Розкисла і розплакалася осінь

Свинцевий колір замінив блакить.

І у дворі берізка напівгола

Вже не жива, хоча іще й не спить.

Із неба сіє, і шалений вітер

З дерев зриває чарівний покрів.

То вересень чомусь залистопадив

Неначе разом з нами геть здурів.

1 жовтня 2010 р.

Михайло ДІД.

Алчевськ.

Зимове…
За що люблю я зиму?
За сині тіні сутінкові,
За білі віхоли ранкові,
На склі малюнки крижані
Пухнастий килим на землі.

… Есть Женщины, которых обожают.

Которые влюбляют, обольщают…,

Есть Женщины, которые влекут…,

А есть женщины, которые уверенность дают … .

Есть Женщины, похожие на звёзды.

Прекрасные, как утренние розы,

Есть Женщины, похожие на сон.

Как ручейка хрустальный перезвон.

… Есть Женщины, зовущие меня в дорогу,

Такие Женщины,  подаренные Богом,.

Есть Женщины,  живущие  в  мечтах,

А есть те, … которых воспеваю я в стихах … .

Есть те, которым имя - Свет и Нежность,

Такие  Женщины, всегда меня утешат,

Есть те,  которых Радостью зовут.

Есть  Женщины, которые Вас всегда поймут.

А есть Богом созданное чудо,

В нём Небеса соединить смогли

Всё то, что Вечно воспеваться будет,

Мені було сьогодні ніжно,

Як може буть лише у снах:

Сміялись білим цвітом вишні,

Мовчали глеки на тинах,

Було замріяно і рано,

В тумані спало потайне,

А вдалині стояла мама

Й додому кликала мене.

Повертайся із мандрів чудесних,

Я втомився від черствого світу,

Від порожніх людей безсловесних,

Що зимою живуть, а не літом.

Від холодного дотику віку

І від хтивої посмішки долі,

Від зашторених наглухо вікон,

Від тяжіння земної неволі.

Я без пісні втомився твоєї –

Світлий сміх то для мене вже пісня,

Без того не дійду апогею

Й не розсиплюся полум’ям, звісно.

І не лишу я сліду земного,

І, як більшість, втоплюсь в небокраї,

Не побачивши погляду твого.

Повертайся із мандрів. Чекаю.

13.02.2016

© Stepans’ka Marina (SMG)

Чому, в кохання пелені,
Не віддаєшся вся мені?
Від тебе одяг весь вже маю.
І зараз ліфчик геть знімаю...

В поривах пристрастного бою
Не володію вже собою.
І честь і душу - все продам...
От тільки ліфчик не віддам.

Той ліфчик ти за цінність маєш?
Чи, може, щось за ним ховаєш?
Доляр? Чи Євро навпаки?
Так часто роблять всі жінки.

Під ним, насправді я ховаю
Лиш те, чого, як раз, не маю.
Тому, що "бюст" мій ще не виріс,
І ліфчик я ношу "на виріст".

Бабця з дідом вікувала
І без діток сумувала
То ж тому собі на втіху
Виліпила колобчиху.

Вийшла колобчиха гожа
Та на бабцю дуже схожа.
Вся рум'яна і сраката
І, як бабця, язиката.

Все кричала, всіх повчала
Ні на мить не замовкала.
В смерть набридла всім. І тОму
Вигнав дід її із дому.

Та вона не зажурилась
Геть піти не забарилась.
Модну сукню одягла
І сміливо в ліс пішла.

Там ведмедика зустріла
З ним кохання закрутила.
То ж не зчувся він як сталось,
З ним швиденько обвінчалась.

Кумом - вовк, кумой - лисиця.
Все зробила як годиться.
То ж тепер вже не сама...
Чоловік є. Кум. Кума.

То ж ви, мабуть, хвилювались,
Що б біди з нею не сталось?
Не хвилюйтеся дарма
Кого схоче з'їсть сама.

11 грудня 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

Уві сні прийшла вона,

Погляд щирий, хоч сумна.

Оченята - діаманти,

У волоссі пишні банти.

Носик, губки, щічки, брови

Хочу бачити я знову.

Але сонечко зійшло -

Геть усе розтануло!

(вірш і малюнок: _A-S_)

Хочу її!

.