12
грудня у місті Полтава під проводом Організації "Патріот України" та
СNA відбудеться концерт під назвою “Рік Бандери”, приурочений до 100
річчя Головного Провідника ОУН. Участь у цьому заході возьмуть молоді
та талановиті команди української правої сцени зі Сходу України, серед
них: ДЕВ’ЯТИЙ ВАЛ (Шахтарськ),DATURA (Донецьк), СВЕНТОЯР (Харків), МРІЇ
МАРІЇ (Лозова). Захід відбудеться за адресою : Південний вокзал,
пл.Слави 3,”БК Науки та Техніки”. Початок о 17.00. Довідки за
телефоном: 093-411-91-19.

Афіша

Нагадую, що завтра день пам*яті жертвам голодомору.
 Тож не забудьте запалити свічки о 16:00, як тепер ми робимо кожного року.

Для ваших щоденників свічечку можете взяти тут: http://photo.i.ua/channel/834/1823602/



П.С.

~~~~~~~~~
перед тим,  як написати це пост, я завернулася до адмінів нашого сайту з проханням додати до складу наших смайлів свічечку, щоб люди могли виразити свої співчування в коментах.
на всяк випадок відіслала свої варіанти свічок, які і Вам запропоновувала.
Ось , отримала відповідь:




Звісно, в реалі це буде зроблено, але  слова що я виділила червоним.. просто вражать.... далі без коментарів...


 

День народження, звичайно, є особистим святом. Хоча, зрозуміло,
публічна особа в такий важливий для себе день не може уникнути пильної
уваги - уваги колег, друзів, прихильників і навіть опонентів. Тим
більше – така яскрава, неординарна, харизматична особа та політик як
Юлія Тимошенко.


Ми – команда Вашого офіційного сайту, яка знає, як важко Вам іноді
лишатися чарівною жінкою в подекуди жорстокому і підступному світі
великої політики – бажаємо Вам сьогодні наснаги і сил у непростій
боротьбі за "я" кожного українця, який довіряє Вам свою долю. І нехай
Господь вбереже Вас, Юліє Володимирівно, від усіх негараздів! З днем
народження! Ми віримо в Вас!

Команда Tymoshenko.UA

Та виявляє стурбованість зазіханнями на завоювання імперії в царині русифікації українців.
А ще - ознайомлює широку російську публіку з назвами низки історичних українських патріотичних організацій. Але без ьрехні таки не обійшлося.

Узяв тут:
http://www.mid.ru/brp_4.nsf/0/55E758ACEF53576FC3257679002E1937
Всі виділення болдом - мої.

МИНИСТЕРСТВО ИНОСТРАННЫХ ДЕЛ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ

ДЕПАРТАМЕНТ ИНФОРМАЦИИ И ПЕЧАТИ
______________________________________

119200, Москва Г-200,Смоленская Сенная пл., 32/34
тел.:(499) 244-4119, факс:(499) 244-4112
e-mail: [email protected], web-address: www.mid.ru

Комментарий Департамента информации и печати МИД России к публикации указа В.А.Ющенко «О дополнительных мерах по признанию украинского освободительного движения XX века»

1790-25-11-2009

В последнее время видные представители президентской вертикали в Киеве не устают подчеркивать свою заинтересованность в возобновлении конструктивного диалога с Россией.

Однако ее практическая деятельность, так или иначе затрагивающая проблематику российско-украинских отношений, не привносит в российско-украинские отношения ничего конструктивного.

Публичная риторика на тему языка и истории по-прежнему нацелена на конфронтацию, на демонтаж российско-украинского добрососедства, культурно-языковую ассимиляцию русскоязычных регионов страны в интересах западно-украинского меньшинства, рассчитана на противопоставление Украины и России в угоду планам евроатлантистов.

Во время рабочих поездок по Западной Украине, приуроченных к 67-летию УПА, акценты расставлялись предельно четко: «западные украинцы в годы Второй мировой войны боролись сразу против двух мировых тоталитарных сил – нацистской и советской», боевики УПА провозглашались как борцы с фашизмом – наравне с ветеранами Советской Армии.

На официальном веб-сайте Президента Украины множится число распоряжений, вдалбливающих в сознание граждан страны радикально обновленный перечень «знаменательных дат» из истории Украины.

Свежий пример – указ «О дополнительных мерах по признанию украинского освободительного движения XX века», которым правительству Украины предписывается активизировать работу по признанию организаций, боровшихся за независимость Украины. В этом списке упоминаются Украинская военная организация, Карпатская Сечь, Организация украинских националистов, Украинская повстанческая армия, Украинская главная освободительная рада.

Напомним, что совсем недавно, в третьем квартале с.г., уже был подписан указ «О праздновании 65-летия Украинской главной освободительной рады», сформированной в 1944 году как подпольного всеукраинского парламента, провозгласившего борьбу с «советским режимом и немецкими оккупантами». Говорилось в нем и о мемориальных акциях по случаю 67-летия УПА. Удивительно, что до сих пор не издан указ в защиту И.Демьянюка, ожидающего в ФРГ судебного вердикта по обвинению в уничтожении евреев в гитлеровских концлагерях. Ведь за военного преступника официально ходатайствует Львовский областной совет.

А вот о совместной борьбе народов СССР против гитлеризма, об Украинских фронтах, прокладывавших в составе Советской Армии путь к Победе, о партизанском движении на территории, оккупированной фашистами Украины, русофобы предпочитают не вспоминать. Это не просто «опрокидывание» сегодняшней политики в историю – это оскорбление памяти миллионов погибших и их потомков, в том числе граждан сегодняшней Украины.

25 ноября 2009 года

Кінець цитати :)

Особливу подяку хочеться висловити МідеРеФові за ознайомлення широкої російської аудиторії з назвами низки українських організацій, починаючи з Карпатської Січі, що перша прийняла на себе удар фашистів (союзних Гітлерові угорців), за півроку до спільного нападу фашистської Німеччини та сталіністського СРСР на Польщу. От би ще написали, що керівник Карпатської України вмер у них у Бутирці.

• 23-28 листопада, м. Дніпропетровськ – Міжнародний онлайн-фестиваль короткометражного кіно та анімації «Дивофільм»
• 27 листопада, м. Донецьк, кафе «У Бекіра» – Концерт Олександра Любченка та Михайла Кримова
• 4 грудня, м. Донецьк – Етно-ф‘южн вечорниці від гурту «Вертеп» у Донецьку
• 4-5 грудня, м. Київ – Balkanfest 2009: Emir Kusturica&The No Smoking Orchestra, Gogol Bordello, Fanfare Ciocarlia, K.A.L, Kocani Orkestar, Гайдамаки.
  Продаж квитків!
• 6 грудня, м. Дніпропетровськ – Сольний концерт Каті Chilly в Дніпропетровську
• 8 грудня, м. Київ – Етнічний вівторок: Божичі, АтмАсфера, Вертеп (презентація альбому «Співаник»)
• 11 грудня, м. Дніпропетровськ – Концерт «ДахиБрахи» в Дніпропетровську
• 14 грудня, м. Дніпропетровськ - Бразіл Босанова Джаз Фест «Спогади про Антоніо Карлоса Жобіма» - Квитки в Білокнижнику!

Радимо відвідати:

21 жовтня – 29 листопада, м. Дніпропетровськ – Виставка «Свідки століть» (колекція годинників з фондів ДІМ)
1 листопада – 11 грудня, м. Львів – «Блаженність у Дзеркалі» - акції до Дня психічного здоров’я
1 листопада – 10 січня – Фестиваль У.РОК (червень 2010 року). Подача заявок
1-31 листопада, м. Київ – Репертуар театру «Дах» на листопад
5-29 листопада, м. Київ – Андре Лабан, оператор команди Кусто: Ретро фото та підводні картини
7 листопада – 15 грудня – Do#Dж'9 Autumn Club
26 листопада – 18 грудня, м. Київ – Живопис, графіка, скульптура, таракуци Сергія Савченка
26 листопада, м. Львів – Акустика сестер Тельнюк у театрі
26 листопада, м. Львів – Єдиний концерт «ManSound» у Львові
27-28 листопада, м. Дніпропетровськ – Майстер-клас Учение об Уме или куда подевалась моя Золотая Рыбка?
28 листопада, м. Дніпропетровськ – гурт PUR:PUR
28 листопада, м. Донецьк – Концерт Raskardas Orkestar у Донецьку
1 грудня, м. Київ – Етнічний вівторок: Презентація проекту: Божичі, Пропала Грамота, PoliКарп, ДримбаДаДзига
3 грудня, м. Дніпропетровськ – Растаманські казки від Дмитра Гайдука в Дніпропетровську
4 грудня, м. Одеса – Растаманские сказки Дмитрия Гайдука
5 грудня, м. Запоріжжя – Катя Chilly в Запоріжжі
4-13 грудня, м. Львів – Дев'ятий міжнародний фестиваль «Jazz Bez»
10-14 грудня, Київ, Ялта, Симферополь, Запоріжжя, Дніпропетровськ - Бразіл Босанова Джаз Фест «Спогади про Антоніо Карлоса Жобіма»
10 грудня, м. Харків - Концерт «ДахиБрахи» в Харкові
19 грудня, м. Дніпропетровськ – Cахара сахара

Інші події:

4 листопада – 1 грудня – Пласт оголошує конкурс на кращий агітплакат організації
10-29 листопада, м. Львів – Виставка живопису Ігора Романко
24 листопада – 6 грудня, м. Львів – Володимир Топій «Supermarket-2.Периферія»: живопис, інсталяція, об’єкт
5-27 грудня, м. Київ – Репертуар театру «Вільна сцена» на грудень
6 грудня, м. Одеса – Концерт группы «Flёur» в Одессе

12 грудня – Концерт Олександра Gecko

Чому я за Ющенка і хочу, щоб він і надалі залишився президентом України? Тому що за 5 років, які він перебував на цій посаді, він не вчинив нічого такого, за що б мені було прикро. Віктор Ющенко чітко і послідовно вів проукраїнську зовнішню  політику і був першим, хто поводився у стосунках з Росією  не як колишній кріпак з паном, що було при Кучмі, а як дійсно рівноправний президент суверенної світової держави, чим і викликав ненависть керівництва Росії – бо як же то на рівних з ними!
І взагалі Віктор Ющенко  не був на побігеньках ні перед ким: ні перед США, ні Євросоюзом тощо. Він жодного разу не зрадив інтересам України з особистих амбіцій. Для мене це є однією з найголовніших рис справді видатного державного діяча: коли особисті амбіції політик принижує в ім’я  користі своєї держави та її громадян. Я щиро вклоняюсь тому правдивому християнському упокоренню гордині, яке проявляв Віктор Ющенко у своїх вчинках і в зовнішній політиці, а найбільше – у внутрішній. Що довелось йому перенести в душі, коли він погодився підписати призначення на посаду прем’єр-міністра Віктора Януковича або по другому колу Юлію Тимошенко, що вже йшла з відкрито ворожими намірами по відношенню до президента.   Хіба легко було Віктору Ющенко це зробити? Ні. Але є воля суспільства і потреби держави – він робив мужні вчинки в інтересах людей,  навіть якщо це було проти нього особисто. Я вже не кажу про ту кількість просто бруду і наклепів, які вихлюпували на Віктора Ющенко всі, кому хотілось – він мужньо все зносив і не принижувався до образ у відповідь і тим більше до репресій проти опонентів. Справжня демократія – це в першу чергу свобода слова і право відкрито критикувати владу. А Віктор Ющенко послідовно і неухильно дотримується принципів вільного демократичного суспільства. Як влучно зауважив один політолог: сила Віктора Ющенка в його найбільшій ваді – він не має жодних нахилів до диктаторства. Таку «ваду» я Віктору Ющенку вибачаю і якраз вона мене цілком влаштовує для людини, якій ми довіряємо найвищу посаду у державі – Президента України.
Доречно зауважити, що власне відсутність подібної «вади»  у інших кандидатів на посаду президента України дуже і дуже насторожує.  Я зараз не буду обговорювати претендентів, а наголошу на одному найважливішому моменті: ми знаємо з досвіду яким є  Віктор Ющенко на посаді Президента України, а як поведуться на цій посаді інші претенденти – ми не знаємо. Тому добре подумайте, перш ніж голосувати за когось або не голосувати взагалі, - а чи так вже зле нам жити за президента Віктора Ющенка? Чи обрання іншого Президентом України дасть нам щось ліпше? Що? Він стане робити за кожного з нас роботу і буде піклуватись про наш персональний добробут? Я особисто в це не вірив і ніколи не повірю! Моє життя і мій добробут – то мій особистий клопіт: так було і буде! І дякувати Богу, що так є! Це означає, що я вільна людина у вільному світі, а не залежу від якогось пана Лозинського, що у ХХІ столітті самовласно вирішує жити мені чи ні і як жити. Чи можете ви бути упевненими, що обираючи нового президента України ви не оберете отакого самодура президента - Лозинського? Задумайтесь, добре задумайтесь, якщо збираєтесь жити далі в Україні.
Я добре продумав свій вибір і він зупинився на Вікторі Ющенку: цю кандидатуру ПЕРЕВІРЕНО! І тому я йому ДОВІРЯЮ!

Богдан Гордасевич
м. Львів, вул.Т. Шевченка д.400, кв. 61

1. Прошу розмножувати цей допис, а хто забажає долучитись до теми: «Чому я за Ющенка» - я буду радий і вдячний за  підтримку в цій важливій справі.  Україні треба ще 5 років гарантованої свободи!
2. І не подумайте, що мені живеться легко: особливо на теперішній час К з видання і розповсюдження українських книг щось заробити ну дуже важко, але я не проміняю свою теперішню свободу ні на який ласий шматок з панського столу. Моє маленьке щастя – виключно моє!

В Україні питання визнання вояків національно-визвольних армій на державному рівні завжди стояло гостро. Одні партії намалися це зацькувати, інші - підтримати. Пройшов час, але мало що змінилося. Багато нардепів робили спробу перетягнути мотузку на свою сторону, реєструвалися різноманітні законопроекти. Здається, останню спрообу робив Президент, який виніс на розсуд ради законопроект «Про правовий статус учасників боротьби за незалежність України у 20-90-х роках ХХ сторіччя». Однак проукраїнським силам у ВР не вдалося бодай на крок наблизити вищезгаданий документ до прийняття.

Тепер, за 2 місяці до виборів, громадськість має змогу ознайомитись з черговою спробою визнання воїнів УПА на державному рівні. Цього разу ні від кого іншого, як БЮТ. Законопроект № 5373 знаходиться у вільному доступі на сайті Верховної Ради (http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=36582). Документ складається всього із семи статей і за змістом є зрозумілим навіть для кухарки чи свинопаса. Одразу виникають припущення, що складався він доволі швидко, адже ряд нюансів просто проігноровано. Не дивлячись на те, що №5373 має значну кількість чисто декларативних норм, слід зазначити два важливих положення. По-перше:

На колишніх воїнів Української Повстанської Армії поширюються пільги, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" як для учасників бойових дій (ч.2 ст.4 Законопроекту №5373).

Тобто ветерани УПА окрім декларативного визнання отримають матеріальні преференції. А коли мова заходить за пільги, надбавки, субсидії тощо, знайдуться охочі видати себе за вояків і незаконно отримати матеріальні блага. Отже, виникає необхідність визначити ветерана УПА з-поміж інших категорій населення. Автори законопроекту пропонують нам наступний механізм:

Підтвердження належності особи до воїнів Української Повстанської Армії, які брали участь у національно-визвольній боротьбі проти німецько-фашистських загарбників та/або які проводили збройну боротьбу із тоталітарним режимом СРСР за відновлення незалежної Української Самостійної Соборної Держави, вирішується у судовому порядку (ч.3 ст.4 Законопроекту №5373).

Особи з числа колишніх воїнів Української Повстанської Армії, мають право звернутися до суду з позовом про визнання їх воїнами Української Повстанської Армії(ч.1 ст.5 Законопроекту №5373).

Ось тут в нібито гарну і правильну ініціативу шістьох бютівців закладена бомба уповільненої дії:

- законотворці від БЮТу пропонують українським патріотам здобувати своє визнання через судові інстанції, подаючи позови на державу УКРАЇНА;

- стареньких дідусів вирішили поганяти по судах. Позовні заяви, повістки, судові засідання, паперова возня, черги. Скільки відсотків з воїнів УПА, які все життя прожили без названого закону захочуть цим займатися? А скільки з них зможуть просто дійти до зали суду? Скажіть, а кому це більше потрібно, нам чи їм? Мені здається, що упівці уже своє відвоювали і їх визнання більше потрібне молодому поколінню українців, а особливо державі. Хто буде захищати державу, яка не вшановує своїх героїв? Риторичне питання...

- припустімо, що особливо настирливі ветерани все ж вирішили підтвердити статус у судовому порядку. Як вони це доведуть? Принесуть судді світлини, форму, автомат чи скальп москаля? Авторів законопроекту такі деталі не цікавлять. Мабуть хтось підгоняв скоріше склепати...

- погодьтеся, далеко не кожний пересічний громадянин взмозі скласти позовну заяву до суду, не маючи юридичної освіти або практики. Що вже казати про ветеранів війни. Добре, коли в когось знайдеться син юрист або сусід нотаріус. А якщо людина одинока, а її родичі на заробітках у Києві чи в тисячах кілометрів від Батьківщини? Законопроект №5373 нічого не пропонує з цього приводу. Отже частина вояків буде витрачати власну пенсію на юридичну допомогу. Як "шляхетно" з боку держави! Скільки ветеранів УПА погодиться віддати 200 грн. за складання позову до суду? Мені здається, що це є здирництвом і знущанням над особами похилого віку, які боролися за наш з вами добробут.

Я не розумію, навіщо штовхати людей у судово-бюрократичні шмарклі, якщо ми маємо архіви КДБ? Вони досі зберігаються в СБУ, ще й поступово розсекречуються. Треба просто скласти реєстр ветеранів згідно архівів і передати ці дані у в органи, що уповноважені на надання пільг. Все! Ніяких заяв, повісток, доказів, засідань та іншого буквоїдства більше не потрібно! Не слід перекладати на нещасних ветеранів роботу державних органів.  

Підсумовую: в Законопроекті №5373 прописаний нереальний механізм підтвердження належності особи до воїна УПА. На жаль, така прогалина робить увесь майбутній закон фікцією. А високопарні вислови у преамбулі законопроекту є нічим іншим, як патетичним трьопом посереднього бютівського політтехнолога. Не здивуюсь, якщо документ будуть роздавати десь на вулиці разом з листівками "Вона - переможе". Йому і справді місце в білосердечних палатках, а не у стінах Верховної Ради.

Stanislove, спеціально для upu.org.ua

Це вже енна стаття, в якій я «співаю дифірамби» Інтернету, що розширює рамки свідомості нашого сучасника. І справді, куди сьогодні подітися людині, якщо не зануритись у віртуальну реальність і жити осібним життям юзера, котрий спостигає незнані фантастичні світи й рятується від жорстокої повсякчасності. На даний час Інтернет вберігає багатьох від самотності, деяких індивідів - від бездіяльності, а от іншим людям приходить на допомогу в реалізації креативних задумів.

Прикладом цього є творчість кінорежисера Тамари Довгич, котра не пристосовується до обставин безробітного кінематографіста: не йде розмінювати свій талант на телебачення, знімаючи відеосюжети чи «мильні опери», не виходить «вдало» заміж за турецького пашу, щоб днями нудитись в гаремі, а ночами розповідати 1000 й одну історію з незнятих фільмів, не зникає в дійсності буднів. Вона шукає застосування своєго хисту в реальних умовах Інтернету, використовуючи цифрові  комп’ютерні технології для реалізації власного таланту. Мов Керролова Аліса, мисткиня переходить у заекраннний комп’ютерний світ і спостигає його закони, створючи у своїй майстерні Editorial  мікрофільми, що вражають користувачів Інтернету високою кінематографічною культурою, художньою якістю та самобутністю. Твори Тамари за своїм задумом – це справжні великоекранні фільми, тільки невеличкі за обсягом ( 3- 5 хвилин), проте з використанням всіх можливих засобів кіно: досконалий монтаж, вдалі контрапункти, вивірена послідовність дії, несподівані повороти драматургічних ходів тощо. Це такі собі художні slidemove (рухомі картинки, які нагадують Едісонові), що режисер створює їх на зразок комп’ютерних анімешок, але з вишуканою освіченістю кіномитця.

Перед нами щораз розкривається  багатогранна палітра тем творів Тамари Довгич. Від постановочних  треків («Последний луч над Побережьем Хризантем» ) до документальних екстампів («90 років Патону», «Прогулка по Олеговой горе»), від художніх («Журавлі», «Одинокий пастух») до звичайних побутових оповідей, від соціальної реклами («Уважайте старость») до віршованих текстів, що їх екранізує режисер («Просто жити», «Гете» Дикая роза»).

 

Повністю статтю читайте на ХайВей:

http://h.ua/story/240195/

 

 Фільми Тираъ

http://video.i.ua/user/1173320/

 

 

 

 

 

(Малюнок Віктора Крижанівського)

Богиня людської Долі (Стріча або Стреча), що веде людину від народження до смерті. Ще її називають Пряхою, бо пряде вона нитку життя, наскільки довгою вона буде, настільки довго людині жити.

Вона, як і Макоша,  є втіленням Матері Лади.

Вона має Віду (знання) про все, що було , є і буде з кожною людиною. Доля визначає,  чого потрібно навчатися людській душі, яка у чегровий раз повертається на Землю,  відповідає за вікові ініціації людини, вибір нею життєвого шляху. З нею в народі пов*язували бачення майбутнього, можливість його покращити.

Саме в день Долі дівчата влаштовували найголовніші ворожіння. Вважалося, що саме в ніч напередодні свята Долі (24 листопада) за зовсім простими прикметами можна дізнатися про судженого , про те, як складеться життя найближчі кілька років, про те, як оминути лиху долю. Доля, як і Рід, відповідає за родинні стосунки, зв*язки між поколіннями.  Окрім як ткати нитку життя конкретної людини, вона ще пряде павутиння роду, забезпечує нове народження померлих родичів в душах онуків. Пізніше в християнські часи, Долю стали визнавати суто жіночою Богинею, котра опікується нелегкою жіночою долею.

В народі побутувало безліч застережень жінкам від чого варто утримуватися в день Долі - у п*ятницю. Було заборонено робити звичну хатню роботу, прати, виносити сміття (бо можна було винести, викинути Долю).

Доля - парне божество, її парою є Недоля, що має своїми супутниками лихих духів: Злидні, Хвороби, Нещастя, які пиходять до людини, якщо вона нехтує законами Праві (Права).

Необхідним атрибутом Долі є прядка та веретено. Днем Долі є п*ятниця, свято Долі святкують 24 листопада. А ще святом Долі вважається Стрітення, бо Долю ще називають Стріча або Стреча. Дівчата готують кашу і  в горщику виносять за поріг, закликаючи: "Доле, Доле, йди до нас кашу їсти!"   1-2 лютого відбувається Стрітення - зима зустрічається з Весною. У цей день співають пісні-замовляння на тепло та добре літо, відбуваються гадання. "Доленько, Доле, дай мені збіжжя, теплу одежу ще й силу ведмежу". Молитва-славлення: Рано-раненько вийду я до річеньки, веретено в руки візьму, до Долі помолюсь. Матінко рідненька, захиснице миленька, дай мені долі, доброї волі. Нехай жінкою я буду коханою, господинею гарною, хай дітки здорові зростають, добро та щастя в сім'ю прибувають. Хай миленький мене любить, лише ніжно хай голубить. Буду я дружиною вірною, порадницею мудрою. Богам Рідним славу співаю, пожертву Долі у Вирій посилаю. Річенько-водиченько, віднеси веретено до Долі у світлицю, хай згадає мене дівицю, як буде долю виплітати, коханого на подвір'я моє зазивати. (за  Галиною Лозко; календар Рідної Православної Віри) ще стаття на цю тему на нашому порталі : http://blog.i.ua/user/515/358879/