Автори (Brooker / Renwick / Sinfield)

Give me something to remember you by
      Подаруй мені щось на згадку про тебе...
Like a kiss on a cold cold night
      щось таке, як палкий поцілунок у холодну-холодну ніч. Give me something to remember you by
      Подаруй мені щось на згадку про тебе,
As your ship sinks out of sight
      якщо вже і твій корабель щезає з поля зору...

Give me something to remember you by
      Подаруй мені щось на згадку про тебе,
Like a knife or a blue steel key
      може ніж, чи ключ з холодної сталі.
Give me something to remember you by
      Подаруй мені щось на згадку про себе,
Like a rose like a storm at sea
      може троянду, чи шторм на морі...

Give me something to remember you by
       Подаруй мені щось на згадку про тебе,
Like a kiss on a cold cold night
       таке, як палкий поцілунок у холодну-холодну ніч.
Give me something to remember you by
       Подаруй мені щось на згадку про тебе,
As your ship sinks out of sight
       коли вже і твій корабель щезає з поля зору...
Give me something to remember you by
       Подаруй мені щось на згадку про тебе,
We weren't wrong but we weren't right
       ми і помилилися, і були праві...
Give me something to remember you by
       Подаруй мені щось на згадку про тебе. 
Bye-bye baby, bye-bye
       Щасливо, мила, бувай...

Все частіше помічаю, як люди реагують на мою думку про них...

Я часто думаю про різних людей. І, здається, вони це відчувають... Бо на протязі 1-3 діб після того, як я про них згадаю, вони намагаються вийти на зв'язок зі мною... Хтось телефонує, хтось в аську стукає, хтось в місті вхитряється зустріти, коли я там десь по своїх справах мотаюсь. 

Іноді мені це навіть природним здається, і я цим бавлюсь. Згадаю когось, хто мені дорогий, подумаю про нього щось тепле та приємне, і потім тільки чекаю, скільки часу пройде, доки ця людина не об'явиться, щоб зі мною поспілкуватись не в думках та уявленні, а якимось матеріальним чином - чи голосом, чи повідомленням... 

Практично завжди цей термін складає не більше трьох діб.

А іноді я просто подумаю про людину, і забуду про це... А потім дивуюсь, коли людина з'являється "неочикуванно та несподівано" (хоча, все-одно приємно... адже так з'являються тільки ті люди, про яких я думаю добре, для яких я бережу в душі своє тепло, і їм в думках надсилаю)

Буває таке, що я і сам відчуваю чиюсь думку про мене.. Часто навіть точно можу визначити, хто саме про мене думав... Тоді беру телефон і набираю номер тієї людини... або не відразу телефон, а зпочатку так само в думках вітаюсь, кажу що я почув її (або його... але частіше - її... хлопці не так часто думають про мене, як дівчата).

І все це відбувається досить часто, і практично із 100% віроємністю.. навіть якщо я з цією людиною взагалі ніяких контактів та стосунків не мав декілька місяців, або років.. Не може бути таких співпадінь так багато і так часто...

Містика? Не знаю... може і містика... Знаю точно, що це не трапляється "на замовлення"... Тільки коли є тепле та щире ставлення до людини, тоді можна надіслати його іншій людині (можливо, так само і з поганими думками, але хочеться сподіватись, що це не так, або, хоча б, що таких у мене не багато до інших, і що я ними не розкидуюсь безконтрольно).

Практично завжди в таких випадках мені кажуть "О! А ми щойно про тебе згадували!", а іноді кажуть "я якраз думала про тебе"...і мені стає тепло та приємно. Люблю такі моменти.

... Ось, хотів запитатись, а чи часто таке буває у інших? Може, хтось може пояснити це явище якось не так езотерично і не так містично та загадково, як виходить у мене.  Мені не хочеться, щоб це явище було чимось надзвичайним. Хочеться, щоб було навпаки - щоб такі здібності були у кожної людини, і щоб всі вільно ними користувались... Це ж набагато краще, ніж мобільний телефон, або інтернет... і приємніше в багато разів...

Буду радий побачити ваші коментари

Ваш тепло-думковатий Микола Калакуцький

P.S. забув додати, мене ця тема схвилювала саме зараз.. бо раніше це стосувалось тільки добре знайомих мені людей... а тепер таким чином до мене "притягуються"  і незнайомі люди... і навіть цілі події... Раніше все здавалось мені простим і  навіть звичним та звичайним... а тепер, коли "дія почала посилюватись", то трішки хвилююсь...

Буває, повертаєшся ти пізно ввечері, дуже пізно. І пив ти багато, з різними людьми, різні напої, було весело дуже. Спочатку. А потім ти повернувся додому п'яний, не став нічого пояснювати дружині, просто роздягся і впав в ліжко. І ось ти засинаєш, чуєш, як вона вішає твою куртку на місце, як ходить по квартирі і розумієш, що завтра вранці буде скандал, будуть неприємні питання.. морщиш від цього ніс і засинаєш. Точніше відключаєшся. А прокидаєшся уранці, ще очі розплющити не встиг, а розумієш, що голова – розколюється, у роті – пустеля, населена кішками, в шлунку – нудота, а ще зараз має відбутися скандал, і потрібно вигадувати пояснення щодо вчорашньої вечірки, причому красиве пояснення, а не правдиве, тому що слова "просто зустрілись ми з хлопцями і вирішили випити пвика після роботи, а потім понеслося."… не канає, і від цього комплексу думок і відчуттів розплющувати очі не хочеться.. але ти чуєш шерех, розплющуєш праве око, а на ліжку сидить вона і простягає тобі склянку соку з шматочками льоду, а в іншій руці пігулка від голови, і посміхається вона тільки трохи докірливо, і ти посміхаєшся у відповідь, розумієш, що скандалу не буде, п'єш холодний, дуже холодний сік, ковтаєш пігулку і розумієш, що ось воно. Щастя.

А ще буває, прокидаєшся ти вранці біс-зна-де, бо гуляв ти цілу ніч, а в компанії друзів після четвертої чарки комусь в голову, прийшла думка, що без дівчаток нудно, і усі відразу почали дзвонити і писати sms, і звичайно, ніхто не зміг нічого путнього видзвонити, тому усі дружно вивалилися на вулицю, і пішли «козу водити», а в якомусь ресторані гуляла компанія тіток бальзаковского віку, а ви вже усі були настільки п'яні, що почали їх кадрити... а в тобе звідкись узялось неймовірне мистецтво красномовства, ти говориш якійсь розфарбованій тітці із здоровенною родимкою на носі, що вона навіть дуже і дуже, і п'єш за її здоров'я… а потім п'єш ще... а потім пам'ять прихильно відмовляється записувати у себе всі ті танці і інше ганебне неподобство, яке ти витворяв... і у результаті ти прокидаєшся біс-зна-де, зовсім голий, дивишся на те, що спить поряд з тобою і трохи не сивієш від жаху, від мозку в пам'ять довбається запит "а чи був секс?! Блі-і-ін то був секс чи …?", пам'ять прихильно видає тобі фрагмент вчорашнього, і ти радісно, але дуже тихо, прагнучи не розбудити чудовиська, збираєш речі і тікаєш звідти, посміхаючись – сексу не було, ти був п'яний, у тебе не встав! І ти розумієш, що ось воно Щастя.

А ще буває, приїдеш з друзями відпочити в якийсь студентський табір чи  на базу відпочинку. Ну і звичайно, п'єш з ними палену горілку, тому що ви бідні студенти, але це зовсім неважливо. І неподалік будиночок, де ви вже з ранку примітили чотирьох симпатичних дівчаток, і навіть встигли з ними познайомитися, і ось до вечора ви приходите до них, ви смієтеся, ви п'єте, розбиваєтеся на парочки, потім йдете до річки, тому що тепло, тому що літо, і ти цілуєш її, а вона відповідає, а ти запускаєш руку їй під майку, а вона не проти, а ти запускаєш руку їй в трусики, а вона трохи ширше розставляє ноги... і ви години чотири дико трахаєтеся в усіх можливих позах на березі нічної річки, і повний місяць яскраво освітлює ваші тіла, а вона дозволяє тобі усе і навіть більше, і вона довіряє тобі, тому що презерватив залишився в твоїх шортах, та і неважливо це, адже видно, що вона – дівчина пристойна, не шалава якась, а тобі просто напрочуд пощастило, бо ти красень і обаяшка. І ось нарешті вона одягаєтеся, ти ведеш її назад, але дороги ти не пам'ятаєш, ви потрапляєте в кропиву, обпікаєтеся, смієтесь, адже це неважливо, добираєтеся до будиночка і ти цілуєш її на прощання і йдеш до друзів. І ось ти приходиш до них, вони сміються, наливають тобі горілки, хвалять, шанують, ти випиваєш цю склянку, дивлячись на повний літній місяць, на друзів і розумієш, що ось воно Щастя.

А через тиждень ти помічаєш, що на твоєму тілі з'явилися якісь дивні червоні плямочки, і кількість їх росте, вони збільшуються в розмірах, майже не сверблять і ти розумієш, що за останній час у тебе тільки була та, що з нічного пляжу. Ти згадуєш і презервативи в шортах, і власну дурість, і ще розумієш, що усе, аллес, потрібно йти до венеролога, тому що на анонімний кабінет грошей у тебе немає. І ось ти заходиш, боїшся торкатися стін, тремтиш як осиковий лист незважаючи на спеку, входиш до лікаря, а він – страшний такий горбань, який прямо запитує, : "Й-б кого-нить"? і ти, трохи офігівши від медичної термінології, говориш, що так. І ти здаєш аналізи і тобі велять повернутися за годину за результатами. І ось ЦІЛУ ГОДИНУ ти ходиш навколо лікарні, думаєш, що життя скінчилося, що віднині – тільки, мля, з гумками, і яка взагалі ганьба, і який же ти ідіот, і лікуватися довго, а раптом СНІД, це ж життя кінець, а що мама скаже, якщо раптом дізнається, жах, жах... і ось ти ходиш-ходиш, година триває нестерпно довго, і нарешті ти входиш в той кабінет, а мила тітонька-медсестра бере якийсь листок з твоїм ім'ям і показує, а там великий штамп "НЕГАТИВНА". І ти так боязко перепитуєш: "негативна – це що означає"?, а тобі говорять, мовляв, це добре, усе у тебе чисто, а висип – це кропивниця, чи не потрапляв ти в кропиву за останній час? І ти починаєш по-ідіотски посміхатися, не менш по-ідіотски киваєш, тітонька починає писати тобі якісь рецепти на ліки від кропивниці, а ти кусаєш кулак, щоб не засміятися і не заволати в голос і розумієш, що ось воно Щастя.

А ще буває, виходиш вранці з дому і йдеш на роботу. І у вухах у тебе плеєр і грає там щось бадьоре таке, ранішнє, ну або там "Львівське радіо" говорить, ведучі обговорюють щось смішне. І ранок такий туманний, ні вітерця, прохолодно, але тобі пофіг, бо тепла куртка. І ти йдеш, думаєш, що сьогодні багато важливих і потрібних справ, і робота тобі подобається, і гроші вона добрі приносить, а ввечері у тебе зустріч з друзями, а потім тебе дома чекатиме твоя люба дівчинка, а вже Новий Рік і ти знову даруватимеш подарунки дорогим тобі людям, а вони тішитимуть тебе своїми подарунками, а ще тобі подзвонили учора, після чого ти посміхаєшся, а ще кохана написала знову дивні вірші і ти за нею скучив, а до початку робчого дня ще півгодини, а погода така, що хочеться гуляти і ти вирішуєш прогулятися пішки і помріяти.

І ось ти йдеш, і тобі не потрібно поспішати, ти посміхаєшся і розумієш, що ось воно – ЩАСТЯ!!!