Огляд ЗМІ на 11 червня

12 червня 2018
Огляд ЗМІ за 11 червня 2018

ВИСНОВКИ

Президент України Петро Порошенко заявив, що він мріє про вступ країни до Європейського Союзу та НАТО до 2030 року. “Ключове, про що я мрію, – дві речі. Я дуже хочу, щоб до 30-го року Україна була членом Європейського Союзу. І я дуже хочу, щоб Україна до 30-го року була членом Північноатлантичного Союзу”, – сказав Порошенко. “Після того, як Росія, коли вона здійснила незаконну анексію Криму, знехтувавши Будапештським меморандумом, Великим договором про дружбу і співпрацю, міжнародним правом, зруйнувавши всю світову глобальну систему безпеки… єдиний ефективний механізм залишився – НАТО”, – пояснив глава Української держави.

Державна прикордонна служба Україна повідомила, що за перший рік понад 555 тисяч громадян України скористалися всіма перевагами безвізу. Виконавчий директор громадської організації “Європа без бар’єрів” Ірина Сушко заявила, що за перший рік дії безвізового режиму з країнами Європейського Союзу більшість громадян України, які їздили в європейські країни, дотримувалися законодавства і не становили загрозу масової, безладної міграції.

Міністр закордонних справ України Павло Клімкін закликав зосередитися на проблемах миру на Донбасі перед зустріччю глав МЗС Нормандського формату. України Павло Клімкін заявляє, що обговорив з німецькими посадовцями спільні дії щодо тимчасово окупованих Криму і Донбасу перед сьогоднішньою зустріччю глав МЗС країн “нормандської четвірки”. “Перед зустріччю у Нормандському форматі багато класних зустрічей з німецькими друзями. Обговорили все: від спільних дій щодо окупованих Криму і Донбасу до євроінтеграції і Північного потоку – 2”, – написав Клімкін. Міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас заявляє, що Україна і Росія мають значні розбіжності в багатьох питаннях з урегулювання конфлікту на Донбасі. Як сказав Маас, він не очікує, що відновлення переговорів буде легким завданням. Також він висловив сподівання, що під час зустрічі глав зовнішньополітичних відомств країн “нормандської четвірки” вдасться домовитися про дату мирних переговорів до початку липня, у тому числі з питання направлення миротворчої місії ООН на схід України.       Родичі українських полонених спеціально прилетіли в Берлін. Вони вимагають введення миротворчої місії на Донбас, звільнення полонених українців і хочуть, щоб їх вимоги озвучили на мінських переговорах.

США запровадили санкції проти трьох росіян і п’яти російських компаній. США ввели санкції проти компаній Digital Security, ERPScan, Embedi, Kvant Scientific Research Institute (Kvant) Divetechnoservices, а також проти їх керівників Александра Трібуна, Олєга Чірікова, Владіміра Каганского.

Президент України Петро Порошенко підписав закон “Про Вищий антикорупційний суд”. Він також обіцяє у найближчі кілька днів завершити підготовку розробки технічного законопроекту про створення Вищого антикорупційного суду. Петро Порошенко також просить міжнародних партнерів найближчим часом визначитися з кандидатурами членів громадської ради міжнародних експертів при відборі суддів до Вищого антикорупційний суд.

Директор НАБУ Артем Ситник вважає, що півроку буде достатньо для створення Вищого антикорупційного суду. «Чи буде такий ентузіазм у нашої влади? Чесно кажучи, у мене є певні сумніви», – додав він. Ситник також заявив, що справа про можливу корупцію при формуванні ціни на вугілля “Роттердам+” є однією з найбільш актуальних для детективів Національного антикорупційного бюро. За його словами, найважче у цій справі буде оцінити розмір збитків від методики “Роттердам+”. Артем Ситник також повідомив, що Олександр Онищенко не передав НАБУ матеріали, які підтвердили б його заяви про політичну корупцію в Україні.

В.о. глави ФДМ Віталій Трубаров підписав накази про приватизацію 22 великих об’єктів. До затвердженого переліку увійшли, зокрема, п’ять обленерго, “Центренерго”, Одеський припортовий завод, “Турбоатом”, Запорізький титано-магнієвий комбінат (ЗТМК), Об’єднана гірничо-хімічна компанія (ОГХК) і “Сумихімпром”.

У ЗМІ з’явилася інформація про те, що в листопаді 2016 року Єнін і Стрижевська відвідали Ізраїль для проведення таємної зустрічі зі Ставицьким в одному з готелів Тель-Авіва. Журналісти припускали, що тоді прокурори пробували домовитися з екс-міністром, тому його справу передали до суду лише цієї весни, хоча вона була готова ще півтора роки тому. Генеральна прокуратура заявляє, що метою зустрічі в листопаді 2016 року з підозрюваним у крадіжці кількох об’єктів екс-міністром енергетики та вугільної промисловості Едуардом Ставицьким була перевірка його готовності до співпраці зі слідством.

Голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський заявив про те, що йде з поста – 9 червня він подав відповідну заяву президенту України Петру Порошенку і глава держави її прийняв.

НБУ подав нові позови в суди Швейцарії та України проти одного з колишніх акціонерів Приватбанку Ігоря Коломойського. Судові справи стосуються виконання Коломойським його зобов’язань за наданими у 2016 році особистими поруками на користь Національного банку. Мета позовів – забезпечити погашення кредитів рефінансування, які  Національний банк надав Приватбанку в період між 2008 та 2015 роками. Загалом позови спрямовані на погашення заборгованості за п’ятьма кредитними угодами на суму близько 10 млрд грн.

Екс-депутат російської Держдуми Ілля Пономарьов заявив, що американо-британський фінансист Джордж Сорос і глава НАК “Нафтогаз України” вели переговори про умови приватизації найбільшого газодобувного підприємства в Україні – ПАТ “Укргазвидобування”.

Активіст “Правого сектора”, монах-волонтер Олексій Цимбалюк, якому замовили вбивство російського журналіста Аркадія Бабченка, стверджує, що організатор вбивства Борис Герман спочатку говорив про список з 30 потенційних жертв, потім озвучив число 60.

ТОП-5 РЕЗОНАНСНИХ НОВИН ДОБИ: ПОЛІТИКА, ЕКОНОМІКА.

  • Трамп знищує залишки світового порядку. Західні ЗМІ про наслідки саміту G7 (174 публікацій у ЗМІ)
  • Суд потрібен вже: Президент підписав Закон про Вищий антикорупційний суд (117 публікацій у ЗМІ)
  • Відставка Жебрівського: чим він запам’ятається на посаді (86 публікацій у ЗМІ)
  • Рік безвізу: час підбивати підсумки (75 публікацій у ЗМІ)
  • Комісія не знайшла дисциплінарного проступку в словах заступника Супрун про онкохворих (25 публікацій у ЗМІ)

МІЖНАРОДНА ПОЛІТИКА ТА УКРАЇНА.

За рік з початку введення безвізового режиму до країн Європейського Союзу прослідувало майже 20,3 мільйона громадян, з яких майже 4,8 мільйона осіб за біометричними паспортами та понад 555 тисяч громадян України скористалися всіма перевагами безвізу. Про це повідомляє сайт Державної прикордонної служби України. “Певний “ажіотаж” серед бажаючих безперешкодно подорожувати спостерігався у перші місяці дії безвізу – в середньому прикордонники оформляли до 90 тисяч українців за місяць. У листопаді минулого року цей показник становив вже 32,5 тисячі осіб. З настанням літа, тобто періоду активних відпусток та мандрівок, очікуєтеся знову збільшення пасажиропотоку”, – йдеться у повідомленні.

За перший рік дії безвізового режиму з країнами Європейського Союзу більшість громадян України, які їздили в європейські країни, дотримувалися законодавства і не становили загрозу масової, безладної міграції. Про це на брифінгу в понеділок у Києві повідомила виконавчий директор громадської організації “Європа без бар’єрів” Ірина Сушко, передає “Інтерфакс-Україна”. За її словами, поступово громадяни України переорієнтувалися з візових на безвізові короткострокові поїздки і за півроку дії безвізового режиму кількість звернень за шенгенськими візами знизилася вдвічі.

МІНСЬКИЙ ПРОЦЕС.

Міністр закордонних справ Німеччини Хайко Маас у понеділок заявив, що глави МЗС країн “Нормандське четвірки” планують обговорити в першу чергу можливу місію ООН на сході України. “Нова тема на сьогодні – це місія ООН в Україні. Це допоможе пожвавити мирний процес в Україні, спираючись на нашу оцінку ситуації, а також (надасть змогу – ІФ) запропонувати нові рамки для врегулювання (конфлікту – ІФ)”, – сказав Х. Маас, виступаючи перед журналістами.

Міністр закордонних справ України Павло Клімкін прибув до Берліна, де в понеділок відбудеться зустріч глав МЗС у “нормандському форматі”, повідомив посол України в Німеччині Андрій Мельник. “Ласкаво просимо до Берліна, пане міністре Павло Клімкіне! Це ваш 30-й візит до Німеччини! В очікуванні успішної зустрічі міністрів у форматі Нормандії”, – написав посол у “Твіттері”. Він проілюстрував свій допис фотографією зустрічі з П. Клімкіним в аеропорту.

Міністр закордонних справ України Павло Клімкін вважає, що українська влада повинна повернутися на окуповану територію Донбасу. “Всі ЗМІ говорять про Сінгапур, а нам своїм займатися: реальна безпека під контролем ОБСЄ і миротворців, звільнення наших хлопців і справжні вибори, організовані Україною та міжнародною спільнотою – це шлях до миру… Сьогодні на окупованому Донбасі українська земля і українські громадяни, але немає України. Повинні туди повернутися”, – написав глава МЗС на своїй сторінці в “Твіттер” у понеділок.

САНКЦІЇ США ПРОТИ РОСІЇ.

Про це йдеться у повідомленні на сайті Мінфіну США. “Сьогодні Офіс контролю за закордонними активами Мінфіну США додав п’ять російських компаній і трьох російських громадян до переліку, передбаченого наказом 13694 “Блокування власності окремих осіб, причетних до істотної зловмисної кіберактивності” – йдеться у повідомленні. Санкції були введені в тому числі на підставі ухваленого майже рік тому закону про посилення режиму санкцій відносно РФ. Як зазначається, особи і компанії, проти яких запроваджуються санкції, надавали підтримку російські ФСБ.

УТВОРЕННЯ АКС.

Президент України Петро Порошенко в понеділок підписав закон “Про Вищий антикорупційний суд”. “У вашій присутності я підписую закон України… про Вищий антикорупційний суд України”, – сказав П. Порошенко на зустрічі зі студентами Української академії лідерства в понеділок у Києві та підписав цей закон. Він нагадав, що минулої суботи голова Верховної Ради Андрій Парубій підписав цей документ.

Президент України Петро Порошенко обіцяє у найближчі кілька днів завершити підготовку розробки законопроекту про створення Вищого антикорупційного суду. “Я завершу розробку цього закону на цьому тижні”, – сказав П. Порошенко на зустрічі зі студентами Української академії лідерства в понеділок у Києві. Водночас він зазначив, що можливий варіант, коли норми про створення Вищого антикорупційного суду будуть імплементовані в будь-який із законопроектів про судоустрій, що перебуває у Верховній Раді.

Президент України Петро Порошенко просить міжнародних партнерів найближчим часом визначитися з кандидатурами членів громадської ради міжнародних експертів при відборі суддів до Вищого антикорупційний суд. “Прошу за дуже короткий час … мінімум 12 кандидатів мають бути внесені до Вищої кваліфікаційної комісії суддів для того, щоб ми запустили процес створення суду”, – сказав П. Порошенко на зустрічі зі студентами Української академії лідерства в понеділок у Києві. Він заявив, що Вищий антикорупційний суд має запрацювати вже в цьому році.

Півроку буде достатньо для створення Вищого антикорупційного суду, упевнений директор Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Артем Ситник, але сумнівається, що у влади буде відповідний ентузіазм. “Я, зі свого боку, можу сказати, що півроку достатньо для створення цього суду. Чи буде такий ентузіазм у нашої влади? Чесно кажучи, у мене є певні сумніви”, – сказав А. Ситник журналістам у Києві в понеділок. Він зазначив, що ухвалення закону – перша і важлива стадія, але набагато відповідальніший етап – процес імплементації закону та створення суду.

ПРИВАТИЗАЦІЯ.

В.о. глави Фонду державного майна України Віталій Трубаров підписав накази про приватизацію 22 великих об’єктів. “Шляху назад немає. Фонд підписав 22 накази про приватизацію об’єктів великої приватизації. Це перший великий перелік підприємств для продажу за останні, як мінімум, 10 років”, – написав він на своїй Facebook-сторінці.

ЕКОНОМІКА.

Національний банк готує план дій на випадок зриву співпраці України з МВФ. Про це розповів глава НБУ Яків Смолій в інтерв’ю ZN.ua. “Коли у нас запитували, що ви будете робити, якщо не буде програми співпраці з МВФ, ми озвучили, що у нас вже є кілька опрацьованих альтернативних сценаріїв і навіть продумані критерії, за якими ми будемо впроваджувати ті чи інші заходи в разі настання тієї або іншій ситуації “, – зазначив Смолій. За його словами, публікуватися ці критерії не будуть, так як це “внутрішні напрацювання”. Відзначається, що зрив кредитної програми з МВФ може призвести до посилення валютних обмежень.

ПРИВАТБАНК.

Національний банк подав нові позови в суди Швейцарії та України проти одного з колишніх акціонерів Приватбанку Ігоря Коломойського. Про це повідомляє прес-служба НБУ. Судові справи стосуються виконання Коломойським його зобов’язань за наданими у 2016 році особистими поруками на користь Національного банку. Мета позовів – забезпечити погашення кредитів рефінансування, які  Національний банк надав Приватбанку в період між 2008 та 2015 роками. Загалом позови спрямовані на погашення заборгованості за п’ятьма кредитними угодами на суму близько 10 млрд грн.

АНТИКОРУПЦІЯ.

Справа про можливу корупцію при формуванні ціни на вугілля “Роттердам+” є однією з найбільш актуальних для детективів Національного антикорупційного бюро. Про це на брифінгу заявив директор НАБУ Артем Ситник, передає Громадське. “Ця справа є однією з найбільш актуальних, які розслідують детективи НАБУ. Там потрібна допомога наших міжнародних партнерів. Ми надали запити на міжнародну правову допомогу і тепер чекаємо відповідей”, — сказав Ситник. За його словами, найважче у цій справі буде оцінити розмір збитків від методики “Роттердам+”.

Директор Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Артем Ситник сподівається, що найближчим часом президент призначить аудитора НАБУ за своєю квотою. “Сподіваюся, що найближчим часом буде обраний третій аудитор, і тоді, зі свого боку, єдине, що можу сказати, що я і мої співробітники відкриті до спілкування. Прозорість і відкритість ми готові продемонструвати під час аудиту, який проводитиметься відповідно до закону про НАБУ”, – сказав А. Ситник на брифінгу за підсумками роботи НАБУ в понеділок в Києві.

Народний депутат-втікач Олександр Онищенко не передав Національному антикорупційному бюро України (НАБУ) матеріали, які підтвердили б його заяви про політичну корупцію в Україні, заявляє директор НАБУ Артем Ситник. “Пан Онищенко давно почав робити гучні заяви. І було зареєстровано провадження за цими заявами. Дуже багато разів пропонувалося пану Онищенку і дати свідчення, і передати ці матеріали. Але він цього не робив. Він обмежився виключно заявами”, – сказав А. Ситник на прес-конференції в понеділок у Києві. Директор НАБУ зазначив, що кримінальне провадження за заявами нардепа-втікача не було закрито.

Генеральна прокуратура заявляє, що метою зустрічі в листопаді 2016 року з підозрюваним у крадіжці кількох об’єктів екс-міністром енергетики та вугільної промисловості Едуардом Ставицьким була перевірка його готовності до співпраці зі слідством. Про це йдеться в спеціальному коментарі заступників генпрокурора Євгена Єніна й Анжели Стрижевської, викладеному у Facebook 11 червня

У Криму нема води - це вже повід для війни

В Крыму нет воды. Как Кремль решит проблему?

С каждым днем ситуация с обеспечением водой в Крыму все хуже. Например, Белогорское водохранилище сможет обеспечить потребителей только до конца июля. На что может пойти Россия для решения этого вопроса?

Во-первых, все водохранилища, которые существуют в Крыму, строились исходя из решения проблем какого-то конкретного региона. Они строились с точки зрения создания определенного резерва воды в первую очередь для использования в сельском хозяйстве. Допустим, в Белогорске есть два водохранилища — Тайганское и Белогорское. И так по всей территории Крыма есть ряд водохранилищ. Значительная часть из них строилась еще в 30-е, 40-е, 50-е годы. В 70-е построено самое последнее. И строились они из расчета того количества населения, которое там проживало, и тех поливных площадей, которые на тот момент существовали.

Основным инструментом решения всех проблем при ведении агробизнеса в Крыму являлся Северокрымский канал, который на 85% обеспечивал потребности полуострова в пресной воде. Отсутствие днепровской воды — это отсутствие агробизнеса, в первую очередь на севере Крыма, который до момента пуска Северокрымского канала представлял собой полупустыню, так называемую «Голодную степь».

Перед оккупантами стоит не только проблема обеспечения пресной водой агробизнеса и промышленных предприятий, которым она необходима для производства той продукции, которую они производят, тот же «Крымский титан». Уже сегодня это и проблема обеспечения бытовых потребностей населения отдельных регионов Крыма. В первую очередь это как раз регионы севера Крыма (Красноперекопский, Первомайский, Раздольненский, Советский, Красногвардейский, Нижнегорский) – часть из перечисленного, это районы, в которых уже объявлено ЧС. Кроме того, это Судак, Севастополь, Феодосия, Керчь.

Тот период времени, который прошел с момента начала оккупации и соответственно с момента, когда в 2014-м году Украина перестала подавать днепровскую воду в Крым по Северокрымскому каналу, принес уже свои негативные результаты. При этом действия оккупантов на территории Крыма ускорили нарастание негативных итогов их присутствия и отсутствие днепровской воды. Что имеется ввиду?

Для точечного одномоментного решения вопросов, как это в общем-то и принято в России (не особо кто-то задумывается о перспективе), началась выкачка пресной воды из существующих водохранилищ и переброска их на север Крыма для решения возникших трудностей. А также началось хищническое использование подземных пресных горизонтов.

Но уже сегодня можно говорить, что ресурс исчерпан. На севере Крыма подземные пресные горизонты воды все больше и больше минерализуются. Т.е. фактически пресной воды под землей, которую можно нормально использовать только в бытовых нуждах, там уже не осталось. И уже на протяжении прошлого и этого года поступает информация о том, что в Армянске, в Красноперекопске, в Керчи и в других населенных пунктах севера Крыма из крана течет непонятная цветная жидкость или же соленая вода.

Пресные горизонты замещаются соленой водой, соответственно воды уже не хватает и на бытовые нужды, не говоря об агробизнесе.

Соответственно, что остается России? Или договариваться с Украиной, что по тем заявлениям, которые на сегодняшний день уже были и по тем настроениям, которые сегодня превалируют в украинском обществе, сложно прогнозировать, что такая договоренность может состояться. Да и агрессивные заявления Путина, которые прозвучали на последнем теле общении не дают оснований думать, что крымский переговорный процесс в ближайшее время может начаться.

Остается одно, пытаться расширить территорию, которая находится сегодня под оккупацией с тем, чтобы обеспечить себе возможность поставки электроэнергии и пресной воды в Крым

https://mhub.top/2018/06/13/v-krymu-net-vody-kak-kreml-reshit-problemu/

Україна у вогні агресії

10 ФАКТІВ ПРО ЗБРОЙНУ АГРЕСІЮ РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ
 Опубліковано: 08 червня 2018

180607 fakty10 фактів, які ви маєте знати про збройну агресію Росії проти України.

 

ФАКТ 1: РОСІЯ ЗАПЛАНУВАЛА ЗБРОЙНУ АГРЕСІЮ ПРОТИ УКРАЇНИ ЗАЗДАЛЕГІДЬ. ПЕРЕМОГА РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ СТАЛА ЛИШЕ ЗРУЧНИМ ПРИВОДОМ

 

Спланована збройна агресія Росії проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з військової операції Збройних Сил РФ із захоплення частини території України – Кримського півострова. Ця дата не заперечується навіть Міністерством оборони РФ, оскільки вказана на відомчій медалі «За повернення Криму». Між тим, лише наступного дня В.Янукович втік з Києва, а Постанова ВРУ «Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України», яка стала приводом для звинувачень з боку РФ у нібито «антиконституційному заколоті в Україні», була прийнята лише 22 лютого 2014 року.

 

ФАКТ 2: РОСІЙСЬКА АГРЕСІЯ МАЛА НА МЕТІ ЗНИЩЕННЯ УКРАЇНИ ЯК НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

 

Незаконна окупація АР Крим та м.Севастополь стала лише першим кроком РФ, спрямованим на підрив незалежності і суверенітету України. Керівництво Кремля завжди було твердо переконане, що без контролю над Україною Росія ніколи не стане державою-світовим лідером, а демократична і заможна Україна загрожуватиме збереженню нинішньої авторитарної влади в Росії. Саме тому наступним етапом російської агресії стала спроба дестабілізувати ситуацію у східних та південних регіонах України з метою утворення на цій території квазі-держави «Новоросія». Ці плани були оприлюднені російським президентом В.Путіним у ході телевізійної програми «Діалог з росіянами» на Першому каналі 17 квітня 2014 року. Повній реалізації цих планів вдалося перешкодити, але російські регулярні війська та керовані РФ НЗФ окупували окремі райони Донецької та Луганської областей України.

 

ФАКТ 3: ЗБРОЙНА АГРЕСІЯ – ЛИШЕ ОДИН З ІНСТРУМЕНТІВ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ РФ ПРОТИ УКРАЇНИ

 

Збройна агресія є лише одним з елементів гібридної війни Росії проти України. Іншими елементами стали:

1) пропаганда, що базується на брехні та підміні понять; 2) торговельно-економічний тиск; 3) енергетична блокада; 4) терор і залякування громадян України; 5) кібер-атаки; 6) категоричне заперечення самого факту війни попри наявність безлічі неспростовних доказів; 7) використання у своїх інтересах проросійських сил та держав-сателітів; 8) звинувачення іншої сторони у власних злочинах.

 

ФАКТ 4: МУЖНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ТА СОЛІДАРНІСТЬ МІЖНАРОДНОГО СПІВТОВАРИСТВА З УКРАЇНОЮ СТАЛИ НА ЗАВАДІ РЕАЛІЗАЦІЇ АГРЕСИВНИХ ПЛАНІВ КРЕМЛЯ

 

Активну фазу збройної агресії Росії проти України вдалося зупинити завдяки мужності українського народу, який став на захист своєї Батьківщини у складі Збройних Сил України, Національної гвардії України та інших оборонних та правоохоронних органів.

 

Важливим елементом протидії агресору стали спільні політико-дипломатичні зусилля міжнародного співтовариства. 27 березня 2014 року Генеральна асамблея ООН схвалила Резолюцію 68/262 «Територіальна цілісність України», в якій підтвердила міжнародно визнані кордони України та відсутність будь-яких правових підстав для зміни статусу АР Крим та м.Севастополя. Аналогічна позиція ГА ООН була підтверджена у Резолюції 71/205 «Ситуація з правами людини в АР Крим та місті Севастополь (Україна)», схваленій 19 грудня 2016 року. Окрім того, в Резолюції вперше в офіційних документах ООН Росія визнається державою-окупантом. Численні документи на підтримку територіальної цілісності України в рамках міжнародно-визнаних кордонів приймалися КМРЄ, ПАРЄ, ПА ОБСЄ тощо.

 

Найбільш ефективним інструментом тиску на державу-агресора стали політичні та економічні санкції країн Заходу. Вони дозволили пригальмувати російську агресію проти України, знизити ймовірність широкомасштабного вторгнення та примусили РФ сісти за стіл переговорів, зокрема в рамках Тристоронньої контактній групи (сторони конфлікту – Україна та РФ, а також ОБСЄ як посередник) та Нормандській четвірці (сторони конфлікту – Україна та РФ, посередники – Франція та ФРН). Рішення про послаблення або скасування санкцій дасть старт для нового витка російської збройної агресії.

 

ФАКТ 5: РОСІЙСЬКА АГРЕСІЯ ПРИЗВЕЛА ДО ЖАХЛИВИХ ГУМАНІТАРНИХ НАСЛІДКІВ

 

У результаті збройної агресії Росії проти України загинули близько 9940 осіб, близько 23455 було поранено (за даними ООН). Ці показники, зокрема, включають 298 пасажирів рейсу MH17, у тому числі 80 дітей, які стали жертвами терористичного акту 17 липня 2014 року, коли літак Малайзійських авіаліній був збитий російськими військовими із ЗРК «Бук», що був доправлений на окуповану територію Донбасу з території РФ.

 

Близько 1 млн. 584 тис. мешканців Криму та Донбасу були змушені покинути свої домівки як внутрішньо переміщені особи.

 

Станом на сьогодні окупованими залишаються: Автономна Республіка Крим (26 081 км), м.Севастополь (864 км), частина Донецької та Луганської областей (16799 км) – всього 43744 км, що складає 7,2% території України.

 

На окупованих територіях панує страх та терор, окупаційна влада діє репресивними методами і залякуваннями, системно і масово порушує права людини і свободи. Критична ситуація у сфері прав людини в окупованому Криму була засуджена Резолюцією ГА ООН 71/205 «Ситуація з правами людини в АР Крим та місті Севастополь (Україна)» від 19 грудня 2016 року.

 

Економіка Донбасу повністю зруйнована. Устаткування багатьох колись потужних українських заводів вивезено на територію РФ. Ситуація з затопленими гірничо видобувними шахтами загрожує потужною екологічною катастрофою. Російська влада не допускає експертів для оцінки ситуації та її можливого виправлення.

 

На сході непідконтрольною Уряду України залишається ділянка українсько-російського державного кордону протяжністю 409,7 км.

 

 

ФАКТ 6: МІНСЬКІ ДОМОВЛЕНОСТІ РЕГУЛЯРНО ПОРУШУЮТЬСЯ РОСІЄЮ

 

Мінські домовленості (Протокол від 5 вересня 2014 року, Меморандум від 19 вересня 2014 року та Комплекс заходів від 12 лютого 2015 року) є основою політичного врегулювання конфлікту на Донбасі. Вони постійно порушуються Російською Федерацією. Підписання Тристоронньою контактною групою перших документів у вересні 2014 року відбулося відразу після прямого вторгнення підрозділів регулярної армії РФ на Донбас та жорстоких боїв біля Іловайська, що став місцем одного з найганебніших злочинів російської армії на Донбасі. Щонайменше 366 українських військовослужбовців були вбиті та 429 поранені під час виходу з міста по так званому «зеленому коридору» під гарантії командирів російських підрозділів.

 

Всупереч положенням Мінського Меморандуму російськими військами та підпорядкованими їм НЗФ було захоплено 8 ділянок території загальною площею 1696 км в районах, які у відповідності до лінії, визначеної Меморандумом, повинні знаходитись на території, підконтрольній українському уряду.

 

Серед найбільш промовистих порушень Мінських домовленостей з боку РФ – наступ та захоплення російсько-терористичними силами міста Дебальцеве та навколишніх населених пунктів 16-18 лютого 2015 року, відразу після підписання Мінського комплексу заходів, який встановлював режим негайного та всеохоплюючого припинення вогню з 15 лютого 2015 року.

 

ФАКТ 7: РОЗПОЧАВШИ ЗБРОЙНУ АГРЕСІЮ ПРОТИ УКРАЇНИ, РОСІЯ ПОРУШИЛА ФУНДАМЕНТАЛЬНІ НОРМИ ТА ПРИНЦИПИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА, НИЗКУ ДВОСТОРОННІХ ТА БАГАТОСТОРОННІХ ДОГОВОРІВ ТА УГОД

 

Здійснивши збройну агресію проти України, Росія порушила фундаментальні принципи та норми міжнародного права, зокрема ті, що містяться у:

-          Статуті ООН 1945 року;

-          Заключному акті НБСЄ (Гельсінському Заключному акті) 1975 року;

-          Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин між державами у відповідності до Статуту ООН 1970 року;

-          Резолюції ГА ООН «Визначення агресії» 1974 року;

-          Декларації про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про захист їх незалежності та суверенітету 1965 року;

-          Декларації про неприпустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав 1981 року;

-          Декларації про посилення ефективності принципу утримання від погрози силою чи застосування сили у міжнародних відносинах 1987 року;

Росія також порушила низку двосторонніх та багатосторонніх договорів та угод, зокрема:

-          Будапештський меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року;

-          Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ 1997 року;

-          Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 2003 року;

-          Договір між Україною та РФ про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки 2003 року;

-          Угода між Україною та РФ про статус та умови перебування Чорноморського флоту РФ на території України 1999 року.

 

Окупація та подальша спроба анексії Росією Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, а також протиправні дії РФ на Донбасі, цілковито підпадають під визначення агресії відповідно до пунктів а), b), c), d), e) і g) статті 3 додатка до резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» (3314(XXIX)). Такі дії є важким злочином проти міжнародного миру, який тягне за собою міжнародно-правову відповідальність Російської Федерації як держави та міжнародну кримінальну відповідальність її вищого керівництва.

 

ФАКТ 8: РОСІЯ РЕГУЛЯРНО НАПРАВЛЯЄ КАДРОВИХ ВІЙСЬКОВИХ ТА ЗБРОЮ НА ДОНБАС ЧЕРЕЗ НЕКОНТРОЛЬОВАНУ ДІЛЯНКУ УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ

 

Через неконтрольовану ділянку українсько-російського державного кордону Росія продовжує постачання зброї, боєприпасів та пального на окуповану територію Донбасу для посилення підрозділів регулярних військ РФ та підтримуваних нею НЗФ.

 

Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ неодноразово інформувала про присутність на Донбасі озброєнь та військової техніки, що знаходиться лише на озброєнні армії РФ. Спостерігачі СММ зафіксували на Донбасі важку вогнеметну систему «Буратіно», комплекс радіоелектронного придушення Р-330 «Житель», безпілотники «Орлан-10», мобільні ЗРК «Град-П» тощо.

 

Через неконтрольовану ділянку українсько-російського кордону з РФ на Донбас продовжують прибувати регулярні війська РФ та найманці. Російські найманці підпадають під кваліфікацію «іноземних бойовиків-терористів» відповідно до Резолюції РБ ООН 2178 (2014) від 24 вересня 2014 року. Вони складають значну частину рядового складу створених Росією на Донбасі 1 та 2 армійських корпусів (командний склад формується з кадрових офіцерів та генералів РФ). Чисельність регулярних російських військ на Донбасі коливається від 3,6 до 4,2 тис. військовослужбовців.

 

Всупереч Мінським домовленостям Росія та контрольовані нею НЗФ продовжують перешкоджати доступу СММ ОБСЄ до неконтрольованої ділянки кордону. Візити спостерігачів носять спорадичний та нетривалий характер у присутності членів НЗФ.

 

Росія єдина з держав-учасниць ОБСЄ блокує розширення мандату Спостережної місії ОБСЄ, яка працює нині на двох російських пунктах перетину кордону «Гуково» та «Донецьк», на всю ділянку російсько-українського державного кордону, прилеглу до неконтрольованої Урядом України території Донбасу.

 

Росія відмовляється виконувати своє зобов’язання згідно з пунктом 4 Мінського протоколу від 5 вересня 2014 року щодо створення безпекових зон у прикордонних територіях України та РФ із забезпеченням постійного моніторингу та верифікації ОБСЄ на кордоні.

 

ФАКТ 9: ПОРУШЕННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЦІЛІСНОСТІ ТА НЕДОТОРКАННОСТІ КОРДОНІВ, ПОГРОЗИ СИЛОЮ, ВТРУЧАННЯ У ВНУТРІШНІ СПРАВИ ІНШИХ ДЕРЖАВ СТАЛИ ЗВИЧНОЮ ПРАКТИКОЮ РОСІЇ

 

Агресивна політика Росії спрямована не лише проти України. Росія порушила територіальну цілісність Молдови та Грузії, заявляла про територіальні претензії та про готовність «захищати» російськомовне населення країн Балтії. Росія підтримує євроскептичні та радикальні рухи в Європі. Зафіксовані втручання російських спецслужб у виборчий процес у ході виборів Президента США у 2016 році, кібератаки РФ проти ОБСЄ, ФРН, Франції.

 

Жорстока воєнна кампанія Росії у Сирії спричинила потужну хвилю біженців до Європи. Існує багато досліджень про тісні зв’язки спецслужб РФ з терористичними організаціями ІДІЛ та Аль-Каїда.

 

ФАКТ 10: ЗУПИНИТИ РОСІЙСЬКУ АГРЕСІЮ МОЖНА ЛИШЕ ПОСИЛЕННЯМ СКООРДИНОВАНОГО ТИСКУ МІЖНАРОДНОГО СПІВТОВАРИСТВА НА РФ

 

Політичні та економічні санкції були введені у відповідь на російську агресію проти України, тому лише припинення збройної агресії Росії проти України та відновлення суверенітету й територіальної цілісності України може бути підставою для їхнього скасування. За інших обставин Росія продовжуватиме свою агресію, поширюючи її на інші держави регіону.

 

Джерело

Ворог готується до нападу на Україну

РФ побудувала вздовж українських кордонів потужну військову інфраструктуру, а особовий склад налічує цілі армії.

Росія націлила на Україну ракетні комплекси та декілька армій, – Турчинов

Про це заявив секретар РНБО Олександр Турчинов, відкриваючи дев’ятий Національний експертний форум, передає “Радіо Свобода”, інформує Економічні новини.

“П’ятий рік точиться війна Росії проти України, і жодних ознак нормалізації ситуації ми не маємо… Два корпуси, що входять до складу восьмої російської армії, фактично виконують функцію, яку виконували штрафбат під час Другої світової війни. Їхнє завдання – затримати просування наших військ до підходу основних сил. Але де вони дислокуються? Побудовано потужну військову інфраструктуру вздовж нашого кордону. Росія проти нас оперує не батальйонами чи дивізіями, а арміями”, – говорить він.

Серед загроз із моря секретар РНБО називає частину Каспійського флоту Росії, перекинуту до Чорноморського басейну. Також він говорить про російські ракетні комплекси в Криму й на східних кордонах, які, за його словами, здатні завдати удару “фактично по всій території України”.

Читайте: Росія готується наступати,- Турчинов

“У цій війні Росія, на жаль, має союзників, яких ми вважаємо нашими стратегічними партнерами. Одним із найнебезпечніших для нас є так званий проект “Північний потік 2, це є реальний виклик для нас, і випробування для нашого партнерства із західними колегами, тому що втрати, яких зазнаємо ми, на порядок більші, ніж ті кредити, які нам сьогодні пропонують”, – заявив Турчинов.

Читать полностью на http://enovosty.com/uk/news_politics-ukr/full/806-rosiya-nacilila-na-ukrainu-raketni-kompleksi-ta-dekilka-armij-turchinov

Історична подія: Україна і НАТО зближуються

Історична подія: Столтенберг прокоментував зустріч з міністром Полтораком і перспективи України
Відправити на пошту
 

Генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг підтвердив відкритість НАТО до вступу нових членів.

Історична подія: Столтенберг прокоментував зустріч з міністром Полтораком і перспективи України

Так у Брюсселі на зустрічі з міністром оборони України Степаном ПолторакомСтолтенберг відповів на запитання щодо перспектив вступу України до оборонного союзу, інформує Економічні новини.

Історична подія: Столтенберг прокоментував зустріч з міністром Полтораком і перспективи України

«Принцип відчинених дверей, один з основних принципів НАТО, є актуальним як для України, так і для інших країн. Вважаю історичною подією, що в новій будівлі штаб-квартири альянсу я першим міністром з країн-партнерів приймаю міністра оборони України Степана Полторака», – сказав голова НАТО.

Читайте: Полторак: Чи чекає на українців нова хвиля мобілізації

Під час зустрічі Полторак поінформував Столтенберга про особливості військово-політичної ситуації в Україні, а також розповів про реформи в українському оборонному відомстві.

«Ми усвідомлюємо, що майбутнє української держави нерозривно пов’язано з членством у системі колективної безпеки й оборони НАТО. Попри складну ситуацію на сході України, наш внесок в операції альянсу буде збережено та нарощено», – цитує слова міністра оборонне відомство України.

Чотири роки президентства Порошенка

Чотири роки президентства Порошенка: головні досягнення та невдачі
07.06.2018
Рівно чотири роки пройшло з того моменту, як 7 червня 2014 року Петро Порошенко склав присягу президента України. Тож традиційно річниця його інавгурації є гарним приводом підбити підсумки роботи діючого глави держави, котрий, що не є секретом, планує йти і на другий президентський термін. Звісно, електоральні позиції Порошенка зараз не такі міцні, як на дострокових президентських виборах-2014 – тоді він переміг вже у першому турі, отримавши 54,7% голосів українських виборців, тепер же поточні рейтинги лише дозволяють йому залишатися в групі претендентів на другий тур, натомість Порошенко є серед лідерів за показниками недовіри громадян. І це, безсумнівно, виступає певним лакмусовим папірцем цілої серії невдач президента, але переважно у внутрішній політиці. Водночас більшість його досягнень сконцентровані на зовнішньому фронті, і цю своєрідну візитну картку президентства Порошенка відзначають в експертних колах передусім.

Загальні тенденції
Попри поверхневі суспільні враження, що з кожним роком поточна президентська діяльність обростає одними мінусами, більш уважне та поінформоване експертне середовище бачить не лише негатив, а й здобутки Порошенка. Наприклад, за даними щорічного опитування Фондом “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва 55 експертів, яким треба було виставити оцінки четвертому року каденції президента за 10-тибальною шкалою, останні результати роботи глави держави отримали в середньому 5 балів. Для порівняння: торік діяльність Порошенка була оцінена в 4,7 бали, в 2016-му – 4,5 й тільки в 2015-му, у перший рік президентства, трохи вище – 5,3.

Якщо ж говорити про конкретні напрямки, то, найкраще, на думку експертів, президент протягом року справлявся із провадженням зовнішньої політики (6,5 бала), найгірше – із реалізацією кадрової політики (3,2). Взаємодію з парламентом експерти оцінили в 5 балів, взаємодія з урядом отримала 5,2, врегулювання збройного конфлікту на Донбасі –  4,9, виконання функцій гаранта Конституції та прав і свобод громадян – 4,8, проведення реформ – 4, взаємодія із суспільством – 3,6, ну і виконання передвиборних обіцянок оцінене ще нижчим балом – 3,5.

До речі, якщо проводити паралелі із минулорічним експертним опитуванням “Демініціатив”, найгіршої динаміки зазнало оцінювання роботи Порошенка саме з кадрами. І це цілком зрозуміло, бо чого тільки вартувала довжелезна затримка із призначенням нового керівника Нацбанку Якова Смолія замість Валерії Гонтарєвої, яка поставила справжній рекорд із тривалості власної відпустки. Разом з тим впродовж року найбільше змінилася в бік покращення оцінка щодо врегулювання збройного конфлікту на Донбасі (майже на цілий бал, а це багато), що, само собою, пов’язано із ухваленням цього року парламентом так званого закону про реінтеграцію Донбасу та початком його виконання шляхом недавнього переформатування АТО в операцію Об’єднаних сил ЗСУ.

ТОП-5 досягнень
Якраз пункт про посилення обороноздатності країни та продовження реформування української армії потрапив до першої п’ятірки головних досягнень президентської діяльності за минулий рік, посівши в цьому своєрідному рейтингу, створеному за оцінками опитаних “Демініціативами” експертів, четверте місце. Решта ТОП-5 здобутків пов’язана із зовнішньою політикою, що також є прямою прерогативою президента. Так, беззаперечним лідером є запровадження у червні 2017 року безвізового режиму із країнами Євросоюзу, принади чого вже відчули на собі багато українців, подорожуючих Європою.

Друге місце за кількістю експертних згадок отримала домовленість щодо постачання летальної зброї із США. Вирішення цього питання офіційний Київ домагався ще за попереднього американського президента Барака Обами, але безрезультатно. Тому з приходом у Білий дім Дональда Трампа дипломатична проактивність Порошенка дійсно принесла свої плоди – виділення Україні вкрай необхідних для стримування російської агресії “джавелінів” й іншої сучасної зброї стало реальністю. Із цим беззаперечним здобутком йде в комплексі інший – продовження режиму санкцій проти Росії та збереження навколо даного питання міжнародної коаліції, попри будь-які політичні й економічні трансатлантичні суперечки. Це досягнення Банкової експерти розмістили на п’яту позицію.

А ось символічну “бронзу” експертного співтовариства виборов ще не здобуток, а лише намір – щодо створення в Україні єдиної помісної церкви. В принципі, надання Константинополем томосу українським православним може взагалі стати історичним досягненням всього президентства Порошенка, навіть затьмаривши вікопомний безвіз. Щоправда, невдача в цій делікатній релігійній площині здатна викликати таку хвилю критичних стріл, котра накриє мідним тазом будь-які політичні перспективи діючого глави держави.

ТОП-5 невдач
Тим більше, критикувати Порошенка дійсно є за що, і це в черговий раз підтвердило наведене дослідження Фонду “Демократичні ініціативи”. Найвагоміші претензії президенту експерти висувають щодо відсутності прогресу у боротьбі із корупцією, що виглядає цілком очікувано. Адже практично у всіх соцопитуваннях наступною проблемою, яка найбільше хвилює широкий загал українців після російсько-української війни, зафіксовані саме антикорупційні пробуксовки влади.

Наступною невдачею за останній рік команди Банкової в експертних оцінках значиться схоже питання – блокування процесу створення спеціалізованого Антикорупційного суду, а на четвертому місці цього “мінусового” ТОП-5 розмістилася вимога щодо е-декларування антикорупційних активістів та членів неурядових організацій. Між іншим, в обох випадках всю відповідальність покладено не на Верховну Раду, котра може розв’язати ці проблеми всього двома результативними голосуваннями, а безпосередньо на Порошенка. Тому від сьогоднішнього ухвалення в другому читанні та в цілому закону про Вищий антикорупційний суд залежить не лише наступний транш МВФ, але й перетворення ключової невдачі президента за четвертий рік каденції у справжнє досягнення. Те ж саме стосується й е-декларацій для НДО.

Зрештою, в першу п’ятірку головних президентських промахів потрапили ще дві глобальні проблеми – це повільний загалом темп реформ, а також недостатній рівень комунікації із суспільством з одночасним падінням народної довіри до Порошенка. Втім, і те, і інше взаємопов’язане, адже без налагодження дієвої комунікативної функції про любе реформування ніхто не знатиме, навіть якщо воно реально відбувається. Приміром, низька ефективність влади в інформуванні стосовно тієї ж самої медичної реформи створила стійке враження про її хибність. А “на горіхи” отримують не стільки в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун або прем’єр Володимир Гройсман, скільки гарант Конституції.

Очікування від п’ятого року президентства Порошенка
Очевидно, що останній рік своєї президентської каденції Порошенку найбільше уваги слід приділити внутрішньополітичному напрямку, який відверто “провисає”. Ось і експерти, що брали участь в дослідженні “Демініціатив”, також очікують на три вагомі президентські кроки як раз у внутрішній політиці.

А саме: на реальну боротьбу з корупцією разом із встановленням на ноги Антикорупційного суду, якісне завершення всієї судової реформи та, що отримало найбільше експертних згадок, на ініціювання виборчої реформи. Однак є серйозні сумніви в тому, що п’ятий рік президентства Порошенка буде взагалі супроводжуватися якимись системними змінами. Бо країна вже цієї осені вступить у великий передвиборчий цикл, який не завершиться майбутніми президентськими виборами, а продовжиться аж до жовтня 2019 року, коли українці оберуть нову Верховну Раду.

Тож недивно, що й в експертних колах в актуальному пріоритеті – очікування наступної виборчої гонитви. До слова, більшість опитаних Фондом “Демініціативи” цього року експертів (32) вважають, що, скоріше за все, Порошенко не буде обраний на другий термін, але певні шанси у нього є. Водночас майже третина (16 експертів) схиляються до того, що нинішній президент буде вдруге переобраний, хоча й мають сумніви щодо цього. Звичайно, думки всього 55 експертів не можна вважати істиною в останній інстанції, але певний тренд вони таки окреслюють.

Володимир Степаненко, спеціально для “Українського інтересу
https://uain.press/politics/841671-841671

І був конкурс історичного оповідання «ProМинуле»


Цього року відбувся перший конкурс історичного оповідання «ProМинуле». Всього на конкурс надійшло 95 оповідань. Нещодавно було оголошено «короткі списки».

Члени журі поділилися своїми враженнями від прочитаних текстів та побажаннями для майбутніх учасників.



Віктор Разживін

літературознавець, доцент Донбаського державного педуніверситету, директор книгарні «Є» у Слов’янську.

Це перший мій досвід оцінювання конкурсу, присвяченого малій історичній прозі, хоча його тематика суголосна з моїми науковими пошуками. Перше, так зване загальне враження, поза всяким сумнівом, позитивне. Насправді порадувала кількість учасників після попереднього відбору – 78, побоювався, що буде дуже мало охочих. Безумовно, є низка досить непоганих творів – близько трьох десятків, які, на мою думку, заслуговують на публікацію вже сьогодні. Це чудовий результат.

Разом із тим, є й певні проблеми, які кристалізувалися під час читання текстів. Найбільш болючими, як на мене, є питання художності та історичності. Занадто часто помітно домінування якоїсь із цих рис, тоді як історичне оповідання поєднує їх у собі. На жаль, іноді трапляється переказ історичної події, а деколи текст навіть близько не тягне на висвітлення минулого. З особистих спостережень, абсолютно недоцільною виявилася тема подій під Крутами. Вони є знаковими для нашої історії, не раз ставали джерелом і художніх творів. Не «копаючи» глибоко, авторам дуже важко сказати щось нове. Найкраще, на мій погляд, оповідання, де модельовано ці події, у призери не потрапило, бо історична основа виглядає слабкою, та й є певний надлишок дидактизму.

У багатьох творах, як видається, ідея є дуже вдалою, але порадив би авторам звузити тематику, зважаючи на формат конкурсу. Та й без знання історичного матеріалу написати якісне історичне оповідання неможливо.



Софія Філоненко

літературознавиця, професорка Бердянського державного педагогічного інституту, літературний критик, авторка монографії про явище масової літератури

Кричуща актуальність теми Українських визвольних змагань 1917–1921 років стала складним викликом для учасників конкурсу. Прагнучи уславити національних героїв і демонізувати ворогів, автори оповідань раз-по-раз заходили на територію документалістики, есеїстики і щонайбільше публіцистики. Писати про війну та революцію у ХХІ столітті виявилося непросто, попри міцну українську традицію від Хвильового й Підмогильного до Яновського, Багряного й Довженка. Не кажучи вже про досвід зарубіжної літератури й кінематографу. Наших учасників тягло експериментувати з жанрами. Звідси «потраплянці», коли студент із Майдану чи воїн АТО переносяться акурат на 100 років у минуле, а там – усе те саме, що й тепер: ворожа пропаганда, зрада й перемога, розбрат між своїми, втрата орієнтирів.

Затягнуло авторів і у вир шпигунсько-детективно-пригодницьких історій та мелодрам. Ці експерименти далеко не завжди вдавалися (особливо мелодрами), часом бракувало професійних навичок – втримати інтригу, загострити конфлікт, здивувати розв’язкою. Тим не менше, цей факт засвідчує бажання авторів відійти від традиційного письма й говорити про важливі історичні події мовою масової культури, зрозумілої сучасній публіці.

Мені особисто імпонували оповідання на основі реальних подій, узятих, приміром, із сімейної чи локальної історії, а також «мікроісторії», де зламні моменти визвольних змагань розкриті з погляду не очільників (Винниченка–Грушевського–Петлюри–Скоропадського), а людини пересічної: покоївки в готелі, пораненого бійця в шпиталі, обивателя. Автори знаходили незвичні точки зору, від людини «інакшої»: польського пана у Львові в момент стрілецького повстання, російської інтелігентки чи болгарського посла в Києві, дитини в отаманському загоні.

Загалом, прикметно, що воєнна історія розкололася на дві важливі складові – «мілітарну» (бої, засідки, полон, сутички з диверсантами, відвоювання залізничних станцій, постачання зброї) і «цивільну» (як революцію сприйняли й відчули на власній шкурі селяни та містяни).

І ці дві історії не тотожні, часом навіть далекі одна від одної у візіях того, що відбувалося в Україні. Учасники конкурсу у своїх оповіданнях охопили, здається, весь спектр поглядів і конфліктів тих часів – політичних, національних, соціальних, релігійних, психологічних і моральних. Тому окремі історії складаються у строкату мозаїку.

Я зауважила й географічні зміни: традиційні центри тогочасних подій – Київ і Львів – поступилися місцем не менш цікавим Харкову, Одесі, Вінниці, Катеринославу, Кам’янець-Подільському, Дрогобичу, Знам’янці. По обраних авторами темах можна побачити ті «гарячі точки» історії, які цікавлять сучасну людину: українізація війська, відповідальність лідерів революції і військових ватажків, реакція інших держав на українські події, моральне роздвоєння людини на війні, психологічні засади самопожертви і зради. А вибір історичних діячів: Нестор Махно, Павло Скоропадський, полковник Болбочан, Сергій Єфремов, Євгенія Бош, Микола Міхновський, Вільгельм Габсбурґ, Остап Луцький, Микола Хвильовий, Софія Русова – наочно демонструє прагнення побачити перетин політичних і воєнних перипетій і долі окремої людини, яка змогла (або не змогла) повернути колесо історії.



Віталій Михайловський

історик, дослідник ранньомодерної доби, професор Київського університету імені Бориса Грінченка.

Перший конкурс історичного оповідання «ProМинуле 2018» виявився дуже цікавим з огляду на широку палітру тем і сюжетів про українську національну революцію 1917–1921 рр. Насамперед автори оповідань не замикалися в усталених і, можливо, вже хрестоматійних сюжетах, серед яких Центральна Рада, Директорія, Крути (хоча цій події було присвячено чи не найбільше оповідань), Листопадовий чин, або ж змалювання відомих постатей на кшталт Грушевського, Винниченка, Петлюри, Скоропадського, що ввійшли в канон нашої історії. Тематика оповідань охоплювала всі українські землі: Галичину, Волинь, Поділля, Наддніпрянщину, Південь України, Запоріжжя, Крим, Полтавщину. Це дуже добрий знак, що уявлення про революційні події є загальноукраїнськими від Львова до Харкова, від Києва до Одеси та Севастополя.

Другим аспектом, який варто відзначити, є це тематична палітра оповідань і авторський фокус нарації: дуже часто оповідачами є пересічні учасники подій, непомітні на сторінках академічних видань. Деякі історії є трохи наївними, але не можна не відзначити, що всі автори щиро намагалися донести до читача свої емоції та власне бачення минулого за допомогою красного слова.

І останнє, про що хотілося б сказати після прочитання надісланих на конкурс оповідань: серед учасників конкурсу є автори з гарними і надзвичайно цікавими ідеями,  які вони вміють майстерно подати читачеві. Можливо, не всім гарні ідеї вдалося добре прописати, але те що вони є, дійсно надихає. Адже подібний жанр літератури є надзвичайно важливим для закріплення у масовій свідомості наших героїв та окреслення нашої історії.

Володимир Гройсман на Молитовному сніданку

Володимир Гройсман на Молитовному сніданку: У нас єдиний прапор і єдиний інтерес – держави і громадян


Департамент інформації та комунікацій з громадськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України, опубліковано 31 травня 2018 року о 10:18
ПРЕМ'ЄР-МІНІСТР
 


Українців не можуть роз’єднувати ані політичні партії, ані лозунги, ані вподобання, оскільки наш єдиний прапор – державний, а єдиний інтерес – інтерес громадян. Про це сказав Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман під час традиційного Молитовного сніданку в Києві.

«Ми маємо зрозуміти, що інших розбіжностей бути не може. Можуть бути прапори і погляди, але любов до країни має бути єдина – не на словах, не в лозунгах, не в намаганні видати себе за когось іншого. Треба служити країні щодня так, аби спокійно дивитися людям в очі, - сказав Володимир Гройсман. - У нас має бути єдиний прапор – державний, єдиний інтерес – інтерес громадян, які натерпілися стільки, що треба повертати їм борги».

Глава Уряду поставив учасникам Сніданку питання: «Невже політичні амбіції сьогодні можуть бути цінністю вищою, ніж благополуччя громадян?»

Він запропонував зробити такі зібрання майданчиком, де можна було б обговорювати досягнення і спільно знаходити вирішення найбільш актуальних для країни проблем.

«Вчора ми провели засідання Уряду з дітьми. Маленька дівчинка запитала, чому українці виїжджають. Я відповів з жартом, але насправді це трагедія, і ми маємо бути об’єднаними в тому, щоб зупинити це. Потрібна воля, справжність і рішення – продовжувати брехати або ставати на сторону правди. Хотів би, аби ми обрали другий шлях. Ми маємо дивитися на майбутнє держави як такої, що приречена бути успішною. Ми відбудемося як сильна країна», - сказав Глава Уряду.


Зроблено за Петра Порошенко в Україні на тепер

ГОЛОВНЕ ДОСЯГНЕННЯ

Чотири роки тому Петро Порошенко став президентом України. Сьогодні будуть з цього приводу багато писати. Будуть перелічувати його досягнення. Так, ProZorro. Так, прибутковий «Нафтогаз». Так, в Україні з’явилася дипломатія. Так, армія. Так, квоти на українську мову. Так, безвіз.

Але я напишу про одну єдину реформу, яку я особисто вважаю не просто найбільшим досягненням, а більше – ґрунтом для будівництва нової України. України наших мрій.

Про – децентралізацію.

Що таке децентралізація? Це передача на місця, органам місцевого самоврядування частини повноважень та фінансів від центральної влади. Робота з підготовки реформи децентралізації була розпочата ще у квітні 2014 р., тодішнім міністром регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Володимиром Гройсманом. Так – нинішнім прем’єр-міністром. Саме тоді почали готувати під децентралізацію законодавчу базу. Роботу зробити треба було пекельну – було потрібно внести зміни до Конституції України. А всі пам’ятають які баталії гриміли навколо змін до Конституції – аж до гранат і загиблих нацгвардійців під будівлею ВР. Опір реформі долати довелося жорстокий.

Які ж результати децентралізації ми маємо зараз? Я хочу щиро подякувати команді Дніпровської ОДА - завдяки їй, біля місяця тому, я побував на Дніпропетровщині і на власні очі побачив децентралізацію в дії. Опустимо емоції – наведу чисті цифрі по одній конкретній ОТГ.

Межівська об’єднана територіальна громада Дніпропетровської області. Утворена в листопаді 2017 р. Об’єднує 30 населених пунктів. Населення – 15780 осіб, серед них 8340 – міське населення, 7440 – сільське. У березні 2018 р. відкритий Центр надання адміністративних послуг – за 2 місяці надано 774 послуги. Був створений мобільний офіс ЦНАП, який обслуговує людей з особливими потребами – вдома або у лікарні. Було придбано комплекс очищення води. Були проведені реконструкція одного дитячого садка і ремонт іншого. Купили обладнання для виробництва тротуарної плитки – заходилися ремонтувати тротуари. В місцях перебування людей встановили 6 камер відео-спостереження – зразу зменшилася вулична злочинність. З’явилася приватна сонячна електростанція на 30 кВт. Встановлені 4 автономні системи освітлення переходів зі світлофорами. Заходилися капітально ремонтувати дороги і водогін. Почали будувати нову амбулаторію. Подано більше двох десятків інвестиційних проектів. Ми спілкувалися з головою Межівської ОТГ Володимиром Зражевським – він сповнений планів і ідей.

Як так вийшло? За децентралізацією, в ОТГ лишаються: 60% податку на доходи фізосіб, 100% податку на майно, 100% єдиного податку, тощо й тощо. Розпоряджатися цими коштами тепер може сама ОТГ. Як похідне – стало поліпшуватися збирання податків. З іншого боку – підприємці теж зацікавлені в розвиткові інфраструктури, тож коли вони бачать, що їхні податки вкладаються в реальні справи – готові співпрацювати. ОТГ зацікавлена залучати до себе інвесторів. В іншій – Іларіонівській ОТГ інвестори-чехи відкрили цех з виробництва взуття (ТОВ «Прабос-Україна») – а це вже робочі місця.

Звісно, не скрізь все гладко. Гарно тим громадам, де існують прибуткові підприємства або міцні фермерські господарства. Гірше там де їх нема. Грішми кожен розпоряджається по-своєму. Хтось заходився ремонтувати палац культури часів совка – хтось створив пересувні кінотеатри і тепер кіно крутять не тільки в райцентрах, а й по селах. Багато залежить і від голови ОТГ. Хтось будує у себе Європу – хтось розвинутий совок.

Дніпропетровська область наразі територіальних громад має найбільше. В п’ятірці лідерів також Житомирська, Хмельницька, Запорізька та Волинська області. Наразі в Україні 731 ОТГ об’єднують 6,4 мільйони людей (18% населення України) на площі 180 тис. кв. км. (32,2% країни).

Але головне – не кількість. Головне те, що у керівництва країни є розуміння – не можна вирішувати через Київ або обласний центр те, що мусять вирішувати самі люди на місцях. Залишення коштів на місцях убиває корупцію – у центрі красти нічого. Приклад успішних ОТГ УЖЕ переймають нові і нові наші громадяни. І це – ґрунт для створення зовсім іншої України. Без перебільшення – України майбутнього. Де люди просто не дадуть себе грабувати корумпованому чиновнику. Де прямо на місцях громади самі залучатимуть до себе бізнес, самі забезпечуватимуть його трудовими ресурсами і самі розбудовуватимуть свій добробут. І це – уже працює!

Це – серйозний заділ на майбутнє. 
Все це створено командою президента Порошенка за президентства Петра Порошенка.

Але тут існує ще одна небезпека. 
Мої сільські родичі на все, що я їм розповів про побачене на Дніпропетровщині, лише відмахнулися: «Зміниться влада – буде вам децентралізація. Все зразу повернеться як було». 
Голови ОТГ з якими ми спілкувалися, неодноразово зазначали, що на організацію ОТГ вони зважилися, бо відчували підтримку з боку обласного центру – команди ДніпроОДА на чолі з Валентином Резніченко. Під час розмови, голови ОТГ обережно подейкували про це – чи не закінчиться децентралізація разом з виборами?

Я переконаний – не закінчиться.

Дмитро Вовнянко

Світлина від Олени Юріївної Марценюк.

Це «розстрільний список» із 47 журналістів


ЗМІ оприлюднили «розстрільний список» із 47 журналістів та блогерів

Як стверджує видання з посиланням на джерело в СБУ, дані списки Борис Герман нібито передав своєму «куратору Дмитру» в контррозвідці

Одне з українських видань сьогодні оприлюднило список з 47 українських журналістів і блогерів, яким, за версією СБУ, загрожує смерть від рук кілерів, яких винаймають спецслужби РФ.

«З огляду на велику суспільну значимість даної історії, а також величезний резонанс, який вона придбала (в тому числі і в міжнародному масштабі), ми прийняли рішення опублікувати список», - зазначили в «Страна.ua».

1__01

21

Зазначимо, що деякі представники мас-медіа підтвердили «Главкому» інформацію про виклик до СБУ.

Як стверджує видання з посиланням на джерело в СБУ, дані списки Борис Герман нібито передав своєму «куратору Дмитру» в контррозвідці ще 21 травня 2018 року. Сам Герман, за його ж версією, отримав їх від В'ячеслава Пивоварника, якого раніше звинуватив у фінансуванні тероризму на території України на гроші «фонду Путіна». Прокурори спростували заяви Германа.

Нагадаємо, глава СБУ Василь Грицак та генпрокурор Юрій Луценко 1 червня ввечері провели зустріч з журналістами, які опинились у так званому розстрільному списку спецслужб РФ.

Повідомлялося, що крім деяких українських журналістів на зустрічі також були присутні росіяни Євген Кисельов та Матвій Ганапольський. Вони підписали в СБУ документ про нерозголошення.

Луценко заявив, що 47-ми потенційним жертвам зі «списку Бабченка» повідомили про небезпеку.

Як відомо, про інсценоване вбивство російського журналіста Аркадія Бабченка, організоване в ході спецоперації СБУ 29 травня в Києві, знали до 10 людей.

Також 1 травня іноземним послам розкрили деталі спецоперації з Бабченком.

Нагадаємо, у четвер ввечері, 31 травня, суд заарештував Бориса Германа, підозрюваного в організації «вбивства» журналіста Аркадія Бабченка, на 60 діб.

У суді Герман назвав себе агентом СБУ, прокурор цю інформацію спростував.

Адвокат Бориса Германа повідомив, що його підзахисний є директором компанії з виробництва зброї - українсько-німецького СП «Шмайсер».