Токмацька окружна комісія виборчого округу № 81, сьогодні, 20 вересня, провела жеребкування по членам на дільничні виборчі комісії. У барабан були закинуті карточки на 52 учасника виборчого процесу. Покрутивши барабана, було витягнуто першу карточку. За списком з номерами порядковими подань членів комісій на двк від партії  і номером карточки було виявлено партію, що подає першого члена дільничної комісії. І так 52 рази.

Перед жеребкуванням було запропоновано комісії обмежити доступ до кімнати з комп’ютером, через який інформація буде передаватися до ЦВК. На жаль ума не стало опротестувати таке рішення, бо Свобода не зможе слідкувати за процесом передачи результатів виборів до ЦВК. Бажано в цьому питанні знайти спільників-однодумців серед членів ОВК.

 

До щойно призначеного голови дільничної виборчої комісії, Дмитра, підійшло кілька сердитих спортивної статури молодих чоловіків і міцної статури жіночка. Поки він підписував їм одкріпні талони, щоби проголосувати у Хмельницькому, вони якось трохи здивовано кидали погляди на його памаранчевого шарфа.
 По виборах, знайомі переповідали Дмитру, що тоді у поїздах, що везли членів комісій від Яна на Захід було так тихо, ніби всі їхали на похорон. Вони їхали назустріч посіяній ще за Сталіна, жахливій брехні, яку щедро полили людською кров’ю переодягнені під бандерівців московські кати. Вони сміливо їхали назустріч таємничим бандерам аби захистити свою правду, а побачили там себе. Таких самих сміливих, затятих і спортивних, переконаних у своїй Правді.
 Що було далі? Багато що було. Тоді Ян програв, але Україна виграла. Її сини і доньки з різних полюсів зустрілися і зрозуміли що вони однакові. Вони виконали свій обов’язок до кінця. Вони скуштували гіркий полин поразки. Потяги везли їх на Схід. В них лунали пісні.