Замітки турчинов

Замітки з міткою «турчинов»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

Владислав Дрегер: как рейдер рейдеру глаза выклевывал. ЧАСТЬ 1

11.06.21, 12:13
биография, владислав дрегер, досье, компромат, рейдер, турчинов

В списке украинских рейдеров он занимает почетное место «второго после Корбана». Но хотя Влад Дрегер уступает ему в размерах отжатых и захваченных предприятий, он заметно превосходит его в цинизме и подлости, которые регулярно проявлял даже по отношению к своим же компаньонам. Выходцы из кровавой ОПГ «17-й участок» вот уже несколько лет строят друг другу козни, а теперь еще и финансируют сепаратистов своими налогами, имея высоких покровителей как в Киеве, так и в Донецке.

Под крышей «17-го участка»
Дрегер Владислав Олегович 3 февраля 1973 года в Славянске - тогда еще мало кому известном провинциальном городке Донецкой области. После окончания средней школы он поступил в Краматорский индустриальный институт (ныне – Донбасская машиностроительная академия), который окончил в 1996 году по специальности «экономика управления». А затем, если верить его автобиографии, Владислав Дрегер пошел работать в налоговую инспекцию Славянска, где всего за год дорос до начальника юридического отдела. Но ещё через год Дрегер по какой-то причине бросил работу в столь хлебном ведомстве, и перевелся на Славянский масложировой комбинат, заместителем директора по правовой работе.
Столь успешная карьера молодого выпускника объяснялась его близостью к краматорской ОПГ «17-й участок». Подробней об этой группировке, печально известной причастностью к убийству журналиста Игоря Александрова, Skelet.Info рассказывал в материале о Максиме Ефимове. Нынешний депутат Блока Петра Порошенко, Ефимов в молодости «тусовался» с лидерами «17-го участка», и до сих пор сохранил близкие отношения с некоторыми из них. Знал Ефимов и Дрегера, хотя о связи друг с другом ни один из них никогда не распространялся. Ведь у них были такие общие и очень близкие знакомые, как Дмитрий Герман и Александр Рыбак: первый возглавлял в ОПГ «бригаду киллеров», а второй являлся криминальным бизнесменом, который занимался вкладыванием кровавых денег «17-го участка» в теневой и легальный бизнес. Это Рыбак, Герман и примкнувший к ним Константин Яворовский (бывший работник МВД) устроили в 1998-м году в ОПГ кровавый переворот, устранив его прежних лидеров Яковенко и Ермакова. И именно попытка обнародования этой информации стоило жизни Игорю Александрову.

Так вот, уже на момент окончания института, Владислав Дрегер был хорошо знаком со многими «авторитетами» из ОПГ «17-й участок». Именно эти знакомства помогли Дрегеру начать стремительную карьеру в налоговой инспекции, которая уже через год внезапно прервалась. Видимо, он зашел далеко за черту закона, оказывая своим знакомым необходимые услуги. Но криминальные друзья не оставили Дрегера, напротив – после этого перед ним открылись перспективы большого бизнеса. И ввел его туда Александр Рыбак.

Рыбак контролировал бизнес через предприятия ЗАО «УкрЛига» (офис располагался в Славянске) и ООО «Донбасс-Лига», и вот как раз в «УкрЛигу» и был взят на работу молодой юрист Влад Дрегер. Сферой его деятельности были корпоративные права, скупка ценных бумаг, манипуляции с акциями, рейдерский захват предприятий. Свои гонорары Дрегер отрабатывал на 120%: сообщалось, что с его помощью Рыбак «прихватизировал» несколько крупных предприятий, в том числе ОАО «АИЗ-Энергия», объединявшее три завода, являвшихся крупнейшими украинскими производителями изоляторов и арматуры для ЛЭП.

И вот там, работая на ОПГ «17-й участок», Дрегер познакомился и сблизился со своим будущим бизнес-партнером Сергеем Белогородским. По словам самого Дрегера, уроженец Нижнего Тагила (Россия) Сергей Белогородский прибыл в Украину в начале 90-х, якобы спасаясь от призыва в армию, и пересек границу на велосипеде, без паспорта. По информации других источников Skelet.Info, Белогородский был связан с московской ОПГ «Солнцевские» и скрывался от уголовного преследования. В Украине этот «беженец» сразу же был подобран и обогрет местной «братвой»: ему сделали паспорт и устроили работать агентом по снабжению в ООО «Донбасс-Лига», а затем коммерческим директором в одно из предприятий ЗАО «УКрЛига».

Расследование убийства Яковенко и Ермакова заставили сбежать в Европу их непосредственного ликвидатора Дмитрия Германа, а последующее за этим убийство Игоря Александрова вынудило «сделать ноги» и Рыбака – который после был арестован и в 2006 году и признан заказчиком преступления. Суд постановил конфисковать всё его имущество, однако к тому времени активы «УкрЛиги» и «Донбасс-Лиги» уже были растащены бывшими подручными Рыбака – в том числе Дрегером и Белогородским. Благодаря тому, что в ОПГ «17-й участок» вновь поменялись лидеры, а сама группировка оказалась под пристальным вниманием правоохранительных органов и СМИ, компаньоны Дрегер и Белогородский сумели «скрысить» часть капитала Рыбка и уйти «в свободное плавание» (перебравшись в Донецк) без необходимости объяснения с «братвой». Впрочем, источники Skelet.Info сообщали, что их связь с ОПГ (существующей и поныне) не оборвалась, и Дрегер еще долго сохранял кое-какие «деловые контакты» со своими старыми знакомыми. В том числе и для решения «щекотливых вопросов» - попросту говоря, пользовался услугами бандитов. Говорят, что выходцы из «17-го участка» есть и среди его многочисленных телохранителей.

Короли рейдеров

Наличие за спиной нескольких мрачных личностей было просто необходимо Владиславу Дрегеру, поскольку он решил продолжать и развивать дело, к которому его приобщил Александр Рыбак – рейдерский захват предприятий. Только благодаря этому методу Дрегер сумел выбиться в мультимиллионеры и войти в число довольно крупных бизнесменов Донбасса (конечно, уровнем ниже Ахметова и Таруты).

Перебравшийся в Донецк, Дрегер учредил ООО «Тяжелое машиностроение», а уже начиная с 2001 года начал прибирать к рукам ОАО завод «Коксохимоборудование» (ЗКХО). Его окончательный захват Дрегером и Белогородским датируется 2005 годом, а уже в 2006-м сообщалось, что компаньоны разделили предприятие между собою следующим образом: Белогородский получил контрольный пакет акций, а Дрегер оставил себе 12%. Как в случаи с их другими совместными активами, впоследствии за контроль над ЗКХО между ними вспыхнет жестокая война.

Очень громкой и скандальной была история с захватом, а потом разделом «ДОПАС» - Донецким областным предприятием автобусных станций. Это предприятие возникло еще в УССР, тогда оно объединяло свыше 80 автобусных станций. В 90-е оно было приватизировано трудовым коллективом, с созданием ОАО «ДОПАС», контрольный пакет которого быстро сосредоточился в руках начальства. Но и они не удержали его, когда в 2003 году «ДОПАС» атаковали Дрегер и Белородский. Предприятие было захвачено ими по двойной схеме. Сначала у главных акционеров предприятия (Коновалова В.Л., Соловей Л.А., Арестова Н.Л., Литвиненко В.Ю. и Бородинова Л.В.) были буквально украдены их акации. Кража состоялась путем подделки подписей на поручениях о реализации акций, а участвовали в этой криминальной афере днепропетровская Дилерская контора «Укринвест», киевский Инвестиционный фонд «КООП-Инвест» и донецкое ЗАО «Регистратор». Затем акции через подставных лиц (бомжей) перешли в руки Дрегера и Белогородского, а те устроили «левое» собрание акционеров (себя и своих людей), после чего имущество ОАО «ДОПАС» перешло к созданному Дрегером и Белогородским ООО «ДОПАС» (в 2009 ставшим ЧАО «ДОПАС»). В данном предприятии контрольный пакет остался за Дрегером, а Белогородский стал миноритарием.

Нужно заметить, что по факту присвоения акций в 2003 году Донецкой областной прокуратурой было возбуждено уголовное дело №67-1072, которое успешно «провисело» до 2007 года и было закрыто следователем МВД Анной Коваль.

На этом Дрегер не остановился, и в следующие годы путем рейдерских захватов присоединил к «ДОПАС» предприятия ОАО «Донецкавтотранс», несколько АТП (в Константиновке, Артемовске, Снежном и Торезе), поглощал отдельные автостанции и мелкие предприятия-перевозчики, постепенно монополизируя рынок автобусных перевозок в Донецкой области. Его автотранспортная империя стремительно расширялась, в ней появились: «Транспортный союз Донбасса», «Авто-экспресс», ООО «Магистраль-2003», ООО «Автовокзалы Донбасса», ООО «Донецкие вокзалы», «Донбассавтосервис», ООО «Север-Авто» и др. Столь удачливый бизнес выходца из Славянска в вотчине «донецких» объяснялся тем, что в число компаньонов Дрегера вошел Алимжан Идяятович Бахтеев – супруг Татьяны Бахтеевой, которая в свою очередь была «другом семьи» Жигана Такташева (работала вместе с его женой) и близкой знакомой таких фигур, как Ахать Брагин, Ринат Ахметов, Геннадий Узбек. Таким образом, пропуском на территорию Донецка для Дрегера стало трудоустройство Алимжана Бахтеева (он числился на некой должности в «ДОПАС») и некая схема, отстегивающая часть прибыли семейству Бахтеевых и Такташевых. Сообщалось, что частью этой схемы была монополия на заправку всего автотранспорта, контролируемого фирмами Дрегера, на заправках «УНТ-Восток» - принадлежавшим структурам, связанных с семьями Такташевых, Бахтеевых и Валитовых, бизнесменами Игорем Филиппенко, Андреем Адамовским и Николаем Гавриленко (нынешний глава «Укртранснафты»).

Николай Гавриленко

Дрегер не только захватывал автостанции и автопредприятия, но и безжалостно драл три шкуры с пассажиров и с других перевозчиках, работавших на автобусных маршрутах в Донецкой области. В частности, в стоимость билетов он включал 20% «станционного сбора» + 10% стоимость неких услуг, якобы оказываемых «ДОПАС» перевозчикам (на самом деле никаких услуг не было). В итоге билеты на межобластные рейсы, продаваемые в Донецке, оказывались на 20-30% дороже билетов, продаваемых на обратные рейсы в Полтаве или Харькове. В 2009 году это стало поводом, по которому Генпрокуратуру отправила замечание по работе «ДОПАС» председателю Донецкой ОГА Владимиру Логвиненко. Однако тогда Дрегер легко выпутался из ситуации, обратившись к своей покровительнице Татьяне Бахтеевой.

ПРОДОЛЖЕНИЕ

Коментарі: 0

БезЛица

У нас намає більше часу!

10.09.20, 14:04
турчинов

У НАС НЕМАЄ БІЛЬШЕ ЧАСУ!

Олександр Турчинов

Зупинити злочин!

Після того, як російсько-терористичні угруповання черговий раз безкарно обстріляли українські позиції, вбили та поранили наших бійців, не отримавши адекватної відповіді, нікчемні маріонетки Кремля дозволили собі висувати абсурдні “ультиматуми” та погрози.

Українська влада, замість того, щоб поставити на місце знахабнілих злочинців, через представників президента в ТКГ принизливо запропонували їм “проінспектувати наші позиції".

Більшого злочину та національного приниження, ніж дозволити “перевіряти” наших військових тим, хто їх вбиває, хто сьомий рік поспіль веде проти нас війну, руйнує наші міста і села, знущається над нашими громадянами, годі й уявити собі.

Будь-який військовий злочинець, що з’явиться в зоні відповідальності Об’єднаних сил, відповідно до чинного законодавства повинен бути знищений або затриманий.

Ані Зеленський, ані його представники в ТКГ, ані підпорядковані йому силовики не мають права перекреслювати норми Конституції та українського законодавства, руйнувати основи національної безпеки, відкривати для ворога наші позиції та принижувати захисників країни.

Замість твердої відповіді агресору та захисту української землі, чинна влада, ховаючись за розмови про «мир», нав‘язує нам повзучу капітуляцію. Це неприпустимо і повинно бути зупинено!

Я звертаюся до всіх патріотів України. У нас немає більше часу на з’ясування стосунків і пустопорожню балаканину. Прийшов час, об’єднавшись, зупинити руйнацію та приниження країни!

Коментарі: 21

Богдан Бо

Олександр Турчинов про таємниці та погрози

У лютому 2014 р. Олександр Турчинов рішенням Верховної Ради України набув диктаторських повноважень, обійнявши всі найвищі посади в Державі: голови ВРУ, в.о. Президента України, в.о. прем'єр-міністра України, в.о. Генпрокурора України і все інше: в.о. головнокомандувач ЗСУ і в.о. МВСУ - усе належало Турчинову, що він гідно виконав і врятував фактично Україну від повного розвалу, хаосу, окупації РФ так званої "Новоросії" тощо. Людина не зациклилась на цій владі задля себе, як робили багато хто на його місці, а ось їде спокійно як звичайна нормальна людина. Оце - Людина!

"Я думав, що мене розстріляють": Олександр Турчинов про таємниці та погрози | "Гончаренко рулить"

Коментарі: 2

Богдан Бо

Турчинов Олександр Валентинович - БІОГРАФІЯ

БІОГРАФІЯ

Турчинов Олександр Валентинович

Доктор економічних наук, професор, член Національної спілки письменників України.

Народився 31 березня 1964 року в м. Дніпропетровську.

1981-1986 рік - навчання в Дніпропетровському металургійному інституті.

Трудовий шлях розпочав на комбінаті «Криворіжсталь», де працював вальцювальником та майстром виробництва.

У 1990–1991 роках — головний редактор Українського відділення інформаційного агентства «ІМА-прес».

У 1991 році очолює Інститут міжнародних зв'язків, економіки, політики і права

У 1992 р. працював Головою комітету Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

У 1993 р. призначений радником Прем’єр-міністра України з економічних питань. Працював над проблемами боротьби з тіньовою економікою та корупцією.

У 1994-1998 роках займався науковою та викладацькою роботою, захистив кандидатську та докторську дисертації. Очолював Інститут економічних реформ, працював завідувачем лабораторії дослідження тіньової економіки Національної академії наук України, професором Київського національного економічного університету. Одним із перших в Україні проводив фундаментальні дослідження тіньового сектору економіки.

1998 року був обраний народним депутатом України. Працював головою Комітету з питань бюджету Верховної Ради України та очолював парламентську фракцію «ВО «Батьківщина». Виступив автором кардинальної бюджетної реформи та Бюджетного кодексу України. Саме в цей час в Україні розпочинається стабільне зростання пенсій та заробітних плат.

У 2002 році вдруге обраний народним депутатом України. Олександр Турчинов, як один із лідерів демократичної опозиції до президента Леоніда Кучми, координує акції протесту «Повстань, Україна!». За вказівкою влади, ГПУ декілька разів вносить подання до парламенту щодо його арешту за опозиційну діяльність.

У 2004 році - один з лідерів Помаранчевої революції. Саме Олександр Турчинов очолив виконком Комітету національного порятунку, що забезпечував координацію акцій громадянського протесту.

У 2005 році очолив Службу безпеки України. Голова СБУ Олександр Турчинов вперше в Україні ініціював розслідування діяльності газової мафії та корупції вищих посадових осіб в Україні. Відмовившись виконати вимогу президента України щодо припинення розслідування Службою безпеки зловживань, пов’язаних з оточенням Глави держави, подав у відставку.

Влітку 2007 року Олександра Турчинова було призначено першим заступником Секретаря Ради національної безпеки та оборони України. На цій посаді він координував роботу силових структур та забезпечив припинення ескалації конфлікту, не допустивши, громадянського протистояння в країні, сприяв організації та проведенню дострокових демократичних виборів до парламенту. В результаті цих виборів демократичні сили перемогли правлячу Партію регіонів на чолі із прем‘єр-міністром Віктором Януковичем та сформували демократичну коаліцію.

У вересні 2007 року на дострокових парламентських виборах Олександра Турчинова обрано народним депутатом України.

З грудня 2007 по березень 2010 року працював в Уряді на посаді Першого Віце-прем’єр-міністра України.

З березня 2010 - один із лідерів опозиції до режиму президента Віктора Януковича, який незаконно змінив Конституцію, узурпувавши владу в країні. Після ув'язнення Юлії Тимошенко - лідера ВО "Батьківщина", найбільшої опозиційної партії того часу, - взяв на себе керівництво партією та забезпечив об‘єднавчий процес опозиційних сил.

У жовтні 2012 року був знову обраний до Парламенту.

З листопада 2013 по лютий 2014 року один з лідерів Революції гідності, очолював Штаб національного спротиву, що координував протестні акції на Майдані та по всій країні.

22 лютого 2014 року після падіння режиму Януковича обраний на посаду Голови Верховної Ради України. У зв'язку із самоусуненням президента Віктора Януковича від виконання своїх обов'язків, парламент поклав на Олександра Турчинова виконання обов'язків президента України та Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України. На цій посаді він забезпечив повернення до демократичної Конституції, відновив систему виконавчої влади в центрі та в регіонах, забезпечив відродження фактично знищеного попередниками потенціалу Збройних Сил України, створив Національну гвардію України, забезпечив створення дієвої оборони країни, яка дозволила протидіяти агресору. Забезпечив проведення чесних та прозорих президентських виборів.

У листопаді 2014 після позачергових виборів до Верховної Ради України обраний народним депутатом України.

У грудні 2014 року Указом Президента України призначений на посаду Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

На посаді секретаря РНБО забезпечує зміцнення оборони та безпеки країни. Почав відродження українського оборонного-промислового комплексу. Координує стратегічні оборонні програми, зокрема, програми відновлення ракетного потенціалу країни.

Окрім того Олександр Турчинов забезпечує координацію реформування сектору безпеки і оборони України. Завдяки його зусиллям та наполегливості ухвалено нову Стратегію національної безпеки України, Воєнну доктрину України, Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України, Стратегію кібербезпеки України, затверджено Стратегічний оборонний бюлетень України, Концепцію реформування та подальшого розвитку системи управління державою в умовах надзвичайного стану і в особливий період, Концепцію забезпечення контррозвідувального режиму в Україні, Концепцію інформаційної безпеки України тощо. За його ініціативою було розроблено Закон “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях” за яким Антитерористичну операцію під керівництвом СБУ на Донбасі змінила Операція Об'єднаних сил під керівництвом Генерального штабу, а також було визнано Росію агресором і окупантом.

Всупереч шаленому спротиву він сприяв поверненню в бюджет країни награбованих Януковичем мільярдів задля забезпечення потреб української армії.

Під його керівництвом був створений Головний Ситуаційний центр України при РНБО та мережа ситуаційних центрів органів сектору безпеки і оборони, а також центральних і місцевих органів виконавчої влади.

В умовах інформаційної та кібернетичної агресії очолив Національний координаційний центр кібербезпеки, який за короткий термін спромігся забезпечити безпеку державних інформаційних ресурсів та побудувати систему активної протидії кіберзагрозам.

Олександр Турчинов - один з найпослідовніших українських політиків, які займають позицію і витримують її, називаючи речі своїми іменами, критикуючи неефективних керівників силових структур та забезпечуючи підтримку молодих та перспективних офіцерів.

Для чіткого аналізу ситуації з питань безпеки і оборони нашої держави, він часто буває на фронті, в тому числі в найгарячіших точках на сході України.

Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня за видатний внесок у розвиток оборонно-промислового потенціалу України та створення сучасних зразків ракетного озброєння, медаллю «25 років незалежності України», Почесною грамотою Верховної Ради України, а також багатьма відзнаками Міністерства оборони України, МВС, СБУ, ГУР МО, СВР тощо.

Попри катастрофічний брак часу в перервах між зустрічами та у короткі хвилини відпочинку займається творчістю – пише публіцистичні статті та художні твори. Багато статей Олександра Турчинова публікуються як в Україні, так і за кордоном Найбільш відомі статті: «Аутодафе», «Libertas», «Апокаліпсис за бюджетний рахунок», «Тероризм. Гібридна війна. Росія». Останні статті: «Союз з Путіним проти Ісламської держави - це угода з дияволом», "Cучасні виклики України в умовах кризи світового порядку", «Повідомлення Києва Москві» друкуються в західних ЗМІ “The Washington Post”, “The American Interest”, “The New-York Times”. Серед художніх творів: «Ілюзія страху»,«Свідоцтво», «Таємна вечеря», "Пришестя".

За мотивами трилеру «Ілюзія страху» у 2008 році знято однойменний фільм, який відзначений нагородами міжнародних кінофестивалів.

Одружений. Дружина - Турчинова Ганна Володимирівна - кандидат педагогічних наук, доцент, декан факультету природничо-географічної освіти та екології Київського педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Син Кирило - закінчив аспірантуру Інституту законодавства Верховної Ради України, кандидат юридичних наук, в найбільш тяжкі часи для нашої країни - з липня 2014 року по грудень 2015 - добровольцем пішов служити до Національної гвардії України.

Комент БГ: Дякую пане Олександре за все! Хай вам щастить!

Коментарі: 0

Богдан Бо

Секретар РНБО України Олександр Турчинов подав у відставку

Секретар РНБО України Олександр Турчинов подав у відставку, - прес-служба РНБО України

17 травня 2019

Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов подав у відставку у зв’язку із припиненням повноважень Президента України. Про це йдеться в його заяві на звільнення. «У зв’язку із припиненням повноважень Президента України, який призначав мене на посаду, прошу розглянути питання щодо припинення відповідно до законодавства моїх повноважень як Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

Враховуючи продовження збройної агресії Російської Федерації проти України, готовий безпосередньо на військовій службі у будь-якому військовому підрозділі або військовому формуванні і надалі захищати нашу країну», - йдеться в заяві.

Олександр Турчинов перебував на посаді Секретаря РНБО України з січня 2015 по травень 2019 року, за цей період були зроблені суттєві кроки по зміцненню оборони та безпеки країни.

Секретар РНБО України забезпечував координацію реформування сектору безпеки і оборони України. Вперше в історії незалежної України проведено комплексний огляд сектору безпеки і оборони, та на основі його результатів оновлено систему стратегічних документів безпекового й оборонного планування з урахуванням відповідних принципів і стандартів ЄС і НАТО.

Завдяки його зусиллям та наполегливості ухвалено:

нову Стратегію національної безпеки України,
Воєнну доктрину України,
Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України,
Стратегію кібербезпеки України,
затверджено Стратегічний оборонний бюлетень України,
Концепцію реформування та подальшого розвитку системи управління державою в умовах надзвичайного стану і в особливий період,
Концепцію забезпечення контррозвідувального режиму в Україні,
Доктрину інформаційної безпеки України,
пакет нормативно-правових актів щодо санкційної політики держави. Відповідно до Закону України «Про санкції» Рада національної безпеки і оборони України ухвалила низку рішень щодо застосування санкцій стосовно 3140 фізичних і 1193 юридичних осіб.

Розроблено низку законодавчих актів, що регулюють діяльність сектору безпеки і оборони України та забезпечують соціальні гарантії і захист військовослужбовців.

Ухвалено новий Закон України «Про національну безпеку України». Удосконалено механізм координації діяльності всіх складових сектору безпеки і оборони. Створено Воєнний кабінет РНБО України, Головний ситуаційний центр України, активно розвивається мережа ситуаційних центрів органів сектору безпеки і оборони.

За ініціативою Секретаря РНБО України було розроблено Закон Україн «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях», відповідно до якого замість Антитерористичної операції під керівництвом СБУ на Донбасі розпочалася Операція Об'єднаних сил під керівництвом Генерального штабу ЗСУ, а також Росію було визнано агресором і окупантом.

Розроблено і ухвалено ряд інших законів України, що регулюють безпекові питання. Йдеться, зокрема, про Закон України «Про військово-цивільні адміністрації», нову редакцію Закону України «Про правовий режим воєнного стану» тощо.

За ініціативи О. Турчинова розпочато реформування розвідувальних органів. Інституціалізовано систему координації діяльності цих органів, розроблено і затверджено Главою держави Національну розвідувальну програму на період до 2020 року. Налагоджено інформування вищого військово-політичного керівництва держави. Ухвалено ряд рішень щодо вдосконалення контррозвідувального режиму, зміцнення безпеки державного кордону, осучаснення міграційного законодавства відповідно до нових викликів.

Створюється система стратегічних комунікацій органів сектору безпеки і оборони, яка передбачає скоординоване і належне використання комунікативних можливостей держави - публічної дипломатії, зв’язків із громадськістю, цивільно-військових зв’язків, інформаційних та психологічних операцій, заходів, спрямованих на реалізацію національних інтересів. Налагоджено взаємодію з НАТО і ЄС у цій сфері.

Формується національна система кібербезпеки і кіберзахисту, яка забезпечує оперативне і адекватне реагування на кіберзагрози. Чітко визначено відповідальність складових цієї системи. Секретар РНБО України очолив Національний координаційний центр кібербезпеки, який забезпечив безпеку державних інформаційних ресурсів, зокрема, під час виборів Президента України, та системну протидію кіберзагрозам, розгортається Національна телекомунікаційна мережа.

О. Турчинов усіляко сприяв відродженню українського оборонно-промислового комплексу, який перетворився на один з пріоритетних секторів економіки: у найкоротші терміни відновлено виробництво та створено нові підприємства, які забезпечують ЗСУ й інші силові структури всією необхідною зброєю та військовою технікою. На сучасному обладнанні розпочалося виробництво боєприпасів, які в Україні раніше ніколи не вироблялися.

Секретар РНБО України забезпечував координацію стратегічних оборонних програм, зокрема, відновлення ракетного щита нашої країни. Під його безпосереднім керівництвом у найкоротші терміни почали вироблятися ракетні комплекси, зокрема, «Вільха», «Вільха-М», «Нептун» тощо.

Для чіткого аналізу ситуації з питань безпеки і оборони нашої держави О.Турчинов регулярно відвідував зону бойових дій, де перебував на передовій у самих гарячих точках.

Завдяки його зусиллям та наполегливості ухвалено:

нову Стратегію національної безпеки України,

Воєнну доктрину України,

Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України,

Стратегію кібербезпеки України,

затверджено Стратегічний оборонний бюлетень України,

Концепцію реформування та подальшого розвитку системи управління державою в умовах надзвичайного стану і в особливий період,

Концепцію забезпечення контррозвідувального режиму в Україні,

Доктрину інформаційної безпеки України,

пакет нормативно-правових актів щодо санкційної політики держави. Відповідно до Закону України «Про санкції» Рада національної безпеки і оборони України ухвалила низку рішень щодо застосування санкцій стосовно 3140 фізичних і 1193 юридичних осіб.

Комент БГ: Шановний пан Турчинов, дякую вам за все зроблене задля України у найважчі моменти її існування, як і в подальшому на посилення обороноздатності і могутності.

http://turchynov.com/news

Коментарі: 5

Vadim89

…И был парад, и были явлены на нем чудеса!

27.08.18, 10:33
парад, турчинов, укроборонпром

Что такое секта как психологическое, а не религиозное явление? Это один человек с подвешенным языком и толпа, с восторгом слушающая все то, что хочет услышать. Ну и «чудеса», которые этот один умный человек должен время от времени «являть» своей пастве, дабы не усомнились они в нем.

В далекие времена сектам было туго, ибо «являть» «чудеса» достаточно сложно, будучи простым смертным. Да и азы пиара, такие как «дай услышать то, что хотят слышать» были тогда неизвестны. Но пришел сначала 20-й, а потом и 21-й век со всеми его технологиями и психологическими науками – вот тут-то секты и начали плодиться, как грибы после дождя. Однако люди по-прежнему ошибочно думали, что главная черта секты – это религиозный окрас. Главная же черта секты – это, выражаясь языком великого сектанта Мавроди, «развод лохов» на деньги.
В общем-то, не велика проблема для государства в наличии таких сект… если только само государство или одна из его сфер жизни не состоит в этой секте, причем в роле «лоха». К сожалению, именно так у нас и сложилось.
Когда бывшего комсомольского активиста, превратившегося потом в сектантского пастора, назначили на должность целого секретаря СНБО – никто особо не волновался. В те горячие времена набирали не по профессионализму, а по лояльности. К тому же, Турчинов был как раз тем самым «одним человеком с подвешенным языком», чья профессия всю жизнь заключалась в манипулировании паствой – как в советские, так и в последующие времена.
Был ли в этом расчет? Не исключено. Но точно – если бы на эту должность поставили боксера Виталика или белобилетника Парубия – СНБО просто бы перестал существовать уже через пару дней. Они просто не блещут интеллектом, а вот у Турчинова хотя бы язык подвешен, что на сто процентов компенсирует его полное дилетантство в том, чем занимается СНБО.
…И начал пастор свою работу! И уверовала паства его, что армия наша – не раздолбанный хлам, а, как минимум, наравне с армией агрессора! И уверовала паства его, что войну мы закончим на развалинах Кремля, в Севастополе будет наш парад, а Кубань, Воронеж и Белгородчина войдут в состав Украины!
И не поколебать было нашу веру цифрами и аналитическими данными, даже из Града на Холме – Вашингтона! И не повергли в уныние и сомнения наши поражения и вскрытые в армии коррупционные схемы на всех уровнях!
А какие пастор являл чудеса!
Были и ракетные комплексы, способные достать до логова врага – «Гром», «Сапсан» и «Ольха»!
Была и ракета, способная отправить флот противника на дно морское – «Нептун»!
Был и миномет «Молот» – лучший из лучших!
Был и супер-танк «Оплот», вытащенный из небытия, куда его на радость Москве спрятала прежняя власть!
Был и «Ятаган» – танк по стандартам НАТО, будущее нашего танкостроения!
Была и САУ «Богдана» с калибром новым, разящая врага на 60 километров!
А какое будущее пророчил пастор нашему стрелковому оружию!
…И внимала паства Турчинову и радовалась.
Но чудеса секты видны лишь в пределах умов паствы, в реальности же они растворяются, как мираж. Так, оказалось, что ракетных комплексов – нет, кроме одного опытного образца, для которого до сих пор нет производственной линии, а то, что нам покажут – муляж. «Нептун» подозрительно похож на перекрашенную старую советскую ракету Х-35, экспортная версия которой была поставлена Россией Украине еще в 2002 году. «Молот» оказался убийцей своих расчетов из-за отвратительного качества сплава ствола. «Оплот» превратился в «мирный трактор» на европейских соревнованиях, ибо система управления огнем просто вышла из строя из-за своей недоделанности. «Ятаган» оказался еще из нулевых, несчастным единственным танком, напоминающем об эпичном провале украинского танкостроения на конкурсе по тендеру на поставки Турции новой боевой машины. САУ «Богдана» и вовсе оказалась лишь моделью, которая никогда не стреляла и не способна стрелять. А экспорт стрелкового оружия (да и всего остального) рухнул на 10 позиций в мире – с 62 на 72.
Что же это такое??? – воскликнет кто-то. Зачем нас обманывать???
Ответ достаточно прозаичен, и содержит две причины. Первая – уже традиционный для нас распил денег. Вторая – уничтожение собственной оборонки для захвата этой ниши иностранными производителями, чьи интересы вполне логично продвигают государства – наши «спонсоры»: США и ЕС. В чем это выражается? В уничтожении волонтерских стартапов (завод «Азова»). В загрузке оборонных заводов задачами по созданию совершенно новых моделей (под которые нет даже производственных линий и средств на это) вместо модернизации имеющихся вооружений и в ущерб основному производству. В переходе на новые стандарты (например, снаряды 155-мм), под которых так же нет базы, да и самих стандартов. В щедрой закупке иностранного оружия и широких правах для иностранных компаний на нашем рынке, с которыми по качеству не могут тягаться наши производители.
В один прекрасный день мы просто останемся без собственного оружия, и тогда уже не от нас будет зависеть возможность нашей безопасности. Но мало кто видит этого – все слушают пастора Турчинова, и, как покорная паства, внимают каждому его слову. А говорить он умеет, да так, что хочется уверовать в него…
…И был парад, и были явлены на нем чудеса, – и возрадовались те, кто уверовал! Те же, кто усомнился, были заклеймены как зрадники и агенты Кремля…

Коментарі: 0

Богдан Бо

Олександр Турчинов: покращувати владу (продовження інтерв'ю)

Запитання щодо нашої санкційної політики. Вийшов відомий указ про рішення РНБО. Усіх цікавило, з чим пов’язане внесення двох електронних українських ЗМІ до санкційного списку.

Деякі українські ЗМІ, особливо ті, які перебувають під впливом сусідньої країни, не просто використовувалися в інформаційній війні, а й безпосередньо займалися пропагандою тероризму. Наприклад, у прямому ефірі транслювали (9 травня – ІФ) військовий парад на окупованій території. Це була онлайн-трансляція, з позитивною оцінкою того, що відбувається.

Таких сайтів було значно більше, ніж ті, які внесено до санкційного списку...

Згоден, але РНБО може ухвалювати рішення тільки на підставі пропозицій тих, хто має право згідно з законом ініціювати ці санкції, а це Кабінет Міністрів, Верховна Рада, СБУ та Національний банк.

Коли мені стало відомо про такі онлайн-трансляції, я звернувся до Служби безпеки України для проведення перевірки та внесення подання. Внесені пропозиції зафіксовано в рішенні РНБО, але, думаю, це не останнє рішення, і список розширюватиметься.

Президентський законопроект про національну безпеку, який готується до другого читання, змінився до невпізнання.

Це дуже важливе для нас питання. На початку року я провів переговори з генсеком НАТО, й цей закон був серед основних обговорюваних тем. Наші партнери дуже зацікавлені в ухваленні цього закону, тому що саме він задає натовські, європейські параметри для нашого сектора безпеки та оборони. Це і структура, і функції, і система управління, і система стратегічного планування... І що для них дуже важливо – це система багаторівневого громадянського контролю над сектором безпеки та оборони. Сьогодні, незважаючи на військову агресію РФ, ми здійснюємо реформування армії, переводимо весь силовий блок на стандарти НАТО. Без ухвалення такого закону наше просування в НАТО буде бутафорським.

Водночас майже кожен народний депутат вважає себе великим фахівцем у питаннях безпеки, й тому в парламенті було запропоновано величезну кількість поправок до цього закону. Наскільки я знаю зі спілкування з нашими партнерами, вони не надто раді цьому. Тому триває дискусія, щоб усе-таки повернутися до первинного формату закону з тими правками, які я з голосу озвучив у парламенті, представляючи закон.

За Вашими прогнозами, чи зможе парламент ухвалити закон до своїх канікул?

Я переконаний, що ми маємо ухвалити закон цього парламентського тижня. Чому? Тому що для нас дуже важливо, щоб його ухвалили до Брюссельського саміту НАТО, де відбудеться зустріч президента нашої країни з керівництвом альянсу. Ухвалення закону буде важливим доказом того, що ми виконуємо взяті на себе зобов’язання.

А ситуація з Угорщиною не завадить цій зустрічі?

На превеликий жаль, Угорщина останнім часом ставила, я сказав би, навіть не палиці, а колоди в колеса нашої євроатлантичної інтеграції. Але я сподіваюся, що все-таки комісію Україна-НАТО на найвищому рівні буде проведено. Політичні ігри Будапешта не повинні шкодити безпеці Європи.

Перейдемо до військових питань. Ми бачили, як працюють Javelin на полігонах. Чого ще потребує Україна? Мається на увазі й озброєння вітчизняних зразків.

П’ятий рік триває війна з Російською Федерацією, і тільки на п’ятий рік ми від наших стратегічних партнерів отримали таку зброю як Javelin. Звісно, краще пізно, ніж ніколи. Це перше реальне постачання летальної зброї в рамках військово-технічної співпраці зі США. Протитанкові ракетні комплекси Javelin непогано себе показали на випробуваннях. Але якщо ми говоримо про подальше розширення військово-технічної співпраці, то пріоритетним для нас є посилення протиповітряної оборони, яка найбільше постраждала за часів Януковича та його попередників. Для захисту країни потрібні сучасні системи ППО. Ми маємо серйозні напрацювання в цьому напрямі, але без співпраці з нашими стратегічними партнерами швидко й ефективно розв’язати цю проблему дуже складно.

А яка ймовірність того, що в разі загострення військового конфлікту буде застосовано військову авіацію?

Ми цього не виключаємо. Широкомасштабний конфлікт, насамперед, відрізнятиметься від ситуації на Сході України використанням Повітряно-космічних сил Російської Федерації, зокрема штурмової авіації, крилатих ракет. І для нас тема протиповітряної оборони, захисту важливих стратегічних об’єктів країни від цієї загрози дуже важлива. Ми вивчаємо в деталях масштабне застосування Росією ПКС у Сирії, їхні сильні та слабкі сторони, і розуміємо, наскільки це може бути серйозною проблемою.

Повернімося до українських зразків озброєння для нашої армії...

Ви знаєте, ми не стояли на місці. Згадайте 2014 рік, коли стара військова техніка не могла зрушити з місця, коли, окрім автоматів, у наших добровольчих батальйонів практично не було іншої зброї. Ми не лише змогли відновити наш оборонний потенціал, а й системно його нарощували, зокрема за рахунок створення нових перспективних зразків зброї та військової техніки.

Ось ми говорили про Javelin, а протитанкові ракетні комплекси українського виробництва не поступаються зарубіжним аналогам. Ті самі комплекси "Стугна", "Корсар", "Скіф" надійно знищують будь-яку броньовану ціль за дуже високої точності попадання. Наприклад, ракета "Скіф" пропалює броню завтовшки до 1 м.

У пресі висвітлювалися державні випробування ракетного комплексу "Вільха", який значно перевершує за багатьма параметрами російський аналог "Смерч". На відміну від нього, наші ракети керовані, в одному залпі 12 ракет, і кожна з них може точно вражати окрему ціль. Зараз активно відпрацьовується проект української крилатої ракети. Для України це дуже важливо, оскільки країна повністю була позбавлена цього виду зброї після глобального роззброєння. І це буде суто українська розробка високого рівня.

Є ще дуже перспективні розробки сучасних артилерійських систем, мінометів – 120-мм, 82-мм, 60-мм, бронетехніки, безпілотних літальних і транспортних апаратів.

Тому сьогодні нам є чим захищатися, але ми не можемо зупинятися на цьому шляху. Перед нами стоїть дуже серйозне завдання. Доки Україна не стала членом НАТО, а це не близька перспектива, ми вимушені розраховувати виключно на самих себе. Що може зупинити агресивну ядерну країну від масштабного вторгнення? Лише сучасна, потужна зброя стримування. Подобається нашим партнерам чи ні, але ми маємо працювати над такою зброєю стратегічного рівня, зброєю, яка може ефективно вражати ворога на будь-якій відстані. І ні в кого немає ні морального, ні юридичного права не дати нам це реалізувати. Така моя позиція.

Вибачте мені, але пацифізму, який був наприкінці минулого століття, вже немає і, напевно, не буде. Україна, пройшовши драматичні випробування, усвідомила, що потрібно насамперед розраховувати на власні сили. Будапештський меморандум, який давав нам в обмін на ядерне роззброєння гарантії безпеки, не вартий паперу, на якому він був написаний.

Про внутрішні загрози безпеці. У нас попереду президентські та парламентські вибори. Чи бачите Ви реальні загрози, які можуть виникнути під час виборчих процесів?

Ми вже говорили, що внутрішня дестабілізація – це один із пріоритетів гібридної агресії Російської Федерації проти нас. І це не лише інформаційно-пропагандистська війна з використанням російських, зарубіжних та українських ЗМІ і соціальних мереж. Російські спецслужби намагаються забезпечити інформаційну та фінансову підтримку проросійським і сепаратистським рухам та організаціям. Це було наочно показано під час затримання російського пропагандиста з українським паспортом Вишинського.

Якщо говорити про кіберзагрози, то ми зробили серйозний ривок, щоб убезпечити Україну в цьому напрямі. Створений два роки тому при РНБО Національний координаційний центр кібербезпеки у відповідь на масштабні атаки, що завдали мільярдних збитків країні, досить ефективно реалізовує основні завдання прийнятої нами Стратегії кібербезпеки. У країні створено захисний контур, який уже витримав кілька потужних атак. Усі інформаційні ресурси держави, захищені створеною системою, не постраждали від атак. Зараз наше завдання – забезпечити надійний кіберзахист об’єктів стратегічної інфраструктури.

У цьому напрямі я вважаю перспективним державно-приватне партнерство, яке дасть змогу посилити наші позиції в питаннях кібербезпеки. Безумовно, триває активна співпраця в цьому питанні з нашими партнерами в країнах НАТО. Ми на сьогодні оперативно можемо реагувати не лише на кіберінциденти, а освоюємо технології, що дають нам змогу превентивними діями запобігати кібератакам.

Для надійного захисту держави необхідно ухвалити пакет законів, що значно розширюють можливості держорганів у питаннях інформаційної та кібербезпеки.

Ось вам конкретний приклад. РНБО було прийнято рішення про закриття в Україні доступу до багатьох російських інформаційних ресурсів і соціальних мереж ("ВКонтакте", "Однокласники" тощо). Деякі наші західні партнери навіть намагалися нас за це критикувати.

А зараз, до речі, багато держав, зокрема Європи, починають вивчати наш досвід. Німеччина та Франція готові ухвалювати так звані антифейкові закони. Причому ці закони реально жорсткіші, ніж ті пропозиції, які ми вносили. Адже інформаційні війни стосуються не лише України – це світова проблема.

Але повернемося до рішення РНБО про закриття російських інформаційних ресурсів. Служба безпеки України вимушена була закривати ці сайти і соцмережі кілька місяців. Чому? У нас немає на сьогодні технології оперативного відключення того чи того ресурсу, навіть коли він становить реальну загрозу для безпеки країни.

Тобто після ухвалення рішення РНБО Служба безпеки переконувала провайдерів виконати це рішення. І навіть коли провайдери виконали рекомендації СБУ, ви знаєте, що існує багато способів обійти санкції, зайти на інформаційні ресурси, які продовжують інформаційну агресію. Тобто для оперативного реагування на інформаційні загрози на сьогодні немає правових і, відповідно, технічних можливостей. Цю проблему необхідно терміново розв’язати на законодавчому рівні.

І це не пов’язано з наступом на свободу слова. Це пов’язано з питаннями безпеки країни.

Але найбільш небезпечні методи, які ворог використовує для дестабілізації ситуації в країні, – це диверсійна і терористична діяльність. Для цього використовується як професійна агентура, так і місцевий криміналітет, зокрема й неукраїнського походження, у тому числі і так звані злодії в законі, які мають старі зв’язки з ФСБ. Активно також використовується вербування виконавців терактів у середовищі радикальних політичних сил і серед людей, що пройшли антитерористичну операцію, але не знайшли себе в післявоєнному житті.

Так було із замахом на Вороненкова. За аналогічною схемою готувалися замахи на Бабченка та інших журналістів. Але російські спецслужби прорахувалися, коли вийшли на справжнього патріота України, і Служба безпеки змогла запобігти операції з ліквідації групи журналістів.

Багато хто зазначає, що СБУ дійсно провела вдалу операцію із запобігання щонайменше одному вбивству. Але у багатьох виникає скепсис щодо "списку 47".

Ви знаєте, я вважаю, що в такій темі, як захист людського життя, краще перестрахуватися, ніж недопрацювати. Тобто краще взяти під захист більшу кількість людей, які потенційно можуть бути мішенями для терористів, ніж поскромничати в цьому питанні, а потім сказати: ну, вибачте, недогледіли. Занадто висока ціна помилки.

Тому я б тут не дискутував: список 30, 40 чи 47. Якщо Служба вбачає потенційну загрозу для цих людей, значить, до її думки потрібно прислухатися.

Як Ви думаєте, вся наша внутрішньополітична боротьба в найближчі 8-9 місяців – це чинник ризику для української державності?

У нас є, на жаль, неповноцінна політична традиція – парламентські та президентські вибори перетворюються мало не на збройне протистояння. Таке відчуття, що кожні вибори у нас як "останній шанс", і хто переможе – отримує все. Не вибори, а судний день. І претенденти на політичну владу намагаються її добути будь-яким шляхом. Для багатьох із них мета виправдовує засоби, а такого не повинно бути. Немає такої мети, яка може виправдати будь-які, зокрема і брудні, засоби її досягнення, такі як провокації, фальсифікації, брехня, підкуп, корупція.

Тому нам потрібно змінювати наше ставлення до влади і, відповідно, до виборів як до "останнього та рішучого бою". Не можуть вибори для країни бути стихійним лихом. Не можуть вони перетворюватися на ситуацію, коли люди втрачають якісь моральні обмеження й готові на все, щоб підняти свої рейтинги або отримати додаткові голоси.

Ви зараз про кого говорите?

На превеликий жаль, це стосується багатьох. Ви знаєте, я проходив багато виборів, і я пам’ятаю, коли їхав до штабу в день голосування й у мене в спортивній сумці лежав автомат Калашникова.

Коли таке було?

Це був 2004 рік. Другий тур виборів у президенти, напередодні початку Помаранчевої революції. Нас попередили, що бойовики, найняті Партією регіонів, готуються до штурму нашого штабу. Це ненормально... У демократичній країні такого бути не може.

Нещодавно лідер "Громадянської позиції" Анатолій Гриценко сказав, що Ви очолюєте штаб з його дискредитації...

Це якраз наочна ілюстрація попереднього питання – всі засоби хороші для привернення до себе уваги та підняття своїх рейтингів.

Є хороший піар, є поганий піар, а є тупий піар. Ось це якраз приклад тупого піару. Це розрахунок на те, що люди не знають повноважень секретаря РНБО, в якого немає в підпорядкуванні силових структур, немає засобів масової інформації. Тому, як РНБО може забезпечити чиюсь дискредитацію? Мені, наприклад, було б цікаво, якби хтось розповів.

У нас абсолютно інші завдання, завдання стратегічного рівня, пов’язані з безпекою країни. Якщо ми говоримо про Гриценка, то це не єдиний приклад, де він використовує найгірші традиції української політики, такі як брехня, причому, нічим не обмежена.

Я зі здивуванням прочитав у нещодавньому інтерв’ю А.Гриценка, що він жодного разу не був на фронті, хоча вже йде п’ятий рік війни. У нього журналіст запитує, а яка причина? За його словами, цих причин – дві. Перша – був дуже зайнятий у парламенті, будучи депутатом в 2014 році, і друга – Турчинов заборонив його пускати на фронт. Ну, знаєте, в 2014 році я був трохи більше завантажений, ніж депутат Гриценко. Керував парламентом, керував практично всією центральною і місцевою владою, особисто організовував придушення сепаратистських заколотів, а ще виконував обов’язки президента та Верховного головнокомандувача.

Так, дійсно, я організував практично цілодобову роботу парламенту і при цьому знаходив можливість регулярно виїжджати на передову в найгарячіші точки, щоб безпосередньо зрозуміти, що відбувається, підтримати хлопців, які лише вчилися воювати, взяти участь у плануванні військових операцій тощо.

Тому "перенавантаження", що не дозволяє депутатові виїжджати на фронт у найдраматичніші моменти історії нашої країни, – це казки. І той, хто хоч раз їздив на передову, знає, що ні в 2014 році, ні пізніше мої дозволи для цього не були потрібні. Тисячі волонтерів, простих громадян, без депутатського мандата, їхали на фронт, не запитуючи ні в кого дозволу і реально допомагаючи в найскрутніший час нашим воїнам.

Коли розпочалася війна, дійсно, бракувало надійних людей, і я вдячний тим депутатам, які приходили до мене і запитували: чим допомогти? Той самий Олег Ляшко (лідер фракції Радикальної партії у Верховній Раді – ІФ) на моє прохання їздив і до Маріуполя, і до Луганська в найнебезпечніші моменти весни 2014 року. Той самий Олександр Кузьмук, будучи депутатом, об’їжджав на моє прохання всі військові частини та інформував мене про їхню реальну боєздатність. Багато депутатів, зокрема жінки, регулярно виїжджали в зону АТО.

Тому були люди, які не очікували запрошень і просто їхали в найгарячіші точки. Але були й ті, які відсиджувалися, а потім у Facebook поливали всіх брудом, повчаючи, як потрібно воювати.

За роки війни я вже звик, коли свою розгубленість і безпорадність намагаються сховати, прикриваючись мною. Тому зі зневагою ставлюся до тих, хто своє боягузтво прикриває брехнею. Мені їх шкода – це слабкі люди.

Точиться повільна дискусія про зміни повноважень президента і парламенту. Ви знаєте, "Народний фронт" заявив про це публічно, прем’єр-міністр України Володимир Гройсман... Це реальний шлях розвитку української державності?

Теоретично, якщо у парламенту є триста голосів, вони можуть внести зміни до Конституції. Це право депутатів. Але при цьому я переконаний, що будь-які реформи, коли країна перебуває в умовах військової агресії, не повинні передбачати ліквідацію інституту президента. Ми не можемо зробити посаду президента бутафорською, залишити для неї лише представницькі функції.

Я працював у Кабінеті Міністрів, причому також у дуже складний період. Там кожне рішення повинно мати підтримку всього уряду, тобто прем’єр-міністр може підписати рішення, коли більшість Кабміну його підтримує. А в умовах, коли необхідно приймати рішення швидко, без обговорень, коли необхідно бути в епіцентрі подій, брати одноосібно на себе відповідальність, така схема не працює.

Посада Верховного головнокомандувача має залишатися за президентом, її не можна віддавати керівнику колегіального органу. Це саме, я переконаний, стосується і міжнародних відносин. Будь-які реформи можуть мати місце, але президент має залишитися Верховним головнокомандувачам і відповідати за зовнішню політику.

Ви вважаєте, що такі зміни можуть бути корисними та ефективними?

Немає єдиної загальновизнаної моделі державного управління. Це все суб’єктивні оцінки. А якщо у парламенту є триста голосів, я б рекомендував обов’язково поєднати приємне з корисним.

Скільки я себе пам’ятаю, ще з кінця минулого століття кожне скликання та кожні вибори розпочиналися з того, що всі кандидати в депутати, кандидати в президенти обіцяли скасувати депутатську недоторканність. Тому я б обов’язково пов’язав конституційну реформу з цим питанням. Парламент не має бути бастіоном для недоторканних, особливо коли ми ведемо боротьбу з корупцією. Парламент має бути найвищим законодавчим органом країни, а все те, що ми отримали в спадок, зокрема і недоторканність, має відійти.

Моє переконання – будь-яка реформа, якщо вона проводитиметься в парламенті, в обов’язковому порядку повинна мати цю складову. Думаю, що тоді багато бізнесменів втратять мотивацію йти до парламенту, якщо у них не буде такої фішки, як недоторканність.

Як Ви думаєте, наступний парламент буде якіснішим із професійної точки зору?

Політика – це також професія, але, на превеликий жаль, у нас дивляться на роботу депутата як на систему збагачення або як на можливість самоствердження, а не як на професію, що пов’язана з розробкою законів і потребує великого обсягу знань і досвіду.

Оцінка кандидатів у депутати з цієї точки зору у нас, на жаль, на другому-третьому планах. У результаті безсоромний популізм і позерство приводять до парламенту дуже багато дилетантів, людей, які ні за моральними, ні за професійними якостями, ні навіть за параметрами свого психічного здоров’я не годяться для цієї роботи. В результаті масова неврастенія, що часто панує в сесійній залі, передається й суспільству. Багато депутатів, не маючи можливості реалізувати себе як законодавці, реалізовують себе як бізнес-лобісти, клоуни, бійці або провокатори... На превеликий жаль, із кожними новими виборами ця сумна парадигма лише посилюється.

Це Ви зараз про нові обличчя, зокрема, в політиці говорите?

Я за нові обличчя. Але, окрім обличчя, у політика мають бути ще мізки, професійні знання, досвід, відповідальність, мораль. Крім того, нове обличчя в нас часто це добре забуте старе. Обличчя, яке пару років не попрацювало міністром або депутатом, для обивателів стає новим.

Є і артисти, і художники.

Творчі люди. Звісно, парламент – не найвдаліше місце для творчості.

Хоча є прекрасний приклад, щоправда, не у нас, – президент США Рональд Рейган. Професійний актор, але він йшов до політичних вершин не один рік, маючи серйозну підготовку і спираючись на велику команду професіоналів. Тому не можна сказати, що у актора заборона на професію політика. Будь-кому, чи то актору, страховому агенту або спортсмену, потрібні професійна підготовка, досвід, знання і, головне, – розуміння, навіщо тобі це потрібно.

Які важливіші вибори – парламентські чи президентські?

Важливіші для України чесні вибори, незалежно від того, парламентські вони чи президентські. Важливіші вибори, де не використовуватиметься адмінресурс і підкуп, де не буде домінантою бруд, взаємна зневага і приниження. Україні потрібні чесні та прозорі вибори.

Я вважаю, що в складних умовах весни 2014 року ми змогли провести одні з найпрозоріших і найчесніших президентських виборів за всю історію України. І це – об’єктивна оцінка. Це були єдині вибори, де не було жодного позову до судів і ЦВК про порушення виборчого законодавства, фальсифікації або використання адмінресурсу.

Прозорість і демократичність виборів – ось важлива оцінка нашої європейської інтеграції, а не проведення якихось екзальтованих парадів.

Ви не передумали і, як і раніше, не маєте наміру балотуватися в президенти?

Ні, я багато разів відповідав на це запитання. Знаєте, мені складно зрозуміти мотивацію багатьох людей, що рвуться до цієї посади. Я виконував обов’язки президента в найскладніший історичний період для нашої країни. У мене залишилися дуже важкі спогади – це робота на знос, без сну, без особистого життя, часто без можливості бути зрозумілим і почутим. Усе це відбило у мене бажання прагнути зайняти президентський кабінет.

Коментарі: 0

Богдан Бо

Олександр Турчинов: вбори мають покращувати владу

20.06.2018

Турчинов: Вибори не повинні бути для країни стихійним лихом

Ексклюзивне інтерв’ю секретаря Ради національної безпеки та оборони України Олександра Турчинова агентству "Інтерфакс-Україна"

За повідомленнями прес-центру Операції об’єднаних сил, ситуація на сході України останнім часом значно загострилася. Наскільки обґрунтовані розмови про ескалацію влітку?

Ви знаєте, в нас був дуже гарячий травень. У Росії завершилися президентські вибори, відбулася інавгурація, й одразу прокинулися, як за командою, окупаційні збройні сили Російської Федерації на Донбасі, що перебували певний час у дрімоті. І травень у нас побив рекорди за кількістю та інтенсивністю обстрілів. І, найсумніше, артилерійські обстріли на глибину до 30 км не можуть не зачіпати цивільну інфраструктуру. Гинули, крім наших військових, і цивільні люди, і, найстрашніше, діти.

Чемпіонат світу з футболу, який розпочався в Російській Федерації, дещо знизив активність окупантів, але і при цьому щодня ми бачимо грубі порушення усіх угод про припинення вогню, про незастосування, згідно з Мінськими домовленостями, важкого озброєння. Використовуються танки, 120-мм міномети, артилерія і навіть РСЗО (реактивні системи залпового вогню – ІФ).

Але Збройні Сили України готові відбити атаки та будь-які провокації агресора.

Ці загострення на фронті відбувалися саме під час переходу на новий формат протидії російській агресії – від Антитерористичної операції до Операції об’єднаних сил. І на тлі цих загострень новий формат продемонстрував свою ефективність. Значно покращилася координація усіх силових структур, задіяних в ООС, при цьому її військова складова дала змогу не лише надійно відбивати провокації російських окупаційних військ, а й на деяких напрямах поліпшити своє положення, просунувшись уперед.

Із переходом до ООС фактично вперше армія отримала управлінські функції. Як Ви оцінюєте цей досвід?

Те, що відбувалося на сході країни, за масштабами та тривалістю військового протистояння вже ніяк не підходило під визначення Антитерористичної операції. На початку російської агресії на Донбасі (весна 2014 року – ІФ) для захисту країни я був змушений оголосити про початок масштабної Антитерористичної операції. Тоді це був єдиний правовий формат протистояння агресії, що давав змогу здійснити легітимізацію української влади через дострокові президентські вибори.

Говорімо чесно, вже починаючи з кінця весни – початку літа 2014 року армія почала впевнено домінувати в захисті нашої країни на сході. Але формально, згідно з законодавством, АТО – це операція, яку проводить виключно Служба безпеки, а Збройні Сили, Нацгвардія – немов допоміжні підрозділи.

Ухвалений нами закон України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій і Луганській областях" нарешті дав можливість назвати речі своїми іменами. Головне, що в законі Росію чітко названо агресором. І дуже важливо, що це відбулося саме в той момент, коли російська сторона вже розігрувала сценарій маскування своєї військової агресії під миротворчу операцію. РФ навіть свій "миротворчий" проект внесла до ООН. Але агресор не може бути миротворцем. І тема прикриття у такий спосіб своєї агресії була для Кремля перекреслена.

Яка наразі роль СБУ, реально щось змінилося в управлінні?

Безумовно, Служба безпеки відіграє в Об’єднаних силах важливу, але не головну роль. СБУ провадить свою професійну діяльність на підконтрольній Україні частині Донбасу, насамперед це боротьба зі шпигунством, диверсіями, терором. Для зони проведення ООС це досить актуальна проблематика.

Чи відбуваються в нас якісь невеликі антитерористичні операції в рамках ООС?

Скажімо так, на підконтрольній частині Донецької та Луганської області поки що не було необхідності у проведенні додаткових антитерористичних операцій.

Але у країні загалом, ви бачите, такі локальні операції відбуваються, тому що одне з головних завдань Росії – це внутрішня дестабілізація нашої країни. Вони розуміють, що в них немає сьогодні можливості безкарно, без жорсткого опору забезпечити свій військовий наступ. Тому їхній головний пріоритет – спробувати підірвати ситуацію в Україні зсередини. Посіяти паніку, хаос, зломити готовність українців до опору. Для цього використовується широкий арсенал засобів – від інформаційної війни до банального терору.

Ви зараз говорите, зокрема, і про випадок із Бабченком?

Так, зокрема і про спробу вбивства журналіста Бабченка. Згадайте й інші замахи: на Вороненкова, на Окуєву. Все це – ланки одного ланцюга. Арсенал засобів гібридної війни, що проводиться в нашому тилу, дуже широкий. Це і підживлення, скажімо так, радикальних сил, що декларують готовність до силових сценаріїв зміни влади. Це і спроба створення розгалуженої агентурної мережі для проведення терористичних і бойових операцій, забезпечення їх російськими спецслужбами зброєю і боєприпасами.

Згадайте справу Савченко. Ви знаєте, ця тема відійшла на задній план, але хто передавав зброю Рубану та Савченко? Хто? Це підконтрольні ФСБ підрозділи на окупованому Донбасі, які були задіяні для озброєння так званого українського підпілля. Це не бутафорія, а реальна зброя, здатна призвести до величезних кривавих жертв серед цивільних людей. Саме такий розвиток подій потрібний кремлівським кураторам.

Додайте до цього потоки інформаційного бруду й дезінформації, потужні кібератаки, безперервну енергетичну й економічну війну тощо. Ось не повний сегмент внутрішніх гібридних загроз, яким постійно має протистояти наша країна.

Зараз дуже багато інформації щодо активізації дій у регіоні Азовського моря з боку Росії. Є чинник Керченського мосту. Наскільки його будівництво завдало шкоди нашим можливостям?

Це серйозна проблема, й не лише для екології регіону. Росія отримала можливість здійснювати незаконний контроль над суднами, які перетинають Керченську протоку, і блокувати в будь-який момент українські порти в Азовському морі. Але головне – це серйозна загроза безпеці України. Завдяки мосту тепер можна оперативно перекидати значні сили Сухопутних військ РФ у Крим із подальшим проведенням наступальних операцій на півдні України.

При цьому Крим і так максимально мілітаризований. Там створено потужний 22-й армійський корпус, нарощуються сили Чорноморського флоту Російської Федерації. Ракетні комплекси, розміщені в Криму, можуть завдавати удару по наших позиціях у глибокому тилу. Зенітні комплекси С-400 можуть уразити будь-яку повітряну ціль у центральній частині України. Все це становить для нас серйозну загрозу.

Буквально за останні два місяці РФ створила в Азовському морі флотилію, посиливши додатковими кораблями прикордонні війська ФСБ РФ, а також перекинувши з Каспійського моря кораблі військового флоту. Тепер для проведення військових операцій в Азовському морі вони можуть використовувати значну кількість десантних кораблів, а також кораблі класу "Буян-М", що мають на озброєнні крилаті ракети.

І все це, безумовно, ставить перед нами серйозні завдання. Нарощування десантних можливостей ЗС РФ в Азовському морі дасть змогу здійснювати перекидання на наше узбережжя сили та засоби 8-ї, 49-ї та 58-ї армій Південного військового округу, які наразі нам реально погрожують зі сходу.

У результаті маємо надзвичайно потужну військову інфраструктуру вздовж усього українсько-російського кордону. Й окрім загрози зі сходу, маємо значне нарощування загрози з південного напрямку, при цьому з півночі над нами нависають дві армії Західного військового округу – 20-та і 1-ша танкова, які також можуть бути задіяні в будь-який момент.

Останнім часом мають місце випадки несанкціонованих оглядів російською стороною наших кораблів, які йдуть до Маріуполя. Україна якось реагує на такі факти?

Україна має можливість затримувати російські кораблі, які своїми діями порушують наше законодавство. Згадайте істерику РФ щодо "Норду". Але якщо ми діємо адекватно в рамках міжнародного законодавства, то Росія, як завжди, грубо порушує норми міжнародного права, здійснюючи незаконний огляд кораблів, що йдуть до українських портів. Це фактично продовження гібридної війни в економічній площині, демонстрація готовності чинити блокаду наших портів на Азовському морі.

Уряд вивчав питання переспрямування транспортних потоків в інші порти?

Переспрямувати можна, але це ускладнить логістику, й тоді продукція, приміром, маріупольських металургійних заводів явно подорожчає, зменшивши свою конкурентоспроможність.

Складність також у тому, що відразу після конфлікту навколо острова Тузла (кінець 2003 року – ІФ) Україна під тиском Росії підписала угоду, згідно з якою Азовське море визначено як внутрішнє море двох держав. І цей статус не дозволяє чітко фіксувати лінію морського кордону й дає можливості для інтенсифікації провокацій з боку РФ.

Наскільки реально задіяти миротворців ООН для відновлення миру на нині окупованих Російською Федерацією територіях Донбасу?

У цієї теми є одна проблема, дуже конкретна, в якої є ім’я і прізвище – це (президент РФ – ІФ) Володимир Путін. І, безумовно, ця проблема блокує на сьогодні деокупацію Донбасу дипломатичним шляхом. І всі мирні ініціативи впираються в цю проблему. Для нас неприйнятний був варіант, який спробувала проштовхнути Росія, у вигляді миротворців з РФ і країн ОДКБ (Організації договору про колективну безпеку – ІФ).

Для нас неприйнятні також пропозиції РФ, коли миротворці з інших країн стають тільки на лінії розмежування і тим самим легалізують окуповану територію.

Для нас можливий єдиний формат – виведення російських військ із Донбасу та розміщення миротворців на всій території нинішньої зони окупації, і, насамперед, на державному кордоні між Україною і Росією. Тоді в цьому є сенс. Решта варіантів Кремля – це спроби фактично прихованої анексії окупованої території.

Як Ви ставитеся до ініціативи міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова про поетапну деокупацію Донбасу?

Ми розмовляли з Арсеном Борисовичем на цю тему. Хочу сказати, що це не альтернативний план, як дехто намагається його подати. Навпаки, це один із варіантів реалізації мирних ініціатив президента Порошенка. В чому його специфіка? Суть пропозиції – здійснювати деокупацію не на всій території відразу, а поетапно, крок за кроком. Відпрацювали окремий район або місто, відновили в ньому правове та соціально-економічне поле України – просуваємося далі.

Але якщо ми говоримо про мирну деокупацію, а не про поетапне звільнення збройним шляхом, то тут також проблема. Читайте вище, ця проблема – Путін В.В. Тобто будь-який мирний формат натикається на небажання Росії припинити агресію, знизити температуру протистояння. Тому що для Росії це не лише формула тиску й дестабілізації ситуації в Україні. Це ще і гра на розкол Європи, просування своїх імперських і реваншистських ідей, а також спосіб захисту від внутрішніх проблем і протиріч. Доки є зовнішні загрози та зовнішні вороги, говорити про якісь демократичні реформи та про соціальні програми не доводиться. Ця російська формула типова для всіх тоталітарних держав.

Ви не очікуєте найближчим часом зміни цієї політики?

На жаль, не очікую.

Коментарі: 2

Богдан Бо

Олександр Турчинов: і кров, і слово, і діло

О. Турчинов закликав високопосадовців поділитися своєю кров’ю із захисниками України

Рада національної безпеки і оборони України

Опубліковано 13 черв. 2018 р.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов разом з групою працівників Апарату РНБО України напередодні Всесвітнього дня донора у Головному військовому клінічному госпіталі здав кров для поранених воїнів, та закликав усіх високопосадовців, депутатів та державних службовців «поділитися своєю кров'ю із захисниками України».

Виступ Секретаря РНБО України О. Турчинов на 11-му Київському Безпековому Форумі

5 281 перегляд

Опубліковано 13 квіт. 2018 р.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов закликає західних партнерів до солідарності і узгодженості дій щодо держави-агресора - Росії.

Виступаючи на 11-му Київському Безпековому Форумі, О. Турчинов поінформував про потужний наступальний потенціал збройних сил РФ, розгорнутий в окупованому українському Криму, на тимчасово окупованих територіях Донбасу та поблизу кордонів України.

«Проти України Генштаб Російської Федерації може задіяти 260 тисяч російських військовослужбовців, понад 3500 танків, 11 тисяч ББМ, біля 4 тисяч артилерійських систем, до 1 тисячі РСЗО, 500 літаків та стільки ж вертольотів, що розташовані вздовж нашого кордону. Росія готова до ведення масштабної континентальної війни», - заявив О. Турчинов. «Попри намагання світової спільноти зупинити російську агресію не існує жодної ознаки покращення ситуації та зупинення неоголошеної війни проти України», - заявив він, навівши фронтові зведення за останню добу.

Секретар РНБО України також звернув увагу на порушення Російською Федерацією її міжнародних зобов'язань, активну модернізацію ядерних сил і агресивну риторику російського керівництва, наголосивши, що така політика посилює небезпеку в Європі і світі.

О. Турчинов підкреслив, що в умовах російської агресії Україна, як і чотири роки тому, змушена розраховувати перш за все на власні сили. При цьому Секретар РНБО України заявив, що Україна відкрита та прагне партнерства. «Ми вдячні нашим партнерам за стурбованість, яку вони висловлюють щодо російської агресії в Україні, ми вдячні за санкції проти Росії, які достатньо суттєві і болісні для РФ», - сказав він, поінформувавши у цьому контексті, що на наступному тижні за дорученням Президента України відбудеться засідання РНБО України, де будуть продовжені чинні санкції проти РФ і продубльовані санкції, які ухвалили США та європейські країни.

Водночас О. Турчинов висловив занепокоєння рішеннями деяких європейських країн щодо газопроводу «Північний потік-2», звернувши увагу, що Росія «виводить свій стратегічний бізнес з країн першочергової потенційної агресії». «Коли ми говоримо про продовження санкцій, а підписуємо угоди, що створюють реальну небезпеку, зокрема, військову, я не бачу у цьому жодної логіки і здорового глузду», - зауважив він. О. Турчинов наголосив, що підтримка небезпечної енергетичної гри Росії, передача їй технологій значно послаблюють і без того розбалансовану безпеку Європи.

У цьому контексті Секретар РНБО України заявив, що антиросійські санкції є не «подарунком» чи поступками для України, а заходами щодо посилення спільної європейської безпеки, стримування держави-агресора, держави-терориста, запобігання нарощенню її військового потенціалу. «Подвійних стандартів у цьому питанні бути не може», - резюмував він.

Секретар РНБО України заявив, що відповіддю міжнародного співтовариства державі-терористу має бути солідарність і узгодженість дій, наголосивши, що прикладом цього є висилка російських шпигунів з понад двадцяти держав - США, країн ЄС і нашої країни.

Секретар РНБО України підкреслив, що для України не існує альтернативи європейській і євроатлантичній інтеграції, і вітчизняний сектор безпеки і оборони реформується відповідно до стандартів НАТО, повідомивши у цьому контексті про ухвалений у першому читанні законопроект про національну безпеку.

«Переконаний, що входження України в безпековий простір Європи - необхідність, а не тільки наше бажання. І дуже б хотів, щоб наші партнери дивилися на нашу державу, яка протистоїть небезпечній агресивній ядерній країні, не як на проблему, а як на важливий елемент власної безпеки, і під цим кутом розглядали питання військово-технічної співпраці, - підсумував О. Турчинов. - Впевнений, що в України і наших стратегічних партнерів спільне майбутнє, і ми відновимо безпеку у нашому спільному європейському домі».

Коментарі: 0

Богдан Бо

Ворог готується до нападу на Україну

РФ побудувала вздовж українських кордонів потужну військову інфраструктуру, а особовий склад налічує цілі армії.

Росія націлила на Україну ракетні комплекси та декілька армій, – Турчинов

Про це заявив секретар РНБО Олександр Турчинов, відкриваючи дев’ятий Національний експертний форум, передає “Радіо Свобода”, інформує Економічні новини.

“П’ятий рік точиться війна Росії проти України, і жодних ознак нормалізації ситуації ми не маємо… Два корпуси, що входять до складу восьмої російської армії, фактично виконують функцію, яку виконували штрафбат під час Другої світової війни. Їхнє завдання – затримати просування наших військ до підходу основних сил. Але де вони дислокуються? Побудовано потужну військову інфраструктуру вздовж нашого кордону. Росія проти нас оперує не батальйонами чи дивізіями, а арміями”, – говорить він.

Серед загроз із моря секретар РНБО називає частину Каспійського флоту Росії, перекинуту до Чорноморського басейну. Також він говорить про російські ракетні комплекси в Криму й на східних кордонах, які, за його словами, здатні завдати удару “фактично по всій території України”.

Читайте: Росія готується наступати,- Турчинов

“У цій війні Росія, на жаль, має союзників, яких ми вважаємо нашими стратегічними партнерами. Одним із найнебезпечніших для нас є так званий проект “Північний потік 2, це є реальний виклик для нас, і випробування для нашого партнерства із західними колегами, тому що втрати, яких зазнаємо ми, на порядок більші, ніж ті кредити, які нам сьогодні пропонують”, – заявив Турчинов.

Читать полностью на http://enovosty.com/uk/news_politics-ukr/full/806-rosiya-nacilila-na-ukrainu-raketni-kompleksi-ta-dekilka-armij-turchinov

Коментарі: 2