Така тема цікава... Всі про це думають. Любов до себе актуальна в будь-якому віці. Але, здається, кожна людина сприймає її по різному, по своєму...

Наприклад, в своєму дитинстві, я усвідомлював мою любов до себе через любов батьків до мене. Тобто, сам себе я любив точно так, як мене любили батькі. Ну, я не знаю, як це точніше пояснити... Одним словом, коли ругали - я себе ненавидів, коли пестили - був щасливим. Але тоді не я вирішував, який настрій у мене буде... Ці рішення я став приймати значно піздніше.

В молодшій школі я усвідомлював свою любов до себе... ніяк. Не було на це часу. Взагалі, мабуть це навіть добре, що я не забивав цим свою голову... Я був найменшим по віку та зрісту, найтовстішим та найогидно-бридкішим (як мені здавалось) з усіх хлопців в класі. І тому, щоб раптом не почати себе ненавидіти - я просто не зважав уваги взагалі ні на що, що стосувалось персонально мене - я жив тоді соціальним життям, налаштовував дружбу, у мене вже тоді було декілька компаній різних знайомих. І тоді я більше мімікрував (підлаштовувався під когось, вдягаючи різні маски), ніж замислювався над тим, чому я це роблю (-: 

Кажуть, діти в молодшому шкільному віці всі такі... не знаю. Я казатиму лише за себе та про себе. Як завжди (-: А там хто хоче, той хай і розбирається, де правда, де істина, що стосується кожного, а що не вписується в межі статистики.. 

В середній школі вже почались зміни... Я трішки підтягнувся, став підлітком більш-менш схожим на чоловічу особу... А ще і гормони в мені раненько заграли.. Чи то через перші малюнки еротичного плану, які в 1991 році стали наполоняти країни піст-радянського простіру... Чи просто час вже було мені відчути, що таке природні інстінкти... Я став дивитись на дівчат. І гадати, чому вони не дивляться на мене. Будь-які трюки від Карнегі не спрацьовували... Або спрацьовували не так. Або не так часто, як би мені хотілось... Власного шарму я не відчував.. Харізма? Ой, не знаю... Короче, із дівчатами складно було... 

Короче, в середній школі я вперше свідомо став себе ненавидіти. Охрестив невдахою і практично всі дії дівчат сприймав на свій рахунок... Бо коли себе ненавидіш, то здається, що весь світ так само тебе ненавидіт... Якщо сміються - то це з тебе злузують, а не просто чомусь радіють.. Якщо на тебе дивляться - то це щоб засмутити, а не через зацікавленість... І таке далі... Ось тоді я себе довго-довго ненавидів... Від моєї ненависті від себе я покрився вугрями, я відокремився від друзів, почав часто сваритись із батьками, коли вони у мене питали про щось, хоч частково пов'язане із дівчатами... 

Компліменти - це ліки... точно. Хай там як завгодно кажуть, але те що приємно чути, те що підіймає настрій, додає яскравих радісних фарб до життя - це все лікує будь-яку депресію або заморочення. Головне - знайти потрібну концентрацію. І моя мати знайшла (-: Десь коли мені було 14... або 15... я нарешті порозумівся із собою і всім світом відразу.

Після школи я довгий час був впевненим в собі щасливим хлопцем. Дівчата мене любили... У мене їх було багато... О! Я справді міг вишуковувати їх в шеренги, ставити перед дверима в черги... Без перебільшень... Але це не моє... Я так і не став бабником. Спробував - результат не сподобався... Чисто психологічно не приємлю полігамію. Але спробував, щоб про це собі дізнатись. Трішки жалкую... Але іноді за життєвий досвід приходиться сплачувати чимось.

Всіх дівчат, із якими я мав щось інтимне, і досі можна перерахувати на пальцях... не розуваючись...(-: Декілька з них і досі мої близькі подруги, не дивлячись на те, що в особистому плані із стосунками нічого не вийшло.

І ще, до періоду "ДО" можна додати, що я так і не навчився любити себе повністю тоді... і за це сплатив великою ціною... як по часу, так і по здоров'ю...

Але про це піздніше. І так вже багато літер вийшло.

А ще хочеться написати про період "ПІСЛЯ".

---

що важливіше, життя, чи бізнес? гроші чи почуття?

на що варто витрачати свій час? життя рахувати заробітком, чи привітними посмішками?

... чи варто задавати питання саме так "... або ..."? 

чому я знаходжу час для будь чого, окрім власного блогу? чому нічого не пишу?

ледащо? ні... нема чого написати? ТА ТОЧНО Є!

а чому не пишу? У мене єдина більш-менш адекватна відповідь: "тому що читаю"...

якщо казати о коливаннях в житті, то є періоди, коли я слухаю, а є такі, коли розповідаю...

досить тривалий час у мене був період, коли я слухав... а коли я слухаю, то не перебиваю, мовчу.. і глибоко обмислюю все, що до мене доходить.

гойдалка - вгору та долі, вгору та долі, вгору, долі... слухаю, кажу... саме так... все життя. Коли слухаю - то мовчу. Коли кажу, то не слухаю... Крайнощі, блін... а як уникнути цих крайнощів? І чи варто уникати? Що мені дасть уникнення від крайнощів? Перестану вміти і казати і слухати, бо стану мати якусь суміш? 

... я вмію читати так, що бачу розповідь, приховану між словами... я вмію слухати так, що чую те, про що не кажуть, а лише думають... я вмію дивитись так, щоб бачити приховане від зору... мабуть саме тому, що коли читаю, то не пишу, коли слухаю - не кажу, а коли дивлюсь, то сам не демонструю.

... я вмію написати так, щоб люди читали не слова, а емоції... я вмію розповідати так, щоб чули ідею та намір... я вмію так показати, що це запам'ятається... мабуть тому, що цього часу мене не відволікає чиясь маячня навколо... я взагалі мало на що звертаю увагу, я просто знаю і вмію і роблю... і у мене це дуже добре виходить. Завжди.

може, саме ця гойдалка і є моя гармонія? навіщо я переймаюсь через те, що не завжди пишу, або не завжди слухаю?

може. не відомо (-:

*****

а про що я хотів написати сьогодні?

про те, що зрозумів, як можна ЛЕГКО позбутись ще декількох паганих звичок, і вже застосував це знання на собі? (кому цікаво - теж розповім...)

про те, що за останні два тижні у мене часто і вчасно трапляються "сяяння"? (не знаю, як це можна назвати вірніше. хай називається це явище "сяяння")

про те, що декілька речей, про які я хотів написати вже втратили сенс і більше не варті на мій погляд того, щоб взагалі розглядатись? (принаймні, в тому ракурсі, в якому це було незрозуміло самому мені?)

про те, як мені сподобались книжки Задорнова, які я ще не читав, але вже знаю, бо знаю з чого він пише, і сам черпаю багато інформації звідти? (-: Пише кльово... із гумором сатирою..

о! згадав... хотів розповісти про сміх! точно! обов'язково розповім... тільки проведу ще один експеремент, і відразу напишу... якщо експеремент не вкаже на те, що я помилявся у всьому... але і в цьому випадку я теж напишу про сміх, але вже щось інше (-:

про обіцянки? ооо... здається, я знову маю довіру людям... одній персоні... людям? Я можу знову щось обіцяти! Я знову впевнений в собі! Я вірю в майбутнє... ооо. це неймовірно кльово!!!! (Настя, ти б знала, як я тобі вдячний що ти є!!!!)

про любов? морков? секс? інтим? ... ммм... еротичні сни мені такі сняться... уууууу (% прокидатись не хочеться (-: 

тобто, прокидатись хочеться, але і додивитись ці сни - теж хочеться... але не виходить додивитись, а виходить побачити нові сни..

до речі, снів багато. але вони зараз дуже персональні. Багато з них про те, чого в моєму житті ще не трапилось. Тому чекаю на багату кількість "де жа вю". як почнуться (мають відбутись серіями), відразу напишу (-:

про маму? вона за мене знову хвилюється... цікаво, як може хвилюватись матір... ззовні - одне відчуття, внутрі - інше... те, що бачиш, чуєш і відчуваєш - все каже про різні хвилювання... я ледь не кожною фіброю відчуваю те, як вона про мене дбає... хех... я її не стану засмучувати. точно! це я гарантую (-:

про самопочуття? здається, виростають крила - я трішки зкинув зайвого жирку, накачав м'язів... (наближаюсь до того еталону, який собі зазначив... не реактивно, але із достатньою швидкістю) здоровий... забув про хвороби... шкодую, що досі іноді приходиться вдягати куртку... куртка допомогає зекономити час на відповіді, чому я без куртки ... гггг (-: 

про бізнесові справи? ох... окрема тема. наступним разом напишу... якщо цікаво... для мене ця тема вже трішки в минулому, але є веселі та важливі нюанси... подивлюсь по коментарях, якщо попросять - то напишу докладніше (-:

друзів. багато. нових.

старі друзі... які і не друзі... а може, і друзі, але не в минулому і не в теперішньому. ну, короче, не було у мене друзів з дитинства... а роки три назад з'явився перший... а ще нещодавно другий... і тепер ще третій ДРУГ. 

ммм... у мене навіть я сам собі став другом. і реальним і віртуальним... сам себе створив... сам із себе створив собі друга... ммм... не можу знайти, як це передати словами так, щоб не розкрити таємницю цього друга в обличчі мене самого (-: (цей мій друг - це не я, і від мене немає зовсім нічого фізично, хоч і зроблений мною та із мене)

про пригоди? ох, вони у мене шикуються в чергу (-: чекають, коли дозволю їм збутись... деякі лізуть без черги та запитань... це такі, непримітні, в яких відразу і не впізнаєш, що це - чи просто чергова дія, чи щось потенціально надзвичайно незвичайне (-: хіхі

ну і ще.. ВЕСНА ПРИЙШЛА!!!! УРА!!!!

Здоров'я вам, щастя, любі люди!

---

Троє водіїв Півдня України за останні дні трагічно пішли з життя через неможливість вижити в кризовій ситуації. Вже кілька місяців на Одещині мітингують тисячі автовласників, жаліючись на відсутність роботи і відповідно можливості виплачувати кредити.

Вони довго страйкували, але так і не були почуті владою. Наклавший на себе руки Володимир, разом з іншими безробітними дальнобійниками хотів достукатися до представників влади, щоб ті відповіли, коли, в кінці кінців, водії знову зможуть перевозити вантажі і отримувати зарплату.

Володимир з колегами чекав три місяці. Відповіді не було, і тоді він пішов на самогубство. Без годувальника залишилася дружина і двоє дітей. Поки одеські дальнобійники говорили на мітингу про смерть колеги, з Білгород-Дністровського надійшла нова трагічна звістка: ще один водій повісився. І знову через безробіття. ГУДИМА Віктор Миколайович, батько двох дітей вибрав кризі суїцид, таким чином, відводячи від родини відповідальність за неоплачений кредит. Не минуло й доби після похорону Віктора ГУДИМИ, як надійшла інформація про смерть ще одного перевізника з Одеси. Проблеми ті ж, що і у всіх українських далекобійників: відсутність роботи і кредитна заборгованість. Водій помер від серцевого нападу.

Страйкуючі на Окружній дорозі в Києві, у Львові, в Одесі та багатьох інших містах країни задають питання: скільки ще дальнобійників має загинути, щоб б влада нарешті звернула увагу на автомобільну проблему и хоть якось почала реагувати на вимоги автоперевізників.

http://kolomyya.org/se/sites/pb/?nid=12489&page=1

Не можу однозначно звинуватити цих самогубців (можливо, на їхню думку, справді не було іншого виходу), але я особисто вважаю самогубство останнім з варіантів вирішення проблеми. Потрібно було боротися, шукати виходу з кризової ситуації,  варіантів - безліч.

Але, тим не менше, мої розсуди не змінять фактів - люди кінчають життя самогубством, бо влада не в змозі вирішити їхні проблеми. Навіщо нам така влада? Навіщо Вам така влада?
    

Відповідь на це питання дасть поштовх усім нам. У суперечках народжується істина.

До попередньої теми маю продовження..

Знов про слова.

Тепер про слова "правда" та "ложь", "обман", "долг" (особливо про "долг")

Маю невеличку передмову. Все частіше і все більшу увагу я приділяю словам. Бо слова - це вираз думок людини. А думки людини - це те, що впливає на все її життя. І часто відповідь в бідах людини - постійні невдачі, негаразди, нещастя, (ох, здається, народжується і четверта тема для розмислень...), криється в її думках, в її світогляді, ставленні до життя, в оцінці та сприйнятті світа і таке інше.

Через слова, при розмові, чи при написанні тексту, людина розкриває свої думки. Незалежно від того, чи бажає цього людина, чи не бажає - розкривається практично повністю. Слова, їх порядок в реченні, логічний наголос, інтонація та інші характеристики придають їм зміст. Утаювання цього змісту - дуже складна, практично неможлива робота. Наприклад, коли людина мерзне - її тіло починає тремтіти, а коли спекотно - пітніє. Коли відчувається жага чи зголоднілість - людина налаштовує свої думки на пошук їжі, і навіть її розмови стають або з використанням слів про щось їстівне, або із натяками на харчі та поживні страви. Коли людина боїться або радіє - у неї починає частіше битись серце, з'являються рум'янці... Такі прояви неможливо приховати (ну, тобто ДУЖЕ-ДУЖЕ-ДУЖЕ складно це зробити... бо без самоконтролю це відбудеться природнім шляхом, а для отримання контролю потрібна очикуваність чи спланованість події, а постійно передбачити, планувати та контролювати все, що відбувається та буде відбуватись навколо - дуже-дуже........)

Так само, на мою думку, та за моїми спостереженнями, видають себе і думки людини про неї саму, і про її позіціювання в соціуму та світі вцілому. ("правда","обман", "ложь", "долг" - ці терміни мають значення лише в людському соціумі. Соціальні "вказівники").

Людина, використовуючи ці слова, передає із ними контекстну інформацію про себе.

Візьмемо для прикладу слово "долг" (розглядаю це слово, бо українсьий "аналог" - "повинність" має інші коріння та зміст, і синонім саме терміна слова "долг" я поки що не знайшов). 

Люди кажуть "я должен". Постійно кажуть. І навіть не замислюються над тим, що ж вони насправді кажуть..

Наприклад, вони кажуть: "Я должен учиться на отлично". Це добрий вираз, нас всіх навчають саме так і мислити... Але що ж він означає? Що людина ЗОБОВ'ЯЗАНА це робити.. а якщо не стане - то її покарають. А хто покарає? Звісно-ж, ті хто перший помітить відхилення від обов'язку, той і покарає. І зробить це настільки жорстоко, наскільки це буде продиктоване його власною мірою дозволу. Хтось скаже: "хей, вчись краще! Ти ж маєш вчитись на відмінно!!!", та відпустить. А хтось ще відлупцує... А хтось ще й вижене з навчального закладу... Останнє - взагалі дурість. Кому ж людина ВИННА навчатись, як не тім, хто її виженяє з навчального закладу?! Навіщо накладати цю неволю на людину, і потім виженяти її?

Я вже мовчу про те, що ВСІ ЛЮДИ В СВІТІ ВЧАТЬСЯ НА ВІДМІННО!!!!! Просто тому, що кожен вчиться "відмінно" від іншої. "Все люди учатся по-разному. Я учусь не так, как учишься ты. Моё обучение другое (отличнное от твоего). Те знания, которые я получу - отличаются от твоих". А англійці навчаються не на "відмінно", а на "Ace", тобто на "майстер-клас", на "Ас", на "100%"... бо їх оцінювання йде у відсотках від можливого отриманого результата. І женяться там не за тим, щоб вчитись "не так як всі", а за тим, щоб навчання надало найбільшого показника.

Продовжуємо тему "должен": "Я должен платить налоги государству", - як вам цей вираз? Знайомо?

Ну... про те, що "государ-ство" - це просто спілка государів, я всеж напишу. Коли у тебе є один брат - це просто брат. Коли братів багато - то це вже "братство". Коли у тебе є один государ (цар, керівник)- то він просто государ (цар, керівник), а коли їх стає багато - вони перетворюються на государства, царства, керівництва... Все те ж саме, просто замість однієї людини ви вже працюєте на велику кількість... і кількість ця нічим не обмежена (-: (А зараз модно ховати царства, государства та керівництва під модними назвами "рес-публіка", "корп-орація", "край-іна").

Але ж повертаюсь до основної теми. "ДОЛЖЕН" - "ДО - ЛЖЕН".. Нічого не нагадує? "ПОВИНЕН" - "ПО - ВИНЕН"

короткий словник-тлумачник:

"долг" - "доведение ложью"

"повина" - "зобов'язання неіснуючою провиною, виною"

"Ты должен работать на работе" = "Ты доведен ложью до необходимости "раб-бот-ать" (відкладаю це слово на ваш власний розсуд) на "раб-бот-е"

"Я должен быть примерным гражданином" - "Я доведен ложью до необходимости соблюдать кодекс "примерного поведения гражданина", диктуемый текущим социальным устроем"...

"Долг перед государством" "Долг крови (я должен любить родных)", і так само "Я повинен працювати, бути люб'язним (люде-боязним - боятись людей, яким я винен), дотримуватись закон (ЗАКрытыйОбмаН) - все це доведення обманом...

пропущені літерки, недосказані слова... 

"правда" = "правления узда" (TRUE = "TO RULE", тобто, інформація для тих, хто керує)

"обман" = "обратная манипуляция" (FALSE = "FOR ELSE", тобто, інформація для всіх інших)

... можливо про останні слова я потім напишу більш розвернуто... але зараз не стану.

---

трішки сумно стало після того, як все це виклав в вигляді тексту, випустив з думок та дозволив відтворитись в словах, реченнях та змістовому тексті врешті...

але і спокійніше теж стало. Таке враження, що гора з плеч зпала...

Бажаю вам бути щасливими!

Ваш, Калакуцький Микола.

---

 

---

P.S. А продовженя теми розмислення над словами та життям ще обов'язково буде... і точно не один запис, а ще багато. 

Шлях тільки-но розпочався 

Опитування-голосування: Коли в Україні закінчиться політичний хаос?

Іноді не встигаю за власними думками... А може і встигаю... Але нові думки, що кличуть мене за собою часто з'являються ще тоді, коли я не ще не добіг за тими, за якими біг до цього.

Напрямок бігу не змінюється з роками... змінюється лише дистанція та темп бігу. Дистанція все далі та й далі, а темп все швидше та швидше. Але я не хочу зупинятись. Навіть розуміючи, що навряд побачу кінець цим перегонам - не хочу зупинятись, бо відчуваю, що це мені потрібно. Саме такий стиль життя - мчати за знаннями, постійно пізнавати щось нове, змінюватись відповідно новим знанням для того, щоб з'явились ще новіші...

Хех...

Сьогодні замислився над трьома темами

Перша тема: Свята. 

Що це таке? Святість у мене чітко засоційована із религією - "Святый Боже, Святый крепкий, Святый безсмертный, помилуй нас".

Але як пов'язана святість Божа із тими днями, коли люди щось "святкують"

Раніше - влаштовували обрядові заходи, шанували традиції, вітались, щедрились радісними новинами, якщо цей день пов'язувався із подіями, що покращують життя - народження, восхресіння, зростання, врожай, тепло, та боронились паганими, коли цей день пов'язувався із неприємними подіями в минулому - вбивства, смерть, загибель. При цьому ніхто не казав що в ці дні не слід працювати та робити свою повсякденну роботу. Просто на додаток до звичайного розкладу можна було ще й "святкувати", якщо залишались на це сили та час... Зазвичай в ці дні навпаки працювали більш старанно та наполегливо, щоб встигнути зробити більше та раніше, і щоб час залишився на святкування разом із іншим людом

Тепер - частіше за все, свято це вдалий час для заробляння грошей одними, і для витрачання грошей іншими. Те, як проходять свята зараз, аж казати соромно... - масові пиячки та дебош... В ці дні чомусь вже не працюють... а якщо працюють, то чомусь вимушено, без ентузіазму, "зпід палки"... Ті хто працюють - люті, хмурі, не привітні... Виходить, теперішні свята - масове втрачання розуму?

Як я розумію, раніше святами були ЗНАЧНІ дати. Значні вони були для всього населення цього регіону, де впроваджувалось свято (свята місцевого значення - для якогось окремого селища, або країни), або для людства вцілому (наприклад, свято початку Нового Року). І саме для того, щоб ЗБЕРЕГТИ ПАМ'ЯТЬ ПРО ЗНАЧНІСТЬ (значення та життєва важливість цього дня для людей), люди збирались разом, і самі собі нагадували віршами, піснями, співами, танцями, рітуалами та іншими засобами закріплювали в пам'яті ті знання, які будуть їм необхідні для виживання... Ну, наприклад, "Маслениця" - скільки повір'їв та прикміт пов'язано, скільки рітуалів... Для чого? Для того, щоб не прогавити момент, не втратити ані найменшої можливості якнайбільше від природи отримати в цей час, підготуватись та зберегти все те життєво-необхідне, що надається нам від Бога...

Ех.. Ось в російській мові є "праздник". Тут відразу два корня маються "праз" та "дн". "Праз" - паразит, "дн" - день. Маємо "праз+дник" = "Паразитический день"... "праздн-овать" - байдикувати, наносити шкоду, паразитувати... Ну... іноді не "празднуют", а "отмечают"... (ну так, для галочки відмічають, що цей день був... а навіщо, для чого був - вже не пам'ятають???) ... Будь ласка, може хтось мені нагадає ще слова, які пов'язують в російській мові певні дати з певними подіями? Бо я щось не можу пригадати більше... нема із чим співставити, порівняти...

А в англійській мові є "holy-days", що на українську мову перекладається як "свято-дні", а на російську - "праздник". Казус якийсь... 

Що мені подобається в англійському "holy", що воно йде з "whole" - "сповнене", "всеоб'ємлюче", "всеохоплююче". Тобто, "holiday", це день, який всеохоплююче сповнений змістом, пам'яттю, подією...

А у нас - "свято" (теж, якщо пошукати по словниках, має опис як дещо "сповнене змістовною вищою ідеєю" © Даль). Але не так прямо, як в англійській...

А ще мені здається, що і в інших мовах слова "holy", та "свято" можуть зникнути, щоб не заважати "праздновать" замість... 

---

пам'ятаю, я писав, що цілих три думки не дають мені спати.

але зараз не стану писати прямо тут ще дві

по-перше, щоб не плутати різні теми, по-друге, щоб не вийшло "занадто багато літер", як у мене і так всякий час виходить 

наступні дві теми я напишу окремими блогами.

скоріш за все - прямо зараз

На цьому - дякую за увагу всім, хто це прочитав, і чекаю на коментари від тих, хто має що сказати.

Я вас всіх дуже люблю! Люб'язно ваш, Микола Калакуцький.

---

 

Як добре, що є місце, де можна сміливо ділитись своєю радістю! Як добре, що існує співтовариство "Оптимисты:)".

Як добре, що є ті, хто цю радість прийме до себе, і зробить якнайменш два життя трішки кращим - моє та своє. Адже коли хтось один приймає радість та добро до себе, то кількість добра збільшується тричі! Одне залишається у того, хто його дарує, і збільшується від того, що його прийняли. Друге добро виникає у того, хто приймає, і збільшується від того, що подарувавший теж радіє... (Зло та негатив збільшуються таким самим чином... і не тільки добро та зло... все помножується та збільшується завжди... разом із всесвітом... але це вже окрема тема)

Як добре, що є близькі, рідні, кохані, друзі та знайомі. Добре, що із ними можна поспілкуватись, поділитись чимось власним, висловитись, вимовитись, розкритись, довіритись... Іноді хочеться просто розповісти про себе. Щиро, від всього серця сказати правду. Сказати людині про свої почуття до неї. І щоб людина послухала. Як добре, що є ті, хто готові послухати!...

Як добре, що є дім, де можна однаково як стрічати друзів, так і залишатись на самоті, щоб ніхто не чепляв, та мати скіль завгодно часу на роздуми.

Як добре, що є своя власна справа, яка надає радості та почуття того, що ти потрібний цьому світові, і що ти є корисним, та допомогаєш іншим!

Як добре, що існує сім'я. Бо сім'я, це джерело безмірного чистого кохання... Якби люди навчились кохати всіх хто їм не знайомий так само, як і свою сім'ю, то світ би змінився на набагато кращий!

Як добре, що світ сповнений добра в достатку, щоб його вистачило для всіх на світі!!!!! 

УРА!!! УРА!!! УРА!!! УРА!!! УРА!!! УРА!!! УРА!!! 

---

_-_-_-_-_-_---_---_---_-_-_-_-_-_

Існує світ загублених думок...

Той світ - як океан - широкий,

Як пекла душ небачений зразок,

Існує сам в собі - він одинокий...

---

Існує світ нездійснених бажань,

Йому ніде не видно кінця-краю...

Він живиться із озера вагань..,

Існує на розпутті і, - волає..!

---

Існує світ непрожитих життів,

Що згинули, скінчилися невчасно.

Там хтось когось зустріти не зумів...

Той світ у полум`ї, що вже навіки згасло

---

Існує безліч лабіринтів світових.

І є світи щасливі й не-щасливі...

Пройти й пізнати всі - ніхто не зміг,

Лиш кілька з них нам вибрати по силі

---

Минаючи одні втрапляєм в інші...

Та є закон, він діючий постійно.

Ми не пізнаємо хороше, оминувши гірше

І вічність святості оцінять тільки... грішні...

А чтоб соблюсть наивысшую симметрию, я вчера покрасила потолок в туалете. Таким образом, меж двух громких ремонтов происходил один негромкий...