хочу сюда!
 

Нэтали

41 год, скорпион, познакомится с парнем в возрасте 30-50 лет

Заметки с меткой «конкурс»

Звіт роботи редакційної комісії

Ви мене порадували. Кількістю учасників. Грамотністю, глибиною думок. Душами вашими щирими. Читала вас як свято.  Оцінювала лише правопис. Замітки розділилися на чотири групи:
1. Бездоганний (або майже бездоганний) правопис. 12 балів. Їх отримують:
Андрій
Наоко
Змєєлов
Геннадій
Парічка
Лесовічок
МиЛа

2. Було трохи помилок, але твори все одно прекрасні. 11 балів.
Марін
Сказочнік
Кетіделюкс
Дракон
Ейч
Тарас
Каре

3. Копіпаст українською (дякую за участь). 10 балів.
Помадка
Нагібатор

4. Віскаріон. 6 балів.

Дуже вдячна організаторам за ідею та втілення. 
Кому цікаво, чому твір отримав саме таку оцінку, можете питати тут або в приваті, все поясню.

Я навіть не голосила в коментарях до Заразкиної замітки, бо довго вирішувала, хто ж був найнайнайкращим. Жодна ваша робота не була мені байдужою.
Але все-таки...
Премію від жюрі в розмірі 200 грн отримав юзер Лесовічок, минулої ночі відправила йому на картку.
Люблю вас! Пишімо, читаймо, шануймося! 

ПиСи. Зазі напише підрахунок голосів і оголосить переможця (а може, вона вже навіть це зробила, бо я пишу вам глупої ночі й солоденько спатиму на момент публікації), тож чекайте. Будь-яка з конкурсних робіт має право на перемогу. Тому наперед вітаю ту творчу особистість kiss

Голосування - 0911 - день української писемності та мови


Шановні блогери!
Голосування до 22:00 14 листопада 2018

В коментарі вказати одного!!! автора, який вам сподобався найбільше


ТарасМузичук - http://blog.i.ua/user/4732134/2252043/#p0

Асфальтовий змій (на конкурс)

  Цю історію я придумав ще 9 років тому, під впливом від поїздки за місто, але ніколи її не писав. Навіть зараз пишу її стисло, по пам'яті, бо клопіт з обома дітьми вистачає (до речі, сьогодні в них був один святковий бенкет з двох днів народження). Мабуть, це перше оповідання, яке я пишу українськоюua_flag, і було б дивно, якби воно було б не про драконів.





Асфальтовий змій


   Був собі якось один дракон з багровою лускою, який мешкав у непримітному кургані серед придніпровського степу. Разом із ним жив син - оздоблене лускою кольору макової квітки драконятко: ніби й слухняне, але надто допитливе, особливо до того, що стосувалося загадкових та невідомих людей. Та на заваді йому була сувора батьківська заборона літати в світлу пору дня, бо хто знає: може люди й досі за старою звичкою зберігають вдома мечі та списи, які завжди заточені до бою? А ніхто не знає, бо ніхто не перевіряв.

   І ось одного дня, поки батько мирно спав після чергової "нічної зміни" крилате змієня таємно вислизнуло з рідного кургану та відправилося у експедицію з дослідження діяльності людства. Летіло воно серед дня, летіло в тінях пагорбів, в глибинах ярів, аж раптом побачило перед собою хатини людського поселення, а перед ними - незвичну смугу з чорної багнюки, від якої в літню спеку доносився п'янкий аромат смоли. Полоскотавши чутливі драконячі ніздрі запах викликав запаморочення, від якого червоні крила здійснили неочікуваний маневр, що завершився глухим "чвяком" у таємничій багнюці, який ніхто з селян, що працював на полях, не почув.

   Після падіння невдалий дослідник ще довго не приходив до тями: надто спекотним було повітря та надто м'якою була земля під лускатою спиною. Так би драконеня й ніжилося на землі, якби не гучне торохтіння, що потроху наближалося до нього. Щойно напіввідкриті оченята побачили невідоме одоробло людської природи з великими колесами та трубою, що димить, сонько з переляку прокашлявся вогнем, відірвав своє тіло з в'язкої багнюки та розкрив крила. Чорний бруд фонтаном розлетівся навкруги, а його джерело чимдуж полетіло туди, звідки взялося.

  На щастя крилатого бешкетника, його батько увесь той час мирно хропів під масивним куполом кургану і навіть не помітив його відсутності. Крадькома пройшовши повз нього сонний син плавно приліг на тверду землю, яка після минулого сну здавалася занадто твердою.

  Увечері на нього чекав неочікуваний прочухан від батька, який запідозрив сина у польотах серед дня. Ошелешене драконятко ніяк не могло зрозуміти, яким чином його викрили, поки не побачив на лапах залишки чорної багнюки, що прилипли до нього. Як побачив він у відображенні в дзеркалі вечірнього струмочку біля дому, ними були вкриті спина й лапи, і шия, і хвіст, і крила і навіть щоки на морді. Змити їх не вдавалося, бо багнюка вже встигла затвердішати і стала схожою на каміння. З переляку забруднений змій затремтів так, що шар з каміння на ньому потріскався і почав кришитися. Батько-дракон, який стежив за цим видовищем, врешті зглянувся над сином та пробачив дитячу необачність - буде тому добрячий урок.

  Вночі обидва дракони влаштували вдале полювання, а після цього вранці з посмішкою обговорювали розсип чорного каміння, що залишалося на вогняно-червоній лусці сина. Воно нагадало батьку уламки вулканічного скла, що також зветься обсидіаном, які він бачив колись на одному вулканічному острові в Середземному морі. На це син сказав:

  — Тоді нехай ці камінці залишаться на мені на все життя. Коли я підросту та побачусь з іншими драконами, то скажу, що народився з вулканічної лави! Ось побачиш, батьку, мене одразу за свого старійшину оберуть - і ти вже точно будеш мною пишатися!
  — Буде тобі, - пирхнув старший змій. — Тільки не роби дурниць. Я можу ніколи тобою не пишатися, та для мене ти завжди будеш найдорожчим скарбом.
  — Дорожчим навіть за це? - здивоване драконеня видихнуло полум'я та вказало на блискучу купу золота в закутку, яка була розміром з батьківський живіт.
  — Добре, що нагадав. Цей мотлох давно слід прибрати.

  На щастя для драконів, люди ще досить довго не навідувалися до їхньої схованки, а про випадок, що стався з чорною багнюкою, людям у селі деякий час нагадували велетенський відбиток на новітній асфальтованій дорозі, кримінальна справа про пошкодження державного майна та розповідь переляканого тракториста, який запевняв, що на власні очі бачив крилатого чорта, який пошкодив дорожнє покриття. "Перегрівся на сонці", "Напився до чортиків", - глузували з нього люди, та справжнього зловмисника ніхто так і не знайшов, бо хто з них міг подумати на дракона? На відміну від чортів, вони в цих краях ніколи не водилися.





  P.S. (підписникам) Асфальтовий змій - це прямий прототип Агнара з "Обсидіану", тільки в нього каміння не горить.smile

Дорога


     

ДорОга,  дорогий,  і дорогА.

 Яка  є суть в співзвуччі звичних слів?

І легкість мови мене  вже тривожить

 Цим чергуванням   голосних ,  основ 

 

О,  дорогА,  невже ти  стала інша,

І я до тебе  вЕрнуся   не тим?

 Від відчутя такого стине  тиша

 І розум розриває від ваганнь…

 

 Я краще промовчу– мене тривожить

Магічна сила мови  за межею,

 І поєднання нерозривних уз -

 Безправної правди з праведною брехнею.

 

  Граматика любові,  оголошу

 Всім правилам і прописам війну

 Віднині я безграмотний,  та знаю

 Середи  безлічі ту єдиність і одну:

 

Є незамінність всіх незгодних букв

 І рядки ті, що нас тепер  з'єднують

 Захопливої страсті пелену

 На полон туги ввік не проміняю.

 

Наперекір,  я розірву розлуки круг!

Повір, кохана, я не  поміняюсь,

 Хоча з такою спішністю навкруг

Всі інші нас із заздрістю схиляють...


Увага - конкурс!!!

Шановні блогери!
Напередодні дня української писемності та мови пропонуємо вам взяти участь
 у написанні оповіданнячка або вірша.
Тема вільна. 
Умова одна - текст українською мовою.

Переможець буде нагороджений премією в розмірі 300 грн.

Замітку стандартно розміщуємо у себе в блозі відкладеною на 9  листопада на будь-який час.
В цю замітку в коментарях надати посилання на участь у конкурсі.


Голосування і визначення переможця відбудеться 15 листопада.



Також необхідно створити редакційну комісію, яка перевірить роботи на помилки та знання мови.
Голова комісії Міс Марпл + 2 члени комісії (вакансії)




ТарасМузичук - http://blog.i.ua/user/4732134/2252043/#p0

Згадаймо, як це було...


Переможниця Євробачення -- Джамала !

Спроба друга

Присвята гарній розумній жінці...

Красива жінка відкидала пасмо
З чола. Повільно руки піднімала,
Щоб всім належати й нікому одночасно.
А плоть її сміялась і стогнала
У граціознім танці лебединім
Під поглядами сотень глядачів.
Повітря билось в пристрасті цнотливій
Об їх вуста в напрузі і лоби
І серед Всесвіту тотальної брехні,
Думок розпусних і розмов спітнілих,
Очей ненависних, без святості у мріях,
Красива жінка танцювала щирість.
І її тілом правило кохання - 
Таке велике для тендітної статури.
Бліде обличчя вдалеч відлітало
І поверталось в лебединій бурі.
Котився час назад і навскіс, прямо...
Ішли дощі, світило сонце ясно...
Красива жінка щирість танцювала,
Повільним рухом відкидала пасмо.




Ризикну...

Я приміряю сукні!

Так весело мені - я приміряю сукні!
Я приміряю: у слизьку - пірнаю, 
В блискучі - заховаюсь з головою...
Я, наче клавіша роялю, западаю,
Тебе хвилюю. І на мить зникаю,
З'являюсь. Я з тобою граюсь,
Як з котом на кухні. 

Що скажеш, ніжний мій суддя?
Ти в захваті, мій чоловік-дитя...
Я для кота неначе валер'янка,
Й не буде спокою до ранку,
Поки шугаю ластівкою з кручі
В глибокий виріз у короткій сукні.

"Подобається", - ти говориш ствердно.
Насправді ж загадки вирішує люстерко,
І настрій змінює щомиті 
Красива жінка в задзеркалля світі.

Ось я в сукенці, наче фея, випливаю,
І ти говориш: "Я тебе кохаю.
Ця сукня, як життя, тобі так личить,
Але без неї ти ще краща, моя кице."


И мы - как берег и волна...(с)

И будем мы немногословны…

Зачем ненужные  слова,

Когда Любви призывов волны

Зовут в игру войти тела?…

Мы в этом деле – полиглоты,

Те, что общаются без слов

Язык движений, взглядов, вздохов

Раскрепощает от оков.

Касание пальцев, дуновение

Тепло ладони на груди…

Я как волна, ты – побережье

И наслаждение впереди…

Я  буду остров, ты – цунами,

Ты океан, а я  - земля..

Борьбу приливов между нами

Ведут горящие тела…

И страсти нашей нет предела,

Блажен, кто к этому привык -

Вот мой язык и твоё тело…

Моё же тело – твой язык!

Как альпинисты, в одной связке,

За шагом шаг – идём на пик

Уже вершина… как развязка

И наслаждения слышен крик…

14.09.18



Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
62
предыдущая
следующая