хочу сюда!
 

Татьяна

33 года, рак, познакомится с парнем в возрасте 28-37 лет

Заметки с меткой «турчинов»

Олександр Турчинов: покращувати владу (продовження інтерв'ю)

Запитання щодо нашої санкційної політики. Вийшов відомий указ про рішення РНБО. Усіх цікавило, з чим пов’язане внесення двох електронних українських ЗМІ до санкційного списку.

Деякі українські ЗМІ, особливо ті, які перебувають під впливом сусідньої країни, не просто використовувалися в інформаційній війні, а й безпосередньо займалися пропагандою тероризму. Наприклад, у прямому ефірі транслювали (9 травня – ІФ) військовий парад на окупованій території. Це була онлайн-трансляція, з позитивною оцінкою того, що відбувається.

Таких сайтів було значно більше, ніж ті, які внесено до санкційного списку...

Згоден, але РНБО може ухвалювати рішення тільки на підставі пропозицій тих, хто має право згідно з законом ініціювати ці санкції, а це Кабінет Міністрів, Верховна Рада, СБУ та Національний банк.

Коли мені стало відомо про такі онлайн-трансляції, я звернувся до Служби безпеки України для проведення перевірки та внесення подання. Внесені пропозиції зафіксовано в рішенні РНБО, але, думаю, це не останнє рішення, і список розширюватиметься.

Президентський законопроект про національну безпеку, який готується до другого читання, змінився до невпізнання.

Це дуже важливе для нас питання. На початку року я провів переговори з генсеком НАТО, й цей закон був серед основних обговорюваних тем. Наші партнери дуже зацікавлені в ухваленні цього закону, тому що саме він задає натовські, європейські параметри для нашого сектора безпеки та оборони. Це і структура, і функції, і система управління, і система стратегічного планування... І що для них дуже важливо – це система багаторівневого громадянського контролю над сектором безпеки та оборони. Сьогодні, незважаючи на військову агресію РФ, ми здійснюємо реформування армії, переводимо весь силовий блок на стандарти НАТО. Без ухвалення такого закону наше просування в НАТО буде бутафорським.

Водночас майже кожен народний депутат вважає себе великим фахівцем у питаннях безпеки, й тому в парламенті було запропоновано величезну кількість поправок до цього закону. Наскільки я знаю зі спілкування з нашими партнерами, вони не надто раді цьому. Тому триває дискусія, щоб усе-таки повернутися до первинного формату закону з тими правками, які я з голосу озвучив у парламенті, представляючи закон.

За Вашими прогнозами, чи зможе парламент ухвалити закон до своїх канікул?

Я переконаний, що ми маємо ухвалити закон цього парламентського тижня. Чому? Тому що для нас дуже важливо, щоб його ухвалили до Брюссельського саміту НАТО, де відбудеться зустріч президента нашої країни з керівництвом альянсу. Ухвалення закону буде важливим доказом того, що ми виконуємо взяті на себе зобов’язання.

А ситуація з Угорщиною не завадить цій зустрічі?

На превеликий жаль, Угорщина останнім часом ставила, я сказав би, навіть не палиці, а колоди в колеса нашої євроатлантичної інтеграції. Але я сподіваюся, що все-таки комісію Україна-НАТО на найвищому рівні буде проведено. Політичні ігри Будапешта не повинні шкодити безпеці Європи.

Перейдемо до військових питань. Ми бачили, як працюють Javelin на полігонах. Чого ще потребує Україна? Мається на увазі й озброєння вітчизняних зразків.

П’ятий рік триває війна з Російською Федерацією, і тільки на п’ятий рік ми від наших стратегічних партнерів отримали таку зброю як Javelin. Звісно, краще пізно, ніж ніколи. Це перше реальне постачання летальної зброї в рамках військово-технічної співпраці зі США. Протитанкові ракетні комплекси Javelin непогано себе показали на випробуваннях. Але якщо ми говоримо про подальше розширення військово-технічної співпраці, то пріоритетним для нас є посилення протиповітряної оборони, яка найбільше постраждала за часів Януковича та його попередників. Для захисту країни потрібні сучасні системи ППО. Ми маємо серйозні напрацювання в цьому напрямі, але без співпраці з нашими стратегічними партнерами швидко й ефективно розв’язати цю проблему дуже складно.

А яка ймовірність того, що в разі загострення військового конфлікту буде застосовано військову авіацію?

Ми цього не виключаємо. Широкомасштабний конфлікт, насамперед, відрізнятиметься від ситуації на Сході України використанням Повітряно-космічних сил Російської Федерації, зокрема штурмової авіації, крилатих ракет. І для нас тема протиповітряної оборони, захисту важливих стратегічних об’єктів країни від цієї загрози дуже важлива. Ми вивчаємо в деталях масштабне застосування Росією ПКС у Сирії, їхні сильні та слабкі сторони, і розуміємо, наскільки це може бути серйозною проблемою.

Повернімося до українських зразків озброєння для нашої армії...

Ви знаєте, ми не стояли на місці. Згадайте 2014 рік, коли стара військова техніка не могла зрушити з місця, коли, окрім автоматів, у наших добровольчих батальйонів практично не було іншої зброї. Ми не лише змогли відновити наш оборонний потенціал, а й системно його нарощували, зокрема за рахунок створення нових перспективних зразків зброї та військової техніки.

Ось ми говорили про Javelin, а протитанкові ракетні комплекси українського виробництва не поступаються зарубіжним аналогам. Ті самі комплекси "Стугна", "Корсар", "Скіф" надійно знищують будь-яку броньовану ціль за дуже високої точності попадання. Наприклад, ракета "Скіф" пропалює броню завтовшки до 1 м.

У пресі висвітлювалися державні випробування ракетного комплексу "Вільха", який значно перевершує за багатьма параметрами російський аналог "Смерч". На відміну від нього, наші ракети керовані, в одному залпі 12 ракет, і кожна з них може точно вражати окрему ціль. Зараз активно відпрацьовується проект української крилатої ракети. Для України це дуже важливо, оскільки країна повністю була позбавлена цього виду зброї після глобального роззброєння. І це буде суто українська розробка високого рівня.

Є ще дуже перспективні розробки сучасних артилерійських систем, мінометів – 120-мм, 82-мм, 60-мм, бронетехніки, безпілотних літальних і транспортних апаратів.

Тому сьогодні нам є чим захищатися, але ми не можемо зупинятися на цьому шляху. Перед нами стоїть дуже серйозне завдання. Доки Україна не стала членом НАТО, а це не близька перспектива, ми вимушені розраховувати виключно на самих себе. Що може зупинити агресивну ядерну країну від масштабного вторгнення? Лише сучасна, потужна зброя стримування. Подобається нашим партнерам чи ні, але ми маємо працювати над такою зброєю стратегічного рівня, зброєю, яка може ефективно вражати ворога на будь-якій відстані. І ні в кого немає ні морального, ні юридичного права не дати нам це реалізувати. Така моя позиція.

Вибачте мені, але пацифізму, який був наприкінці минулого століття, вже немає і, напевно, не буде. Україна, пройшовши драматичні випробування, усвідомила, що потрібно насамперед розраховувати на власні сили. Будапештський меморандум, який давав нам в обмін на ядерне роззброєння гарантії безпеки, не вартий паперу, на якому він був написаний.

Про внутрішні загрози безпеці. У нас попереду президентські та парламентські вибори. Чи бачите Ви реальні загрози, які можуть виникнути під час виборчих процесів?

Ми вже говорили, що внутрішня дестабілізація – це один із пріоритетів гібридної агресії Російської Федерації проти нас. І це не лише інформаційно-пропагандистська війна з використанням російських, зарубіжних та українських ЗМІ і соціальних мереж. Російські спецслужби намагаються забезпечити інформаційну та фінансову підтримку проросійським і сепаратистським рухам та організаціям. Це було наочно показано під час затримання російського пропагандиста з українським паспортом Вишинського.

Якщо говорити про кіберзагрози, то ми зробили серйозний ривок, щоб убезпечити Україну в цьому напрямі. Створений два роки тому при РНБО Національний координаційний центр кібербезпеки у відповідь на масштабні атаки, що завдали мільярдних збитків країні, досить ефективно реалізовує основні завдання прийнятої нами Стратегії кібербезпеки. У країні створено захисний контур, який уже витримав кілька потужних атак. Усі інформаційні ресурси держави, захищені створеною системою, не постраждали від атак. Зараз наше завдання – забезпечити надійний кіберзахист об’єктів стратегічної інфраструктури.

У цьому напрямі я вважаю перспективним державно-приватне партнерство, яке дасть змогу посилити наші позиції в питаннях кібербезпеки. Безумовно, триває активна співпраця в цьому питанні з нашими партнерами в країнах НАТО. Ми на сьогодні оперативно можемо реагувати не лише на кіберінциденти, а освоюємо технології, що дають нам змогу превентивними діями запобігати кібератакам.

Для надійного захисту держави необхідно ухвалити пакет законів, що значно розширюють можливості держорганів у питаннях інформаційної та кібербезпеки.

Ось вам конкретний приклад. РНБО було прийнято рішення про закриття в Україні доступу до багатьох російських інформаційних ресурсів і соціальних мереж ("ВКонтакте", "Однокласники" тощо). Деякі наші західні партнери навіть намагалися нас за це критикувати.

А зараз, до речі, багато держав, зокрема Європи, починають вивчати наш досвід. Німеччина та Франція готові ухвалювати так звані антифейкові закони. Причому ці закони реально жорсткіші, ніж ті пропозиції, які ми вносили. Адже інформаційні війни стосуються не лише України – це світова проблема.

Але повернемося до рішення РНБО про закриття російських інформаційних ресурсів. Служба безпеки України вимушена була закривати ці сайти і соцмережі кілька місяців. Чому? У нас немає на сьогодні технології оперативного відключення того чи того ресурсу, навіть коли він становить реальну загрозу для безпеки країни.

Тобто після ухвалення рішення РНБО Служба безпеки переконувала провайдерів виконати це рішення. І навіть коли провайдери виконали рекомендації СБУ, ви знаєте, що існує багато способів обійти санкції, зайти на інформаційні ресурси, які продовжують інформаційну агресію. Тобто для оперативного реагування на інформаційні загрози на сьогодні немає правових і, відповідно, технічних можливостей. Цю проблему необхідно терміново розв’язати на законодавчому рівні.

І це не пов’язано з наступом на свободу слова. Це пов’язано з питаннями безпеки країни.

Але найбільш небезпечні методи, які ворог використовує для дестабілізації ситуації в країні, – це диверсійна і терористична діяльність. Для цього використовується як професійна агентура, так і місцевий криміналітет, зокрема й неукраїнського походження, у тому числі і так звані злодії в законі, які мають старі зв’язки з ФСБ. Активно також використовується вербування виконавців терактів у середовищі радикальних політичних сил і серед людей, що пройшли антитерористичну операцію, але не знайшли себе в післявоєнному житті.

Так було із замахом на Вороненкова. За аналогічною схемою готувалися замахи на Бабченка та інших журналістів. Але російські спецслужби прорахувалися, коли вийшли на справжнього патріота України, і Служба безпеки змогла запобігти операції з ліквідації групи журналістів.

Багато хто зазначає, що СБУ дійсно провела вдалу операцію із запобігання щонайменше одному вбивству. Але у багатьох виникає скепсис щодо "списку 47".

Ви знаєте, я вважаю, що в такій темі, як захист людського життя, краще перестрахуватися, ніж недопрацювати. Тобто краще взяти під захист більшу кількість людей, які потенційно можуть бути мішенями для терористів, ніж поскромничати в цьому питанні, а потім сказати: ну, вибачте, недогледіли. Занадто висока ціна помилки.

Тому я б тут не дискутував: список 30, 40 чи 47. Якщо Служба вбачає потенційну загрозу для цих людей, значить, до її думки потрібно прислухатися.

Як Ви думаєте, вся наша внутрішньополітична боротьба в найближчі 8-9 місяців – це чинник ризику для української державності?

У нас є, на жаль, неповноцінна політична традиція – парламентські та президентські вибори перетворюються мало не на збройне протистояння. Таке відчуття, що кожні вибори у нас як "останній шанс", і хто переможе – отримує все. Не вибори, а судний день. І претенденти на політичну владу намагаються її добути будь-яким шляхом. Для багатьох із них мета виправдовує засоби, а такого не повинно бути. Немає такої мети, яка може виправдати будь-які, зокрема і брудні, засоби її досягнення, такі як провокації, фальсифікації, брехня, підкуп, корупція.

Тому нам потрібно змінювати наше ставлення до влади і, відповідно, до виборів як до "останнього та рішучого бою". Не можуть вибори для країни бути стихійним лихом. Не можуть вони перетворюватися на ситуацію, коли люди втрачають якісь моральні обмеження й готові на все, щоб підняти свої рейтинги або отримати додаткові голоси.

Ви зараз про кого говорите?

На превеликий жаль, це стосується багатьох. Ви знаєте, я проходив багато виборів, і я пам’ятаю, коли їхав до штабу в день голосування й у мене в спортивній сумці лежав автомат Калашникова.

Коли таке було?

Це був 2004 рік. Другий тур виборів у президенти, напередодні початку Помаранчевої революції. Нас попередили, що бойовики, найняті Партією регіонів, готуються до штурму нашого штабу. Це ненормально... У демократичній країні такого бути не може.

Нещодавно лідер "Громадянської позиції" Анатолій Гриценко сказав, що Ви очолюєте штаб з його дискредитації...

Це якраз наочна ілюстрація попереднього питання – всі засоби хороші для привернення до себе уваги та підняття своїх рейтингів.

Є хороший піар, є поганий піар, а є тупий піар. Ось це якраз приклад тупого піару. Це розрахунок на те, що люди не знають повноважень секретаря РНБО, в якого немає в підпорядкуванні силових структур, немає засобів масової інформації. Тому, як РНБО може забезпечити чиюсь дискредитацію? Мені, наприклад, було б цікаво, якби хтось розповів.

У нас абсолютно інші завдання, завдання стратегічного рівня, пов’язані з безпекою країни. Якщо ми говоримо про Гриценка, то це не єдиний приклад, де він використовує найгірші традиції української політики, такі як брехня, причому, нічим не обмежена.

Я зі здивуванням прочитав у нещодавньому інтерв’ю А.Гриценка, що він жодного разу не був на фронті, хоча вже йде п’ятий рік війни. У нього журналіст запитує, а яка причина? За його словами, цих причин – дві. Перша – був дуже зайнятий у парламенті, будучи депутатом в 2014 році, і друга – Турчинов заборонив його пускати на фронт. Ну, знаєте, в 2014 році я був трохи більше завантажений, ніж депутат Гриценко. Керував парламентом, керував практично всією центральною і місцевою владою, особисто організовував придушення сепаратистських заколотів, а ще виконував обов’язки президента та Верховного головнокомандувача.

Так, дійсно, я організував практично цілодобову роботу парламенту і при цьому знаходив можливість регулярно виїжджати на передову в найгарячіші точки, щоб безпосередньо зрозуміти, що відбувається, підтримати хлопців, які лише вчилися воювати, взяти участь у плануванні військових операцій тощо.

Тому "перенавантаження", що не дозволяє депутатові виїжджати на фронт у найдраматичніші моменти історії нашої країни, – це казки. І той, хто хоч раз їздив на передову, знає, що ні в 2014 році, ні пізніше мої дозволи для цього не були потрібні. Тисячі волонтерів, простих громадян, без депутатського мандата, їхали на фронт, не запитуючи ні в кого дозволу і реально допомагаючи в найскрутніший час нашим воїнам.

Коли розпочалася війна, дійсно, бракувало надійних людей, і я вдячний тим депутатам, які приходили до мене і запитували: чим допомогти? Той самий Олег Ляшко (лідер фракції Радикальної партії у Верховній Раді – ІФ) на моє прохання їздив і до Маріуполя, і до Луганська в найнебезпечніші моменти весни 2014 року. Той самий Олександр Кузьмук, будучи депутатом, об’їжджав на моє прохання всі військові частини та інформував мене про їхню реальну боєздатність. Багато депутатів, зокрема жінки, регулярно виїжджали в зону АТО.

Тому були люди, які не очікували запрошень і просто їхали в найгарячіші точки. Але були й ті, які відсиджувалися, а потім у Facebook поливали всіх брудом, повчаючи, як потрібно воювати.

За роки війни я вже звик, коли свою розгубленість і безпорадність намагаються сховати, прикриваючись мною. Тому зі зневагою ставлюся до тих, хто своє боягузтво прикриває брехнею. Мені їх шкода – це слабкі люди.

Точиться повільна дискусія про зміни повноважень президента і парламенту. Ви знаєте, "Народний фронт" заявив про це публічно, прем’єр-міністр України Володимир Гройсман... Це реальний шлях розвитку української державності?

Теоретично, якщо у парламенту є триста голосів, вони можуть внести зміни до Конституції. Це право депутатів. Але при цьому я переконаний, що будь-які реформи, коли країна перебуває в умовах військової агресії, не повинні передбачати ліквідацію інституту президента. Ми не можемо зробити посаду президента бутафорською, залишити для неї лише представницькі функції.

Я працював у Кабінеті Міністрів, причому також у дуже складний період. Там кожне рішення повинно мати підтримку всього уряду, тобто прем’єр-міністр може підписати рішення, коли більшість Кабміну його підтримує. А в умовах, коли необхідно приймати рішення швидко, без обговорень, коли необхідно бути в епіцентрі подій, брати одноосібно на себе відповідальність, така схема не працює.

Посада Верховного головнокомандувача має залишатися за президентом, її не можна віддавати керівнику колегіального органу. Це саме, я переконаний, стосується і міжнародних відносин. Будь-які реформи можуть мати місце, але президент має залишитися Верховним головнокомандувачам і відповідати за зовнішню політику.

Ви вважаєте, що такі зміни можуть бути корисними та ефективними?

Немає єдиної загальновизнаної моделі державного управління. Це все суб’єктивні оцінки. А якщо у парламенту є триста голосів, я б рекомендував обов’язково поєднати приємне з корисним.

Скільки я себе пам’ятаю, ще з кінця минулого століття кожне скликання та кожні вибори розпочиналися з того, що всі кандидати в депутати, кандидати в президенти обіцяли скасувати депутатську недоторканність. Тому я б обов’язково пов’язав конституційну реформу з цим питанням. Парламент не має бути бастіоном для недоторканних, особливо коли ми ведемо боротьбу з корупцією. Парламент має бути найвищим законодавчим органом країни, а все те, що ми отримали в спадок, зокрема і недоторканність, має відійти.

Моє переконання – будь-яка реформа, якщо вона проводитиметься в парламенті, в обов’язковому порядку повинна мати цю складову. Думаю, що тоді багато бізнесменів втратять мотивацію йти до парламенту, якщо у них не буде такої фішки, як недоторканність.

Як Ви думаєте, наступний парламент буде якіснішим із професійної точки зору?

Політика – це також професія, але, на превеликий жаль, у нас дивляться на роботу депутата як на систему збагачення або як на можливість самоствердження, а не як на професію, що пов’язана з розробкою законів і потребує великого обсягу знань і досвіду.

Оцінка кандидатів у депутати з цієї точки зору у нас, на жаль, на другому-третьому планах. У результаті безсоромний популізм і позерство приводять до парламенту дуже багато дилетантів, людей, які ні за моральними, ні за професійними якостями, ні навіть за параметрами свого психічного здоров’я не годяться для цієї роботи. В результаті масова неврастенія, що часто панує в сесійній залі, передається й суспільству. Багато депутатів, не маючи можливості реалізувати себе як законодавці, реалізовують себе як бізнес-лобісти, клоуни, бійці або провокатори... На превеликий жаль, із кожними новими виборами ця сумна парадигма лише посилюється.

Це Ви зараз про нові обличчя, зокрема, в політиці говорите?

Я за нові обличчя. Але, окрім обличчя, у політика мають бути ще мізки, професійні знання, досвід, відповідальність, мораль. Крім того, нове обличчя в нас часто це добре забуте старе. Обличчя, яке пару років не попрацювало міністром або депутатом, для обивателів стає новим.

Є і артисти, і художники.

Творчі люди. Звісно, парламент – не найвдаліше місце для творчості.

Хоча є прекрасний приклад, щоправда, не у нас, – президент США Рональд Рейган. Професійний актор, але він йшов до політичних вершин не один рік, маючи серйозну підготовку і спираючись на велику команду професіоналів. Тому не можна сказати, що у актора заборона на професію політика. Будь-кому, чи то актору, страховому агенту або спортсмену, потрібні професійна підготовка, досвід, знання і, головне, – розуміння, навіщо тобі це потрібно.

Які важливіші вибори – парламентські чи президентські?

Важливіші для України чесні вибори, незалежно від того, парламентські вони чи президентські. Важливіші вибори, де не використовуватиметься адмінресурс і підкуп, де не буде домінантою бруд, взаємна зневага і приниження. Україні потрібні чесні та прозорі вибори.

Я вважаю, що в складних умовах весни 2014 року ми змогли провести одні з найпрозоріших і найчесніших президентських виборів за всю історію України. І це – об’єктивна оцінка. Це були єдині вибори, де не було жодного позову до судів і ЦВК про порушення виборчого законодавства, фальсифікації або використання адмінресурсу.

Прозорість і демократичність виборів – ось важлива оцінка нашої європейської інтеграції, а не проведення якихось екзальтованих парадів.

Ви не передумали і, як і раніше, не маєте наміру балотуватися в президенти?

Ні, я багато разів відповідав на це запитання. Знаєте, мені складно зрозуміти мотивацію багатьох людей, що рвуться до цієї посади. Я виконував обов’язки президента в найскладніший історичний період для нашої країни. У мене залишилися дуже важкі спогади – це робота на знос, без сну, без особистого життя, часто без можливості бути зрозумілим і почутим. Усе це відбило у мене бажання прагнути зайняти президентський кабінет.

Олександр Турчинов: вбори мають покращувати владу

20.06.2018
Турчинов: Вибори не повинні бути для країни стихійним лихом

Турчинов: Вибори не повинні бути для країни стихійним лихом

Ексклюзивне інтерв’ю секретаря Ради національної безпеки та оборони України Олександра Турчинова агентству "Інтерфакс-Україна"

За повідомленнями прес-центру Операції об’єднаних сил, ситуація на сході України останнім часом значно загострилася. Наскільки обґрунтовані розмови про ескалацію влітку?

Ви знаєте, в нас був дуже гарячий травень. У Росії завершилися президентські вибори, відбулася інавгурація, й одразу прокинулися, як за командою, окупаційні збройні сили Російської Федерації на Донбасі, що перебували певний час у дрімоті. І травень у нас побив рекорди за кількістю та інтенсивністю обстрілів. І, найсумніше, артилерійські обстріли на глибину до 30 км не можуть не зачіпати цивільну інфраструктуру. Гинули, крім наших військових, і цивільні люди, і, найстрашніше, діти.

Чемпіонат світу з футболу, який розпочався в Російській Федерації, дещо знизив активність окупантів, але і при цьому щодня ми бачимо грубі порушення усіх угод про припинення вогню, про незастосування, згідно з Мінськими домовленостями, важкого озброєння. Використовуються танки, 120-мм міномети, артилерія і навіть РСЗО (реактивні системи залпового вогню – ІФ).

Але Збройні Сили України готові відбити атаки та будь-які провокації агресора.

Ці загострення на фронті відбувалися саме під час переходу на новий формат протидії російській агресії – від Антитерористичної операції до Операції об’єднаних сил. І на тлі цих загострень новий формат продемонстрував свою ефективність. Значно покращилася координація усіх силових структур, задіяних в ООС, при цьому її військова складова дала змогу не лише надійно відбивати провокації російських окупаційних військ, а й на деяких напрямах поліпшити своє положення, просунувшись уперед.

Із переходом до ООС фактично вперше армія отримала управлінські функції. Як Ви оцінюєте цей досвід?

Те, що відбувалося на сході країни, за масштабами та тривалістю військового протистояння вже ніяк не підходило під визначення Антитерористичної операції. На початку російської агресії на Донбасі (весна 2014 року – ІФ) для захисту країни я був змушений оголосити про початок масштабної Антитерористичної операції. Тоді це був єдиний правовий формат протистояння агресії, що давав змогу здійснити легітимізацію української влади через дострокові президентські вибори.

Говорімо чесно, вже починаючи з кінця весни – початку літа 2014 року армія почала впевнено домінувати в захисті нашої країни на сході. Але формально, згідно з законодавством, АТО – це операція, яку проводить виключно Служба безпеки, а Збройні Сили, Нацгвардія – немов допоміжні підрозділи.

Ухвалений нами закон України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій і Луганській областях" нарешті дав можливість назвати речі своїми іменами. Головне, що в законі Росію чітко названо агресором. І дуже важливо, що це відбулося саме в той момент, коли російська сторона вже розігрувала сценарій маскування своєї військової агресії під миротворчу операцію. РФ навіть свій "миротворчий" проект внесла до ООН. Але агресор не може бути миротворцем. І тема прикриття у такий спосіб своєї агресії була для Кремля перекреслена.

Яка наразі роль СБУ, реально щось змінилося в управлінні?

Безумовно, Служба безпеки відіграє в Об’єднаних силах важливу, але не головну роль. СБУ провадить свою професійну діяльність на підконтрольній Україні частині Донбасу, насамперед це боротьба зі шпигунством, диверсіями, терором. Для зони проведення ООС це досить актуальна проблематика.

Чи відбуваються в нас якісь невеликі антитерористичні операції в рамках ООС?

Скажімо так, на підконтрольній частині Донецької та Луганської області поки що не було необхідності у проведенні додаткових антитерористичних операцій.

Але у країні загалом, ви бачите, такі локальні операції відбуваються, тому що одне з головних завдань Росії – це внутрішня дестабілізація нашої країни. Вони розуміють, що в них немає сьогодні можливості безкарно, без жорсткого опору забезпечити свій військовий наступ. Тому їхній головний пріоритет – спробувати підірвати ситуацію в Україні зсередини. Посіяти паніку, хаос, зломити готовність українців до опору. Для цього використовується широкий арсенал засобів – від інформаційної війни до банального терору.

Ви зараз говорите, зокрема, і про випадок із Бабченком?

Так, зокрема і про спробу вбивства журналіста Бабченка. Згадайте й інші замахи: на Вороненкова, на Окуєву. Все це – ланки одного ланцюга. Арсенал засобів гібридної війни, що проводиться в нашому тилу, дуже широкий. Це і підживлення, скажімо так, радикальних сил, що декларують готовність до силових сценаріїв зміни влади. Це і спроба створення розгалуженої агентурної мережі для проведення терористичних і бойових операцій, забезпечення їх російськими спецслужбами зброєю і боєприпасами.

Згадайте справу Савченко. Ви знаєте, ця тема відійшла на задній план, але хто передавав зброю Рубану та Савченко? Хто? Це підконтрольні ФСБ підрозділи на окупованому Донбасі, які були задіяні для озброєння так званого українського підпілля. Це не бутафорія, а реальна зброя, здатна призвести до величезних кривавих жертв серед цивільних людей. Саме такий розвиток подій потрібний кремлівським кураторам.

Додайте до цього потоки інформаційного бруду й дезінформації, потужні кібератаки, безперервну енергетичну й економічну війну тощо. Ось не повний сегмент внутрішніх гібридних загроз, яким постійно має протистояти наша країна.

Зараз дуже багато інформації щодо активізації дій у регіоні Азовського моря з боку Росії. Є чинник Керченського мосту. Наскільки його будівництво завдало шкоди нашим можливостям?

Це серйозна проблема, й не лише для екології регіону. Росія отримала можливість здійснювати незаконний контроль над суднами, які перетинають Керченську протоку, і блокувати в будь-який момент українські порти в Азовському морі. Але головне – це серйозна загроза безпеці України. Завдяки мосту тепер можна оперативно перекидати значні сили Сухопутних військ РФ у Крим із подальшим проведенням наступальних операцій на півдні України.

При цьому Крим і так максимально мілітаризований. Там створено потужний 22-й армійський корпус, нарощуються сили Чорноморського флоту Російської Федерації. Ракетні комплекси, розміщені в Криму, можуть завдавати удару по наших позиціях у глибокому тилу. Зенітні комплекси С-400 можуть уразити будь-яку повітряну ціль у центральній частині України. Все це становить для нас серйозну загрозу.

Буквально за останні два місяці РФ створила в Азовському морі флотилію, посиливши додатковими кораблями прикордонні війська ФСБ РФ, а також перекинувши з Каспійського моря кораблі військового флоту. Тепер для проведення військових операцій в Азовському морі вони можуть використовувати значну кількість десантних кораблів, а також кораблі класу "Буян-М", що мають на озброєнні крилаті ракети.

І все це, безумовно, ставить перед нами серйозні завдання. Нарощування десантних можливостей ЗС РФ в Азовському морі дасть змогу здійснювати перекидання на наше узбережжя сили та засоби 8-ї, 49-ї та 58-ї армій Південного військового округу, які наразі нам реально погрожують зі сходу.

У результаті маємо надзвичайно потужну військову інфраструктуру вздовж усього українсько-російського кордону. Й окрім загрози зі сходу, маємо значне нарощування загрози з південного напрямку, при цьому з півночі над нами нависають дві армії Західного військового округу – 20-та і 1-ша танкова, які також можуть бути задіяні в будь-який момент.

Останнім часом мають місце випадки несанкціонованих оглядів російською стороною наших кораблів, які йдуть до Маріуполя. Україна якось реагує на такі факти?

Україна має можливість затримувати російські кораблі, які своїми діями порушують наше законодавство. Згадайте істерику РФ щодо "Норду". Але якщо ми діємо адекватно в рамках міжнародного законодавства, то Росія, як завжди, грубо порушує норми міжнародного права, здійснюючи незаконний огляд кораблів, що йдуть до українських портів. Це фактично продовження гібридної війни в економічній площині, демонстрація готовності чинити блокаду наших портів на Азовському морі.

Уряд вивчав питання переспрямування транспортних потоків в інші порти?

Переспрямувати можна, але це ускладнить логістику, й тоді продукція, приміром, маріупольських металургійних заводів явно подорожчає, зменшивши свою конкурентоспроможність.

Складність також у тому, що відразу після конфлікту навколо острова Тузла (кінець 2003 року – ІФ) Україна під тиском Росії підписала угоду, згідно з якою Азовське море визначено як внутрішнє море двох держав. І цей статус не дозволяє чітко фіксувати лінію морського кордону й дає можливості для інтенсифікації провокацій з боку РФ.

Наскільки реально задіяти миротворців ООН для відновлення миру на нині окупованих Російською Федерацією територіях Донбасу?

У цієї теми є одна проблема, дуже конкретна, в якої є ім’я і прізвище – це (президент РФ – ІФ) Володимир Путін. І, безумовно, ця проблема блокує на сьогодні деокупацію Донбасу дипломатичним шляхом. І всі мирні ініціативи впираються в цю проблему. Для нас неприйнятний був варіант, який спробувала проштовхнути Росія, у вигляді миротворців з РФ і країн ОДКБ (Організації договору про колективну безпеку – ІФ).

Для нас неприйнятні також пропозиції РФ, коли миротворці з інших країн стають тільки на лінії розмежування і тим самим легалізують окуповану територію.

Для нас можливий єдиний формат – виведення російських військ із Донбасу та розміщення миротворців на всій території нинішньої зони окупації, і, насамперед, на державному кордоні між Україною і Росією. Тоді в цьому є сенс. Решта варіантів Кремля – це спроби фактично прихованої анексії окупованої території.

Як Ви ставитеся до ініціативи міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова про поетапну деокупацію Донбасу?

Ми розмовляли з Арсеном Борисовичем на цю тему. Хочу сказати, що це не альтернативний план, як дехто намагається його подати. Навпаки, це один із варіантів реалізації мирних ініціатив президента Порошенка. В чому його специфіка? Суть пропозиції – здійснювати деокупацію не на всій території відразу, а поетапно, крок за кроком. Відпрацювали окремий район або місто, відновили в ньому правове та соціально-економічне поле України – просуваємося далі.

Але якщо ми говоримо про мирну деокупацію, а не про поетапне звільнення збройним шляхом, то тут також проблема. Читайте вище, ця проблема – Путін В.В. Тобто будь-який мирний формат натикається на небажання Росії припинити агресію, знизити температуру протистояння. Тому що для Росії це не лише формула тиску й дестабілізації ситуації в Україні. Це ще і гра на розкол Європи, просування своїх імперських і реваншистських ідей, а також спосіб захисту від внутрішніх проблем і протиріч. Доки є зовнішні загрози та зовнішні вороги, говорити про якісь демократичні реформи та про соціальні програми не доводиться. Ця російська формула типова для всіх тоталітарних держав.

Ви не очікуєте найближчим часом зміни цієї політики?

На жаль, не очікую.

Порошенко передумав йти на другий термін?!

Порошенко просто випромінює спокій. Здається, вивести з рівноваги його не може абсолютно ніхто і ніщо: ні зростання народного невдоволення, ні доповідь директора Національної розвідки США Даніеля Коутса про підвищений ризик дострокових виборів в Україні, ні безрадісні прогнози різномастих соціологів з приводу рейтингу глави держави, який постійно знижується (зараз його підтримують лише 5,5% населення). У зв'язку з цим виникає резонне питання - чому Петро Олексійович нічого не робить задля покращення своєї репутації?

Зрозуміло, що у численних зарубіжних і містечкових експертів на цей рахунок є свої припущення, які з мінімальними відмінностями зводяться до наступного. Порошенко впевнений в собі і своїх силах, тому що:

А) збирається сфальсифікувати вибори, закликавши на допомогу західних фахівців;

Б) збирається попрацювати над репутацією своїх опонентів і виставити на загальний огляд скелети, що ті ховають в шафах. Тобто зробити ці вибори безальтернативними;

В) збирається ввести воєнний стан в зв'язку з початком бойових дій і відкласти вибори на невизначений термін.

Всі варіанти цілком життєздатні і могли б привести до збереження гарантом свого становища, якби не одне "АЛЕ". Порошенко не збирається балотуватися на другий термін. Цією інформацією поділилася з громадськістю група хакерів, відома по викладеному раніше в мережу листуванню Петра Олексійовича і його політтехнолога, спічрайтера і радника Олега Медведєва. Як і навесні цього року, активісти злили в мережу скріншот вельми цікавого листа. Дійові особи: Олег Медведєв і дружина Петра Порошенка Марина.

Те, що Медведєв обговорює або, точніше, звітує про свою роботу перед схвильованою першою леді, звичайно, вражає, але не настільки, як все інше. Весь текст викликає масу питань. Наприклад:

1. Хто цей безіменний містер Х, невідомий кандидат, чиєї репутації може пошкодити Порошенко і перешкодити "перемогти в першому турі"? Тимошенко? Гриценко? Наливайченко? На кого зроблена ставка?

2. Всі кримінальні справи, про які пишуть так звані провокатори з проросійських ЗМІ і які, за запевненням представників влади, є плодом їхньої бурхливої фантазії, не такі вже бездоказові, раз Порошенко вирішив не йти з політики? Виходить, і про 400 тисяч доларів, що заплатили за зустріч глави держави з Дональдом Трампом, правда? І про задекларовану і куплену за рахунок військового бюджету віллу в Іспанії теж, раз Медведєв чітко підкреслює, що "збереження активів, майна і недоторканності - звичайна практика"?

3. Яка доля чекає нинішнього секретаря РНБО Олександра Турчинова або главу СБУ Василя Грицака, якщо їх місце побажає посісти Порошенко? Чи не стануть їх справи першими в антикорупційному суді?

Чекаємо роз'яснень!

Залучення ж APCO W. (очевидно, йдеться про APCO Worldwide Inc.) цілком зрозуміло. Ця компанія спеціалізується на консалтингових комунікаціях. Її послугами неодноразово користувалися представники влади, наприклад, Арсеній Яценюк для більш широкого висвітлення свого візиту в США. Навесні 2016 року через піднятий в ЗМІ галас контракт з нею був розірваний. Напевно, згадавши про минулі успіхи, до APCO знову було вирішено звернутися, правда, не афішуючи цей факт. Як бачимо, потихесеньку знову не вийшло.

Математика войны и мира

Конфликт на Донбассе. Продлевать будете?

Вчера были опубликованы резонансные заявления Секретаря СНБО Турчинова. Украине нужно «современное, мощное оружие сдерживания», а Будапештский меморандум «не стоит и бумаги, на которой был подписан». Если вы собирались отдохнуть этим летом на Азовском море, то, по словам Турчинова, это не лучшее место. Только почитайте это…



Зачем Турчинов дал это интервью? Для нагнетания военной обстановки, истерии в обществе, чтобы противостояние Российской Федерации продолжалось. Если бы цель была другой, он, премьер и президент заявили бы о том, что Украина по финансово-экономическим причинам не способна дать военный отпор. Если бы власть была честной со своим народом, она назвала бы две цифры, сколько на военную оборону тратит Россия и Украина.


Посмотрите на эти цифры и сделайте простой вывод.


На нацбезопасность и оборону в 2017-м году в Украине было выделено 4,9 миллиарда долларов. В России — 48,5 миллиардов долларов (2016-й год), но эксперты ООН заявили, что РФ скрыла часть расходов, и что реальная сумма в два раза выше указанной. Украина выделяет около 5% от ВВП, Россия — около 10%, при этом ВВП Украины в разы ниже, чем у РФ.


Это неприятная правда, которая вызовет бурю возмущения. Но подумайте об этом с другой стороны. Если бы Россия имела план полномасштабного вторжения, она бы уже давно «отжала» Донбасс, прихватив и южные регионы страны.


Россия с нами не воюет, она дестабилизирует обстановку, вооружая Донбасс и промывая местному населению мозги. Россия не применяет ни ракет, ни танков, ничего, что может принести катастрофический урон. РФ ведёт гибридную войну, с которой нужно бороться нестандартными, не оружейными методами. Вот об этом мог бы сказать Секретарь СНБО.


Украина не может бросить вызов России в плане усиления вооружённых сил. У нас разные весовые категории, но это не унижает Украину. Взгляните на это, как на задачу, которую необходимо решить.


Если Украина выберет путь наращивания военного потенциала, создания нового оружия, как заявляет Турчинов, то это путь в никуда. Это говорит о том, что правящая верхушка Украины — партия войны, это люди, которые зарабатывают на войне. Чем больше погибших, тем больше героизации, тем сильнее пропаганда. Чем активнее идёт вооружение, тем больше отмыто денег. Замороженный конфликт вокруг Донецка и Луганска, гибридная война между Украиной и Россией, выгодна и Верховной Раде, и Кремлю.


Почему власть Украины продлевает конфликт на Донбассе?

1. Власти Украины не нужны избиратели, проживающие на территории Донбасса и Крыма. Это миллионы граждан, которые никогда не проголосуют за нынешнюю украинскую власть.

2. Подобрав под себя военно-промышленный комплекс Украины, зарабатываются огромные капиталы на госзаказах и закупках. И проконтролировать это невозможно. Налоговые декларации чиновников, которые этим занимаются, засекречены.


Почему власть России продлевает конфликт на Донбассе?

Путин воюет не с Украиной, он воюет с Соединёнными Штатами Америки и Европейским Союзом. И воюет он на чужих территориях, в Сирии, Украине, Грузии...


ЧТО ДЕЛАТЬ?

Украинскую политику должна возглавить Партия Мира, которая обратит все свои усилия и внимание не на войну, а на экономическое процветание.

Население Украины тысячелетиями воюет, борется, восстаёт, терпит лишения, находится под гнётом и вырывается из-под него... В 21-м веке мы можем начать Создавать свою собственную Историю успеха и славы. Когда мы поймём, что самое главное — это обогащение украинской нации, российская военщина перестанет нас пугать. Во-первых, Путин дальше не пойдёт. Есть международное право, международная изоляция и санкции, которые медленно, но уверенно изматывают Российскую Федерацию. Во-вторых, люди, которые зарабатывают деньги, способны защитить себя.

Главной задачей для Украины должно стать экономическое обогащение страны. Мы должны заняться своим домом.

Партия Мира гораздо опаснее для Путина, чем партия войны. Есть только один способ победить кремлёвскую агрессию и имперские амбиции России — стать богатой, уважаемой страной. Экономическое процветание Украины — наша задача номер один. И реализовывать её будут совершенно другие политики.



Balashov.com.ua


Олександр Турчинов: і кров, і слово, і діло



О. Турчинов закликав високопосадовців поділитися своєю кров’ю із захисниками України
Рада національної безпеки і оборони України
Опубліковано 13 черв. 2018 р.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов разом з групою працівників Апарату РНБО України напередодні Всесвітнього дня донора у Головному військовому клінічному госпіталі здав кров для поранених воїнів, та закликав усіх високопосадовців, депутатів та державних службовців «поділитися своєю кров'ю із захисниками України».



Виступ Секретаря РНБО України О. Турчинов на 11-му Київському Безпековому Форумі
5 281 перегляд

Опубліковано 13 квіт. 2018 р.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов закликає західних партнерів до солідарності і узгодженості дій щодо держави-агресора - Росії.

Виступаючи на 11-му Київському Безпековому Форумі, О. Турчинов поінформував про потужний наступальний потенціал збройних сил РФ, розгорнутий в окупованому українському Криму, на тимчасово окупованих територіях Донбасу та поблизу кордонів України.

«Проти України Генштаб Російської Федерації може задіяти 260 тисяч російських військовослужбовців, понад 3500 танків, 11 тисяч ББМ, біля 4 тисяч артилерійських систем, до 1 тисячі РСЗО, 500 літаків та стільки ж вертольотів, що розташовані вздовж нашого кордону. Росія готова до ведення масштабної континентальної війни», - заявив О. Турчинов. «Попри намагання світової спільноти зупинити російську агресію не існує жодної ознаки покращення ситуації та зупинення неоголошеної війни проти України», - заявив він, навівши фронтові зведення за останню добу.

Секретар РНБО України також звернув увагу на порушення Російською Федерацією її міжнародних зобов'язань, активну модернізацію ядерних сил і агресивну риторику російського керівництва, наголосивши, що така політика посилює небезпеку в Європі і світі.

О. Турчинов підкреслив, що в умовах російської агресії Україна, як і чотири роки тому, змушена розраховувати перш за все на власні сили. При цьому Секретар РНБО України заявив, що Україна відкрита та прагне партнерства. «Ми вдячні нашим партнерам за стурбованість, яку вони висловлюють щодо російської агресії в Україні, ми вдячні за санкції проти Росії, які достатньо суттєві і болісні для РФ», - сказав він, поінформувавши у цьому контексті, що на наступному тижні за дорученням Президента України відбудеться засідання РНБО України, де будуть продовжені чинні санкції проти РФ і продубльовані санкції, які ухвалили США та європейські країни.

Водночас О. Турчинов висловив занепокоєння рішеннями деяких європейських країн щодо газопроводу «Північний потік-2», звернувши увагу, що Росія «виводить свій стратегічний бізнес з країн першочергової потенційної агресії». «Коли ми говоримо про продовження санкцій, а підписуємо угоди, що створюють реальну небезпеку, зокрема, військову, я не бачу у цьому жодної логіки і здорового глузду», - зауважив він. О. Турчинов наголосив, що підтримка небезпечної енергетичної гри Росії, передача їй технологій значно послаблюють і без того розбалансовану безпеку Європи.

У цьому контексті Секретар РНБО України заявив, що антиросійські санкції є не «подарунком» чи поступками для України, а заходами щодо посилення спільної європейської безпеки, стримування держави-агресора, держави-терориста, запобігання нарощенню її військового потенціалу. «Подвійних стандартів у цьому питанні бути не може», - резюмував він.

Секретар РНБО України заявив, що відповіддю міжнародного співтовариства державі-терористу має бути солідарність і узгодженість дій, наголосивши, що прикладом цього є висилка російських шпигунів з понад двадцяти держав - США, країн ЄС і нашої країни.

Секретар РНБО України підкреслив, що для України не існує альтернативи європейській і євроатлантичній інтеграції, і вітчизняний сектор безпеки і оборони реформується відповідно до стандартів НАТО, повідомивши у цьому контексті про ухвалений у першому читанні законопроект про національну безпеку.

«Переконаний, що входження України в безпековий простір Європи - необхідність, а не тільки наше бажання. І дуже б хотів, щоб наші партнери дивилися на нашу державу, яка протистоїть небезпечній агресивній ядерній країні, не як на проблему, а як на важливий елемент власної безпеки, і під цим кутом розглядали питання військово-технічної співпраці, - підсумував О. Турчинов. - Впевнений, що в України і наших стратегічних партнерів спільне майбутнє, і ми відновимо безпеку у нашому спільному європейському домі».

Ворог готується до нападу на Україну

РФ побудувала вздовж українських кордонів потужну військову інфраструктуру, а особовий склад налічує цілі армії.

Росія націлила на Україну ракетні комплекси та декілька армій, – Турчинов

Про це заявив секретар РНБО Олександр Турчинов, відкриваючи дев’ятий Національний експертний форум, передає “Радіо Свобода”, інформує Економічні новини.

“П’ятий рік точиться війна Росії проти України, і жодних ознак нормалізації ситуації ми не маємо… Два корпуси, що входять до складу восьмої російської армії, фактично виконують функцію, яку виконували штрафбат під час Другої світової війни. Їхнє завдання – затримати просування наших військ до підходу основних сил. Але де вони дислокуються? Побудовано потужну військову інфраструктуру вздовж нашого кордону. Росія проти нас оперує не батальйонами чи дивізіями, а арміями”, – говорить він.

Серед загроз із моря секретар РНБО називає частину Каспійського флоту Росії, перекинуту до Чорноморського басейну. Також він говорить про російські ракетні комплекси в Криму й на східних кордонах, які, за його словами, здатні завдати удару “фактично по всій території України”.

Читайте: Росія готується наступати,- Турчинов

“У цій війні Росія, на жаль, має союзників, яких ми вважаємо нашими стратегічними партнерами. Одним із найнебезпечніших для нас є так званий проект “Північний потік 2, це є реальний виклик для нас, і випробування для нашого партнерства із західними колегами, тому що втрати, яких зазнаємо ми, на порядок більші, ніж ті кредити, які нам сьогодні пропонують”, – заявив Турчинов.

Читать полностью на http://enovosty.com/uk/news_politics-ukr/full/806-rosiya-nacilila-na-ukrainu-raketni-kompleksi-ta-dekilka-armij-turchinov

Украине не стать членом НАТО с принципом«Я - начальник,ты-дурак»


Украинская политическая система на протяжении четырех лет ведет очень успешную, на первый взгляд, войну с «совком» по всем направлениям! Непрерывно появляющиеся планы по декоммунизации, переименованию улиц и парков, а также сносу голов бронзовым памятникам Ленину - явное тому подтверждение. Более того, на военном направлении не может не радовать и та молниеносная скорость, с которой наши Вооруженные силы переходят от стандартов СССР к стандартам НАТО. Однако эта «скорость» видна только на первый взгляд, но обо всем по порядку.

По данным Генштаба ВСУ на сегодняшний день аж целых две бригады полностью подготовлены по стандартам НАТО. Останавливаться на этой цифре ни в коем случае нельзя, поэтому было принято решение создать еще один стандартизированный под Североатлантический Альянс разведывательный батальон ДШВ под Житомиром.

Про неполную укомплектованность подразделения говорить не буду, а расскажу только про те условия, в которые поместили бойцов, опираясь на рассказ очевидца данных событий, а по совместительству редактора сайта «Цензор.нет» Юрия Бутусова.

По приезде новоиспеченные разведчики увидели сперва вполне адекватные казармы: есть стены, крыша над головой, двери и окна. А вот список того, что нужно отремонтировать, значительно превышает список имеющегося: туалеты, душ, отопление, все кровати – всё подлежит ремонту или полной замене.

Однако никто из военно-политического руководства не спешит выделять деньги на ремонт и сам, с молотком наперевес, не стоит перед казармой в готовности забить пару гвоздей в убитые временем казармы.

Нет, ну а чего вы хотите?! В «совковом» уставе черным по белому написано: «Солдат должен стойко переносить все тяготы и лишения воинской службы»! Так, по всей видимости, наш министр обороны, по-советски, и считает. Это ведь разведка! Она может и на полу поспать, с вещмешком под головой, и помыться в ближайшей луже, и для туалета ямку в кустах выкопать. Только сразу в воздухе повисает закономерный вопрос: куда подевались те 2700,0 млн гривень, которые были выделены для Министерства обороны Украины на 2018 год?! К слову, бойцам самостоятельно, из своего личного кармана, приходиться тратить деньги на благоустройство своих казарм.

Интересный каламбур получается – ребята не только сами воюют, но еще и сами ремонты делают, да и за свои же деньги! «Дураки» – подумают бравые генералы и, памятуя про главный принцип совковой армии «Я – начальник, ты – дурак», бросят этот новый батальон на произвол судьбы, побежав радостно штамповать новые и новые батальоны за деньги таких же подчиненных им энтузиастов.

Только с такими принципами Украина в НАТО не вступит (про эту особенность нужно обязательно шепнуть на ушко Полтораку и Муженко, а также недавно награжденному орденом князя Ярослава Мудрого V степени, Турчинову)! Потому что, самый первый, незримый, но лейтмотивом проходящий через все соглашение пункт списка, выполнение которого сулит вступить в заморский Альянс – это полное изменение совкового мировоззрения в головах наших командиров на НАТОвское. А это означает, как считает украинский военный эксперт Олег Стариков, что «солдат — это не пушечное мясо, а элемент, боевая единица, это самое главное. В американской армии солдат застрахован на один или два миллиона долларов, у них четыре-пять солдат — как один истребитель. То есть это — боевая единица».

Вот и получается, что никакие литовцы, эстонцы и поляки, готовя украинских сержантов по новым для нас стандартам, не помогут нам вступить в Альянс. А вот переподготовка нашему военно-политическому руководству для вступления нашей страны в НАТО – крайне необходима! Отказаться от пренебрежительного отношения к солдату – нужно, от заполнения кипы бумаг – тоже отказаться не мешало бы и, самое интересное, что для этого всего тратить деньги для перехода на новые рельсы и вступать в НАТО даже не нужно! Это все лишний пиар для Порошенко перед очередными выборами, ведь существуют высококвалифицированные и подготовленные армии стран не входящих в блок НАТО, такие как Израиль, Швеция и Южная Корея. Для создания такой армии нужна лишь сильная политическая воля, а не политическая импотенция Петра Порошенко и его «дураков-подчиненных».

Два важливі виступи Олександра Турчинова, секретаря РНБО України







Секретар РНБО України Олександр Турчинов, в інтерв'ю Юлії Спасокукоцькій, відверто розповідає про події квітня 2014 року, Російське вторгнення в Україну, перші бої і початок АТО. Які рішення довелося ухвалювати, з якими труднощами зіштовхнутися та що робиться зараз, щоб зупинити війну.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов закликає західних партнерів до солідарності і узгодженості дій щодо держави-агресора - Російської Федерації. Виступаючи на 11-му Київському Безпековому Форумі, О. Турчинов поінформував про потужний наступальний потенціал збройних сил РФ, розгорнутий в окупованому українському Криму, на тимчасово окупованих територіях Донбасу та поблизу кордонів України. «Проти України Генштаб Російської Федерації може задіяти 260 тисяч російських військовослужбовців, понад 3500 танків, 11 тисяч ББМ, біля 4 тисяч артилерійських систем, до 1 тисячі РСЗО, 500 літаків та стільки ж вертольотів, що розташовані вздовж нашого кордону. Росія готова до ведення масштабної континентальної війни», - заявив О. Турчинов. «Попри намагання світової спільноти зупинити російську агресію не існує жодної ознаки покращення ситуації та зупинення неоголошеної війни проти України», - заявив він, навівши фронтові зведення за останню добу. Секретар РНБО України також звернув увагу на порушення Російською Федерацією її міжнародних зобов'язань, активну модернізацію ядерних сил і агресивну риторику російського керівництва, наголосивши, що така політика посилює небезпеку в Європі і світі. О. Турчинов підкреслив, що в умовах російської агресії Україна, як і чотири роки тому, змушена розраховувати перш за все на власні сили. При цьому Секретар РНБО України заявив, що Україна відкрита та прагне партнерства. «Ми вдячні нашим партнерам за стурбованість, яку вони висловлюють щодо російської агресії в Україні, ми вдячні за санкції проти Росії, які достатньо суттєві і болісні для РФ», - сказав він, поінформувавши у цьому контексті, що на наступному тижні за дорученням Президента України відбудеться засідання РНБО України, де будуть продовжені чинні санкції проти РФ і продубльовані санкції, які ухвалили США та європейські країни. Водночас О. Турчинов висловив занепокоєння рішеннями деяких європейських країн щодо газопроводу «Північний потік-2», звернувши увагу, що Росія «виводить свій стратегічний бізнес з країн першочергової потенційної агресії». «Коли ми говоримо про продовження санкцій, а підписуємо угоди, що створюють реальну небезпеку, зокрема, військову, я не бачу у цьому жодної логіки і здорового глузду», - зауважив він. О. Турчинов наголосив, що підтримка небезпечної енергетичної гри Росії, передача їй технологій значно послаблюють і без того розбалансовану безпеку Європи. У цьому контексті Секретар РНБО України заявив, що антиросійські санкції є не «подарунком» чи поступками для України, а заходами щодо посилення спільної європейської безпеки, стримування держави-агресора, держави-терориста, запобігання нарощенню її військового потенціалу. «Подвійних стандартів у цьому питанні бути не може», - резюмував він. Секретар РНБО України заявив, що відповіддю міжнародного співтовариства державі-терористу має бути солідарність і узгодженість дій, наголосивши, що прикладом цього є висилка російських шпигунів з понад двадцяти держав - США, країн ЄС і нашої країни. Секретар РНБО України підкреслив, що для України не існує альтернативи європейській і євроатлантичній інтеграції, і вітчизняний сектор безпеки і оборони реформується відповідно до стандартів НАТО, повідомивши у цьому контексті про ухвалений у першому читанні законопроект про національну безпеку. «Переконаний, що входження України в безпековий простір Європи - необхідність, а не тільки наше бажання. І дуже б хотів, щоб наші партнери дивилися на нашу державу, яка протистоїть небезпечній агресивній ядерній країні, не як на проблему, а як на важливий елемент власної безпеки, і під цим кутом розглядали питання військово-технічної співпраці, - підсумував О. Турчинов. - Впевнений, що в України і наших стратегічних партнерів спільне майбутнє, і ми відновимо безпеку у нашому спільному європейському домі».




АТО переходить в ООС, а гібридна війна продовжується




14.04.18 09:50 Початок операції Об'єднаних сил замість АТО не відкидає точкових антитерористичних операцій, - Турчинов. ВIДЕО
Заміна антитерористичної операції на Донбасі на операцію Об'єднаних сил не відкидає проведення точкових антитерористичних операцій.

Як інформує Цензор.НЕТ, про це заявив секретар РНБО України Олександр Турчинов в інтерв'ю телеканалу "UA: Перший".

"Після того, як Оперативний об'єднаний штаб почне працювати замість АТО, коли замість АТО вже буде військова операція. Нарешті, ми говоритимемо, що АТО виконала свої завдання. Хоча я не відкидаю, що антитерористичні операції проводитимуться в тому чи іншому регіоні, але вони проводитимутьсяся точково, тобто так, як вони і мусять проводитися відповідно до законодавства і за логікою закону. Війна - це справа рук військових, і ми чітко ставимо на свої місця всі елементи цього потужного, фактично створеного з нуля сектора безпеки та оборони", - сказав Турчинов

Сместить Порошенко в Украине не хочет только Порошенко


Все политические силы Украины считают время до очередных президентских, а за ними, и парламентских выборов.

На этом фоне даже президент Порошенко активизировал деятельность в укреплении своих внутренних политических позиций, при этом, отодвинув на задний план внешнюю политику.

Поэтому, вполне очевидно, что Петр Алексеевич распереживался за свое дальнейшее пребывание у властной кормушки, ведь с самого начала его президентства было ясно, что власть этого политического персонажа очень слаба. Во-первых, у него отсутствует легитимность. Какое бы количество европейских стран и европейских политиков ни признали бы украинские выборы 2014 года, с точки зрения внутреннего законодательства они были проведены с вопиющими нарушениями Конституции страны. Об этом в Киеве сейчас не принято говорить, но как только вопрос встанет о смещении Порошенко с должности главы государства, все его политические оппоненты сразу же вспомнят об этом факте.

А сместить Порошенко на Украине не хочет только сам Порошенко.

Во-вторых, значительная часть политической силы страны, с самого начала, была сосредоточена в руках у бывшего премьер-министра Яценюка и секретаря Совбеза Турчинова, которые, рассчитывая на силовой ресурс своего однопартийца — министра внутренних дел Авакова, пытались сделать из Порошенко свою марионетку. Действующему президенту удалось частично стабилизировать ситуацию, поменяв Яценюка  на Гройсмана. Однако до сих пор проведение любой силовой, политической или информационной операции в интересах Порошенко возможно только с негласного разрешения «Народного фронта», выходцами из которого являются Аваков и Турчинов. За это приходится платить: должностями, открывающими доступ к финансовым потокам, «сладкими» промышленными объектами и даже просто такими приятными для высшего руководства откатами.

В-третьих, Порошенко так и не смог восстановить монополию власти на применение силы.

С одной стороны, Порошенко так и не смог разогнать или взять под свой контроль банды «патриотов» и «активистов», которые, помимо захватов собственности, занимаются и политическим давлением на власть. С другой, Петр Алексеевич так и не восстановил президентский контроль над всеми силовыми структурами (об этом сказано выше). В настоящее время ему реально подчиняется только верхушка армейского генералитета. Но совершенно не ясно, как она себя поведёт в случае острого кризиса, когда Порошенко потребуется призвать армию на защиту своей власти. Возможно, как и в ситуации с Януковичем, останется в стороне.

В-четвёртых, уже реально виден неотвратимый переход бывших избирателей и сторонников Майдана от Петра Алексеевича Порошенко к Юлии Владимировне Тимошенко и её политической силе. Рейтинг Порошенко неотвратимо падает. Но совсем недавно нынешний президент попытался резко изменить ситуацию «делом Савченко-Рубана», которое всё отчётливее становится похоже на «дело Медведчука-Тимошенко», с возможной перспективой к  дальнейшему расширению.

«Сбив» Тимошенко, он сможет в одиночку расправиться с остальными, не позволив никому из них вырасти в очередную реальную угрозу. Но это также и уязвимость Порошенко: понимая, что политическую победу у Юльки собираются отобрать силовым путём, она должна будет бороться жёстко, не брезгуя никакими средствами и без оглядки на последствия, как она и умеет!

Но это будет потом. А пока дестабилизация, обострение внутреукраинских противоречий на почве борьбы за власть всех против всех вызывает проблемы на внешнеполитическом фронте.

Это выражается в обострении отношений с соседними странами, такими как Польша и Венгрия. Также нестабильная политическая позиция украинского лидера отражается и в потере самостоятельности на внешнеполитической арене и полная зависимость от Соединенных Штатов Америки, Европейского Союза и международных финансовых институтов – реальное тому подтверждение.

В итоге мы имеем мнимую «незалежность» и отсутствие контроля над принятием внешнеполитических решений. О каком становлении Украины как государства, а также приобретении страной реального статуса субъекта международной политики, мы можем мечтать?!

Normal 0 false false false EN-US X-NONE X-NONE /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-priority:99; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin-top:0cm; mso-para-margin-right:0cm; mso-para-margin-bottom:10.0pt; mso-para-margin-left:0cm; line-height:115%; mso-pagination:widow-orphan; font-size:11.0pt; font-family:"Calibri","sans-serif"; mso-ascii-font-family:Calibri; mso-ascii-theme-font:minor-latin; mso-hansi-font-family:Calibri; mso-hansi-theme-font:minor-latin; mso-bidi-font-family:Calibri; mso-bidi-theme-font:minor-latin;}
Страницы:
1
2
3
4
6
предыдущая
следующая