив він. Беніофф підкреслив, що «26 найбагатших людей світу володіють такими ж статками, що й найбідніші 3,8 млрд людей».

У колонці він звернувся до інших мільярдерів і бізнес-лідерів:

«Я вважаю, що ми більше не можемо ігнорувати відповідальність за те, що люди роблять з нашими продуктами. Так, доходи – це важливо, але важливим є і суспільство».

«Яким може бути новий капіталізм? По-перше, лідери бізнесу повинні прийняти ширше бачення своїх обов'язків», – вказує Беніофф. Йдеться про те, що вони повинні працювати не тільки на користь акціонерів, а й для своїх «співробітників, споживачів, суспільства і планети».

Наступний крок – держава повинна офіційно зобов'язати публічні компанії розкривати інформацію про те, як їх діяльність впливає на згадані вище сторони. Глави корпорацій повинні домагатися рівної оплати праці для чоловіків і жінок, боротися зі зміною клімату і бідністю, підкреслив мільярдер.

Беніофф нагадав, що в серпні керівники понад 180 американських компаній, в числі яких була і Salesforce, підписали спільну «заяву про призначення корпорацій». Його основна ідея в тому, що компанії повинні не тільки задовольняти інтереси своїх інвесторів, але й працювати над створенням «економіки, що служить усім американцям». Документ підписали, зокрема, глава Amazon і найбагатша людина планети Джефф Безос, виконавчий директор найбільшої в світі авіакомпанії American Airlines Даг Паркер і керівник найбільшого банку США JPMorgan Chase Джеймс Даймон.

Комментарии: 2

Полина_Я

Думки вголос чи влучно підмічено

29.05.19, 05:00
думки вголос

Інколи приходять в голову різні речі, які на даний момент є досить важливими. Але чи не вчасно, або не буває під рукою клаптику паперу, щоб зафіксувати, а тоді і забувається... Добре, що зараз є така можливість занотувати те, що тебе турбує в певну мить у форматі замітки блогу, щоб потім повернутись до цього, щоб осмислити і переварити, покопатись в собі, зрозуміти чому все так...
У військових є статут, який, говорять, що до кожної літери виписаний кров'ю. Можливо теж заведу собі його аналог у вигляді співтовариства, який назву щось на кшталт "влучно підмічено", або й лишу так "думки вголос".
Цього разу в голівоньку каруселлю залетіло чимало думок, але другосортне відсіялось, а лишилось найзлободенніше.
Якось помітила, і неодноразово, що коли ти чуєш в свою адресу безпідставні звинувачення у чомусь, то обов'язково, той, хто звинувачує, сам з тобою так вчиняє. Навіщо запитаєте? Можливо щоб відвернути від себе увагу й здаватись рожевим і пухнастим самому собі, на вашому фоні, який він обгадив. Адже кожен судить по собі.
Далі буде...

Комментарии: 24

Каре

Просто спогади і роздуми

17.04.19, 14:10
думки, думки вголос, спогади

Дивлюсь я на всі розмови, стьобання над кандидатами, якісь умні рассуждєнія і згадую Майдан, але ні, передмайдан, 2013 рік. Ні, не грудень, коли студенти стояли, а взагалі з початку року.

Згадую як наші хлопці і дівчата в мізерній меншості виходили на протести. І це у нас, в ригівському регіоні. Хто думає, той зрозуміє, що це мало тоді означати і які наслідки несло за собою.

Головних активістів постійно викликали на розмови до міліції, постійно наглядали убоповці і служба повище, навіть супроводжували додому, після закінчення мітингів. Потім були гучні справи, відкриття кримінальних справ, які тягли за собою не один рік ув'язнення. Багато людей, в той час, обходили нас десятою дорогою, але де хто, від кого ми навіть не очікували, дуже допомагали, розуміючи небезпеку...

І от згадую один з допитів, який проводив підполковник ****:

Розмова і допит взагалі вівся російською мовою, я теж поважаючи співрозмовника відповідала російською, але до опрєдєльонного моменту. Так от:

- Скажите, пожалуйста, вы не заметили что поведение вашего сына стало странным?

- В смысле? Что вы имеете ввиду под странным поведением?

- Ну вот например, мама его друга (який теж йшов по цій же справі) сказала, что около года назад ее сын начал общаться на украинском языке. (Це було промовлено голосом і поглядом удава Каа з Мауглі)

У мене ступор і падають шторки omg

Одразу і не могла щось відповісти...

- А що у нас в країні Україна заборонено говорити українською мовою??? То ж можу сказати Вам, що мій син з народження говорить українською, тому що його батьки, бабусі-дідусі, прабабусі-прадідусі говорили українською. То які ще питання з цього приводу? А от до вас у мене є питання, якщо у вас такі питання виникають, то на яку країну працюєте ви?

Шторки вже впали у слідчого.... - Спасибо!

Так до чого це я? НІ, любі мої, не до питання мови! Я апріорі глибоко поважаю всіх людей, не дивлячись на мову і національність, але звичайно до пори до часу. Я пишу це до того, що цей таваріщ вже нафталіне свої мешти, гладить шнурки і зав'язує краватку... Вони чекали цього часу довгих 5 років! І нарешті дочекались! Як ви думаєте яка буде їх поведінка тепер? Бєлой і пушистой? НІ, вони будуть з остєрвєнєнієм відіграватись за всі упущєнниє возможності, за догани, які отримали тоді (бо відкривали фабриковані справи), за пониження у званнях, за нашу тодішню перемогу над ними...

Але ж, все... ставки сделаны, господА, ставок больше нет uhmylka

Комментарии: 88

Яся Яскрава

Соцпроекти, благодійні марафони. З чого почати?

27.03.19, 17:24
думки вголос

cvetok Як влаштовані благодійні акції? boyan Чи можу я проводити їх? zombobox Потрібно юридично реєструвати це? blind І взагалі - з чого починати? look