хочу сюда!
 

Татьяна

31 год, близнецы, познакомится с парнем в возрасте 31-38 лет

Заметки с меткой «хабар»

Шкільна гра “Геліантус” - гроші чи знання?

Освіта в Україні вже давно стала бізнесом. На дітях не заробляють тільки ледачі. Звісно, батьки хочуть, щоб їх дитина росла найрозумнішою і ставала переможцем в різних конкурсах, отримувала чисельні дипломи та нагороди. До того ж перемога в шкільних олімпіадах чи конкурсах Малої академії наук, міжнародних олімпіадах, це не тільки медалі та повага оточуючих, це ще шанс вступити до виша без іспитів, та можливість отримати стипендію, в тому числі і Президентську. І хоча в арсеналі Міністерства освіти багато офіційних конкурсів і олімпіад для школярів, крім цього існує ще безліч менш престижних і статусних конкурсів, які проводять всілякі «активісти» від освіти. На відміну від офіційних, які проводяться за кошти державного бюджету, сумнівного рівня конкурси оплачуються батьками школярів. А щоб надати конкурсу вагомості  іноді йому присвоюють статус міжнародного.


Саме такий Міжнародний природознавчий конкурс-гру «Геліантус» , започаткувало ТО  «Соняшник» ще в 2012 році. Міністерство освіти та науки України із ентузіазмом підтримало цю ініціативу.  Але, на превеликий жаль, чиновники МОН мабуть жодного разу не придивилися, що це за гра, та чому вона навчає українських школярів

А якщо придивиться то виявиться, що «Геліантус» потрапив в Україну з Росії завдяки колегам екс-міністра освіти Дмитра Табачника у 2012 році та міцно закріпився у вітчизняній системі освіти з благословення оновленого МОН. Хоча з точки зору педагогів та батьків українських школярів, цей конкурс-гра є ідеальним відтворенням «дубового» радянського підходу до навчального шкільного процесу, в найкращих його традиціях -  стандартність та примітивність.


Крім того, конкурс-гра «Геліантус» супроводжується друкованими матеріалами (брошурками), змістовне наповнення яких відображає минуле століття, адже пропонує оцінити властивості приладів, призначення яких не тільки невідоме дітям, але є абсолютно даремним  у сучасному світі (сірники, шарманки, ..).

 

Організатори «Геліантусу»  навіть не морочилися над професійним  перекладом на українську мову тестових завдань - на кожному кроці друкарські помилки, а  іноді і взагалі незрозуміло, про що йде мова в завданнях. Цікаво, що означає слово - упакові? Не уявляю, як дітям вдається зрозуміти зміст поставлених запитань...


При цьому, безперечну сучасність  «Геліантусу» забезпечує комерційний підхід до проводження конкурсу - необхідність оплати участі для школярів ( 16-17 грн.) та закупівля супровідних матеріалів -  тих самих брошурок із грифом МОН. До речі брошурки складаються з 4 сторінок, надрукованих на «туалетному»  папері (ред. брошурки не відповідають гігієнічним вимогам до друкованої продукції для дітей ( Державним санітарні норми і правила ДСанПіН  5.5.6 - 138 – 2007, затверджених наказом МОЗ України). Придбання брошурок  є обов'язковим !

 Як розповідають самі вчителі - кошти  централізовано збираються в школах та передаються методистам районних методичних об'єднань МОН, яки потім відправляють поштою на рахунок  організаторів,  (організатор конкурсів-ігор ТО « Соняшник»). За приблизними розрахунками чорна каса (ред.- не підлягає оподаткуванню)  комерційно-навчальних ігор може складати  мільйони гривень! Сьогодні в Україні понад 3, 5 млн. школярів, які навчаються в 1-11 класах, і якщо в цю гру вдасться затягнути тільки самих поступливих, то  і тоді підприємливі освітяни зароблять на дітях кілька десятків мільйонів гривень. 

До речі, за словами батьків українських школярів: «Методисти просять збирати більше грошей, ніж коштує брошура, щоб ще вистачило не пересилку. Потім методисти ходять на пошту і відправляють гроші і відомості з відповідями. У тому, що методисти задіяні в корупційній схемі з переправленням готівки немає сумніву, вони ж отримують свою винагороду за те, що вимагають від шкіл участі в грі».


Цікаво, як ця зашкарубла конкурсна модель «Геліантус - Сонячник – Подсолнух»  із пелюстками корупції вписується в Нову Українську Школу, про яку нам твердить міністр освіта  Лілія Гриневич? Та врешті, абсолютно не зрозуміло яким чином «комерсантам» з ТО «Соняшник» вдається приховувати свої тіньові доходи від продажу «туалетних» брошурок від всевидючого ока податкової служби України?!! Вважаю що із цим питанням слід розібратися окремо.

Іван Сердюк 

Флешмо бове

В дитинстві я кожної зими лежав у лікарні з пневмонією, одно-, дво- і жодного разу три-сторонньов.
В сьомім  класі після видалення мигдаликів вони майже припинились, але то инша гіштория
Цікаво, а на нині й неймовірно те, що хороший лікар Ярослав Іванович жодного разу навіть не заїкнувся про якусь винагороду за свою працю, а вона того вартувала bravo
І ось одного разу поклали премудру восьмикласницю-ябеду, котра вирішила окрім іншого дати медсестрам шоколадку shock. Вони в дитячих палатних війнах часто ставали на її бік wakeup
Більше про жодні "подяки" ніхто не чув.  nini Я потім спеціяльно уточнював у бабці, котра добиралась в ту лікарню до мене раз на тиждень, бо прямого сполучення не було
А потім я підріс і переніс сільські дитячі уявлення  в велике місто prey . В нагороду за тупість  parik завідувач алергологією, якась Соломонівна,  виписала гормони і перед випискою не попередила, що їх не можна припиняти приймати раптово, бо можна гигнутисьdeath
Все обійшлось, відкачали в інших закладах за якихось два місяці і рік реабілітації  , і тоді бабця вперше дала лікареві якісь гроші, бо моє життя того вартувало
Чи нє? 

75%, 3 голоса

0%, 0 голосов

25%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Депутати-заробітчани («рішайли»)




Вже десь з 20-ть років мене не просто зацікавило, але реально замучило запитання: чому народним депутатам так важко постійно знаходитись на своєму робочому місці у Верховній Раді України. Особливо це стало загадкою після заяви одного нардепа через ЗМІ стосовно так званого кнопкодавства депутатів-«багатостаночників»: –…Та якщо ми всі в залі постійно будемо сидіти, щоб на кнопки тиснути, то коли ми працювати будемо?..
Мене шокувало, що є якась в нардепів інша важливіша робота від прийняття законів для всієї країни! Яка ж то більш важлива робота? Довго я не міг того зрозуміти, бо ніколи не бував у середовищі кулуарів ВРУ, аж тепер і без того смороду стало зрозуміло, коли розпочалась реальна робота щодо впровадження адміністративної реформи в Україні, або як ще кажуть: децентралізації владних повноважень. Тільки тепер я зрозумів, чому так швидко і безславно закінчилась спроба 3-го Президента України Віктора Ющенка провести свою адміністративну реформу у 2005 році. Причина проста і тривіальна: гроші. Як це не парадоксально звучить, але найбільшими ворогами децентралізації влади та справедливої адмінреформи в Україні з реальною передачею повноважень на місця є наші най-найвидатніші обранці – народні депутати Верховної Ради (чи зради?) України.
Щоб довго не пояснювати, одразу беру для прикладу мого «улюбленця» серед нардепів Олега Ляшка, який нещодавно задекларував свої доходи в понад кільканадцять мільйонів, як і взагалі відзначається значними статками, походження яких більш ніж загадкове. Про будь-який приватний бізнес нардепа Олега Ляшка типу «Рошена» чи іншого «Мойшена» немає відомостей ніде, а ось значні статки у нього є – звідки, спитатись. І не тільки в одного Олега Ляшка з нардепів така самодостатність творити свій достаток буквально з повітря. Є таке спеціальне благодатне повітря і це вам не азот, яким розбодяжують газ для населення, щоб лічильники в пусту куби нараховували – ні! Тут повітря іншого значно вищого змісту  і цим «повітрям» є адмінресурс, або  так званий «доступ до тіла»! А справжня назва нардепів такого гатунку є «рішайло».
Зосередження всіх основних адміністративних, бізнесових та судових рішень по будь-яких питаннях і проблемах в Києві змушує їхати сюди з усіх-усюд нашої великої держави різних прохачів, які, за звичай, не дуже знаються як і де своє питання вирішити, так щоб не розтягуючи, а – раз і вже. Зрозуміло, що вони готові заплатити значні гроші, аби тільки відбулось вирішення їх проблеми і найоптимальним варіантом для того є знайти патронат потрібного нардепа-«рішайла». Переважно то йдеться за принципом «земляцтва», тобто звертаються до депутата з свого округу навіть якщо він обраний і за партійним списком, хоча звертаються і до нардепів з не земляцьким писком, бо існують серед них «рішайли-специ» за певною темою і з особливими надможливостями. Простіше кажучи: ті, хто двері до потрібних міністрів ногою відчиняє, або ж задом, як… відомо хто, і не він один. Послуги таких нардепів-«рішайл» дуже коштовні (особливо тих, що задом), але вони справді того вартують, тому що з ними можливо вирішити все! Ця мафія – безсмертна! Законні чи незаконні рішення – все робиться, тому що всі однакові серед чиновників держапарату хапуги-злочинці – всі! А отже спрацьовує захисна «кругова запорука»  і тому ніхто з них нічого не боїться. Самі подумайте: хто скасує неправдиве рішення чиновника-корупціонера? Хапуга-прокурор? Хапуга-суддя? Хапуга-мент? Яких всіх одночасно покриває хапуга-депутат? Отож…
Чого варті ганебні випадки вже у наш пост-революційний і воєнний час, коли у Львові ректора Фінансової академії спіймано на хабарі, а його наступного дня на запланованих чергових виборах колектив вузу переобирає на посаді ректора! Або суддю апеляційного суду в Києві звинувачують у значній кількості різних злочинів з масою доказів, а на проведеній після цього колегії суддів йому висловлюють одностайну підтримку. Дивишся на подібний театр абсурду і раптом ловиш себе на думці, що можливо тиран Сталін і мав рацію, коли отак не розбираючись хто і що всіх гуртом раз – і «до стінки», або як милість: всім кодлом у «сонячний Магадан». Щось у тому таки є… Уявіть собі: йде український чиновник, депутат, суддя чи силовик на «заслужену пенсію держчиновника» з її захмарними виплатами і доплатами, а його спершу під слідство і суд присяжних з народу, а ті знайшли порушення і засудили до страти – це ж яка економія для Пенсійного фонду буде! Та МВФ у ПФУ гроші позичати почне! А що? Панове, – це ідея!!!
Можливо на майбутнє так і буде, але наразі я пропонує з особливою народною пильністю поставитись до всіх народних чи антинародних депутатів з ВРУ та їм подібних, хто буде виступати проти конституційної  адмінреформи в Україні під будь-якими ультра-патріотичними гаслами або з іншими «поважними» причинами, тому що то є все дуже небезпечні потвори-«баблоїди».  Допоки вони існують в нашій країні – доти у простих людей ніколи не появляться їх зароблені гроші – ніколи! Подібно як не з’явиться бульба на городах, де множаться і живляться колорадські жуки. І можете повірити, що доки всі ми разом не почнемо боротись дружно та нищити й обтрушувати вчасно «баблоїдів» з держапарату, як колорадів з кущів картоплі – доти у нас добра в державі не бачити простим людям. Не бачити ніколи нам добра, допоки існують депутати-заробітчани на всіх рівнях і підрівнях державного апарату нашої України!

Богдан Гордасевич

67%, 6 голосов

11%, 1 голос

22%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

велика вітчизняна війна

Не можу сказати коли вона почалась і коли закінчиться. Але війна нешуточна.

Я про корупцію взагалі-то. Рік після революції, а реальних кроків не зроблено. 

Пам'ятаю той час коли, щоб отримати довідку (будь-яку) не було потреби приплачувати щоб позазаконне. Але з часом обороти почали набиратись. Народ захотів все більше і більше. А потім ще й зверху захотіли більше. Рахувати всі навчились? Чи дуже грамотні зробились? То давайте позакриваємо вищі навчальні заклади і буде нам щастя.. 


Що ж потрібно кожному, щоб відмовитись від хабарів і дураковаляння?

Самий добрий ДАЇшник з Мелітополю.

Ось зі мною сьогодні мій друг з Мелітополю поділився приколом lol. Парадокс? 

Хочу зауважити, що дав 100 гривень, а не рублей. Бо на 100 рублей він би нахавався. 

Як хабарників з тюрм звільняють (ДОКУМЕНТИ)

Маючи деякий досвід ведення судових справ зацікавився цією заміткою і вирішив поділитися з друзями. Це яскравий приклад того (документально підтверджений), як суди, маніпулюючи законодавством виносять незаконні рішення. Перепрошую, рішення законні і законом обґрунтовані  але несправедливі. Парадокс? Так! В Україні таке не просто може бути але і Є! І не тільки по цій справі,а я неодноразово зустрічав рішення і ухвали судів першої  і апеляційної інстанції які із законом, справедливістю і здоровим глуздом не мали нічого спільного. Однак "замовлення" звичайно не безплатно, було виконане і потрібне рішення чи ухвала була отримана стороною у справі. Дуже добре такі рішення приймаються коли сторона у справі відсутня з різних причин, а саме, наприклад : надіслана судова повістка та позовна заява з матеріалами справи не доходили по пошті до сторони.Чому? А так треба. З суду вийшла і не дійшла. Справа розглядається без другої сторони,яка належним чином повідомлена (таке трактування суду), рішення приймається, вступає в законну силу і...а далі, якщо сторона яка програла (як правило) справу бере адвоката то гарантована багаторічна судова тяганина, яка в кінцевому результаті швидше всього ні до чого не приведе. Корпоративна порука суддів і плюс помножена на фінансування необхідного рішення чи ухвали. Дуже б хотілося вірити що це не так, однак вислів "судова влада" говорить, що у випадку прийняття рішення судом - воно повинно бути виконане як фізичними так і юридичними особами і для цього існує виконавча служба з наданими їй великим повноваженнями. А якщо рішення профінансоване то воно до кінця буде суддями продавлюватися, аж до виконання. Ось така вона "судова влада". Не хочу песимізувати ситуацію, тому всім раджу: обов'язково звертайтесь у будь-якій життєвій ситуації, що виникла до знайомого юриста чи адвоката а краще до трьох - і послухайте, що вони вам всі скажуть, тоді приймайте рішення. А з цієї, наданої вам для ознайомлення справи про хабарника, стирчать вуха другого хабаря smile через який Приходька М. і звільнили. Прошу ознайомитись. Як кажуть:
- Чого посадили?
- Не ділився...
- Чого випустили?
- Поділився ...

Як раніше повідомлялося, засуджений за вимагання та отримання хабаря екс-мер Ніжина Михайло Приходько був звільнений з-під варти Новозаводським судом міста Чернігова. 

Суд мотивував звільнення колишнього посадовця призупиненням виконання вироку вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних та кримінальних справ. Таке рішення Феміди  прокуратура чернігівської області вважає незаконним.

Пропоную читачам ознайомитися з текстом Постанови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, в якій виконуються будь-які прохання засудженого за особливо тяжкий посадовий злочин екс-посадовця.

Чому ж тоді цей суд не призупинив виконання вироку Тимошенко по газовій справі? І чи не є ця Постанова яскравим прикладом вибіркового правосуддя в Україні?

Наступний документ, який я пропоную до уваги - ухвала Новозаводського райсуду міста Чернігова, якою, заарештований за спробу втечі злочинець, був звільнений з-під варти.

Далі без коментарів…


Мабуть, не всіх злочинців звільняють з-під варти на свята, а лише тих, хто сидить за хабарі, і, цілком ймовірно, що роблять це теж за хабарі.

Р.S. Дивним виглядає той факт, що жодне з цих судових рішень до сих під не оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Їх вдалося здобути лише завдяки народному депутату Олегу Ляшку, який нині слідкує за розглядом цієї справи.

Додам: я зустрічав достатньо незаконних рішень судів першої інстанції які не внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень. Чому? А тому, що воно незаконне і суддя може, у випадку небезпеки для нього, його переписати. Судді і сторона вичікують, що пройде час і, якщо ніхто протягом певного строку не зацікавиться таким рішенням і не почне процес апеляції чи кримінального провадження то його можна пускати в хід, і дію. А там або осел здохне або пан помре chih І так воно і відбувається.


Корупції – «бій»!

       - Ще два місяці після квітня поробити треба і буде хароша пенсія. Я сьогодні їздила в район, взнавала. Там жєнщина така гарна, поговорила зо мною, все посчитала, сказала, шо лучче з першого числа йти – тоді начіслєнія будуть на дві сотні більше.

       - Добре, мамо. Дивись, роби, як краще. Треба щось – кажи. А тітка ця, невже просто сказала, без ніяких?.. - я запитально звів брови.

      - Та нє. Я їй в документи положила там трохи, вона зразу й подобріла. Книжки якісь достала, звонила кудись, потом считала, так от все було.

      Після цієї розмови я лише всміхнувся: все стабільно. Слова в нашій країні завжди йдуть врозріз із реальністю. Всі заходи щодо боротьби з корупційними схемами, показові затримання, пачки грошей на екранах, що вилучені у «злісних хабарників», гучні викриття чиновницької братії, показові процеси над пішаками, що призначені «стрілочниками» - окозамилювання для народу та міжнародної спільноти задля отримання чергових зисків…

      Харків. Держпром. Одна з надважливих інспекцій, що має стосунок до енергоносіїв. Нормальні, привітні хлопці мого віку, доброзичливі. Вітаються при зустрічі, приймають документи, пакет з моїх рук непомітно опинився за столом в одного з них: «Ну, мы тут посмотрим, конечно, но вы солидное предприятие, одно из самих больших наполнителей бюджета. Думаю, что у вас все в порядке, правда? Позвоните через пару дней, уточните, когда надо приехать за документами». От і вся розмова.

      Натомість жіночка, що приїхала з якогось далекого району області, ось уже близько години марно намагалася довести свою правоту щодо нюансів складання річного звіту. Розмова звелася до банального: «Я все зробила правильно! Нет, Вы ошиблись: вот здесь, здесь и здесь. Исправьте и приезжайте через недельку-другую» - і уважний погляд у вічі…Жінка поїхала додому.

      Харків. Один з НДІ, пов`язаний зі специфікою роботи. Двоповерхова будівля-«сталінка», з ремонтом часів застою в одному зі спальних районів міста. В холі мене зустріла жінка середніх років, у одязі а-ля «радянська жінка».

     - Давно Вас не было. Пройдемте в эту комнату – йдемо до окремої кімнати.

      На моє питання стосовно долі нещодавно зданих документів, сумно відповідає: «Понимаете, один компьютер на двоих и тот зависает. И зарплата чуть больше тысячи, мы же бюджетники…» - погляд і пауза. Звісно розумію, всі ми люди. Кладу на стіл паспорти Вона гортає документи, на другій сторінці – посміхається молодий Шевченко. Настрій у неї помітно змінюється:

       - Вы не беспокойтесь, Ваши документы в порядке. Вот здесь исправите цифру у себя в копии, и все, – що не кажіть, а приємно, коли до тебе ставляться із розумінням та по-людськи. І цю справу залагоджено. На прощання вона щиро посміхається і закликає не забувати та приїздити ще…

      Прямую до метро. Спадає на думку історія річної давнини, коли тривала епопея по затвердженню норм по воді для наших виробничих об`єктів. Чотири візити до Полтави (130 км в один бік) закінчилися фразою: «Он там, через площу, фірма «…», йдіть, укладайте договір, тоді ми Вам усе погодимо».

      Після нетривалих дискусій керівництво дало «добро», провели оплату, «фірма» зробила норми (взяли наші за основу), які автоматично затвердили полтавчани – все в «ажурі». Ми – з нормами, спокійно видобуваємо газ, вони – при грошах. Всім добре…

       А скільки подібних історій відбувається у лікарнях, в чергах до БТІ, при «проходженні» техогляду на машину, в «найчесніших» ВИШах, при прийомі на роботу…

       Вмикаю телевізор: «Ми подолаємо корупцію! У нас є пакет відповідних законів», «…співробітники СБУ затримали на-гарячому голову Н-ської райдержадміністрації…», «Доручаю Кабінету міністрів і Вам, Миколо Яновичу, особисто розібратися.»…

       От диваки. Хіба можна боротися самим із собою і перемогти? Як може хабарник ловити хабарника? І кого, врешті-решт, ловлять і демонструють громадськості? Ясна річ,

тих, хто роззявив рота не за рангом і відкусив чужого, а також тих, хто крадькома «забув» поділитися. Тобто, ганяються свої за своїми аби ті дотримувалися правил.

       Гадаю, не тільки мене відвідує крамольна думка, що було б добре поповнити їхні лави власною персоною, бо щось на зарплату дуже не розженешся, а жити ж хочеться по-людськи…

      …Зранку подзвонив батько:

       - Там пенсію должні перещитувать, якийсь закон новий прийняли. Може з`їздиш, узнаєш, шо для цього треба? Телефон інспекторки не забув?

       - Змотаюсь, батьку. Все зробимо, не хвилюйся, - посміхаюсь я і розумію, що бій із корупцією вкотре відкладається. На невизначений термін. Напевно, назавжди.

Незадовго до арешту Волга отримав орден «за заслуги» від УПЦ МП.

Предстоятель Української православної церкви Блаженнійший Володимир нагородив голову Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг Василя Волгу орденом святого рівноапостольного князя Володимира II ступеня за заслуги перед Українською православною церквою.

Відповідне повідомлення розміщено на офіційному порталі Держфінпослуг.

«Орден святого рівноапостольного князя Володимира вручається єпископату, духовенству, мирянам, а також державним діячам, працівникам культури і мистецтв за особистий внесок у справи відродження духовності,підвищення ролі церкви в житті суспільства і держави», - сказано у повідомленні.

Нагородження Волги відбулося наприкінці червня.

Нагадаємо, вчора працівники СБУ та Генпрокуратури затримали голову Держкомісії з регулювання ринків фінансових послуг, лідера Союзу лівих сил Василя Волгу

За даними джерел в силових органах, Волгу звинувачують в отриманні хабара в розмірі $500 тисяч.

Тиждень.

Страницы:
1
2
предыдущая
следующая