"Если украинец любит Украину - он бандеровский националист..."

Визнаю баян, але баян як на мене класний, тому і копіпастю:)

"* Если русский любит Россию - он патриот. Если украинец любит Украину - он махровый бандеровский националист.

* Если русский говорит "хохол" - он по доброму иронизирует над представителем братского народа. Если украинец говорит "москаль" - он выявляет этим свою националистическую, антироссийскую сущность.

* Если русский митингует - он отстаивает свои интересы. Если украинец митингует - он отрабатывает американские деньги, выплаченные ему в антироссийских целях.

* Если русский президент общается с американским президентом - он налаживает отношения между двумя странами. Если украинский президент общается с американским президентом - они оба плетут антироссийский заговор.

* Если русский говорит на русском языке – он просто русский. Если украинец говорит на украинском языке – он Петлюра недобитый.

* Если президент России декларирует пророссийские лозунги – это нормальный президент. Если президент Украины декларирует проукраинские лозунги – он проамериканский и антироссийский президент."

Навіяне романтичною "Lovik" та коментарями до її замітки...

Мрійники - вони дуже ніжні та "ранимые" істоти. Романтиком може бути лише людина, яка є справжньою, я не вважаю романтизмом - показний романтизм ( "Я чув, що всі дівчата люблять романтиків, тому буду романтиком, що вони мені дали..."), а лише той що йде з душі людини, який є її справжнім єством. Коли людина, просто так, лише тому що це цікаво та захоплююче, гуляє по лісі, дивиться як сороконіжка перебирає своїми сорока ніжками, дивиться, навіть, як богомол їсть свою жертву (це  також дуже цікаво), дарує коханим людям увагу, тепло подаруки...

 Але ж сучасний світ дуже жорстокий, йому не потрібні романтики, йому потрібні гвинтики у величезній урбанізовано-глобалізовано-віртуалізованій дісності... Сучасний світ робить із нас молодих, освідчених, розумних, сексуальних - ЦИНІКІВ, АТЕЇСТІВ та НІГІЛІСТІВ, поступово навіть "закінчені" романтики перетворюються на прагматиків та циніків... Як не піддатися на цю замануху, як зберегти ту дитячу невинність...

Як на мене відповідь одна - повернутися в дитинство, в тому сенсі, що почати ВІРИТИ, в щось добре та пухнасте, справедливе та чесне, безкорисне та світле - в казки, в Бога, в гуманістичні ідеали... А може просто згадати як добре було в дитинстві, коли ти дивився на світ відкритими, допитливими та добрими очима...

Воїни УПА - прості люди, які хотіли вільно жити на своїй землі!

Пізня година... Тільки, що прийшов з гулянки, здавалося б, після такої кількості випитого спиртного, треба спати та бачити еротичні сни, а ні - "одолевают думы"...

  Один з моїх друзяк розповідав про свого героїчного діда, в якого була дійсно унікальна доля, він встиг побувати і в німецькій поліції, і в УПА, і в Радянській Армії, дійшов до Кенігзберга, отримав з десяток різних медалей та орденів за героїчність та відчайдушність, та разом з тими орденами в 1945р. поїхав на Колиму та в алмазні копі Якутії, та навіть там вижив, не зламався, не став "доходягою"-плазуном.

А починалось все доволі звичайно - простий сільський хлоп, працював з батьком на землі, тільки відрізнявся він зростом - під 2 метри та силою. Коли прийшли комуняки в 1939р., почались на їхню сімю "наїзди", заарештували дядька - сільського священника (так він і зник, до цього часу не відомо нічого про його долю), забрали до "колхоза" коней, корів, навіть хату конфіскували, яку батько сам побудував, та розмістили там приїзже бидло - комісаріат НКВД . 

Звичайно ж після такого коли прийшли німці, то в нашому   селі їх зустрічали, якщо не хлібом-сілю, то з "стриманим оптимізмом", але доволі скоро і німці показали свою звірячу суть. В перші дні німецької окупації, вони мало цікавились улаштуванням адміністративного врядування на окупованих землях, головне "млеко-яйко" давайте, і тому перший набір і в місцеву поліцію, і в старости був на плечах громади, тому і туди, і туди потрапили люди цілком нормальні та адекватні. ( А нам то совкова пропаганда "втирала" що всі поліцаї зеки-уголовники. Звичайно було і багато уголовників, але це вже потім, коли німці, вже озвіріли, почали палити села, людей направо та наліво вішати...)  Серед тих хто записався в поліцію  був, і герой мого невеликого нарису.

 Був він у поліції не довго, десь коло місяця, і скінчилась його служба доволі несподівано - німці затіяли каральну акцію проти села, де селянами був вбитий німецький солдат, за те що намагався згвалтувати дівчинку. А поліцаї  коли почули куди їдуть, збунтувались, вбили німецького лейтенанта та декількох солдатів, та майже всією залогою поліції разом зі зброєю пішли в ліс. Через деякий час їх невеличкий загон прибився до більшого, так і почалася його бойова стежка.

 До 1944р. він воював з німцями в лісах на Волині в складі партизанських загонів УПА, добре воював, про подвиги сотні внашій окрузі ходили легенди, розповідь про них не одну сторінку займе тому відкладу до іншого разу. А зараз стисло про подальшу його долю.

 В 1944р. коли вже фронт перекотився через Україну, та прийшли знову комуністи, він що називається "попав" - прийшов він якось ночувати додому до жінки, а тут НКВДисти облаву організували - пушечне мясо їм було потрібне - добровільно- примусова мобілізація до лав Червоної Армії. Ну і загримів наш герой до штрафбата. Але доля і тут до нього була прихильна - він вижив, воював добре, завзято, про це говорить навіть те що він - штрафнік та з окупованої території став сержантом та отримав декілька медалей та орденів. В Кенігзбергу був тяжко поранений, довго лікувався в госпіталі, а потім після демобілізації приїхав на Україну. Атут його заклали місцеві стукачі, і загримів він на 25 років до таборів. Але і там вижив, повернувся вже в 1970-ті роки на рідну Україну. В 2006р. помер-нехай земля тобі буде пухом!

Ось я подумав - історія вона не чорно-біла,отут є наші-хороші, а отам ненаші-погані, вона набагато складніша,багатоплановіша, багатогранніша, є сотні різних відтінків та кольорів, але основне що має бути в житі людини, це відчуття своєї Батьківщини та правди.

"Я єсмь народ,якого правди сила, ніким звойована ще не була..."

Слава Україні!!!