хочу сюда!
 

Юлия

29 лет, скорпион, познакомится с парнем в возрасте 25-32 лет

Заметки с меткой «конкурс»

Чи є шанс виграти? Про Родинний клуб та інста-магазини оО

А ви вірите в чесність розіграшів і акцій, які проводить майже кожна компанія? Я-от працювала в різних сферах і різних конторах, а в деяких із них була причетна до організації і проведення подібних актівіті. Напевне, зараз вас здивую, але справді, найчастіше призи реальні і розіграші дійсно проводяться. Але бувають й інші ситуації, коли з боку все таке гарненьке, а насправді у вас з самого початку немає жодного шансу виграти: навіть обіцяний приз – лише добре відфотошоплена картинка з інтернету.

Розповім кілька історій про справжні і не дуже конкурси. Точно знаю, що всім такі штуки дуже цікаві. Тим більше, будете знати, як уникнути чергового «розводняку».

Для позитивної ноти почну з компанії, в якої всі розіграші справжні (хоча саме про неї далеко не кожен таке зміг би подумати). Отож, Родинний клуб – компанія, яка продає товари через каталоги і надсилає замовлення поштою. Про неї знають через величезні призові фонди: то вони 100000 грн розіграють, то 300000 грн. Саме через такі суми всі постійно і жалілися: та так не буває, точно шахраї і бла-бла-бла. Я і сама спочатку не вірила, але так трапилося, що почала співпрацювати з Родинним клубом і побачила їхню «кухню» зсередини. І знаєте, призи реальні! Для мене це було дійсно шоком, але всі правила акцій офіційно завірені, а з призу, як і має бути за законом, вираховуються податки. Навіть засмутилася трохи, бо думала, що зараз візьму і розкрию контору «жуліків», а ні, попрацювали, приз вручили, всі документи оформили – так правильно все, що аж нудно.

Але нічого, з «жуліками» я таки познайомилася, але працюючи вже над наступним проектом. І тут точно ніхто підвоху не чекав, бо я зараз про інстаграм-магазин всяких дівчачих штук. Зараз його вже немає, але розслаблятися не варто: за такою схемою не тільки вони працювали. Взагалі для цих «крафтових» магазинчиків фейкові конкурси – не новина. Чим крутіший приз вони пропонують, тим менше шансів, що він дійсно буде розігруватися. Найчастіше такі конкурси збирають купу учасників (більше того, саме цільову аудиторію магазину), але приз «випадково» отримує краща подруга організаторки. Або фейкова сторінка подруги. Або фейкова сторінка організаторки. Але не ви. Точно не ви.

Тобто 300000 грн виграти можна, а хенд-мейд скраб для тіла – ні? І як тепер жити в цьому світі? Тяжко, але можна :) Головне – навчитися відрізняти серйозний підхід від халтури. У першому прикладі, з Родинним клубом, то була велика організація, яка публікувала в мережі офіційні правила проведення (солідна така стопка паперу, якщо що) і бігала з нотаріусом постійно, аби не прошляпити в загальному кіпіші жодної печатки чи підпису. Тож висновок перший: якщо організатор конкурсу віддувається перед серйозними дядями, пресою і податковою, у вас є всі шанси (принаймні, приз існує і хтось його все ж виграє – чесним шляхом).

У другому прикладі, адмін магазину (лялястор, ляляшоп чи якась така дівчача фігня, навіть не пам’ятаю вже) жмотила віддавати навіть один флакончик свого варева, тому приз в неї існував тільки на фотці. А відео з рандомним визначенням переможця вона заливала, до речі. Правда, знімала його разу з 20го, коли рандом все ж випадав на потрібну їй сторінку. І хто кому що доведе? Якщо в коморці, де вона це все робить, тільки вона і сидить, правила написані лише під постом (і легко редагуються в будь-який момент), а єдина аудиторія, перед якою вона відповідає, це купка підписниць ледь не дошкільного віку. Словом, посил ви зрозуміли.

Тож якщо хочете взяти участь у розіграші серйозної компанії, перевіряйте офіційні правила і звітність контори перед ЗМІ, а якщо спокусилися на конкурс у соц.мережах, подивіться, хто вигравав у цього організатора раніше і чи схожі акаунти переможців на сторінки реальних людей.

Халяви всім і великих виграшів!


Перемога!!! Моя подяка всім друзям)))


   В суботу, 16 червня, відбулося вручення головного призу в 100 000 грн переможцю в номінації "Село Року 2018" від програми "Сільський ревізор".
  Чесно кажучи - не вірили і не вірилось, що можемо виграти, сестра навіть відмовилась поїхати в складі офіційної делегації в Денихівку, на вручення.  Тому, коли наступного дня я дізналась, що таки ДА!!! , головний приз і почесне звання НАШІ!! - я навіть трішки емоційно поверещала smutili lol

 Моя подяка всім моїм друзям за підтримку і ТИЦЬ в потрібний квадратик.. Величезне, дуже щире ВАМ ДЯКУЮ!!!))))

 П.С. Хотіла ще сюди відео додати, але з їх фейсбук-сторінки чимось поділитись можна тільки зареєстрованим у Фейсбуціunsmile
 П.П.С. А тепер подивимось, на що ж ці гроші витрачено буде...

І був конкурс історичного оповідання «ProМинуле»


Цього року відбувся перший конкурс історичного оповідання «ProМинуле». Всього на конкурс надійшло 95 оповідань. Нещодавно було оголошено «короткі списки».

Члени журі поділилися своїми враженнями від прочитаних текстів та побажаннями для майбутніх учасників.



Віктор Разживін

літературознавець, доцент Донбаського державного педуніверситету, директор книгарні «Є» у Слов’янську.

Це перший мій досвід оцінювання конкурсу, присвяченого малій історичній прозі, хоча його тематика суголосна з моїми науковими пошуками. Перше, так зване загальне враження, поза всяким сумнівом, позитивне. Насправді порадувала кількість учасників після попереднього відбору – 78, побоювався, що буде дуже мало охочих. Безумовно, є низка досить непоганих творів – близько трьох десятків, які, на мою думку, заслуговують на публікацію вже сьогодні. Це чудовий результат.

Разом із тим, є й певні проблеми, які кристалізувалися під час читання текстів. Найбільш болючими, як на мене, є питання художності та історичності. Занадто часто помітно домінування якоїсь із цих рис, тоді як історичне оповідання поєднує їх у собі. На жаль, іноді трапляється переказ історичної події, а деколи текст навіть близько не тягне на висвітлення минулого. З особистих спостережень, абсолютно недоцільною виявилася тема подій під Крутами. Вони є знаковими для нашої історії, не раз ставали джерелом і художніх творів. Не «копаючи» глибоко, авторам дуже важко сказати щось нове. Найкраще, на мій погляд, оповідання, де модельовано ці події, у призери не потрапило, бо історична основа виглядає слабкою, та й є певний надлишок дидактизму.

У багатьох творах, як видається, ідея є дуже вдалою, але порадив би авторам звузити тематику, зважаючи на формат конкурсу. Та й без знання історичного матеріалу написати якісне історичне оповідання неможливо.



Софія Філоненко

літературознавиця, професорка Бердянського державного педагогічного інституту, літературний критик, авторка монографії про явище масової літератури

Кричуща актуальність теми Українських визвольних змагань 1917–1921 років стала складним викликом для учасників конкурсу. Прагнучи уславити національних героїв і демонізувати ворогів, автори оповідань раз-по-раз заходили на територію документалістики, есеїстики і щонайбільше публіцистики. Писати про війну та революцію у ХХІ столітті виявилося непросто, попри міцну українську традицію від Хвильового й Підмогильного до Яновського, Багряного й Довженка. Не кажучи вже про досвід зарубіжної літератури й кінематографу. Наших учасників тягло експериментувати з жанрами. Звідси «потраплянці», коли студент із Майдану чи воїн АТО переносяться акурат на 100 років у минуле, а там – усе те саме, що й тепер: ворожа пропаганда, зрада й перемога, розбрат між своїми, втрата орієнтирів.

Затягнуло авторів і у вир шпигунсько-детективно-пригодницьких історій та мелодрам. Ці експерименти далеко не завжди вдавалися (особливо мелодрами), часом бракувало професійних навичок – втримати інтригу, загострити конфлікт, здивувати розв’язкою. Тим не менше, цей факт засвідчує бажання авторів відійти від традиційного письма й говорити про важливі історичні події мовою масової культури, зрозумілої сучасній публіці.

Мені особисто імпонували оповідання на основі реальних подій, узятих, приміром, із сімейної чи локальної історії, а також «мікроісторії», де зламні моменти визвольних змагань розкриті з погляду не очільників (Винниченка–Грушевського–Петлюри–Скоропадського), а людини пересічної: покоївки в готелі, пораненого бійця в шпиталі, обивателя. Автори знаходили незвичні точки зору, від людини «інакшої»: польського пана у Львові в момент стрілецького повстання, російської інтелігентки чи болгарського посла в Києві, дитини в отаманському загоні.

Загалом, прикметно, що воєнна історія розкололася на дві важливі складові – «мілітарну» (бої, засідки, полон, сутички з диверсантами, відвоювання залізничних станцій, постачання зброї) і «цивільну» (як революцію сприйняли й відчули на власній шкурі селяни та містяни).

І ці дві історії не тотожні, часом навіть далекі одна від одної у візіях того, що відбувалося в Україні. Учасники конкурсу у своїх оповіданнях охопили, здається, весь спектр поглядів і конфліктів тих часів – політичних, національних, соціальних, релігійних, психологічних і моральних. Тому окремі історії складаються у строкату мозаїку.

Я зауважила й географічні зміни: традиційні центри тогочасних подій – Київ і Львів – поступилися місцем не менш цікавим Харкову, Одесі, Вінниці, Катеринославу, Кам’янець-Подільському, Дрогобичу, Знам’янці. По обраних авторами темах можна побачити ті «гарячі точки» історії, які цікавлять сучасну людину: українізація війська, відповідальність лідерів революції і військових ватажків, реакція інших держав на українські події, моральне роздвоєння людини на війні, психологічні засади самопожертви і зради. А вибір історичних діячів: Нестор Махно, Павло Скоропадський, полковник Болбочан, Сергій Єфремов, Євгенія Бош, Микола Міхновський, Вільгельм Габсбурґ, Остап Луцький, Микола Хвильовий, Софія Русова – наочно демонструє прагнення побачити перетин політичних і воєнних перипетій і долі окремої людини, яка змогла (або не змогла) повернути колесо історії.



Віталій Михайловський

історик, дослідник ранньомодерної доби, професор Київського університету імені Бориса Грінченка.

Перший конкурс історичного оповідання «ProМинуле 2018» виявився дуже цікавим з огляду на широку палітру тем і сюжетів про українську національну революцію 1917–1921 рр. Насамперед автори оповідань не замикалися в усталених і, можливо, вже хрестоматійних сюжетах, серед яких Центральна Рада, Директорія, Крути (хоча цій події було присвячено чи не найбільше оповідань), Листопадовий чин, або ж змалювання відомих постатей на кшталт Грушевського, Винниченка, Петлюри, Скоропадського, що ввійшли в канон нашої історії. Тематика оповідань охоплювала всі українські землі: Галичину, Волинь, Поділля, Наддніпрянщину, Південь України, Запоріжжя, Крим, Полтавщину. Це дуже добрий знак, що уявлення про революційні події є загальноукраїнськими від Львова до Харкова, від Києва до Одеси та Севастополя.

Другим аспектом, який варто відзначити, є це тематична палітра оповідань і авторський фокус нарації: дуже часто оповідачами є пересічні учасники подій, непомітні на сторінках академічних видань. Деякі історії є трохи наївними, але не можна не відзначити, що всі автори щиро намагалися донести до читача свої емоції та власне бачення минулого за допомогою красного слова.

І останнє, про що хотілося б сказати після прочитання надісланих на конкурс оповідань: серед учасників конкурсу є автори з гарними і надзвичайно цікавими ідеями,  які вони вміють майстерно подати читачеві. Можливо, не всім гарні ідеї вдалося добре прописати, але те що вони є, дійсно надихає. Адже подібний жанр літератури є надзвичайно важливим для закріплення у масовій свідомості наших героїв та окреслення нашої історії.

Моє літо (конкурс)



ЛІТО --- це канікули. Це відпочинок. Спочатку останній дзвоник, потім шкільний табір, потім літній табір і уже будемо гуляти з друзями. І так до 31 серпня. І знову шкільне пекло! Але слава господи, що зараз літні канікули...

Літо в цьому році було тепле, але я в цей день працювала...



Літо.На конкурс ))

      Це було давно і не правда lol
      Було нам тоді по 18 років, навчались ми на 2 курсі технікума і звичайно ж були беззаботні, веселі і авантюрні, в хорошому смислі цього слова angel .
       Прийшла наша класна керівничка і сказала: "Хто хоче поїхати вожатими в дитячий табір, треба дати через урок (45 хвилин) відповідь, завтра швидко отримати заліки і екзамени по 5 предметам, а післязавтра з чумайданами прибути до центрального входу в технікум"
       Ми з подругою, 2 дівчини з нашої  групи і 2 хлопця з інших груп на післязавтра стояли в указану місті і чекали чартерний аХтобус на табір.
Попередні два дні ми звичайно ж не заморочувались куди нас завезуть, хоча попередньо було говорено, що їдемо на край географії (області) в село. І от вже тут, сміючись і спілкуючись між собою ми все таки  зрозуміли, що їдемо ми таки далеченько від домівок.
       По доріжці до технікума під"їхало чудо совєтского автопрома. І з"ясувалось, що це і є наш зафрахтований корабель в ЛЄТО prey


       За рульом сидів червонощокий веселий молодий дядєнька. Всю дорогу він чудив, а ми з радості, що вирвались на волю, та ще й з супер бонусом - зданими іспитами, веселились і розглядали у вікно поля і пробігаючі села. Їхали ми більше 2-х годин.
      На другий день по приїзду нас закріпили за отрядами і корпусами і дали  завдання готувати кімнати до приїзду дітей.
А які там у нас в голові діти, як ми ще самі діти vkaske lol  
    Ми з подругою побачили у вікно, що за нашим корпусом є качелі. І гайнули трішки покататись smutili 


      
       Трішки мабуть длилось не так мало, бо нас вже подали в розшук lol  Вже дехто впорався з підготовкою кімнат і пішов отримувати постільну білизну, а у нас ще ой-ой-ой скільки до білизни було роботи.
Ну ми ж не могли впасти в грязь ліТСом і ускореними темпами ринулись доганяти прокатаний на качелях час.
     На наступний день ми зустрічали майже братьєв по разуму privet , своїх дітей подопічних на 1 лагерну зміну.
Час проведений у лагері з дітками був чудовий, цікавий, яскравий на емоції, щодня ми придумували якісь конкурси, грали у войнушку з хлопцями, плели коси дівчатам і плели з ними віночки, змагались за звання кращого отряда, ходили у міні походи, брьохались в одній з чистіших річок Європи - Орілі. Чудили між собою зі своїми однолітками.

ЛІТО В ТОМУ РОЦІ БУЛО ТЕПЛЕ,
АЛЕ Я, З РАДІСТЮ, В ТІ ДНІ ПРАЦЮВАЛА cat dada dance


 

Какие женщины, такое и лето (конкурс)

Однажды, давным давно я со своим сыном была в санатории в Закарпатье.  Июнь месяц, чудесная природа предгорья Карпат, ошеломительные виды гор на горизонте, летние домики быв. пионерлагеря, в которых мы жили и бесконечный ливень. Наслаждаться июньским Закарпатьем приходилось только укутавшись в шерстяное казённое одеяло, в махровых носках, закинутых в последний момент в чемодан и через немытое амбразурное окошко нашего жилья. 
Наш дежурный врач , когда мамочки приходили со своими детёнышами на ежедневный осмотр в ординаторское помещение, недовольно бурчал: " какие женщины, такое и лето."
 Подразумевалось, что не приветливые и суровые. 
Видимо никто из санаторниц ему не дал hug ))) Надо заметить, это была путёвка матери и ребёнка. Так что женщины были с детьми но без мужей. 

Однако срок лечения и профилактики закончились и все разъехались по домам. 

Кстати, лето в этом году было тёплое, но я в тот день работал(А)


Конкурс в Херсоне

JUMP PARK (Джамп Парк) - Семейный Спортивный Развивающий Комплекс

Месячный аббонемент БЕСПЛАТНОГО посещения JUMP PARK ждет своего обладателя!!

Учавствуйте в КОНКУРСЕ Рисунка JUMP PARK Дню защиты детей

Какие призы ждут победителя?
Месячный аббонемент бесплатного посещения JUMP PARK;
Профессиональную фотосессию для всей семьи;
Вкуснейший ТОРТ.

C УСЛОВИЯМИ КОНКУРСА Вы можете ознакомиться на сайте Комплекса JUMP PARK https://ju mppark.com .ua/event/ konkurs-ri sunka-jump -park-dnyu -zashhity- detej/?eve nt_rdate=2 0180510000 000,201805 10235900

Скорее приходите и повышайте Градус своего настроения вместе с чудесным парком развлечений -JUMP PARK (Джамп парк)!

Наши контакты: 
г.Херсон, ул.Залаэгерсег, 18. ТРЦ Fabrika, 4 очередь
Время работы: Ежедневно с 10.00 до 22.00 

Мы в соцсетях: 
Наш youtube канал: https://www.youtube.com/channel/UCkDg2W7C5rrTQwA1v9uYMnw?sub_confirmation=1
Facebook - https://www.facebook.com/JumpPark.com
Instagram - https://www.instagram.com/jump_park/
ВКонтакте - https://vk.com/jump_park 
E-mail: info@jumppark.com.ua
Сайт: https://jumppark.com.ua



Компания RevenueLab впервые отправит вебмастера в космос

 Международная сеть партнёрского маркетинга RevenueLab, специализирующаяся на проектах в сфере iGaming индустрии, розыграет среди партнёров агентства полёт в стратосферу в кабине лучшего российского истребителя МИГ-29. Возможность занять кресло второго пилота боевого самолёта и отправиться в ближний космос достанется одному из партнёров сети, занятых в сфере affiliate-менеджмента. Для того, чтобы принять участие в конкурсе и впервые в истории российского сетевого маркетинга  отправиться покорять межзвёздные просторы, достаточно всего лишь стать партнёром  RevenueLab. Официальный запуск конкурса намечен на День космонавтики – 12 апреля. 

«Полёт в космос, пусть даже и ближний, на высоту 22 000 м – потрясающее событие в жизни любого человека, значение которого сложно переоценить. Провести час за штурвалом боевого истребителя и насладиться потрясающими видами Земного шара – об этом будешь помнить всю жизнь. RevenueLab дарит людям, чей труд ценен и важен для компании, возможность прикоснуться к мечте», – рассказывает директор по маркетингу RevenueLab Олег Мамедов. 

Победитель конкурса будет выбираться независимым жюри из числа семи веб-мастеров, набравших наибольшее количество баллов, и будет определён случайным образом в результате розыгрыша. Итоги конкурса вебмастеров будут подведены в середине октября 2018 года. Главный приз помимо непосредственного полёта в околозвёздное пространство, будет включать трансфер до военного аэродрома, медицинское тестирование и предполётную экспресс-подготовку по программе боевых лётчиков ВКС России. 

О RevenueLab

Компания RevenueLab – лидирующая партнёрская сеть в нише гемблинга для зарубежного трафика. На рынке более 8 лет, в сети более 350 международных офферов.

http://revenuelab.biz/

Приємний подарунок до переддня народження :))


Вітаємо переможницю, Galyna Kuhtyn, ваше фото буде обкладинкою нашої спільноти протягом цього місяця!  

Наші вітання переможниці! 

«Всі чекали швидкої весни, але перші березневі дні продовжилися снігопадами та пекучими морозами. 
Однак вже через кілька днів зійшов сніг. Я вийшла з дому, щоб помилуватися несміливим весняним вітерцем. І ось вона — весна, розквітнула такими відважними тендітними квітками шафрану! Радості не було меж.

Весна є, тільки обережно ступає, даруючи первоцвіти...»

https://www.facebook.com/nikonukraine/posts/1725121054192742


Визначений переможець конкурсу на голову Морської адміністрації

Головою Державної служби морського та річкового транспорту України став Дмитро Петренко

Переможцем конкурсу на посаду голови Державної служби морського та річкового транспорту (Морської адміністрації) визначено діючого в. о. голови відомства Дмитра Петренка.

Про це на своєму сайті повідомив Голова Правління ПрАТ "УДП" Дмитро Чалий, з посиланням на прес-службу Національного агентства з питань державної служби.

«За результатами конкурсу на зайняття вакантної посади глави Державної служби морського та річкового транспорту визначено переможцем Петренко Дмитро Сергійович», – йдеться в повідомленні. Другим (резервним) кандидатом визначений Ілля Тихонов.

Кабінет міністрів розпорядженням №125-р від 28 лютого 2018 року оголосив конкурс на посаду голови Морської адміністрації та визначив умови проведення конкурсу. Документи від кандидатів приймалися до 19 березня 2018 року. Конкурс розпочався 27 березня. Посадовий оклад голови відомства становить 18 тис. грн.


Дмитро Петренко – одесит, в минулому капітан далекого плавання. У січні 2018 року його було призначено в. о. голови Морської адміністрації, перед цим він обіймав посаду заступника голови Державної служби України з безпеки на транспорті.

Кабмін постановою №1095 від 6 вересня 2017 року утворив Морську адміністрацію як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабміном через міністра інфраструктури. Морська адміністрація реалізує державну політику в сферах морського і річкового транспорту, торговельного мореплавства, судноплавства на внутрішніх водних шляхах, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, а також в сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавання суден флоту рибної промисловості) і забезпечує виконання зобов’язань, що випливають із членства України в міжнародних організаціях у зазначених сферах. Нове відомство почне роботу з 1 серпня 2018 року.

Створення Морської адміністрації відповідає вимогам Міжнародної морської організації (IMO) і здійснюється в рамках підготовки до аудиту IMO, який відбудеться в 2018 році. Крім того, це дозволить завершити реформу морської галузі, розпочату в 2013 році з прийняттям Закону України «Про морські порти України».

Раніше повідомлялося, що функції АМПУ і Морської адміністрації не будуть дублюватися. Зокрема, АМПУ займається забезпеченням функціонування і розвитку морських портів, утриманням об’єктів портової інфраструктури державної форми власності, забезпеченням безпеки мореплавства в портах, зокрема, шляхом контролю і підтримки оголошених глибин, здійсненням модернізації, реконструкції та будівництва об’єктів портової інфраструктури.

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
62
предыдущая
следующая