хочу сюди!
 

маріанна

34 роки, лев, познайомиться з хлопцем у віці 32-38 років

Замітки з міткою «думки вголос»

Сьогодні. Джеф Фостер


Сьогодні.

Кохання не буває без втрат.
Серце часто розбивається.
Радість супроводжується сльозами.
Прикол у тому,
щоб не усувати
«негативні» явища
зі свого життя.

Але зберігати ВСЕ це
у своєму древньому та безмежному серці.

Будь небом!
Зберігай у собі грім, сніг,
сумний місяць,
чудове сонце.
Тримай все це у собі.

І ти вільний!
Кохай.
Ризикуй.
Спотикайся.
Живи по-повній.
Сьогодні.

- Джефф Фостер



TRACK LIST: 1. Far Away 2. Look At Me Now 3. Now Or Never 4. Dream 5. Lost 6. So What 7. Caught My Eye 8. Reality 9. I Smile 10. Share My Life 11. Walking

Відповідь

Допис носить суто інформативний характер.
Для тих, хто вміє чути і думати.
Безглуздо робити висновки щодо особистості автора по ньому.
Дякую за розуміння.
Давайте будемо толерантними.



"Это такое стандартное клише. Вторая половинка, одиночество. Жизнь, не отягченная подобными иыслями всегда легка и прекрасна. Человек стремиться к счастью, но может получить свою половинку и созависимость, а счастья не будет.
Свобода это не сбежать из тюрьмы, это восстановить связь с собой. Тонкая материя"

Ну так. Свобода це і є гармонія між собою і всесвітом. А от стосовно того, що в коханні можна отримати залежність, то багато людей, обираючи собі пару, відштовхуються не від кохання. Багато людей навіть не знають, що таке кохання. Сприймають за кохання будь що, крім нього.

Це не хімія. Хімія – це закоханість.

Кохання складається з багатьох етапів розвитку. І там є і розчарування, і сварки на перших етапах.  Тобто, це кліше, що коли ми шукаємо собі стосунки, ми можемо отримати собі залежність. Залежність – це вимагання від іншої людини позбутися власної свободи. А свобода своя закінчується там де починається свобода іншої людини.

Про легке і прекрасне життя, коли немає «важких» думок. Це інфантильність (вибачте за прямоту), егоїзм. Легковажність. Вона включає в себе відсутність роздумів над наслідками своїх дій, а також схильність до змін у поглядах та захопленнях.

Кохання не може бути справжнім, щирим, якщо один з партнерів кохає тільки себе, закоханий тільки в себе.

Жити без думок, безтурботно – одна сторона. Протилежна їй – жити з нав’язливими думками. Завжди цінувалася золота середина. Жити, ніколи ні про що не думаючи, це, на мій погляд, легковажність, а постійно зациклюватись на певних станах, це вже хвороба.

Тому я за думки. За врівноважені думки, за серйозний підхід до будь-якої справи, не тільки в коханні. Я за те, щоб жити свідомо. Безтурботність… мені здається, вона притаманна блаженним.

В нашому світі не можна жити безтурботно. В нашому соціумі не можна жити безтурботно. Ми завжди під впливом якогось егрегора. І у нас є певні обов’язки до цього життя.

А взагалі є чудова цитата. Життя наповнюється змістом, коли ти присвячуєш його служінню.


«У своєму житті ми можемо знайти виправдання, а можемо — здоров'я, кохання, розуміння, пригоди, багатство та щастя. Ми творимо своє життя силою свого вибору. Ми почуваємося абсолютно безпорадними, коли ухиляємось від можливості зробити вибір, коли не хочемо будувати своє життя самі.

Життя — це місце служіння, і людині треба винести чимало такого, що важко терпіти, але частіше — пережити чимало радості. Однак ця радість може бути справжньою лише тоді, коли люди ставляться до свого життя як до Служіння і мають певну життєву Мету, яка не зводиться до них самих та їхнього особистого щастя.»

 ___________________________________________________________________________________________________

Духовне зростання кожної Людини має на увазі певні етапи в житті.

 

Кохання – це я віддаю… Віддаю без умов, безумовно.

Кохання - це я приймаю тебе таким, яким ти є. Приймаю, бо розумію.

Кохання – це відпускаю, бо хочу щастя. Тобі й собі.

Так. Люблю і хочу бути поряд. Але не тому, що не можу без тебе. А тому, що кохаю!

Іноді... достатньо знати, що в тебе все добре.

 

Ті, хто кохають по справжньому,  незалежні один від одного, автономні, не ревниві, але в той же час прагнуть допомогти іншій людині в самореалізації, пишаються її перемогами, великодушні та дбайливі. Зріле кохання каже: «Я можу прожити без тебе, але я люблю тебе і тому хочу бути поруч».Люди залежні злиті один з одним, кожен з них не має окремої психологічної території. Вони ревниві, вони власники, прожити один без одного вони не можуть - їхній зв'язок примусовий.І, нарешті, духовно зріла людина знає, що ніщо не вічне, і, отже, стосунки можуть перерватися, але вона знає також, що це ніяк не вплине на її відповідальність і любов, і вдячна кожному дню життя.Зі всього вищесказаного випливає, що кохання – це відносини зрілих, психологічно дорослих та незалежних людей. Кожна людина, хоч би яким було її дитинство, працюючи над собою, може подолати свою схильність до залежності та навчитися любити по-справжньому. 

 

Загалом існують різні моделі та теорії про етапи розвитку кохання. Але часто виділяють сім основних: закоханість, звикання, перенасичення, терпіння, служіння, дружба та справжнє кохання. 

 

Психологи, що вивчають природу відносин між чоловіком і жінкою, розділили кохання на етапи. Щоб воно проявило себе в повній силі, пара проходить сім етапів відносин. 

Перший етап – закоханість. Початковий етап, сповнений яскравих емоцій, романтики та ідеалізації партнера. Будь-які стосунки починаються з нього.Обидва партнери занурені в почуття, ідеалізують риси один одного, і навіть в недоліках знаходять певну принадність. Цей період пристрасний і романтичний, правда, триває в більшості випадків максимум два роки. 

Другий етап – звикання. Після бурхливих почуттів і емоцій попереднього періоду настає момент, коли пара перенасичується, звикає один до одного і «метелики» у животі можуть зникнути. Відносини стають нестабільними, будь-яка дрібниця може вивести з себе.

 

Третій етап – відраза. Цей етап може супроводжуватися розчаруванням, сварками, виявленням недоліків партнера. Конфлікти між чоловіком і жінкою проявляються відкрито і в повну силу.

У  більшості випадків цей етап останній, так як парам важко його пройти до кінця - не вистачає терпіння.  

На жаль, така ж історія з великою ймовірністю може повторитися в наступних відносинах.

 

Четвертий етап – терпіння. Пара вчиться приймати недоліки партнера та знаходити компроміси. Вона усвідомлює, що у будь-якого конфлікту є завершення. І, якщо не виходить завершити конфлікт швидко і без втрат, варто перечекати.

При цьому після усвідомлення відносини виходять на новий рівень. Чоловік і жінка починають більш терпимо ставитися один до одного.

Тут є пастка – відносини можуть почати розвиватися заново: знову може з’явитися закоханість, звикання і далі по колу.

 

П’ятий етап – служіння/повага. Етап, коли партнери починають дбати один про одного, проявляти турботу та повагу.

Це вже якісно новий рівень відносин. Його основою стає служіння інтересам один одного, а не своїм власним. Партнери намагаються зробити свою другу половинку щасливою.

З цього етапу починаються дійсно міцні подружні стосунки, засновані на довірі та відданості, позбавлені егоїзму з боку партнерів по відношенню один до одного.

 

Шостий етап – дружба. Відносини стають більш стабільними, з’являється взаємна підтримка та розуміння.

Це логічне продовження попереднього етапу. Воно характеризується високою довірою і вдячністю пари.

 

Сьомий етап – кохання. Нарешті панує глибока прихильність, довіра, взаємна повага та прийняття партнера.

Міцне справжнє почуття, засноване на безкорисливості і умінні прощати. І це найкраща винагорода парі, що пройшла через попередні етапи і усвідомила важливість присутності один одного в своєму житті.

 

знову про самотність


так дивно.... 
я прийшла сьогодні сюди з наміром прибрати дещо в своєму блозі
а натомість знову написалося щось в ньому....



найпотрібніші, бажані та довгоочікувані люди з'являються в нашому житті тільки тоді, коли ми звільняємо в собі простір для їхньої присутності... звільняємо від пам'яті, від минулого, від страхів і власних безглуздих заборон і рамок...

справжніми ми стаємо не в самотності. самотність лише сприяє очищенню душі. а істинних себе ми пізнаємо тільки з тим, хто відкриває в серці світ добра, ніжності, маленьких щоденних чудес, посмішок і безмежного щастя...

треба навчитися забувати моменти, які засмучують і руйнують спокій зсередини. і це не про війну. це про тягар минулого, зустрічі з негативними подіями чи токсичними людьми.
навчитися забувати погане, щоб звільнити місце в своїй душі для хорошого, для надії, розуміння, співчуття, любові....
не все треба пам'ятати, ой не все.....

кожній людині потрібна людина.
не важливо яка: товста або худа... низька або висока...
потрібна рідна, потрібна просто своя. щоб була поруч завжди, щоб дивилася в очі, щоб сміялася з тобою, щоб підтримка була, щоб руки гріла, щоб старі фільми дивилася, щоб другом була, і просто любила.

кожній людини потрібна своя людина...
кожному потрібна поруч рідна душа... добре щире серце, що б'ється для тебе...
найдобріші очі, які ніколи не обдурять... і слова, які не  образять...

найбільший безцінний скарб цього світу - знайти зустріти свою людину... своє рідне серце. (Маріанна Морозюк)

роздуми про прочитане в блогах....


Відсторонюються від людей ті, хто пережив великий біль, зраду, розчарування. Втрату віри. Всі ті негативні емоції, які відштовхують від реального життя, закривають від навколишнього світу. Це зневіра, втрата рівноваги, початок депресії...
З цього стану дуже важко вибратися самотужки, без сторонньої допомоги. Але можливо.
Насправді, людина - соціальна істота. І вона не може бути самотньою. 
Пошуки сурогату спілкування за допомогою сучасних технологій (ШІ), пошуки серед них друга - втеча від самого себе.
Всі проблеми і всі порятунки знаходяться всередині нас. Хоча, правда, самотужки дуже важко вибратися з такого стану. Іноді цей шлях дуже довгий. Не дні, не місяці,а роки.... Роки Життя.
І немає жодної універсальної поради для всіх.
Зрозуміти такий стан людини може тільки той, хто  одного разу сам переживав подібне. І зумів звідти вибратися.
На жаль,на часі маємо сьогодення, коли події навколишнього світу підштовхують до прийняття таких рішень - обмежувати контакти з навколишнім світом, відсторонюватись, замикатися в собі. 
І дуже важко, але дуже важливо знайти однодумців, тих, хто розуміє від одного подиху, від одного погляду всю глибину таких переживань.
Мабуть,є таки один універсальний рецепт.
Не треба нічого й нікого шукати. Треба просто жити. Виходити, дихати, прислуховуватись до себе, намагатися продовжувати жити повноцінним життям. Шукати соломинку порятунку в собі. Звертати увагу на найменші прояви позитивних емоцій і радіти їм. Приймати життя, не тікати від нього.
Більше мені немає чого додати.
Я щиро вірю, що це можливо.

Насправді я згадала свої думки 12 липня 2008-го...

        Щойно спало на думку: як би склалась доля Анни Карєніної, аби вона не вирішила вкоротити собі віку за допомогою потяга?
       Чому взагалі цей твір вважають "класикою" і рекомендують до прочитання?
       Книга має навчити читача якомусь корисному рішенню, дати певні знання, допомогти з розв'язанням певної ситуації/проблеми. 
       І, ймовірно, не до теми. 
       Якщо не помиляюсь, 12 липня 2008-го року я купила мобільний виробника Sony Ericsson.
       Була акційна пропозиція з хорошою знижкою, а виробника вибрала, бо у знайомого був мобільний цієї марки.
       У мене з маркетингу було "4", але маркетологи мають знати, що насправді не завжди клієнтами стають люди, на яких реклама впливає безспосередньо, іноді це можуть бути знайомі/друзі. 
       З першого погляду: факти не пов'язані між собою.
       Не беріть близько до серця.
       Просто щось "накрило", вирішила написати "сторінку щоденника". 

       У Анни Карєніної була не любов, а нав'язлива думка. 
       Коли любиш по-справжньому, не обов'язково "прив'язувати" до себе. Якось так. 
       

Бідкаються: скільки можна!



Чому так довго війна?




Бо цілий світ намагається поставити Росію на місце.



Та тільки одна країна, тільки одна армія у світі намагається покласти росію на місце.



Ото й тому...

Осень, что же ты так быстро проходишь

Ранок сонячний але такий холодний, вітер продуває до кісточок. 
Вийшли з Бонькою на прогулянку, його мордашка обдувається вітерцем і стає такою смішною, вухи роздуває в різні сторони.lol
Швиденько справив свою нужду та побігли у хату і тут я зловила себе на думки, а що ж буде у зимку, брр не навиджу холодsnegurka

Рахуючи дні

Я так чекала весну... Щороку єдине, що чекаю - це вона.
Не свят якихось, не дня народження, не відпустки чи ще чогось, просто весни, я народилася весною і щороку мій особистий рік починається тоді, коли з'являється перша зелень. Але не такої весни.
Пам'ятаю, як щороку тут, на блогах, всі вітали з першим днем весни - купами картинок, щирими текстами, гумором і оцією атмосферою "скоро!" . Як кипіло все восьмого березня - з гумором і спорами - свято чи ні? Цьогоріч мене коли сусід привітав зі святом - я з хвилину думала про що це він?
Кілька днів як пройшло відчуття нереальності , хоча я з моменту , коли почула про те, що Китай з невідомої причини скупив майже половину світової пропозиції зернових, мала усвідомлення, що війна реальна як ніколи, але коли о п'ятій ранку 24-го задзвонив мамин телефон і сусід прокричав "війна!!" так, що ці слова почула навіть я - було повне відчуття сну, нереальності того, що показували нон-стоп в новинах.
Думок дуже багато, і одночасно мало. Повернулося почуття гумору і навіть не спокій, а конструктивний пофігізм мабуть. Я живу в місцевості, де є ніби стратегічний об'єкт, але поки нас не трогають, хоча вчора збили дві ракети, залишки яких впали на територію сусідніх з нашою тергромад. Колись , після перемоги, я напишу про цей момент невеличку замітку, бо це був мій, особистий, момент війни, і це було таке неймовірне для мене, яка спить в цей час звично як сурок, співпадіння - ці перші в нас авіаудари я чула, бо не тільки не спала, а саме вийшла надвір, хоча до цього світанок востаннє споглядала кілька років тому. Задумалася щойно.. які пам'ятні мені всі мої світанки. Той кілька років тому ... "як думаєш, котра зараз година?". Посмішка і хитрі жовті "котячі" очі...
Минуле життя.
А про майбутнє не думаю, тримаю в голові "спокійну картинку" того, що напланувала раніше, "до", і справді вірю, що так воно і буде.
Після перемоги.

Секрет проведення вакцинації

Вакцинація/не вакцинація... Кожен обирає для себе.
Хтось прикривається конституційними правами, щоправда закриває очі на інші антиконституційні порушення.stop
Хтось боїться, повіривши в росказні експертів незрозумілих наук. zombobox
Хтось вірить у всесвітній заговор whosthat
Хтось перехворів і потім вакцинувався, хтось вакцинувався бо вважає за потрібне.
Ну а що тут скажеш, ХХІ століття, телебачення, інтернет, з усіх колонок розповідають все що заманеться.
Так от десь три тижні тому блуждала я якось по інтернету і натрапила на інтерактивну карту вакцинації. Цікаво було побачити відсоток проведених вакцинацій у світі. І так час від часу заглядаю на відсоток, таки збільшується.
Але дивлячись на карту, закралась таки думка, а може й правда всесвітній заговор? blind devil
Африка не вакцинована umnik  виморять всіх вакциною/чипізацією і завезуть африканців, повернуть рабовласницький строй. Вони вже перевірені, слухняні, з інтернетом не знайомі, телевізорів не бачили, а європейці строптиві, балувані, ходять мітингують.
Точно заговор parik
Страшно такі думки оголошувати, бо ще й правда люди повірять nevizhu
 


Пи.Си. Думка прийшла заради приколу. Не вважаю вакцинацію заговором ;)
 
Сторінки:
1
2
3
5
попередня
наступна