хочу сюда!
 

Твоя мрія

37 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 27-45 лет

Заметки с меткой «тартак»

Бандерштат 2013. Як це було.



3-4 серпня у місті Луцьку відгриміли, відзмагались, відіграли та відгуляли два фестивальні дні української культури та опору. Дві музичні і літературна сцени, спортивні змагання, дитяче містечко, зустрічі з ветеранами УПА, політиками і журналістами - далеко не все, чим був багатий цьогорічний Бандерштат. Це і спілкування, спорт, відпочинок, свіже повітря, відмова від тютюнопаління і вживання алкоголю, тверезий і здоровий образ життя, перемоги і поразки, щирі посмішки, справжня історія і патріотичний дух. Єдиним алкогольним напоєм на фестивалі був квас, яким усі охочі рятувалися від спеки. Та і як би я його не любив, але все ж сила волі взяла своє і придбала мені пляшку звичайної води, якої начебто у світі більше, ніж будь-чого іншого, звісно за гроші...




Цьогоріч Бандерштат зібрав кілька тисяч гостей з різних куточків України, і ця цифра не має собі за мету зупинятись. Це вам не примусове таємне нікому не відоме зборище простого народу на мітинг проти фашизму внутрішніми окупантами, і розтрата грошей того ж народу. Це Бандерфест, який єднає, який не нівечить і не паплюжить українську історію, робить опір українською культурою, опір режиму Януковича, опір всяким українофобам при владі і олігархам, пропагує спорт і здоровий спосіб життя. У час, коли влада лише здатна доїти гроші з народу, рекламуючи алкогольні напої цілодобово, організатори закликають відмовлятись від вживання отрути не тільки на час проведення фесту, а назавжди залишити шкідливі звички.

Без всяких забаганок, без детекторів брехні, не на броньованих лексусах можна було потрапити на територію фестивалю, просто показавши вміст своєї сумки охороні, у моїй ще на той час ховалась і чекала на свою місію маленька камера. Ну і без квиточка теж ніяк. 3 серпня його можна було придбати за 100 гривень.



О дев"ятій ранку на території фестивалю ще монтували і налаштовували світло і звук, наметове містечко потрошки збільшувалось, борячись із наслідками нещодавнього потопу, територія готувалась до початку фестивалю.




 В одинадцятій годині спекотного суботнього дня традиційно розпочалась зустріч із ветеранами УПА, і далі все помчалось по програмі: презентація націоналістичної збірки поезії, складання пазлів, турнір з армреслінгу.. Свій час для зустрічі приділили громадський і культурний діяч, український політик Олесь Доній, екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, екс-гендиректор телеканалу ТВI Микола Княжицький. Але не все склалось так, як хотілось, адже на зустріч не зміг приїхати журналіст і телеведучий Юрій Макаров, а гурт "Механічний апельсин" потрапив у аварію, добираючись до Бандерштату. Щоб не робити ями в програмі, з промовою виступив Ігор Гузь, голова оргкомітету фестивалю, а лідер гурту "Механічний апельсин", який прибув раніше на фест - зіграв на акустиці.



На гутірках було багато питань і відповідей, діалогів і монологів. "Я скрізь кажу одне і те саме. Ви можете по різному ставитися до прізвищ Бандери і Шухевича, Петлюри, Махна, інших, але ви маєте зрозуміти, що ці люди жертвували життям заради того, щоб бути людиною, а не рабом.Ви можете говорити що завгодно, але не можна підтримуати незалежність України, не підтримуючи жертовну місію УПА. Для мене є аксіомою. Той хто не визнає місії УПА -  не може вважатись громадянином незалежної України." Так висловився Луценко і закликав усіх готуватись до зміни влади в 2015 році, і голосувати не серцем, а головою, при цьому зазначивши, що ще немає єдиного кандидата, він нікого не підтримує  ні за кого не агітує.





На головній сцені фестивалю виступали гурти "Залізний Хрест" зі Львову,Golev з Луцька, Злам (Київ), Різак (Калуш), Холодне Сонце (Тернопіль), та і хедлайнери Тартак і Скрябін. Неймовірною енергетикою мегатоннами децибел зі сцени заряджали публіку хіти Кузьменка і Положинського .  "Вперше бачу тверезий драйв. Якби знав, що так можна, то півжиття поводив би себе по-іншому", "Я гордий, що живу з вами під одним небом. Я хочу жити в "Бандерштаті" - в основному вів діалог з бандерштатівцями Кузьма, а в перерві виконував свої пісні. Та особливою атмосферою радувала і зігрівала нічна акустична сцена, і нічна ватра. Після завершеня офіційної денної програми, Бандерштат продовжувався показом короткометражних фільмів, та витсупами різних виконавців.







У неділю з неба падала земля, хтось заліз на дерево і потім щиро вибачався за кілька падаючих на глядачів гілочок, а на полі битви українські повстанці воювали проти військ армії "Вермахту". Події тих часів було відторено театралізовано , але враження глядачів були не награні.

Про Бандерштат можна писати багато, оскільки залишилось багато приємних спогадів, але все ж зупинюсь і більш зконцентрую вашу увагу на фото, яких є дуже багато, і найближчим часом будуть усі закинуті у альбом.












Організаторам і всім, хто допомагав створювати цей фестиваль, великий респект і подяка, надіюсь, наступна версія  "Бандерштат-2014" все ж вийде в світ, буде кращою, насиченішою,і численнішою, програма оновиться і виправляться усі баги.

Слава Україні!

Тиха-тиха

В цьому тексті надзвичайно сильно висвітлено етико-філософську тему, на мій погляд. Також дуже приємно її послухати як у первісному вигляді простої акапельної народної пісні, так і осучаснену гуртом Сашка Положинського. Канон подружньої вірності vs Логіка, хід і тріумф життя... Є тут місце для осуду? Немає. Непрямо це випливає з тексту народної пісні і зайвий раз утверджується у частині тексту, доданій Тартаком.
Мораль? Не губіть ниточки, що пов'язує вас зі своїми близькими. Або прийміть всі ймовірні результати протилежного способу життя.


letsrock Версія Гуляйгород та Хорея Козацькаletsrock
 
Тиха-тиха на дворі погода,
Та й немає же милого з походу, та й немає
милого з походу.

Ще й тихіша погодонька буде,
Як мій милий з дороги прибуде, як мій милий
з дороги прибуде.

Як приїхав мій милий з походу,
Зустрів милу в сінях на порозі, зустрів милу
в сінях на порозі.

Здрастуй, мила, здрастуй, чорнобрива!
Чия в тебе на руках дитина, чия в тебе
на руках дитина?

Була в мене циганочка Дуня,
Вона в мене дитину й забула, вона в мене
дитину й забула.

Брешеш, мила, брешеш, чорнобрива,
Не такая циганська дитина, не такая
циганська дитина.

Бо циганське чорне та патлате,
А це біле же, біле гарнувате, а це біле,
біле гарнувате.

Давай, мила, коника сідлати,
Та й поїдем, циганку шукати, та й поїдем,
циганку шукати.

Гайда, милий, із сіней у хату,
Буду тобі правдоньку казати, буду тобі
правдоньку казати.

Був у мене козак аж три ночі,
Він покинув свої карі очі, він покинув
свої карі очі.

letsrock Версія Тартак та Гуляйгородletsrock

Тиха-тиха на дворі погода, нема мого
милого з походу, нема мого
милого з походу.

Як приїхав мій милий з походу, зустрів милу
в сінях на порозі, зустрів милу
в сінях на порозі.

- Здрастуй, мила, здрастуй, чорнобрива! Чия в тебе
на руках дитина, чия в тебе
на руках дитина?

Довго-довго тебе чекала,
Плакала ночами, але сліз не вистачало.
Не вистачало, щоб наповнити море,
Щоб змити біль розлуки, щоб затопити горе.
Довго-довго тебе чекала,
Час минав, але вірила, знала,
Що повернешся живим і здоровим,
Її до себе пригортатимеш знову.
Сама у хаті, сама у полі,
І вся робота – на ній, та не жалілась долі.
Але від тебе нема жодної звісточки,
А може просто обірвалася ниточка?
А може вже десь там наклав головою,
Уже згорів у вогні стрімкого бою?
Уже накрився чужою землею,
І більш ніколи не топтатимеш своєї?
Минали дні, минали довгі ночі,
І засихало марно серце дівоче.
Думки сушили мозок. Хто витримає все це?
І вже зневіра гадюкою заповзала в серце...

Ходім, милий, із сіней у хату, буду тобі
правдоньку казати, буду тобі
правдоньку казати.

Був у мене козак аж три ночі, він покинув
оці карі очі, він покинув
оці карі очі.

Мій народ - Тартак + Гуляйгород

letsrock Мій народletsrock
Мій народ – старий сивий дід,
Що живе на цій землі кілька тисяч літ.
Сидить собі на призьбі, у вуса посміхається,
Час від часу із малечею пограється.
Люльку натопче, казку розкаже,
Одне слово мовить – наче вузлом зав’яже.
Пишається жовтою нивою, милується синім небом,
І всіх пригощає солодким медом.
Мій народ – бабуся старенька,
Одним – ніжна бабця, іншим – ласкава ненька.
Пахне пирогами та любистоком,
За великою родиною доглядає дбайливим оком.
Мій народ – дядько працьовитий,
Добре роботу робить і хоче добре жити!
Має сильні руки, велике серце має,
На роботі – горить, на весіллі – гуляє!

Та посіяли дівки льон, та посіяли дівки льон,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дівки льон.

Мій народ – жінка у хустині.
Була привітною колись, привітною лишилась нині.
Всього їй досталося – і добра, і лиха!
А вона в радості – гучна, у нещасті – тиха.
Мій народ – це наші хлопці кремезні,
Колись такі носили чуби довжелезні.
Тепер чубів немає, але кожен і без чуба –
Гнучкіший від лози, міцніший від дуба.
Мій народ – красуні-дівчата.
У інших таких мало, а в нас таких багато!
Червоніють від сліз, рожевіють від сміху,
Своїми ласками дарують неймовірну втіху.
Мій народ – діти веселі –
Щастя кожній родині, радість кожній оселі.
Хочуть усе вміти, прагнуть усе знати,
Люблять свою маму, поважають свого тата...

Та не вродило дівкам льон, та не вродило дівкам льон,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дівкам льон.
Ох і вродило гірчаки, ох і вродило гірчаки,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, гірчаки.

Мій народ розкиданий по всьому світу.
І на чужині в нього виростають чужі діти.
Чужій землі дарує свій талант і своє вміння,
Але ж у цій землі лишилося його коріння!
Мій народ знову може стати кращим –
Незаляканим, незатурканим і неледащим...
Усміхнеться братам, сестрам і собі самому,
Знову стане господарем власного дому!

А чужії хлопці – дураки, а чужії хлопці – дураки,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, дураки.
Бо хотять з нами ночувать, бо хотять з нами ночувать,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, ночувать.
А наші хлопці не велять, а наші хлопці не велять,
Ти Ярина-Марина, жена-бариня моя, не велять.

РадіоВоля. Актуальне інтерв'ю. Сашко Положинський

Інтерв'ю з лідером гурту "Тартак", співаком, шоу-меном, справжнім українським патріотом Сашком Положинським http://sashko.com.ua/

Анонс інтерв’ю з Олександром Положинським. РадіоВоля.

Наступним учасником  спільного проекту УВО-Новин 
http://www.facebook.com/groups/uvo.novyny/  та Радіо Воля   http://radio.volya.cv.ua/   «Актуальне інтерв’ю» став  лідер гурту «Тартак», співак і шоумен  Олександр Положинський.

 Ефір передачі за  участю    пана Олександра відбудеться  в неділю 12 січня   на  Радіо Воля http://radio.volya.cv.ua/  о 19.00, повтор передачі буде  транслюватись в середу 15 лютого о 20.00, а тому вмикайте наше радіо та слухайте   що насправді хвилює музиканта в сучасній Україні.  

А тепер анонсуємо інтерв’ю з паном Олександром   мовою цитат:
Кожна людина повинна починати зміни з себе.
 Зміни в країні – це процес тривалої еволюції.
На жаль дуже часто люди,  які вважають себе патріотами країни демонструють свою любов до України або свій патріотизм, вони не завжди роблять користь Україні і не завжди вони дійсно покращують ставлення до всього українського своїми діями.
Українська рок-музика розвивається більш-менш стало, але вона є вузько спрямованою. В сучасній рок-музиці не всі популярні напрямки представлені, - андеграунді маловідомі течії.
Українська поп-музика одноманітна і примітивна.
Український реп помітно відстає від польського та російського репу.
 Музика віднесена до ска або панк-року є одноманітною, зав’язана або на фольк-музиці або на вульгарно - суржицькому міщанстві. 
Дуже  часто  українські музиканти показують себе смішними, недоладними, немодними, затурканими, кумедними і т.д, а дуже рідко вдається показати себе еталоном для наслідування.
В сучасному   демократичному  історії суспільство повинно творити державу, а не держава суспільство.
 Президент не схожий на великого українолюба. Прем’єр-міністр України не може сприяти розвитку всього українського. Голова Верховної ради України  вдало маскується під українолюба, але за 20 років своєї помітної політичної діяльності нічого помітного для України він не зробив,  бо за маскою українця – комсорг ховається чи комуніст.
 Лише конкретні дії мають більшу вагу за розмови.
 Ми свою власну свідомість повернули на ті самі рейки та щаблі на яких Україна раніше знаходилась.
Є багато випадків, коли громадяни починають боротьбу за свої права, починають боротьбу з корупцією, свавіллям, з беззаконням в нашій державі і вони цю боротьбу програють, тому що  це поодинокі виступи і такі одинокі герої зламати систему не здатні, а ламати систему поки що ніхто не хоче.
 Більшість людей не хоче змінювати щось на краще.
Не може існувати сучасна Україна в тій системі, яка нам дісталась у спадок від радянського Союзу. І за 20 років незалежності ми не змогли цю систему зламати, ми її певною мірою адаптували під нові методи функціонування держави. Ніхто не запропонував принципово нової системи.
Український повстанський рух – це гарний приклад на якому можна повчитися.
Моє ставлення до УПА є проявом певної  ідеології, це дуже гарний  лакмусовий папірець ставлення кожної людини до України, українського народу, української історії.
Моє ставлення до ЄВРО 2012 в Україні максимально негативне. Якби моя воля, я би відмінив ЄВРО 2012.
Я доволі зла людина і моя злість проявляється в тому, що мені не шкода людей, тому що якщо ми маємо цю владу, ми на неї заслуговуємо. Ніхто не приніс цю владу, не нав’язав, ми  самі  цю владу  обрали, значить нам так і треба.
 Мені важко дізнатись зараз, а хто ж у нас опозиція.
 На найближчих виборах я не буду голосувати за жодну партію, якщо буде така можливість. Так само я голосував на виборах Президента України.
 Прос троки виходу нового альбому повідомити поки що не можу, але кожний концерт починається з нових 12-ти пісень.
В мене є велика проблема: я не можу не реагувати на те, що мені не подобається і я не можу бачити те, що мені не хотілось би бачити і через це в моєму позитивному житті з’являється багато негативу, але поки що наснаги і  добра більше, тому я є щасливою людиною і не втрачаю віри в краще.
 Якщо хочете дізнатись більше, то вмикайте 12 лютого о  19.00   наше радіо  (http://radio.volya.cv.ua/        )  або  в середу на наступному тижні о 20.00. Також шукайте запис ефіру в  мережі на сайті YOU-Tube трохи згодом.

Особистість : Сашко Положинський

Сашко Положинський… Харизматичний, має активну життєву та громадську позицію, патріот України, в свої 39 років продовжує вражати життєрадісністю, ентузіазмом і невгамовною енергією. Не вживає алкогольних напоїв і м’яса, - через це дехто називає його занадто правильним, дивуючись чи не нудно так жити, на що Сашко з упевненістю відповідає: «Абсолютно не нудно. Інтерес до життя, його насиченість,інтенсивність, яскраві враження та емоції, на мою думку, зовсім не залежать від м’яса чи алкоголю»

Та все ж більшість Сашка знає як лідера гурту «Тартак», який неодноразово підтримував суспільно-важливі та благодійні проекти. Це інтегровані концерти незрячих виконавців, провідних українських артистів та оркестру Національного театру ім. М. Заньковецької «Відчинилося життя», з останніх – благодійні концерти: «Заради життя» в Запоріжжі, «Ти подумай» у Києві, «Від Андрія до Миколая» у Львові.

Сам Сашко брав участь у відбудові Запорозької Січі на території заповідника "Хортиця". «Свого часу знайшлися чималі гроші — кілька мільйонів доларів — на відбудову Запорозької Січі. Підрядники, зрозуміло, посприяли тому, що кошти були освоєні, а роботи не закінчені... Знайти їх, звісно, вже неможливо. Типова українська афера! Про це мені розповідав новий директор заповідника «Хортиця» Максим Остапенко. Він, власне, аби знайти вихід із ситуації, заручився підтримкою запорізьких бізнесменів, об’єднаних у благодійний фонд «Патріот Запоріжжя». І коли мене туди запросили на одноденну благочинну акцію, у нас разом з Миколою Томенком виникла ідея організувати доброчинний табір, адже залишалося чимало марудної роботи, що її могли робити нефахівці. Наприклад, кудись бульдозер не міг заїхати і засипати вали, тому треба було їх закопувати вручну. Через молодіжно-патріотичні організації розіслав інформацію про проект «Відродимо Запорозьку Січ». Отже, я з 17-ма волонтерами прибув на Хортицю. У перші дні дирекція розгубилася — не встигала нам вигадувати завдання. Може, думала, приїхали задля «галочки». З ким із добровольців не розмовляв, всі отримали колосальне задоволення! Єдине, що прикро: здається, того, що там збудовано, надовго не вистачить. І скоро треба буде робити реставрацію або відбудовувати заново: підрядники працювали не дуже якісно. Ми говорили з хлопцями про те, що до таких проектів треба залучати людей, які відчували би серцем, що вони Січ відроджують, а не працюють над черговим об’єктом!», - розповідає лідер «Тартака».

Багатьох, особливо дівчат, хвилює запитання, чому ж Сашко ще досі не одружений та не має власних дітей. А він і не приховує відповіді: «Поки що я не хочу мати власної дитини, бо в цій країні, в такій складній екологічній, моральній, економічній, політичній ситуації, дуже важко просто виховувати свою дитину, а не боротися за її виживання. Тому я намагаюся більше зусиль докладати до того, щоб ті батьки, які виховують своїх дітей в сучасній Україні, мали можливість робити це з більшою ефективністю, хай не зараз, так у майбутньому. Але, загалом, мені би хотілося, щоб всі діти в Україні росли щасливими. І це для мене, принаймні поки, важливіше питання, ніж питання про те, чи хочу я мати власних дітей».

Декілька запитань до Сашка Положинського...

Як гадаєте, благодійність повинна бути безіменною?     Сашко: Я за те, щоби благодійність була безіменною. Але, що поробиш, коли інколи доводиться визнавати свою причетність до того чи іншого благодійного проекту. Інколи оприлюднення імен людей, які беруть участь у благодійній акції, йдуть на користь самій акції – долучається більше людей, залучається більше коштів...

Як Ви ставитеся до мітингів?     Сашко: Я вже ходив на кілька десятків жалюгідних нікому не потрібних мітингів, які нічого не міняють і я за більш радикальні зміни життя суспільства.

Ви не вважаєте, що мітингами можна щось змінити?      Сашко: Я не вважаю доцільним ходити на окремі мітинги, коли нам принципово треба змінювати і систему влади в Україні, і наповнення цієї системи влади. Якщо буде мітинг, щоби змінити систему влади і людей у владі, то я звичайно на нього піду.

Які інструменти на Вашу думку можуть змінити ситуацію в Україні?    Сашко: Є кілька варіантів застосування цих інструментів. Але всі вони поки що непридатні для застосування в Україні, тому що в нас немає достатньої кількості готових до цього людей. Зараз кожен повинен на індивідуальному рівні готуватися до тих змін, які він хоче здійснити в майбутньому. Підвищувати свій власний рівень – інтелектуальний, моральний, фізичний, рівень своїх умінь та навичок, розширювати коло своїх інтересів, скеровувати свої зусилля до пріоритетних напрямків, для того, щоби в цих напрямках стати фахівцем високого рівня. І потім, коли в нас буде достатня кількість людей, фахівців своєї справи, людей активних, розумних, всебічно розвинених, тоді вже можна буде пробувати робити  корисні зміни на краще.

Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая