хочу сюди!
 

Лилия

40 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 25-36 років

Довга але романтична казочка

  • 31.01.13, 12:10

Пробачте за дурнуватий формат. Скопіював з МС ВОРД, а потім довго боровся з цим сайтом, та так і не здолав його дивні уявлення про необхідний формат. В HTML лізти ліньки.

Пегаси

Коли він вперше привів її сюди, пегаси поставились до нової людини насторожено. Тварини довго боялись підходити. Деякі зацікавлено спостерігали з вершини скелі, інші кружляли понад кронами дерев. Врешті-решт, один молодий сміливець з геть іще ніжним пір’ям наважився наблизитись до Скіфа та його супутниці.

Юнак ніжно погладив крилатого коня по голові та звернувся до Марго:

-         Простягни йому руку.

-         Ой! Так лоскотно! – з посмішкою промовила дівчина.

-         Візьми хліб. Орлик любить їсти з рук.

-         Це твій улюбленець? – спитала Марго, коли кінь обережно губами взяв шматок білого хліба

-         Так. Під час першого свого польоту він зачепився за гілку дерева та забив крило. Орлику пощастило – він не розбився, бо впав у воду. Я його витягнув з річки, коли він уже перестав боротись за життя та почав тонути. З тих пір ми товаришуємо.

Пегас уважно розглядав дівчину, а вона зачудовано слухала коханого.

***

Коли Марго прокинулась, то побачила, що Скіф сидить біля ліжка, милується її личком та посміхається. Крізь відчинені двері просочувався аромат кави та свіжоспеченого бісквітного пирога з яблуками.

-         Доброго ранку, кохана! Сніданок вже чекає на тебе. – з цими словами Скіф поцілував її в чоло та пішов на кухню.

-         Ти мені сьогодні снився. – дівчина підійшла ззаду та притулилась до коханого, поклавши підборіддя йому на плече.

-         Справді? І що ми в твоєму сні робили?

-         Годували молодого пегаса.

-         Гарна, мабуть, була тваринка?

-         Він був білосніжний та з довгою гривою, і крила звучали мелодійно, коли пегас летів до нас.

-         А знаєш, я в дитинстві любив після уроків ходити з однокласниками на ставок. Там ми годували лебедів. Вони також були білосніжні. До речі, лебедята були сміливішими за своїх батьків – не боялись їсти з рук.

-         Треба буде прогулятись місцями твого дитинства. Годуватимемо лебедів удвох.

-         Не вийде. Їх розстріляв якийсь мисливець. Я плакав, коли дізнався про цю трагедію.

-         Прикро.

Соловейко 

Була гарна літня ніч. Вони сиділи на якійсь дивній скелі круглої форми. Позаду них скеля переходила в пагорб, за яким спало село. Марго поклала голову на коліна своєму коханому та розглядала природу навкруги. Скіф погладжував її довге волосся та тихенько розповідав різні історії зі свого дитинства, яке минало біля цього струмка. Прямо під їхніми ногами були молоді дерева, у кронах яких співав соловейко. В кількох метрах спереду було чутно дзюрчання води та кумкання жаб, але крізь густе листя струмок видно не було. Зате ліворуч вдалині виднілась блискуча поверхня річки з місячною стежкою. Ще лівіше було видно скелю трохи більшу, ніж та, на якій сиділи закохані.

-         Ти був на тій скелі?

-         Так. І ти там була.

-         Що ти маєш на увазі?

-         Ми там годували пегасів.

-         Але там немає дерев. Хіба це та скеля?

-         Там дві скелі. Між ними та річкою є клаптик землі , що густо поріс деревами. Ми просто дивимося з іншого боку, тому й не бачимо.

-         Ходімо зараз туди.

-         Іншим разом, киць. Час прокидатись.

 *** 

Марго прокинулась від поцілунку. В теплих обіймах Скіфа було приємно, але на годиннику світились цифри "7:00", а до 8 години треба встигнути і сина в дитячий садочок відвести, і на роботу приїхати.

-         Так не хочеться вставати. – ледь чутно прошепотіла Марго, лоскочучи шию коханого своїм теплим диханням.

-         Знаю. Мені теж. – відповів Скіф та сильніше притиснув дівчину до своїх грудей.

-         Мені сьогодні знову снився ти. Ми сиділи на якійсь круглій скелі та слухали соловейка. Там було дуже гарно.

-         Не сумніваюсь. Твоя уява – це прекрасний світ. Хотів би я в той світ хоч краєм ока зазирнути.

-         До зустрічі з тобою мої сни були не настільки яскравими та прекрасними.

-         Можливості кохання безмежні.

Печера 

Вони обережно йшли стежкою по краю прірви. Позаду залишилась та скеля, яку було видно від струмка. Спереду понад деревами височіла уже знайома Марго домівка пегасів. Стежка між двома скелями вигиналася дугою. Ліворуч обрій закривав скелястий де-не-де порослий травою пагорб. Праворуч, прямо під ногами, росли дерева. Десь під цими зеленими велетнями паслись пегаси. Час від часу їх білі крила було видно поміж гілок.Там, де закінчувались дерева, тихо несла свої води давня як світ річка.

-         Зверни увагу, стежка роздвоюється. – раптом сказав Скіф.

Справді, одна широка стежина йде на верхівку скелі, де кілька пегасів вигріваються під першими ранковими променями Сонця. Друга тоненька і спочатку непомітна стежка відхиляється та веде кудись донизу.

-         Зараз дещо тобі покажу.

-         Що саме?

-         Он за тією деревиною є темна пляма. Нам туди.

Виявилось, що поміж гілками ховається вхід до вузької печери. Входити всередину Скіф не став, а лише пояснив, що там в тиші та спокої підростають найменшенькі з пегасів.

-         Не турбуй малечу. Зазирни в печеру звідси.

-         Нічого не видно.

-         Зараз очі звикнуть.

-         Ой, вони такі милі!

-         Це не все, що я хотів тобі показати.

-         А що ще?

-         Ось зліва від входу до печери лежить камінь не такого кольору як скеля.Згідно з легендами, під ним зберігаються сувої, які бережуть мудрість давніх магів. Але не кожен може цими письменами скористатись.

 *** 

Скіф торкнувся губами щоки Марго. Вона прокинулась.

-         Що сталось, любий?

-         Вставай снідати. А я вийду сьогодні раніше. Щойно телефонували з роботи.Там якісь проблеми.

-         І що, без тебе ніяк не впораються?

-         Ні, серденько. Бувай!

-         Бувай!

Цього ранку поцілунок був довшим та ніжнішим, ніж зазвичай. Чи це Марго лише здалось? Пізніше вона зрозуміла, що так і було насправді, бо поцілунок цей був прощальним.

Ввечері Скіф не повернувся, а наступного ранку міліціонер повідомив про його загибель. Тоді всі думали, що це був нещасний випадок.

Розплата 

Поховали Скіфа в рідному селі. Він вже давно обіцяв показати Марго місця, де провів дитинство, але все не було на це часу. В той сумний день їй не хотілось повертатись додому і Марго вирішила прогулятись. Згадала про лебедів і чомусь схотіла посидіти там, де колись сидів такий милий її серцю чоловік, життя якого обірвалось так несподівано. Вдова розпитала перехожих як пройти до школи. Біля школи поцікавилась де поблизу є ставок.

На воді гойдалось кілька диких качок. Лебедів, звісно ж, не було, але це не завадило Марго їх уявити. Поплакавши деякий час вона пішла вздовж ставка і сама того не очікуючи помітила, що з нього витікає струмок та губиться десь поміж дерев. В душі з’явилось відчуття, ніби Марго тут уже колись була. Але це не так. Вона точно ніколи не бачила цих місць.

Якась незбагненна сила потягнула її стежкою вздовж струмка. Незабаром Марго вийшла на пагорб, з якого побачила те, чого не могло тут бути – круглу скелю зі свого сну. Невідомо звідки взялись сили, щоб прибігти до цієї скелі за якусь хвилину. Звідти відкрився новий пейзаж – ще більша скеля, а під нею тече річка. Це здавалось неймовірним, але Марго вже знала чого слід чекати далі.

Пегасів, ясна річ, не було. А от печера була саме там, де й мала бути. Дівчина схилилась біля входу та відсунула білий камінь в сторону. Під ним лежав поліетиленовий пакет з флешкою всередині.

Коли ввімкнувся телефон, в який Марго вставила флешку, там виявився відеозапис. Це була зйомка прихованою камерою деяких впливових політиків, які віддавали комусь протизаконні накази.

Чому Скіф не опублікував це відео одразу? Цю таємницю він забрав з собою. Але одне Марго знала точно – цей запис мають побачити всі, щоб злочинців було заарештовано.

Епілог. 

Минув рік. Це був найнестерпніший рік в житті Марго.

Аж не віриться, що ще рік тому вона була щаслива, а зараз сидить на поминках того, хто дарував їй радість. Тут всього кілька чоловік: вдова та найближчі родичі її коханого.

Немов крізь туман Марго бачить його батька та чує що він каже тихим голосом:

- Іноді він давав цікаві поради, деякими з яких я користуюсь досі. Наприклад, я досі нашіптую дружині сни.

6

Коментарі

Гість: Воланд

131.01.13, 12:28

а почему не летали на пегасах?

    231.01.13, 12:33Відповідь на 1 від Гість: Воланд

    Спинки їм поламали б.

      Гість: Воланд

      331.01.13, 12:38Відповідь на 2 від Скіф1989

      а в сказках на них летают)))

        431.01.13, 12:44Відповідь на 3 від Гість: Воланд

        Що ж, дякую за ідею. Треба буде нашепотіти своїй Марго сон, в якому ми будемо літати на пегасах наввипередки понад річкою від скелі й аж до підвісного мостику.
        PS Згадався "Аватар".

          Гість: Воланд

          531.01.13, 12:49Відповідь на 4 від Скіф1989

          не смотрел)) не люблю такие фильмы, лучше уж http://my-hit.ru/film/5434/online

            631.01.13, 12:51Відповідь на 5 від Гість: Воланд

            Ааа... Мій улюбленець! Особливо мене прикольнула сцена приготування мозку і згодовування його самій же жертві.

              Гість: Воланд

              731.01.13, 12:59Відповідь на 6 від Скіф1989

              а давай не будем пересказывать фильм, оставим для любопытных))))

                831.01.13, 12:59Відповідь на 7 від Гість: Воланд

                  931.01.13, 13:10Відповідь на 3 від Гість: Воланд

                  а в сказках на них летают)))Недавно я летів... на ровері Уві сні

                    1031.01.13, 13:11Відповідь на 3 від Гість: Воланд

                    А казка файна і повчальна. Пулітика всім боком вилазить. Завжди

                      Сторінки:
                      1
                      2
                      3
                      5
                      попередня
                      наступна