хочу сюда!
 

Юлия

36 лет, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 38-45 лет

Заметки с меткой «зустріч»

Зустріч Путіна і Трампа

Зустріч любителя цілувати дітей у животик та обожнювача московських проституток ФСБ

.

Історична подія: Україна і НАТО зближуються

Історична подія: Столтенберг прокоментував зустріч з міністром Полтораком і перспективи України
Відправити на пошту
 

Генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг підтвердив відкритість НАТО до вступу нових членів.

Історична подія: Столтенберг прокоментував зустріч з міністром Полтораком і перспективи України

Так у Брюсселі на зустрічі з міністром оборони України Степаном ПолторакомСтолтенберг відповів на запитання щодо перспектив вступу України до оборонного союзу, інформує Економічні новини.

Історична подія: Столтенберг прокоментував зустріч з міністром Полтораком і перспективи України

«Принцип відчинених дверей, один з основних принципів НАТО, є актуальним як для України, так і для інших країн. Вважаю історичною подією, що в новій будівлі штаб-квартири альянсу я першим міністром з країн-партнерів приймаю міністра оборони України Степана Полторака», – сказав голова НАТО.

Читайте: Полторак: Чи чекає на українців нова хвиля мобілізації

Під час зустрічі Полторак поінформував Столтенберга про особливості військово-політичної ситуації в Україні, а також розповів про реформи в українському оборонному відомстві.

«Ми усвідомлюємо, що майбутнє української держави нерозривно пов’язано з членством у системі колективної безпеки й оборони НАТО. Попри складну ситуацію на сході України, наш внесок в операції альянсу буде збережено та нарощено», – цитує слова міністра оборонне відомство України.

Поїзд прибуває до перону...

Вокзал... Часто саме цим місцем часто закінчується мирне життя у різних містах України. Втім, хвалити Бога, для багатьох ним же за певний час воно починається знову.



І мова зараз піде про тих хлопців, хто повертається додому, за великим рахунком, у нікуди. Таких, на жаль, чимало. Їх ніхто не зустріне, ніхто не подарує їм квітів, не затисне в обіймах, не прошепоче на вушко "все гаразд, усе позаду, тепер ти вдома, з нами"... Сказати, що це відчуття жахливе, огидне, що воно спустошує тебе чи не більше за сотню-дві ночей без сну означає не сказати геть нічого.

Перон вокзалу "Київ-Пасажирський", зимовий ранок. Потяг прибуває до перону. Боєць у латаній-перелатаній формі виходить із вагону й роззирається, закурюючи цигарку відточеним до автоматизму рухом. Він геть не розуміє, що діється навколо! Там кудись побіг високий чорнявий чувак у дорогому пальті, супутньо лементуючи на когось у слухавку; десь із іншого боку двоє безтурботних хлопців років по двадцять примудряються грати на гітарі навіть у мороз (зігріваються, напевно, он тією пляшкою "Міцного" під ногами); щось гуде, улюлюкає, шипить, кряхтить, дзвенить - купа незрозумілих звуків одразу.

Хлопця ніхто не зустрічає. Він за звичкою ховає запалену цигарку в долоні ("Снайпер стріляє на третю затяжку, а хороший снайпер - на другу!", - любив повторювати нині покійний комбат) та простує до бетонного парапету трошки повіддаль, сідає на нього і сидить. Сидить годину, дві, три, тупо цмалячи цигарки одну за однією. Йому нікуди поспішати...

За логікою, тут мало б початися мирне життя: назустріч йому кинулася б кохана, розцілувала б, омила його брудну форму своїми теплими слізьми, одначе логіки тут немає, пане. Вона відсутня. Ось і лишається - курити, курити, курити.

Але він не просто так сидить. У ці миті в душі відбувається справжня війна, причому за жорстокістю вона нічим не поступається тій, із якої він нещодавно повернувся. 

Одна частина бійця над усе хоче купити квиток на Костянтинівку, звідки будь-яким прийнятним чином аж до "піду пішки, якщо нічого не знайду" повернутися на фронт і далі мочити дурноголову іноземну наволоч, котра зазіхнула на його землю та народ. 

Інша його частина рветься бити морди людей довкола тільки за те, що вони не пережили того, чого довелося сповна хапанути йому, за те, що ті дозволяють собі усміхатися, радіти, планувати котрісь свята, дорогі відпустки за кордоном, гучну пиятику в ресторанах-клубах і так далі. 

Врешті, третя частина зараз переживає найгірше з почуттів, які взагалі бувають у житті - самотність. Іще й таку, що хочеться завити вовком, розплакатися, бити кулаками цей довбаний бетонний парапет аж до крові, та йому ж не можна. Він боєць! Він звик ховати емоції!

Ви читали у новинах, як демобілізовані воїни, котрі демонстрували на передових позиціях справжній героїзм і жагу до життя, за кілька місяців після повернення додому підривали себе на гранаті або стріляли в скроню? В цьому, пані й панове, є величезна частина вини нашого суспільства. Можливо, якби до цього бійця, що триклятих п'ять годин поспіль сидів на вокзалі "Київ-Пасажирський" підійшла якась дівчина і просто подякувала йому, простягнувши яблуко, він ніколи б і нізащо так не вчинив! 

Однак уже пізно.

Потяг пішов.

Sometimes I Feel Like Screaming - Deep Purple

While you were out...                    Поки мене не було,
the message says                        як свідчить записка,
You left a number                          ти переказала якийсь номер,
and I tried to call                            і я взявся дзвонити.
But they wrote it down                   Та його записали
in a perfect Spanish scrawl            абсолютно нерозбірливо,
in a perfect Spanish scrawl            справжніми іспанськими карлючками.

Yet again                                        Вкотре
I'm missing you                               не застаю тебе...
King size bed                                 Величезне ліжко
in a hotel someplace                       в готелі "Десь".
I hear your name                             Вчувається твоє ім'я,
I see your face                                ввижається твоє лице,
I see your face                                мариться твоя постать.

The back street dolls                     Принцеси міських околиць,
and the side door jonnies               вифранчені лорди підворіть,
The wide eyed boys                       наївні хлопчики
with their bags full of money           з повними валізами грошей,
Back in the alley                           знов чалапають, спираючись об стіни
going bang to the wall                    глухих провулків,
Tied to the tail                               завершуючи опівнічне паломництво
of a midnight crawl                        по барах та нічних клубах...
Heaven wouldn't be                        Небеса не були б такі величні,
so high I know                                я впевнений,
if the times gone by                        якби прожиті години  
hadn't been so low                          не були такими нікчемними.
The best laid plans                         Найкращі плани летять шкереберть,
come apart at the seams                руйнуючи
and shatter all my dreams               всі мої сподівання.

Sometimes I feel like...                    Часом я відчуваю щось схоже на...
Screaming                                      Пронизливе волання...
close my eyes                                Не бачити б цього всього...
It's time like this                              Такий випадок, як цей...
my head goes down                        Голова опускається...
and the only thing I know                  І єдине, що лишається в пам'яті,
is the name of this town                   це назва того міста.
is the name of this town                   Лиш назва того міста...

Yet again                                        Ще раз
I'm missing you                               прогавив тебе...
won't be long                                   Незабаром
O' coming home                              повертаюся додому.
Until that distant time                       І до того далекого моменту повернення,
I'll be moving on                               я не зупинятимусь,
I'll be moving on                               а все йтиму і йтиму далі.

                                                                      11.07.2016

Cлухати

Перший погляд

Народ, на що ви звертаєте увагу при першій зустрічі з людиною? Особисто я чомусь на взуття, при чому це виходить само самою)

Холодний сніг поверх трави…

                         

                         Холодний сніг поверх трави…                         

Коли зустрінемось з тобою.

Притиснусь, прагнучи любові,

Й почую: "Викинь з голови!.."

 

А я не викину, хоч ріж…

Твоє я пеститиму тіло,

Щоб ти відчула, як ти мила,

А ти вдавай неначе спиш…

 

Рука блукатиме моя:

Грудей торкнувши, дійде лона…

Так-так, я знаю: безсоромник!

І – сексуальний маніяк!..

 

Іще хоч тричі повтори.

І я погоджуся з тобою.

Притиснусь, прагнучи любові

В четвер ранкової пори:

 

Не дотягну до свят отих!..

Ще бозна де той відпочинок

Так сталось: що ж тепер удієш,

Коли бажання не спинить?!

 

Все сам і сам – хоч вовком вий!

А ти з роботи й на роботу.

А за вікно погляну – що там:

Холодний сніг поверх трави.

 

Невже і справді це про нас?

Та не повірю я ніколи!

"Іди – до мене!" Чий це голос?

Ти – просто диво! Я це знав!

 

Отак іще... та ще озвись,

Щоб і весна тебе почула.

І щоб розтав коли зустрінемсь

Холодний сніг поверх трави! 


Погляд у метро

Обери мене!
Зупинись на мить.
Пропусти зупинку де б ми розішлись.
Нехай двері стиснуться, як наші серця!
Їдемо зі мною до кінця! 

Починати діяти потрібно вже

Почув від цікавою людини цікаву думку: даремно ми не дали перемогти Януковичу у 2004. Цікаво було б почути огрунтування такого погляду у минуле, тому що я більше дотримуюсь погляду: добре так, як є, хоча хотілось би кращого. Тобто в загальному плані динаміка розвитку суспільства в Україні як поступ від "зони і її зеків" до громадського співжиття вільних людей - мене влаштовує, особливо у порівнянні з країнами-братами по нещастю перебування в СРСР.
В котре переконуюсь, що живе безпосереднє спілкування значно продуктивніше і динамічніше за спілкування в Неті, але водночас воно чисто енергетичне і мало що лишає фіксованого. До того ж спроба фіксувати розмову навіть пост-фактум виглядало б як суцільний сумбур фраз і думок. Описати важко, а не записати означає знищити, бо найперше правило журналістики звучить так: якщо відбулась подія, але про неї ніхто не дізнався - значить події не було.
Найголовнішим в цій ознайомчій зустрічі було те, що дві діаметрально протилежні за своєю генезою, а саме: літератор-демагог та інженер-прагматик, - і знайшли повне порозуміння в головних позиціях сучасного державницького стану в Україні:
1. Двадцять років українське суспільство зріло-визрівало і зараз настає слушна година для... Для всього, тож від нас простих-непростих громадян України тепер залежить, чи ці зміни будуть позитивні чи деструктивні щодо процесу створення громадянського правового і справедливого суспільства в Україні.
2. Ринкова економіка в Україні називається "тіньовою економікою", яка і є головною потугою в майбутньому, а головним завданням є збільшення максимально отої тіньової економіки, щоб можна було без шкоди для держави і людей знищити нікому не потрібну деградовану надбудову державної економіки разом з її анти-анти-анти... державним бюрократичним апаратом.
3. Максимально спрямовувати зусилля на соціальне примирення різних верств в Україні, а не на конфронтацію. І багаті, і бідні, і середні, і службовці, і приватні бізнесмени,і навіть депутати - це все наші люди, громадяни України, а тому нам краще домовлятись про умови нормального співжиття, аніж вишукувати гарної ворожнечі. Зміст простий: багаті не повинні платити за бідних, чим нас постійно спокушають, а багаті повинні допомагати бідним перестати бути бідними! Звичайно що при цьому багаті вже не будуть такими аж багатими, але вони залишаться живими, що, погодьтесь, вартує часткових жертв.

Це основні напрямки, а узагальненим було рішення робити регулярно подібні зустрічі зацікавлених людей для обміну думок і вироблення чітких постулатів та керунків щодо співдії на майбутнє.
Як літератор, я б обіграв зміст нашої розмови таким чином: був час, коли Слово і було Ділом, але вже надійшов час, коли Слово є початком Діла, щоб по часі Слово постало за результатом Діла.
В Україні вже є багато людей, які беруться до діла самотужки на всласний розсуд і їх вже не зупинити, що і добре. Просто варто скоординувати наші зусилля, щоб не плутати справи одне одному. Так я думаю, тому вважаю за потрібне робити подібні до нашої зустрічі-наради в доброму товарствві добрих людей задля доброї справи.


Богдан Гордасевич
Львів-Рясне

Київ

Завтра буду в Києві.

Хто хоче зустрітись - дзвоніть. Я на зв'язку.

Телефони 099-075-05-07, 063-158-76-86.

Думи про однокласників

Оце знайшли мене однокласники на однойменноми сайті і запрошують на зустріч випускників у наступну суботу. З одного боку наче цікаво побачитися, а з іншого трохи боязко. Бо я практично ні з ким не бачився з випускного. А пройшло вже без малого 15 років. Зараз в пам"яті можу відтворити список прізвищ за алфавітом, до букви М точно (а це 10 чоловік), а далі можу когось і пропустити (всього нас було 26, хоч іноді хтось приходив на певний час, хтось вибував)... Клас у нас був дружний, але всі якось розбіглися після 9-го класу по технікумах, ліцеях і інших школах. Телефонів тоді навіть домашніх не було стільки, а до мобільних ще прогрес не дійшов, тож якось розгубилися всі. Можливо, хто жив десь поряд і пересікався, а я за ці роки бачився лише з 2-ма хлопцями кілька разів. Тож цікаво чи пізнаю я решту однокласків, а тим паче однокласниць? Яка їх доля? Чим займаються? Бо розійшлися ми практично дітьми, а далі у кожного був свій шлях. Чи цікаво буде спілкуватися з ними? З тих пір з"явилося багато друзів з університету, знайомі на роботі. Школа і спогади про неї поступилися новим людям, об"єктам, емоціям... Думаю це буде бурний потік інформації, як нової, так спогадів.
Ну, що ж... побачимо!
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая