Ідеолог сепаратизму Юрій Андрухович
- 02.10.17, 08:56
- Знання є сила
Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/politics/382762-andruhovich-yakscho-peremojut-pomaranchevi-to-krimu-y-donbasu-treba-dati-mojlivist-vidokremitisya.html
28 вересня 2017 р. |
Пожежа в одеському оздоровчому комплексі «Вікторія», внаслідок якої загинули троє дітей, могла статися через залишений без нагляду ввімкнений кип'ятильник. Про це заявив прокурор Одеської області Олег Жученко. Він зазначив, що для остаточних висновків необхідно завершення всіх призначених експертиз.
«Разом із тим, підтверджую, що слідчими органами встановлено наявність залишків кип'ятильника саме в тому місці, де й був епіцентр пожежі. Крім того, згідно з показаннями свідків, керівник ансамблю, яка проживала в цьому приміщенні, сказала, що вона забула кип'ятильник і побігла...», - сказав Жученко.
Він зазначив, що наразі фахівці прораховують по секундах, скільки часу пройшло з моменту загоряння до моменту виклику працівників ДСНС. Підрахунки проводяться з урахуванням телефонних з'єднань, переписки дітей з батьками, коли неповнолітні просили, щоб їх забрали додому.
«Момент гасіння пожежі самостійно, без залучення рятувальників, телефонний виклик і прибуття. До речі, прибуття було через 4 хвилини. Тобто, відповіді на всі запитання дасть відповідна експертиза. Але наявна інформація дає підстави уявляти, що саме могло стати причиною загоряння», - підкреслив Жученко.
Як повідомлялося, 18 вересня Київський районний суд Одеси взяв під варту працівницю дитячого табору «Вікторія», яка відповідала за пожежну безпеку в закладі. 28 вересня жінку відпустили на поруки.
Нагадаємо, у ніч на 16 вересня в дитячому таборі "Вікторія" в Одесі згоріла двоповерхова дерев'яна будівля. У результаті загинуло троє дітей. Поліція відкрила провадження ч.2 ст.270 (Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки) Кримінального кодексу України.
У 2015 році святкується одразу два ювілеї – 160 років з дня народження і 80 років з дня смерті українця за походженням, талановитого журналіста-побутописця життя кримінальної Москви кінця ХІХ – початку ХХ століть. |
Московський українець Володимир Гіляровський |
Народився «дядько Гіляй» у Вологодській губернії, де його батько був помічником економа одного з місцевих маєтків, а економом був його дідусь по матері, чорноморський козак з Кубані Петро Мусатий, чий батько-запорожець прийшов на Кубань із Січі після розгрому Запорожжя Катериною ІІ у 1775 році.
В. Гіляровський так згадував про своїх родичів: «Наша семья жила очень дружно. Отец и дед были завзятые охотники и рыболовы, первые медвежатники на всю округу, в одиночку с рогатиной ходили на медведя. Дед чуть не саженного роста, сухой, жилистый, носил всегда свою черкесскую косматую папаху и никогда никаких шуб, кроме лисьей, домоткацкого сукна чамарки и грубой свитки, которая была так широка, что ей можно было покрыть лошадь с ногами и головой».
Вдавшись у дідуся фізичною силою і сміливістю, Володимир Гіляровський став найвідомішим кримінальним журналістом Москви свого часу. Він не боявся відправитись у найнебезпечніші куточки «білокам’яної», злочинницькі «малини» і «хази», куди не наважувалися сунути носа навіть московські поліцейські. Власні спостереження із життя кримінальної столиці Гіляровський згодом зібрав у двох книжках – «Трущобные люди» і «Москва и москвичи».
Не забував Гіляровський і свого українського походження. Завжди у козацькій шапці, з козацькими вусами, романтично закоханий у Запорізьку Січ, дуже шкодував, що не знав добре української мови і не міг повноцінно брати участь в українському культурному житті. Однак і українській справі Гіляровський, хоч і трохи, прислужився. Побувавши на Лівобережній Україні, 1902 року випустив у світ книжку «На родине Гоголя (из поездки по Украине)», написавши у заголовку саме «Україна», замість звичного російського «Малоросія», як тоді вимагала імперська влада і що на той час було досить сміливим вчинком.
Волелюбною козацькою поетикою пронизані твори Гіляровського, присвячені Запорізькій Січі. Так, в нарисі «Запорожская Сечь (1775–1925)» Гіляровський наводить старовинну легенду про походження російського царя Лжедмитрія І, яку він почув під час турецької війни від кубанських козаків: «Много лет спустя, на турецкой войне, среди кубанцев-пластунов я слыхал интереснейшую легенду, переходившую у них из поколения в поколение, подтверждающую пребывание в Сечи «Лжедимитрия».
Когда на коронацию Дмитрия прибыли наши запорожцы почетными гостями, то их поставили около самого красного крыльца, откуда выходил царь. Ему подвели коня и поставили скамейку, с которой он, поддерживаемый боярами, по царским обычаям должен был садиться.
– Вышел царь, спускается... мы глядим на него и шепчемся, – рассказывали депутаты своим детям.
– Знакомое лицо и ухватка. Где-то мы его видали?
Спустился царь, отмахнул рукой бояр, пнул скамейку, положил руку на холку, да прямо, без стремени, прыг в седло – и как врос. А мы все разом:
–Це наш, Грицко!
А он мигнул нам, да – и поехал...»
(Гиляровский В.А. Собрание сочинений в 4 томах.– М., 1999. – Том 2).
Пируют шведы с казаками,
Гуляют об руку рука,
И обнимаются друзьями
Соединенные войска.
(Гиляровский В.А. Собрание сочинений в 4 томах. – М., 1999. – Том 4).
Пов’язана із долею Гіляровського і одна мистецька помилка, історію якої розповім вам далі.
Гіляровський і картина Рєпіна «Запорожці»
Дуже часто можна почути припущення, що на відомій картині Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану» серед інших героїв сучасного йому українського руху художник зобразив і Володимира Гіляровського у вигляді кремезного і сивого козака в білій шапці та червоній свитці, чий богатирський регіт, здається, виривається з полотна і лине до глядача картини. (Іноді цього персонажа називають ще Тарасом Бульбою). Гіляровський у свої похилі літа, дійсно, і кремезною постаттю, і сивими козацькими вусамибув дуже схожим на цього персонажа. А може, і свідомо хотів походити на нього і ніколи не заперечував, якщо хто-небудь із його співрозмовників у приватній бесіді порівнював його з героєм картини Рєпіна. Але насправді зобразити Гіляровського на цій картині Рєпін аж ніяк не міг.
Писати картину Рєпін почав у 1880 році, а ескізи, на яких зображений кремезний козак, що регоче на всю картину, з’явилися вже у 1878-му. В цей час 23-літній юнак Володимир Гіляровський, згадавши батьківщину свого дідуся, відправляється в складі загону кубанських козаків на війну Росії з Туреччиною за визволення болгарського народу з-під турецького ярма. Збереглася і світлина молодого Гіляровського, статного, безвусого, в кубанській черкесці, аж нічим не схожого на старого козарлюгу Тараса Бульбу з полотна Іллі Рєпіна.
Стародубський краєзнавець Георгій Метельський у своїй книзі «Листья дуба», що присвячена історії колишньої української Стародубщини, доводить, що в образі старого козака в червоній свитці Рєпін зобразив іншого видатного українця, композитора Олександра Рубця, до якого приїздив декілька разів у Стародуб на етюди. (МетельскийГ.В. Листья дуба. – М.: 1974 – С. 229). І справді, і за віком, і статурою Олександр Рубець більше походить на Тараса Бульбу, ніж тодішній Гіляровський.
До речі, і сам Гіляровський у своїх друкованих творах ніколи не посягав на лаври героя картини Рєпіна. Так, в нарисі «ЗапорожскаяСечь (1775–1925)» він згадує відомого українського історика Дмитра Яворницького і пише, що той став прототипом для постаті писаря з картини Рєпіна, а про себе – ані слова… Отже, присутність Гіляровського на картині «Запорожці» – то лише міф.
«Умовою перерахування наступних траншів є конкретні показники, якими ЄС моніторить виконання Україною своїх зобов’язань. У випадку із НАЗК, від України очікують незалежності цього органу і спроможності його функціонувати. У випадку із системою е-декларування, це – конкретні показники у вигляді перевірених декларацій, їх результатів, зокрема, висунуті підозри посадовцям у незаконному збагаченні та подальші дії щодо них», – роз’яснила Олександра Дрік. «Найвище керівництво держави звітує до Європейського Союзу про формальне виконання своїх зобов’язань, проте тут, в Україні, робить все можливе для того, щоб антикорупційний орган і антикорупційний інструмент фактично не могли запрацювати», – підкреслила вона.
Одна з головних проблем – НАЗК не стала незалежним органом. Олександра Дрік нагадала, що конкурс з відбору керівництва органу проводив Кабінет Міністрів; конкурсна комісія з відбору членів НАЗК більше року не могла обрати п’ятого члена. Як наслідок – роботу комісії забезпечував Секретаріат Кабінету Міністрів України.
Олександра Дрік також наголосила, що система електронного декларування перебуває під контролем не НАЗК, а «Держспецзв’язку» – органу, який очолює генерал СБУ. «Для того, щоб віддати систему під контроль «Держспецзв’язку», коли система запускалася, навіть фальсифікували її злам. Тепер, контролюючи систему, структура «Держспецзв’язку» може безконтрольно в неї втручатися, вносити зміни, видаляти декларації прокурорів і, взагалі, призвести до того, що система не буде працювати», – зауважила Олександра Дрік.
Нещодавно «Держспецзв’язок» заявив про необхідність розробити нову систему – через надмірно погану якість вже створеної. «Там навіть порахували, скільки це коштуватиме – 12 мільйонів доларів і 4 роки роботи, – розказала пані Дрік. – Перш ніж витратити 12 мільйонів доларів із бюджетних коштів, тобто із коштів платників податків, ми запропонували провести незалежну експертизу, яка б відповіла на питання, що з системою, наскільки вона відповідає тим вимогам, які ставилися перед нею, наскільки вона здатна виконувати ті завдання, які зараз перед нею стоять, зокрема запуск автоматизованої перевірки, і зрозуміти, хто втручався в неї і до яких наслідків це призвело». НАЗК прийняло рішення про проведення незалежної експертизи, Кабмін його погодив, але Держспецзв’язок заблокував процедуру. «Держспецзв’язок» відмовляється брати участь у проведенні цієї експертизи, або надавати доступ незалежним експертам для проведення цієї експертизи. Що дивно у цій ситуації – Кабмін, замість того, щоб проконтролювати виконання свого власного доручення, за наявною інформацією, запустив альтернативну експертизу, і доручив її проведення «Держспецзв’язку», – зауважила Олександра Дрік.
Третя проблема – відсутність у НАЗК доступу до всіх необхідних державних реєстрів для перевірки поданих декларацій. Серед тих, хто відмовляє у доступі – Міністерство юстиції України, обґрунтовуючи це тим, що задля надання доступу до реєстрів потрібно вносити зміни до наявного законодавства.
Щоб виправити ситуацію, по перше, Парламент має проголосувати законопроект №6387, який дозволить перезапустити НАЗК та обрати нове керівництво. Уряд повинен забезпечити проведення незалежної експертизи системи електронного декларування, що дозволить запустити автоматизовану перевірку декларацій. НАЗК та Мін’юст мають змінити та затвердити порядок проведення перевірки декларацій. Також потрібно, щоб ДФС, Мін’юст та інші органи надали НАЗК доступ до всіх державних реєстрів. «Також потрібно забрати систему електронного декларування із рук спецслужб. Поки система під контролем спецслужб, вона буде постійно під загрозою неповноцінної роботи і зриву», – наголосила Олександра Дрік.
Вона додала, що 17 жовтня антикорупційні активісти планують організувати протест на підтримку необхідних антикорупційних кроків.
На Донецькому напрямку основною «гарячою точкою» був район Авдіївки. «Окупанти активізувалися як на півдні – у Спартаку, так і на сході – у Ясинуватій. Окупанти відкрили вогонь по хибній позиції ЗСУ, а дещо згодом – і по справжній», – зазначив Олександр Мотузяник. Українські військові відкривали вогонь у відповідь. З 21 по 23 години бойовики відкривали вогонь зі стрілецької зброї поблизу Авдіївської промзони.
В обід бойовики відкривали вогонь у Кам’янці. «Неспокійно було також в районі Донецького аеропорту. Місцями атак противника залишаються наші укріплення у Пісках та Невельському. Найгарячішою, втім, залишається ситуація поблизу Пісків, де обстріли – найтриваліші», – додав полковник Мотузяник. Навколо окупованої Горлівки та на Світлодарській дузі вчора було спокійно
На Маріупольському напрямку бойовики продовжують відкривати вогонь у Мар’їнці та на півдні напрямку. У Мар’їнці вранці НЗФ відкрили вогонь із легкого озброєння. На півдні напрямку ворожі обстріли відбулися у Гнутовому, Талаківці та Широкиному. У Талаківці бойовики застосували міномети.
На Луганському напрямку надвечір незаконні збройні формування відкрили вогонь у Кримському, Лобачевому та Станиці Луганській. Бойовики застосовували гранатомети та стрілецьку зброю. Кожна провокація тривала до півгодини.
У Калинівці, у Вінницькій області, продовжують ліквідацію наслідків пожежі на військових складах. «Ситуацію вдалося взяти під контроль. Сапери проводять обстеження території складів та прилеглих районів, зокрема населених пунктів. Мешканці військового містечка та навколишніх сіл почали повертатися до своїх домівок», – деталізував полковник Мотузяник.
Где-то поздняя осень 14-го, точно ноябрь, но дату уже не вспомню. Очень поздняя встреча, очень-очень, далеко после полуночи. Тогда вообще всегда такой график был - встречи, доклады, встречи, доклады. И звонки партнерам - Германия, Франция, США, Германия, Франция, США. Звонки, встречи, доклады, звонки, встречи, доклады...
Было уже очень поздно, и бОльшая часть страны уже спала. Было очень поздно.
Он был уставший, совсем. Это всегда хорошо видно и чувствуется по первым секундам встречи - будет длинный и обстоятельный разговор или за день уже такой винегрет, что в голове какой-то туман от обрывков мыслей.
В ту ночь он был совсем уставший.
- Юр, давай кратко. А лучше давай завтра. Если будет возможность завтра. По данным разведки партнеров ночью может начаться большая война. Сейчас будет трехсторонний телефонный звонок. Так что, давай кратко.
На фоне всего услышанного мой доклад был совсем не к месту и не ко времени, так что я уложился за пару минут то всего. А потом еще несколько минут мы сидели в тишине, ну крайне редко обмениваясь какими-то фразами. Он явно готовился внутренне к разговору, и использовал эти минуты для концентрации. В комнату заходили помощники, занося записки и папки с какой-то информацией. Я старался сидеть тихой мышью...
Что еще было внутри в тот момент? Он, состоявшийся, состоятельный, достигший, добившийся. Думал ли он о том, что можно же было спокойно разменяться на комфортную и беззаботную жизнь, долгую и комфортную беззаботную жизнь... Да нет, ни разу я о таком от него не слышал. Ни пол-слова, ни пол-намека. Как осознать это? Как это принять? Как принять решение встать на грань? Когда ты идешь по лезвию. По самому-самому краешку лезвия. Где-то далеко осталась та самая, которая беззаботная. Ну, беззаботная относительно масштабов ответсвенности за десятки миллионов нас.
... А потом его вызвали на разговор. Говорят, он был длинный. Говорят, он был шумный. Говорят, нарушались нормы дипломатических приличий. Разное говорят.
Большая война той ночью не началась. Страна продолжила спать и утром был следующий день.
Петро Порошенко, с днем рождения. В такой день все желают стопятьсот миллионов пожеланий. Я тихонько пожелаю стопятьсот первое - силы.
Мы как сможем - мы поможем.
С днем рождения. И... спасибо!
https://www.facebook.com/yuri.biriukov