хочу сюда!
 

Тетяна

44 года, козерог, познакомится с парнем в возрасте 40-53 лет

Заметки с меткой «агресія»

Україна у вогні агресії

10 ФАКТІВ ПРО ЗБРОЙНУ АГРЕСІЮ РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ
 Опубліковано: 08 червня 2018

180607 fakty10 фактів, які ви маєте знати про збройну агресію Росії проти України.

 

ФАКТ 1: РОСІЯ ЗАПЛАНУВАЛА ЗБРОЙНУ АГРЕСІЮ ПРОТИ УКРАЇНИ ЗАЗДАЛЕГІДЬ. ПЕРЕМОГА РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ СТАЛА ЛИШЕ ЗРУЧНИМ ПРИВОДОМ

 

Спланована збройна агресія Росії проти України розпочалася 20 лютого 2014 року з військової операції Збройних Сил РФ із захоплення частини території України – Кримського півострова. Ця дата не заперечується навіть Міністерством оборони РФ, оскільки вказана на відомчій медалі «За повернення Криму». Між тим, лише наступного дня В.Янукович втік з Києва, а Постанова ВРУ «Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України», яка стала приводом для звинувачень з боку РФ у нібито «антиконституційному заколоті в Україні», була прийнята лише 22 лютого 2014 року.

 

ФАКТ 2: РОСІЙСЬКА АГРЕСІЯ МАЛА НА МЕТІ ЗНИЩЕННЯ УКРАЇНИ ЯК НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

 

Незаконна окупація АР Крим та м.Севастополь стала лише першим кроком РФ, спрямованим на підрив незалежності і суверенітету України. Керівництво Кремля завжди було твердо переконане, що без контролю над Україною Росія ніколи не стане державою-світовим лідером, а демократична і заможна Україна загрожуватиме збереженню нинішньої авторитарної влади в Росії. Саме тому наступним етапом російської агресії стала спроба дестабілізувати ситуацію у східних та південних регіонах України з метою утворення на цій території квазі-держави «Новоросія». Ці плани були оприлюднені російським президентом В.Путіним у ході телевізійної програми «Діалог з росіянами» на Першому каналі 17 квітня 2014 року. Повній реалізації цих планів вдалося перешкодити, але російські регулярні війська та керовані РФ НЗФ окупували окремі райони Донецької та Луганської областей України.

 

ФАКТ 3: ЗБРОЙНА АГРЕСІЯ – ЛИШЕ ОДИН З ІНСТРУМЕНТІВ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ РФ ПРОТИ УКРАЇНИ

 

Збройна агресія є лише одним з елементів гібридної війни Росії проти України. Іншими елементами стали:

1) пропаганда, що базується на брехні та підміні понять; 2) торговельно-економічний тиск; 3) енергетична блокада; 4) терор і залякування громадян України; 5) кібер-атаки; 6) категоричне заперечення самого факту війни попри наявність безлічі неспростовних доказів; 7) використання у своїх інтересах проросійських сил та держав-сателітів; 8) звинувачення іншої сторони у власних злочинах.

 

ФАКТ 4: МУЖНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ТА СОЛІДАРНІСТЬ МІЖНАРОДНОГО СПІВТОВАРИСТВА З УКРАЇНОЮ СТАЛИ НА ЗАВАДІ РЕАЛІЗАЦІЇ АГРЕСИВНИХ ПЛАНІВ КРЕМЛЯ

 

Активну фазу збройної агресії Росії проти України вдалося зупинити завдяки мужності українського народу, який став на захист своєї Батьківщини у складі Збройних Сил України, Національної гвардії України та інших оборонних та правоохоронних органів.

 

Важливим елементом протидії агресору стали спільні політико-дипломатичні зусилля міжнародного співтовариства. 27 березня 2014 року Генеральна асамблея ООН схвалила Резолюцію 68/262 «Територіальна цілісність України», в якій підтвердила міжнародно визнані кордони України та відсутність будь-яких правових підстав для зміни статусу АР Крим та м.Севастополя. Аналогічна позиція ГА ООН була підтверджена у Резолюції 71/205 «Ситуація з правами людини в АР Крим та місті Севастополь (Україна)», схваленій 19 грудня 2016 року. Окрім того, в Резолюції вперше в офіційних документах ООН Росія визнається державою-окупантом. Численні документи на підтримку територіальної цілісності України в рамках міжнародно-визнаних кордонів приймалися КМРЄ, ПАРЄ, ПА ОБСЄ тощо.

 

Найбільш ефективним інструментом тиску на державу-агресора стали політичні та економічні санкції країн Заходу. Вони дозволили пригальмувати російську агресію проти України, знизити ймовірність широкомасштабного вторгнення та примусили РФ сісти за стіл переговорів, зокрема в рамках Тристоронньої контактній групи (сторони конфлікту – Україна та РФ, а також ОБСЄ як посередник) та Нормандській четвірці (сторони конфлікту – Україна та РФ, посередники – Франція та ФРН). Рішення про послаблення або скасування санкцій дасть старт для нового витка російської збройної агресії.

 

ФАКТ 5: РОСІЙСЬКА АГРЕСІЯ ПРИЗВЕЛА ДО ЖАХЛИВИХ ГУМАНІТАРНИХ НАСЛІДКІВ

 

У результаті збройної агресії Росії проти України загинули близько 9940 осіб, близько 23455 було поранено (за даними ООН). Ці показники, зокрема, включають 298 пасажирів рейсу MH17, у тому числі 80 дітей, які стали жертвами терористичного акту 17 липня 2014 року, коли літак Малайзійських авіаліній був збитий російськими військовими із ЗРК «Бук», що був доправлений на окуповану територію Донбасу з території РФ.

 

Близько 1 млн. 584 тис. мешканців Криму та Донбасу були змушені покинути свої домівки як внутрішньо переміщені особи.

 

Станом на сьогодні окупованими залишаються: Автономна Республіка Крим (26 081 км), м.Севастополь (864 км), частина Донецької та Луганської областей (16799 км) – всього 43744 км, що складає 7,2% території України.

 

На окупованих територіях панує страх та терор, окупаційна влада діє репресивними методами і залякуваннями, системно і масово порушує права людини і свободи. Критична ситуація у сфері прав людини в окупованому Криму була засуджена Резолюцією ГА ООН 71/205 «Ситуація з правами людини в АР Крим та місті Севастополь (Україна)» від 19 грудня 2016 року.

 

Економіка Донбасу повністю зруйнована. Устаткування багатьох колись потужних українських заводів вивезено на територію РФ. Ситуація з затопленими гірничо видобувними шахтами загрожує потужною екологічною катастрофою. Російська влада не допускає експертів для оцінки ситуації та її можливого виправлення.

 

На сході непідконтрольною Уряду України залишається ділянка українсько-російського державного кордону протяжністю 409,7 км.

 

 

ФАКТ 6: МІНСЬКІ ДОМОВЛЕНОСТІ РЕГУЛЯРНО ПОРУШУЮТЬСЯ РОСІЄЮ

 

Мінські домовленості (Протокол від 5 вересня 2014 року, Меморандум від 19 вересня 2014 року та Комплекс заходів від 12 лютого 2015 року) є основою політичного врегулювання конфлікту на Донбасі. Вони постійно порушуються Російською Федерацією. Підписання Тристоронньою контактною групою перших документів у вересні 2014 року відбулося відразу після прямого вторгнення підрозділів регулярної армії РФ на Донбас та жорстоких боїв біля Іловайська, що став місцем одного з найганебніших злочинів російської армії на Донбасі. Щонайменше 366 українських військовослужбовців були вбиті та 429 поранені під час виходу з міста по так званому «зеленому коридору» під гарантії командирів російських підрозділів.

 

Всупереч положенням Мінського Меморандуму російськими військами та підпорядкованими їм НЗФ було захоплено 8 ділянок території загальною площею 1696 км в районах, які у відповідності до лінії, визначеної Меморандумом, повинні знаходитись на території, підконтрольній українському уряду.

 

Серед найбільш промовистих порушень Мінських домовленостей з боку РФ – наступ та захоплення російсько-терористичними силами міста Дебальцеве та навколишніх населених пунктів 16-18 лютого 2015 року, відразу після підписання Мінського комплексу заходів, який встановлював режим негайного та всеохоплюючого припинення вогню з 15 лютого 2015 року.

 

ФАКТ 7: РОЗПОЧАВШИ ЗБРОЙНУ АГРЕСІЮ ПРОТИ УКРАЇНИ, РОСІЯ ПОРУШИЛА ФУНДАМЕНТАЛЬНІ НОРМИ ТА ПРИНЦИПИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА, НИЗКУ ДВОСТОРОННІХ ТА БАГАТОСТОРОННІХ ДОГОВОРІВ ТА УГОД

 

Здійснивши збройну агресію проти України, Росія порушила фундаментальні принципи та норми міжнародного права, зокрема ті, що містяться у:

-          Статуті ООН 1945 року;

-          Заключному акті НБСЄ (Гельсінському Заключному акті) 1975 року;

-          Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин між державами у відповідності до Статуту ООН 1970 року;

-          Резолюції ГА ООН «Визначення агресії» 1974 року;

-          Декларації про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, про захист їх незалежності та суверенітету 1965 року;

-          Декларації про неприпустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав 1981 року;

-          Декларації про посилення ефективності принципу утримання від погрози силою чи застосування сили у міжнародних відносинах 1987 року;

Росія також порушила низку двосторонніх та багатосторонніх договорів та угод, зокрема:

-          Будапештський меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року;

-          Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ 1997 року;

-          Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 2003 року;

-          Договір між Україною та РФ про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки 2003 року;

-          Угода між Україною та РФ про статус та умови перебування Чорноморського флоту РФ на території України 1999 року.

 

Окупація та подальша спроба анексії Росією Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, а також протиправні дії РФ на Донбасі, цілковито підпадають під визначення агресії відповідно до пунктів а), b), c), d), e) і g) статті 3 додатка до резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» (3314(XXIX)). Такі дії є важким злочином проти міжнародного миру, який тягне за собою міжнародно-правову відповідальність Російської Федерації як держави та міжнародну кримінальну відповідальність її вищого керівництва.

 

ФАКТ 8: РОСІЯ РЕГУЛЯРНО НАПРАВЛЯЄ КАДРОВИХ ВІЙСЬКОВИХ ТА ЗБРОЮ НА ДОНБАС ЧЕРЕЗ НЕКОНТРОЛЬОВАНУ ДІЛЯНКУ УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ

 

Через неконтрольовану ділянку українсько-російського державного кордону Росія продовжує постачання зброї, боєприпасів та пального на окуповану територію Донбасу для посилення підрозділів регулярних військ РФ та підтримуваних нею НЗФ.

 

Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ неодноразово інформувала про присутність на Донбасі озброєнь та військової техніки, що знаходиться лише на озброєнні армії РФ. Спостерігачі СММ зафіксували на Донбасі важку вогнеметну систему «Буратіно», комплекс радіоелектронного придушення Р-330 «Житель», безпілотники «Орлан-10», мобільні ЗРК «Град-П» тощо.

 

Через неконтрольовану ділянку українсько-російського кордону з РФ на Донбас продовжують прибувати регулярні війська РФ та найманці. Російські найманці підпадають під кваліфікацію «іноземних бойовиків-терористів» відповідно до Резолюції РБ ООН 2178 (2014) від 24 вересня 2014 року. Вони складають значну частину рядового складу створених Росією на Донбасі 1 та 2 армійських корпусів (командний склад формується з кадрових офіцерів та генералів РФ). Чисельність регулярних російських військ на Донбасі коливається від 3,6 до 4,2 тис. військовослужбовців.

 

Всупереч Мінським домовленостям Росія та контрольовані нею НЗФ продовжують перешкоджати доступу СММ ОБСЄ до неконтрольованої ділянки кордону. Візити спостерігачів носять спорадичний та нетривалий характер у присутності членів НЗФ.

 

Росія єдина з держав-учасниць ОБСЄ блокує розширення мандату Спостережної місії ОБСЄ, яка працює нині на двох російських пунктах перетину кордону «Гуково» та «Донецьк», на всю ділянку російсько-українського державного кордону, прилеглу до неконтрольованої Урядом України території Донбасу.

 

Росія відмовляється виконувати своє зобов’язання згідно з пунктом 4 Мінського протоколу від 5 вересня 2014 року щодо створення безпекових зон у прикордонних територіях України та РФ із забезпеченням постійного моніторингу та верифікації ОБСЄ на кордоні.

 

ФАКТ 9: ПОРУШЕННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЦІЛІСНОСТІ ТА НЕДОТОРКАННОСТІ КОРДОНІВ, ПОГРОЗИ СИЛОЮ, ВТРУЧАННЯ У ВНУТРІШНІ СПРАВИ ІНШИХ ДЕРЖАВ СТАЛИ ЗВИЧНОЮ ПРАКТИКОЮ РОСІЇ

 

Агресивна політика Росії спрямована не лише проти України. Росія порушила територіальну цілісність Молдови та Грузії, заявляла про територіальні претензії та про готовність «захищати» російськомовне населення країн Балтії. Росія підтримує євроскептичні та радикальні рухи в Європі. Зафіксовані втручання російських спецслужб у виборчий процес у ході виборів Президента США у 2016 році, кібератаки РФ проти ОБСЄ, ФРН, Франції.

 

Жорстока воєнна кампанія Росії у Сирії спричинила потужну хвилю біженців до Європи. Існує багато досліджень про тісні зв’язки спецслужб РФ з терористичними організаціями ІДІЛ та Аль-Каїда.

 

ФАКТ 10: ЗУПИНИТИ РОСІЙСЬКУ АГРЕСІЮ МОЖНА ЛИШЕ ПОСИЛЕННЯМ СКООРДИНОВАНОГО ТИСКУ МІЖНАРОДНОГО СПІВТОВАРИСТВА НА РФ

 

Політичні та економічні санкції були введені у відповідь на російську агресію проти України, тому лише припинення збройної агресії Росії проти України та відновлення суверенітету й територіальної цілісності України може бути підставою для їхнього скасування. За інших обставин Росія продовжуватиме свою агресію, поширюючи її на інші держави регіону.

 

Джерело

У США розповіли, коли Росія завдасть удару по Україні

Росія намагатиметься показати Україну територією, де держава існує тільки на папері, вважає експерт США Кіт Александер.

У США розповіли, коли Росія завдасть удару по Україні

Експерт США Кіт Александер не виключає, що на енергетичну та фінансову систему, урядові структури України може бути спрямовано декілька кібернетичних атак з боку РФ напередодні виборів. Про це він сказав в інтерв’ю Бі-бі-сі Україна, інформує Економічні новини.

“Росія намагатиметься показати Україну територією, де держава існує тільки на папері, не здатна функціонувати. І вам треба готуватися до цієї ситуації”, – наголосив Александер.

За його словами, для України важливо точно визначати джерело атак і розкрити їхню природу всьому світу. “Що більше країн світу розумітимуть природу цих атак, то більше Україна отримуватиме допомоги та підтримки ззовні”, – зазначив експерт.

Читайте: США взялися за створення потужної ядерної зброї

Відповідаючи на запитання, як можна зменшити загрозу кібератак, наприклад в енергетиці, Александер сказав: “Загроза тут полягає як у кібератаках, так і фізичних нападах. Те, що не весь ваш енергетичний сектор автоматизовано, робить кібератаку складнішою, хоча вже були атаки на нього. І він буде атакований, я в цьому впевнений”.

Фахівець уважає, що потрібно створити навколо енергетичних компаній інфраструктуру, яка дасть їм змогу побачити, що відбувається кібератака. “І швидко поділитись інформацією з іншими енергетичними компаніями”, – пояснив він.

У 2010-2014 роках Кіт Александер обіймав посаду директора кібернетичного командування США (USCYBERCOM).

Читайте: Назвали серйозні наслідки удару США по Росії новими санкціями

12 жовтня 2017 р. Служба безпеки України попередила про підготовку нової хвилі масштабної кібератаки на державні структури і приватні компанії.


Богдан Гордасевич: Саме тому є реальною загрозою "розстрільний список 47-ми" з журналістів та блогерів, бо вони подають правдиву інформацію, що не вигідна керівництву РФ. Розуміючи проблемність атак зовні, рефи будуть намагатися влаштувати хаос в Україні з середини, чим довести її неспроможність. В інформаційній війні особливу роль відіграють персоналі, які мають авторитет і довіру, зокрема провідні працівники ЗМІ та знані блогери.

(Visited 877 times, 1 visits today)


Читать полностью на http://enovosty.com/uk/news_politics-ukr/full/606-u-ssha-rozpovili-koli-rosiya-zavdast-udaru-po-ukrain

Чого чекати українцям!

КОЛИ ВІЙНА

 

Межі окупованих території на сході України практично незмінні з лютого 2015 го. Але 3-х річна стабільність лінії зіткнення не повинна нас обманювати. Наближення президентських виборів в березні 2019 наповнює залишившийся   до них період підвищеними ризиками. Керівництво РФ абсолютно не налаштоване залишати Україну «в спокої» і пускати вибори на самоплив. Тим більше, що є високі «ризики» зміни політичного керівництва на менш зручне для Кремля. Крім того, у Путіна на сьогоднішній день в українському питанні є три великі цілі, які йому вкрай важливо досягти. Це легалізація анексії Криму, зниження рівня економічних санкцій до «терпимого» і відновлення тотального впливу на політику України.

Жодна з цих цілей не може бути досягнута тільки шляхом переговорів і / або підкупом політиків. В Україні немає «керованої демократії» російського-північнокорейського-китайського типу. Тому у чинної української влади немає можливості нав'язати населенню такі умови «примирення» з РФ, а будь-які спроби можуть призвести до швидкої зміни політичної верхівки на політиків, які декларують неприйняття такої угоди. Таким чином, без серйозної ломки суспільних настроїв в Україні ці цілі недосяжні. Навіть глибокий економічний спад і глибоке моральне падіння вищого керівництва країни не допомагають Кремлю вирішити ці питання. Народ України не дозволить керівництву країни в будь-якій формі визнати перехід Криму в РФ і російський варіант вирішення питання по іншим окупованих територій. Можливі варіанти розв'язки зі східними окупованими територіями або повністю неприйнятні для путінської Росії, або для Народу України. Відповідно, про істотне послаблення міжнародних санкцій не може бути й мови, не дивлячись на всі «старання» нинішнього керівництва України щодо обнулення нашого міжнародного рейтингу. Такі «треш», як епопея з Антикорупційним судом, законом про освіту, «Бабченко-шоу» та інші, можуть знизити готовність Заходу посилювати санкції до РФ, але привести до їх скасування - навряд чи.

У чинного президента України завдання ще складніше. За минулі 4 роки він набрав на себе стільки негативу, що кримінальна перспектива для нього, після наступних (не факт, що чергових) президентських виборів, здається більш ніж реальною. Його становище значно складніше положення Кучми в 2003-му і Януковича до 18 лютого 2014. Янукович тоді пішов на розстріл Майдану, а на що буде здатний нинішній президент? Досить очевидно, що силою поліції, Внутрішніх Військ і інших СБУ, методом фальсифікації або скасування виборів, йому влади не втримати. Домовитися з наступником про «індульгенції» теж досить складно, оскільки той отримає владу тільки під тверді обіцянки викорінити і покарати пороки влади нинішньої. Викорінювати-невикорінна - то таке ..., але покарати «папередніка» точно доведеться. Бігти на Захід марно, оскільки матеріалів для кримінального переслідування по всьому цивілізованому світу буде більш ніж достатньо. Втекти до Росії ... та мабуть, це єдиний варіант, якщо візьмуть після настільки талановито зіграної ролі «патріота-русофоба». Загалом ситуація у Петра Олексійовича вкрай неординарна, а неординарність ситуації вимагає і неординарних рішень. Тому я виходжу з того, що нинішній президент готовий на все ... З цього «припущення» пропоную виходити і при моделюванні військової ситуації. Фактор готовності військово-політичного керівництва України «на все» доведеться враховувати як один з ключових чинників майбутньої війни.

Отже, для вирішення завдань, що стоять перед Путіним, потрібно кардинально змінити суспільні настрої в Україні. І зробити це невійськовим шляхом мені не представляється можливим, принаймні, в прийнятні для Путіна терміни. А військове рішення повинно бути настільки оглушливим, що Україна не тільки прийме світ на умовах переможця, а й прийме нав'язане з Москви керівництво. Це керівництво, звичайно, може себе позиціонувати як «націоналістичний», який пішов на «розумний компроміс» виключно по «патріотичним» міркувань. Такий «маскарад» можливий виключно для маскування повній залежності і щоб дати нам можливість самим себе обдурити. З новітньої історії яскравий приклад схожого військово-політичного рішення - Франція-1 940. Причому, якщо Гітлер не зміг тоді замиритись з Британією, то шанси Путіна на «мирову» мені здаються вище. Не думаю, що на Заході зараз знайдеться сучасний «Черчілль», а ось «Чемберленів» там предостатньо. Тим більше зараз «бочка нафти» коштує майже в два рази більше, ніж в 2016-м і, на цьому тлі, перспектива виключення РФ зі списку постачальників енергоносіїв ЄС на зиму 2018-19гг. додасть європейським лідерам «чемберленского» пацифізму.

Отже, військовий розгром, який можна порівняти з розгромом Франції в 1940-му, потенційно може вирішити основні завдання Кремля. Та й Порошенко зможе уникнути в'язниці і, навіть, зберегти себе на вершині «харчового ланцюжка», якщо вислужити цю можливість у переможця. Приблизно як маршал Петен.

Найбільш імовірним терміном початку настання ВС РФ вважаю період кінець червня - початок вересня 2018.

ЯКА ВІЙНА

Не думаю, що Путін зважиться на додаткову анексію будь-яких територій, крім Криму. І створення «Новоросії» не несе йому істотних дивідендів, а зайвих ризиків предостатньо. Такий формат «світу» буде складно узгодити з Заходом, так і встановити свій «протекторат» над Центральною і Західною Україною, відокремивши «Новоросію», теж буде набагато складніше. Втім, можуть бути варіанти.

Вважаю, основними завданнями майбутньої операції будуть розгром / полон основних бойових сил ЗСУ, знищення оборонного потенціалу і фізичне знищення (моральне придушення в полоні) найактивнішої патріотично налаштованої частини населення. Вирішення цих завдань, ймовірно, призведе до досягнення цілей Кремля в Україні.

Чи можливе досягнення таких руйнівних результатів швидкої наступальної операції ЗС РФ? На жаль, відповідь позитивна. Абсолютна більшість іноземних військових фахівців, з якими у мене є якась комунікація, як і я, вважають цей сценарій найбільш імовірним. На жаль, за останні 3 роки бойовий потенціал ЗСУ тільки знижувався на тлі будівництва «потьомкінського села», замість боєздатної сучасної армії. Навпаки, РФ активно нарощувала свої бойові можливості на Південно-Західному напрямку. Навіть без урахування можливих узгоджених дій військово-політичних керівників РФ і України, Українська Армія, на сьогоднішній день, не здатна вести бойові дії в форматі маневреної оборони, не кажучи вже про сетецентрічний її варіант. Будь-які інші види бойових дій неминуче призведуть до повного розгрому підрозділів і частин ЗСУ, які перебувають на всій, охопленої бойовими діями, території. А такою територією може стати вся приморська, лівобережна і частина правобережної України. При (ймовірне) швидкому взяття під контроль або руйнуванні агресором всіх мостів через Дніпро, організований відступ в принципі стане неможливим. Основна частина наших військ виявиться розгромлена і потрапить в полон ... З огляду на перевагу сил і можливостей, незаплановані затримки і позаплановий обхід виникли вогнищ опору, на завершення основної частини такої операції силам противника не знадобиться і двох тижнів, не рахуючи етапу розгортання і підготовки до наступу. Безповоротні втрати наступаючих на основному етапі операції повинні вкластися в 10 000, а в оптимістичному для противника варіанті 1000-2000 військовослужбовців РФ. За умови вирішення поставлених перед своїми військами завдань, такі втрати військове керівництво РФ, безумовно, може вважати цілком прийнятними.

Противник може обрати достатню кількість варіантів напрямків ударів на всій лінії зіткнення з межами РФ, ОРДЛО, Криму і всього морського узбережжя. Його головним завданням буде оточити / ізолювати підрозділи ЗСУ, примусити їх до здачі, створити в країні паніку і передумови для початку «мирних» переговорів з обраної ним же зграєю «політичних» негідників. На «переговорах» головними аргументами тиску на громадську думку будуть полонені військовослужбовці та військова беззахисність країни. Колаборанти підпишуть будь який підсунутий їм варіант «світу», з імітацією попередніх торгів за участю міжнародних посередників.

ЯК ВОЮВАТИ

Чи є способи уникнути такого сценарію? Насправді, шансів уникнути такого розвитку подій не надто багато.

Перший спосіб це той, який декларує Президент Порошенко, як основний - міжнародний тиск і можливі міжнародні наслідки режиму Путіна в разі масштабного наступу в Україні. На жаль, з цілого комплексу причин, не вважаю, що така загроза зупинить ймовірний наступ. Безумовно, за умови, якби противник вважав реальним ризик загрузнути в кровопролитних боях, без перспективи повного розгрому ВСУ, загроза міжнародних механізмів тиску на агресора і підтримки боротьби України була б дуже вагомим фактором стримування, АЛЕ ... Для цього потрібно було 3 роки готувати армію до війні, а не розкладати її тотальною корупцією, просуванням бездарних лизоблюдів і солдафонщіной. Розвідка РФ, очевидно, має інформацію про дійсний стан речей в ЗСУ. Тепер помножте це на традиційну російську зарозумілість. Загалом, не бачать вони істотних ризиків ...

Другий і єдиний залишившийся після початку наступу військ РФ спосіб - це не дати можливості противнику досягти своїх цілей своєчасним переходом до маневреної оборони, принципам сетецентрізма і заняття автономних районів оборони, в яких перевага в авіації, бронетехніці і чисельності буде мінімальним. В першу чергу це агломерації, особливо великі. Більш ніж упевнений, що інших команд, крім команди «ДЕРЖАЦА» від Головнокомандувача-НГШ не надійде. Мало того, вважаю за можливе, що командування російської армії свідомо не буде придушувати канали зв'язку з ГШ ЗСУ, заради того, щоб команда «ДЕРЖАЦА» надходила відповіддю на всі питання і пропозиції від нижчих командирів. Тому вся відповідальність за СВОЄЧАСНЕ прийняття правильних рішень ляже на тактичних командирів і лідерів військових колективів. І цю відповідальність потрібно негайно брати, приймаючи рішення про маневрі, зміні позицій, дробленні підрозділів на самостійні більш дрібні бойові одиниці тощо.

Про всяк випадок нагадаю. НІ В ЯКОМУ РАЗІ НЕ МОЖНА йти по «узгодженим» командуванням «зеленим коридорами». Командири підрозділів та бойових груп повинні приймати рішення самостійно, спираючись на власний бойовий досвід, виходячи з конкретної бойової обстановки, цілей і завдань, узгоджених з командиром, якому ви особисто довіряєте і сусідами. При цьому потрібно припускати, що штатні канали зв'язку ВСУ можуть бути під контролем противника, тому пропускати по ним інформацію варто тільки в разі гострої необхідності і таку, яка втратить актуальність протягом найближчої доби і раніше. Чим менше втрат ми зазнаємо в складі великих підрозділів в поле на початковому етапі наступальної операції ворога, тим більше шансів перемогти в цій війні. В агломераціях ж тлумачний командир знайде і поповнення з місцевих резервістів з бойовим досвідом / знанням місцевості, і озброєння / боєприпаси в різних військкоматах / військових частинах / відділах міліції, і транспорт, і необхідне постачання, і вигідні бойові позиції.

На жаль, якість командного складу ЗСУ вкрай низька. У 2014-му ця проблема вирішувалася тим, що неформальні лідери військових колективів брали на себе відповідальність і фактично керували бойовими діями своїх підрозділів. Формальні командири добровільно або вимушено, без зайвого «Кіпішу», брали таку модель управління. Де старші командири самі брали на себе відповідальність, такі лідери призначалися виконуючими обов'язки, аж до командирів рот і окремих бойових порядків. Це правильна і вимушена практика в умовах, що склалися. Якщо призначений командуванням командир несе загрозу підрозділу або веде до поразки, лідери військового колективу повинні виправити це «непорозуміння». У бойовій обстановці це відбувається досить безболісно.

Як показує досвід бойових дій в Чечні і Сирії, окремі бойові підрозділи у великих населених пунктах і гірничо-лісистій місцевості в умовах війни з РФ в змозі

 місяцями тримати активну оборону проти значно перевищуючих чисельністю, озброєнням і ресурсами супротивника. РФ не має в своєму розпорядженні такої кількості військ, щоб тримати в щільному кільці відразу кілька великих районів оборони, при цьому ще й стримувати загрози на західному напрямку. Вони будуть змушені діяти рейдами, а дроблення сил призведе до їх уразливості проти тактики активної оборони. Активна оборона має на увазі не сидіння на місці, а утримання особливо важливих вузлів одночасно з пошуком противника і знищення його там, де є така можливість. Тобто активна розвідка, швидкий маневр, раптовість, вогневе і тактична перевага в точці зіткнення. Такими діями цілком можна загнати армію агресора в обмежені анклави, а невеликі підрозділи, які противник буде відправляти в рейди, конвої підвезення постачання, розвідгрупи та інші вразливі цілі знищувати засадами і нальотами.

Звичайно, перехід до такого роду бойових  дій покладе на автономні підрозділи цілий ряд нових завдань. В першу чергу організацію (жорстку економію) бойового постачання і інших видів постачання, організацію зв'язку і горизонтальної взаємодії з сусідами та іншими осередками оборони. Але, з огляду на, що військ противника не вистачить щільно блокувати навіть пару-трійку районів оборони, за підтримки навіть частини місцевих жителів можна буде розгорнути ситуацію на протилежну так, що наступаючі сили виявляться ізольованими, а основна територія контролюватиметься українськими бойовими групами.

З огляду на всі ці фактори, командири, які мають рішучість не дати противнику перемогти, повинні НЕ ДАТИ противнику розгромити свої підрозділи, а зберігши людей, зброю і запас боєпостачання своєчасно переміститися туди, де такий вид бойових дій стане можливим і найбільш ефективним. При цьому по можливості взаємодіючі і погоджуючи свої рішення з сусідами. У цьому тексті ми не будемо заглиблюватися в деталі і прийоми такої тактики, на цю тему є достатньо літератури, де розбирається досвід обох Чеченських війн (російською) та інших подібних ТВД (англійською), єдине, що хочеться виділити - успішні варіанти таких бойових дій характеризуються великою кількістю дрібних бойових груп, що діють в пластичній взаємодії. Мені бачиться оптимальна чисельність такої бойової групи - близько 10 бійців, але по «інсайдерській» інформації фахівці НАТО розрахували, що конкретно для російсько-української війни оптимальна чисельність автономної бойової одиниці (combat unit) - 5 бійців. Можливо, вони мають рацію. Як показує практика (і вже сучасна військова теорія) десяток таких бойових одиниць, навіть без важкого озброєння, в змозі утримувати від значно переважаючих сил противника цілий міський район. Противник може ціною істотних втрат його пройти наскрізь, але зайняти район і знищити навіть невелику частину цих груп - вкрай складно, тим більше не супербоеспособной російській армії.

КОЛИ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ ВІЙНА

Якщо розвиток подій піде за сценарієм противника, то швидко. Через два тижні після початку наступу вже прилетить який-небудь «Чемберлен» (наприклад Макрон) і за пару днів «домовиться» про те, про що «ці зрадники вже домовилися» (с). Тобто на капітуляцію на умовах переможця, прийнятних для основних європейських гравців і «партії миру» в Україні. Приблизно наступних:

- згоду на повторний референдум в Криму з визнанням його результатів;

- загальні вибори з легалізацією «політиків з ДНР / ЛНР» в присутності окупаційних військ, але під контролем міжнародних спостерігачів;

- звільнення всіх полонених (реально кого захочуть);

- передача ГТМ під «спільне управління»;

- ну і по дрібницях ...

Але якщо розвиток подій піде за сценарієм в'язкою маневреної сетецентрічной оборони, війна може затягнутися на кілька місяців (до року), а закінчиться поразкою і втечею залишків армії вторгнення за міжнародно-визнані кордони України. При цьому, не має особливого значення наскільки глибоко проникнуть наступаючі підрозділи ворога. Мабуть, чим глибше, тим швидше настане їхня поразка. Навіть змову вищого військово-політичного керівництва України (нинішнього) з Кремлем не зможе змінити такого результату, оскільки успішно воюючі бойові загони не приймуть жодної капітуляції, крім капітуляції ворога. Допускаю тільки, що Крим повернеться в Україну дещо пізніше, вже в процесі розвалу імперії.

ВИСНОВОК

Погано, гірше нікуди. Але шанси є ...

https://www.facebook.com/profile.php?id=100009262688506&hc_ref=ARS6voinC1LG32RD1Bpocj2QwU0rw2-4VFagIPzSEmGH8SKDiD8aPduHlFqozIfO91A&fref=nf

Стадность и агрессия украинцев

Что происходит в украинской политике с точки зрения эволюционной психологии.


Совместное проживание в больших сообществах является эволюционным преимуществом. Стадность помогает видам высших позвоночных животных выжить, обеспечивает обмен благами, защиту, повышает шансы для потомства. В мире людей так же, как и в животном мире, выживают не индивиды, а большие группы. Поэтому народные массы стремятся в города-миллионники. Приоритет выживания по всему миру, в любой стране принадлежит мегаполисам. Лучшие условия для выживания в Украине, безусловно, находятся в Киеве.


Но в противовес стадному инстинкту в человеческих сообществах существует и межгрупповая агрессия. Преодоление этой агрессии ради сохранения группы и выживания заставляет идти на компромиссы. Хочешь иметь привилегии сообщества, умерь свою агрессию, уступай и «играй» по правилам. Таким образом большие сообщества людей держатся вместе.


Мы, украинцы, находимся на этапе, который называется «раздрай». Внутри нашего сообщества существует разделение по языковому и национальному признаку. И хотя на первый взгляд оно не заметно — открытых острых конфликтов в повседневной жизни нет — результатом этого разделения стали аннексия Крыма и война на Донбассе. Гражданские активисты, патриоты и лжепатриоты, агрессивно настроенные граждане грызутся между собой в соцсетях и на улицах. Украинское сообщество легко сегментируется на отдельные течения, которые между собой враждуют.


Чем может быть полезным этот этап развития общества под названием «раздрай»? Это позволит нам, в конце концов, найти путь совместных действий. Судя по социологическим опросам, количество людей, которые разочарованы в «старых лицах» украинской политики, растёт. Власть выбирают консервативно настроенные граждане, остальные попросту не ходят на выборы, либо голосуют против всех. В обществе назревает колоссальный запрос на качественно новый подход в политике.


Раздрай внутри страны можно быстро свести на «нет» двумя способами.


Первый — это перенесение образа «врага» вовне. Чтобы удержать громадину СССР, использовался образ фашисткой Германии, а затем «затлевающего» Запада. В Украине с этой целью уже используется образ кремлёвского агрессора, устраивающего провокации, и образ подлого МВФ, загоняющего Украину в кредитные долги. Но эти объекты для переноса агрессии целого народа слабы и неактуальны, потому что люди инстинктивно понимают, что на самом деле причина бед не в России и не в МВФ.


Второй способ консолидации народа — объединение вокруг общей Великой Мечты. Люди быстро устают от вражды, войн, потерь. Довольно быстро общество понимает, что агрессия порождает агрессию, и никогда не приводит к счастью и не приносит благополучия. Тогда у разочарованных человеческих масс может появиться общая Цель — движение к Процветанию, построение уникального проекта в рамках целой страны. При этом врагами становятся все те, кто мешают развитию.

_______________________________________________________


Партия «5.10» определила главный приоритет — обогащение нации и создание на территории Украины самых выгодных условий для ведения бизнеса. Особый статус Украины как экономически свободной территории может трансформировать наше сообщество до неузнаваемости, как это произошло с бедной рыбацкой деревушкой Сингапур, пустыней эмирата Дубай, Америкой 18-го века.

Кто в таком случае окажется помехой для либертарианской Украины? Это класс чиновников, которые наживаются на перераспределении государственной собственности, 3500 госпредприятий, соучастии во всевозможных «схемах» совместно с измазанным в коррупции бизнесом. Это развитые страны мира с ежегодным ВВП $50 000 и более на душу населения, которые, возможно, попытаются сохранить статус-кво на экономической карте мира. И, наконец, это все те, кто поддерживает узаконенное воровство государственного аппарата через драконовские налоги, коррупционный НДС, пошлины, акцизы и сборы.

Но когда сторонники «5.10» говорят об этом, в ответ мы слышим возгласы «нам не дадут США и/или Евросоюз» и «у нас не получится». Деморализованный народ не хочет слышать даже о возможности стать богатым. Украина находится в депрессии: она ничего не хочет, ни во что не верит и ничего не делает, чтобы помочь себе выбраться из этого состояния. Единственное, чем можно помочь в этом состоянии, это продолжать повторять, что выход есть. И партия «5.10» будет это делать до хрипоты, до одури, пока, по крайней мере, 3% граждан Украины не прозреет и не увидит тех же фантастических перспектив, которые видим мы.

Balashov.com.ua


Загроза зі Сходу посилюється

Росія підвела до кордону з Україною 77 тисяч військових - Міноборони
Росія підвела до кордону з Україною 77 тисяч військових - Міноборони
05.04.2018 13:22
129
Росія зосередила на кордоні з Україною 19 батальйонних тактичних груп першого і другого ешелонів чисельністю понад 77 тисяч осіб. 

Про це заявив міністр оборони генерал армії України Степан Полторак в інтерв’ю “Урядовому кур’єру”.

“Цілком очікуване продовження агресивних дій на сході України. Більше того, існує ймовірність переростання конфлікту в повномасштабну агресію Кремля. Це правда, яка руйнує ілюзії щодо відмови Росії від окупації частини нашої території й виведення її військ у найближчій перспективі. На нашому кордоні вона зосередила 19 батальйонних тактичних груп першого і другого ешелонів чисельністю понад 77 тисяч осіб. До складу угруповання входить майже тисяча танків, 2,3 тисячі бойових машин, понад 1,1 тисячі артилерійських систем і приблизно 400 систем залпового вогню”, - сказав міністр.

Полторак підкреслив, що Російська Федерація не збирається відмовлятися від продовження збройної агресії на сході України, про що свідчить російська військова присутність в окремих районах Донецької та Луганської областей і ведення бойових дій проти ЗСУ. Зокрема, лише торік наші позиції на Сході були обстріляні понад 15 тис. разів. 

“Російське керівництво шукає шлях, щоб агресію, ним організовану, перетворити на заморожений конфлікт, а не врегулювати його. Більш того, режим Путіна ще сподівається на повернення нашої держави до так званого руского міра і відмову України від євроатлантичної інтеграції. Москва не збирається виконувати мінські угоди — це не входить у її плани, як і виведення окупаційних військ з нашої території та повернення українській стороні контролю за ділянкою українсько-російського державного кордону”, - заявив міністр оборони.

Він також наголосив, що Кремль категорично не сприймає формату миротворчої місії ООН, “діяльність якого нівелювала б вплив та владу контрольованих ним місцевих окупаційних режимів”. “Вони тримаються на багнетах двох армійських корпусів загальною чисельністю майже 40 тисяч осіб, які є невід’ємною частиною південного військового округу збройних сил Росії”, - наголосив керівник оборонного відомства. 

На його переконання, всі “мирні” ініціативи агресора є насправді “шубкою вівці” на тілі “вовка”.

Читайте також: Великоднє "перемир'я" тривало лише 10 хвилин – прес-секретар Кучми

Полторак підкреслив, що Україна й надалі підтримуватиме курс політико-дипломатичного врегулювання конфлікту на Донбасі. “Водночас ми можемо і будемо використовувати суверенне право на самооборону. Тому наша країна діятиме в межах комплексу політико-дипломатичних, санкційних та інших заходів задля відновлення територіальної цілісності України та відсічі і стримування збройної агресії РФ”, - заявив він.

Замітки євроскептика - 4



Гадаю, подібну картину показали б Франція, Італія... Союзні обов'язки то одне. А опитування показує настрої людей: другосортні члени нато мало кому цікаві.

Герої не вмирають!!!



Дивіться також http://blog.i.ua/community/997/1673430/


І що твориться в нас на Україні?


0%, 0 голосов

11%, 4 голоса

16%, 6 голосов

3%, 1 голос

29%, 11 голосов

34%, 13 голосов

5%, 2 голоса

3%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Рівно рік мину, а наче ціла вічність...

18.08.15 10:44 16-17 АВГУСТА 2014 ГОДА. 80-АЯ АЭРОМОБИЛЬНАЯ БРИГАДА ВСТУПАЕТ В БОЙ С РОССИЙСКИМИ ВОЙСКАМИ ПОД ЛУГАНСКОМ. ГИБЕЛЬ 10 УКРАИНСКИХ ВОИНОВ. КАПИТАН СУХАРЕВСКИЙ РАНЕН В БЛИЖНЕМ БОЮ С РОССИЙСКИМ ДОЗОРОМ
Год назад,13 августа украинские воины замыкают кольцо окружения вокруг Луганска - перерезана последняя линия снабжения врага - трасса на Краснодон. Штурмовые роты "Айдара" вместе с танкистами 1-ой танковой бригады штурмом берут Хрящеватое и Новосветловку. Десантники 80-ой аэромобильной бригады, усиленные минометчиками 128-ой бригады и танкистами 24-ой механизированной обеспечивают фланги операции.
3-я рота 80-ой бригады капитана Вадима Сухаревского занимает тактически важные высоты в районе села Красное южнее Луганска. Эти высоты господствуют над местностью и не позволяют противнику деблокировать трассу Краснодон - Луганск. Все атаки отрядов российских наемников "ЛНР" отбиты, противник практически прекращает обстрелы, боеприпасы перестали поступать. Падение Луганска было делом ближайшего времени. Разведка "Айдара" и 8-го полка уверенно действовала в городе, противник был деморализован.

Однако в этот момент на прорыв блокады Луганска были брошены превосходящие силы российской регулярной армии.
Рассказывает командир роты 80-ой аэромобильной бригады Вадим Сухаревский:

сухаревский

Командир роты 80-ой аэромобильной бригады Вадим Сухаревский


"Мы заняли удобную позицию на высоте, с хорошим обзором. Утром обнаружили, как из леса южнее наших позиций вышло несколько бронетранспортеров, которые начали медленно продвигаться вдоль посадки. Я обратил внимание, как передвигалась пехота - слаженно, четко, точно так, как и мы, каждое отделение двигалось за БТРом, контролировали сектора, БТРы были в одинаковом камуфляже, бойцы в одинаковой форме - это бросалось в глаза даже на дистанции. Я сразу подумал, что это россияне. Пленные российские военнослужащие нам уже ранее попадались, поэтому участие целых подразделений уже не вызвало удивления. Я принял решение накрыть их минометами. У меня была связь с батареей 120 мм минометов 128-ой горно-пехотной бригады.

Они открыли точный и плотный огонь. Меня удивило, но они почти сразу добились накрытий и близких попаданий. Сразу на двух БТРах что-то загорелось, они начали отходить в сторону леса. Пехота рассеялась. Мы скорректировали огонь, и минометчики беглым огнем прочесали лес. Там начало что-то взрываться. Однако через несколько часов противник вычислил наши позиции. И тогда на нашу высоту обрушился огневой вал.

10 моих десантников во главе с моим другом - старшим лейтенантом Иваном Пасевичем, а также один танкист, если я правильно запомнил, из 24-ой механизированной бригады, находились в укрытии. Рядом стоял танк и БТР. Один из первых пакетов "Града" пришелся прямо по их позиции. Ни танк, ни БТР, которые стояли рядом, не пострадали. Но ракета попала прямо в укрытие. В укрытии погибли все, кто там находился, кроме одного десантника, который был тяжело ранен.

Обстрел продолжался несколько часов, других потерь не было.

Пали смертью храбрых одни из самых лучших моих бойцов. Они были "контрактниками", я работал с ними не один год. Они стали моей семьей.

Не раз они шли впереди в головной походной заставе, и приняли участие в десятках боев. До этого момента с апреля 2014-го в зоне АТО в моей роте погиб только один боец. Мы прошли самые горячие точки, мы не раз вступали в ближний бой. И нам до этого везло. Но... от одного рокового "Града" под Красным погибло сразу 9 наших товарищей.

На следующий день я согласовал с командованием смену позиции - противник пристрелялся, и надо было занять новый рубеж.

Примерно в километре от нашей высоты, у развилки дорог, была еще одна интересная высотка с хорошим обзором. Утром я с тремя бойцами пошел на разведку. Солдаты всегда следят за моей экипировкой. Если я не надеваю бронежилет и каску - значит, все нормально. Если надеваю каску или бронежилет - значит, боевая готовность, не расслабляемся, а если в полном снаряжении - значит, будет жарко, и надо быть готовым ко всему. Они по мне оценивают степень опасности. Поэтому я как правило старался без крайней нужды не показывать людям, что я обеспокоен и насторожен. Нельзя все время жить в стрессе. И в это раз я надел бронежилет, но каску надевать не стал.

Мы шли скрытно, вдоль лесопосадки. И вышли на высоту, которую я хотел занять на перекрестке. Я только успел бросить один взгляд на будущую позицию. Как вдруг из лесополосы от дороги из Краснодона увидел прямо перед собой примерно в 30 метрах семь солдат в одинаковой форме и с одинаковым вооружением. Ни у нас, ни у боевиков-наемников такого единообразия снаряжения не было. Это, очевидно, были россияне - передовой дозор. Они пришли со стороны противника, шли нам навстречу вдоль своей лесополосы, и мы их тоже не заметили. Реально нам повезло. Если бы они опередили минут на пятнадцать, и поднялись на холм первыми, они смогли бы точно также нас застать врасплох. Но повезло нам - мы зашли на высоту первыми. И первыми открыли огонь. Я стоял за деревом и стрелял с колена. Противник успел сделать совсем немного выстрелов. Но в меня они успели попасть. Я получил одновременно три сильных удара в грудь. Три пули ударили по бронепластине. Но она выдержала. Мне повезло еще раз.

Все семь солдат противника лежали перед нами, они уже не были опасны.

Но в тот же момент оказалось, что у передового отряда российских солдат была группа огневой поддержки, и они хорошо координировались. Противник тотчас открыл по нам огонь из пулеметов и подствольных гранатометов.

Я не успел сменить позицию у дерева. Одна из гранат разорвалась прямо рядом со мной - и я получил серьезные ранения в ногу. Я был оглушен, но слава Богу, осколки не задели голову - я ведь был без каски. Я уже не мог идти. Хорошо, что других ребят не задело, и они меня подхватили. Противник продолжал вести плотный огонь.

Нас выручили быстрые и самостоятельные действия моего заместителя - без всяких команд за нами на выручку выехали мои БТРы. Они сосредоточенным огнем КПВТ начали прочесывать зеленку, обстрел прекратился, и они прикрыли отход. А меня смогли спокойно эвакуировать".

Они приняли на себя удар российской агрессии и пали смертью храбрых 16 августа под селом Красное, до конца верные присяге народу Украины и воинскому долгу:

старший лейтенант Иван Пасевич

старший прапорщик Назар Пеприк

сержант Артур Ли

младший сержант Игорь Добровольский

младший сержант Олег Тюриков

старший солдат Владислав Муравьев

солдат Тарас Кулеба

солдат Денис Мирчук

солдат Часовый Денис

имя воина-танкиста 24-й либо 1-й танковой бригад, который погиб вместе с десантниками, установить не удалось.

Вечная память воинам...


смерть боец

Старший лейтенант Иван Пасевич - 25 лет.

смерть боец

Старший прапорщик Назар Пеприк, 33 года.

смерть боец

Сержант Артур Ли, 30 лет.

смерть боец

Старший солдат Владислав Муравьев 20 лет.

смерть боец

Младший сержант Игорь Добровольский, 22 года.

смерть боец

Солдат Денис Часовый, 22 года.

смерть боец

Младший сержант Олег Тюриков, 23 года.

смерть боец

Солдат Денис Мирчук, 18 лет.

смерть боец

Солдат Тарас Кулеба, 21 год.

Источник:http://censor.net.ua/r348128

Герої не вмирають! Вічная память і слава! 


На 15 серпня можливо що?

Три главных сценария вторжения России в Украину: данные частной разведки США Что выберет Путин?
Артем Дехтяренко воскресенье, 21 июня 2015,
Что выберет Путин? Американские аналитики из Stratfor разбирались с какой стороны наиболее вероятно стоит ожидать "высадки российского десанта" Фото: flickr/Vlad Perminoff

В распоряжении "Апострофа" оказался новый отчет американской частной разведывательно-аналитической компании Stratfor, посвященный конфликту на Донбассе. В документе говорится, что сейчас у России есть шесть вариантов наступления на Украину (три из них - основные), целями которых могут стать не только прокладывание сухопутного коридора в Крым, но и установление связи с подконтрольным Кремлю Приднестровьем. Американские аналитики утверждают, что Москве в военном плане под силу захватить всю восточную и южную часть Украины. Впрочем, отмечают они, вряд ли Владимир Путин решится пойти на такой шаг.

Отсутствие значимых политических достижений России в украинском конфликте поставило под угрозу и ее военное положение в регионе, считают в Stratfor. "Удобный для обороны Крымский полуостров, являющийся стратегическим бастионом Кремля, стал объектом изоляции. Подконтрольные сепаратистам регионы Донбасса превратились в опухоль, требующую значительных военных инвестиций. А Москва так и не смогла добиться своей цели по созданию обороноспособных границ. Все эти факторы заставляют задуматься о том, будет ли Кремль предпринимать какие-либо военные операции по защите собственных интересов в Украине", отмечают американские разведчики.

Путь на Крым

Одним из наиболее обсуждаемых вариантов развития конфликта является прокладывание Россией сухопутного коридора в Крым. "В таком случае, подчеркивают в Stratfor, мы предполагаем, что разработчики плана наступления сделают фронт достаточно широким для того, чтобы обеспечить Крым водоснабжением из Днепра. Получается, что рубеж обороны будет проходить по реке. Это позволит установить сухопутный мост с полуостровом, а также исключить дальнейшую изоляцию Крыма".

По подсчетам аналитиков компании, России придется продвинуться вглубь Украины на 400 км и взять под контроль территорию площадью 46,620 кв км. При этом нужно будет еще построить новые оборонные рубежи общей протяженностью в 450 км, а также взять под контроль 2 млн местных жителей. "Для выполнения подобной задачи в существующих условиях России потребуется от 24 до 36 тыс. военнослужащих и от 6 до 14 дней. Чтобы удерживать оборону над захваченными территориями, учитывая возможность помощи Киеву со стороны НАТО, РФ придется выслать туда от 40 до 55 тыс. военнослужащих", говорится в документе.

Важным моментом, который должны учитывать российские разработчики плана нападения, является вопрос подавления недовольства местного населения, которое не поддерживает РФ. "А здесь оценить ситуацию намного сложнее, отмечают в Stratfor. Если люди будут настроены лояльно, то для контроля потребуется не более 4,2 тыс. военных. Если же возникнут массовые беспорядки, то эта цифра будет составлять уже 42 тыс. Впрочем, в этом регионе вряд ли стоит ожидать ожесточенного сопротивления, которое может быть в Киеве, Харькове или Днепропетровске".

Украина без Черного моря

Другой возможный сценарий российского нападения на Украину заключается в захвате всей южной части страны. Это позволит РФ не только пробить коридор в Крым, но и установить сообщение с Приднестровьем. "Украина окажется отрезанной от Черного моря, а Россия защитит свои интересы в регионе на годы вперед. Что касается цифр, то Москве фактически придется удвоить все показатели, необходимые для "сухопутного моста" в Крым: от 40 до 60 тыс. военнослужащих для продвижения вглубь Украины на 645 км и захвата территории площадью в 103,600 кв км. Это займет от 23 до 28 дней. Для обороны территории потребуется от 80 до 112 тыс. военных. А для контроля над местным населением численностью 6 млн человек от 13,2 до 120 тыс. солдат. При этом не стоит забывать и о сложностях в пересечении большой реки (Днепра. "Апостроф")", говорится в документе.

Половинчатая страна

Третьим сценарием возможного российского нападения на Украину, по версии американских разведчиков, является захват восточной части страны по линии Днепра. Река при этом будет использоваться как оборонный рубеж. "Днепр очень широкая река в большинстве мест. Вдоль ее русла немного мест для переправы, а значит, эти точки можно контролировать. Это наиболее разумный вариант для России, если она хочет пойти в наступление и подготовить хороший оборонный рубеж.

Впрочем, чтобы осуществить такую операцию, потребуется очень много сил и средств. РФ придется захватить территорию площадью в 222,740 кв км. Для этого нужно продвинуться вглубь Украины на 402 км, что потребует участия от 91 до 135 тыс. военнослужащих. Поскольку река хороший оборонный рубеж, для защиты захваченной территории потребуется приблизительно такая же сила, как и для нападения. Вместе с тем, для установления контроля над 13 млн местного населения придется задействовать от 28 до 260 тыс. человек. С учетом того, что в сухопутных войсках РФ служит около 280 тыс. военных, подобная операция потребует привлечения значительной части российской армии, а в случае ожесточенного сопротивления местного населения даже привлечения всего состава сухопутных войск может не хватить. Одним из положительных моментов операции является время ее проведения: на это потребуется всего 11-14 дней. С другой стороны, такая операция потребует масштабной мобилизации, что невозможно будет не заметить, и о чем заблаговременно узнают Европа и США", отмечается в документе.

Способов нападения много не бывает

Специалисты Stratfor считают, что, помимо вышеперечисленных сценариев, у России есть еще три варианта нападения на Украину.

Первый из них предусматривает захват только южной части Восточной Украины, что сделает оккупированные территории уязвимыми к нападению с фланга.

Второй расширение территорий так называемых ЛНР и ДНР до административных границ Луганской и Донецкой областей.

Третий, наименее вероятный по версии американских аналитиков, сценарий заключается в проведении небольших нападений вдоль всей украинско-российской границы, чтобы рассредоточить украинские вооруженные силы и понизить их концентрацию возле линии соприкосновения с сепаратистами.

"Как бы то ни было, подчеркивают в Stratfor, каждый из сценариев является выполнимым. Но все они имеют недостатки".

А что же Запад?

Очевидно, что любое решение, принятое руководством России, повлечет за собой ответную реакцию. Помимо противодействия со стороны украинских вооруженных сил, российской стороне необходимо учитывать также возможную реакцию стран Запада. "Если США и/или НАТО решат вмешаться в российско-украинский конфликт, самым быстрым способом размещения своих сил и средств станет воздушное сообщение. И хотя у союзников есть достаточно сухопутных войск, которые можно разместить в Восточной Европе и направить в Украину в случае надобности, транспортировка этих сил займет очень много времени. Кроме того, им потребуется поддержка с воздуха", говорится в документе.

"Военно-воздушные силы европейских стран находятся относительно близко к Украине, однако даже их возможности будут ограничены ввиду необходимости дозаправок. Что касается ВВС США, то у них ситуация обстоит еще хуже: сначала им необходимо перебросить силы в Восточную Европу. Конечно, у них есть несколько авиационных эскадрилий, размещенных в Европе, но их будет недостаточно для начала полномасштабной операции против российских систем противовоздушной обороны и истребителей. Придется ждать подкрепления из США. Даже при наилучшем сценарии развития событий, полное развертывание 22 истребительных эскадрилий займет 11 дней", подчеркивают аналитики компании.

В распоряжение американцев могут быть переданы 30 аэропортов в Польше, Словакии, Венгрии, Румынии и Болгарии. Кроме того, не стоит забывать о возможности размещения сил в Италии и Германии. Также возможно размещение части американских истребителей на территории Украины. "Впрочем, полагают в Stratfor, в таком случае американские самолеты будут досягаемы для российских сил". Среди прочего, при подобном развитии событий не исключено также привлечение американских авианосцев, которые, весьма вероятно, будут отправлены в Эгейское море (Конвенция Монтре запрещает нечерноморским государствам отправлять авианосцы в Черное море на срок более, чем в 21 сутки. При этом есть ограничения по тоннажу кораблей. Также суда не смогут заходить в Черное море в случае войны, в которой не принимает участия Турция "Апостроф").

"Таким образом, за время, которое потребуется США для развертывания своих сил и средств, наступательная операция России уже достигнет своих основных целей. Трудно предвидеть, что случится в результате таких действий, однако весьма вероятно, что перевес в численности и современности самолетов НАТО сыграет Альянсу на руку. Тем не менее, у обеих сторон есть серьезные преимущества и недостатки. Основное преимущество ВВС РФ они будут действовать вблизи к собственным базам, под защитой собственных систем ПВО. У НАТО самолетов больше, они современнее, и некоторые из них неподвластны российским радарам. Получив преимущество в воздухе, союзники смогут приступить к выполнению наземной операции, которая может нейтрализовать все предыдущие успехи России", говорится в документе.

Чего следует ожидать?

"Помимо геополитических достижений, которых может добиться Россия, приступив к реализации сценариев нападения на Украину, руководству РФ следует также учитывать последствия масштабного вмешательства в конфликт со стороны США или НАТО. Это вмешательство обречет РФ на провал. Впрочем, актуальным остается вопрос: захочет ли Запад вмешиваться? У США и НАТО нет обязательств по защите Украины в случае открытого нападения России. В самом деле, более вероятным кажется вариант, когда НАТО не будет непосредственно вмешиваться в конфликт. Запад может ввести новые санкции, которые поставят российскую экономику на колени", прогнозируют в Stratfor.

Вместе с тем, полагают аналитики компании, несмотря на то, что Россия действительно может реализовать любой из вышеперечисленных планов вторжения, у Москвы не будет никаких гарантий итогового успеха.

"Даже если Запад не будет принимать непосредственного участия в боевых действиях, он все равно сможет взять оставшиеся части Украины под свою опеку, что нивелирует попытки Кремля сделать Украину буферной зоной. Кроме того, в отношении РФ будут введены более жесткие санкции. А если Россия считает своим приоритетом восстановление экономики, руководство страны будет вынуждено искать способы ослабления ограничительных мер. Очевидно, что для этого нужно будет смягчить свою позицию по Украине", резюмировали в Stratfor.

Артем Дехтяренко

Готовність до бою найвищого рівня

Заступник керівника АТО: Готовність НЗФ наступати залежить від нашої спроможності стримати та відбити агресію

Cергій Галушко-1

Учора, 6 травня 2015 року в Антикризовому медіа-центрі у місті Краматорськ відбувся спільний брифінг для журналістів за участю представників штабу Антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях, Міністерства інформаційної політики України та Донецької обласної військово-цивільної адміністрації
Даний захід проводиться з метою більш тісної взаємодії між співробітництвом військових, журналістів а також ініціативних територіальних місцевих громад з пропозицією консолідувати та посилити інформування суспільства про ситуацію в даному регіоні.

Під час брифінгу полковник Сергій Галушко проінформував присутніх журналістів з центральних та регіональних ЗМІ присутніх гостей про ситуацію у зоні АТО.
За його словами незважаючи на умови припинення вогню, незаконні озброєнні формування ведуть обстріли зразками озброєння, яка за умовами Мінської угоди, мала бути відведеною із зони конфлікту. Крім постачання людських ресурсів, після підписання Мінських угод українською розвідкою фіксується продовження постачання техніки бойовикам із Росії. Зокрема, він зазначив, що за невеликим винятком щодня спостерігається десятки обстрілів українських позицій.

Заступник керівника АТО на території Донецької та Луганської областей полковник Сергій Галушко також наголосив на можливості дестабілізації ситуації в українських містах напередодні та під час травневих свят. Противник намагається використати 9 травня в своїх інтересах. Але незважаючи на це, люди в регіоні в цілому на нашому боці та готові робити все, щоб унеможливити провокації.

Щодо, власне, наступу незаконних озброєних формувань на українські позиції, підчас свят чи то після них полковник Сергій Галушко зазначив, що їхня готовність наступати залежатиме не скільки від наближення 9 травня, скільки від нашої чіткої готовності та спроможності стримати та відбити агресію.

Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая