хочу сюда!
 

Светлана

46 лет, козерог, познакомится с парнем в возрасте 43-50 лет

Заметки с меткой «вбивство»

Мангеру обрано запобіжний захід без застави

Підозрюваному у замовленні нападу на Катерину Гандзюк Владиславу Мангеру Печерським раионним судом міста Києва обрано запобіжнии захід у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави. Слідчими Служби безпеки Украіни спільно з Офісом Генерального прокурора вживаються всі необхідні заходи для забезпечення всебічного та об‘єктивного завершення досудового розслідування щодо підозрюваних Мангера та Левіна. Нагадаємо, що у справі Катерини Гандзюк уже винесено вирок п’ятьом особам: безпосередньому організатору злочину Сергію Торбіну та иого співучасникам - Микиті Грабчуку, Володимиру Васяновичу, В’ячеславу Вишневському та Віктору Горбунову. Ім призначено покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до шести з половиною років. 

Вбивці ветерана АТО ховаються від правосуддя в Румунії

Днями стало відомо, що представники управляючої компанії, які можуть бути причетні до організації вбивства ветерана АТО, покинули територію України. За нашою інформацією, зараз підозрювані ховаються в Румунії. Це втеча від правосуддя або злочинці тільки вирішили перечекати бурю на своїй етнічній батьківщині?
Нагадуємо, що раніше в місті Сторожинець Чернівецької області трагічно загинув ветеран АТО. Костянтин Стрибко був жорстоко вбитий у під'їзді будинку своїх батьків у ніч з 28 на 29 січня. Смерть наступила через важку черепно-мозкову травму, нанесену тупим предметом. На думку родичів та друзів загиблого, приводом розправи ймовірно став нещодавній конфлікт Стрибка з управляючою компанією, що належить представникам місцевої румунської громади. Відомо, що Костянтин був обурений грабіжницькими тарифами компанії та незадовго до смерті пригрозив її власникам скаргою у відповідні інстанції.
Місцеві правоохоронні органи неадекватно відреагували на вбивство ветерана. За словами матері Костянтина, Тамари Сергіївни Стрибко, у поліції їхню заяву прийняли "зі скрипом" після декількох відмов. Свою позицію правоохоронці пояснили тим, що немає доказів, та намагалися все списати на нещасний випадок. Дійшло до того, що літніх батьків Стрибка звинуватили в наклепі на "чесних людей"  та пригрозили їм відповідною статтею. Однак батьки та друзі вбитого впевнені: поліція не хоче розслідувати вбивство їхнього сина через приналежність власників компанії до румунської громади. Подібну ж думку мають експерти: за словами юриста Олега Кравця, в розслідуванні справи виявлено численні порушення. У свою чергу, правоохоронці не йдуть на контакт та відмовляються давати будь-які коментарі. Запитання юриста про те, чи збирається поліція оголошувати підозрюваних у міжнародний розшук, правоохоронці проігнорували.
Регіональні ЗМІ також зустріли новину про вбивство ветерана АТО гробовим мовчанням. За словами громадських активістів, які прибули на місце подій, місцеві журналісти попросту "бояться розкривати рота":

"Більш за все засмучує байдужість до ситуації з боку ЗМІ та громадськості. Жорстоко вбили ветерана АТО, а місцеві журналісти не хочуть висвітлювати проблему. Звичайно, це не якийсь скандал з атовцями в маршрутці, про який можна писати, нікого не боячись.  Коли йдеться про вбивство та причетність організованої етнічної злочинності до вбивства ветерана, всі відразу мовчать та не ризикують шукати та викривати винних".
Тепер до висвітлення проблеми приєдналися громадські активісти та громадські ЗМІ. Активісти своїми силами добиваються правосуддя та заслуженого покарання для вбивць Костянтина Стрибка. Ветеранські об'єднання такі, як ГО "Світла пам'ять і пошана захисникам України" активно інформують людей про те, що відбулося, залучають до справи експертів і юристів та проводять власне розслідування.


Співробітники СБУ стали жертвами закарпатських авторитетів

Боротьба з контрабандою та махінаціями на митниці в Закарпатті стає все складнішою та більш ризикованою. В середині грудня стало відомо про шокуючий випадок у Виноградівському районі, де спочатку зникли 4 співробітники спецслужб, а потім біля села Мала Копаня були знайдені їх трупи зі слідами тортур. Спочатку інформація про це з'явилася в телеграм-каналі "Джокер ДНР" . Кореспонденти видання заявили, що співробітники СБУ нібито були завербованими російськими агентами та загинули, ховаючись від своїх колег. За умови того, що СБУ ніколи не поспішає розголошувати відомості про свої операції, багато ЗМІ не наважилися публікувати цю інформацію, спираючись лише на одне джерело. З'явилася версія про те, що співробітники спецслужби були відправлені в Закарпаття з метою задокументувати обсяги контрабанди. В СБУ цю інформацію закономірно спростували.

Згодом більш ніж вичерпне пояснення ситуації від джерела, близького до СБУ, з'явилося на порталі Кореспондент . Інформація про загибель співробітників СБУ в Закарпатті підтвердилася. Ось тільки, як і передбачалося, "Джокер ДНР" перебрехав про завербованих агентів. Насправді оперативники СБУ прибули з Києву для розслідування справи про вбивство учасників однієї з націоналістичних організацій місцевими етнічними кримінальними угрупуваннями. Патріоти хотіли своїми силами зупинити протиправну діяльність на митниці, але загинули в нерівному протистоянні з місцевими бандитами. Спецслужби спеціально не афішували цю операцію, щоб не здіймати галас в області та не провокувати міжнаціональний конфлікт. Як виявилося, "тихе" розслідування провести не вдалося - кримінал по-звірячому розібрався зі співробітниками СБУ. На думку інформованого джерела, цей випадок в спецслужбах викликав великий резонанс, і там визнали, що це перший раз, коли місцеві етнічні угрупування проявили подібну жорстокість щодо представників правоохоронних органів. Але, незважаючи на це все, в службі визнають високу ймовірність того, що навіть настільки гучну справу про вбивство та катування співробітників можуть "зам'яти". Всьому виною загроза міжнародного скандалу.

Побори на митниці, контрабанда, незаконні вирубка та вивезення лісу - такі види злочинів роками розслідують в Закарпатті, але реальні організатори незаконного бізнесу рідко потрапляють за ґрати. Найчастіше місцеві силові структури тісно пов'язані з організованими кримінальними угрупованнями, які в свою чергу представляють інтереси великих етнічних діаспор. Через дефіцит інформації вбивства патріотів чи силовиків в регіоні обростають різноманітними версіями та здогадками, а реальні обставини інцидентів залишаються невідомими. Зараз, коли жахливі подробиці про загибель співробітників СБУ все ж таки просочилися у ЗМІ, у влади з'явився вагомий привід вжити жорстких заходів, щоб змінити ситуацію з митною злочинністю в області. Головне, щоб у керівництва країни вистачило волі визнати, що боротьба з багатомільйонними розкраденнями на митниці та кровожерливими розправами з боку етнічних угрупувань є набагато пріоритетнішим завданням, ніж збереження добросусідських відносин із тими, хто сам не хоче стежити за законослухняністю своїх співвітчизників в Україні.

Роковини смерті: 15 жовтня 2019 р. 60-т вбивству Ст. Бандери

Роковини смерті: 15 жовтня 2019 р. 60-т вбивству Ст. Бандери

Фото: wikipediaФото: wikipedia

Цього дня, 60 років тому, в Мюнхені, агентом радянських спецслужб було вбито Степана Бандеру (1909-1959), політичного діяча, ідеолога і теоретика українського національно-визвольного руху, одного з лідерів «Організації українських націоналістів». Його вбивцю – Богдана Сташинського,  згодом нагородили орденом Бойового Червоного Прапора («за виконання важливого урядового завдання»), але потім він все одно перейшов на Захід. Бандера був талановитим організатором, політиком-стратегом, відданим революційним методам боротьби за визволення українського народу від австро-угорських, польських, московсько-більшовицьких колонізаторів, за незалежну Українську Державу – такої характеристики заслужив він від своїх сподвижників та прихильників української національної ідеї. Представники ж держав, чия влада поширювалась у різний час на українські землі, вважали його державним злочинцем, бандитом. І по сьогодні ім’я Бандери залишається своєрідним «каменем спотикання» в міждержавних відносинах з нашими сусідами, як із заходу, так і зі сходу. Радянські пропагандисти доклали чимало зусиль, аби в свідомості пересічного громадянина прізвище Бандери асоціювалось виключно зі словами «банда», «бандит». Хоча, є й такі, хто щиро вважав його рідним братом славнозвісного Остапа Бендера й називав (називає) «Бєндєрою». Між тим, у польській мові «бандера» – це «прапор». Не викликає сумніву, що Степан Бандера, незважаючи на спотворення його образу ворожою пропагандою, залишається прапором боротьби за незалежну Україну. Майбутні дослідження архівних матеріалів, яких ще не торкалась рука не заангажованих дослідників, дозволять з’ясувати істинну роль і місце націоналістів ХХ століття в боротьбі за незалежність України, в тому числі й самого Степана Бандери. А поки точаться суперечки щодо перевезення й перепоховання праху покійного в Україні. В Мюнхені могилу ідеолога українських націоналістів неодноразово оскверняли

Нардеп Іван Фурсін подав законопроект про кастрацію педофілів

 Тепер в Україні таких збочинців після прийняття закону будуть піддавати примусовим заходам протидії вчиненню злочинів проти статевої свободи та недоторканості неповнолітніх


Народний депутат України Іван Фурсін вніс до Верховної Ради законопроект про примусову хімічну кастрацію педофілів. Відповідний проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення протидії вчиненню злочинів проти статевої свободи та недоторканості неповнолітніх» зареєстрований в парламенті 21 червня за номером 10396.

Проект закону передбачає доповнення Кримінального кодексу України новим розділом, яким запроваджуються примусові заходи протидії вчиненню подібних злочинів.

Наводимо текст законопроекту повністю:

 

 

 

У пояснювальній записці до законопроекту сказано, що злочини проти статевої свободи по відношенню до малолітніх є особливо небезпечними, проте, як показує практика, традиційні методи покарання не дозволяють досягти того, щоб насильник не здійснив такий же злочин повторно.

Відзначається, що в світі зараз не існує іншого способу лікування педофілів, крім використання препаратів, які пригнічують статевий потяг. Їх застосування отримало назву «хімічна кастрація». Подібна процедура застосовується в багатьох державах Європейського Союзу і всього світу. Так, в Німеччині, після застосування подібних препаратів кількість рецидивів серед педофілів впало з 80% до 3%, а у Великобританії з 40% до 5%.

 

 

 

 

 

Повідомляється, що впровадження даного Закону сприятиме підвищенню захищеності прав дітей в країні, а також призведе до зменшення соціально-небезпечних явищ, зокрема, випадків педофілії, і знизить соціальну напругу в суспільстві.

Іван Фурсін народний депутат саме від того округу, в якому живуть земляки Даші Лук’яненко, убитої напередодні садистом в селищі Іванівка Одеської області. Рішення Івана Фурсіна подати законопроект про жорстке покарання для педофілів це відповідь на запит людей, яких сьогодні по суті нікому захистити від збоченців і ґвалтівників всіх мастей...

 

Даринка була сповнена дитячих мрій і найкращих сподівань…

Як уже відомо всім, зниклу дорогою на гурток посеред серед білого дня 11-річну школярку з Іванівки Одеської області — Дашу Лук’яненко — кілька сотень людей шукали майже тиждень. 19 червня стало відомо, що напіврозкладений труп дитини знайдений у вигрібній ямі на подвір’ї, де живуть знайомі мами Даші — сім’я Тарасових.

 

…але її кат безжалісно знищив і Дашу і всі її найсвітліші мрії

Як стверджує слідство, 22-річний Микола Тарасов, якого затримали як підозрюваного в жахливому вбивстві маленької дівчинки в селищі Іванівка Одеської області, відправлений у СІЗО. Микола ніде не вчився і не працював, і весь свій час проводив за комп’ютерними іграми. На питання, навіщо забрав життя у дитини, він сказав, що «не знає».

Київський райсуд Одеси обрав підозрюваному у вбивстві 11-річної Дарини Лук’яненко Миколі Тарасову запобіжний захід у вигляді утримання під вартою строком на два місяці без права на заставу. Чоловіка підозрюють за чотирма статтями Кримінального Кодексу: частина 2 ст. 146, частина 4 ст. 152, пункти 2 і 10 частини 2 ст. 115, ст. 297 «викрадення», «замах на зґвалтування неповнолітнього», «вбивство неповнолітнього, поєднане із зґвалтуванням» і «наругу над тілом». Підозрюваний повністю визнав свою провину і погодився з призначеної йому запобіжним заходом.

 

Односельці і подружки загиблої у страшних муках малолітньої Даринки у траурній прощальній ході до цвинтаря

Що характерно, батько підсудного Геннадій Тарасов, був свого часу засуджений за зґвалтування і поїхав з родиною після відсидки з рідних місць, що на Миколаївщині. Тодішні односельці після повернення з в’язниці змусили його із сім’єю переїхати в інше місце проживання.

Вважаємо, що факт раніше скоєного Тарасовим-старшим став внаслідок спадковості збочених нахилів у його сина Миколи. Тому ініціатива народного депутата Івана Фурсіна щодо вище вказаного законопроекту була на часі і як ніколи надзвичайно актуальною.

Матеріал підготовлено за повідомленнями українських ЗМІ

Нардеп Іван Фурсін подав законопроект про кастрацію педофілів

 Тепер в Україні таких збочинців після прийняття закону будуть піддавати примусовим заходам протидії вчиненню злочинів проти статевої свободи та недоторканості неповнолітніх


Народний депутат України Іван Фурсін вніс до Верховної Ради законопроект про примусову хімічну кастрацію педофілів. Відповідний проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення протидії вчиненню злочинів проти статевої свободи та недоторканості неповнолітніх» зареєстрований в парламенті 21 червня за номером 10396.

Проект закону передбачає доповнення Кримінального кодексу України новим розділом, яким запроваджуються примусові заходи протидії вчиненню подібних злочинів.

Наводимо текст законопроекту повністю:

 

 

 

У пояснювальній записці до законопроекту сказано, що злочини проти статевої свободи по відношенню до малолітніх є особливо небезпечними, проте, як показує практика, традиційні методи покарання не дозволяють досягти того, щоб насильник не здійснив такий же злочин повторно.

Відзначається, що в світі зараз не існує іншого способу лікування педофілів, крім використання препаратів, які пригнічують статевий потяг. Їх застосування отримало назву «хімічна кастрація». Подібна процедура застосовується в багатьох державах Європейського Союзу і всього світу. Так, в Німеччині, після застосування подібних препаратів кількість рецидивів серед педофілів впало з 80% до 3%, а у Великобританії з 40% до 5%.

 

 

 

 

 

Повідомляється, що впровадження даного Закону сприятиме підвищенню захищеності прав дітей в країні, а також призведе до зменшення соціально-небезпечних явищ, зокрема, випадків педофілії, і знизить соціальну напругу в суспільстві.

Іван Фурсін народний депутат саме від того округу, в якому живуть земляки Даші Лук’яненко, убитої напередодні садистом в селищі Іванівка Одеської області. Рішення Івана Фурсіна подати законопроект про жорстке покарання для педофілів це відповідь на запит людей, яких сьогодні по суті нікому захистити від збоченців і ґвалтівників всіх мастей...

 

Даринка була сповнена дитячих мрій і найкращих сподівань…

Як уже відомо всім, зниклу дорогою на гурток посеред серед білого дня 11-річну школярку з Іванівки Одеської області — Дашу Лук’яненко — кілька сотень людей шукали майже тиждень. 19 червня стало відомо, що напіврозкладений труп дитини знайдений у вигрібній ямі на подвір’ї, де живуть знайомі мами Даші — сім’я Тарасових.

 

…але її кат безжалісно знищив і Дашу і всі її найсвітліші мрії

Як стверджує слідство, 22-річний Микола Тарасов, якого затримали як підозрюваного в жахливому вбивстві маленької дівчинки в селищі Іванівка Одеської області, відправлений у СІЗО. Микола ніде не вчився і не працював, і весь свій час проводив за комп’ютерними іграми. На питання, навіщо забрав життя у дитини, він сказав, що «не знає».

Київський райсуд Одеси обрав підозрюваному у вбивстві 11-річної Дарини Лук’яненко Миколі Тарасову запобіжний захід у вигляді утримання під вартою строком на два місяці без права на заставу. Чоловіка підозрюють за чотирма статтями Кримінального Кодексу: частина 2 ст. 146, частина 4 ст. 152, пункти 2 і 10 частини 2 ст. 115, ст. 297 «викрадення», «замах на зґвалтування неповнолітнього», «вбивство неповнолітнього, поєднане із зґвалтуванням» і «наругу над тілом». Підозрюваний повністю визнав свою провину і погодився з призначеної йому запобіжним заходом.

 

Односельці і подружки загиблої у страшних муках малолітньої Даринки у траурній прощальній ході до цвинтаря

Що характерно, батько підсудного Геннадій Тарасов, був свого часу засуджений за зґвалтування і поїхав з родиною після відсидки з рідних місць, що на Миколаївщині. Тодішні односельці після повернення з в’язниці змусили його із сім’єю переїхати в інше місце проживання.

Вважаємо, що факт раніше скоєного Тарасовим-старшим став внаслідок спадковості збочених нахилів у його сина Миколи. Тому ініціатива народного депутата Івана Фурсіна щодо вище вказаного законопроекту була на часі і як ніколи надзвичайно актуальною.

Матеріал підготовлено за повідомленнями українських ЗМІ

КДБ вбило Володимира Івасюка за відмову співпрацювати

Четвер, 13 червня 2019, 13:07 • Анастасія Дайнод • 177510

Судова експертиза встановила, що композитор Івасюк не міг повіситися самотужки
Судова експертиза встановила, що композитор Івасюк не міг повіситися самотужки

Володимир Івасюк

КИЇВ. 13 червня. УНН. Судова експертиза встановила, що відомий український композитор Володимир Івасюк, якого знайшли повішеним у лісі, не міг це зробити самотужки. Про це УНН повідомив голова Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Олександр Рувін.

"Прокуратура Львівської області до нас звернулася з відповідною постановою про проведення експертизи, яка стосується загибелі відомого композитора Володимира Івасюка, що сталася 18 травня 1979 року. Нам було завдання встановити, міг він сам скоїти самогубство чи ні. Тому ми підібрали відповідні умови – у травні у цьому ж лісі на такому ж дереві – і провели слідчі експерименти", - розповів Рувін.

За його словами, експеримент поділили на три етапи: перший – визначити, чи міг Івасюк самотужки залізти на дерево, зав’язати ремінь від плаща і опинитися у зашморгу; друге – визначити, чи міг він зробити це з допомогою когось іншого, і яка саме допомога при цьому була необхідна.

Крім того, за словами Рувіна, була знайдена спортивно натренована людина, яка за зовнішніми характеристиками відповідала Івасюку.

"Слідчим експериментом було встановлено, що він (Іваюк – ред.) не міг сам цього зробити і навіть натренована особа, яку ми залучали, яка підтягується однією рукою, теж не могла це зробити - зав’язати самотужки пояс і залізти в петлю", - зазначив Рувін.

Також було проведено слідчий експеримент з використанням підставок, драбин, стільців, які на місці події знайдені не були, але могли там бути.

"Ми провели декілька різних експериментів, які показали, що пан Івасюк один опинитися у цій петлі не міг. У нього були помічники – люди, які сприяли у цьому: щоб повіситися за допомогою драбини, додатково потрібно ще двоє осіб, без драбини чи підставки – мінімум троє. Ми це точно встановили, є результати експертизи, які ми передаємо у прокуратуру Львівської області для прийняття відповідних процесуальних рішень", - додав Рувін.

Нагадаємо, 18 травня 1979 року тіло композитора Володимира Івасюка знайшли у військовій зоні Брюховецького лісу недалеко від Львова повішеним. Слідство висунуло єдину версію — самогубство внаслідок тривалого психічного розладу.
Справа була закрита прокуратурою Шевченківського району за відсутністю складу злочину через два місяці – 18 липня 1979 року.

Джерело: УНН

Резонансні «теракти» та інші вбивства в Україні

Глава СБУ відзвітував у Верховній Раді про те, що в розслідуванні замаху на народного депутата від Радикальної партії Ігоря Мосійчука намітилися "значні зрушення». Трохи пізніше слова Василя Грицака підтвердив і сам нардеп. Однак будь-яких подробиць не розкривалося, незважаючи на гучні заголовки в ряді ласих до сенсацій ЗМІ.

Тим часом з'являється все більше підстав припускати, що вибух біля входу в студію «Еспрессо TV», а також цілий ряд інших нерозкритих до цього дня резонансних злочинів пов'язані між собою цілком конкретними іменами організаторів і виконавців. І мова зовсім не про «кремлівському сліді», наявність якого в даному випадку якщо і проглядається, то вельми і вельми опосередковано.

Спробуємо зіставити і проаналізувати наявні в публічному доступі, а також невідомі широким верствам громадськості факти.

Вже на другий день після вибуху у будівлі телеканалу український журналіст-розслідувач Володимир Бойко на своїй сторінці в Facebook повідомив про можливу причетність до замаху на Мосійчука колишнього бійця «Азова» Сергія Коротких і сина міністра МВС Арсена Авакова, яких пов'язує міцна дружба. Більш того, Бойко провів паралель між даними замахом і вибухом авто з журналістом Павлом Шереметом.

Незважаючи на те, що повідомлення авторитетного журналіста викликало чималий інтерес у соцмережах, вітчизняні ЗМІ не сприйняли його всерйоз. Чи не було жодної реакції і з боку офіційних осіб.

Кожен має право вибирати - довіряти інформації з інсайдерських джерел чи ні. Нижче я приведу факти, які, на мій погляд, говорять на користь версії про причетність до вибуху Сергія Коротких, оприлюдненої моїм колегою.


Відразу обмовлюся, що підтверджень будь-якого відношення до злочину Олександра Авакова я не виявив. Незаперечно лише те, що Боцман і син міністра МВС водять дружбу. Про це говорить вже хоча б відоме фото, що зафіксувало першого і другого в одній компанії. Багато також можуть пригадати історію з крадіжкою грошей у міністерського синка в столичному ресторані, де той відпочивав разом з Коротких.

«Коли в товаришах згоди немає ...»

Почнемо з питання про те, чи був у Боцмана мотив підривати свого колишнього «побратима» по службі в тоді ще міліцейському спецбатальйону «Азов». Безсумнівно, був. Питання лише в його вагомості.

Жорстокому протистояння між Мосійчука та Коротких ось уже кілька місяців, і воно продовжується до цього дня. Формально початок конфлікту було покладено масової перестрілкою в Харкові 31 серпня поточного року, про яку автор цих рядків докладно писав раніше. В той день криваве зіткнення відбулося між двома радикальними угрупованнями, лідерами яких є колишні азовці і соратники по організації «Патріот України» в кінці 2000-х Олег Ширяєв і Олег Однороженко.

Силова фаза конфлікту перейшла в словесні баталії на сторінках соцмереж після того, як Однороженко виступив з різкою критикою Ширяєва, що займає сьогодні чільне становище в «Азовському русі», а також пролив світло на деякі з грішків його керівництва в особі в тому числі екс-командира однойменного полку і народного депутата Андрія Білецького. Одну з протиборчих сторін активно підтримав народний депутат Ігор Мосійчук. Взяті їм під захист Олег Однороженко та Ігор Криворучко навесні поточного року відродили Соціал-національної асамблеї, яка припинила було своє існування в 2014-му, перетворившись в Цивільний корпус «Азова».

Цікаво, що Мосійчук з Однороженко і Криворучко, так само як Білецький з Ширяєвим, є вихідцями з СНА і її тодішнього бойового крила «Патріот України». На відміну від колишнього командира розвідки «Азова» Сергія Коротких, до недавніх пір білоруського неонациста, про який я вже писав в своїх статтях. У свою чергу Боцман і його найближче оточення, багато хто з якого є вихідцями з фашистських рухів Росії та Білорусі, стали на бік Білецького і Ширяєва.

Певне уявлення про взаємні погрози і гостроті неприязні, що виникла між колишніми побратимами, здатні дати фейсбучное звернення Ігоря Мосійчука до Боцману (в Facebook - Захар Лаврентьєв), а також одна з цікавих листувань в цій же соцмережі нардепів від РПЛ і члена Радикальної партії Олексія Кошевця з людьми Коротких, скріншоти якій представлені нижче.


Звертають на себе увагу і звинувачення «радикалів», висунуті на адресу «боцманом» (так прийнято називати в «Азові» бійців Коротких) в нібито роботі останніх на стороні сирійського мільярдера Аднана Кивана, що промишляє в тому числі незаконними забудовами в Одесі. На думку перших, перш за все ця обставина стало основною причиною інформаційної кампанії проти РПЛ, а зовсім не колишні ідеологічні розбіжності. Адже у вересні 2017 року Дмитро Лінько на своїй стіні в Facebook звинуватив арабського бізнесмена в антиукраїнській діяльності, сепаратизмі і спонсорство Михайла Саакашвілі. З іншого боку, давно відомо, що однією зі сфер інтересів «Азовського руху» є боротьба з незаконними забудовами в великих українських містах. Справедливості заради зазначу, що ЗМІ зараховували активістів до опонентів фірми Кивана Kadorr Group, а не навпаки. Хоча ходять наполегливі чутки, що, влаштовуючи свої акції протесту, азовці часто заробляють гроші як на організаторах будівництв, так і на їх супротивників.




Так чи інакше, але інсайдерські джерела журналіста Володимира Бойка назвали мотивом замаху на Мосійчука саме бандитські розборки. У політичному підґрунті злочину неодноразово ставили під сумнів і деякі громадські працівники, прозоро натякаючи на інтерес нардепа- «радикала» до всіляких корупційних схем і рейдерству, а також його зв'язки з кримінальним елементом. У мас-медіа озвучувалася також інформація про рейдерські захоплення за сприяння колеги Мосійчука Лінько. Таким чином, переділ сфер впливу між скандальним нардепом і азовцями Боцмана, давно славляться своїми хижацькими апетитами, цілком може розглядатися як один з можливих мотивів замаху.

«Збіг? Не думаю"

Двома місяцями раніше замаху на Мосійчука в центрі Києва біля Бессарабського ринку був підірваний автомобіль із загиблим в ньому Тимуром Махаурі - чеченським бійцем неофіційного добровольчого батальйону імені Шейха Мансура, який давно перебрався із зони АТО в столицю. Зовсім недавно Мосійчук в своєму Facebook прямо заявив, що за підривом Махаурі, як і за замахом на Адама Осмаєва і Аміну Окуеву, стоїть одна і та ж група осіб. З усіма трьома чеченцями депутат- «радикал» був дуже добре знайомий, а загибла жінка навіть вважалася помічницею народного депутата. Дружні стосунки пов'язували Махаурі також з Лінько і Кошевця.

Виходячи з цілого ряду журналістських розслідувань щодо персони Махаурі, можна зробити висновок, що загиблий боєць був тим, кого зазвичай прийнято відносити до солдатів удачі і військовим авантюристам. Свого часу за кордоном він підозрювався в роботі на спецслужби РФ, а також у війні проти своїх земляків - прихильників вільної Ічкерії і вбивстві Шаміля Басаєва. Мав при собі кілька паспортів на різні імена і громадянства, а також незареєстровану зброю, з яким був одного разу затриманий українськими правоохоронцями. При цьому зовсім недавно він воював проти російської агресії в Донбасі. За твердженням одного з українських журналістів, Махаурі в минулому мав справу з контрабандистами, а характер його бізнесу в Україні ніхто чітко не пояснив.

За версією експертів, іномарка Махаурі піддалася керовані по радіо вибуху спрямованої дії. В цьому випадку вбивця повинен був знаходитися неподалік від місця вибуху.

Чималий інтерес для вдумливого читача представляє недавно викладена хакерами в мережу приватна перепіскаСергея Коротких (Захар Лаврентьєв) з громадянином рідної Боцману Білорусі Олександром Усівського, який значиться на сайті «Миротворець» не інакше як «організатор проросійських і антиукраїнських акцій в країнах Східної Європи».

Крім того, що листування вказує на явне співпрацю Коротких з російськими спецслужбами з 2014 року, в ній Боцман також зізнається своєму співрозмовнику в тому, що, мовляв, «ганяє контрабанду» в районі Бессарабії під Одесою.


Але найцікавіше навіть не в цьому. Уважно переглянувши наявні у відкритому доступі в інтернеті відеозапису з місця вбивства Махаурі, я виявив на них снує туди-сюди Коротких в перші ж дві хвилини після вибуху! Це легко можна порахувати, зіставивши відразу кілька роликів.

На одному з відео Боцмана досить добре видно перехожим підірваного авто в бузковому гольфі і білих джинсах (див. На 4:18), а також повертаються назад і розмовляє по телефону (4:40).


Також його можна розглянути і з іншого ракурсу. Причому на даному відео він зовсім не схожий ні на дозвільного роззяву, ні на співчуваючого постраждалим. Він не намагається допомогти добровольцям витягти з авто тіла пасажирів, не знімає наслідки вибуху на камеру телефону, ніж зазвичай зайняті багато хто з присутніх на місці події. Боцман просто коротко дзвонить комусь і, схоже, пише смс, а потім так само швидко ретирується.


Шеремет і всюдисущі тіні «Азова»

Майже за рік до вбивства Махаурі, влітку 2016- го, в своєму автомобілі в Києві був підірваний відомий журналіст Павло Шеремет. За даними слідства, розрахунок злочинців під час закладання вибухівки був суто на поразку водійського місця, як і в випадку з підривом чеченця, а вибуховий пристрій був теж керованим по радіо. Більш того, в ході подальшого розслідування і тут засвітилася постать Боцмана. Разом з іншими бійцями «Азова».

Правда, мова не про слідство правоохоронців, а про журналістське розслідування. Справжніми героями гучного документального фільму «Вбивство Павла» стали екс-комбат «Азова» Андрій Білецький, колишній розвідник полку Сергій Коротких і якийсь азовець Костя, які розповіли про свою зустріч з Шереметом за кілька годин до вбивства останнього (див. С 18:25) . Причому, як виявилося, під час свого походу до Шеремету бійці недалеко від будинку журналіста зуміли виявити зовнішнє спостереження, про що й розповіли журналістам в подробицях і зі знанням справи.


Характерно, що все це розповідається Білецьким співтовариші в коментарях тележурналістам через майже рік після вбивства Шеремета, травнем 2017-го. Що ж стосується перших днів після злощасного вибуху, то екс-комбат, який називає себе другом загиблого, ні одного разу не обмовився про якісь стеження і зовнішньої реклами. Хоча коментував вбивство безлічі журналістів і телеканалів.

Може бути, азовці побоялися оголошувати відомі їм подробиці публічно, поки не закінчено слідство? Безумовно, немає, адже слідство досі не закінчено, а підозрювані так і не затримані. За визнанням прес-секретаря МВС Артема Шевченка, через рік слідства правоохоронці навіть не встановили підозрюваних.

Є також сумніви в тому, що азовці зголосилися виступити свідками у кримінальному провадженні відразу після вбивства. Наприклад, колишній співробітник СБУ Ігор Устименко, якого автори журналістського розслідування запідозрили в причетності до вибуху, був викликаний на допит лише після виходу фільму.

Раніше на «Ракурс» вже звучала версія про те, що вбивство Шеремета було вигідно перш за все чинної української влади - кланам Порошенко і Авакова-Яценюка в рівній мірі. Зокрема, автор статті дійшов подібного висновку, взявши до уваги відвертий саботаж слідства правоохоронцями, зовнішнє спостереження, встановлене поліцією за будинком Шеремета задовго до вбивства, і прослушку телефонів колег журналіста по виданню, а також проаналізувавши поточну політичну ситуацію в країні.

Показово також, що, за даними ЗМІ, стеження за Шереметом організував тодішній перший заступник голови Нацполіціі, фаворит Авакова, близький друг Білецького та екс-боєць «Азова» Вадим Троян. Тим часом про встановлення зовнішньої реклами біля будинку журналіста і його цивільної дружини було наперед відомо як кишенькового депутату міністра МВС Антону Геращенко, так і Сергію Коротких, за його ж власним визнанням.


До слова, не хто інший, як Геращенко, більше всіх відбілював одіозну репутацію неонациста Боцмана і радів отримання ним українського громадянства.

А ось чергова версія про зацікавленість російських спецслужб в підриві Шеремета, яка часто і густо озвучувалася Антоном Геращенко, Зоряному Шкіряком, Юрієм Бутусовим та іншими головами, що говорять міністра Авакова, явно не витримує критики. Та й на яких тоді підставах СБУ передала матеріали кримінального провадження поліції? Подив у адвокатів викликає і те, чому Нацполіція через рік після вбивства журналіста вирішила засекретити всі рішення судів по даній кримінальній виробництву. Зокрема, і рішення про надання поліції інформації про мобільних переговорах ймовірних фігурантів справи.

дивна дружба

Але чи був конкретно у азовців мотив усувати Шеремета?

Останній запис журналіста у власному блозі, яку Білецький співтовариші призводять чи не в якості доказу благого розташування журналіста до «Азову», була написана на другий день після того, як «Альфа» знешкодила банду грабіжників інкасаторів, що орудувала з 2014 року. Як з'ясувалося, в її склад входили представники улюбленого полку Арсена Авакова. Замітка Шеремета стосувалася даного інциденту і нічого втішного по відношенню до «Азову» в ній не було і в помині. Журналіст просто оцінив розсудливість екс-комбата Білецького, що дозволив слідчим СБУ і військової прокуратури зайти в розташування полку для проведення слідчих дій замість того, щоб збирати добровольців в центрі столиці.

При цьому Шеремет констатував: «За Андрієм Білецьким, звичайно, треба продовжувати уважно спостерігати». І, можливо, через два дні після своєї останньої публікації, напередодні вибуху, Шеремет щось та відстежив. Адже вже через місяць після ліквідації банди грабіжників інкасаторів в рамках даної кримінальної виробництва затримувався не якийсь там там випадковий азовець, а тодішній командир полку Ігор Михайленко (Черкас), про що я тут же повідомив в своєму блозі. Не виключено, що Шеремет міг дізнатися про причетність перших осіб даного підрозділу Національної гвардії до відвертого бандитизму ще раніше і, з урахуванням особистого знайомства з Білецьким і Боцманом, звернутися до них за роз'ясненнями. Ті ж цілком могли спрацювати на випередження, щоб уникнути витоку важливої інформації.

Будучи журналістом з Білорусі, Шеремет відмінно знав і про темні деталі біографії тамтешнього неонациста Коротких. За власним визнанням Шеремета, він спочатку був просто шокований присвоєнням Боцману (в Білорусі відомому як Малюта) українського громадянства. Тим більше що журналіст вкрай негативно ставився до будь-яких проявів фашизму, що повністю відображено в його першій статті про «Азові».

Очевидно, Коротких зумів таки тимчасово переконати Шеремета повірити в свою непричетність, наприклад, до побиття противників режиму Лукашенка в 1999 році або ж ножовим пораненням і стрільбі по білоруським антифашистам у 2013-му. Всі виправдання Боцмана в інтерв'ю своєму земляку-журналісту непереконливі, оскільки базуються лише на словах опитуваного. Дана бесіда за своєю суттю - якийсь кредит довіри, авансом виданий Шереметом нагрішив в бурхливу молодість неонацисту, а не «амністія», як порахувала відома в Білорусі опозиційна журналістка і близький друг загиблого Світлана Калінкіна.

Назад до витоків

Про темному довоєнному минулому Малюти-Боцмана-Коротких досі можна багато чого цікавого знайти на просторах інтернету. Раніше я неодноразово робив спроби узагальнити цю інформацію в своїх статтях. У світлі всього вищевикладеного мені представляється вкрай цікавим ще один факт.

У 2012 році російська поліція повідомила, що ними був встановлений головний організатор вибуху на Манежній площі в Москві 27 грудня 2007 року. Більш того, радіокерований дистанційний вибуховий пристрій, за версією слідства, привів в дію він же - особисто Сергій Коротких. Однак допитати його тоді не вдалося через знаходження останнього в рідній Білорусі. У день вибуху лише дивом ніхто не постраждав, а один з подільників Малюти в 2009 році був засуджений за цей злочин до шести років позбавлення волі.

Те, що Боцман легко здатний на вбивство, сьогодні визнають багато як за кордоном, так і в Україні. Зокрема, і його колишні товариші по службі по «Азову».

Не так давно Малюта-Боцман став головним героєм гучного на Заході документального фільму-розслідування ізраїльського кінорежисера Владі Антоневич «Кредит на вбивство». Стрічка пролила світло на скандально відоме подвійне вбивство російськими неонацистами таджика і дагестанця в серпні 2007 року. У своєму інтерв'ю журналістам лауреат міжнародних кінопремій Антоневич прямо сказав, що голову одному з убитих відрізав саме Коротких.

сумнівні суїциди

Після перегляду стрічки і настільки відвертого визнання автора картини зовсім в іншому світлі постає і версія про причетність Боцмана до вбивства юриста і одного з ідеологів «Азова» Ярослава Бабича, яку я вже неодноразово озвучував, посилаючись


Помимо Боцмана ее источник называет в числе исполнителей преступления бывшего начальника охраны экс-комбата «Азова» Билецкого и нынешнюю правую руку Коротких Сергея Коровина (Хорст), о котором я уже упоминал в своих статьях. Также мне достоверно известно, что анкета пользователя Facebook Тараса Мельничука является реальной, а не фейковой.

Вдова погибшего Бабича Лариса так прокомментировала мне данное сообщение из соцсети: «Коровин — бывший крымский мент. Именно ему Андрей Билецкий для отвода глаз поручил проведение внутреннего азовского расследования по факту смерти их побратима. Комбат тогда клялся и божился перед рядовыми бойцами, что докопается до истины. Но на самом деле Хорст работал в противоположном направлении, а именно убеждал бучанского патологоанатома (точнее, давал четкие указания), как только тело Ярослава доставили в морг, в том, что погибший — «извращенец». Якобы он еще по работе в Крыму следователем уже сталкивался с подобными случаями (специалист в этом, судя по всему...). Поэтому он, мол, на сто процентов уверен, как бывший следователь (без суда и следствия), что Бабич просто решил поэкспериментировать, но так как был новичком в этом, то случайно самоудушился. При этом Хорст детально рассказал патологоанатому, какая именно атрибутика была смонтирована в детской комнате. Впоследствии все это вместе со специфическими морскими узлами исчезло из перечня вещественных доказательств, изъятых на месте убийства, как и фотографии приспособлений из материалов уголовного производства. То есть вместо того, чтобы провести объективное расследование, по прямому указанию руководства «Азова» осуществлялось давление на патологоанатома, которая лично при свидетелях в этом призналась и настойчиво предупреждала меня, что лучше будет не поднимать шума и смириться с тем, что это "самоубийство"».

По словам Ларисы Бабич, незадолго до смерти у Ярослава очень испортились отношения с Коротких. Они даже перестали здороваться за руку. В недрах «Азова» также бытует версия о том, что Ярослав готовился дать срочную пресс-конференцию с обнародованием данных о сотрудничестве Боцмана со спецслужбами РФ и торговле оружием с противоборствующей стороной, но на день опоздал.

Публикациями о возможной связи Боцмана-Малюты со спецслужбами наших северных соседей интернет полнился и до и после вторжения России в Донбасс. Что же касается торговли оружием, то ранее я уже упоминал об исчезновении огромного количества оружия в «Азове», как и о неуемном стремлении руководства полка делать деньги на всем, что плохо лежит, даже на собственных бойцах.

К слову, на сегодняшний день мне достоверно известно как минимум о четырех исках бывших бойцов-азовцев, направленных в суды с требованиями обязать МВД вернуть невыплаченные им зарплаты, а также компенсировать суммы морального ущерба.



16 жовтня поточного року в харківській лісопосадці знайшли тіло одного із засновників полку «Азов» Віталія Княжого (позивний Вітус). У минулому Княжий був одним з провідних активістів згадуваної вище організації «Патріот України», а також входив в число політв'язнів режиму Януковича по так званій справі «Захисників Римарській» і був звільнений постановою ВРУ в 2014 році. Цікаво, що в ході розслідування даного кримінального провадження Княжий пішов на угоду зі слідством і дав свідчення проти свого лідера Білецького, за що і був побитий останнім в автозаку. Але через деякий час соратники помирилися.

Так ось, коментуючи самогубство Княжої, прес-служба «Азова» заявила, що Вітус давно відійшов від справ і їм невідомо, чим він останнім часом займався. При цьому ті, хто добре знав покійного азовців, включаючи Мосійчука з Криворучко, не вірять у версію про самогубство. Багатьом в «Азові» смерть Вітуса нагадала Проте загадкову смерть Бабича. Тим більше, що не зовсім зрозуміло, чому Вітус стрілявся саме в лісі і використовував для цього рушницю, а не пістолет, наприклад.

Але найбільш показовим є те, на мій погляд, те, що під час активної фази АТО Княжий завідував в полку «Азов» зброєю, а значить, йому було багато відомо.

Взагалі ж «Азов» починаючи з 2015 року відзначився цілою низкою важкопоясненних «самогубств». До нагоди з Бабичем і Княжою доречним буде додати і смерть 16 серпня 2016 року азовців, військово-історичного реконструктора з Росії Олександра Аляб'єва (Ервін Корф), так і не встиг взяти участь в бойових діях. Тіло росіянина було виявлено в розташуванні військової частини 3057 з кулею від автомата, до того ж в грудях. До своєї відправки в АТО Аляб'єв працював у відомій мережі магазинів «Мілітарист», і всі закупівлі військової форми та амуніції проводилися «Азовом» через нього. Люди, які добре знали Ервіна, відмовилися вірити у версію про самогубство. Але родичі загиблого з Росії, ясна річ, шуму піднімати не стали. Підозрюю, що на це і розраховували можливі вбивці.

На сьогоднішній день слідчі дії по всім перерахованим вище кримінальних виробництвам, крім справи про замах на Мосійчука, або припинені, або ведуться Національною поліцією, що в даному випадку майже рівнозначно.

Насмілюся припустити, що до тих пір, поки біля керма МВС продовжить залишатися Аваков, а в кріслі першого заступника голови Нацполіціі - його фаворит в особі вихідця з «Азова» Трояна, успішне розкриття всіх цих злочинів не загрожує. Так само, як ніщо не загрожує і фактичним керівникам «улюбленої армії» міністра - сірому кардиналу «Азова» Сергію Коротких і голому королю Андрію Білецькому.

Готується Третя Світова війна - ось свідчення

У ЦАР почалися масові зіткнення через вбивство російськими найманцями місцевого жителя

1 СЕРПНЯ, 2018, 12:30
У Центральноафриканській республіці спалахнули масові протести через вбивство найманцями однієї з російських ПВК місцевого жителя

 CNC.

Як повідомляється, у результаті зіткнень є вбиті та поранені.

За наявною інформацією, вбивство мирного жителя сталося у місті Дамара, яке розташоване за 75 кілометрів від столиці ЦАР Бангі.Після цього місцеві жителі почали вимагати виведення російських найманців, які, за офіційними даними, були найняті для підготовки бійців FACA (Національна армія).

Під час зіткнень у Дамарі загинули дві людини, у тому числі один росіянин. Крім того, ще п'ятеро - отримали поранення.

За даними видання Le Monde, російські найманці були розміщені у Центральноафриканській республіці для забезпечення безпеки президента країни Фостен-Арканжи Туадери.

Російське угруповання у ЦАР складається з 170 найманців ПВК Вагнера та декількох кадрових військових розвідників.

Раніше повідомлялося, що 31 липня у 23 кілометрах від міста Сібю було виявлено тіла трьох громадян РФ з прес-картами.

Пізніше з'ясувалося, що вони належать журналісту Орханові Джемалю, режисерові Олександру Расторгуєву і оператору Кирилу Радченку, які на замовлення російськогоЦентру управління розслідуваннями знімали документальний фільм про роботу найманців з РФ.

Читайте також: Ті, кого там немає. Як воюють і за

Страницы:
1
2
4
предыдущая
следующая