хочу сюда!
 

Светлана

32 года, овен, познакомится с парнем в возрасте 35-42 лет

Заметки с меткой «оун-упа»

Сралинист и фальсификатор истории Олег Росов ( Олег Россов )

Сралинист и фальсификатор истории Олег Росов ( Олег Россов )

ЧИТАТИ ПОВНІСТЮ: http://archive.is/rLKXu
ПетрАшенок ( ПЕТРОШЕНОК ) Дмитрий Евгеньевич ( Олег Росов ( Олег Россов ) ), державний чиновник, директор ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО РЕГІОНАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ КООРДИНАЦІЙНОГО ЦЕНТРУ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ ОРГАНІВ,ТКАНИН ТА КЛІТИН МОЗ УКРАЇНИ  (  http://archive.is/E8Fdx )

, закатований нав’язливим станом "абшерусской идеи", взяв собі за хобі досліджувати історію ОУН-УПА і викладати свої “дослідження” в інтернет та у друковану продукцію під конспіративним псевдонімом Олег Росов ( Олег Россов ), одночасно ховаючись у блозі за аватаром зображення молодого Судоплатова. За час конспірування від 2007 року до майже середини 2011 року він прийняв участь у створені московського фільму "Украинский национализм. Невыученные уроки" http://video.google.com/videoplay?docid=-1705963579806328164# , написав низку статей та книгу про ОУН-УПА, зрозуміло, у радянському стилі, які тепер легко можна віднайти в інтернеті та у відповідній друкованій продукції.
http://archive.is/rLKXu
На початку червня якась добра душа хакнула його сайти та розмістила у його ж блозі novoross-73.livejournal.com/ ( котрий на даний момент заблокований провайдером сервісу ) деякі його листи, зміст котрих красномовно описує уподобання та діяльність цього державного чиновничка України. Серед листів можна знайти кореспонденцію з американським істориком Джеффрі Бурдсом, відомим україножером Віктором Поліщуком, графоманкою "Газеты 2000" Мирославою Бердник, автором згаданого фільму Вадимом Гасановим, та іншими зацікавленими історією ОУН-УПА фігурами. Лише деякі цитати, які говорять самі за себе:

24 сентября 2007 в 10:43
Меня попросили помочь со съёмками одного фильма, и всё это время я был
занят только этим. Кстати, результат можете наблюдать в эту среду, 26
сентября на канале РТР-Планета в 20.05 по Киеву.
Фильм называется "Украинский национализм. Невыученные уроки", и посвящён
многолетней работе ОУН на III Рейх.
….
Вас интересовала моя специальность. У меня медицинское образование, я
оперирующий хирург - уролог. Времени, к сожалению, на хобби остаётся
совсем немного.

22 октября 2007 в 01:21

В сегодняшней идеологической войне крайне важно и необходимо доносить до людей информацию об истинной сущности украинских националистов.Поэтому и веду свой блог.На половине его материалов с российскими друзьями уже сделали док.фильм "Украинский национализм. Невыученные уроки".
...
Thu, 09 Aug 2007
Уважаемый Виктор Варфоломеевич!
Большое спасибо за Ваше письмо.
Прежде всего, искренне желаю Вам крепкого здоровья и скорейшего
выздоровления!
Мои ФИО и адрес.
Петрашенок Дмитрий Евгеньевич.
Украина, г.Днепропетровск, улица...


(Адреси перебування петроашенка  

( ПетрАшенок Дмитрий Евгеньевич- ? , петрошенок дмитро Євгенович -? , петрашенок дмитро євгенійович - ? )

Fri, 24 Aug 2007
Провод (переводится приблизительно как руководство) не стоит
переводить. Это слово прочно вошло в литературу, включая советскую,
поэтому если начнёте переводить-внесёте только путаницу.
Действительно, на дерьмове будет Провид, но Вы же не на дерьмове фильм
снимаете. :)

По ветеранам непростой вопрос. Я бы конечно только их и слушал, т.к.
меня это очень интересует.
Западэнское же быдло Ваш фильм всё равно не проймёт, ибо зомби есть. :)
Они, кстати, во все фильмы и передачи мемуары своих недобитков суют.

23 Аугуста 2007
...
Этих актов на самом деле Стрецько написал несколько. И 30 июня он провозглашал вариант (он напечатан в газете), что провозглашается "не видновлення" (востановление) как представляют быдлу сейчас.
....
Обратите внимание в этой справке на позиции остальной укрской сволочи типа "гетмана" Скоропадского и его предложениях немцам.
....
По Вашим вопросам по Нахтихалю.
1. Расформирование было еще вызвано тем, что было определённое недоволство немцами самоуправством Бандеры. Его хотели разогнать вообще, но укры упросили их оставить как полицейскую часть. Подчеркиваю, это была инициатива не немцев, а самих укров. Одним из
...
Sat, 01 Sep 2007
Пару слов обо мне. Меня зовут Дмитрий, живу в Днепропетровске (Восточная
Украина). Более подробно мне не хотелось бы о себе рассказывать.
Джеффри, прошу понять меня правильно, это не недоверие к Вам. Дело в
том, что я работаю в местных органах исполнительной власти, и занимаю
довольно большую должность. Если о моих заметках станет известно, моей
карьере придёт конец.

Tue, 04 Sep 2007
…..
Я имею туда допуск, но многих материалов официально получить не могу.
Я хорошо знаю фонды архива СБУ по бандеровцам, и знаю, где что лежит.
Поэтому закрытые материалы я достаю незаконно. Официально эти материалы
рассекречены, их просто никому под разными предлогами не дают.
А у меня есть связи с сотрудниками, которым я в карман плачу деньги, и
они неофициально снимают для меня копии закрытых документов. Вот так и
приходится поступать.

Sat, 18 Aug 2007 20:29:56
Для меня, как и для Вас, "украинская государственность" - затянувшаяся и
надоевшая оперетта, и если моя маленькая и скромная лепта хоть в чём-то
поспособствует раскачиванию этой лодки, буду считать, что время я
потратил не зря.

26 сентября 2007
Цель, которую я себе поставил, это максимально вытащить на свет Б-жий всё бандеровское дерьмо. Дело в том, что УПА, наряду с голодомором, - это краеугольный камень идеологии Хохланда. Расшатать его - посыпится вся эта гнилая конструкция. Этим я и занимаюсь по мере моих скромных сил.С другой стороны, действительно достаточно много людей, живущих здесь, считают себя украинцами, но при этом не представляющие жизни отдельно от России. Да, я, как и Вы, хорошо знаю, что они такие же русские, как и кубанцы, поморцы, или те же сибиряки. Но, как Вы справедливо заметили, в результате усилий пропаганды (и прежде всего, увы, советской) им внушили, что они украинцы. Подчёркиваю, украинцы, но считающими себя одним целым с русскими.Если при ведении своего журнала я начну растекаться мыслью по древу и рассказывать им, кто они есть на самом деле, они могут меня не понять, и обидиться. Тогда я и им ничего не объясню, и цели не достигну.Конечно, это нужно делать, но чуть позже. Сейчас же главное - уничтожить фундамент ВГН.

17 сентября 2007 в 15:03
Знаешь, как я себя ощущаю, живя здесь? В оккупации. И это притом, что я
здесь родился, и родители мои здесь родились, и часть дедушек с
бабушками, и прадедушек и т.д. И так думаю далеко не я один. Например,
в доме, где я живу, украми (свидомыми) себя считают не более 10
процентов. А остальные - русскими или же русскими украинцами. Понимаешь?
Мы здесь Украину иначе, чем ВГН не называем. Расшифровывается как
Временное Географическое Недоразумение.
http://archive.is/rLKXu
И я бандер прямо сейчас стрелять готов. Каждый день чищу свой ящик от их
писем, в которых они меня грозятся на ножи поднять за мои заметки. А мне
только в кайф. Жду вот, не дождусь, когда они перейдут от слов к делу,
чтобы ответить им тем же. Ты думаешь, зачем я журнал завёл и материалы
про бандер выкладываю? Честно скажу, мне эта тема малоприятна. Но я
знаю, что украинский национализм и бандеровцы как его выразители – один
из краеугольных камней Украины. Ведь дело не в том, чтобы просто
воспрепятствовать их героизации. Нужно этот камень расшатать и выдрать
из фундамента. А вслед за ним посыпется и ВГН. Ведь нет у Укров других
героев! Кого ни возьми – сплошные неудачники. Что Мазепа, что Петлюра.
Все лузеры, короче! А как без героев воспитаешь свидомость? Никак. Вот и
вцепились в этих бандеровцев и прут их на пъедестал, ибо здесь хоть
как-то героев слепить можно. Смотрите, мол, какие свидомые были, аж 10
лет власти сопротивлялись и за Украину боролись.
Поэтому я и вытаскиваю на свет Божий всё их дерьмо на всеобщее
обозрение. А в архивах ой как много этого дерьма, думаю, ты сам
убедился. Надеюсь, моя скромная лепта поможет обвалить в сознании людей
украинскую государственность.

20 сентября 2007 в 00:45
Понимаешь, во-первых 15 лет кравчуки с кучмами народу мозги засирали:
"вот-вот язык государственным сделаем, вот-вот с Россией в союз войдём"
и т.д. И народ это хавал и ждал. Я тебе уже говорил, что 2004 год был
просто необходим. Он, как тот колокол, народ разбудил. Но ещё нужно
время для раскачки - т.е. максимально образовавшийся раскол углублять и
провоцировать. Чем и я, в том числе, посильно с ребятами занимаюсь.…

Можно бороться за один Юго-Восток, а
можно и Центр забрать. Т.е. оставить одну голожопую Галичину.

Thu, 20 Sep 2007

Вадим, я тебя Богом прошу, убери эту благодарность "сотрудникам
госструктур"!!!!!!!!!!
Ты пойми, я начальник одного из главных управлений обладминистрации. На
работе в курсе моих увлечений, только не знают, в какой плоскости. Я
хожу на разные лекции, принимаю участие в конференциях по этой теме,
плюс знают, что я бываю в центр.архивах. Не приведи Господь, начнут
копать и сопоставят. А ведь начнут, суки! Они на такое быстро
среагируют.
Убери!!!
Не хочет руководство давать ссылку ЖЖ - хрен с ним. Напиши просто -
спасибо за помощь Новороссу и украинскому проекту "Антиоранж"(это наша
группа единомышленников со всей Украины, помогающая мне собирать
материал по ОУН-УПА). Вот так будет хорошо!



28 сентября 2007 в 14:19
Приветствую Вас, дружище!
Очень рад, что Вы меня правильно понимаете. :)))
Касаемо краеугольных камней - всё Вы правильно перечислили. Но по тому,
как разворачиваются события сейчас в Хохланде, основной упор делается на
внушение именно этих двух позиций - "голодомор" и бандеры. Вот эти сучьи
каменюки и надо драть из фундамента со всей силой.

…Сталин для меня - величайший деятель русской истории.

Однако, что касается укронационализма - на этой теме нужно играть.
Понимаете, мы с Вами уже обсуждали, что пока немножко рановато объяснять
украм, что они русские. Вначале нужно развалить фундамент. А для этого
память народа о том фашизме, который принёс на их землю войну, нужно
использовать по полной, и привязать к этой колеснице оуновцев.

….
Поймите, не прокатит сейчас выставление оуновцев обычными сепаратистами,
не получится из-за засранности мозгов укронаселения сыграть на этом.
Нужно что-то более весомое и бьющее наотмашь.
После же, когда бандеровцы будут обосраны с ног до головы, а вместе с
ними, что главное, и их цель - самостийна соборна держава , можно будет
говорить о сепаратизме, русскости и т.д.

Главное сейчас - бить бандер доками, доками, и ещё раз доками!”

.....

фальсификатору novoross_73 [ Олег Росов ( Олег Россов )  ] вручили премию им. Галана!  \

.....

ЧИТАТИ ПОВНІСТЮ: http://archive.is/rLKXu


.....    ......


.....   .......

Крім боротьби з підпіллям, спецгрупи НКВС під маркою УПА скоювали злочини проти мирного населення. Попри знищення працівниками КГБ компрометуючих внутрішніх документів НКВС щодо використання спецгруп НКВС під маркою бандерівців, в архівах все-таки збереглися деякі окремі документи, котрі свідчать, що спецгрупи НКВС вчиняли злочини щодо мирних жителів. Зокрема, в рапорті одного з головних організаторів спецгруп НКВС майора Соколова фігурують факти вчинення його ж спецгрупою під його ж керівництвом злочинів: спалення хати, вбивство голови сільради села Яблунів Станіславської області[4], побиття голови сільради села Комарівка Тернопільської області, грабування бойовиками спецгрупи майна, викрадання людей у ліс для допитів[5]:
«Мы их всех перебили, схрон забросали гранатами, где тоже убили двоих — хату сожгли,(...)»
«Наблюдая за спецгруппой, я видел, что пешая группа очень неподвижна и может делать небольшие рейды — поэтому я посоветовался с командирами группы и решил достать лошадей и повозки, делать конную группу было нецелесообразно, не все умели ездить верхом, да и седел трудно было достать. Когда батальоны занимались операцией, то мы пошли без прикрытия в село Яблунов, Станиславской области, ночью мы вошли в село и спросили у предсельсовета, есть ли у него в селе лошади и повозки, оставленные каким-либо куренем. Тот нам ответил, что у него в селе есть 15 лошадей и 8 повозок, оставленных куренем «Сталь», он же «Резун». Этих лошадей и повозки мы забрали, предсельсовету выдали расписку, что лошади и повозки забраны куренем «Быстрого» и станичного села /клички его не помню/, он стал с нами ругаться за лошадей, говоря, что он на нас пожалуется «Резуну», что мы забрали его лошадей, мы забрали с собой, убили его и бросили в колодец. /После я читал записку «Быстрого», в которой он оправдывался перед «Резуном», что он никаких лошадей в селе Яблунов не брал/. »
«В этой же операции мне сообщил Нач. Коропецкого РО НКВД о том, что предсельсовета села Комарувка имеет тесную связь с местной боевкой «Трегуба» и ничего о появлении боевки «Трегубы» в селе не сообщает. Взяв на прикрытие роту автоматчиков, я сделал рейд в это село. — Спецгруппой ночью мы вошли в село под видом банды, арестовали предсельсовета, как СБ, обвинив его в том, что он выдал весь контингент Советской власти, он нас уверял, что он ненавидит Советскую власть и всегда помогает бандитам, назвал клички бандитов, с котоыми он поддерживает связь. Мы делали вид, что его хотим повесить, но потом простили,дали ему 30 палок и ушли, (…)»
«Когда я снова стал принимать группу, то увидал, что группа сильно разложилась, боевики стали воровать, ворованное продавать и пропивать, и спецгруппа стала иметь вид уголовной банды. Но все же это разложение имело и положительные стороны — на кражах и пьянках люди спаялись и желания бежать уже не было.»
„Я посоветовался с командирами спецгруппы, что не лучше ли будет нам изменить работу — не ходить по селам под видом банд, ищя бандитов, а воровать из сел людей, стоящих на учете РО НКВД, как имеющих связь с бандитами, и их допрашивать под видом «СБ», обвиняя в сиксотстве“
Перевдягання солдатів спецгруп НКВС у змішану форму, яку зазвичай носили повстанці УПА, зафіксовано епізодом:
«Боевики группы, одетые в красноармейскую форму, останавливаются в селах близ райцентра, готовят схроны, где можно допрашивать, и ночами, переодевшись в смешанную форму, выезжают на операции для захвата заранее намеченных объектов.»[6]
Повний текст рапорта майора Соколова приведений на 272 сторінці книги американського історика Джеффрі Бурдса«Радянська агентура»
Незважаючи на такі злочини, майору Соколову присвоїли звання Героя Радянського Союзу, що може свідчити про заохочення з боку вищого керівництва НКВС для лжебоївок вчиняти злочини над мирними громадянами. Можна лише собі уявити до яких методів вдавалися спецгрупи, коли інформація про такі злочини попала в офіційний документ НКВС, з огляду на те, що працівники НКВС як правило не реєстрували у власних документах власні злочини, які б в цілому компрометували НКВС та за котрі їх могли б пізніше притягнути до відповідальності.

Звіт майора Соколова у сфальсифікованому вигляді, де вирізані та змінені приведені фрагменти злочинної діяльності спецгрупи, використовують проросійські дослідники у своїх публікаціях[7], аргументуючи таким чином непричетність спецгруп НКВС до вбивств мирних громадян.[7] Олег Росов[8] у своїй статті з назвою Миф о «переодетых энкавэдэшниках» Специальные группы НКВД в борьбе с националистическими бандформированиями на Западной Украине. 1944–1945 годы, опублікованій на багаточисельних інтернет-ресурсах та у друкованих виданнях, всупереч фактам стверджує[7]:
"Несли наказание и офицеры, допустившие нарушение закона со стороны своих «подопечных», — их понижали в должности или увольняли."
"Более того, ни единого факта убийств мирных граждан участниками спецгрупп в архивных документах не зафиксировано."

В іншій публікації з назвою «Бандеровский маскарад, или фальшивые „экспонаты“ выставки»[9] Росов, попри факти з архівних документів, навмисно дезінформує читача, буцімто бойовики спецгруп не одягали червоноармійської форми та не отримували державних нагород:
"Таким образом, настоящие агентурно-боевые группы МГБ советской формы и орденов не могли носить в принципе. Во-первых, форма им не полагалась, а, во-вторых, если бы они появились в подобном виде в подполье, то были бы сразу расшифрованы и уничтожены."
В тій же статті повторюється також дезінформація, наче спецгрупи не скоювали вбивств мирного населення:
"Однако в многочисленных архивных документах не зафиксировано ни одного случая убийства участниками спецгрупп кого-либо из мирных граждан."
Що стосується використання червоноармійської форми бойовиками спецгруп, то про це йдеться у вирізаному фрагменті майора Соколова (Див. вище), а нагородження їх державними нагородами — у документах, які Олег Росов вже раніше використав у попередній публікації, що він навіть підкреслює у самому тексті[7]:
"Как видим, «непокоренные борцы с советами» не только оказывали этим «советам» существенную помощь в ликвидации ведущих функционеров националистического подполья, но даже получали за это высокие награды."
Також не відповідає дійсності звинувачення Олега Росова українських істориків та публіцистів у замовчуванні участі колишніх підпільників ОУН-УПА в спецгрупах НКВД та боротьбу спецгруп НКВД з націоналістичним підпіллям. Зокрема Ігор Лосев та Іван Білас, яких саме звинувачує Олег Росов, в своїх публікаціях висвітлюють участь колишніх підпільників ОУН-УПА в спецгрупах НКВД та боротьбу спецгруп НКВД з націоналістичним підпіллям.[10][11][12]
....  ......

 На кінець 1945 року з повстанцями боролося 150 спецгруп загальною чисельністю  .......      .......
........  .......

ЧИТАТИ ПОВНІСТЮ: http://archive.is/y2iFu

READ MORE:          

.........

ІНШІ МАТЕРІАЛИ ДО ТЕМИ СПЕЦГРУПИ НКВД   http://archive.is/YTSWt


Сралинист и фальсификатор истории Олег Росов ( Олег Россов )

http://archive.is/rLKXu
Сралинист и фальсификатор истории Олег Росов ( Олег Россов ) - ПетрАшенок ( ПЕТРОШЕНОК ) Дмитрий Евгеньевич
http://archive.is/rLKXu

ПетрАшенок ( ПЕТРОШЕНОК ) Дмитрий Евгеньевич ( Олег Росов  ( Олег Россов )), державний чиновник, директор ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО РЕГІОНАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ КООРДИНАЦІЙНОГО ЦЕНТРУ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ ОРГАНІВ,ТКАНИН ТА КЛІТИН МОЗ УКРАЇНИ 
 ( http://archive.is/E8Fdx )

(Адреси перебування петроашенка: http://archive.is/rLKXu)

, закатований нав’язливим станом "абшерусской идеи", взяв собі за хоббі досліджувати історію ОУН-УПА і викладати свої “дослідження” в інтернет та у друковану продукцію під конспіративним псевдонімом Олег Росов ( Олег Россов )  , одночасно ховаючись у блозі за аватаром зображення молодого Судоплатова. За час конспірування від 2007 року до майже середини 2011 року він прийняв участь у створені московського фільму "Украинский национализм. Невыученные уроки" http://video.google.com/videoplay?docid=-1705963579806328164# , написав низку статей та книгу про ОУН-УПА, зрозуміло, у радянському стилі, які тепер легко можна віднайти в інтернеті та у відповідній друкованій продукції. http://archive.is/rLKXu

На початку червня якась добра душа хакнула його сайти та розмістила у його ж блозі  novoross-73.livejournal.com/ ( котрий на даний момент заблокований провайдером сервісу ) деякі його листи, зміст котрих красномовно описує уподобання та діяльність цього державного чиновничка України. Серед листів можна знайти кореспонденцію з американським істориком Джеффрі Бурдсом, відомим україножером Віктором Поліщуком, графоманкою "Газеты 2000" Мирославою Бердник, автором згаданого фільму Вадимом Гасановим, та іншими зацікавленими історією ОУН-УПА фігурами. Лише деякі цитати, які говорять самі за себе:

24 сентября 2007 в 10:43
Меня попросили помочь со съёмками одного фильма, и всё это время я был
занят только этим. Кстати, результат можете наблюдать в эту среду, 26
сентября на канале РТР-Планета в 20.05 по Киеву.
Фильм называется "Украинский национализм. Невыученные уроки", и посвящён
многолетней работе ОУН на III Рейх.
….
Вас интересовала моя специальность. У меня медицинское образование, я
оперирующий хирург - уролог. Времени, к сожалению, на хобби остаётся
совсем немного.

22 октября 2007 в 01:21

В сегодняшней идеологической войне крайне важно и необходимо доносить до людей информацию об истинной сущности украинских националистов.Поэтому и веду свой блог.На половине его материалов с российскими друзьями уже сделали док.фильм "Украинский национализм. Невыученные уроки".
...

...
Thu, 09 Aug 2007
Уважаемый Виктор Варфоломеевич!
Большое спасибо за Ваше письмо.
Прежде всего, искренне желаю Вам крепкого здоровья и скорейшего
выздоровления!
Мои ФИО и адрес.
Петрашенок Дмитрий Евгеньевич.
Украина, г.Днепропетровск, улица...

[   (Адреси перебування петроашенка:  http://archive.is/rLKXu
( ПетрАшенок Дмитрий Евгеньевич- ? , петрошенок дмитро Євгенович -? , петрашенок дмитро євгенійович - ? ) ]

Fri, 24 Aug 2007
Провод (переводится приблизительно как руководство) не стоит
переводить. Это слово прочно вошло в литературу, включая советскую,
поэтому если начнёте переводить-внесёте только путаницу.
Действительно, на дерьмове будет Провид, но Вы же не на дерьмове фильм
снимаете. :)

По ветеранам непростой вопрос. Я бы конечно только их и слушал, т.к.
меня это очень интересует.
Западэнское же быдло Ваш фильм всё равно не проймёт, ибо зомби есть. :)
Они, кстати, во все фильмы и передачи мемуары своих недобитков суют.

23 Аугуста 2007
...
Этих актов на самом деле Стрецько написал несколько. И 30 июня он провозглашал вариант (он напечатан в газете), что провозглашается "не видновлення" (востановление) как представляют быдлу сейчас.
....
Обратите внимание в этой справке на позиции остальной укрской сволочи типа "гетмана" Скоропадского и его предложениях немцам.
....
По Вашим вопросам по Нахтихалю.
1. Расформирование было еще вызвано тем, что было определённое недоволство немцами самоуправством Бандеры. Его хотели разогнать вообще, но укры упросили их оставить как полицейскую часть. Подчеркиваю, это была инициатива не немцев, а самих укров. Одним из
...
Sat, 01 Sep 2007
Пару слов обо мне. Меня зовут Дмитрий, живу в Днепропетровске (Восточная
Украина). Более подробно мне не хотелось бы о себе рассказывать.
Джеффри, прошу понять меня правильно, это не недоверие к Вам. Дело в
том, что я работаю в местных органах исполнительной власти, и занимаю
довольно большую должность. Если о моих заметках станет известно, моей
карьере придёт конец.

Tue, 04 Sep 2007
…..
Я имею туда допуск, но многих материалов официально получить не могу.
Я хорошо знаю фонды архива СБУ по бандеровцам, и знаю, где что лежит.
Поэтому закрытые материалы я достаю незаконно. Официально эти материалы
рассекречены, их просто никому под разными предлогами не дают.
А у меня есть связи с сотрудниками, которым я в карман плачу деньги, и
они неофициально снимают для меня копии закрытых документов. Вот так и
приходится поступать.

Sat, 18 Aug 2007 20:29:56
Для меня, как и для Вас, "украинская государственность" - затянувшаяся и
надоевшая оперетта, и если моя маленькая и скромная лепта хоть в чём-то
поспособствует раскачиванию этой лодки, буду считать, что время я
потратил не зря.

26 сентября 2007
Цель, которую я себе поставил, это максимально вытащить на свет Б-жий всё бандеровское дерьмо. Дело в том, что УПА, наряду с голодомором, - это краеугольный камень идеологии Хохланда. Расшатать его - посыпится вся эта гнилая конструкция. Этим я и занимаюсь по мере моих скромных сил.С другой стороны, действительно достаточно много людей, живущих здесь, считают себя украинцами, но при этом не представляющие жизни отдельно от России. Да, я, как и Вы, хорошо знаю, что они такие же русские, как и кубанцы, поморцы, или те же сибиряки. Но, как Вы справедливо заметили, в результате усилий пропаганды (и прежде всего, увы, советской) им внушили, что они украинцы. Подчёркиваю, украинцы, но считающими себя одним целым с русскими.Если при ведении своего журнала я начну растекаться мыслью по древу и рассказывать им, кто они есть на самом деле, они могут меня не понять, и обидиться. Тогда я и им ничего не объясню, и цели не достигну.Конечно, это нужно делать, но чуть позже. Сейчас же главное - уничтожить фундамент ВГН.

17 сентября 2007 в 15:03
Знаешь, как я себя ощущаю, живя здесь? В оккупации. И это притом, что я
здесь родился, и родители мои здесь родились, и часть дедушек с
бабушками, и прадедушек и т.д. И так думаю далеко не я один. Например,
в доме, где я живу, украми (свидомыми) себя считают не более 10
процентов. А остальные - русскими или же русскими украинцами. Понимаешь?
Мы здесь Украину иначе, чем ВГН не называем. Расшифровывается как
Временное Географическое Недоразумение.

И я бандер прямо сейчас стрелять готов. Каждый день чищу свой ящик от их
писем, в которых они меня грозятся на ножи поднять за мои заметки. А мне
только в кайф. Жду вот, не дождусь, когда они перейдут от слов к делу,
чтобы ответить им тем же. Ты думаешь, зачем я журнал завёл и материалы
про бандер выкладываю? Честно скажу, мне эта тема малоприятна. Но я
знаю, что украинский национализм и бандеровцы как его выразители – один
из краеугольных камней Украины. Ведь дело не в том, чтобы просто
воспрепятствовать их героизации. Нужно этот камень расшатать и выдрать
из фундамента. А вслед за ним посыпется и ВГН. Ведь нет у Укров других
героев! Кого ни возьми – сплошные неудачники. Что Мазепа, что Петлюра.
Все лузеры, короче! А как без героев воспитаешь свидомость? Никак. Вот и
вцепились в этих бандеровцев и прут их на пъедестал, ибо здесь хоть
как-то героев слепить можно. Смотрите, мол, какие свидомые были, аж 10
лет власти сопротивлялись и за Украину боролись.
Поэтому я и вытаскиваю на свет Божий всё их дерьмо на всеобщее
обозрение. А в архивах ой как много этого дерьма, думаю, ты сам
убедился. Надеюсь, моя скромная лепта поможет обвалить в сознании людей
украинскую государственность.

20 сентября 2007 в 00:45
Понимаешь, во-первых 15 лет кравчуки с кучмами народу мозги засирали:
"вот-вот язык государственным сделаем, вот-вот с Россией в союз войдём"
и т.д. И народ это хавал и ждал. Я тебе уже говорил, что 2004 год был
просто необходим. Он, как тот колокол, народ разбудил. Но ещё нужно
время для раскачки - т.е. максимально образовавшийся раскол углублять и
провоцировать. Чем и я, в том числе, посильно с ребятами занимаюсь.…

Можно бороться за один Юго-Восток, а
можно и Центр забрать. Т.е. оставить одну голожопую Галичину.

Thu, 20 Sep 2007

Вадим, я тебя Богом прошу, убери эту благодарность "сотрудникам
госструктур"!!!!!!!!!!
Ты пойми, я начальник одного из главных управлений обладминистрации. На
работе в курсе моих увлечений, только не знают, в какой плоскости. Я
хожу на разные лекции, принимаю участие в конференциях по этой теме,
плюс знают, что я бываю в центр.архивах. Не приведи Господь, начнут
копать и сопоставят. А ведь начнут, суки! Они на такое быстро
среагируют.
Убери!!!
Не хочет руководство давать ссылку ЖЖ - хрен с ним. Напиши просто -
спасибо за помощь Новороссу и украинскому проекту "Антиоранж"(это наша
группа единомышленников со всей Украины, помогающая мне собирать
материал по ОУН-УПА). Вот так будет хорошо!





28 сентября 2007 в 14:19
Приветствую Вас, дружище!
Очень рад, что Вы меня правильно понимаете. :)))
Касаемо краеугольных камней - всё Вы правильно перечислили. Но по тому,
как разворачиваются события сейчас в Хохланде, основной упор делается на
внушение именно этих двух позиций - "голодомор" и бандеры. Вот эти сучьи
каменюки и надо драть из фундамента со всей силой.

…Сталин для меня - величайший деятель русской истории.

Однако, что касается укронационализма - на этой теме нужно играть.
Понимаете, мы с Вами уже обсуждали, что пока немножко рановато объяснять
украм, что они русские. Вначале нужно развалить фундамент. А для этого
память народа о том фашизме, который принёс на их землю войну, нужно
использовать по полной, и привязать к этой колеснице оуновцев.

….
Поймите, не прокатит сейчас выставление оуновцев обычными сепаратистами,
не получится из-за засранности мозгов укронаселения сыграть на этом.
Нужно что-то более весомое и бьющее наотмашь.
После же, когда бандеровцы будут обосраны с ног до головы, а вместе с
ними, что главное, и их цель - самостийна соборна держава , можно будет
говорить о сепаратизме, русскости и т.д.

Главное сейчас - бить бандер доками, доками, и ещё раз доками!”
... 
Повний зміст листів завантажений на зеркалі хакнутого блогу:


( скачати: https://drive.google.com/file/d/0B01L2x04m4mrOV9INFpldUVnZTA )



фальсификатору novoross_73 вручили премию им. Галана! http://archive.is/rLKXu

READ MORE :   http://archive.is/rLKXu

«Тепер тут буде Польща!» Трагедія українського села Павлокома

«Тепер тут буде Польща!» Трагедія українського села Павлокома
На світанку 3 березня 1945 року українське село Павлокома, що на захід від Перемишля, атакував відділ Армії Крайової на чолі з поручиком Юзефом Біссом (псевдо Вацлав). Польський напад, жертвою якого стали 366 українців, був мікросюжетом українсько-польської війни 1942–1947 років
0000
Село Павлокома простяглося у долині Сяну за 40 км на захід від Перемишля (зараз це Жешувський повіт Підкарпатського воєводства Республіки Польща). Перша письмова згадка про село датується 13 жовтня 1441 року, коли воно перейшло у власність перемишльського каштеляна Миколая Кміти. Документи свідчать, що вже 1595-го там діяла парафія східного обряду.
Нині Павлокома – село з етнічно однорідним населенням – польським. Проте ще напередодні Другої світової війни воно було переважно українським: тут діяли греко-католицька церква, українська школа, Народний дім і читальня товариства «Просвіта», молочний кооператив. У селі нараховувалось 1370 мешканців, серед яких було 1190 українців, 170 поляків (з них 100 колоністів) і 10 євреїв. Стосунки між українцями та поляками у міжвоєнний період складались нелегко. Перші часто перебували під впливом ОУН і симпатизували ідеї відновлення української незалежності, натомість другі вкрай неприхильно ставились до українських прагнень.
Відплата за зниклих поляків?
Під час війни цей населений пункт почергово перебував під німецькою та радянською окупацією. Нарешті на початку 1945-го Червона армія залишила Павлокому – і місцеве населення залишилося сам на сам із польським підпіллям, котре, як виявилось згодом, чекало саме цього.
Польські історики, зокрема Здзіслав Конєчний, вважають, що «акція» у Павлокомі мала виключно відплатний характер – 21 січня збройний відділ чисельністю близько 60 чоловік викрав сімох поляків і одну пропольськи налаштовану українку. Здзіслав Конєчний услід за польськими мешканцями села стверджує, що це був відділ УПА. Натомість Євген Місило, український історик у Польщі, у своїй книжці «Павлокома. 3.ІІІ.1945», спираючись на свідчення тих, хто вижив, доводить, що це була спецгрупа НКВС, про що свідчать однакове військове вбрання учасників групи, а також той факт, що на початку 1945-го у Березівському повіті (до якого входила Павлокома) не було відділів УПА, позаяк більшість із них відійшли у гори або саморозпустилися з огляду на значну чисельну перевагу радянських військ у регіоні. Він так само наголошує, що в околицях Павлокоми діяли підрозділи НКВС і траплялося так, що відділи АК сприймали їх за УПА.
У будь-якому разі, чи можна вважати криваву розправу над мешканцями села відплатною акцією за зникнення за нез’ясованих обставин кількох людей?
Спланована акція?
Завершення Другої світової і звільнення від німецьких окупантів не принесло українцям Надсяння довгоочікуваного миру і спокою, навпаки – лише горе, поневіряння і нерідко смерть. 27 липня 1944 року між урядами ПНР та СРСР було укладено таємну угоду про встановлення східного кордону Польщі, а вже 9 вересня – угоду про переселення поляків з України до Польщі й українців із Польщі на територію УРСР. Тож за лінією Керзона опинилися понад 700 тис. українців. І це лише за офіційними даними. Ніхто з цих людей добровільно не хотів залишати рідні землі й шукати долі у Країні Рад.
З відходом на початку лютого 1945-го Червоної армії розпочалися активні польські напади на українські села, метою яких було змусити людей виїхати з Польщі. Грабунки, вбивства і знущання над українцями тривали протягом березня – квітня і лише 29 квітня 1945 року було досягнуто порозуміння між українським і польським підпіллям: на зустрічі у Селиськах (Березівський повіт) підписано протокол про співпрацю та утримання від насильства проти мирного населення.
Місцеві польські чиновники, які займалися евакуацією українського населеннянеодноразово зверталися до уряду з листами, в яких описували насильницькі дії польського населення стосовно українців і просили «вжити якихось заходів». Такі листи надсилалися ледь не щодня протягом березня 1945-го. Щоразу до переліку додавалися нові села, однак очікуваної реакції не було. Отже, йшлося не лише про Павлокому.
Як зазначає Петро-Йосиф Потічний, професор Макмастерського університету й уродженець Павлокоми: «Це була, так би мовити, політика польського націоналістичного підпілля. Але не лише націоналістичного. Так же комуністичні власті робили подібні історії. Їм хотілося нарешті очистити ці землі від українців. І тому Павлокома – це тільки символ того всього. Навколишні села, такі як Костава, Бахів, Коровичі, Майковичі, Завадка Морохівська і так далі. Вони всі були знищені менш-більш в тому часі – березень – квітень 1945 року».
Знищення Павлокоми не було подією спонтанною. Термін й хід проведення акції польського підпілля були узгодженні на нараді наприкінці лютого 1945-го. Таємне зібрання було проведено в Динові за участю керівників місцевого підпілля, поляків із довколишніх сіл і поляків – жителів Павлокоми. Останні після наради залишили село. Цей дивний виїзд не викликав підозри в українців.
Польський погром
Подіям 3 березня передувала низка атак, метою яких було виявити рівень озброєності мешканців і переконатися у відсутності відділів УПА. Як і передбачалося, село було цілком безборонним.
О 4-й годині ранку 3 березня нападники пішли в атаку на Павлокому. Нажахані мешканці почали бігти до церкви, щоб урятуватися, дехто вже ночував тут з кінця лютого, побоюючись атак поляків. Чоловіки переховувались у підготовлених заздалегідь криївках, однак їх швидко знаходили, вбивали або гнали до церкви. Дорогою до центру села відділ АК розстрілював усіх, хто траплявся на шляху (за даними Євгена Місила, загинуло 50 осіб, зокрема, жінки і діти).
Попри сподівання людей на порятунок у святих стінах, храм став місцем селекції: одних тут допитували, інших катували, а декого вбивали. Особливо жорстоким тортурам піддали греко-католицького пароха Павлокоми отця Володимира Лемця: спочатку його кіньми волочили довкола церкви, обмотали колючим дротом і до смерті забили ланцюгами. Стіни і підлога храму були рясно залиті кров’ю.
У правій частині церкви перебували ті, кого відібрали на розстріл, у лівій – жінки з малими дітьми (не вбивали дівчаток до семи і хлопчиків до п’яти років), а також дівчата-підлітки, які тримали на руках немовлят. Відбір проводився плановано: перевіряли національність, конфесійну належність, свідоцтва про хрещення. Навіть одяг жертв підлягав сортуванню, не зробили винятку й для «помилуваних» – жінки з малюками опинилися голі й босі у негоду.
На недіючому греко-католицькому цвинтарі убивці наказали кільканадцятьом чоловікам викопати глибоку яму, поблизу якої, власне, й відбувалася страта. Коли ця яма була заповнена, викопали другу. Загалом було три могили. Людей вели з церкви й розстрілювали групами, спочатку чоловіків, відтак жінок, наостанок дітей.
До тих, хто залишився у церкві, особисто звернувся «керівник акції» Вацлав. Він оголосив, що дарує їм життя, за що віднині Павлокому буде перейменовано у Вацлавівку, і наказав жінкам з дітьми йти «за Збруч, на Україну».
Коли з українцями було скінчено, до Павлокоми приїхали на возах поляки з довколишніх сіл, щоб грабувати покинуте майно. Не чіпали лише позначених будинків – з польськими прапорами чи написами dom polski. Тих, кому не пощастило і їхню криївку знаходили, вбивали на місці. Цього дня цивільні поляки з Павлокоми і близьких сіл брали активну участь у винищенні своїх сусідів.
Відпущених жінок із дітьми, кількість яких сягала приблизно 40 осіб, погнали під конвоєм через кілька сіл аж до Селиська, де також проживали українці. Звідси у вересні 1945 року більшість уцілілих виселили до Радянської України, зокрема на Тернопільщину. Проте й тут не був край їхнім поневірянням, люди мали починати все з нуля, жебрати й наймитувати.
Край історії української Павлокоми
У своїй книжці «Павлокома 1441–1945. Історія села» професор Петро Йосип Потічний наводить імена 366 убитих українців. Цей список був складений на основі спогадів Олени Потічної, яка подає відомості про 324 жертви 3 березня 1945 року. До цієї кількості було додано ще 22 людини, вбиті під час попередніх атак наприкінці лютого – початку березня, а також тих, хто загинув після 3 березня дорогою до Павлокоми. Здебільшого це була молодь, яка поверталася з примусових робіт у Німеччині і не підозрювала про небезпеку у рідному селі.
Здзіслав Конєчний піддає сумніву список професора Потічного і схиляється до версії про 150 убитих, саме таку кількість подавали у своїх свідченнях вояки АК, які брали участь у знищенні села.
Українська історія Павлокоми завершилася на початку жовтня 1945-го, коли об’єднані сотні УПА організували відплатну акцію. На той час до села вже повернулися місцеві поляки, а на колишніх українських обійстях оселилися нові. Павлокома була повністю спалена, залишилася лише греко-католицька церква, проте її 1963 року розібрали до фундаменту, щоб не нагадувала про українців.
Зосталася лише напівзруйнована дзвіниця і занедбаний цвинтар, який нові павлокомці перетворили на смітник. Жахлива трагедія була би приречена залишитися лише у спогадах уцілілих, якби не такі люди, як Діонізій Радонь – павлокомський поляк, який чимало зробив для збереження пам’яті про невинно знищених та поширення правди про злочин. Саме він доклав найбільше зусиль до впорядкування цвинтаря, попри атмосферу цілковитої ворожості з боку односельчан – пана Діонізія не раз били, погрожували, спалили стодолу.
Однак відновлений цвинтар 1998-го таки вдалося освятити. Протягом кількох років тривали суперечки щодо питання встановлення пам’ятника жертвам, а особливо, щодо напису на ньому. Рішення тривалий час блокували мешканці села. Нарешті 13 травня 2006 року у Павлокомі відбулося урочисте відкриття пам’ятника (його важко назвати меморіалом), у якому взяли участь президенти України та Польщі – Віктор Ющенко і Лех Качинський. На кам’яному хресті (за первісним задумом це мала бути фігура жінки з дитям на руках, але поляки не погодилися) написано: «Вічная пам’ять 366 жертвам, трагічно загиблим 1–3 березня 1945 року в селі Павлокома». На жаль, не вказано, що вбиті були українцями і від чиїх рук вони «трагічно загинули»...

Вслед за обстрелом консульства Польши на Волыни объявили "Год УП


Такое решение приняла областная рада (совет депутатов) Волынской области, поддержавшая законопроект, внесённый националистической партией "Свобода".

«Провозгласить 2017-й на территории Волынской области Годом Украинской повстанческой армии», — говорится в законе…

«Поручить Волынской областной государственной администрации (Гунчик В.П.) разработать план мероприятий по празднованию 75-летнего юбилея создания Украинской повстанческой армии».

В рамках юбилея предусмотрено выделение бюджетных средств на установление памятных знаков воинам УПА, обустройство дорог и установку указателей к "местам боевой славы УПА". Выжившим бандеровцам в области добавят к пенсии 200 гривен и позволят бесплатно лечиться в местных санаториях. Предусмотрено издание за госсчёт их воспоминаний и художественных поделок на эту тему, проведение выставок и спектаклей, выпуск документального фильма, проведение молодёжных мероприятий в месте создания УПА в урочище Волчанка.

Вторым блоком в том же законе значится "чествование украинских жертв польской репрессивной операции "Висла" (1946 г.) и "принудительной депортации около 150 000 украинцев из украинских этнических земель Лемковщины, Надсянья, Холмщины и Подляшья 28 апреля 1947 г.— 70 лет с начала проведения".

Собственно, здесь и кроется смысл всего закона (УПА чествуют уже давно по всей стране) — как можно больше "насолить" Польше, признавшей в июле 2016 года геноцидом убийство бандеровцами в 1943 году 70 тысяч поляков на Волыни (Волынская резня). На фоне этого обстрел из гранатомёта в ночь с 28 на 29 марта этого года консульства Польши в Луцке (центр Волынской области), виновных в котором так и не нашли, уже не выглядит хулиганской выходкой.

Дискусії навколо Романа Шухевича

Кому не дає спокійно спати
Роман Шухевич?


Роман Шухевич (1907 — 1950)


Цими днями у ЗМІ триває бурхливе обговорення того, яким способом і на основі яких підстав нинішня влада (Януковича  - Б.Г.) скасувала присвоєння звання Героя України Степану Бандері. Я ж хочу зіграти, так би мовити, на випередження і звернути увагу на аналогічне судове рішення, яке тільки готується – щодо виключення з числа Героїв України Романа Шухевича. Сумнівів стосовно того, що рішення буде таке саме, як треба владі, у жодної притомної людини немає. Нікчемна (це юридичний термін, який у даному разі збігається із моральним поняттям) мотивація свого рішення суддями – мовляв, Бандера не був громадянином України (коли він насправді ним був у дитинстві), – є свідченням правового нігілізму всієї судової системи країни. Тим більш анекдотичною виглядає така ж мотивація у випадку Романа Шухевича (вона лежить в основі рішення суду нижчої інстанції) – адже йдеться про прем’єр-міністра підпільного українського уряду та головного командира УПА!
Збав Боже, я зовсім не маю на меті тиснути на суд. Хоча б тому, що на нього в принципі неможливо натиснути, бо ж ним керує не сила права, а право сили. Це зафіксовано міжнародними правозахисними та антикорупційними організаціями, відтак суд в Україні є лише виконавцем, складовою отієї сакраментальної «владної вертикалі», яку так успішно вибудовувала Партія регіонів. Тому об’єктом тиску є сенс обирати тих, хто справді ухвалює рішення, а не тих, хто голосує в парламенті за помахом руки Чечетова чи просиджує суддівську мантію у ролі наче-незалежного наче-судді. Хоча і тут шансів мало: як достукатися до свідомості тих, хто мислить категоріями «порожняка», «кидалова» та «відкатів»? Отож і на них натиснути словом, використавши зброю критики, – справа майже безнадійна.

Та попри те, що реально вплинути на перебіг подій, пов’язаних із майбутнім скасуванням присвоєння Героя України Романові Шухевичу неможливо з об’єктивних причин, попередити всіх (у тому числі і владу), символом чого саме стане таке скасування і що воно засвідчить, доцільно. А далі, як сказав поет з дещо іншого приводу, «та нехай собі як знають...»

«Демократичний поворот» і його значення

Політик – це його діяльність. Це те, що ним зроблено, і те, що не зроблено, але могло бути зроблено за більшої наполегливості та прозірливості цього діяча. Роман Шухевич зробив надзвичайно багато: під його керівництвом постала підпільно-партизанська Україна з усіма своїми барвами, з плюсами й мінусами, зі здобутками й трагедіями. Та мова зараз про головний здобуток Шухевича: про здійснену під його керівництвом ідеологічну переорієнтацію українського визвольного руху на національно-демократичні орієнтири.

На початку Другої світової війни ОУН виявилася єдиною з-поміж українських політичних сил, яка спромоглася зберегти свої структури. Це було зумовлено специфікою організації – її підпільним та авторитарно-орденським характером. Попри розкол ОУН у 1940 році, обидва крила на загал зберігали характер своєї ідеології, хоча при цьому в революційному відламі, очолюваному Степаном Бандерою, зосередилася більшість тих, хто й далі провадив ідейний пошук – хто в соціал-демократичному напрямі, як Іван Мітринґа, хто в ліберально-консервативному, як Лев Ребет, хто в революційно-демократичному, як Дмитро Мирон («Орлик»). Ідейні пошуки стали значно напруженішими після початку німецько-радянської війни і спроби проголошення відновлення Української держави 30 червня 1941 року. Вже 1942 року «експертна група» (якщо вжити сучасний термін), очолена Василем Куком, дійшла висновку про необхідність істотних змін в ідеології ОУН у разі, якщо організація прагне ефективно боротися за свободу України на просторах усіх українських земель. Відтак проведений після тривалої підготовки під орудою Романа Шухевича улітку 1943 року ІІІ Великий Збір ОУН ухвалив нові програмні документи революційного націоналізму.

«Знищення національного поневолення та експлуатації нації, система вільних народів у власних самостійних державах – це єдиний лад, який дасть справедливу розв’язку національного і соціального питання в цілому світі. ОУН бореться проти імперіялістів і імперій, бо в них один пануючий народ поневолює культурно і політично та визискує економічно інші народи... Тому ми проти російського комуно-большевизму і проти німецького націонал-соціалізму. ОУН проти того, щоб один народ, здійснював імперіялістичні цілі, «визволяв», «брав під охорону», «під опіку» інші народи, бо за цими лукавими словами криється огидний зміст – поневолення, насильство, грабунок. Тому ОУН бореться проти російсько-большевицьких і німецьких загарбників, поки не очистить України від усіх «опікунів» і «визволителів», поки не здобуде Української Самостійної Соборної Держави (УССД), в якій селянин, робітник і інтелігент могтиме вільно, заможньо і культурно жити та розвиватися... Українська народня влада всі економічні ресурси та всю людську енергію спрямує на побудову нового державного порядку, справедливого соціяльного ладу, на економічне будівництво країни та культурне піднесення народу».

Ось так були визначені головні напрямні діяльності ОУН. Говорилося і про конкретні напрями боротьби націоналістів. Зокрема, за «індивідуальне та колективне користування землею, в залежності від волі селян», «за вільну працю, вільний вибір професії, вільний вибір місця праці», «за свободу профспілок», «за вільний доступ до всіх наукових і культурних надбань людства», «за свободу друку, слова, думки, переконань, віри й світогляду, проти офіційного накидання суспільності світоглядних доктрин і догм», «за повне право національних меншостей плекати свою власну по формі й по змісту національну культуру», «за рівність всіх громадян України, незалежно від їх національности, в державних та громадських правах та обов’язках, за рівне право на працю, заробіток і відпочинок»...

В основі майбутнього економічного ладу автори програмних документів бачили органічне поєднання державної та громадсько-кооперативної власності у промисловості, державної, кооперативної та приватної торгівлі, індивідуального й громадського землекористування, залежно від волі самих селян, – і водночас відкидали саму можливість допустити визиск працівників з боку як зажерливих капіталістів, так і комісарів-партократів.

А от про популярне нині ґендерне питання: «за повну рівність жінки з чоловіком в усіх громадських правах і обов'язках, за вільний доступ жінки до всіх шкіл, до всіх професій, за першочергове право жінки на фізично легшу працю, щоб жінка не шукала заробітку на праці в шахтах, рудниках та інших тяжких промислах і в наслідок цього не руйнувала свого здоров’я».

І про зовнішньополітичні орієнтири не було забуто. Отже: «Наші цілі здобудемо, вийшовши поза межі України та зв’язавши нашу боротьбу за УССД з боротьбою інших поневолених або загрожених імперіялізмами народів, зокрема народів Сходу, Прибалтики й Балканів, пропагуючи й реалізуючи наше гасло волі народам і людині й права кожного народу на самостійницькі національні держави та протиставитись реакційним концепціям і планам імперіалістів».

Іншими словами, нові програмні настанови ОУН були на рівні вимог часу і передового рівня розвитку демократичної політичної думки.

Слово і діло

Хтось може сказати, що все це були тільки слова, а насправді ніякого повороту не сталося. Мовляв, сталінська Конституція також проголошувала різні політичні свободи, а насправді все було зовсім інакше.

По-перше, сталінська Конституція СРСР насправді зовсім не проголошувала ніяких демократичних свобод. Ці «свободи» забезпечувалися виключно «у цілях зміцнення соціалістичного ладу» (ст.125). А стаття 126 фіксувала партійну природу радянської держави: «Найактивніші і найсвідоміші громадяни з рядів робітничого класу й інших прошарків трудящих об’єднуються у Всесоюзну комуністичну партію (більшовиків), яка є передовим загоном трудящих у їхній боротьбі за зміцнення і розвиток соціалістичного ладу і являє собою керівне ядро всіх організацій трудящих, як громадських, так і державних».

По-друге, практика показала, що керівництво ОУН прагне керуватися тими ідеологічними засадами, які ухвалив ІІІ ВЗУН. Це засвідчує, зокрема, поява у складі УПА значної кількості вояків іншого етнічного походження (у деяких регіонах, за свідченням керівників червоних партизан, число неукраїнців у складі УПА сягало 40%-50%!). Це засвідчує і стан господарства у контрольованих повстанцями районах Волині. Як пише петербурзький історик Олександр Ґоґун, у цих районах господарство було організоване більш ефективно, а селяни жили заможніше, ніж у сусідніх, контрольованих нацистами чи червоними партизанами. Нарешті, улітку 1944 року на багатопартійній основі була створена Українська Головна Визвольна Рада – передпарламент Повсталої України. Головою УГВР стає наддніпрянець Кирило Осьмак (у 1917-18 роках – член Центральної Ради), одним із його заступників – галицький ліберал, депутат польського Сейму Василь Мудрий, прем’єром та командувачем усіма збройними силами – генерал-хорунжий Роман Шухевич.

Зрозуміла річ, тривала жорстока війна, яка накладала істотні обмеження на реалізацію національно-демократичних ідей, але вектор руху був заданий. І для повстанців, і для шістдесятників та дисидентів, і для Народного Руху.

Виглядає, намагання нинішньої владної верхівки скасувати присвоєння Роману Шухевичу звання Героя України є за своїм глибинним підґрунтям прагненням дезавуювати ті політичні та соціальні цінності, за втілення яких боровся прем’єр Підпільної України. А ще – прагненням перекреслити положення чинної Конституції України про тисячолітню державотворчу традицію, звівши її виключно до часів СРСР, як це вже спробував зробити Віктор Янукович у промові до Дня Незалежності у 2010 році.

А ще Роман Шухевич особисто ненависний цій публіці тим, що він, інженер, піаніст, успішний бізнесмен, кинув геть усе заради безнадійної, на перший погляд, боротьби за свободу. Відчуваючи свою ницість у порівнянні з Шухевичем, можновладці водночас щосили прагнуть дегероїзувати його, щоб нинішні молоді українці не ставили свободу народу та свободу людини над усі інші земні вартості.

...Один із провідних ідеологів УГВР – Петро Полтава (Федун) – у ті роки писав, що повстанці ведуть боротьбу «за справжню демократію, проти диктатури і тоталітаризму всіх мастей, за свободу слова, друку, зборів, світогляду, за забезпечення за національними меншостями в України всіх національних і громадських прав, проти всесилля поліції, за таку владу в державі, яка найвищим своїм обов’язком уважатиме служіння інтересам народу, а не своїм імперіялістичним плянам».

Слова, наче написані сьогодні. А це означає, що боротьба триває, і від нині сущих поколінь залежить, чи скоро буде справа Романа Шухевича доведена до перемоги.


    Сергій Грабовський – публіцист, політолог, історик, член Координаційної Ради Асоціації українських письменників, автор понад 10 наукових, науково-популярних та публіцистичних книг, кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Інституту філософії імені Григорія Сковороди Національної академії наук України.

 http://www.radiosvoboda.org/a/2276957.html

Іван Качановський та фальсифікації розстрілу "Небесної сотні"


Іван Качановський ( Ivan Katchanovski ) - обличчя хруня або фальсифікації розстрілу "Небесної сотні"
https://www.facebook.com/Ivan-Katchanovski-a-falsifier-of-the-contemporary-history-of-Ukraine-1449195048708622/


Щоб побачити, як справді виглядає типовий хрунь, треба час від часу перечитувати дописи в інтернеті такого собі канадського "дослідника" українського походження Івана Качановського ( Ivan Katchanovski )  . Він не пропускає нагоди, щоб майже кожний раз, коли є відповідна ситуація в Українській державі та українському суспільстві, плюнути на   українських патріотів та на українську владу:

https://www.facebook.com/ivan.katchanovski

Серед його маразматичної писанини найбільшу увагу заслуговує "наукова праця", в якій він послуговуючись фальсифікаціями, намагається "доказати", що не снайпери "Беркуту" та СБУ стріляли та вбивали прихильників Майдану, а наче якісь  снайпери зі сторони Майдану самі розстрілювали майданівців і, мовляв, такий розстріл своїх був вигідний прихильникам Майдану, щоб скинути демократично вибрану владу януковича:
The “Snipers’ Massacre” on the Maidan in Ukraine
https://www.academia.edu/8776021/The_Snipers_Massacre_on_the_Maidan_in_Ukraine

https://www.youtube.com/watch?v=pxx5W--cymI

Мені важко зрозуміти, чому Канада притягує різних хрунів на зразок "істориків" Віктора Поліщука, Івана-Павла Химку (Гимку) та тепер - "політолога"  Івана Качановського, які, вдаючись до недобросовісної та вигідної селекції фактів, тенденційних пояснень разом з фальсифікаціями, шкодять Україні та українцям.

Якимось дивним чином Іван Качановський не помічає на відео, які він використав у своїй "науковій праці", численні випадки стрільби та попадання в майданівців зі сторони снайперів "Беркуту", в напрямку яких  по Інститутській вулиці  йшли неозброєнні прихильники Євромайдану.  Натомість послуговується плітками та своїми суб'єктивними та тенденційними судженнями в оцінках подій на відео. Численні випадки подадання в прихильників майдану спереду з напрямку Беркуту та численні сліди від куль, які вказують, що їх було випущено зі сторони силовиків, можна побачити на багатьох відео. Наприклад:
https://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=qSvj8F_Br4M
 https://www.youtube.com/watch?v=yLxSlq_hJu8
https://www.youtube.com/watch?v=xqxWQa8Hl50
https://www.youtube.com/watch?v=fAMgCOR-ps8
І навіть ці попадання спереду в майданівців з позиції "Беркута" можна побачити на відео, які Іван Качановський використовує в якості джерел для свого "наукового дослідження":
https://www.academia.edu/8776021/The_Snipers_Massacre_on_the_Maidan_in_Ukraine


Очевидно, що російські ЗМІ не могли не використати "наукову працю" Івана Качановського, яка характеризується вигідною селективністю фактів, замовчуванням невигідних фактів, тенденційною їх  інтерпретацією разом з потрібними  фальсифікаціями:
Иван Качановский. «Резня на Майдане»: дело о киевских снайперах | IGCP
Иван Качановский: за убийство более 100 человек на киевском Майдане 20 февраля ответственен сам Майдан | OSTKRAFT
Канадская версия: «Небесную сотню» расстреляли сторонники Майдана


Ivan Katchanovski чомусь до уваги не бере численні факти на відео, коли в наступаючих по Інститутській вулиці прихильників Євромайдану снайпери попадали з фронту і прихильники  Євромайдану падали і котилися назад. Розповіді людей про наче попадання куль в бік чи в спину прихильників Євромайдану  - не можуть бути надійними доказами, оскільки такі попадання
могли відбутися в момент, коли люди були повернуті до снайперів Беркуту на вулиці Інституській боком або спиною. Епізоди з численних відео не дають підстав  однозначно стверджувати,  що майданівцям стріляли в спину, чи в бік. Без відповідних експертиз неможливо стверджувати, що в майданівців стріляли з боку чи майданівцям стріляли в спину. Постріл в дерево на відео насправді був зроблений зі сторони снайперів "Беркуту", а не з готелю, і на відео зображено не попадання кулі в  дерево, а виліт кулі з дерева, яка попала в дерево зі сторони стрільби  снайперів міліції та СБУ.  Ivan Katchanovski не бере до уваги,  що записані радіопереговори працівників "Беркуту" та СБУ не можуть бути підтвердженням того,  що команда розстрілювати прихильників   Євромайдану НЕ могла бути виданою в останній  момент перед їх  розстрілом та НЕ всі переговори силовиків могли бути перехоплені та повністю записані. Дуже ймовірно, НЕ всі радіопереговори  були перехоплені та записані та (або) команда розстрілювати євромайданівців поступила майже перед самим початком розстрілів на вулиці Інститутській. Прихильники Євромайдану ніколи не  заперечували, що в них була якась невелика кількість зброї, але це не означає, що майданівці стріляли один в одного, як це намагається сфальсифікувати Іван Кочановський та інші подібні
йому фальсифікатори.

Але Іван Кочановський не є оригінальним у своєму "науковому дослідженні" - вже через два тижні після розстрілів на Євромайдані в інтернет було викинуто відео
"викриття" української версії рострілів прихильників Євромайдану:
https://www.youtube.com/watch?v=yLxSlq_hJu8

, на якому автор цього відео намагався так само, як Іван Кочановський "доказати", що прихильники Майдану "стріляли один в одного". Тим не менше,
автор цього викриття ( попри недобросовісне  та вигідне для власної версії подій вибирання та пояснювання фактів разом з фальсифікаціями ) є дещо чеснішим та поряднішим від
Івана Кочановського, і він стверджує, що снайпери також стріляли  ( див. відео https://www.youtube.com/watch?v=yLxSlq_hJu8 на 6:51 та 10:12 хвилинах ) з будинку під номером 4  на картинці з відео ( позначений номером чотири на відео ) за адресою: Київ. Інститутська 7, але  ЦЕЙ СИНІЙ БУДИНОК НАСПРАВДІ ЗНАХОДИВСЯ  В ТИЛУ "БЕРКУТУ", і на ньому аж ніяк не   могли бути  якісь "свої снайпери з Майдану".  Сайпер, який  на будинку ( позначений номером чотири на відео )  ( див. відео на  10:12 хвилині), насправді мав би бути на малюнку відео як такий, що розвернутий в протилежну сторону -- в сторону  наступу прихильників Євромайдану.   Кожен може на численних відео побачити, де знаходились прихильники Євромайдану, снайпери  "Беркуту" та цей синій будинок за адресою Інститутська 7. Також кожен може зробити  віртуальний тур між частиною вулиці Інститутської, де найбільше розстрілювали майданівців, та до синього  будинку за адресою Інститутська 7, який  знаходився біля базування снайперів  "Беркуту" і в тилу позиції "Беркуту", який,  як видно з численних відео, стріляв в прихильників Майдану:

        Повну версію можна знайти на сайтах, якщо шукати гуглом слова:
 " ivan-katchanovski-falsifier " , 
 "ivan-katchanovski.blogspot" ,  
" russian-aggression.blogspot /2015/03/ivan-katchanovski

READ the full version of the articles about  falsifications of Ivan Katchanovski by searching via google  words
 " ivan-katchanovski-falsifier " , 
 "ivan-katchanovski.blogspot" ,  
" russian-aggression.blogspot /2015/03/ivan-katchanovski

 Наступні дописи щодо фальсифікацій Івана Качановского:

https://www.facebook.com/Ivan-Katchanovski-a-falsifier-of-the-contemporary-history-of-Ukraine-1449195048708622/
                                                                                                                                                                                                                                                     (  ДАЛІ   БУДЕ )

Ivan Katchanovski is a falsifier of the Maidan massacre

Ivan Katchanovski is a falsifier of the Maidan massacre in Ukraine and the contemporary history of Ukraine:  https://www.facebook.com/Ivan-Katchanovski-a-falsifier-of-the-contemporary-history-of-Ukraine-1449195048708622/  ,  http://archive.is/2jFue

 Ivan Katchanovski produced the pseudo-scientific paper named "The “Snipers’ Massacre” on the Maidan in Ukraine" which is based on the deliberate falsifications of the Maidan eventsEveryone who closely scrutinizes his paper sources and other videos about the Maidan in Ukraine will come to conclusions that the Ivan Katchanovski's paper The “Snipers’ Massacre”    on the Maidan" is a total falsification.  Particularly, Ivan Katchanovski on purpose ignores the overwhelming majority of shootings on many videos where people were killed from  the direction of the police "Berkut" barricade on Instituska street in Kiev. If everyone closely examines Ivan Katchanovski's source videos which he utilized in his paper named  "The “Snipers’ Massacre” on the  Maidan in  Ukraine", everyone will notice many shootings into Maidan protesters from the direction of police on Institutska street in Kiev. 

There are  can not be downplayed or discounted a few episodes on videos where a few bullets might be shot at the back of protesters. However, it is very hard to judge without forensic investigations that these shootings were actually made from the behind of protesters. 

The Ivan Katchanovski's sources and videos used in his fake paper named "The “Snipers’ Massacre” on the Maidan in Ukraine" do NOT corroborate his conclusions in his  false research that Maidan protesters were shot from the locations controlled by Maidan forces. 

 To support his claim that Maidan protesters were shot at their backs, Ivan Katchanovski refers to the video episode showing a bullet hit a tree as  the proof that this bullet was fired from the hotel under control of protesters. In realty, this bullet was fired from  the opposite direction -- the direction of the police barricade on Institutska street.  Videos show  the moment when bullet exited  from the opposite side of the tree. The small fountain on  the tree from hitting bullet on the video  indicates that this video  episode demonstrates the leaving bullet from the opposite side of the tree.


On this video ( 60 Ibid; https://www.youtube.com/watch?v=0DxkDiAcSF8  ( https://www.youtube.com/watch?v=sBZKrUYCPxg  ))    Berkut police fire bullets from the location of the  Berkut police barricade at the advancing up Maidan protesters. One bullet hit  through the trunk of tree and came out from the side of the tree facing camera and the Hotel of “Ukraine” (00:18 and 2:42 minutes)
http://ic.pics.livejournal.com/slavw_posts/67622866/44854/44854_900.jpg
The direction of bullet is indicated by the red arrow on the picture:
http://ic.pics.livejournal.com/slavw_posts/67622866/44411/44411_900.jpg
In addition, this video ( 60 Ibid; https://www.youtube.com/watch?v=0DxkDiAcSF8  ( https://www.youtube.com/watch?v=sBZKrUYCPxg  )) demonstrates  falling back protesters being struck by bullets that were fired by Berkut police from
 the Berkut police barricade next to the blue building by the address: #7 Institutska street:
( 35 http://www.youtube.com/watch?v=vs_4skLIqns  , see 30:42 minute )
( 56 https://www.youtube.com/watch?v=C2zZiZhajzw   , see 00:05 minute )
 ( 48 https://www.youtube.com/watch?v=IsE7lYVa5kk  , see 20:00 and 25:02—25:25 minutes )
The above videos were used by Ivan Katchanovski in his fake research.

These videos prove the fact that bullets were fired from the police barricade at the protesters alongside the Institutska street:
https://www.youtube.com/watch?v=3aImKlhOpBI
https://www.youtube.com/watch?v=dRllGrhXpxo

https://www.youtube.com/watch?v=fAMgCOR-ps8 ( bullet holes on poles, trees and stones alongside Institutska street )
56 https://www.youtube.com/watch?v=C2zZiZhajzw
( holes from bullets on shield are seen on 6:30 – 7:20 minutes )
35 http://www.youtube.com/watch?v=vs_4skLIqns (holes from bullets on the shield and the hotel wall on 25:35—27:20 minutes )
The last two videos were utilized by Ivan Katchanovski in his fake study.

READ MORE about falsifications of Ivan Katchanovski by searching via google  words
 " ivan-katchanovski-falsifier " , 
 "ivan-katchanovski.blogspot" ,  
" russian-aggression.blogspot /2015/03/ivan-katchanovski  "

Old and unupdated archived versions of these web-sites:



 

   Further updates on Ivan Katchanovski's falsifications:
https://www.facebook.com/Ivan-Katchanovski-a-falsifier-of-the-contemporary-history-of-Ukraine-1449195048708622/

                                                            ( To be continued  )               


Сралинист и фальсификатор истории Олег Росов - ПетрАшенок

http://oleg-rosov.blogspot.com/

Сралинист и фальсификатор истории Олег Росов - ПетрАшенок ( ПЕТРОШЕНОК ) Дмитрий Евгеньевич
http://oleg-rosov.blogspot.com/


ПетрАшенок ( ПЕТРОШЕНОК ) Дмитрий Евгеньевич ( Олег Росов ), державний чиновник, директор ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО РЕГІОНАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ КООРДИНАЦІЙНОГО ЦЕНТРУ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ ОРГАНІВ,ТКАНИН ТА КЛІТИН МОЗ УКРАЇНИ 
 ( http://archive.is/E8Fdx )

(Адреси перебування петроашенка: http://oleg-rosov.blogspot.com/  )

, закатований нав’язливим станом "абшерусской идеи", взяв собі за хоббі досліджувати історію ОУН-УПА і викладати свої “дослідження” в інтернет та у друковану продукцію під конспіративним псевдонімом Олег Росов, одночасно ховаючись у блозі за аватаром зображення молодого Судоплатова. За час конспірування від 2007 року до майже середини 2011 року він прийняв участь у створені московського фільму "Украинский национализм. Невыученные уроки" http://video.google.com/videoplay?docid=-1705963579806328164# , написав низку статей та книгу про ОУН-УПА, зрозуміло, у радянському стилі, які тепер легко можна віднайти в інтернеті та у відповідній друкованій продукції.
http://oleg-rosov.blogspot.com/
На початку червня якась добра душа хакнула його сайти та розмістила у його ж блозіhttp://novoross-73.livejournal.com/ ( котрий на даний момент заблокований провайдером сервісу ) деякі його листи, зміст котрих красномовно описує уподобання та діяльність цього державного чиновничка України. Серед листів можна знайти кореспонденцію з американським істориком Джеффрі Бурдсом, відомим україножером Віктором Поліщуком, графоманкою "Газеты 2000" Мирославою Бердник, автором згаданого фільму Вадимом Гасановим, та іншими зацікавленими історією ОУН-УПА фігурами. Лише деякі цитати, які говорять самі за себе:

24 сентября 2007 в 10:43
Меня попросили помочь со съёмками одного фильма, и всё это время я был
занят только этим. Кстати, результат можете наблюдать в эту среду, 26
сентября на канале РТР-Планета в 20.05 по Киеву.
Фильм называется "Украинский национализм. Невыученные уроки", и посвящён
многолетней работе ОУН на III Рейх.
….
Вас интересовала моя специальность. У меня медицинское образование, я
оперирующий хирург - уролог. Времени, к сожалению, на хобби остаётся
совсем немного.

22 октября 2007 в 01:21

В сегодняшней идеологической войне крайне важно и необходимо доносить до людей информацию об истинной сущности украинских националистов.Поэтому и веду свой блог.На половине его материалов с российскими друзьями уже сделали док.фильм "Украинский национализм. Невыученные уроки".
...

БОЛЬШЕ ЧИТАТЬ: http://oleg-rosov.blogspot.com/


Ivan Katchanovski is a falsifier of the Ukrainian history


https://www.facebook.com/Ivan-Katchanovski-a-falsifier-of-the-contemporary-history-of-Ukraine-1449195048708622/

 Ivan Katchanovski produced the pseudo-scientific paper named "The “Snipers’ Massacre” on the Maidan in Ukraine" which is based on the deliberate falsifications of the Maidan events. Everyone who closely scrutinizes his paper sources and other videos about the Maidan in Ukraine will come to conclusions that the Ivan Katchanovski's paper The “Snipers’ Massacre”    on the Maidan" is a total falsification.  Particularly, Ivan Katchanovski on purpose ignores the overwhelming majority of shootings on many videos where people were killed from  the direction of the police "Berkut" barricade on Instituska street in Kiev. If everyone closely examines Ivan Katchanovski's source videos which he utilized in his paper named  "The “Snipers’ Massacre” on the  Maidan in  Ukraine", everyone will notice many shootings into Maidan protesters from the direction of police on Institutska street in Kiev. 

There are  can not be downplayed or discounted a few episodes on videos where a few bullets might be shot at the back of protesters. However, it is very hard to judge without forensic investigations that these shootings were actually made from the behind of protesters. 

The Ivan Katchanovski's sources and videos used in his fake paper named "The “Snipers’ Massacre” on the Maidan in Ukraine" do NOT corroborate his conclusions in his  false research that Maidan protesters were shot from the locations controlled by Maidan forces. 

 To support his claim that Maidan protesters were shot at their backs, Ivan Katchanovski refers to the video episode showing a bullet hit a tree as  the proof that this bullet was fired from the hotel under control of protesters. In realty, this bullet was fired from  the opposite direction -- the direction of the police barricade on Institutska street.  Videos show  the moment when bullet exited  from the opposite side of the tree. The small fountain on  the tree from hitting bullet on the video  indicates that this video  episode demonstrates the leaving bullet from the opposite side of the tree.


On this video ( 60 Ibid; https://www.youtube.com/watch?v=0DxkDiAcSF8  ( https://www.youtube.com/watch?v=sBZKrUYCPxg  ))    Berkut police fire bullets from the location of the  Berkut police barricade at the advancing up Maidan protesters. One bullet hit  through the trunk of tree and came out from the side of the tree facing camera and the Hotel of “Ukraine” (00:18 and 2:42 minutes)
http://ic.pics.livejournal.com/slavw_posts/67622866/44854/44854_900.jpg
The direction of bullet is indicated by the red arrow on the picture:
http://ic.pics.livejournal.com/slavw_posts/67622866/44411/44411_900.jpg
In addition, this video ( 60 Ibid; https://www.youtube.com/watch?v=0DxkDiAcSF8  ( https://www.youtube.com/watch?v=sBZKrUYCPxg  )) demonstrates  falling back protesters being struck by bullets that were fired by Berkut police from
 the Berkut police barricade next to the blue building by the address: #7 Institutska street:
( 35 http://www.youtube.com/watch?v=vs_4skLIqns  , see 30:42 minute )
( 56 https://www.youtube.com/watch?v=C2zZiZhajzw   , see 00:05 minute )
 ( 48 https://www.youtube.com/watch?v=IsE7lYVa5kk  , see 20:00 and 25:02—25:25 minutes )
The above videos were used by Ivan Katchanovski in his fake research.

These videos prove the fact that bullets were fired from the police barricade at the protesters alongside the Institutska street:


https://www.youtube.com/watch?v=fAMgCOR-ps8 ( bullet holes on poles, trees and stones alongside Institutska street )
56 https://www.youtube.com/watch?v=C2zZiZhajzw
( holes from bullets on shield are seen on 6:30 – 7:20 minutes )
35 http://www.youtube.com/watch?v=vs_4skLIqns (holes from bullets on the shield and the hotel wall on 25:35—27:20 minutes )
The last two videos were utilized by Ivan Katchanovski in his fake study.

               
  
                                                                                                        ( To be continued  )   
                                                                    

Іван Качановський ( Ivan Katchanovski ) - обличчя хруня або фальсифікації розстрілу "Небесної сотні"

https://www.facebook.com/ivan.katchanovski

https://www.youtube.com/watch?v=pxx5W--cymI

Щоб побачити, як справді виглядає типовий хрунь, треба час від часу перечитувати дописи в інтернеті такого собі канадського "дослідника" українського походження Івана Качановського ( Ivan Katchanovski )  . Він не пропускає нагоди, щоб майже кожний раз, коли є відповідна ситуація в Українській державі та українському суспільстві, плюнути на   українських патріотів та на українську владу:
https://www.facebook.com/ivan.katchanovski
Серед його маразматичної писанини найбільшу увагу заслуговує "наукова праця", в якій він послуговуючись фальсифікаціями, намагається "доказати", що не снайпери "Беркуту" та СБУ стріляли та вбивали прихильників Майдану, а наче якісь  снайпери зі сторони Майдану самі розстрілювали майданівців і, мовляв, такий розстріл своїх був вигідний прихильникам Майдану, щоб скинути демократично вибрану владу януковича:
The “Snipers’ Massacre” on the Maidan in Ukraine
https://www.academia.edu/8776021/The_Snipers_Massacre_on_the_Maidan_in_Ukraine

https://www.youtube.com/watch?v=pxx5W--cymI

Мені важко зрозуміти, чому Канада притягує різних хрунів на зразок "істориків" Віктора Поліщука, Івана-Павла Химку (Гимку) та тепер - "політолога"  Івана Качановського, які, вдаючись до недобросовісної та вигідної селекції фактів, тенденційних пояснень разом з фальсифікаціями, шкодять Україні та українцям.

Якимось дивним чином Іван Качановський не помічає на відео, які він використав у своїй "науковій праці", численні випадки стрільби та попадання в майданівців зі сторони снайперів "Беркуту", в напрямку яких  по Інститутській вулиці  йшли неозброєнні прихильники Євромайдану.  Натомість послуговується плітками та своїми суб'єктивними та тенденційними судженнями в оцінках подій на відео. Численні випадки подадання в прихильників майдану спереду з напрямку Беркуту та численні сліди від куль, які вказують, що їх було випущено зі сторони силовиків, можна побачити на багатьох відео. Наприклад:
https://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=qSvj8F_Br4M
 https://www.youtube.com/watch?v=yLxSlq_hJu8
https://www.youtube.com/watch?v=xqxWQa8Hl50
https://www.youtube.com/watch?v=fAMgCOR-ps8
І навіть ці попадання спереду в майданівців з позиції "Беркута" можна побачити на відео, які Іван Качановський використовує в якості джерел для свого "наукового дослідження":
https://www.academia.edu/8776021/The_Snipers_Massacre_on_the_Maidan_in_Ukraine

Очевидно, що російські ЗМІ не могли не використати "наукову працю" Івана Качановського, яка характеризується вигідною селективністю фактів, замовчуванням невигідних фактів, тенденційною їх  інтерпретацією разом з потрібними  фальсифікаціями:
Иван Качановский. «Резня на Майдане»: дело о киевских снайперах | IGCP
Иван Качановский: за убийство более 100 человек на киевском Майдане 20 февраля ответственен сам Майдан | OSTKRAFT
Канадская версия: «Небесную сотню» расстреляли сторонники Майдана


Ivan Katchanovski чомусь до уваги не бере численні факти на відео, коли в наступаючих по Інститутській вулиці прихильників Євромайдану снайпери попадали з фронту і прихильники  Євромайдану падали і котилися назад. Розповіді людей про наче попадання куль в бік чи в спину прихильників Євромайдану  - не можуть бути надійними доказами, оскільки такі попадання
могли відбутися в момент, коли люди були повернуті до снайперів Беркуту на вулиці Інституській боком або спиною. Епізоди з численних відео не дають підстав  однозначно стверджувати,  що майданівцям стріляли в спину, чи в бік. Без відповідних експертиз неможливо стверджувати, що в майданівців стріляли з боку чи майданівцям стріляли в спину. Постріл в дерево на відео насправді був зроблений зі сторони снайперів "Беркуту", а не з готелю, і на відео зображено не попадання кулі в  дерево, а виліт кулі з дерева, яка попала в дерево зі сторони стрільби  снайперів міліції та СБУ.  Ivan Katchanovski не бере до уваги,  що записані радіопереговори працівників "Беркуту" та СБУ не можуть бути підтвердженням того,  що команда розстрілювати прихильників   Євромайдану НЕ могла бути виданою в останній  момент перед їх  розстрілом та НЕ всі переговори силовиків могли бути перехоплені та повністю записані. Дуже ймовірно, НЕ всі радіопереговори  були перехоплені та записані та (або) команда розстрілювати євромайданівців поступила майже перед самим початком розстрілів на вулиці Інститутській. Прихильники Євромайдану ніколи не  заперечували, що в них була якась невелика кількість зброї, але це не означає, що майданівці стріляли один в одного, як це намагається сфальсифікувати Іван Кочановський та інші подібні
йому фальсифікатори.

.............................
.............................
.............................

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             (  ДАЛІ   БУДЕ )


Повна версія:

http://ivan-katchanovski.blogspot.com/



Наступні дописи щодо фальсифікацій Івана Качановского:


Ярослав Стецько про Степана Бандеру

ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

ПЕРЕДМОВА

Багатство тематики, що її охоплює Степан Бандера у цій книзі, нехай не лякає вдумливого читача. Твори автора мають незмінно одну золоту нитку, яка проходить крізь усі міркування й глибинні аналізи подій і процесів української визвольної боротьби. Степан Бандера зосереджує свою увагу передусім на всебічній розробці перспектив української національно-визвольної революції, і це є центральна тема його інтелектуальної творчости. Підходячи до цієї основної теми, раз-у-раз з різних точок бачення, аналізуючи різні її аспекти з внутрішнього чи зовнішньо-політичного боку, автор розгортає власнопідметні, закономірні, — зумовлені українськими якостями й вартостями, ориґінально-українськими первнями, революційним незнищенним людським українським потенціялом і геополітичним становищем України, її природними багатствами, вродженим генієм та трудолюбивістю нації, — перспективи розвитку української національно-визвольної революції. Залізна логіка його арґументації, передбачливість щодо розвиткових процесів, стимульованих революційною ідеєю, революційними кадрами й революційною пляновою дією, аналіза внутрішніх протиріч імперії й системи, спричинюваних і поглиблюваних революційно-визвольними націоналістичними діями, — дає нам образ не лише зенітного пункту — всенароднього повстання, але й переможної визвольної війни уярмлених націй проти російського окупанта й більшовицької тиранської тоталітарної системи. Зосередження автора на цій головній справі визвольної боротьби України цілком не означає нехтування ним різновидних компонентів боротьби й росту нації взагалі.
Немає важливої проблеми у житті нації, якої Степан Бандера у своїй багатій інтелектуальній, публіцистичній і журналістичній творчості не заторкнув би, не менш і в своєму різноманітному листуванні, з оприлюдненням якого з різних причин ще доведеться зачекати. Але суть справи у тому, що в ієрархії вартостей і завдань Степан Бандера відсував усе другорядне, наприклад, внутрішньо-партійні суперечки, внутрішньо-український партійно-політичний комплекс на дальший плян, згл. вмуровував його відповідно до питомої ваги даного явища у велику будівлю успішного розгортання національно-визвольної революції.
Він аналізував всебічно значення спільного фронту поневолених російським імперіялізмом і комунізмом націй, об'єднаних в Антибільшовицькому Бльоці Народів (АБН), надаючи цій спільній боротьбі особливої ваги. Ставка на власні сили України у великому таборі поневолених націй, які життєво зацікавлені у розвалі російської імперії й знищенні більшовизму, — докладно розроблена автором як дороговказ не лише для революційної ОУН. Степан Бандера глибинно розумів найінтимніші тонкощі й можливі ускладнення спільного фронту поневолених націй, якщо не поставити його на правильних основах — респектування абсолютного суверенітету кожного партнера спільного фронту.
Автор бачив імперію й систему зсередини й іззовні, її слабкість і силу, яка радше полягала й полягає в духовій, ідейній і політичній слабкості вільних націй світу. Викриваючи політику т. зв. мирної коекзистенції майже чверть століття тому, автор як політичний візіонер передбачає усі від'ємні й руїнні елементи її для вільних націй. Його аргументацію того часу можна дослівно повторити стосовно сучасної політики т. зв. детанту.
Насправді з точки зору передбачливого не тільки революційно-визвольного лідера, але державного мужа високої якости, автор розкриває дійсну альтернативу до атомової війни, альтернативу, що її основні засади мають незмінне тривале значення.
Уважаючи, що шляхом визволення України та інших поневолених націй є орієнтація й розбудова власних сил революції, автор сміливо вимагає від вільних націй не трактувати України й інших поневолених націй як чинника, який постійно має стримувати більшовицьку навалу, а, навпаки, у власному інтересі вимагає від них включатися збройне у визвольну війну поневолених націй, усвідомивши її цілі й визнавши її носіїв господарями на власній землі, її суверенами. Це повинна би бути спільна визвольна війна у спільному інтересі проти більшовицької варварської аґресії, а жодна інтервенція “визволителів”, які на своїх баґнетах постійно несли нове рабство.
Визвольна революція приносила завжди незмірно менше жертв, ніж аґресивна, імперіялістична війна, чи масовий народовбивчий терор, зокрема російського більшовицького окупанта. Це автор переконливо довів.
Його розуміння національно-визвольної революції це не механічний процес розгортання лише технічно-революційних актів, чи виключно реакція на утиски й переслідування, але це глибинний, закорінений у світоглядових, ідеологічних, релігійних, культурних, правових, суспільних, традиційних вартостях української нації й людини — духово-орґанічний процес.
Автор наголошує зокрема первні духової революції, наростання революційного кипіння, революціонізацію широких народніх верств на усіх ланках життя, що в остаточному висліді об'єктивуватиметься в зенітній точці: всенародньому організованому збройному повстанні ОУН-УПА. Українська революція це передусім процес внутрішнього визволення нації й розбудження та самоусвідомлення її традиційних ориґінальних історично притаманних українських вартостей і якостей, які мають вирішальне значення у всеохопленні широких народніх кіл в ідейному аспекті, яке унаявнюється у дійовому та, у відповідний момент, у збройному аспекті.
Його тривожила можливість двофронтової війни України та інших поневолених народів проти двох варіянтів російських імперіялістів — більшовицьких і антикомуністичних, підтриманих евентуально деякими західніми державами. Як передбачливий стратег він всебічно розробляє оборонні заходи України, вказуючи на шляхи розщеплювання двофронтової війни. З його кругогляду не зникає й загроза та небезпека т. зв. націонал-комуністичної диверсії, проти якої він рекомендує успішні рецепти протидії.
Степан Бандера виводить свою теорію визвольної революції з глибинних ідеологічно-світоглядових, суспільно-політичних, економічно-програмових, релігійно-правних преміє християнського українського революційного визвольного націоналізму з питоменним українській нації історичним народоправством, з основними універсального значення ідеями “свобода народам” — “свобода людині”, які, — покладені в підвалину АБН, є метою визвольної революції: розвал російської імперії на незалежні національні держави поневолених нині народів у їхніх етнографічних межах і знищення комуністичної, тиранської, тоталітарної, монопартійної системи.
Степан Бандера не міг би бути визначним теоретиком української визвольної революції, якщо б він не був водночас її ідеологом, бо визвольна революція це не лише технічно-воєнна механіка, але передусім глибинні духово-світоглядові й політично-програмові та національно- і соціяльно-політичні процеси, що творять підґрунтя для збройної боротьби, партизанської, повстанської, чи регулярної визвольної війни.
Розв'язка проблеми внутрішньо-української політики була для Степана Бандери засобом мобілізації народу для визвольно-революційної боротьби, для скріплення революційно-визвольного потенціялу. Тому під тим кутом треба розглядати теж його концепцію виборного Закордонного Українського Національно-Визвольного Центру. Це було б помилкою припускати, що автор змінював свої засадничі погляди щодо цього — у різних часах оформлювання своїх праць. Суть його погляду лежала завжди не в афірмації тієї чи тієї організаційної форми, інституції, чи центру, але в актуальній придатності даної формації для скріплювання революційно-визвольної боротьби, з погляду суверенітету української політики й принципів формації даного центру, згідно з волею більшости народу та гарантії росту здорових політичних сил, які мають співтворити стосовну формацію.
Тому, враховуючи сукупність поглядів Степана Бандери, в осередку яких стоїть змаг за успішність національно-визвольної революції, кожен загально-національний всеукраїнський центр відповідає його поглядам, якщо іде назустріч скріпленню революційно-визвольної боротьби.
Степан Бандера вмів оцінити також ретроспективно всенародній збройний вклад, що врятував народ від багатомільйонових жертв терору й депортації. Розгортання і зміцнення революційного потенціялу двофронтової війни ОУН-УПА, а у тому зокрема понад десятирічна збройна боротьба, всенародне повстання УПА, мала у нашій історіософії останніх десятиріч в ньому теж особливого інтерпретатора.
Визначення історичного місця в новій періодизації української історії, українській державності, відновленій ЗО червня 1941 року, як дороговказові на історичному шляху нації й орієнтирові для вільних націй світу свідчить про його здатність думати великими історичними категоріями державного мужа-революціонера.
Степан Бандера був християнин-націоналіст, як це він постійно у своїх творах підкреслює, уважаючи, що Бог і Україна дають віру у перемогу та силу витримати терпіння, муки й лихоліття, а, якщо треба, то й мужньо прийняти смерть.
Степан Бандера був за справжнє, традиційне українське народоправство, і який близький він у всіх своїх поглядах до героїчних патріотичних шести- і семидесятників!
Степан Бандера ставився дуже критично до політики урядів західніх держав, а особливо уряду ЗСА, натавровуючи їхню політику стосовно України теж з погляду їхніх власних інтересів. Він убачав традиційне русофільство в них, брак віри в національну ідею, комерційно-еґоїстичний короткозорий підхід до істотних проблем буття чи небуття духової культури, вічних вартостей духу, свободи й справедливости для нації й людини.
Ідеї, кадри, дія — це три елементи, які проймають його визвольні міркування. Бувши надзвичайно толерантним до інакше-думаючих, респектуючи політичне зрізничкування громадськости, він присвячував особливу увагу розбудові Організації Українських Націоналістів (ОУН).
Для успіху революційної боротьби необхідна пробійна авангардна, монолітна, фанатична, з вірою у свої правди, сила. Ідеї перемагають, коли перемагають їх носії. ОУН це унапрямлююча, мобілізуюча й організуюча народ у боротьбі ідеологічно-політична формація. Без неї, без дороговказу, без організаційного орієнтиру немає перемоги широких кіл народу. Сама стихія без керми і вітрил не переможе у зударі з таким страшним ворогом, як Росія й її пробійна сила — КПСС. Проти КПСС мусить стояти по цім боці барикади ОУН і АБН. Проти НТС та інших єдиноне-ділимців стоїть теж ОУН. Ідеї єднають світоглядово й духово, конкретні напрямні вказують шлях боротьби, а Організація ґарантує систематичність, пляновість і правильність дії, мобілізуючи найширший фронт нації. Тому так високо цінував у своїх творах і у всьому своєму житті-боротьбі Степан Бандера революційну ОУН. І на шляху розбудови її поляг смертю Героя. Хто втратив віру в український націоналізм, хто прагне заступити будь-якоюсь намісткою ОУН, — стає проти революційно-визвольної концепції Степана Бандери, відступаючи від ідей великого подвижника визвольної революції, який у центрі уваги своїх міркувань ставить революційну ОУН, її ролю організатора революції.
Коротке було творче життя Степана Бандери. В концтаборах і у підвалах найгірших тюрем — предовгі роки — йому було заборонено писати. Він міг тільки передумувати в постійній непевності, чи будь-коли його думи й ідеї, концепції й пляни зможуть здійснюватися.
Духова спадщина Степана Бандери своїм змістом небуденна. Можливо, щойно майбутні історики виявлять, чи Степан Бандера героїкою свого життя, своїми чинами революціонера-націоналіста, лідера визвольної боротьби, а чи своїми ідеями й думками, теорією національно-визвольної революції, своїм вченням більше вплинув на успіх революційної боротьби. Проте, ледве чи можна відділити революціонера чину, організатора й прагматика революції від її теоретика та ідеолога !

Ярослав Стецько

“В кожному ідеологічному чи політичному русі найважливішу ролю відограють два основні його складники: ідея і людина. Провідні ідеї і світоглядові засади в ідеологічному русі та керівні програмові постанови в політичному — творять “душу”, істоту, внутрішній зміст руху. Люди, які визнають, поширюють і здійснюють ідеї та програму і з тією метою беруть активну участь в русі, — творять його живий, діючий організм.”
Степан Бандера
Страницы:
1
2
3
4
6
предыдущая
следующая