Якось, один користувач цього сайту заявив мені що народів, як таких, не існує, адже всі люди відрізняються один відодного(не мається на увазі зовнішність чи характер) лише паспортом, вони одинакові, звичайні люди. Каже: “українець – громадянин України, француз – громадянин Франції.” Ну, що ж, браво!!! Гуманно, але не розумно. Я навіть не думаю заперечувати те що всі люди рівні. Звісно ж це так. “Всі люди рівні перед Богом”. Але це немає ніякого відношення до національності людини. Перед усім примітка з вікіпедії(скорочено):

Визначення нації

Нації визначаються певним рядом характеристик, що стосуються як індивідуальних її членів так і всієї нації. Такі характеристики мають нести в собі як об'єднуючу функцію — спільнота людей, що не має між собою нічого спільного не може бути нацією, так і відокремлюючу — що відрізняє дану націю від сусідніх. Будь-яка з таких характеристик може стати предметом дискусій, однак заперечення існування визначальних чинників містить в собі заперечення існування окремих націй.  Характеристики:

1. Спільність походження.
2. Спільність мови.
3. Спільність культури.
4. Спільність релігії.

 Надіюсь цього буде достатньо аби зрозуміти що нація це не група людей яка проживає на певній території, і кожен з них має в кишені, хоч і офіційний , але звичайний папірець. Цей “папірець” слугує для підтвердження особи, і визначення її ГРОМАДЯНСТВА, а не національності(що є абсолютно різні речі). З цим розібрались. 

 Отже наш друг не признає такого поняття як національність, він замінює це на громадянство. І він буде громадянином України доти, поки буде Україна. А як, не дай Боже, нестане України, то не стане жодного її громадянина, і відповідно(по переконаннях нашого друга) нестане жодного українця. Але тоді чому ж українська нація була в Радянському Союзі? України не було, не було жодного громадянина України. Але була українська нація(яка була як цвях в заді ген.сєка і всіх його посіпак). Оця думка, що заперечує національність, не є чимось випадковим, дуже багато людей, в різних країнах світу, переконані в цьому, а деякі просто над цим не задумуються. Хтось розповсюдив таку думку, адже вона дуже вигідна для великих держав. А чому? Та тому, якби якійсь державі захотілося захопити іншу, то їй було б набагато важче це зробити якби їм був опір з боку населення. А такі опори робила ніція країни-жертви. Не боло б нації, не було б опору. Але якщо нашому другові, і його друзям, не сподобається той факт що вони іграшка в чиїхось руках(і звісно вони будуть робити паніку, на мене полються ріками образи, незадоволення) то хай хоча б сидять тихенько, і хай не викаблучуються.   О! Ще згадав:    “уважать историю или культуру так же тупо как уважать забор”. Це слова того ж “друга”, героя моєї замітки, яка, доречі, йому і присвячена. Але він стверджує що є такі люди на світі яких він поважає. Думаю, що серед цих людей є також і його батьки. Які б в людини не були відносини з батьками, вон має їх поважати. Одна із Заповідей Божих: “Шануй батька свого та матір свою”. Надіюсь, він християнин. Отже якщо я поважаю батька, я повинен поважати і діда(батька мого батька), і батька діда, хіба ні? А культура, звичаї наші, звідки вони взялися? Їх не одна людина придумала, а народ, а хіба не наші діди-прадіди були тим народом? Авжеш вони, НАШІ діди-прадіди. Їхні діяння – це історія, їхні звичаї, їхня культура – це все наше. А як ти всього цього відрікаєшся, то хоча б поважай це, бо воно батьківське! 

А якщо чиїсь коріння не українські, і сам він не признає себе українцем(по національності, а не громадянству), і він немає ніяких підстав поважати українську культуру, його ніхто не змушує, але висловлювати свою неповагу дуже голосно – це є нахабство. Таким людям ніхто не забороняє поважати СВОЮ культуру, чи він росіянин, чи грек, чи німець. Тай я не люблю, коли українці дуже сильно висловлюють неповагу до інших націй. Хоча іноді їх можна зрозуміти(але не виправдати) бо так як над ними глумляться, обзивають, зневажають, багато кому не вистачає нервів. Але це так “між іншим”. Я пообіцяв нашому героєві написати замітку на одну із тем з нашої дискусії, я це зробив, хоча вважаю що приділив забагато уваги йому.

Студенти вищих навчальних закладів України в кінці року можуть не отримати стипендій.

Про це йдеться у заяві координатора громадської ініціативи „Студентський захист” Андрія ЧЕРНИХ, переданій УНІАН.

Він зазначив, що 5 листопада 2009 року Міністерство освіти і науки України в листі до Міністерства фінансів України за №1/12-4571 інформувало про те, що станом лише на 1 жовтня кредиторська заборгованість зі стипендій вже становить 16 428,4 тис. грн. і може спричинити критичну ситуацію зі стипендіальних виплат на кінець року.

“Тобто, Міністерство освіти і науки України, як головний орган центральної виконавчої влади, у освітній галузі, що має у своєму підпорядкуванні найбільшу кількість підвідомчих навчальних закладів, зіштовхнулась з проблемою нестачі коштів для здійснення виплати стипендій та індексації на неї, яка сьогодні вже становить 15 відсотків.

Таким чином, щомісячні „звіти” Міністерства освіти і науки України про стовідсоткове фінансування виплати стипендій залишається під великим сумнівом”, - зазначив А.ЧЕРНИХ.

“Усі реалії зі студентськими стипендіями у вищих навчальних закладах ми точно побачимо після нового року. Однак, вже зараз видно, що ситуація дійшла до точки біфуркації – у багатьох вишах вчасно чи взагалі не здійснюють виплату індексації стипендій. За жовтень студенти недоотримали 76 грн. 32 коп. – 14,4%, які зараз становить індексація, – з такою проблемою до Національного студентського союзу вже зараз регулярно звертаються представники студентства. Однак громадські організації чи Міністерство освіти і науки України самотужки проблему не вирішить. Вихід є і про нього треба говорити вже сьогодні – якщо немає коштів, то необхідно, щоб уряд взяв на себе відповідальність і переглянув систему нарахування стипендій,” – прокоментував ситуацію президент Національного студентського союзу Анатолій ІГНАТОВИЧ.

УНІАН.

Звернення Спільноти патріотів України до Президента України Віктора Ющенка

Шановний Вікторе Андрійовичу!

Цього року Україна відзначає славетну дату - 100 річчя від дня народження Степана Бандери. Повстанець, провідник ОУН-Р, борець за волю України. Людина яка змагалася за нас, наше краще життя, наше світле майбутнє. У часи, коли Україна була розділена поміж імперіями, Бандера доклав максимум зусиль для здобуття українцями незалежності від інших народів. Під його проводом у Львові проголошувався акт відновлення української державності. "Бандерівцями" протягом півстоліття радянський режим називав усіх українських патріотів.

Для нас, сучасних громадян, ім'я Степана Бандери означає нестримну жагу до волі, зразок моральності і витривалості у боротьбі за найвищу мету. Його ім'я стоїть поряд з такими історичними постатями як Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Іван Мазепа. Враховуючи зазначене вище, а також факт присвоєння звання Героя України генерал-хорунжому УПА Роману Шухевичу, Спільнота патріотів України звертається до Вас з ініціативою сприяти визнанню внеску Степана Бандери у відновлення української державності та присвоїти йому звання Героя України (посмертно).

15 листопада 2009 року.

http://upu.org.ua/content/stepanovi-banderi-zvannya-geroi-ukrajini

Об’єм експорту основних видів зброї України у 2008 році склав $233 млн., про це вказують дані Стокгольмського міжнародного інституту дослідження миру.

Водночас, за даними інституту, за підсумками 2004-2008 років Україна вийшла на 9-е місце - $2,083 млрд., 1-е місце у США - $34,901млрд, 2-е у РФ - $28,563млрд, 3-тє у Німеччини - $11,450 млрд., 4-е у Франції - $9,607 млрд.

Варто зазначити, що з таким показником Україна посіла 14-е місце у світовому рейтингу експортерів зброї, тоді як у 2007 році, згідно з уточненими даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження миру, вона була на 7-мому місці з об’ємом $774 млн.

Трійку лідерів світового рейтингу у 2008 році очолили США з експортом $6,159 млрд, 2-е місце у РФ - $5,953 млрд., 3-тє у Німеччини - $2,837 млрд., 4-те у Франції - $1,585 млрд.

Крім того, згідно з уточненими даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження миру, в 2007 році лідером рейтингу стали США зі $7,454 млрд., другою РФ - з $4,588 млрд., третьою Німеччина - $3,995млрд, четвертою Франція - з $2,69млрд.

Ізраїльський рабин, глава ієшиви "Од Йосеф Гань" Іцхак Шапіро видав скандальну книгу "Закони царя", в якій досліджує право єврея на вбивство "гоїв" (не-євреїв).

Зокрема, поставивши питання "Коли євреєві дозволяється вбивати гоїв?" автор відповідає, що робити це можна практично завжди, навіть якщо йдеться про зовсім маленьких дітей. Наприклад, на думку Шапіро, вбивати можна усіх, хто не виконує сім заповідей синів Ноаха (Ноя).

 

"Коли ми вбиваємо гоя, який порушив заповідь, на це немає жодної заборони", - пише автор, але далі підкреслює, що вбивство у цьому випадку можливо тільки після відповідної судової постанови.

Також, наголосив Шапіро, не-єврея можна убити, якщо він убив єврея. Рабин пише: коли не-єврейські діти виростуть, вони не зможуть укріпити єврейський народ. З цих міркувань, дозволяється вбивати дітей не-єврейських лідерів, щоб посилити тиск на батьків.

Свої висновки Шапіро підкріплює цитатами з Танаха і Талмуда.

Ізраїльські праві із захопленням зустріли публікацію, водночас ізраїльська газета Ma'ariv вже назвала цю книгу "230-сторінковим посібником з убивств". Її вихід викликав масштабні дискусії та громадські протести.

Книга коштує всього 30 шекелей (близько 60 гривень), але її придбати майже неможливо. За даними місцевих ЗМІ, її продають на масових заходах, які проводить релігійна громада, яку очолює Іцхак Шапіро, в його ієшиві. Також видання можна викачати з Інтернету.

http://sna.in.ua/news/2-varvar/512-2009-11-09-20-28-43.html

Гайдамаки

Все йде, все минає — і краю немає.
Куди ж воно ділось? відкіля взялось?
І дурень, і мудрий нічого не знає.
Живе… умирає… одно зацвіло,
А друге зав'яло, навіки зав'яло…
І листя пожовкле вітри рознесли.
А сонечко встане, як перше вставало,
І зорі червоні, як перше плили,
Попливуть і потім, і ти, білолиций,
По синьому небу вийдеш погулять,
Вийдеш подивиться в жолобок, криницю
І в море безкрає, і будеш сіять,
Як над Вавілоном, над його садами
І над тим, що буде з нашими синами.
Ти вічний без краю!.. люблю розмовлять,
Як з братом, з сестрою, розмовлять з тобою,
Співать тобі думу, що ти ж нашептав.
Порай мені ще раз, де дітись з журбою?
Я не одинокий, я не сирота,—
Єсть у мене діти, та де їх подіти?
Заховать з собою? — гріх, душа жива!
А може, їй легше буде на тім світі,
Як хто прочитає ті сльози-слова,
Що так вона щиро колись виливала,
Що так вона нишком над ними ридала.
Ні, не заховаю, бо душа жива.
Як небо блакитне — нема йому краю,
Так душі почину і краю немає.
А де вона буде? химерні слова!
Згадай же хто-небудь її на сім світі,—
Безславному тяжко сей світ покидать.
Згадайте, дівчата,— вам треба згадать!
Вона вас любила, рожевії квіти,
І про вашу долю любила співать.
Поки сонце встане, спочивайте, діти,
А я поміркую, ватажка де взять.

Браво!!!       

 

 

 

 

• 15 жовтня – 15 листопада – Арт-Вертеп off-line представляє: виставка акварелей Ольги Барабанової «Відтінки минулого літа»
• 10-18 листопада, Івано-Франківськ, Тернопіль, Вінниця, Дніпропетровськ, Київ, Миколаїв, Одеса - Концертний тур Україною гурту «Port Mone» (Білорусь)
• 14 листопада, м. Дніпропетровськ, клуб MasterShmidt – Концерт акустичного тріо «Port Mone» (Білорусь)
• 20 листопада, м. Запоріжжя – «The ВЙО» в Запоріжжі!
• 21 листопада, м. Дніпропетровськ, клуб MasterShmidt – Гурт «The ВЙО» в Дніпропетровську
• 23-28 листопада, м. Дніпропетровськ – Міжнародний онлайн-фестиваль короткометражного кіно та анімації «Дивофільм»
•  27 листопада, м. Донецьк, кафе «У Бекіра» – Концерт Олександра Любченка та Михайла Кримова

Радимо відвідати:

13 жовтня – 21 листопада, м. Київ – ПОРТРЕТ у наївному та сучасному українському мистецтві
21 жовтня – 29 листопада, м. Дніпропетровськ – Виставка «Свідки століть» (колекція годинників з фондів ДІМ)
31 жовтня – 21 листопада, м. Харків – Виставка робіт Марисі Рудської «Червона магія»
1 листопада – 11 грудня, м. Львів – «Блаженність у Дзеркалі» - акції до Дня психічного здоров’я
1-31 листопада, м. Київ – Репертуар театру «Дах» на листопад
4 листопада – 1 грудня – Пласт оголошує конкурс на кращий агітплакат організації
5-29 листопада, м. Київ – Андре Лабан, оператор команди Кусто: Ретро фото та підводні картини
7-23 листопада – Біла Церква, Чернігів, Київ – Odessa Duet з програмою «Музика радянського кіно»
7 листопада – 15 грудня – Do#Dж'9 Autumn Club
10-29 листопада, м. Львів – Виставка живопису Ігора Романко
12 листопада, м. Дніпропетровськ – Вечір Олександра Вертинського
12 листопада, м. Київ – PRE-PARTY BALKANFEST-2009
12 листопада, м. Запоріжжя – Концерт «Брем Стокер» у Запоріжжі
13 листопада, м. Чернігів – Наживо: етно-кабаре «Сонцекльош»
13 листопада, м. Харків – The Saymory & Alice Lee в Jazzter
13 листопада, м. Запоріжжя – Катя Чилі в Запоріжжі
13 листопада, м. Дніпропетровськ – Концерт «Брем Стокер» у Дніпропетровську
14 листопада, м. Дніпродзержинськ – Концерт «Брем Стокер» у Дніпродзержинську
15 листопада, м. Одеса – Концерт «Брем Стокер» у Донецьку
18 листопада, м. Полтава – Концерт «Брем Стокер» у Полтаві
19 листопада, м. Краматорськ – Концерт «Брем Стокер» у Краматорську
20 листопада, м. Харків – Концерт «Брем Стокер» у Харкові
21 листопада, м. Слов‘янськ – Концерт «Брем Стокер» у Слов'янську
22 листопада, м. Кривий ріг – Концерт «Брем Стокер» у Кривому Розі
28 листопада, м. Донецьк – Концерт Raskardas Orkestar у Донецьку
4-5 грудня, м. Київ – Balkanfest 2009
14 грудня, м. Дніпропетровськ - Бразіл Босанова Джаз Фест «Спогади про Антоніо Карлоса Жобіма»

Інші події:

20 жовтня – 7 листопада, м. Львів –  Виставка «Без образ»

27 жовтня – 17 листопада, м. Львів - Іван Небесник «Зона відпочинку» (виставка живопису)

10-29 листопада, м. Львів – Виставка живопису Ігора Романко

6 грудня, м. Одеса – Концерт группы «Flёur» в Одессе

Козацькому роду нема переводу.

Козача потилиця панам-ляхам не хилиться.

Козак живе  не тим, що є,  а тим, що буде.

Кінь та ніч козакові товариші.

То не козак, що боїться собак.

То не козак, що не думає отаманом бути.

Ігор Качуровський

Із збірки «СЕЛО»

ПЕРША РОЗПОВІДЬ

Тоді над краєм крильми грізними
Віяв жорстоко тридцятий рік.
Ганна лишилась з дітьми дрібними,
Дмитра забрали, Іван – утік.
І знов надвечір прийшли з сільради,
Веліли дітям до діда йти,
У льох спустились, розбили ляди,
«– Давай драбину! Грицько, світи!»
Будуть, як завше, бити й питати,
Питати в неї: де чоловік?
Ніхто не сміє прийти до хати,
Хоч і почує нелюдський крик.
Перевернули в клуні все чисто –
Нема нікого. І льох – пустий...
Двоє з сільради, а третій з міста,
Орден на грудях, зуб золотий,
У нього пика сита і п’яна,
Червоні очі – справжній бугай.
Ось він з кишені вийма нагана,
Іде до неї:
    «– Стій, не тікай!»
.............................................
«– Тепер закурим!»
Награлись досить.
Уже й не знають: жива чи ні.
Грицько з комори рядно виносить,
І тягнуть, голу, її в рядні.
Тоді стояла зима безсніжна,
Тягни, що хочеш – нема й знаку.
Синьо-лілова, іскриста, ніжна
Вкривала крига тиху ріку.
Взяли за ноги – і в ополонку:
«– Скупаймо, хлопці! Буде рада!»
І вже над нею зашерхла тонко,
Замкнулась льодом темна вода.
Ранком до Ганни забіг сусіда.
Хата порожня, все шкереберть.
Чи вся родина втекла до діда?
Чи завітала до хати смерть?..
Чи воду брати, чи плаття прати
До ополонки зійшлись баби.
Аж там – мов жужмом кинута шмата.
На дні біліє біля верби...
А діти вдвійку спішать до школи
Просто від діда, невперше їм.
Мороз обличчя щіпає-коле,
Над коминами сивіє дим.
Ідуть і чують:
    «...Під льодом... Ганна...
Може убито, а мо’ й сама...»
Було в цій вістці щось невблаганне,
Щось неминуче, темне, як тьма.
Вони побігли. Груда без снігу...
Мотря упала... Все – як у сні...
Крізь кришталеву прозору кригу
Бачать: під ними матір на дні.
У неї чорні великі очі,
Мов баговиння – коса важка.
Вона рукою прикритись хоче,
Але не слуха її рука.
Лід цілували, кричали: «Мамо!»
Людям під ноги падали ниць.
А в невідоме дивились прямо
Застиглі кола мертвих зіниць.
І гомоніли баби цікаві,
Хто бо й завіщо її забив?
І розглядали чорно-криваві
На синіх грудях сліди зубів.


ТРЕТЯ  РОЗПОВІДЬ

Трьох синів у місті постріляли, кляті,
І дочку найстаршу кинули в тюрму,
А її, з малою, в нетопленій хаті
З голоду вмирати лишили саму.
Коня і корову – все звели з подвір’я,
І пшеницю з клуні вивезли в снопах.
Тільки і зостались – сутінь надвечір’я,
Дим собачих ніжок і казьонки пах.
Від дочки немає ніякої вісті.
Мруть довкола люди – чужі і свої.
А їй мов байдуже.
    «–Їсти, тільки їсти!» –
Аж кричить нестямно істота її.
І що їй до того, що весна надворі,
Що прогнав тумани південний вітрець?
Сьогодні у неї в холодній коморі,
В порожній коморі загус холодець.
Так гичку варила, а гичка – гнила.
Хоч нині наїсться! Підвелась з ослону,
Важко підвелася, а таки пішла.
Увійшла в комору. Ноги – мов колоди
І набряклі руки – усе не своє.
Тільки б-но не впасти, бо наробить шкоди,
Якщо на порозі миску розіб’є.
Як страву принесла і сіла до столу,
Щось мала згадати, але не змогла.
І знов її душу безсилу і кволу
Немов би в могилу сховала імла.
І вп’ялися в м’ясо очі й руки хижі.
Мовчки припадала грудьми до стола.
І наче впилася, сп’яніла від їжі,
І весільну пісню сп’яна почала.
А згодом зробилось їй сумно і тяжко,
Про дітей згадала у хвилину цю.
А де ж це найменша?
    «– Дитино, Палажко!
Іди, я лишила тобі холодцю!»
І раптом здригнулась. Стала біла-біла.
Жахом налилася очей пустота,
«–Доню ж моя, доню! Я тебе із’їла! –
У нестерпній муці скривились уста.
І прорвались сльози у нестримній зливі,
І одчай їй серце пронизав жалом.
Роздерла очіпок, рвала коси сиві
І об стіл дубовий билася чолом.
На долівці плями пекуче-криваві.
Їх не змиють сльози – чи плач, чи не плач.
Ніщо не поможе. Бо в кутку на лаві
Найстрашніший свідок – у крові сікач.
...............................................................
Смерклося надворі. Від хати до хати
Лише комсомольці ідуть крадькома.
По куточках темних лазять підслухати,
Чи нема де змови, ворогів нема.
Пантрують, пильнують, чи не мелють жорна,
Чи де не збудилась сила бойова,
Нашого народу сила непоборна,
Зв’язана і скута – і вічно жива.
Може, повернувся додому з Сибіру
Який невмирущий запеклий куркуль,
Що виринув цілий з кривавого виру,
Утік від овчарок, багнетів і куль?
Чи одноосібник заховане збіжжя
З потайної ями нишком дістає?
Селом напівмертвим, крізь тьму й бездоріжжя,
Ідуть комсомольці на діло своє.