хочу сюди!
 

Славушка

48 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Замітки з міткою «вбивство»

Аркуш на трупі

Загадкова історія трапилася з моїм малюнком , надрукованим у 15 числі журналу «Перець» за 1991 рік. Навесні 1993 року мені зателефонував  В.Ф.Зелінский, тодішній головний художник журналу, і запросив терміново прибути  до редакції журналу. Не гаячи часу, десь за півгодини я приїхав до редакції. В кабінеті у Зелінського мене вже чекали два добродія. За зовнішнім виглядом я відчув в них працівників правоохоронних органів; сам таким був. Виявилось, що вони з карного розшуку Одеси. Після взаємних реверансів під час знайомства, переді мною   поклали   розворот журналу з моїм малюнком(див. нижче.)

    - Що ви можете сказати про цей малюнок?

    - Це дійсно мій малюнок. На ньому я відобразив  типових цеховиків, які   незаконно збагачувались за часів СРСР, а тепер поділили  місто «N» на сфери впливу та відкрито його грабують.  А що вас не влаштовує?

    -  Аркушами журналу було прикрите обличчя одеського бізнесмена, нещодавно знайденого вбитим біля моря. Скоріше за все  вбитому помстилися за якісь старі гріхи.

    Після допиту, переконавшись що до вбивства я не маю жодного відношення, мене було люб’язно «відпущено» на волю.  Чим закінчилося розслідування вбивства мені досі не відомо.


Скрябін не сам загинув, йому "допомогли"

http://www.fakty.cv.ua/wp-content/uploads/2015/02/150204-malunok-avaria-Kuzjma.jpg

Розмова зі свідком аварії, в якій загинув зірковий співак Андрій Кузьменко («Скрябін»), вказує на те, що це фатальне ДТП  свідомо спровоковане.

Громадський діяч Роман Реведжук пов’язує це з гострими висловлюваннями Андрія Кузьменка на адресу влади. Зокрема, це «червоною ниткою» простежується в останніх інтерв’ю Кузьми «Скрябіна».

«Офіційна інформація і свідчення очевидця ДТП де загинув легендарний Андрій Кузьменко “Скрябін” значно розбігаються!» – каже п. Роман.

Роман Реведжук виклав в інтернет розмову зі свідком аварії. За його словами, «свідок, який їхав позаду Кузьми говорить: “Коли я приїхав в ДАІ, в мене взяли номер телефону і сказали, якщо буду потрібен то подзвонять, ніхто не брав жодних свідчень”
Аналізуючи останнє інтерв’ю Андрія, розумію одне – страх перед його авторитетною думкою цілком міг заволодіти розсудком і пішли на таке.

Отримав контакт хлопця котрого за півкілометра обігнали два авто. В першій був Кузьма, інша “Хонда” в ній і був виконавець ДТП».   Також хлопець говорить, що молоковоз стояв на протилежній стороні дороги, як би чекав і в потрібний час рушив вперед та зробив відповідний маневр до середини – продовжує Роман Реведжук – машина Кузьми була зажата з обох сторін, а відповідний маневр молоковоза, який підставив під удар задню вісь дає зрозуміти був певний розрахунок.

 З самої першої секунди, як дізнався про трагедію – не повірив в випадковість і зараз не вірю.
Читав багато висловлювань, страшно тільки одне, що люди так швидко роблять висновки.

Розмовляючи з свідком, той говорить “Хонда справа зрівнялася з авто Кузьменка, аж той змушений був виїхати на зустрічну смугу. Побачивши запаркований молоковоз також враховуючи крутий поворот він думав вдасться його проїхати та не розрахував на провокаційний маневр з протилежної сторони.

За словами свідка, «Хонду» часто бачить в Дніпропетровську, після того як написав про це у Фейсбук через декілька годин сторінка заблокована. Також дивні дзвінки отримує з вимогою зустрітися. А ще в придачу журналісти «наярюють».

Я його розумію, жив собі спокійно, а тут стільки уваги, коли «роздивився» куди вліз, нашвидкуруч зібрав речі та й переїхав в інше місто. Каже, взагалі закордон має намір, бо тільки там в безпеці зможе розповісти.

Я знаю, чим закінчуються подібні «докопування до істини». Вчора на прощанні пообіцяв собі й Андрію: не зупинюсь ні перед чим. Не може так бути, скільки ще треба Вам смертей, аби ви напилися крові. Скільки будете мучити ще українців. Гадаєте, вам то так з рук зійде? Якщо не давав людині життя, то й не можеш його забирати.
     Треба закінчувати зовнішню війну, бо будемо плавно переходити до посиленої внутрішньої – а її штучно затягнули вже далі нікуди!
Робота йде на винищення цвіту нації!
   
 P.S.: Якщо надумаєте мене вбити, то виконайте останнє прохання:
“Свого батька я не бачив, в мене двоє дітей – дуже прошу, тільки не робіть вже інших сиротами”…».
     Ось таке публічне звернення Романа Реведжука…

Чи хотіли ви колись вбить людину?

Я сиджу і думаю над своїм життям, над всім що я побачив за час мого перебування в цьому тілі на цій планеті і задумуюсь як часто мені хотілось вбить людину, взять і відібрать чиєсь життя, просто йти по вулиці і перерізать випадковому перехожому горлянку, невинній людині яку я ніколи не зустрічав до цього, про яку я нічого не знаю, навіть не здогадуюсь що у неї на душі, що вона зробила в своєму житті, що могла зробить. Просто хочеться когось вбить...

Мене цікавить як ви до цього ставитесь? Чи хотіли ви так само як я вбить кого небуть? Чи могли б ви це зробить якби вам за це нічого не було, ніякого покарання за законом, ніякої помсти близьких цієї людині, ніякого осуду суспільства? Чи дозволила б вам ваша совість зробити це, пережити це, жити з цим? Чи готові ви до цього? Чи бажаєте ви цього?


30%, 6 голосів

20%, 4 голоси

5%, 1 голос

15%, 3 голоси

15%, 3 голоси

5%, 1 голос

10%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Бузина – вважав себе письменником.

Олесь Олексійович Бузина (1969-2015) – вважав себе письменником. Він написав 6 книжок („Вурдулак Тарас Шевченко”, „Поверніть жінкам гареми”, „Таємна історія України- Русі”,  „Революція на болоті”, „Вурдулак Тарас Шевченко, або Підроблений Кобзар”, „Ангел Тарас Шевченко”).

Усі книжки російською, судячи з назв, одна книжка ображає українських жінок, а три, є намаганням очорнити українського живописця-маляра, філософа, поета і вчителя, навіть царем визнаного академіка гравюри – Тараса Шевченка.

 

Олесь героїчно і нахабно здійснив замах на все найсвятіше, що залишилося в Україні, що існувало в офіціозі навіть рабовласницького Есересеру.

Тому його залюбки кришували як російські спецслужби, так і українські сракоохоронні органи. Останні сподівалися виловити на нього екстремістів з українських радикальних партій.

Російські спецслужби високо оцінили талант Олеся паплюжити українські стрижалі і, через агентів в українській владі, добре оплатили його працю, що критично відгукнулося на самооцінці „письменника”.

Він перестав чути оточуючих, які по-дружньому намагалися повернути його на землю, закликаючи „писати книжки. Не займатися критикою Путіна з Обамою”. Про що його, просто у прямому ефірі, просять по телефону в останньому інтерв’ю!

Чим Олесь зачепив ВВП, закликом відпустити, знайшовши будь-який привід, Надію Савченко, інших полонених, чи намаганням довести українофобам, що Україна Є?!

Про то, дізнаємось з мемуарів прислуги Путіна по його смерті. Як вони, звернуть увагу на цей випадок.

Ще з сімнадцятого століття стало зрозуміло завдання загарбника-ворога. Використати українця, по можливості на повну і знищити.

Його доля – наука! Українцю, не допомогай ворогові! Не паплюж своє! Не будуй власне ім’я  на паплюженні великих українців! 

 

Последнее интервью Олеся Бузини 13 апреля 2015 года https://www.youtube.com/watch?v=erSD2W3OJn4

Радио „Вести”

/* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:"Times New Roman";}

«Міліція відповість за вбивство!» - відео

1 червня міністр внутрішніх справ України Анатолій Могильов підписав наказ щодо залучення до проведення службового розслідування надзвичайної події, внаслідок якої в Шевченківському райуправлінні міліції загинув студент, представників правозахисних організацій та ЗМІ.

До її складу ввійшли представники від правозахисників - Едуард Багіров (Міжнародна Ліга захисту прав громадян), телебачення - Володимир Мжельський (НБМ "5 канал"), преси - Анатолій Гавриш (газета "Факты и комментарии"), Інтернет-ресурсів - Тетяна Кругова (сайт "Кримінал. ТВ").

http://www.youtube.com/watch?v=sQsr2XQTR8U

Житомирські менти намагалися під час акції заборонити журналістові зйомку, відштовхували, хапали за руки, намагалися забрати фотоапарат.

http://www.youtube.com/watch?v=YbvHo3Bxpjg

У кого ліцензія на вбивства в Україні

Я сподіваюсь всі ми позбулись ілюзій, що до реального лиця й мети бандитів при владі, бандит завжди буде діяти бандитськими методами. Нікого не дивує чому убивають бізнесменів та кримінальних авторитетів в Україні, серед білого дня, в офісах, під'їжджаючи на велосипедах, в центрі міст, також дуже цікава географія вбивств навіть 2012 року. Пошукайте новини з запитом "убили кримінально авторитета, чи бізнесмена " також цікава статистика убивств в Україні "адвокатів, журналістів, правозахисників..." але зараз про криміналітет.

Сподіваюсь нікого в Україні вже не потрібно знайомити з поняттями кримінального світу, головне правило це ніхто не має права займатись "безпрєделом" на території, що належить бандформуванню, тільки банда має право на злодіяння на підконтрольній їй території. Безпредельщики місцеву мафію бояться набагато більше любої міліції, а тим паче коли міліція підконтрольна мафії, тож:

1. Чи є банди в Україні здатні займатись вбивствами та розправами над бізнесменами та авторитетами ?

2. Головна банда України може забезпечити безнаказаність та впевненість своїм кілерам ? (про відкритість убивств)

3. Кому не потрібні конкуренти (джерело небезпеки) кримінальні авторитети та непоступливі бізнесмени ?

4. Чому в Донецькій області тепер не убивають або вже нема неугодних бізнесменів та кримінальних авторитетів ?

5. Хто активно зачищає під себе територію України та видає ліцензії на вбивства ?

Деякі резонансні злочини української банди початку 2012 року, на справді їх набагато тисяч раз більше:

У Дніпропетровську застрелили відомого підприємця У Львові застрелили бізнесмена В центрі Запоріжжя розстріляли кримінального авторитета Під Луганськом застрелили кримінального авторитета

У Донецьку серед білого дня розстріляли адвоката


75%, 3 голоси

25%, 1 голос

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Роковини смерті: 15 жовтня 2019 р. 60-т вбивству Ст. Бандери

Роковини смерті: 15 жовтня 2019 р. 60-т вбивству Ст. Бандери

Фото: wikipediaФото: wikipedia

Цього дня, 60 років тому, в Мюнхені, агентом радянських спецслужб було вбито Степана Бандеру (1909-1959), політичного діяча, ідеолога і теоретика українського національно-визвольного руху, одного з лідерів «Організації українських націоналістів». Його вбивцю – Богдана Сташинського,  згодом нагородили орденом Бойового Червоного Прапора («за виконання важливого урядового завдання»), але потім він все одно перейшов на Захід. Бандера був талановитим організатором, політиком-стратегом, відданим революційним методам боротьби за визволення українського народу від австро-угорських, польських, московсько-більшовицьких колонізаторів, за незалежну Українську Державу – такої характеристики заслужив він від своїх сподвижників та прихильників української національної ідеї. Представники ж держав, чия влада поширювалась у різний час на українські землі, вважали його державним злочинцем, бандитом. І по сьогодні ім’я Бандери залишається своєрідним «каменем спотикання» в міждержавних відносинах з нашими сусідами, як із заходу, так і зі сходу. Радянські пропагандисти доклали чимало зусиль, аби в свідомості пересічного громадянина прізвище Бандери асоціювалось виключно зі словами «банда», «бандит». Хоча, є й такі, хто щиро вважав його рідним братом славнозвісного Остапа Бендера й називав (називає) «Бєндєрою». Між тим, у польській мові «бандера» – це «прапор». Не викликає сумніву, що Степан Бандера, незважаючи на спотворення його образу ворожою пропагандою, залишається прапором боротьби за незалежну Україну. Майбутні дослідження архівних матеріалів, яких ще не торкалась рука не заангажованих дослідників, дозволять з’ясувати істинну роль і місце націоналістів ХХ століття в боротьбі за незалежність України, в тому числі й самого Степана Бандери. А поки точаться суперечки щодо перевезення й перепоховання праху покійного в Україні. В Мюнхені могилу ідеолога українських націоналістів неодноразово оскверняли

На Полтавщині чоловік прострілив хребет місцевому судді



У м. Кременчук Полтавської області невідомий розстріляв суддю Автозаводського райсуду і поранив його в хребет і стегно.

На місці стрілянини правоохоронці виявили велику кількість крові.

Суддя серйозно постраждав від отриманих кульових поранень і медики доправили його до реанімаційного відділення на кареті швидкої.

У чоловіка діагностували поранення хребта та стегна, пише УНІАН. Невідомий вистрілив у суддю декілька разів.

Наразі на місце події виїхало керівництво міліції та прокуратури міста.

Джерело

P.S. От же негідник який, треба було сісти за стіл переговорів з суддею і вирішити всі питання, ну або заспівати гімн перед судом раз 500.

Коли Кремль нищить своїх агентів - що нам до того?

Справа Шеремета: тисяча допитів і жодного підозрюваного
20.07.2018, 14:00 

Два роки тому в центрі Києва був вчинений зухвалий терористичний акт, внаслідок якого загинув відомий журналіст Павло Шеремет: лауреат премії ОБСЄ за демократію та за захист прав людини в галузі журналістики, фіналіст ТЕФІ 2001 року в номінації "журналістське розслідування" за фільм "Дике полювання" та в номінації "публіцистична програма" за документальний фільм "Раб і його жінки", автор книги "Випадковий президент", присвяченої режиму президента Білорусі О. Лукашенка. 

Читайте також: Павло Шеремет. 2 роки. Вбивці досі не знайдені

Можна ще довго перераховувати професійні здобутки Павла, але очевидно, що він став фігурою щонайменше європейського рівня та був незручним жодному з авторитарних президентів на пострадянському просторі. Терористичний акт відбувся в багатолюдному місці в Києві на розі вулиць Хмельницького та Франка внаслідок приведення в дію вибухового пристрою, що був прикріплений під дніщем його автомобіля!

Аналіз наступних подій навів мене на сумну думку, що непрофесійні, нескоординовані діі спеціальних служб та поліціі після вибуху привели до фактичної втрати важливих доказів, необхідних для швидкого розкриття цього зухвалого та цинічного злочину. Адже одразу після вибуху, з легкої руки невідомої особи подію оцінили як "вибух газового балону", а тому не було введено плану "перехват", місце злочину не було очіплено від допитливих глядачів, які настирливо "затоптували" сліди злочину. Я вже не кажу про безпеку повторного вибуху – поліція без діяла. Пожежники домили те, що не "затоптали" перехожі.

Як наслідок: десятки експертиз, тисячі опитних свідків, десятки томів справи жодного результату не дали. Спеціалісти з ФБР "розвели руками". Рослідування фактично відбуваєть лише в трьох напрямках: професійна діяльність, особисті мотиви, помилки об’єкту. Тож версія власне "терористичного акту" не перевіряється, адже в цьому разі підслідність належить Службі Безпеки України.

Я не думаю, що потерпілим важливо , хто буде розслідувати цей злочин. Очевидно , що – важливо встановити замовників та виконавців злочину. Тут я зловив себе на думці, що в Україні де йде війна не тільки на Донбасі , але і в мирних містах, де терористичні акти увійшли в мирне повсякдення , має існувати слідчий орган , який би спеціалізувався на розслідуванні терористичних актів, де б вони і коли не відбувалися.

Читайте також: От пропаганды до террора: агенты России за границей

Натомість маємо серію подібних за виконанням терористичних актів, в яких постраждали Тимур Махаурі, Максим Шаповал, Олександр Хараберюш, Павло Шеремет та Ігорь Мосійчук, але всі вказані злочини розслідують різні за рівнем та відомствами слідчі органи, не забезпечуючи при цьому взаємного обміну оперативною інформацією та матеріалами досудового слідства. 

Тож питання : "Хто винен в смерті Павла Шеремета?" залишається без відповіді.

Андрій МАМАЛИГА

Богдан Гордасевич: Я одному дивуюсь: про нашого справді героя Максима Шаповала тихо, а за цього іноземця галасу ой лихо! СБУ має докази і повинно їх оприлюднити, що Шеремет був резидентом ФСБ, якого ті і прибрали, щоб вбити в буквальному розумінні "двох зайців": непотріб ліквідувати і Україну обісрати. Вдалося, як бачу. Кремль своїх не жалкує, а тут якийсь білорус заартачився, бо саме перед тим чогось їздив до Москви і щось не поділив з кимсь "вгорі", за що і поплатився. Чому Україна має витрачати ресурси на цей злочин, а інші, значно для нас важливіші, - ігнорувати.

Мене злостить, що багато хто в Україні про агентуру РФ серед нас думає за штампами "Совка", що це паскудна зовні людина з бігаючими очиськами і огидною поведінкою та мовою. А насправід це як отой білорус Шеремет. Хотілося би помилятися, але це навряд чи, бо ніхто з перших осіб не засвітився на поминальних заходах, оскільки достатньо поінформовані..

Мифология Павла Шеремета
25.07.2017, 16:14  1921  0

"Я живу в Киеве уже пятый год. Я не собираюсь менять гражданство и не изображаю из себя украинца. Этого никто и не требует. Но я вижу, как много людей бережно относится к своему родному, украинскому языку, что начинаю и сам переходить на украинский. Я уже почти все понимаю, но еще не говорю. 
Я по утрам веду программу на одной из украинских радиостанций и каждый день в эфире читаю по 10 минут на украинском языке. Я не боюсь делать ошибки и выглядеть смешным.
Не бойтесь и вы, умные люди вас поймут и поддержат, а дуракам и объяснять ничего не надо. Дураков вообще не должно быть рядом с нами".

Павел Шеремет, 17 июля 2016 года 

Вчера рыдала. Прочитала вот это.



Как стыдливо признался сам автор, "насцяв в тапки". 

Существует правило – если ты не реагируешь на вранье, в гугле о тебе найдут в итоге только ложь. Павел не может дать отпор. Но я его в обиду не дам. 

Сама статья на сайте висит в разделе "выбор редакции", а в адресной строке можно найти даже слово editorial, что во всех странах означает мнение редакции. 

Никто не ставит под сомнение право каждой редакции на свою позицию. Странно только, когда она касается другого издания, а не власти, и коллеги-журналиста, а не проворовавшегося министра. 

Еще хуже, когда текст, который называется редакционным и подписан автором, который ничего больше на сайте не опубликовал (кроме глав собственной книги), полон фактологических ошибок. 

Согласитесь, что может быть хуже, когда автор притягивает за уши одни факты, чтобы подтвердить свою версию, и не замечает/пропускает/не знает других фактов, которые легко опровергли бы его слова? Или использует в статье как базовую информацию Википедии?
 

Читайте также: Представники влади повністю проігнорували річницю загибелі Шеремета

Ложь номер 1.

"Конфлікт з Лукашенком у Шеремета виник, коли він став працювати на російські державні медіа". "Шеремет став опозиціонером (до Лукашенка), перейшовши на роботу до росіян".

Это неправда. 

Еще в 1994 году Павел стал ведущим самой на то время интересной (и это не моя оценка – спросите живых свидетелей) аналитической программы "Проспект". Программа выходила на частном канале и была очень критичной по отношению к власти, поэтому ее довольно быстро закрыли. Именно за эту программу Павел был удостоен премии имени Алеся Адамовича как лучший белорусский журналист. 

Павел стал самым молодым главным редактором деловой газеты в Белоруссии, которую тоже вскоре прикрыл Лукашенко. 

То есть как острый критик Лукашенко Шеремет сформировался еще до того, как начал работать на ОРТ. 
 

Ложь номер 2.

"Павло Шеремет був неабияк обізнаний щодо обставин його смерті, однак не став ділитися деталями із слідством. Принаймні, не сказав, звідки йому відомо ті деталі.

Шеремет ніколи не заперечував свій зв’язок із долею Завадського (мається на увазі те, що Павло вважав, що смерть товариша пов’язана з ним, він знав її причини)". 
 

Это неправда. Ни в разговоре со мной, ни с родными, ни с коллегами Павел никогда ничего не говорил о том, как был убит его друг. Это предположение, как следует из текста, автор взял из Википедии. 

Я испытываю уважение к колоссальному коллективному труду создателей Википедии, но, простите, там даже неверно указана дата рождения Павла! А ссылки на «источники», подтверждающие эту чушь, не работают. 

ПолуЛожь номер 3.

"В Україні схильні вважати, що Шеремет остаточно полишив російську журналістику у 2012-у, коли почав регулярно дописувати в "Українській правді", а згодом став виконавчим директором цього видання. Однак це неправда.
З вересня 2013-го по липень 2014-го він вів передачу на "Громадському телебаченні Росії" - телеканалі, створеному за ініціативи і на кошти уряду РФ".

Да, это правда! "Але Є Одне Але", как говорит Майкл Щур.

Читайте также: Абсурд времён Петра Порошенко

Во-первых, в 2012-2013 году он работал еще на украинском телеканале ТиВиАй. Его первым оттуда уволили, в первый же день рейдерского захвата при участии Княжицкого. А затем оттуда ушли все приличные журналисты. 

Во-вторых, действительно, Павел вел на ОТР программу под названием «Прав?Да!». Это была единственная на то время на российском телевидении передача, где можно было услышать оппозиционеров, например, все того же Немцова. Там Павел рассказывал о киевском Майдане – он приезжал в Москву в своей желтой куртке, пропахшей дымом, и нельзя было не поверить ему, когда он рассказывал о событиях той зимы. 

И да! Именно поэтому его оттуда уволили. Главным редактором канала был Анатолий Лысенко, которого люди нашего поколения помнят по программе «Взгляд». Ему позвонил Алексей Громов, бывший пресс-секретарь Путина (я не знаю, какую должность он занимал в 2013-м в Кремле) и прямо сказал уволить Павла. Там точно знали, что никакие рекомендации смягчить программу на Павла не подействуют. Сразу увольнять было неудобно, поэтому сначала ему стыдливо предложили двухмесячный отпуск, в надежде, что в Кремле о просьбе позабудут. Не забыли. Паше пришлось уволиться. 

Напоследок автор пишет: "Та у своїх текстах, програмах, заявах Павто Шеремет в останні роки займав проукраїнську позицію. Він обрав Україну. Щоправда, вже після його убивства українські силовики з’ясували, що він "мав доволі активні контакти на території агресора – Російської Федерації."

Сенсация! Это удивительно? Павел летал в Москву регулярно – он ездил к детям. И, между прочим, в последнее время опасался этих поездок.

Да, он долго работал на российском ТВ, в издательстве Коммерсант. Он честно об этом писал, говорил, рассказывал о работе на ОРТ а-ля Доренко, о своем уроке жизни – нельзя делать то, за что тебе стыдно. Ушел с канала, кстати, после своей статьи в "Ведомостях" о том, что Россия Путина становится похожей на Беларусь Лукашенко. 

Со своей личной истории Павел начинал каждый первый урок в школе журналистики – он точно не желал, чтобы кто-то повторил его ошибки. Павел был разным, не обязательно всем его любить, но он был честен с людьми. 

Мы по-прежнему не знаем, за что его убили. Если бы полиция сделала свое дело, возможно, из трех версий – российская, белорусская и украинская – мы обсуждали бы сейчас всего одну. В данный момент времени для меня все три версии абсолютно равнозначны. 

Отдельный привет автору за манипулятивный заголовок. Вроде и правда, но осадок неприятный. Какое-то разоблачение на пустом месте чувствуется, вроде как Павел преступление совершил. Главный редактор признался в комментариях, что заголовок выбран именно таким, чтобы статью заметили. 

Но почему "белорусский журналист" взято в кавычки? Чтобы поддержать Лукашенко, который демонстративно лишил Павла белорусского гражданства? 

О чем вообще этот текст? О том, что убийство журналиста, который долгое время работал в других странах, не нуждается в тщательном расследовании? Типа, не страшно, что его убили?

Мне страшно. А вам, Лаврик?

Олена ПРИТУЛА


Смерть п’яти політологів у ДТП є умисним вбивством

Слідчі вважають смерть п’яти політологів у ДТП умисним вбивством, – ЗМІ
12/11/2017 - 17:17

Слідчі з особливо важливих справ прокуратури Києва вважають смерть п’яти політологів під час аварії поблизу Рівного, умисним вбивством.

У зв’язку з цим слідчі просять біля Печерського суду столиці доступ до мобільних телефонів підозрюваного, – повідомляє Антикор з посиланням на реєстр судових рішень.

«Досудовим розслідуванням встановлено, що водій сідельного тягача «ДАФ», маючи умисел на протиправне заподіяння смерті двом або більше особам з використанням транспортного засобу, керуючи вказаним транспортним засобом, діючи умисно допустив зіткнення з автомобілем« Опель Омега ». Досудовим розслідуванням встановлено обставини, що дають підстави вважати, що до вказаного злочину може бути причетний інша людина, яка користується абонентським номером оператора «Київстар», – пояснили судді слідчі і той дав дозвіл на доступ до даних нового фігуранта.

Як відомо, 6 вересня близько сьомої ранку на автодорозі «Київ – Варшава» поблизу села Масевичі Рівненській області, водій «Опеля» зіткнувся з лісовозом DAF. У легковику було п’ять чоловік, політологи Олександр Маслак, Олексій Курінний, Олександр Ніконоров та Володимир Карагяур загинули на місці. А в реанімації помер директор компанії «Офіс реформ в Донецькій області» Сергій Попов. Всі вони поверталися додому з Варшави з міжнародної конференції по «гібридній війні»