- Це правда, що восени Ви хочете підвищити не лише мінімальну зарплату, а й пенсії?

- Це правда, про пенсії. Нам потрібно змінити пенсійну систему. Дефіцит цієї системи (це кошти, яких немає в Пенсійному фонді) - 5,5 млрд дол. А наступного року, якщо не змінити, – це 7 млрд дол. 80% українських пенсіонерів живуть за межею бідності, і моє персональне завдання – витягти їх звідти, дати можливість, щоби постійно пенсія оновлювалася, щоби вона зростала. Цей комплекс законів, який ми внесли, дає можливість вже з 1 жовтня підвищити пенсії 9 млн пенсіонерів з 12. Системно підняти, а не зробити разову подачку. Це означає, що ми повертаємо повагу до людини праці – якщо ти заробив, то отримай свою пенсію. Фактично ми всім категоріям пенсіонерів збільшуємо пенсію. Щойно це зробимо, ми переходимо до підвищення пенсій військовим пенсіонерам, з 1 січня 18-го року. Тобто ми охопимо абсолютно всіх і зробимо так, що ця система буде сталою, і за 7-10 років дефіцит буде або нульовий, за рахунок детінізації, або мінімальний. Це дасть можливість і людям, котрі працюють сьогодні, і пенсіонерам впевнитися в тому, що їхні кошти буде захищено.

- Перед голосуванням щодо прем’єрства в Раді Ви сказали, що покажете нардепам, що таке керувати державою. Вже показали чи ще ні?

- Ця фраза була відповіддю на те, що я не чув, яке запитання мені поставили. Але насправді для мене якісно управляти країною – управляти по совісті, чесно, якісно, професійно. Служити - і це найголовніше. Коли ти служиш сьогодні, завтра, післязавтра – завжди буде результат. І я на цей результат повністю налаштований. Мені 39 років, і я хочу, щоб Україна досягла успіху. Якщо я зможу своїми зусиллями бути до цього причетним – це для мене найвища винагорода. Я – системна людина і вважаю, що будь яка людина створює системи. Фактично нам треба багато чого змінити в системі державного управління. І, до речі, з 1 травня наш уряд розпочав цю масштабну реформу. Результат буде. Не за один рік, але буде. Вже восени до уряду прийдуть 1000 нових кадрів, бажаючих змін. Ці люди вже будуть мати конкурентну зарплату, тому що ми підтягнули ресурси ЄС. Це – агенти змін у самій системі управління. Ми будемо реформувати 10 міністерств. Майже половину уряду буде реформовано. Це буде абсолютна нова структура самих міністерств. Результат буде – нам треба тільки об’єднуватися та йти вперед. Але нам треба винести за дужки популізм, тому що нічого доброго він не принесе.

- Чим на сьогодні Ви як прем’єр-міністр найбільше пишаєтеся?

- Нашою прекрасною державою і нашими прекрасними людьми. Україною і українцями. Мені не має чого відвертати від людей очі – і це найголовніше. І це для мене дуже важливо. Немає нічого, чим би я завинив перед людьми, навмисно. Те, що нам вдалося зробити за цей рік, треба віднести і до попереднього уряду, тому що було зроблено низку жорстких кроків, урядом Яценюка, для макроекономічної стабілізації. Нам вдалося відновити економічне зростання, ми підвищили вдвічі мінімальну зарплату, відновили будівництво українських доріг. Ми створили низку програм для розвитку економіки, наприклад, програму підтримки сільгоспмашинобудування. Ми розпочали реформу державної служби, і це принесе свій результат, тому що державні послуги будуть якісними. Ми змінили систему закупівель, вийшли з абсолютно чіткими реформами і змінами в пенсійній системі, в системі освіти і в системі охорони здоров’я. Я вважаю, що у вересні маємо ці три надважливі теми довести до логічного завершення. Не все залежить від мене, від уряду. Нам потрібна підтримка парламенту. Але я готовий персонально відповідати за практичну реалізацію. Якщо пенсійну реформу схвалить парламент, я готовий відповідати за кожен місяць її впровадження. Я знаю, що ми тут досягнемо успіху.

- Нехай би міністри отримували великі зарплати, 10-30 тис. дол., і соцпакети, але якщо крадеш – ґрати. Чи можливо таке зробити?

- 10-30 тис. дол. ми не можемо собі дозволити. Але я би мріяв про зарплати українців, які б дорівнювали тисячам доларів. Щодо зарплати чиновників, то заплата — це добре, але це не все. Має бути відповідальність, має бути доброзичлива система як до чиновника, так і до людини. У нас система пострадянська – влада має тиснути на людей. Так неправильно. Я завжди робив ці системи прозорими, відкритими і доброзичливими, для людини. У 2006 році я привіз міжнародний аудит, зібрав всю мерію, і консультанти сказали, що ми маємо бути клієнтоорієнтованими. Клієнт – це той, кому ми надаємо послуги. Кожен українець — споживач тих послуг, які надає влада, в тому числі. І ці повноваження мають бути якісними. Треба змінювати систему управління державою, приводити нові кваліфіковані кадри. Це питання підготовки і відповідної мотивації, в тому числі щодо заробітної плати.

- Які у Вас відносини з українськими олігархами? Чи намагаються вони на Вас впливати, тиснути, і чи це їм вдається?

- Особливих взаємин ніяких немає. Я багатьох знаю, але дуже добре, що я ні від кого не залежу. Взагалі я думаю, що всі зацікавлені сьогодні, щоби економіка України зростала, тоді їхні активи будуть коштувати більше. У більшості принаймні має бути такий здоровий погляд на розвиток ситуації в країні. Але вони вже точно розуміють, що зловживаннями якимись чи чимось іншим побудувати щось стійке неможливо. Тому, з одного боку, потрібно змінювати структуру економіки, з сировинного типу, який ми маємо сьогодні, на створення доданої вартості всередині країни. Тоді українці будуть повертатися додому та отримувати нормальну заробітну плату. З іншого боку, треба розвивати малий і середній бізнес. Для мене надзвичайно важливими є зліт фермерства, малі та великі підприємства, які починають створювати додану вартість і якісний український продукт. Такі підприємства треба розвивати, давати їм доступ до кредитних ресурсів, давати їм можливості до зростання.

- Чому Ви категорично проти продажу землі?

- Я би сказав не так. Я проти дискусії "мораторій - не мораторій". Я за те, щоби українська земля була інструментом відродження українського фермерства. Тому що в нас іноді дивляться на землю, як на поле, на якому требі посіяти, зібрати, відвезти до порту, відправити до іншої країни та отримати валюту. Для мене село, аграрний сектор — зовсім інше. Це село, де живуть люди, це їхній розвиток території, і це аграрний комплекс. Найголовніше — якщо розвиток фермерства накласти на можливості децентралізації, — це колосальний кошт для відновлення українського села. Я переконаний, що після того, як ми ухвалили рішення про децентралізацію і створення об’єднаних громад, ми багато сіл врятували від знищення. Там є добра динаміка, і ми будемо її підсилювати, для того щоби місцеві громади почали розвиватися. Але одночасно треба підвищувати відповідальність людей на місцях. Вони повинні розуміти, що мають служити людям, які їх обирають.

- Про що Ви спілкуєтеся з І. Маском?

- Я запропонував, щоб "Тесла" розглянула Україну як країну, в якій багато чого можна зробити, в тому числі в енергетиці. Я нещодавно створив Раду інновацій, тому що вважаю, що ми маємо величезний інтелектуальний потенціал, але в нас усередині країни немає механізму, щоб ти міг розробити, впровадити, продати. Рада інновацій повинна створити національне законодавство, стимули мотивації, захистити наших науковців і наші інновації, щоб ми створили український продукт.

- Що треба зробити, щоб люди, які поїхали з України, повернулися?

- Тільки якість. Мають бути нормальна конкурентна робота, гарна освіта, гарна охорона здоров’я, якісні державні послуги. Кожен має себе знайти у своїй рідній країні. Унікальний наш випадок у тому, що ми маємо свою державу з величезним якісним потенціалом. Я вважаю, що те десятиліття втрачених можливостей і призвело до того, що анексовано Крим, окуповано частину Донбасу. Ми мали бути сильнішими, а в нас дуже часто пости займають хапуги. Була політика на знищення держави зсередини. У тому числі повністю централізація і корупція. Замість того, щоб розвивати економіку й інвестувати в людей, інвестували в себе і збагачувалися.

- Чи можливий для України сьогодні чи завтра план Маршалла?

- Це дуже добра ідея, і ми її відпрацьовували ще в першому уряді Яценюка з нашими європейськими партнерами. Але тоді це не склалося. Я вважаю, що ця ідея є дуже прийнятною, і ЄНП включила це до своїх програмних цілей. Я би хотів, щоб цю ідею реалізували.

- Німеччині дали 13 млрд (сьогодні це 130 млрд). Чи можливо, щоб Україні дали 130 млрд?

- Так ставити запитання "дали Україні" трошки принизливо. Підтримати сьогодні Україну, щоби ми почали більш швидко розвиватися – я вважаю, що весь цивілізований світ мав би до цього поставитися з повагою. Я був у Лондоні на конференції з реформ в Україні, і один з представників північних країн виступив і сказав, що "ми хочемо більше за більше. Більше реформ, більше змін – а ми більше підтримки". Я сказав, що я теж того хочу, тому якщо ми робимо якусь системну реформу, то розуміємо, що левова частка інвестицій у цю реформу має бути за Україною. Але якщо вони хочуть підтримати нас "під ключ" тієї чи іншої реформи, то допоможіть нам, наприклад, переобладнати заклади охорони здоров’я, змінити систему підготовки навчальних кадрів, їхньої оцінки тощо. Люди хочуть жити сьогодні, а не хочуть чекати 15 років, щоб ми оволоділи технологіями. І тоді я буду розуміти, що це "більше за більше".

- Україна знала часи дніпропетровських, донецьких. Чи можна тепер казати, що настав час вінницьких?

- Величезне перебільшення. Я думаю, що це більше відголос дніпропетровських і донецьких. Для мене, ментально, Україна єдина, неподільна. Але щодо вихідців з Вінниччини, тих, хто там народився, то це тільки я і два міністри уряду. Але цей поділ "вінницькі – не вінницькі" — така дурниця. Не можна так людей ділити.

- Чи будете Ви виставляти свою кандидатуру на пост президента на чергових чи, можливо, позачергових президентських виборах?

- Я вважаю, що вибори парламенту і президента мають відбутися вчасно і в рамках законодавства. За цих два роки треба дуже багато зробити в країні, і я більше відчуваю свою ефективність саме у виконавчій гілці влади. Тому таких планів в мене нема.

- Тобто президентом України Ви себе не бачите?

- Ні.

- Хто був, на Вашу думку, кращим прем’єром України?

- Я не хочу давати оцінок. Кожен повинен мати свою історичну відповідальність за той чи інший період часу. Була низка прем’єрів, які були абсолютно неефективними, які, замість того щоб розвивати країну, займалися чимось іншим. І це інше привело нашу прекрасну країну до слабкості. Я працював мером з 2006 по 2015 рік і пам’ятаю всі ці періоди. Можу сказати, що спільно зі своєю командою робив певні позитивні речі та успіхи не тому, що мені хтось допомагав, а навпаки. Тому що я боровся – кожне рішення потрібно було просто вигризати. Центральна влада все більше забирала можливості у міських громад, стискала. Мене це настільки збурювало, що для мене це був серйозний виклик. І коли мені в кінці лютого 2014 року зателефонував А. Яценюк, він мені сказав: "підеш зі мною рятувати країну?" Я сказав, що я можу піти за однієї умови, що я зможу реалізувати те, чим живу, і те, у що вірю, – децентралізацію. Я приїхав, ми поговорили, я розказав, як я це бачу, і він сказав, що це нормальна історія і що її треба робити.

- Ви людина, яка рухається і щось робить. У Вас є мрія увійти коли-небудь у підручники української історії?

- Я хочу бути дотичним до успіху України. Запишуть це в підручник історії чи не запишуть… дуже важко розраховувати на величезну справедливість. Але дуже хочеться бути дотичним, тому що, напевно, навіть більш ціннішим буде те, що завдяки нашим рішенням мільйони людей житимуть краще.

- Ви жорстка людина чи більш схильні до компромісів?

- Без жорсткості важко щось зробити, з одного боку, а з іншого — компроміс не завжди є правильним виходом із ситуації. Немає компромісів із совістю, в позиції між добром і злом. Тобто це має бути розумний підхід, і якщо рішення прийнято, то воно жорстко має бути реалізовано. Іншого просто немає. Це принцип, який має бути впроваджений за всіма напрямами.

- Київ — це вже Ваше місто чи ні?

- Я взагалі люблю міста, селища, середовища громад, де живуть люди. Я три роки живу в Києві, це прекрасне місто. Я розумію, що дуже багато треба зробити, і тепер, в умовах децентралізації, є такі можливості.

- Ви відчуваєте, що Ви киянин?

- Я не відчуваю, що я киянин. Я відчуваю, що я українець, і люблю всі міста. Я не можу бути несправедливим, як прем’єр-міністр, і сказати, що я люблю одне місто і не люблю інше. Я багато їжджу країною, бачу міста – вони різні. Але в нас величезний потенціал, що на сході, що на заході, що в центрі, на півночі, на півдні. У нас прекрасні громади, і я взагалі люблю просто Україну.

- Скільки годин триває Ваш робочий день?

- Як правило, розпочинається о 8-9-й, завершується о 21-22-й, але може бути і перша, і друга.

- Скільки годин на добу Ви спите?

- 6-7. От минулий тиждень я більше п’яти годин не спав.

- Чи є у прем’єр-міністра хвилина на спілкування з дітьми, на кіно, на книжки?

- Родина – це найвища цінність. Насправді я намагаюся завжди, але тут я не доопрацьовую. У мене немає стільки часу, скільки я б хотів, щоби бути разом зі своєю родиною. Це дуже важко.

- Ваш батько сьогодні Вас за щось лає?

- Він завжди мене критикує. У нас дуже добрі з ним стосунки, але бувають дискусії дуже непрості.

- Ви дослухаєтеся до нього?

- Звісно, всі ж дослухаються до батьків. Але в нас з ним є чітка домовленість: він ніколи не розказує мені, що мені треба робити, і це з дитинства. Він завжди мене підтримував, але давав мені можливості для самостійності. Коли мені було 22 роки, я втратив свою маму. 17 років ми вже живемо без мами, тому з батьком я щодня спілкуюсь, телефоную, але бачусь дуже рідко. І це теж величезна проблема.

- Я Вам вдячний за інтерв’ю, бажаю успіху Вам і Україні.

- Бажаю всім нам успіху.
https://ua.112.ua/interview/prezydentom-sebe-ne-bachu-i-na-vybory-ne-pidu-401693.html

Використання в Україні тільки Української мови - це така ж "дискримінація" інших,  як і використання тільки французької мови у Франції, тільки англійської - в Англії, і тільки німецького в Німеччині.
В світовій практиці в усіх документах, які стосуються нацменшин, ясно прописано, що нацменшини зобов'язані знати державну мову країни проживання.
 А державне стимулювання та навіть примус до застосування державної мови цілком виправдане згідно з міжнародними нормами.

110-річчя від дня народження Головного командира УПА Романа Шухевича.
Село Гуків Чемеровецького району 30.06.2017 
Слава Нації !

Огляд ЗМІ за 25 червня 2017



ВИСНОВКИ.

ЗАХІДНІ ПАРТНЕРИ УКРАЇНИ.

П. Порошенко назвав свій візит до США – історичним. Питання постачання США оборонної зброї Україні може бути вирішене до жовтня, в межах поточного бюджету, повідомив П. Порошенко в інтерв’ю, присвяченому підсумкам його візиту до США. Крім того, Порошенко анонсував візит міністра оборони США Джеймса Маттіса до України протягом 2—3 місяців і висловив сподівання, що протягом цього часу будуть підписані “оборонні” угоди. Він також розповів, що Маттіс під час зустрічі в Пентагоні заявив, що США пишаються українськими Збройними Силами. На думку Порошенка, в Конгресі США існує повна підтримка санкцій проти РФ за невиконання Мінських угод. Крім того, США продемонстрували Україні повну підтримку в питанні санкцій проти РФ за Північний потік-2.У липні Україну відвідають президенти Європейського Парламенту та Європейської Комісії Дональд Туск і Жан-Клод Юнкер. Крім того, у Києві очікують генеральних секретарів НАТО й ООН Йенса Столтенберга та Антоніу Гутерреша, візити яких також заплановані на липень.

На цьому тлі, російські медіа поширюють інформацію про те, що зустріч президентів США і Росії Дональда Трампа і Володимира Путіна під час саміту G20 в Гамбурзі 7-8 липня опинилася під питанням. Сторони фактично згорнули контакти з її підготовки після того, як у США затвердили закон про розширення санкцій відносно Росії. Широкого резонансу в експертних колах набула стаття Володимира Горбуліна, директора Інституту стратегічних досліджень про те, що відповідь Заходу на гібридну загрозу демократичному світовому устрою, яка походить від Росії, має лінійний та передбачуваний характер, що робить її неефективною.

ПЛАН ДЕОКУПАЦІЇ ДОНБАСУ.

Серйозні дискусії в середині українського політичного класу розгортаються навколо питання про законопроекти, що регламентують процедуру реінтеграції Донбасу. Так, голова Донецької ВЦА Павло Жебрівський виступає за створення єдиної військово-цивільної адміністрації для Донецької й Луганської областей і проти підпорядкування ВЦА Оперативному штабу, як планується в новому законопроекті “Про відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей”. “Керівник цієї військово-цивільної адміністрації повинен бути не менше від рівня заступника секретаря РНБО і в тому числі член уряду, щоб невідкладно опрацьовувати питання, які є на тих територіях. Першим заступником повинна бути військова людина, яка, безумовно, повинна здійснювати військову операцію”, – вважає Жебрівський. Віце-спікер Оксана Сироїд жорстко критикує тексти анонсованих законопроектів, наполягаючи на тому, що вони спрямовані на фіксацію існуючого status quo «гібридної війни», оскільки не дають відповіді, хто ворог і хто несе відповідальність за визволення України.

ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА НА ДОНБАСІ.

Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) виступив з пропозицією створити “зони безпеки” навколо низки об’єктів інфраструктури водопостачання Донбасу, однак реалізації даної ініціативи заважає відсутність довіри між сторонами конфлікту на Сході України. За словами глави делегації МКЧХ Алан Ешліманн, єдиний спосіб уникнути екологічної катастрофи в Донбасі – це бути впевненими: насосні станції функціонують, а самі трубопроводи не будуть пошкоджені.  Керівник місії ЧХ в Україні зробив акцент на тому, що на Донецькій і Верхнекальміуській фільтрувальних станціях є величезні запаси хлориду, використовувані для очищення води. «Вони знаходяться у спеціальних циліндрах. У разі прямого попадання при обстрілі циліндри можуть вибухнути, хлорид потрапить у повітря, і утвориться токсична хмара, яка може випасти у вигляді опадів де завгодно — в залежності від напрямку вітру. І оскільки все це відбувається на густонаселеній території, можуть постраждати сотні тисяч людей”, – констатував глава делегації. Представник України в робочій підгрупі з гуманітарних питань ТКГ з врегулювання ситуації на Донбасі Ірина Геращенко також вважає екологічні проблеми Донбасу найважливішим питанням після безпеки і гуманітарної складової. Окрім кризи із ДФС, вкрай важкою, на думку Геращенко, є ситуація з Авдіївським коксохімічним заводом, де потрібно провести ремонт системи водопостачання в районі Ясинуватої. “Техногенною катастрофою може закінчитися ситуація з переповненими резервуарами підприємства “Інкор”, для ремонтних робіт потрібно хоча б 5 днів тиші, яких не дають!”, – додала вона.

ГІБРИДНА ВІЙНА.

Представники громадськості вимагають від влади публічного обговорення законопроекту, анонсованого Секретарем РНБОУ О. Турчиновим про необхідність ретельної перевірки всіх громадян з окупованих територій, які прагнуть отримати біометричний паспорт. «Не ставлячи під сумнів необхідність проведення ідентифікації всіх осіб, які подають заяви на отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон, вважаємо, що тональність інформаційних повідомлень, які лунають від перших осіб країни, акцентує увагу не на необхідності коректного наповнення Єдиного державного демографічного реєстру, а на виокремленні осіб, які виїхали з тимчасово окупованої території, як таких, що потребують “ретельної перевірки”. З прикрістю зауважуємо, що подібні висловлювання можуть призвести до стигматизації мешканців окупованих територій, тимчасово непідконтрольних територій та осіб, що вимушено перемістилися. А це більш, ніж 7 мільйонів громадян України», – йдеться в заяві активістів.

Головному редактору інтернет-видання “Страна.ua” Ігорю Гужві обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном 60 діб з альтернативою внесення застави у розмірі 544 тис. гривень. У свою чергу у коментарі журналістам адвокат Гужви Олена Лукаш запевнила: “Гужва найближчим часом буде на волі. Заставу буде внесено”. Сам Гужва заявляв, що необхідної суми для внесення застави у нього немає, тому він звертатиметься за допомогою. ГПУ підозрює, що Гужва вимагав та отримав 10 тисяч доларів за нерозміщення компрометуючих матеріалів на нардепа від Радикальної партії Дмитра Лінька. Гужві вручили підозру за ч. 3 ст 189 КК України. Також ГПУ показала відеодокази, які мають доводити факт вимагання Гужвою грошей за непублікацію матеріалів щодо представників Радикальної партії. Сам Гужва та його колеги вважають поточні події «політичним замовленням, «цензурою» та проявом авторитаризму.

ПОЛІТИЧНИЙ КЛАС УКРАЇНИ.

Нардепи від “Самопомочі” Олег Березюк і Тарас Пастух припинили голодування під Адміністрацією президента. Віце-спікера Оксану Сироїд госпіталізовано. В неділю у Львові відбувається віче за ініціативою мера Андрія Садового. На віче прийшло 5 тис. львів’ян. Більшість експертів вважає, що «сміттєвий кейс» суттєво знизив президентські амбіції лідера «Самопомочі» (якщо такі були).

ДЕРЖАВА І КОЛОМОЙСЬКИЙ.

На позачерговому засіданні Кабміну було прийнято рішення про додаткову капіталізацію “Приватбанку” державою на суму 38,5 мільярда гривень. Як повідомляється, рішення було прийнято Урядом на підставі пропозицій Національного банку України, з урахуванням рекомендацій Експертно-аналітичної ради з питань участі держави у статутному капіталі банків та на основі висновку незалежного аудитора – компанії EY. Мінфін повідомив, що висновок аудитору свідчить про значно гірший фінансовий стан банку, ніж вважалося на момент його переходу в державну власність, та змушений сформувати додаткові резерви для покриття збитків від кредитних операцій. Отже, держава як акціонер знову змушена підтримати банк додатковим капіталом, щоб надалі забезпечити нормальну роботу та розвиток банку.

Процес докапіталізації буде проходити у два етапи та буде проведений шляхом випуску облігацій внутрішньої державної позики в обмін на акції банку. На першому етапі передбачається випустити ОВДП на суму 22,5 млрд. гривень.

Податковий борг “Укрнафти” зростає і вже досягнув 12,9 мільярда гривень. Про це повідомив голова Офісу великих платників податків ДФС Євген Бамбізов. “Левова частка – це заборгованість по рентних платежах. Її сума – 11 млрд. грн.”, – повідомив Бамбізов.

http://uacrisis.org/ua/57996-oglyad-zmi-za-25-chervnya-2017

Проблема мови нацменшини в Україні це відпрацьована політтехнологія кремлівських технологів, яку вже 26 років вдало використовують адепти "рускаваміра" в Україні.
Як тільки Україна встає на конструктивний шлях повернення до своїх основ державности, і в першу чергу мови - основи основ будь-якої держави, так одразу активізуються російські агенти і провокатори.
От і зараз, міністр освіти Л.Гриневич з своїм першим заступником В.Ковтунцем, зробили заяву, яка більше би пасувала табачникам часів януковичів, ніж пост-майданній владі.
Міністр Л.Гриневич заявила, що Українці, які живуть в регіоні, де компактно проживає нацменшина, для свого працевлаштування і праці, повинні обов'язково професійно володіти мовою нацменшини.
За такою логікою мін. освіти виходить, що мову нацменшини у зоні компактного проживання треба знати, а Українську мову в державі компактного проживання Українців не обов'язково знати.
Звісно, тут і до ворожки не треба йти, щоб зрозуміти, що йдеться лиш про одну "мову нацменшини" - російську. 
Без сумніву, в цій псевдо-турботі про нацменшини стирчать вуха "рускаваміра" і проглядається вболівання лише за одною нацменшиною - російською.
І тут мін. освіти під керівництвом пані Л.Гриневич в унісон із рупорами "рускаваміра" відпрацьовує відому технологію про начебто утиски прав нацменшин та переслідування російськомовних в Україні.

Команда ветеранов  «Днепра» готова к новым вызовам!

Финалисты Лиги Европы, двукратные четвертьфиналисты Кубка чемпионов, двукратные чемпионы СССР -  в команде ветеранов одного из самых успешных коллективов в истории украинского футбола собраны звезды национального масштаба. Еще совсем недавно своей игрой они завораживали требовательную украинскую и европейскую публику, которая до отказа заполняла стадионы, чтобы стать свидетелями фантастического футбола от  «сине-бело-голубых». Да, сегодня они уже далеко не юноши, но их мастерство, любовь и уважение к футболу, страсть в игре и желание побеждать никуда не исчезли. Как не исчезла и любовь к ним болельщиков, которые отдают дань легендарным личностям в истории украинского футбола, продолжая заполнять стадионы на матчах с их участием.

Команда ветеранов «Днепра» - желанный гость в каждом уголке нашей страны: от Хмельницкого до Краматорска, от Чернигова до Одессы.  В конце концов, это и не удивительно, ведь на игре Протасова и Литовченко, Лютого и СонаТарана и Башкирова, Федоренко и Кутузова, Пучкова и Червоного, Чередника и Яровенко, Горилого и Лябика, Рыкуна и Шелаева, Назаренко и Задорожного, Поклонского и Павлюченко выросло не одно поколение поклонников игры миллионов.

Сегодня команда ветеранов «Днепра» готова к новым вызовам и матчам. Устройте настоящий праздник в твоем городе - получите футбол высшего качества!

По поводу приглашения официальной команды ветеранов «Днепра» обращаться за справками:

+38 050 342 92 23, +38 067 445 00 82, max_rozenko@ukr.net, Максим Розенко

Санкційна політика США, започаткована у відповідь на агресію Росії на Сході України, є одним з найдієвіших заходів у протидії агресії та врегулюванню ситуації на Донбасі. Про це сказав Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман під час зустрічі з колишнім Державним секретарем США, Головою Ради директорів Національного демократичного інституту США Мадлен Олбрайт. 

«Вдячний Вам особисто, пані Олбрайт, за консолідацію міжнародної підтримки України, у тому числі стосовно цільової підтримки в реалізації наших реформ, - зазначив Прем’єр-міністр. - Санкційна політика США є одним з найдієвіших заходів у протидії російській агресії на Сході України».

Глава Уряду закликав американських партнерів продовжити тісну взаємодію із зміцнення боєздатності Збройних Сил України і розглянути можливість надання Україні сучасної оборонної зброї.

У свою чергу Мадлен Олбрайт високо оцінила зусилля та практичні заходи Уряду щодо проведення реформ, відзначила їх помітні позитивні результати, зокрема в боротьбі із корупцією, покращенню інвестиційного та бізнес-клімату, стабілізації основних макроекономічних показників.

«Україна може в повній мірі й надалі  розраховувати на допомогу і підтримку Сполучених Штатів Америки як у проведенні внутрішніх реформ, так і в боротьбі за відновлення суверенітету і територіальної цілісності держави», - наголосила Мадлен Олбрайт.

http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=250076705&cat_id=244274130

 Рік у рік, напередодні дати капітуляції Німеччини в ІІ Світовій війні, українські ЗМІ й користувачі соцмереж відзначають, що реальних ветеранів тієї війни стає дедалі менше. Мовляв, ось-ось уже не залишиться нікого, лише самозванці з фейковими орденами. Однак конкретна кількість учасників WW2 в Україні при цьому залишається невідомою для широкого загалу.

“Новинарня” спробувала заповнити цей пробіл, звернувшись із запитами до Міністерства соціальної політики та Пенсійного фонду України. І офіційні дані нам надали: “старих” ветеранів по всій Україні – понад 811 тисяч осіб. Із них фронтовиків – трохи більше 128 тисяч.

При цьому статистичні дані щодо ветеранів Другої світової війни обраховуються одразу кількома категоріями, серед яких – власне ветерани, учасники бойових дій, інваліди війни, “інші особи” з ветеранськими пільгами пенсійного віку тощо.

Розділити радянських учасників війни 1941-1945 років і пенсіонерів – учасників інших бойових дій фактично неможливо.

Статистика Мінсоцполітики і Пенсійного фонду не є ідентичною, бо не всі військові ветерани – пенсіонери, і навпаки.

У листі з Мінсоцполітики зазначено: “Станом на 01 квітня 2017 року чисельність ветеранів війни становить 1 230 778 осіб, а жертв нацистських переслідувань – 2 381 особа”.

Водночас у Міністерстві підкреслюють, що в їхній статистиці неможливо відділити із загальної кількості ветеранів війни власне ветеранів Другої світової.

“Відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302, документом, що підтверджує статус ветеранів війни, є посвідчення, на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Вищевказаним Положенням не передбачено проставляння відмітки у посвідченні ветерана війни про пункт статті Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, за яким їм встановлено відповідний статус, що не дає можливості виокремити із загальної кількості ветеранів війни, зокрема ветеранів Другої світової війни”, – ідеться у відповіді Мінсоцполітики.

Більш точними, але не вичерпними, є дані щодо кількості ветеранів Другої світової війни від Пенсійного фонду України.

За даними ПФУ, ветеранами війни, які отримують пенсії, станом на початок року були майже 812 тисяч осіб, із них лише кожний сьомий – учасник бойових дій.

У листі з ПФУ сказано: “Інформація щодо чисельності пенсіонерів в розрізі законів, за якими призначено пенсії, та середніх розмірів призначених місячних пенсій формується за даними річної форми державного статистичного спостереження «Звіт про чисельність пенсіонерів і суми призначених місячних пенсій» щорічно до 10 квітня року, наступного за звітними.

За даними вищезазначеної форми, станом на 01.01.2017 на обліку в органах Пенсійного фонду України перебувало 811 826 пенсіонерів, на яких поширюються положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з них:
– інваліди війни та особи, прирівняні до інвалідів війни, – 117 897 осіб;
– учасників бойових дій та особи, прирівняні до учасників бойових дій,— 128 421 особи;
– особи які мають особливі заслуги перед Батьківщиною – 28 осіб;
– інші особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (крім ветеранів війни) – 196 141 осіб.

За даними ПФУ з відкритих джерел, у 2010 році налічувалося 2,084 млн. “старих” ветеранів, у 2013 році – 1,483 млн.

Таким чином, за сім років число ветеранів-пенсіонерів скоротилося майже на 1,2 мільйона осіб.

Для порівняння

З початку АТО статус учасника бойових дій отримали майже 199,5 тисячі військовослужбовців Збройних сил України.
Про це 28 квітня повідомив на брифінгу речник Міноборони Максим Праута.

Відповідно, за логікою, загальна кількість ветеранів війни, про яку говорить Мінсоцполітики – 1,230 млн. – це:

• 811 тис. “старих” ветеранів, серед яких можуть бути не лише ветерани 2СВ, а також пенсіонери – учасники інших бойових дій;
• 200 тис. власників статусу УБД зі Збройних сил 2014-2017 років;
• ветерани-УБД з Нацгвардії, МВС, СБУ, прикордонники, ДСНС тощо;
• “афганці”, ветерани інших воєн.

“Новинарня” також запитувала, яка кількість ветеранів залишається на окупованій територій Криму та в непідконтрольних районах Донецької і Луганської областей. Але Мінсоцполітики і Пенсійний фонд не мають таких даних.

“Оскільки органи державної влади, в тому числі органи Пенсійного фонду України, не здійснюють своєї діяльності на окупованій території Автономної Республіки Криму та м. Севастополя, в окремих районах Луганської та Донецької областей, які непідконтрольні українській владі, запитувана вами інформація відсутня”, – йдеться в листі з ПФУ.