хочу сюда!
 

Татьяна

51 год, телец, познакомится с парнем в возрасте 47-50 лет

Заметки с меткой «кримінал»

Про звірський кримінал

...Гадаєте, кримінал влаштовують лише homo sapiens? Дзуськи!
Остані події з кримінального світу фауни (діктор поправив окуляри chih )

...Єноти-пияки порушували громадський порядок в американцьких об'єднаних штатах. Місцеве населення трохи перелякане. Довелось затримувати винуватців. stop
...У нібито Великій Британії песько буржуйської породи вчинив напад на представника влади, після того, як той не давав йому перешкоджати автомобільному руху. Бобік був затриманий, та потрапив за грати, згідно закону. Адвокати та підтримка громадськості - в наявності.
...В спекотній Індії постраждала ювелірна галузь та її ділери. Нахабна мавпа невстановленої породи увірвалась в магазин золотих та срібних цяцьок, та нажилась на 10 тис. рупій. Погоня поліціянтів не мала сенсу - не вміють вести переслідування по дахах та пальмах.

...На цьому наш репортаж закінчено, гарної Вам неділі, та легкого понеділька!
spasibo
Клацнув мікрофон, згасли лямпочки, оператор пішов пити пивоdrunk

Путин создал в Украине систему управляемого криминала.



Об этом пишет в «Фейсбуке» российский юрист и правозащитник Юрий Шулипа, недавно получивший украинское гражданство.
Современная Россия является во всем мире главным экспортером политической, управленческой и социальной коррупции, произвола, бандитизма, сепаратизма и терроризма. Под 16 летним диктатом Путина и членов его хунты, в ходе их насильственного и преступного удержания власти, Россия превратилась в криминально -террористическое государственное образование.
После Молдовы и Грузии, Украина стала третьей страной --жертвой российской военной преступной агрессии, целью которой является привязать Украину к своей системе.
Исходя из этого, важно понимать, что российская преступная военная агрессия против Украины и других стран будет продолжаться ровно до тех пор, пока Путин и его хунта не будут нейтрализованы либо до распада России из-за падения цен на нефть, внешнеполитического санкционного сдерживания, внутренних экономических проблем и истощения ресурсов.
Путин и его хунта будут вредить Украине до последнего своего дыхания, в том числе использовать свою пятую колонну, чтобы развалить Украину.
И если на информационном, военном и экономическом фронтах, Россия уже потерпела стратегическое поражение, то теперь путинская хунта сосредоточила свои усилия на создании в Украине системы управляемого процесса для уничтожения Украины изнутри. И как мы видим, этот процесс успешно продолжается.

После распада СССР, на протяжении всех лет формальной независимости, Украина фактически находилась под внешним управлением со стороны России. Практически все украинские президенты, в той или иной степени, обслуживали интересы России. Причем, эти «интересы» были весьма далекими от законности и по своей сути противоречили национальным интересам Украины.
Пик совершенства системы управляемого криминала в Украине достиг в период нахождения во власти на должности главы государства Януковича и его продолжателя – Порошенко.
Сотрудники управления внешней политики администрации президента России под Руководством Путина, как непосредственно, так и через российские спецслужбы, внедряли в Украине пророссийский режим -- коррупционные и откровенно криминальные методы государственного управления.
И этот режим в Украине тормозит исполнение закона «О люстрации», а это означает пребывание на многих ключевых должностях законодательной, исполнительной и судебной властей лиц, которые находились во власти в период правления Януковича.
Эта система называется системой управляемого криминала потому, что любые преступления, связанные с преступной деятельностью продажных граждан Украины против своей страны, инициируются и управляются из Москвы либо напрямую из ГРУ ГШ ВС, или ФСБ.
Система управляемого криминала состоит из целой сети агентов путинского влияния. Таковыми в Украине являются: еще находящиеся во власти представители бывшей Партии регионов; не прошедшие люстрацию чиновники; представители пророссийских общественных и религиозных объединений («благотворительных» фондов) и политических сил, например, так называемый «оппозиционный блок» и другие, а также пророссийские публицисты и блогеры.

Стоит отметить, что между многими бывшими регионалами, чиновниками времен Януковича, членами Украинской православной церкви Московского патриархата (далее - УПЦ МП) и прочими представителями путинской пятой колонны, сложились достаточно тесные «рабочие» отношения с сотрудниками российских спецслужб, а так же с путинскими фондами, осуществляющие политический и управленческий подкуп граждан Украины.
Вот почему все бывшие чиновники времен Януковича должны быть отправлены в отставку.
Основной удар России в этом направлении будет направлен на южные и юго-восточные регионы Украины, где преимущественно проживает русскоязычное население.
Основные субъекты путинского влияния, это главы районных администраций, депутаты Верховной Рады и районных собраний, мэры городов, а также УПЦ МП и даже члены правительства и президент.
Преступная путинская Россия, через свои фонды, выплачивает им значительные средства, за лояльность путинскому режиму.
Продажным украинским чиновникам, Россия из своего бюджета платит за их бездействие. За то, чтобы они просто сидели на своих должностях и тихо притормаживали. В общем, за то, чтобы они по мере их возможностей саботировали курс Украины на вступление в НАТО и в Евросоюз.
Кроме того, оккупанты намерены усилить антиукраинскую и антигосударственную диверсионную деятельность через УПЦ МП и путинские бандформирования. Поэтому весьма вероятна активизация диверсионно -террористических групп, увеличение числа преступлений.
Сейчас путинская хунта направляет все усилия для того, чтобы подорвать Украину изнутри. За 16 лет нахождения во власти, Путин достаточно умело научился экспортировать политическую коррупцию, агентуру и бандитизм.
Как предотвратить создание в Украине системы управляемого криминала?
Для решения этой проблемы требуются активные действия всех.

Барельєф Архистратига Михаїла: хто відповідатиме за паплюження?


Довідка: Архистратиг Михаїл - унікальна реліквія, пов’язана із діяльністю київського магістрату. До 1811 року розташовувався на будівлі київської ратуші, в якій відбувались засідання міського магістрату. Під час пожежі в 1811 році реліквія була врятована від вогню. З 1982 року експонат тимчасово зберігається у Музеї історії міста Києва. Висота барельєфу - 2м. 60 см.


У певний період часу правління нині існуючих псевдоеліт, котрі на вістря поставили не збереження країни та її історичних пам’яток, а власне збагачення через усілякі оборудки, котрі можуть дати можливість отримати ґешефт, в країні почали занепадати певні галузі, в тому числі і музейна. А потому – пішли скандали, коли стало відомо, що деякі твори мистецтва підмінювали копіями, а оригінали – зникали у небуття.

Тож, коли з’ясувалось, що барельєф захисника Києва «Архангела Михаїла», що ще за радянських часів у 1982 році було передано Національним музеєм історії України (на той час - Державний історичний музей УРСР) до Музею історії Києва, наразі суттєво відрізняється від фото, як його було зафіксовано до того, як його передали, постало абсолютно логічне питання: з якого дива так сталось? Представники Музею історії Києва зміну зовнішнього вигляду пояснювали реставрацією. Проте в усьому світі реставрація - це сукупність рятувальних, відновлювальних і консервативних засобів відносно творів мистецтва (від ювелірства - до архітектури). А той об’єкт, що виставлено в Музеї історії Києва, суттєво відрізняється від об’єкту, який йому передавали.

Коли ж журналісти почали цікавитись питанням, як так склалось і чи, часом, не підмінили сам експонат, виявилась дивна річ: на співпрацю з журналістами пішли лише у Національному музеї історії України, відповідаючи на запити згідно закону, а от Міністерство культури України та дирекція Музею історії Києва – дали зрозуміти, що на співпрацю не готові. І це за умови, що їм ставили логічні і вмотивовані питання. Зокрема: де знаходяться усі три реставраційні паспорти, якщо реставрація таки відбувалась?

Щоб розібратись з питанням справжності експонату, було зроблено велику кількість запитів та вивчено чималу кількість документів. Але, з іншого боку, лишень преса почала цікавитись ситуацією з барельєфом, Музей історії Києва без згоди з реставраційною радою Національного музею історії України (якому експонат належить) терміново влаштував технологічну експертизу для доведення автентичності експонату, неначе бажав спішно замести сліди.

Тож, згідно з листом 060/37 від 13.02 17 року співробітники наукового відділу фізико-хімічних досліджень Національного науково-дослідного реставраційного центру України у квітні 2017 року були змушені провести експертизу і потім, за результатами хіміко-технологічного дослідження музейного предмета кінця 17 сторіччя барельєфа Архистратиг Михаїл, зробити заключення, аби довести, що барельєф, що наразі зберігається в Музеї історії Києва, є справжнім.

Подібне ще більше насторожило і, звісно, захотілось ознайомитись з висновками експертизи та експертів, а також поговорити з паном Марченком, котрий і брав участь у тій славнозвісній експертизі.

При зустрічі пан Марченко підтвердив, що реставрація і справді відбувалась у майстернях лаврського музею. Також він розповів, що на той період часу дозвіл на реставрацію надавали представники департаменту культури м. Києва, проте зазначив, що групі під його керівництвом дістались «чорнові» роботи, а от сусальним золотом покривали не у цих майстернях. І, що цікаво, він зазначив, що як реставратор по металу настоював на відновленні поліхромного покриття, проте було прийняте інше рішення, що сьогодні і не дивно, адже, як також він розповів, що на той період часу майстерні очолював славнозвісний українофоб Вакуленко, фото якого є в Інтернеті, і де видко, що ця особа вважає себе таким собі барином, для котрого золото - то визнання величі, та який у літку 2017 року зірвав перейменування музею російського мистецтва, та котрий співпрацював з Табачником, а також прославився багатьма іншими негативними вчинками. Так от, зі слів пана Марченка, на той період часу базікали, що начебто було утворено такий собі трикутник, коли в реставрації експоната (тобто в майбутньому покритті золотом) брала участь приватна структура, котра була між департаментом культури Києва та Музеєм історії Києва.

Представники Музею історії Києва не вважали за потрібне відповідати журналістам на всі журналістські запити. Так, відповідь прийшла лише на один, де представники музею повідомляли, що «екземпляр реставраційного паспорту музейного предмету, що зберігався серед службової документації Музею історії міста Києва в приміщеннях Українського Дому (Хрещатик,2), був втрачений під час подій Революції Гідності 2014 року разом з частиною документації та музейними предметами. Про інші екземпляри реставраційного паспорту, а також і про місце проведення реставрації музейного предмету, нинішня адміністрація Музею історії міста Києва відомостей не має».

Але, зі слів пана Марченка, керівництво Музею історії Києва не може не знати про те, де експонат вкривали сусальним золотом, оскільки після реставрації, що проведена була в Лаврі, експонат забрали саме до цього музею.

Те, що в Музеї історії Києва редакції повідомили неправду, стало зрозуміло згодом. Вже тоді, коли після відповіді з Міністерства культури України від прес-служби надійшла відповідь на запит журналістів, в котрому, по-перше, повідомлялось, що «за наявними у Мінкультури документами, барельєф було передано на тимчасове зберігання до Музею історії міста Києва, відповідно до акту видачі від 18.05.1982 року», а по-друге, що «питання проведення реставрації музейних предметів виходить за межі повноважень Мінкультури, визначених положенням про нього, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 495.

Таким чином, для отримання детальної інформації щодо стану музейного предмету – барельєфу «Архангел Михаїл» редакції «Конфліктів і законів» необхідно звернутись до Національного музею історії України, у якому зазначений предмет перебуває на обліку в основному фонді».

Тобто: прес-служба міністерства підтвердила, що Музей історії Києва незаконно утримує у себе експонат, який їм було передано на тимчасове зберігання, проте відповідальність за цей експонат (що є нонсенсом) несе дирекція Національного музею історії України. Тож виходить, і рішення про реставрацію Музей історії Києва не мав права приймати без згоди Національного музею історії України.

І чи не дивина: у Музеї історії Києва, виявляється, що завгодно могли і можуть зробити з експонатом, але відповідальності за це вони – не несуть, оскільки за нього – не відповідають. Тож і не дивно, що вони організовували оборудку з покриттям експонату сусальним золотом (а ще треба підняти фінансові документи, аби, знаючи про бажання більшості причетних до фінансових оборудок чиновників збагачуватись за державний кошт, зрозуміти, чи не було афери з використанням цінного металу), але при цьому у Музеї історії Києва (як вони повідомили редакції!) не мають жодних документів про реставрацію, і як вони повідомили, навіть не знають про місце, де проводилась реставрація, та хто виконував роботи з покриття барельєфу сусальним золотом. І, звісно, не мають акту виконаних робіт.

Зважаючи на те, що прес-служба Міністерства Культури відправила редакцію до дирекції Національного музею історії України, редакція і звернулась туди за багатьма роз’ясненнями.

Згодом стало зрозумілим, що, на відміну від Музею історії Києва, в архівах Національного музею історії України зберегли і опис предмету Архистратиг Михаїл, і мають усі записи його вигляду і усі інші документи. І з’ясувалось, що директорка музею Тетяна Сосновська теж не розуміє, як може бути, що відповідальність за експонат лежить на дирекції їхнього музею, а сам предмет знаходиться в іншому. Також вона розповіла і про те, що Міністерство культури України в багатьох питаннях відмежовується від вирішення питання щодо повернення барельєфу до фондів Національного музею історії України.

Звісно, знаючи про усі скандали, до котрих нині причетні пан Ніщук та пані Мазур, які наразі ліпше будуть вирішувати проблеми забудовників, аніж культурної спадщини, розумієш, що славнозвісний анекдот про пральню та Мінкульт якнайкраще характеризує діяльність нинішнього керівництва Міністерства культури.

Проте, як вже зазначалось вище, зацікавленість журналістів автентичністю барельєфа призвела до того, що на початку цього року було проведено експертизу, з висновків якої стало видко, що барельєф Архистратиг Михаїл, що датується другою половиною 17 століття та раніше прикрашав фасад ратуші Києва Подільського магістрату, зберігається у Музеї історії міста Києва, де пам'ятка перебуває і дотепер. У 2001 році барельєф, без згоди Національного історичного музею, у котрого він знаходиться на балансі, було вирішено реставрувати. Реставрація відбувалась у Центрі наукової реставрації Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Але, як з’ясувалось, «заповідник не зберігає реставраційну документацію пам'яток з інших музеїв. Після проведення консерваційно-реставраційних робіт пам'ятка разом із супроводжуючою документацією (паспорт реставрації пам’ятки, фотографії) передається до місця постійного зберігання».

Однак пам’ятку було передано не до «місця постійного зберігання», чому? Але далі у відповіді директорки лаврського заповідника ще цікавіше: «на засіданні науково-реставраційної секції рухомих пам’яток культури питання реставрації барельєфу «Архангел Михаїл» інв. № СК-269 не розглядалося у період 1999-2001. Крім того, зазначаємо, що у період з 1999-2001 у штатному розписі заповідника такий структурний підрозділ, як Лаврська реставраційна майстерня, відсутній».

Погодьтесь, що подібна відповідь – достатньо оригінальна, адже, якщо дивитися під таким кутом, то виходить, що барельєф «Архистратиг Михаїл» реставрували на території музею Лаври – нелегально, або напівлегально. Але чому? В чому інтрига?

Проте у копіях висновку експертизи, що за запитами редакції було надано дирекцією Національного музею історії України, вказано що «групою реставраторів металу під керівництвом О.І. Марченко було проведено реставрацію. У процесі реставрації згідно з рішенням реставраційної ради Центру наукової реставрації, поліхромний розпис, який прикрашав поверхню основою з лицьового боку, було реставровано, але під час реставрації не відбулось повернення барельєфу його першозданного зовнішнього вигляду, а він був замінений позолотою».

Чому так відбулось – з’ясувати не вдалось, оскільки у Національного музею історії України відсутні будь-які документи по реставрації (туди їх ніколи не передавали). А от до музею історії Києва виникли питання, адже вони вже в експертизі вказують, що для проведення цьогорічної реставрації вони посилались на документи, що були раніше. Так ці документи існують, чи ні? Якщо ні, то на яких підставах проводились порівняння і чи є вони правдивими? Якщо так, то навіщо повідомили неправду редакції про відсутність документів та інформації про реставрацію?

Але найцікавіше в тому, що, вже згідно з висновком проведення експертизи барельєфу Архистратиг Михаїл, реставрація була проведена некоректно,
 хоча експертиза і підтвердила, що основа барельєфа автентична, проте поверхня пам'ятки повністю вкрита шарами поновлення. (скрін6)

Лицева сторона суспільною позолотою з підготовчими фарбами шарами та тонуванням під колір. Зворотна сторона, укріплена каркасом, повністю вкрита захисними шарами фарби.

І звідси виникає декілька запитань, котрі правоохоронні органи повинні поставити як Департаменту культури міста Києва, так і Міністерству культури України.

Перше: чому барельєф вперто не повертають до Національного музею історії України, якщо саме міністерство стверджує, що саме ця структура несе за неї відповідальність?

Друге: хто давав розпорядження про проведення експертизи, що відбувалась в Центрі наукової реставрації Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника?

Третє: хто і на якій підставі приймав рішення про зміну зовнішнього вигляду експонату та наполіг на покритті його золотом, а не на реставрації у поліхромному вигляді?

Четверте: чому представник лаврського заповідника відхрещується від проведення тих робіт і з чим це пов’язано?

П’яте: де зберігаються акти виконаних робіт, використання дорогоцінних металів і що то була за фірмочка, котра ці роботи проводила і головне - де, оскільки у Лаврському заповіднику відбувались лише роботи по металу?

Шосте: так де ж зберігаються вцілілі реставраційні паспорти від реставрації початку двотисячних, аби їх порівняти з висновками, котрі отримані вже експертизою, що проведена цього року?

А от що далі буде з історичною пам’яткою Архистратиг Михаїл? Дирекція Національного музею повідомила, що підготувала листи до усіх потрібних структур щодо того, аби чиновники посприяли у прискоренні оформлення належним чином (відповідно до вимог Міністерства культури України) документів на подовження терміну тимчасового експонування в Музеї історії м. Києва експоната основного фонду Національного музею історії України барельєфа Архистратига Михаїла.

Але лишається питання: чи притягнуть до відповідальності тих, хто вирішив сплюндрувати, а потому і спаплюжив зовнішній вигляд барельєфу? Проте і тут питання - руба, оскільки хто буде брати за комірець осіб, котрі при Табачнику давали можливість заробляти багатьом тим, хто і нині пригрітий владою?

Конфлікти і закони

Имущественный беспредел

Может ли расслоение общества на классы быть полезным для самого общества?


Мы привыкли думать об американском обществе как о свободном, демократическом и таком, где работают социальные лифты. На практике эта свобода выглядит как упорядоченная классовая система: бедные, неблагополучные районы, благоустроенный, скромный средний класс и сияющие luxury высотки и особняки.


Все, кто побывал в США, видел, как Америка разделена на классы финансово и социально.


Удивительно наблюдать, как общество, которое находится в чётких рамках законодательного поля, обеспеченное материальными благами, провозглашающее ценности свободы и равенства, превратилось в классовое. Только финансовый и социальный статус могут быть приобретёнными.


Когда находишься в США, классовое расслоение видно невооружённым глазом. Удивительную картину я наблюдал вдоль дороги в Чикаго: с одной стороны фешенебельная недвижимость, исчисляемая мультимиллионными суммами, а через дорогу депрессивный район, в котором процветают преступность, наркомания и алкоголизм. Криминал не переходит через дорогу, как будто бы невидимая стеклянная стена разделяет эти два мира.


В дорогие микрорайоны сложно попасть, они защищены пропускными пунктами с охраной, куда пропускают по документам, удостоверяющим личность. Всё это расположено за заборами и стоит космических денег. По другую сторону дороги никем не охраняемые социальные гетто, куда даже полиция старается не показываться.


В Америке существует общественный договор: криминал не перейдёт черту, он орудует только на «своей территории», потому что возмездие последует неминуемо, и оно будет страшным. Переход из низкостатусного района на ступень выше будет стоить 20%.


Получая в месяц на 20% больше своего предыдущего дохода, американец, согласно негласному социальному закону, должен переместиться в более благополучный и обустроенный район. С повышением дохода меняется всё: одежда, аксессуары, марка автомобиля, апартаменты, спортивный клуб, школа, рестораны. И всё это ровно на 20% дороже.


Для американца с высшим образованием 150 тысяч долларов в год — это мечта, пропуск в состоятельную жизнь. Это возможность приобрести автомобиль и недвижимость, выплачивать ипотеку и кредиты, обеспечить свою семью, медицинское обслуживание, образование, досуг и наслаждаться жизнью. Американец, выполняющий физическую, низкоквалифицированную работу, получает около 26 тысяч долларов в год. Граждане США, зарабатывающие меньше 1000 долларов в месяц (на одного человека; около 1300 на двоих, 1600 на троих, и т.д.), могут обращаться за социальными пособиями. Семьи, живущие на велфер, не проживают в благополучных районах среднего класса.


Состоятельный и средний класс не пересекаются с криминальными элементами. Преступность не может контактировать с теми, кого она может ограбить или на кого может оказывать давление. Смешения не происходит, люди разделены кордонами.


В Украине даже в закрытых элитных посёлках проживает кто угодно. Например, многими роскошными особняками Конча-Заспы под Киевом владеют банкроты, которые просто не могут продать свою роскошную собственность. А в спальных районах рядом с советскими страшненькими «хрущёвками» и «чешками», однообразными АППС соседствуют дорогие новостройки. «Мерседесы» паркуются рядом с «Ланосами», дети богатых и бедных ходят в одну школу, а их родители скупаются в одних и тех же супермаркетах. Вспомните, как блокировался особняк Януковича. Даже дом президента был расположен в обычном посёлке, где уровень доходов совсем не бизнес-класса и не класса «люкс».






К чему приводит такое смешение? К тому, что в Украине, к сожалению, криминал неотличим и неразделим от мирных жителей. Трудно понять, кто перед вами стоит: защитник отечества или бандит в военной форме, журналист или провокатор, митингующий гражданин или платная поставка под флаг, патриот или разряженный нацист. Маргинализированные социальные элементы проживают в тех же жилых домах, что и «средний класс», который зарабатывает почти столько же, сколько беднейшие категории населения… В столице Украины нет неблагополучных районов, потому что «неблагополучные» люди живут везде. Всё смешалось, и в результате никто не чувствует себя в безопасности.


Деление по имущественному и социальному признаку, расслоение на классы само по себе, конечно, не станет защитой добропорядочных граждан от криминала. Главная защита — это деньги. Потому что обеспеченный человек всегда сможет обезопасить свою жизнь, выбрав более комфортные и качественные условия проживания.


Украине нужно насытиться деньгами, в течение нескольких поколений наращивать ВВП, чтобы выйти на уровень развитых стран мира. Деньги — это залог безопасности как внутри государства, так и на международной арене.



Balashov.com.ua


Путин создал в Украине систему управляемого криминала.



Об этом пишет в «Фейсбуке» российский юрист и правозащитник Юрий Шулипа, недавно получивший украинское гражданство.
Современная Россия является во всем мире главным экспортером политической, управленческой и социальной коррупции, произвола, бандитизма, сепаратизма и терроризма. Под 16 летним диктатом Путина и членов его хунты, в ходе их насильственного и преступного удержания власти, Россия превратилась в криминально -террористическое государственное образование.
После Молдовы и Грузии, Украина стала третьей страной --жертвой российской военной преступной агрессии, целью которой является привязать Украину к своей системе.
Исходя из этого, важно понимать, что российская преступная военная агрессия против Украины и других стран будет продолжаться ровно до тех пор, пока Путин и его хунта не будут нейтрализованы либо до распада России из-за падения цен на нефть, внешнеполитического санкционного сдерживания, внутренних экономических проблем и истощения ресурсов.
Путин и его хунта будут вредить Украине до последнего своего дыхания, в том числе использовать свою пятую колонну, чтобы развалить Украину.
И если на информационном, военном и экономическом фронтах, Россия уже потерпела стратегическое поражение, то теперь путинская хунта сосредоточила свои усилия на создании в Украине системы управляемого процесса для уничтожения Украины изнутри. И как мы видим, этот процесс успешно продолжается.

После распада СССР, на протяжении всех лет формальной независимости, Украина фактически находилась под внешним управлением со стороны России. Практически все украинские президенты, в той или иной степени, обслуживали интересы России. Причем, эти «интересы» были весьма далекими от законности и по своей сути противоречили национальным интересам Украины.
Пик совершенства системы управляемого криминала в Украине достиг в период нахождения во власти на должности главы государства Януковича и его продолжателя – Порошенко.
Сотрудники управления внешней политики администрации президента России под Руководством Путина, как непосредственно, так и через российские спецслужбы, внедряли в Украине пророссийский режим -- коррупционные и откровенно криминальные методы государственного управления.
И этот режим в Украине тормозит исполнение закона «О люстрации», а это означает пребывание на многих ключевых должностях законодательной, исполнительной и судебной властей лиц, которые находились во власти в период правления Януковича.
Эта система называется системой управляемого криминала потому, что любые преступления, связанные с преступной деятельностью продажных граждан Украины против своей страны, инициируются и управляются из Москвы либо напрямую из ГРУ ГШ ВС, или ФСБ.
Система управляемого криминала состоит из целой сети агентов путинского влияния. Таковыми в Украине являются: еще находящиеся во власти представители бывшей Партии регионов; не прошедшие люстрацию чиновники; представители пророссийских общественных и религиозных объединений («благотворительных» фондов) и политических сил, например, так называемый «оппозиционный блок» и другие, а также пророссийские публицисты и блогеры.

Стоит отметить, что между многими бывшими регионалами, чиновниками времен Януковича, членами Украинской православной церкви Московского патриархата (далее - УПЦ МП) и прочими представителями путинской пятой колонны, сложились достаточно тесные «рабочие» отношения с сотрудниками российских спецслужб, а так же с путинскими фондами, осуществляющие политический и управленческий подкуп граждан Украины.
Вот почему все бывшие чиновники времен Януковича должны быть отправлены в отставку.
Основной удар России в этом направлении будет направлен на южные и юго-восточные регионы Украины, где преимущественно проживает русскоязычное население.
Основные субъекты путинского влияния, это главы районных администраций, депутаты Верховной Рады и районных собраний, мэры городов, а также УПЦ МП и даже члены правительства и президент.
Преступная путинская Россия, через свои фонды, выплачивает им значительные средства, за лояльность путинскому режиму.
Продажным украинским чиновникам, Россия из своего бюджета платит за их бездействие. За то, чтобы они просто сидели на своих должностях и тихо притормаживали. В общем, за то, чтобы они по мере их возможностей саботировали курс Украины на вступление в НАТО и в Евросоюз.
Кроме того, оккупанты намерены усилить антиукраинскую и антигосударственную диверсионную деятельность через УПЦ МП и путинские бандформирования. Поэтому весьма вероятна активизация диверсионно -террористических групп, увеличение числа преступлений.
Сейчас путинская хунта направляет все усилия для того, чтобы подорвать Украину изнутри. За 16 лет нахождения во власти, Путин достаточно умело научился экспортировать политическую коррупцию, агентуру и бандитизм.
Как предотвратить создание в Украине системы управляемого криминала?
Для решения этой проблемы требуются активные действия всех.


Новітня коліївщина вже стоїть на порозі !

Світлина від Valentin Melya.

Як не буває диму без вогню, так і події в Мукачевому остаточно підтвердили, що нинішня кривава влада Порошенка - Яценюка не здатна змінитися, а СМЕРТЕЛЬНА ЗАГРОЗА ІСНУВАННЯ від цієї бандо-влади РЕАЛЬНА ДЛЯ ВСІХ УКРАЇНЦІВ.

Після зорганізованої владою бійні в Мукачевому, кожен, хто ще не переконався, остаточно зрозуміють, що криміналітет спільно з цією бандо-владою ВЕДЕ ВІЙНУ ПРОТИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ, ЩОБ ЗНОВУ ПОСТАВИТИ УКРАЇНЦІВ НА КОЛІНА і ЗАГНАТИ ТЕРОРОМ В РАБСТВО.

Після Мукачевого, коли бандо-влада ПОКАЗОВО СТАЛА НА БІК КРИМІНАЛУ і СТАРАННО, з застосуванням новітнішої зброї і техніки вбиває і переслідує з собаками і вертольотами патріотів, які захищали Україну на східному фронті, а тепер протистоять злочинцям і контрабандистам, ДЛЯ КОЖНОГО УКРАЇНЦЯ СТВОРЕНА РЕАЛЬНА ЗАЗРОЗА СМЕРТІ від цієї бандо-влади. Навіть ті, хто ще не воював, а тільки терпляче виживав в умовах рукотворного чергового ГЕНОЦИДУ, остаточно переконалися, що і БАНДИТСЬКИМИ ТАРИФАМИ, і ГРАБІЖНИЦЬКИМ курсом ВАЛЮТ, і САБОТАЖЕМ держструктур ВЕДЕТЬСЯ ВІЙНА З УСІМ УКРАЇНСЬКИМ НАРОДОМ ЯК НА ФРОНТІ !!!

І абсолютно не важливо де ще існують УКРАЇНЦІ, цей «гарант» і його «подєльнік» Кулявлоба на Сході і на Заході, на Півдні і на Півночі України ТІЛЬКИ ГАРАНТУЮТЬ УКРАЇНЦЯМ АБО ЗНИЩЕННЯ НА ДОГОВІРНІЙ ВІЙНІ, АБО ГОЛОДНУ СМЕРТЬ КОЖНОМУ ВІД БАНДИТСЬКИХ ТАРИФІВ і ЦІН при ЗЛИДЕННИХ ЗАРПЛАТАХ і ПЕНСІЯХ !!!

Події в Мукачево остаточно показали, що СМЕРТЕЛЬНА ЗАГРОЗА ІСНУВАННЯ від цієї бандо-влади РЕАЛЬНА ДЛЯ ВСІХ УКРАЇНЦІВ БЕЗ ЖОДНИХ ВИНЯТКІВ !!! НІХТО В КРАЙНІЙ ХАТІ НЕ СХОВАЄТЬСЯ !

Для України та влади Петра Порошенка після подій в Мукачево ПОГАНІ НАСЛІДКИ МАЮТЬ ХАРАКТЕР НЕЗВОРОТНІХ ПРООЦЕСІВ, які наростають і мають НАЙВИЩИЙ РІВЕНЬ ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНОСТІ. Український НАРОД після Майдану Є ВИРІШАЛЬНИМ і вже не поступиться перемогою, а тому вкрай важливим ДЛЯ КОЖНОГО БУДЕ ПРАВИЛЬНО ЗОРІЄНТУВАТИСЯ і СВОЄЧАСНО ЗАЙНЯТИ ТУ СТОРОНУ, ЯКА БУДЕ ЗАХИЩАТИ УКРАЇНСЬКІ НАЦІОНАЛЬНІ ІНТЕРЕСИ, а не сторону бандитів, злодіїв, контрабандистів і загарбників, що окупували владу в Україні і фізично ЗНИЩУЮТЬ УКРАЇНЦІВ.

Це ЖИТТЄВО НЕОБХІДНО, БО ЦІЄЇ ВІЙНИ З ВНУТРІШНІМИ ВОРОГАМИ НЕ УНИКНУТИ НІКОМУ, а крайня хата згорить першою !


Банковская сеть криминального авторитета Юрия Иванющенко.

1

У коррупционеров, убийц и спонсоров терроризма есть мощное лобби в высших эшелонах власти.  Еще до того, как на Донбассе прозвучал первый выстрел пророссийских террористов, наспех «переформатированная» Генпрокуратура получила приказ от новых властей найти и привлечь к ответственности убийц Небесной Сотни. Расследование, хотя и с большими пробуксовками, несмотря на палки в колесах, но таки пошло. Никого толком к ответственности  не привлекли и, в общем-то, особого желания не просматривалось.  Но на божий свет начали всплывать весьма и весьма скандальные  истории.
      За полтора года, пока идет следствие, было несколько «сливов» материалов этого дела в информационное пространство. Почти сразу же стало известно, что ключевым источником финансирования «антимайдана» был банк «Союз». Забегая наперед, отметим, что в то время, пока отечественные «пинкертоны» добивались в кабинетах высшего руководства и в судах разрешения на обыски, а затем копались в бумагах, через упомянутый банк и связанные с ним структуры шла бойкая «конвертация» денег, часть из которых оприходывалась на нужды пророссийских террористов Донбасса. Когда запахло жаренным, банк «Союз» принялся срочно банкротить компании и фирмы, через которые «конвертировал» деньги, но вряд ли его отцы-основатели смогут полностью замести следы.

Через цепочку подставных лиц «Союз» контролирует Юрий Иванющенко, известный в криминальных кругах как Юра Енакиевский и как верный товарищ Виктора Януковича.
     Юра Енакиевский, до сих пор контролирующий огромную бизнес-империю, почти никогда напрямую не «светился» в качестве учредителя своих коммерческих структур, оставляя эту почетную миссию нанятым «зиц-председателям» и младшим партнерам. Особенно это касается банковского бизнеса. Поскольку банки группировки Иванющенко – скорее финансовые «пирамиды», высасывающие деньги из наивных вкладчиков и государства, чем классические финансовые учреждения. Одина из ключевых фигур в схемах Иванющенко – финансист Сергей Дядечко.  Именно на него нынче записан печально известный банк «Союз», за которым закрепилась слава крупнейшего конвертационного центра украинской мафии. Но «Союз» - далеко не самая яркая страница в биографии банкира Дядечко.
     Был еще такой «Родовид Банк». Для широкой публики он, вероятно, уже подзабыт, так что стоит напомнить: в этом давно лопнувшем банке проверка насчитала нарушений на 22 млрд грн. Публичным лицом и номинальным владельцем был Александр Шепелев, бывший народный депутат от Партии регионов.  Шепелев уже давно далек от политики, его вот-вот  должны экстрадировать из России в Украину. Здесь его собираются судить по обвинению в организации серии заказных убийств, а также покушения на убийство  Сергея Дядечко.
     По официальной версии теперь уже бывший законодатель отправил к Дядечко киллера за то, что в деле о махинациях в «Родовид Банке» тот перевел все стрелки на Шепелева.  Говорят, что за попыткой убийства стоит владелец «Родовида» - Юра Енакиевский.  А крах банка вызван не столько и не только махинациями в финучреждении, а временным конфликтом между Юрием Иванющенко и «младоолигархами» - Сергеем Арбузовым, Александром Клименко и Сергеем Курченко, которые в интересах Александра Януковича стали «подминать» конвертационные схемы.   Конфликт был настолько серьезен, что Юре Енакиевскому пришлось больше года безвылазно прятаться в Монако. Но это совсем другая история.
     Покушение на Дядечко – это только «цветочки» из криминального досье Шепелева. Самое громкое обвинение – организация похищения и убийства офицера УБОП Романа Ерохина 26 июля 2006 года. Ерохин вплотную приблизился к разоблачению крупных конвертационных центров в Донецке, и поэтому его решили ликвидировать.
     Шепелев ли «заказал» милиционера? А если он, то по своей ли инициативе иди в интересах «старших товарищей»?  Стоит надеяться, что Россия, где банкир осел после устроенного побега из СИЗО, таки выдаст беглого банкира, и мы узнаем очень много нового или не узнаем из-за внезапного сердечного приступа.
     Еще раз подчеркну: «Родовид» на самом деле контролировал Юра Енакиевский.
     «Родовид Банк», до того, как превратился в колоссальную «пирамиду», назывался немножко по-дебильному как для банка – «Персональный компьютер». Основан он был другим младшим партнером Иванющенко – Алексеем Савченко, бывшим сотрудником столичного УБОПа. Ныне Алексей Савченко – народный депутат Украины от Блока Петра Порошенко, заместитель главы комитета Верховной Рады по вопросам бюджета. Не удивляет, нет?  А говорили, что структура "Партии Регионов" ликвидировалась,
а она переименовалась.
     Передав эту контору в надежные руки товарищей, в середине двухтысячных Савченко открывает «Партнер-банк», который с 2006 года известен как «Конверсбанк». Этот банк тесно связан с многоходовой финансовой аферой
     Напомним: «Конверсбанк» до прихода к власти Януковича был неприметной «отмывочной» конторой с донецкой «пропиской». В 2011 году известный в финансовых кругах аферист Рэйнис Тумовс (еще один младший партнер Енакиевского) привел в него российского олигарха Владимира Антонова. Тот вошел в долю, влив в «Конверсбанк» 50 млн евро. А когда у Антонова в следующем году возникли проблемы и он был арестован в Лондоне, донецкие партнеры «кинули» олигарха, даже не моргнув глазом.  Они вместе с десятками миллионов евро Антонова, переоформили банк на Тумовса и переименовали в «Городской коммерческий банк» (CityCommerce Bank). Позже, все ликвидные активы этой конторы  перевели в новосозданный «ПроФин банк», и стали зазывать вкладчиков, обещая нереальные проценты по депозитам (более 20% годовых для лохов, которые не переводятся никогда).
     Не углубляясь в детали, отметим, что по состоянию на апрель 2015 года свита Иванющенко умыкнула через «Конверсбанк» - CityCommerce Bank – «ПроФин банк» более 3 млрд грн. Украдено меньше по  сравнению с аферой «Родовид банка», но суммы фантастические.  Криминальный авторитет Юрий Енакиевский доволен, а также и те, кто ему помогал от одной власти и другой, которая продолжила курс "попередников".  А от кто остался недоволен, то это вкладчики, которых облапошили в воровском государстве и в котором справедливости не найти.
     Отметим, что, как заверяют эксперты финансового рынка, и в случае с «Родовидом», и в случае с «Городским коммерческим» / «ПроФин банком» ключевым звеном в схеме вывода и конвертации денег был банк «Союз».
     Сейчас дело банков-конвентаторов, связанных с Иванющенко, расследуется. Но, увы,  есть основания предполагать, что организаторы масштабных финансовых афер с кровавым следом уйдут от наказания. Тот огромный финансовый пирамидальный пирог, который спекла мафия с отобранных денег у народа, разошелся по "нычкам" избранников, этого же народа.

«Укрпошта» як показник корумпованості влади

Вже півроку країна повсякденно спостерігає за гучними корупційними скандалами на державному підприємстві «Укрпошта». Мас-медіа відкрито і безперервно розповідають про численні кримінальні схеми, що застосовуються на цьому підприємстві і про злочини, як там відбуваються. За останній час інтенсивність таких повідомлень різко примножилася. 

Лише за цей неповний тиждень ми дізналися із ЗМІ що «Укрпошта» закупила 3200 касових апаратів на суму 21 млн. грн. і половина цієї суми – корупційна переплата; довідалися що керівництво «Укрпошти» не зуміло залучити кредити під 22%, проте сховало 57 млн. грн. на депозиті під 12% у майже збанкрутілому банку; почули від голови СБУ В.Наливайченко про його звернення до Прем'єр-міністра А. Яценюка стосовно тотальної корупції на «Укрпошті».

Завдяки ЗМІ ми знаємо як державну «Укрпошту» намагаються збанкрутувати, розшматувати і віддати за безцінь приватним конкурентам. Ми знаємо як там розправляються з неугодними фахівцями і замінюють їх корупціонерами і хабарниками з вулиці. Ми знаємо як найбільших корпоративних клієнтів «Укрпошти» виштовхують к близьким до керівництва приватним поштовим операторам. Ми знаємо про протиправні схеми пересилання письмової кореспонденції, на яких держава втрачає десятки мільйонів гривень, про тендерні закупівлі за завищеними цінами, про здійснення транспортно-логістичних процедур на користь приватним конкурентам і у збиток держпідприємству, знаємо про численні тіньові схеми, хабарі, відкоти, шахрайство, про факти зловживання службовим становищем, фальсифікації, підробки, вимагання. Ми знаємо що банда, яка сьогодні править «Укрпоштою» і розпоряджається державним майном як своїм, наближена до кримінальних кіл, ми знаємо хто цю банду туди завів і хто надає їй "дах".

Ми все це знаємо, однак нас не перестають приголомшувати масштаби розкрадання державних активів і "креатив" при вигадуванні нових корупційних схем на «Укрпошті». І чим далі, тим більше нас вражають безкарність і цинічність укрпоштівської корупційної банди та відсутність реакції влади на цей безпредєл. 



Але найбільша проблема не в самій «Укрпошті». Влада своєю бездіяльністю погіршує психологічну атмосферу в країні, викликає в громадян зневіру і підозру в причетності урядовців до злодіянь в «Укрпошті». Це принижує імідж "нової" держави та підриває довіру до уряду. Хоча добре відомо, що без довіри суспільства до влади та за наявності правового нігілізму здійснення будь-яких реформ є неможливим. Та й про які можна казати реформи, якщо в Уряду навіть немає політичної волі, а скоріше за все бажання, очистити величезне державне підприємство від банди корупціонерів? 

Втім, "політична воля Уряду" щодо звільнення корупціонерів – це лише пафосні слова. Адже ті, хто прикриває корупціонерів – самі є корупціонерами. І "політична воля" там ні до чого – там можуть бути лише власні інтереси. Отже, стосовно ситуації з «Укрпоштою» суспільство чітко усвідомлює, що до того часу, поки з боку Уряду і правоохоронних органів не відбудеться рішучих дій щодо припинення корупції в держпідприємстві, нічого не можна стверджувати про відсутність корупції в Уряді і про початок реформ.

Читайте також: 
Момент істини для міністра інфраструктури Андрія Пивоварського 

Голова СБУ вимагає від Прем'єра подолати корупцію в Укрпошті

Голова СБУ Валентин Наливайченко звернувся листом до Прем'єр-міністра Арсенія Яценюка щодо корупційних дій керівництва «Укрпошта». Про це він повідомив в прямому ефірі телепрограми Шустер LIVE 16 грудня.

Валентин Наливайченко також заявив про наявність політичної волі в питаннях боротьби із корупцією на державних підприємствах. Він сказав: "Має бути ліквідована саме та піраміда, саме ті функції які призводять до корупції . Не міняти одного посадовця на іншого, бо він буде думати так – СБУ цю схему вичислило, давайте я якусь більш розумну придумаю із своїми спільниками щоб мене не спіймали, а якщо й спіймають – то я вкраду більше краще і швидше. І будь яку державну монополію візьми – «Укрпошта», стосовно неї щойно знову підписав листа - вже на Прем'єр-міністра. … на цій державній монополії зажерливе чиновництво присвоїло національні багатства і повноваження собі – це і є серце української корупції." 

На жаль, Голова СБУ не повідомив, кому він написав попереднього листа щодо фактів корупції на «Укрпошті», про який він згадав в телепрограмі. Місяць тому Валентин Наливайченко в ефірі телеканалу «Інтер» заявив, що СБУ має докази корупції в державному підприємстві «Укрпошта» і дав зрозуміти, що корупція у поштовому відомстві існує на вищих щаблях управління.

Нагадаємо, останнім часом державне підприємство поштового зв’язку «Укрпошта» лихоманять гучні корупційні скандали. В квітні 2014 виконуючим обов’язки генерального директора «Укрпошти» було призначено Михайла Паньківа, який прийшов на держпідприємство з конкуруючої приватної фірми "Міст експрес", де працював заступником ради директорів. З перших днів роботи новий глава «Укрпошта» почав лобіювати інтереси колишнього роботодавця - приватного оператора "Міст експрес". Почалася стрімка втрата великих корпоративних клієнтів, що традиційно обслуговувалися «Укрпоштою» та були значним джерелом доходів державної компанії – вони перетекли в "Міст експрес".   

ЗМІ неодноразово повідомляли про вчинення службовими особами УДППЗ «Укрпошта» зловживання своїм службовим становищем, що виразилось у створенні протиправної схеми пересилання простої письмової кореспонденції без сплати офіційних платежів державному підприємству. В 2014 р. на тендерних закупівлях «Укрпошта» за завищеними цінами придбала шини, пальне, касові апарати, комп’ютерне обладнання та програмне забезпечення.  

Місяць тому СБУ затримала за хабар директора Дирекції оброблення та перевезення пошти Олександра Полінського та його заступника Віталія Васильєва. Повідомлялося також про низку кримінальних справ, де фігурантами є найвищі керівники «Укрпошти».   

Днями з'явилася інформація про вкрай сумнівний депозит на 57 млн. грн., який в листопаді «Укрпошта» розмітила лише під 12% річних в "Златобанку", що знаходиться на межі банкрутства. За деякими ознаками, цей депозит не буде повернуто не держпідприємство.   

УДППЗ «Укрпошта» підпорядковується Міністерству інфраструктури, проте новий Міністр Андрій Пивоварський ще не вчиняв жодних дій щодо припинення корупційних безчинств на зазначеному підприємстві і не висловлював до них свого ставлення.  

Людмила Осипенко  

Дивись також:
Голова СБУ: Керівництво «Укрпошти» роз'їдає корупція

«Укрпошту» хочуть розшматувати, проте держава не втручається

Аналіз стану державного підприємства «Укрпошта» в 2014 році за матеріалами ЗМІ

Кадрова політика 

В квітні 2014 р. тимчасово виконуючим обов'язки гендиректора «Укрпошти» було призначено Михайло Паньківа, який до того працював заступником голови ради директорів конкуруючої приватної фірми «Міст Експрес» та по сьогодні є там співвласником. Разом з ним були призначені на посади заступників його близькі друзі та партнери: Стасів Роман і Веселий Василь.

Нова команда почала активно звільняти тих, хто не бажав працювати за їх правилами та виступав з критикою керівництва - директора Київської дирекції Андрія Хорошевського, директора ГНЦ "Зелена Буча" Людмилу Синецьку, директора Дирекції "Автотранспошта" М.Юрка, директора ДОПП Дмитра Тяглого, директора Рівненської дирекції «Укрпошта» Валерія Колганова та багатьох інших.

Ці люди замінювалися непрофесіоналами, яким ставилося завдання передавати певні суми хабарів нагору. Як результат – безліч кримінальних справ. Так, в серпні директором ДОПП було призначено фахівця із сфери сільського господарства Олександра Полінського, а вже в листопаді правоохоронці затримали його за хабар.

В той же час, директор з технічної політики, який опікується тендерами, вдало їх "розпилює" і ділиться – член арбузівської команди Олександр Кліонський залишився на посаді.

Погані економічні показники

В 2014 році спостерігалося значне зростання збитків та невиконання плану доходів практично за всіма послугами. Погіршення показників мало місце через некомпетентність та застосування тіньових схем з боку керівництва, серед яких:

- втрата великої кількості корпоративних клієнтів;

- застосування протиправних схем пересилання простої письмової кореспонденції; 

- невиправдана закупівля матеріальних цінностей: поштові марки, конверти, АІР-пакети тощо;

- реалізація знаків поштової оплати та конвертів невстановленого надходження;

- тендерні закупівлі за завищеними цінами;

- здійснення транспортно-логістичних послуг на користь конкурентів;

- надмірний пробіг транспорту та витрати палива через неефективне управління;

- завищені ціни (через закладання в них "відкотів") на товари широкого вжитку, що розповсюджуються через мережу відділень поштового зв'язку (ВПЗ).

У першому півріччі чистий прибуток «Укрпошти» впав у 2 рази в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Відбувалося постійне зростання кредитних зобов'язань та дебіторської заборгованості підприємства. 

Через свідомі дії нового керівництва державна компанія втратила величезну частину міжнародних пересилань. На початку 2014 р. обсяг консигнацій лише зі словацькою поштою становив близько € 900 тис, а вже в травні він впав до € 200 тис.

Тендерні закупівлі

В 2014 р. було проведено декілька підозрілих тендерів, інформація про які попала на сторінки інтернет-видань. Йшлося про постачання за завищеними цінами шин, пального, касових апаратів, комп’ютерного обладнання та ПЗ. В мас-медіа детально розглядалася сумнівна схема постачання палива з боку ТОВ «Техойл», яке не має відповідної інфраструктури.

На всі товари, що поставлялися за діючими договорами закупівлі, укладених за результатами тендерів, за рахунок укладання додаткових угод в подальшому ціна збільшувалася на 10%.

Тіньові схеми та зловживання службовим становищем з корисливих мотивів

Працівники «Укрпошти» , стверджують, що з перших днів роботи новий глава «Укрпошти» почав лобіювати інтереси колишнього роботодавця – приватного оператора «Міст Експрес». До цієї фірми "витісняли" корпоративних клієнтів «Укрпошти», що нанесло непоправну шкоду державному підприємству у вигляді істотного спаду доходів. 

Також була підписана низка договорів між «Укрпоштою» та підприємствами «Нова пошта» і «Міст Експрес». Найбільш вигідні контракти передавалися на ці компанії, зокрема перевезення поштових відправлень при наявності власного автотранспорту УДППЗ «Укрпошта» . Втім, через те що «Нова пошта» і «Міст Експрес» технологічно не пристосовані до обробки і доставки таких великих обсягів письмової кореспонденції, основні функції з доставки листів одержувачу здійснювала «Укрпошта» , а доходи отримували «Міст Експрес» і «Нова пошта».

Застосовувалися протиправні схеми пересилання простої письмової кореспонденції в об’ємах, що перевищують передбачені договорами, без сплати офіційних платежів державному підприємству (налагоджена через Львівську дирекцію за участю приватного підприємства «Міст Експрес»). 

Схема діє наступним чином: кореспонденція потрапляє в мережу «Укрпошти» , але оплачується лише їх частина. Доставляє кореспонденцію Львівська Дирекція «Укрпошти». Саме туди, минаючи всі офіційні процедури обліку та контролю, завозиться кореспонденція компанією «Міст Експрес» без документів, та фактично безкоштовно вкидається в поштову мережу, розчиняється в ній і доставляється до адресата разом з основним потоком. Серед таких компаній Платінум Банк (щомісячний об’єм кореспонденції складав 1,5 мільйона гривень), Компанія Віасат (щомісячний об’єм кореспонденції складав 250 тисяч гривень), Банк Руський Стандарт (щомісячний об’єм кореспонденції складав 200 тисяч гривень). 

Зазначена схема була використана, зокрема, в ході проведення виборів Президента України 2014 р. на користь Ю.Тимошенко. За період передвиборчої кампанії було відправлено неоплачених листів, за скромними підрахунками, на суму більш ніж 16 мільйонів гривень (більш ніж 7 мільйонів листів було фактично «вкинуті» с систему поштового зв’язку). До речі, саме за вказівкою топ-менеджменту «Укрпошти» листи розносилися саме 24 травня в «день тиші». При цьому за договором це були звичайні листи, але за строками доставлялись як пріоритетні, що призвело до ще більших збитків. За даними слідства, орієнтовна сума збитків «Укрпошти» за цією оборудкою могла становити понад 10 мільйонів гривень.

За умов різкого погіршення фінансової ситуації «Укрпошти» і відсутності коштів на проведення поточних капітальних ремонт приміщень «Укрпошти», вартість яких є чималою, угоди на проведення ремонтів укладають з афельованими фірмами і проводять ремонти в борг – ці борги в будь-якому випадку будуть стягнуті з підприємства, в тому числі через судові рішення, що може призвести до арешту майна. Привертає увагу непропорційне велике фінансування об’єктів Львівської дирекції, яке в 2014 р. становило 9,1 млн. грн. із загальної суми 23,3 млн.

«Укрпошта» має один з найбільших в країні парків касових апаратів - 19 тис одиниць. За кожен касовий апарат «Укрпошта» щомісячно сплачує 35 грн маловідомій фірмі за еквайринг. Забезпечує оплату перший заступник гендиректора ДП «Укрпошта» Роман Стасів. Проте, для чого потрібні інформаційні «еквайри» - ні сам Стасів ні інші керівники «Укрпошти» пояснити не можуть.

В засобах масової інформації неодноразово детально повідомлялося про нелегальні схеми продажу продуктів харчування і товарів широкого вжитку через мережу ВПЗ. Листонош примушують торгувати протухлою ковбасою, оселедцями та іншими неякісними товарами із простроченим терміном. Розповідалося про завищені ціни і відкоти з компаній, що постачають централізовано закуповані продукти харчування і товари широкого вжитку для продажу через мережу ВПЗ. 

Повідомлялося про факти списань автотранспортних засобів та ПММ у власних інтересах. 

Інтернет-ЗМІ оприлюднили інформацію, як О. Кліонський щомісячно особисто збирав готівку з директорів обласних дирекцій. Також директорам, в яких закінчувався контракт, керівництвом «Укрпошти» виставляється "рахунок" в $50000 за продовження строку дії контракту.

В листопаді 2014 р. голова СБУ Валентин Наливайченко в ефірі телеканалу «Інтер» заявив, що СБУ має докази корупції в державному підприємстві «Укрпошта» на вищих щаблях управління.

Свідоме банкрутування держпідприємства

Керівництво «Укрпошти» заявило про наміри передати конкурентам за франчайзинговою схемою збиткові поштові відділення. Також М.Паньків відкрито заявив що деякі бізнес-процеси «Укрпошти» слід передати на аутсорсинг - тобто, на обслуговування іншими компаніями. Втім, він не надав обгрунтувань для чого необхідно віддати конкурентам нібито збиткові операції та надати доступ до системи логістики «Укрпошти» (сортувальних пунктів, транспорту). В той же час, власники кур'єрської служби "Міст Експрес" вже заявили про плани щодо створення власної мережі і про наміри відкрити до травня 2015 р. більше 2,5 тисяч відділень.

Після М.Паньків приходу на «Укрпошту» почав відмовлятися від перспективного сегменту – міжнародного зв'язку. Був розформований відділ взаємодії з міжнародними клієнтами. Окрім «Укрпошти», міжнародним поштовим зв'язком займається лише одна компанія - «Міст Експрес». Варто зазначити, що М. Паньків раніше очолював комерційне підприємство «Росан», що спеціалізується на міжнародних поштових відправленнях і входить до корпорації «МІСТ».

Керівництво «Укрпошти» нічого не зробило щоб виграти тендер на проект будівництва сортувальних центрів у Києві, Львові та Дніпропетровську, які могли б скоротити терміни доставки відправлень та підвищити конкурентоспроможність підприємства.

Нещодавно з'явилася інформація про вкрай сумнівний депозит на 57 млн. грн., який в листопаді «Укрпошта» розмітила лише під 12% річних в "Златобанку", що знаходиться на межі банкрутства. За деякими ознаками, цей депозит не буде повернуто не держпідприємство.

Висновки

Нове керівництво «Укрпошти» спрямоване на застосування корупційних схем, свідомо перешкоджає розвитку підприємства та демонструє небажання і нездатність здійснити його реформування відповідно до сучасних умов. Розвитку «Укрпошти» заважає також втрата кваліфікованих кадрів через масове звільнення професіоналів, що незгодні з політикою керівництва, не бажають збирати хабарі та брати участь в тіньових схемах і відвертому криміналі. 

Афельований з конкурентами топ-менеджмент «Укрпошти» здійснює політику відвертого протекціонізму на їх користь, як наслідок – втрата корпоративних клієнтів і падіння прибутків. В результаті дій нинішнього керівництва в близькому майбутньому в «Укрпошти» залишаться лише малоприбуткові та збиткові напрямки – як-то підписка на періодику або пенсійні виплати.

Якщо держава не втрутиться, відділення «Укрпошти» у великих містах вже наступного року відійдуть "Міст Експресу", а менш привабливі відділення «Укрпошти» в провінції можуть бути закриті. 

За всіма ознаками держпідприємство свідомо доводять до банкрутства, щоб розпродати по частинах. «Укрпошта», з її майже 13 тисячами відділень в у всіх куточках країни та потужними логістичними центрами, є вкрай привабливою для рейдерів. Мета тимчасового топ-менеджменту «Укрпошти» проглядається досить чітко: довести компанію до банкрутства і передати партнерам-конкурентам за безцінь у власність її активи, нерухомість, обладнання і транспорт. Втім, в 2014 році жодного втручання держави для виправлення загрозливого становища «Укрпошти» не помічалося.

Ігор Марків, аналітик

Страницы:
1
2
3
5
предыдущая
следующая