Антикомуністична листівка, надрукована напередодні виборів до ВР УРСР навесні 1990 року.

У міжнародному аеропорті "Бориспіль" закінчилися місця для приватних літаків народних депутатів, заявив голова регламентного комітету Верховної Ради, регіонал Володимир Макеєнко.

"Ми хіба бідні?! Вийдіть, подивіться на вулицю Грушевського – на яких машинах їздимо. Приїдьте в аеропорт Бориспіль. Керівництво аеропорту каже: немає де ставити приватні літаки від усіх фракцій", - сказав Макеєнко.

За словами нардепа, наразі щоб потрапити у владу, стоїть шалена черга охочих, не найпростіших і не найбідніших людей. Влада дає багато можливостей, і в матеріальному плані також, починаючи від недоторканності, дипломатичного паспорта, якогось неофіційного лобіювання, розповів Макеєнко.

   "Знайдіть хоч одного, хто б добровільно відмовився бути міністром, прем'єр-міністром, депутатом ( є такий - Святослав Вакарчук - автор блогу ), губернатором, мером. Тому що люди розуміють, що вони хочуть. Маючи
маленьку пекарню, за все життя заробиш те, що при владі можна заробити дуже швидко – за день, за місяць", - сказав регіонал.

Як повідомлялось, щоб потрапити до Верховної Ради на виборах 2012 року по "мажоритарці", необхідно заплатити від 1 до 5 мільйонів доларів.

...На залізниці катастрофа. З рейок зійшов спецпотяг із депутатами. Коли рятувальники прибули на місце аварії, виявилось, що місцеві мешканці швиденько встигли усіх поховати.
- Що, абсолютно усі загинули!?
- Саме так... Правда, деякі намагались запевнити нас, що живі, але ви ж знаєте тих депутатів, вони завжди брешуть.

Зі стрічки приколів, вільний переклад мій)

Платон Воронько

В ЛІСІ Є ЗЕЛЕНА ХАТА

В лісі є зелена хата,

Там поснули ведмежата,

А найменший — вереда —

Сивій мамі набрида.

Каже: «Я не хочу спати,

Утечу вночі із хати,

Коли меду не даси,

Риби, сала, ковбаси!»

«Люлі-люлі, треба спати, —

Над синком шепоче мати, —

Як заснеш — тобі усе

Сон в корзині принесе».

 

Вже десь з 20-ть років мене не просто зацікавило, але реально замучило запитання: чому народним депутатам так важко постійно знаходитись на своєму робочому місці у Верховній Раді України. Особливо це стало загадкою після заяви одного нардепа через ЗМІ стосовно так званого кнопкодавства депутатів-«багатостаночників»: –…Та якщо ми всі в залі постійно будемо сидіти, щоб на кнопки тиснути, то коли ми працювати будемо?..
Мене шокувало, що є якась в нардепів інша важливіша робота від прийняття законів для всієї країни! Яка ж то більш важлива робота? Довго я не міг того зрозуміти, бо ніколи не бував у середовищі кулуарів ВРУ, аж тепер і без того смороду стало зрозуміло, коли розпочалась реальна робота щодо впровадження адміністративної реформи в Україні, або як ще кажуть: децентралізації владних повноважень. Тільки тепер я зрозумів, чому так швидко і безславно закінчилась спроба 3-го Президента України Віктора Ющенка провести свою адміністративну реформу у 2005 році. Причина проста і тривіальна: гроші. Як це не парадоксально звучить, але найбільшими ворогами децентралізації влади та справедливої адмінреформи в Україні з реальною передачею повноважень на місця є наші най-найвидатніші обранці – народні депутати Верховної Ради (чи зради?) України.
Щоб довго не пояснювати, одразу беру для прикладу мого «улюбленця» серед нардепів Олега Ляшка, який нещодавно задекларував свої доходи в понад кільканадцять мільйонів, як і взагалі відзначається значними статками, походження яких більш ніж загадкове. Про будь-який приватний бізнес нардепа Олега Ляшка типу «Рошена» чи іншого «Мойшена» немає відомостей ніде, а ось значні статки у нього є – звідки, спитатись. І не тільки в одного Олега Ляшка з нардепів така самодостатність творити свій достаток буквально з повітря. Є таке спеціальне благодатне повітря і це вам не азот, яким розбодяжують газ для населення, щоб лічильники в пусту куби нараховували – ні! Тут повітря іншого значно вищого змісту  і цим «повітрям» є адмінресурс, або  так званий «доступ до тіла»! А справжня назва нардепів такого гатунку є «рішайло».
Зосередження всіх основних адміністративних, бізнесових та судових рішень по будь-яких питаннях і проблемах в Києві змушує їхати сюди з усіх-усюд нашої великої держави різних прохачів, які, за звичай, не дуже знаються як і де своє питання вирішити, так щоб не розтягуючи, а – раз і вже. Зрозуміло, що вони готові заплатити значні гроші, аби тільки відбулось вирішення їх проблеми і найоптимальним варіантом для того є знайти патронат потрібного нардепа-«рішайла». Переважно то йдеться за принципом «земляцтва», тобто звертаються до депутата з свого округу навіть якщо він обраний і за партійним списком, хоча звертаються і до нардепів з не земляцьким писком, бо існують серед них «рішайли-специ» за певною темою і з особливими надможливостями. Простіше кажучи: ті, хто двері до потрібних міністрів ногою відчиняє, або ж задом, як… відомо хто, і не він один. Послуги таких нардепів-«рішайл» дуже коштовні (особливо тих, що задом), але вони справді того вартують, тому що з ними можливо вирішити все! Ця мафія – безсмертна! Законні чи незаконні рішення – все робиться, тому що всі однакові серед чиновників держапарату хапуги-злочинці – всі! А отже спрацьовує захисна «кругова запорука»  і тому ніхто з них нічого не боїться. Самі подумайте: хто скасує неправдиве рішення чиновника-корупціонера? Хапуга-прокурор? Хапуга-суддя? Хапуга-мент? Яких всіх одночасно покриває хапуга-депутат? Отож…
Чого варті ганебні випадки вже у наш пост-революційний і воєнний час, коли у Львові ректора Фінансової академії спіймано на хабарі, а його наступного дня на запланованих чергових виборах колектив вузу переобирає на посаді ректора! Або суддю апеляційного суду в Києві звинувачують у значній кількості різних злочинів з масою доказів, а на проведеній після цього колегії суддів йому висловлюють одностайну підтримку. Дивишся на подібний театр абсурду і раптом ловиш себе на думці, що можливо тиран Сталін і мав рацію, коли отак не розбираючись хто і що всіх гуртом раз – і «до стінки», або як милість: всім кодлом у «сонячний Магадан». Щось у тому таки є… Уявіть собі: йде український чиновник, депутат, суддя чи силовик на «заслужену пенсію держчиновника» з її захмарними виплатами і доплатами, а його спершу під слідство і суд присяжних з народу, а ті знайшли порушення і засудили до страти – це ж яка економія для Пенсійного фонду буде! Та МВФ у ПФУ гроші позичати почне! А що? Панове, – це ідея!!!
Можливо на майбутнє так і буде, але наразі я пропонує з особливою народною пильністю поставитись до всіх народних чи антинародних депутатів з ВРУ та їм подібних, хто буде виступати проти конституційної  адмінреформи в Україні під будь-якими ультра-патріотичними гаслами або з іншими «поважними» причинами, тому що то є все дуже небезпечні потвори-«баблоїди».  Допоки вони існують в нашій країні – доти у простих людей ніколи не появляться їх зароблені гроші – ніколи! Подібно як не з’явиться бульба на городах, де множаться і живляться колорадські жуки. І можете повірити, що доки всі ми разом не почнемо боротись дружно та нищити й обтрушувати вчасно «баблоїдів» з держапарату, як колорадів з кущів картоплі – доти у нас добра в державі не бачити простим людям. Не бачити ніколи нам добра, допоки існують депутати-заробітчани на всіх рівнях і підрівнях державного апарату нашої України!

Богдан Гордасевич

   Дорогі брати і сестри!  Сьогодні, коли Україна  буде святкувати двадцятий рік незалежності України, а з часу завершення   другої світової війни пройшло майже  66 років,  в нашій державі панує розбрат і ворожнеча,  страх і зневіра.
    Наша українська бидлоеліта розтягуючи кожний день нашу країну, набиваючи свої кишені,  їздить по Куршавелям та  дивує цілий світ  своїми статками та показною ганебною розкішшю в той час, коли  половина українського народу знаходиться за межею бідності та ледь животіє.   Нова більшість у Верховній раді України  фактично є  матеріалізацією  та основою  нової української дійсності, де немає місця Закону,  нормам моралі,  честі і гідності, опікуванню національними інтересами, а панує   грабіжницька  ідеологія, що  продукує тотальну корупцію  в усіх гілках влади, зневагу до простого люду, нищення духовності та  української культури, історичної пам’яті та національної ідеї.
    Обрання Президентом України Віктора Януковича тільки прискорило процес  перетворення українського суспільства на кланово-олігархічне, де народу відведено місце укріпаченого злидарювання.  Прикриваючись   гарними гаслами  сьогодні
провладна система,  маніпулючи національною свідомістю, продукує масовий психоз,  розкручує вкрай розкольницькі для суспільства теми, щоб на тлі загальноукраїнського громадянського протистояння  спокійно дерибанити бюджетну систему України та  розтягувати національні багатства.
     Десятки років, коли   Україна перебувала в радянській окупації,  призвели до неоднозначного сприйняття  минулого та
історичних подій, внаслідок чого  суспільство роз’єднане, а примирення так і не відбулось. Сьогодні, як ніколи, всім нам потрібен цивілізований діалог, який дозволить знайти одне правильне рішення та всім разом почати розбудовувати країну.      
     Але на жаль,   нашими долями кермує 260 народних  манкуртів, які не врахувавши складності сьогоднішньої ситуації примусили всю Україну  стати на коліна, зобов’язавши  всіх вішати червоні прапори.  
    Проживши 20 років в незалежній Україні, втративши десятки мільйонів наших братів та сестер під час радянської окупації, ми так і не змогли засудити злочини радянської влади та комуністичної партії, а тому  радянська символіка до цього часу не заборонена в Україні, тому  вирішення таких питань, як вивішування червоних прапорів, перебуває в  компетенції тільки
територіальних громад, але ж ніяк не кількох десятків людей.   
     Спроба провладної більшості примусово нав’язати  свою волю всій Україні та відновити  хоча б частково легітимність радянських символів на кшталт червоного прапору  є ознакою  зародження культу  в Україні та  скочення в диктатуру.
     Український віртуальний опір за сьогоднішнього громадського протистояння, коли  день Перемоги  занапастила і спаплюжила  провладна більшість, а святкування перетворюється на відпрацювання нових технологій маніпулювання свідомістю,  закликає до однозначного засудження  рішення Верховної ради України  щодо узаконення червоного прапору.   Дійте за власними переконаннями і примусьте владу поважати вас, адже реалізація  прийнятого рішення залежить від влади на місцях.
   Разом з тим, ми схиляємось у доземному поклоні перед нині живими ветеранами, як Червоної Армії, так і Української повстанської армії, які через любов до своєї  Батьківщини, до своєї рідної землі не шкодували життя. Сьогодні  одні ветерани отримують копійки та  намагаються відновити свої права в судах всіх рівнів, а інші взагалі не визнані своєю державою.  Вічна вам Слава!
Ганьба цій владі! 

Слава Україні! Слава перемозі!

Постраждала у тяжкому стані перебуває в реанімації. Свідки ДТП кажуть: за кермом джипу «Audi Q7» бачили одного з депутатів Рівненської міськради. Чоловік свою причетність до аварії заперечує. Втім визнає - на місці пригоди був, щоб надати допомогу постраждал   myrivne. org /index.php?option=com_content&task=view&id=471&Itemid=1

як вже блін достали ці депутати-а правила для кого писані!!!бліндруг розказував такий випадок якось в Києві на мості під час пробки одна мадам на джипі тисяч за 150 уе перла по зустрічній полосі бо вона була вільна більш і протаранила машин так з десяток-а коли приїхали ДАІ то вона сказала-я ж ВІП персона мені можна так їздить(замість джипа краще би мізки купила))

Токмацька окружна комісія виборчого округу № 81, сьогодні, 20 вересня, провела жеребкування по членам на дільничні виборчі комісії. У барабан були закинуті карточки на 52 учасника виборчого процесу. Покрутивши барабана, було витягнуто першу карточку. За списком з номерами порядковими подань членів комісій на двк від партії  і номером карточки було виявлено партію, що подає першого члена дільничної комісії. І так 52 рази.

Перед жеребкуванням було запропоновано комісії обмежити доступ до кімнати з комп’ютером, через який інформація буде передаватися до ЦВК. На жаль ума не стало опротестувати таке рішення, бо Свобода не зможе слідкувати за процесом передачи результатів виборів до ЦВК. Бажано в цьому питанні знайти спільників-однодумців серед членів ОВК.