Ювілејне 10-е Нарідне Віче, Мајдан Незалежності, Київ, 09.02.2014

    Еврореволюція трива, вельмишановна українська громадо! Вітаю вас з ювілејним 10-м за ліком Нарідним Вічем без оголошеної назви, що відбулося 9 лютого 2014 року! Ви не уявляєте, як я радиј знову писати вам, як радиј бачити вашу революціјну підтримку. Нема слів, щоб описати це! Хчу нагадати, що Нарідні Віча проходять на Евромајданах по всіј країні з 24 листопада 2013 року щонеділі. 26 лютого не було Віча через прощання зі загиблим активістом Михајлом Жизневським. А 2 лютого не призначено Віча через великиј мороз, проте зібралося багато народу ј Віче відбулося під назвою «Інформаціјниј мітинґ». Мета революції — повна зміна влади, нова влада, нова европејська країна! Як казала на Вічі Т. Чорновол: «Наша справа — це наша масовість! Наші вороги — насправді, це не януковичі, не кати, наша загроза — це люди бајдужі». В. Кличко на Вічі запросив В. Януковича на дебати на наступне Віче. Проте в тој час, коли потрібно розв’язувати політичну кризу ј знімати напругу в суспільстві, В. Янукович відліта на море на сочинську Олімпіяду. Не випадково в јого відсутності потому луна вибух на Мајдані. В результаті теракту постраждали хлопці з ПП «Правиј сектор» на п’ятому поверсі Будинку профспілок на Мајдані 6 лютого 2014 року: 20-и річниј мешканець Львівщини Роман Дзівінськиј, якому відірвало ліву кисть і декілька пальців правої руки, також зазнав пошкодження очеј; ј 15-и річниј лев’янин Назар Держило, якиј отримав хімічно-термічні опіки очеј 3-го ступеню, відкриту черепно-мозкову травму, перелом основи черепа, множинні забіјні рани повік лівого ока, а також розтрощення лівого очного яблука; зорганізованим провладною бандою. Це дуже боле українцям. Вони втрачають витримку ј самовладання. Ті хлопці, цвіт нації, увіјдуть в підручники з історії Вкраїни, як боронителі волі ј гонору українців. Чуєте, Вікторе Хведоровичу Януковичу, ото забирајте всі манатки — та чешіть собі без оглядки на Схід, до Московії назавше! Він такиј лајнюк, якого світ не бачив, дурниј як куряче гузно, а на вигляд — каналія добра. Як казав на Вічі В. Яворівськиј: «Цеј поїхав до москви порадитися, що з нами українцями робити, бо він не зна що. Він у нас напівграмотниј. Ви ж знаєте. Јого запитали, як ви ставитеся до англіјської мови, він каже, прегарна мова, але в ніј дуже багато іноземних слів. Або, що він боїться Барака Обами через те, що в того ім’я якесь таке, нагадує јому щось про јого молодість — там барак і т. п. Він нам обіцяв, що він почує кожного, а він глухонімиј». Скоро кинуть јого до гноїща ј залишуть там гнити, труючи повітря. Коли хче звікувати свою решту життя, нај облише бути ворогом українського народу. Після жорстокого побиття Тетяни Чорновол 24.12.2013 р., після знущань з Михајла Гаврилюка 22.01.2014 р., після тортур Дмитра Булатова 23.01.2014 р., цього терористичного акту в Будинку профспілок 6.02.2014 р., неправомірних арештів, взяття заручників, ув’язнень, викрадень, катувань, після усіх вбивст революціјонерів, знищення автівок Автомајдану не хо’ чути јого, ј бачити на посту президента европејської Вкраїни. Жодного дня јому — не місце в владі! Хај іде геть!!! Інакше закінче життя в в’язниці або на Евроялинці. Так само може закінчити банда: Віталь Захарченко ј Віктор Пшонка. Ще за ґрати можуть потрапити Андріј Клюїв, Микола Азарів, Генадіј Кернес (Гепа), Михајло Добкін (Допа), Євген Жилін, чи не так?
    Деякі нові події на підтримку Евромајданів у хронологічному порядку:
    2 лютого 2014 року. Поляки солідаризуються з українцями: транспорт з гуманітарною допомогою для протестувальників на Мајдані в Києві перетнув українськиј кордон. Це першиј офіціјниј транспорт з дарунками з Польщі, якиј вїхав до України. Понад 10 тонн дарунків вдалося зібрати протягом тижня у кількох містах Польщі. А священик Стефан Батрух з Фонду духовної культури пограниччя організував транспорт. Також росіянські громадські та політичні діячі заснували Комітет солідарності з Мајданом і збирають гуманітарну допомогу для лікування поранених українських активістів.
    4 лютого 2014 року. З перших тижнів Евромајдану в Києві перебували восьмеро представників української діяспори в США: українець з Чикаґа Юліан Гајда та семеро јого друзів. Вони створили «Журналістськиј колектив Евромајдану» (The Euromaidan Journalist Collective) ј розпочали роботу над документальним фільмом «Погляд з Мајдану». Автори очікують, що повнометражна англомовна стрічка вијде вже цієї осені. Долучитися до проекту мають також голлівудські кінематографісти. Вже зараз 4 лютого автори представляють уривки мајбутнього фільму. Презентації вже відбулися у Клівленді та Чикаґі, заплановані також у Новому Јорку та Торонті. Деякі представники команди досі в Києві — збирають відео-матеріял. Інша частина групи шука кошти для реалізації проекту. Молоді документалісти сподіваються на підтримку української громади та громадських організаціј діяспори.
    4 лютого 2014 року почала охороняти Мајдан жіноча сотня самооборони Мајдану. Вже більше місяця існує також жіноча чота як підрозділ іншої сотні, де революціјонерки несуть варту на барикадах разом з чоловіками. Також є чимало жінок серед медиків та правозахисників. Вони працюють вдень і вночі, ј хоча виступають за ненасильницькиј спротив, готові чинити опір, якщо у цьому виникне потреба. Зрештою, жінки на барикадах — не новина. Вхід до Мајдану з боку Лядської брами охороня жіноча чота — підрозділ шістнадцятої сотні. За словами чотової Катерини, до підрозділу входе близько сорока дівчат. Удень вони охороняють хатину-штаб, роздають листівки ј беруть участь у пікетах, а вночі стоять на варті на барикаді разом з побратимами з цієї ж сотні. Чергують по дві-три дівчини, змінюючись кожні 2-і години.
    8 лютого 2014 року. Естонія пожертвує 50 тисяч еврів активістам Евромајдана, які постраждали в результаті сутичок з силовиками. Міністерство закордонних справ повідомило, що гроші будуть передані Благодіјному фонду «Ренесанс» (International Renaissance Foundation). 15 тисяч еврів буде взято з бюджету Міністерства закордонних справ на 2014 рік з грошеј, призначених для гуманітарної допомоги. «Підтримуючи діючих українських помічників ми можемо бути впевнені, що наша фінансова допомога діјде до багатьох нужденних на Україні. В Україні важливо досягти політичного діялогу та утриматися від подальшого насильства,» — зазначив Урмас Пает — голова МЗС Естонії.
    8 лютого 2014 року. Як відомо, в центрі Києва зібралися тітушки ј контрамајданці з Маріїнського парку, які планували взяти участь у розбиранні барикад Евромајдану, зокрема біля КМДА. Бажаючих взяти участь у «прибиранні» Києва нараховувалося близько 2000 осіб. Вони позиціјонували себе як «кияни», які збираються вже не вперше з наміром розібрати встановлені на Мајдані барикади ј звільнити «захаращениј центр столиці». На питання, з якою метою активісти прибули на Мајдан, вони відповідали: «з метою очистити Київ», «товариші попросили пројтися містом», «приїхав вранці у місто за певну нагороду», «щоб ми мали закони», «підтримати ідею», однак не уточнювали, яку саме та не змогли відповісти де саме вони мешкають у Києві. Після невдалогої зачистки Мајдану, вони поїли канапки, отримали по 150 грн., покидали сміття і розіјшлись.
    Події Еврореволюції змінюються щогодини, а ще дуже багато розмов щодо Евромајдану як українських так і закордонних.
    Деякі нові цитати про Евромајдани в хронологічному порядку:
    Міла Јовович — голлівудська акторка (на своїј сторінці в «Твіттер» (Twitter)), 30 січня 2014 року: Моє серце крається, коли я бачу, що відбувається в Україні! Я вірю в міј дивовижниј нарід і знаю, що він знајде мирне рішення». (На своїј сторінці в «Фејсбук» (Facebook)), того ж дня: «Я сиджу, дивлюся новини, ј моє серце так сильно крається, коли я бачу, як мої нејмовірні українські брати ј сестри страждають за те, в що вірять. Я дуже молюся за те, щоби було знајдено мирне вирішення. Україно, Я ВІРЮ В ТЕБЕ!».
    Кетрин Ештон — баронеса, верховна представниця ЕУ з питань політики ј політики безпеки (заява на 50-ј міжнарідніј конференції з безпеки), Мюнхен, 31 січня 2014 року: «У нас була поглиблена дискусія про ситуацію в Україні. Я глибоко стривожена насильством і випадками залякування ј тортур. Я особливо вражена жорстоким поводженням і тортурами Дмитра Булатова ј повідомленнями про те, що є спроби заарештувати јого з лікарняного ліжка. Це абсолютно непријнятно ј повинно бути припинено негајно. Висловлюю глибоку стурбованість через ситуацію в Україні. Від імені Европејської Унії я повертаюся до Києва наступного тижня».
    Барак Обама — президент США, Вашинґтон, 1 лютого 2014 року: «Ми пильно стежимо за розвитком подіј в Україні. Наші дипломати і високопосадовці неодноразово заявляли тамтешніј владі, що неприпустимо обмежувати права людеј на протест та свободу думки. Повинен бути спосіб реструктурувати українськиј ур’яд так, щоби там були представлені ј голоси опозиції, і прагнення громадянського  суспільства. Це нелегке завдання, але ми готові посприяти початку перемов щодо цього питання. Політики старої школи не розуміють, що у вік високих технологіј приховати інформацію неможливо, ј люди свідомо обрали шлях до посилення демократії. Наше щире бажання — щоби цеј шлях залишався мирним».
    Джон Керрі — державниј секретар США (заява на 50-ј міжнарідніј конференції з безпеки), Мюнхен, 1 лютого 2014 року: «Ніде боротьба за демократичне мајбутнє Европи не є сьогодні більш важливою, ніж в Україні. Переважна більшість українців прагне жити вільно у безпечніј і процвітаючіј країні. Вони борються за право спілкуватися з партнерами, які допоможуть їм реалізувати їхні устремління. Сполучені Штати та ЕУ солідарні з народом України в ціј боротьбі. Росія та інші країни не повинні дивитися на европејську інтеграцію своїх сусідів як на програшниј варіянт. Фактично уроки останніх пів сотні років полягають у тому, що ми можемо досягти набагато більшого, коли Сполучені Штати, Росія і Европа спільно працюватимуть».
    Штефан Фюле — еврокомісар з питань розширення та Европејської політики сусідства (заява на 50-ј міжнарідніј конференції з безпеки), Мюнхен, 3 лютого 2014 року: «Якщо ми серјозно маємо намір допомогти Вкраїні та іншим країнам колишньої Радянської Унії перетворитися, то Угода про асоціяцію ма бути лише першим кроком з нашого боку. Ми не зможемо допомогти цим країнам без використання најпотужнішого інструменту — розширення. Не можна просто запропонувати їм Угоду про асоціяцію з ЕУ ј сказати при цьому, що вона ніколи не дасть їм можливість стати членом Евроунії. ЕУ ма бути більш рішучою».
    Дональд Туск — прем’єр-міністр Польщі, Варшава, 3 лютого 2014 року: «Країни Евроунії не мають бажання залучати до своїх переговорів з Україною Росію, щоб вона де-факто визначала мајбутнє свого сусіда. Мені вдалося досягти того, що країни ЕУ вироблять більш-менш спільну позицію щодо ситуації в Україні. Країни унії не піддаються на спокусу трьохсторонніх перемовин за участю москви. Всі підтверджують, що Вкраїна є суверенною державою, ј такі додаткові формати, в яких Росія де-факто визначатиме мајбутнє Вкраїни, не цікавлять жодну европејську країну. Я переконую ЕУ виробити програму підтримки Вкраїни, в тому числі передбачити можливість членства Вкраїни в унії після підписання Угоди про асоціяцію. Мова не јде про створення якогось окремого фінансового фонду для Вкраїни, але у міжнарідних фінансових установах є джерела, які можна буде залучити, якщо Вкраїна діјде до асоціяції. Проте умовою будь-якої допомоги ЕУ висува діялог всередині Вкраїни ј відмову від насильства. Умовою є відмова від будь-яких актів насильства в Україні ј передовсім внутрішніј компроміс. Якщо українці не порозуміються, то жодні старання ЕУ не принесуть результату».
    Білл Клінтон — екс-президент США (на своїј сторінці в «Твіттер» (Twitter)), 4 лютого 2014 року: «Слава відважним українцям, які вимагають справжньої демократії. Закликаю до діялогу та мирного вирішення заради міцної, єдиної Вкраїни. Вони це зможуть!». Білл Клінтон знајомиј зі ситуацією в Україні не лише у якості екс-президента США. Він є також регулярним учасником Ялтинської европејської стратегії, щорічного форуму, якиј проводе фонд Віктора Пінчука.
    Вітаутас Ландсберґіс — депутат Европарламенту, громадськиј діяч, музикознавець, музикант, Страсбур, 5 лютого 2014 року: «Спершу наші санкції мають торкнутися виконувача обов’язків міністра внутрішніх справ України — Віталя Захарченка. Він прямо відповіда за застосування надмірної сили проти мітинґарів. Також ма бути реструктуризованиј спецпідрозділ «Беркут». Допомогу українському народу маємо надати вже зараз. Після Олімпіяди президент Росії Путин буде готовиј до нових деструктивних діј».
    Грецькі актори та музиканти (відеозвернення до українського народу), 4 лютого 2014 року: «Україно, бажаю вам миру». Знаменитості Греції записали звернення грецькою, в якому бажають Україні порозуміння та миру. Дехто навіть вивчив фрази українською.
    Тунне Келам — депутат Европарламенту, Страсбур, 5 лютого 2014 року: «Маємо визнати: президент України Янукович повністю втратив довіру. Најкраще, що він може зробити для вирішення кризи — піти в відставку. Простимулювати цеј крок ми можемо, заморозивши рахунки олігархів, які підтримують Януковича. Для українського ж народу треба запропонувати змістовниј план підтримки».
    Філарет — Святіјшиј патріярх Київськиј і всієї Руси-України, Вашинґтон, 5 лютого 2014 року: «Закликаю США та Евросоюз допомогти в забезпеченні безпеки для України, у тому числі ј територіальної цілісності, протистояти впливові Росії, приєднатися до ЕС, а також надати Україні фінансову допомогу для проведення політичних та економічних реформ, адже, державі загрожує дефолт. Нам потрібна допомога!». У Конґресі США цілиј день розглядали питання щодо Вкраїни. Щороку 5 лютого там проводять День лобіювання Вкраїни в США. Прояснити представникам влади — конґресменам, сенаторам, представникам Державного департаменту поточну ситуацію зїхалися представники місцевої української діяспори, а також духовенство з України.
    Святослав — Верховниј архієпископ Києво-Галицькиј, митрополит Київськиј, предстоятель Української Греко-Католицької Церкви, Вашинґтон, 5 лютого 2014 року: «Питання евроінтеграції сьогодні — це є питання збереження цілісності і незалежності України… Це питання вибору між демократією та диктатурою. Протести в Україні не політичні, а викликані вибором мајбутнього держави, також закликаю владу США бути посередниками у врегулюванні проблем, які турбують Україну».
    Марсі Каптур — співголова Українського кокусу в Конґресі США, демократична конґресменка США, Вашинґтон, 5 лютого 2014 року: «Тут у США ми робимо все можливе, щоб покращити фінансову пропозицію, яка з якоїсь причини у Вільнюсі зірвалась. Нам треба поновити цеј процес. Сподіваюсь, що фінансовиј пакет, якиј готує світова спільнота, зможе переважити, щоб там не запропонувала Росія. Думаю, що якщо порівняти економіку Росії з економікою Европи та навколишніх країн, можна побачити, що Вкраїні зараз вигідніше рухатись на Захід».
    Ґі Верховстадт — лідер політичної групи «Альянс лібералів і демократів за Европу», Страсбур, 5 лютого 2014 року: «Еврокомісія не ма чіткої стратегії щодо Вкраїни, яка спроможна змінити хід подіј та зупинити насилля в країні. Така стратегія повинна діяти за принципом зарядженого пістолету, кулі в якому — це цільові санкції проти представників режиму, відповідальних за насилля. Обмежити їхні поїздки по Европі та заморозити їхні капітали, водночас увівши безвізовиј режим для пересічних українців, — ось як нам треба діяти. Також наголошую, що ЕУ ма надати Вкраїні вагомиј пакет фінансової допомоги, якиј можна протиставити економічному тиску Росії. Ми повинні допомогти українцям зберегти їхню націјональну гідність, бо якщо вони розіјдуться з Мајдану, тоді весь реґіјон знову зануриться в часи Радянського Унії».
    Піа Локателлі — депутатка нижньої палати італіјського парламенту, Рим, 5 лютого 2014 року: «Досі участь ЕУ в врегулюванні кризи в Україні була недостатньою. Евроунії слід бути рішучою та щедрішою в своїх діях, і ми просуватимемо це».
    Артуро Скотто — депутат нижньої палати італіјського парламенту, Рим, 5 лютого 2014 року: «Убиті та замучені активісти Мајдану — перші мученики за Европу. Вкраїна — дружня нам країна. Українська громада є однією з најчисленніших іноземних громад. Її представники трудяться на благо італіјських родин, виконуючи неквафіліковану, але дуже цінну роботу. Італія не може стояти осторонь. Українці в Україні повинні знати: в Італії вони мають вдячних друзів».
    Джеффрі Пајєтт — сол США в Україні (заява в етері «Громадського телебачення»), Київ, 5 лютого 2014 року: «Україна може отримати серјозну міжнарідну підтримку, в разі продовження реального діялогу політичних гравців, у разі силових сценаріїв на країну чекають санкції. США вважають, що подальшиј розвиток ситуації најбільше залеже від президента Віктора Януковича. Це буде тягар на јого плечах. І наслідки, добрі чи погані, будуть јого відповідальністю. Від Януковича чекають продовження позитивних кроків минулого тижня, щодо скасування «чорних законів» та відставки ур’яду. Від Януковича чекають посилення діялогу, звільнення затриманих та широкого ур’ду, якиј поверне країну на шлях політичного ј економічного здоров’я. Я думаю, якщо він ухвале правильне рішення у цих царинах, то він може отримати широку підтримку від міжнарідної співдружності. Я дуже тісно співпрацюю зі слом ЕУ Яном Томбіньським, як і наші керівники, стосовно ситуації в Україні. Я думаю, моя дружина поскаржилась вам, що я бачусь з нею рідше, ніж паном Томбіньським. Ми дуже тісно координуємо свої дії. Реакція США може здаватись швидшою, ніж з ЕУ, оскільки я доповідаю одному ур’яду, а Томбінському доводиться синхронізувати позицію всіх членів ЕУ. Окрім імовірної міжнародної підтримки, українську владу можуть чекати ј санкції, в разі вчинення силових діј проти мітинґувальників. Підвалинами двосторонніх стосунків України ј США є українська демократія. Якщо буде згорнуто українську демократію, постраждають наші двосторонні стосунки. Це станеться автоматично. США вже запровадили адресні санкції щодо людеј, які мають стосунок до застосування сили на Мајдані. Якщо би раптом стались якісь силові сценарії, як то запровадження надзвичајного стану, або намагання силою зачистити Мајдан, то це би потягнуло за собою дуже серјозні економічні та візові санкції з нашого боку».
    Вікторія Н’юланд — заступниця державного секретаря США, Київ, 7 лютого 2014 року: «Моя місія сьогодні від імені мого ур’яду — продовжити перемовини з представниками влади, опозиції, громадянського суспільства, щоб спробувати дати раду складним проблемам і об’єднати зусилля поміркованих сил, готових працювати над деескаляцією напруження, відновленням людської гідності та прав людини, політичною реформою. Важливим є питання формування націјонального перехідного ур’яду, на якиј сподіваються більшість українців. Ур’яд, якиј може повернути Вкраїні економічниј добробут, співпрацю з МВФ, повернути країну назад до Европи та підготувати її до вільних та чесних виборів. Ми багато говорили на всіх наших зустрічах про підтримку, яку міжнарідна спільнота, включно зі США, готова надати Україні, що швидко рухатиметься до захисту прав людини, відновлення людської гідності, деескаляції напруження, політичних реформ та нового перехідного ур’яду. Але ніхто в США, ЕУ чи МВФ не збирається надавати допомогу Вкраїні, якщо там не проводитимуться реформи».
    Джордж Клуні — голлівудськиј актор, режисер, продюсер та сценарист (прес-конференція на 64-у кінофестивалі), Берлін, 8 лютого 2014 року: «Вважаю за важливе висловити ідею, що люди борються сподіваючись на самовизначення. Я знајомиј з братами Кличками — з часів зјомок фільмів про «Друзів Оушена», і тримаю з ними зв’язок. Але я також стежив за справою Юлії Тимошенко ј знаю, що вона сидить у в’язниці з політичних причин, а не через те, що скоїла злочин. Як правило, цеј факт губиться в потоці новин, тому я вирішив висловити свою підтримку. Я підтримую протестуючих в Україні ј знаю, що вони у важкіј ситуації. Це буде довга боротьба». Джордж Клуні представив на 64-у Берлінському кінофестивалі свіј новиј фільм «Мисливці за скарбами» (прем’єра кіна в Україні — 20 лютого 2014 року), де він також зіграв одну з головних ролеј і, зокрема, відповів на питання української журналістки, корреспондентки ТСН Наталки Фібріг про те, чому він підтримує українських протестуючих.
    Деякі нові наліпки з Евромајданів:
Автомајдан Луцьк. * Вступајте до лав самооборони Івано-Франківська. * Правиј сектор. * Приєднујся зараз! * Запис до загонів самооборони. * Ласкаво просимо!!! Але тверезими!!! * Привітајся як патріјот! * Тітушки International. * Чоловіки, на Київ.
    Деякі нові плакати з Евромајданів:
«Беркут» кат. * Я не екстреміст, я дівчинка, я вимагаю припинити репресії. * Бојкот Партії реґіјонів. * Ви нам — корупцію, ми вам — революцію. * Вільні у вільніј країні. * Влада — злочинець, суддя — українець. * Досить брехати! * Евромајдан — сила мирних. * Евромајдан проти насильства. * Життя людини понад усе. * Жінкам потрібні козаки, а не тітушки-слабаки! * За Одесу без тітушок! * Закон про заручників — бандитське оголошення віјни Україні. * Зупиню на скаку коня! Не дратуј мене! * Козаки, крім сили, мають ще розум і совість. * Медики проти репресіј. * Ми маємо гідність. А ви? * Не садіть людеј за ґрати — будете відповідати. * Ні репресіям, ні диктатурі. * Путине! Не топи Вкраїну в крові. * Стоїмо до перемоги! * СБУ, зупиніть кримських сепаратистів. * Тьотушки проти тітушок.
    Деяке нове скандування з Евромајданів:
«Беркуте», повертај додому. * Януковича-собаку повісим на гілляку. * Бојкот! * Вимагаємо рішень парламенту. * Дякуємо! * Нам не страшно, нам огидно! * Нам потрібні козаки, а не ті тушки-слабаки! * Не годуј тітушка. * Одесо, вставај! Януковичу, сідај. * Пташку в клітку. * Росіє, вставај. * Росіє, не давај набоїв владі Вкраїни. * Свободу слова. Годі брехати. * Свободу чесним. Свободу Павличенку. * Судде, пам’ятај — Янукович не вічниј. * Судде, суди по закону! * Щоб Росія не засохла треба «Дощ».
    Пам’ятајте! Шлях здола тој, хто јде! Переможе тој, хто бореться! І тоді матимемо іншу державу — державу вільних, патріјотичних людеј. Наша сила в єдності! Нема вічних ворогів, нема вічних друзів! Є вічні інтереси! Надзвичајно дякую шановному панству за увагу!

    У якості кого панство бере участь в Еврореволюції? (Ще треба було б у відповідях зазначити: «Політик від влади», «Політик від опозиції», «Не беру активної участі» та, як зазвичај, не вистачило місця.)

Сьогодні радикальні угрупування, такі як Тризуб, Правий сектор, футбольні фани і інші, активно втручаються у політичне життя країни, за короткий період, їх чисельність збільшилася більше ніж у 10 разів. Але сьогодні вони вже поступово починаються самостійну гру. А що ж буде, якщо спільна справа, тризуб і Правий сектор почнуть самостійну діяльність?

На це наштовхує думка, після того, як опозиція і Янукович відмовилися приймати їх третьою стороною в переговорах. А тому можні сміливо очікувати, від правого сектору, якихось дій.

Як діють ці організації, вже всім відомо, якби не вони то на Грушевського напевне не було б сутичок, і не загинули б люди, разом з тим революція тривала б до президентських виборів. Після того як на сцену вступили вони, одразу додалося динаміки, і таким чином президенту довелося йти на переговори з опозицієї.

Але якщо дати волю цим організаціям, то на Грушевського дійсно завяжуться криваві бої, і це не гіпербола. Вибити Беркут з їх позицій за допомогою коктейлю Молотова дуже легко, проблема в тому, що Беркут буде відстрілюватися, а тому будуть жертви, і набагато більше ніж є зараз.

Навіть якщо будуть захоплені будівлі ВРУ і апарат Президента, то що далі, депутатів там немає, президент у себе в Межигірї(а якщо там не буде то в Криму), тому тільки пусті будівлі, це все що отримають радикально настроєні партії, але ціною громадянської війни, яка тоді вже точно розгорнеться в Україні(хоч вона і не буде між олігархами і бідними, але громадянська).

По факту після такого розвитку подій, Правий сектор, Тризуб, і Спільну справу, можна судити за те, що вони розпочали війну, і думаю, що реакція ЄС, і США уже буде, хоч і не сильною, оскільки капіталів ці організації не мають, а тому відбирати у них немає що.

Значить подальший розвиток ситуації, це повністю розбитий урядовий квартал, безліч затриманих, багато смертей, і безкінечні суди, за спробу скоєння державного перевороту.

Єдиним виходом, який я зараз бачу, це для опозиції вступити з переговори і з Правим сектором, щоб уникнути подібного розвитку подій, і отримати собі міцного союзника, а не третю сторону в загальнонаціональному конфлікті. 

          Віталь Кличко, передова, вул. Грушевського, Київ, 23.01.2014

    Стаття вiдомого литовського публiциста Андрюса Ужкальнiса на українську тему для щоденної газети «Lietuvos Rytas» (28.01.2014), також на јого блоґу. Оригiнал можна прочитати ось тут, а нижче подається переклад, якиј публікується з дозволу автора.

          Переклад з литовської Нікодема Щигловського.

    Хоч яким результатом закiнчаться подiї в Українi, вже тепер усi бачать, що звитяга на нашому боцi. Росiя програла најбiльшу битву вiд того часу, коли червониј прапор з серпом та молотом над Кремлем останнiј раз спустився на Рiздво 1991 року. Або вiдтодi, коли країни Балтiї вступили до НАТО.
    Україна ранiше чи пiзнiше буде разом з Заходом. Тепер це вже тiльки питання часу. Коли 600 тисяч квадратних кiлометрiв потрапля до нашої територiї, це безперечно незворотня перемога.
    Звiсно, все те, що ми зараз бачимо в кадрах з Києва, швидко не закiнчиться, позаяк 45-мiльјонна країна, з замаринованим в радянськiј економiцi Сходом, нiколи не буде Естонiєю, де перепис мешканцiв трива пiвдня, виконується 3-а спецiялiстами з олiвцями в руках та де людеј так небагато, що номери телефонiв чотиризначнi.
    Однак ще одна перемога у холодніј вiјні очевидна: нашвидкуруч сформованиј в Києвi ур’яд «своїх» був у змозi iмiтувати керування країною тільки до моменту, коли зiткнувся зі серјознiшим спротивом. Жодного хребта вiн, як виявилося, не ма.
    Мрiя не може бути побудована на заперечуваннi. Союз з Росiєю не пропонує українцям нiчого, крiм того, що «з росiянами треба буде старатись менше, тому що в европејцiв все дороге та треба тяжко працювати». Жоден нарід не є в більшості своїј аж так здеградованим, щоб головною јого мрiєю було ледарювання.
    Подiбно колись висловлювалися ј литовськи виробники: «Нам потрiбен росiјськиј ринок, адже Захiд вимага дуже високої якостi». У відповідь їм сказали: «Досягајте вищої якості, а не шукајте пiдслiпуватих покупцiв, котрим можна втюхати свої незграбнi кривi шпакiвнi, що їх бiльше нiде та нiкому не треба». Коли у 1998 роцi Росiю накрила фiнансова криза та закiнчилися грошi, литовськi виробники так і зробили, про що не жалкують і досi.
    Теперiшня влада України не ма iдеї, в яку могли б повiрити люди. «Не продамо Україну Заходу» не є ні привабливою iдеєю, нi добрим маркетинговим гаслом.
    Велика частина мешканцiв країни насправдi хоче, щоб їх «продали» Заходовi, якщо тiльки Захiд купуватиме. Вони хочуть жити краще та заможнiше, ј бiльшiсть людеј дуже добре зна, як це зробити: порiвнюєш життя у Бiлорусi та в Литвi — ј бачиш, якиј шлях обирати. Якщо тiльки розуму вистача. З одного боку Европа, з iншого — тракторниј завод та вусатиј колгоспник-паяц за кермом країни.
    Звiсно, якщо громадянам певної країни не вистача розуму, то їм уже нiчого не допоможе.
    Проте в Українi з цим, здається, все добре.
    I нема значення, що українська опозицiя роздрiбнена, непереконлива та недосвiдчена ј не всi її лiдери надаються для журнальних обкладинок. Добра iдея працює сама на себе. Тому вимоги до лiдерів також несуттєві. Україна ма головну iдею: перестати бути роздовбаною залiзобетонною країною за колючим дротом і долучитись до кращого життя. Коли товар такиј привабливиј, нiхто не дивиться, як вигляда продавець.
    Литва в часи Саюдису також не могла похвалитися командою-мрiєю своїх полiтикiв. Пригадајте. Це була яскрава сумiш iдеалiстiв, авантюристiв, шалених активiстiв та цинiчних опортунiстiв, але яка рiзниця. Iдея свободи та кращого життя була така мiцна, що спрацювала.
    В Українi тепер буде так само. Важко, але витягнуть.
    Про те, що iсторiя повторюється, свiдчить багато факторiв: не тiльки прапори на барикадах та коктејлi Молотова. Росiя плюється тими самими шумовими снарядами, що їх 2 десятирiччя тому ми чули у свою адресу: проплаченi закордоннi екстремiсти, провокатори, озброєнi бојовики, скрiзь стирчать довгі вуха Пентагону та ЦРУ. Як це мило, ми вже мајже забули.
    Тепер маємо змогу вiддати борг: ранiше на нашi барикади бiля парламенту сходилися погрітися вночі кореспонденти зi Швецiї та Норвегiї, сьогоднi висланцi «Lietuvos rytas» — Довiдас Панцеровас та Вiдмантас Балкунас — у Києвi, i там вони вже люди з Заходу.
    2 десятирiччя тому Кремль захлинався, доводячи, що бојовикiв Саюдису та їхніх iнструкторiв утримують на грошi Вашинґтону. Сьогоднi росiјськi ЗМ пишуть про «балтiјськi слiди на київському Евромајданi». За цього не тiльки згадують литовських снајперiв, але ј детально повiдомляють, що серед закордонних спецiяльних служб, котрi зајмаються розпалюванням ворожнечi в Українi, працюють «спецiялiсти з країн Балтiї, зокрема ј Литви, котрi мають чималиј досвiд у вишколі представникiв росiјської опозицiї у спецiяльних таборах».
    Якби я власними очима цього не прочитав, не повiрив би: один в один, пiсеньки з часiв моєї молодостi. «Ескалацiя [в Українi] вiдбувається у тому самому руслi, яке вже пројдене мешканцями країн Балтiї: клятi москалi, голодомор, геноцид, окупацiя, валіза-вокзал-Росiя i так далi».
    Усi iншi заїждженi гасла про те, що Вкраїна це буцiмто навiть не держава, та що «простi люди најбiльше прагнуть жити мирно, поки їх не спровокують есктремiсти» — все як викапане, з того ж репертуару. З вiком набувається значна перевага: нiщо вже не дивує, все вже бачене.
    Iстерiя кремлiвського програшу легко впiзнавана.
    Тiльки обставини iншi: Росiї дуже не пощастило, що цього разу, крiм кризи в Українi, де контроль вже втрачено, вони ще мають Олiмпiяду, трiумфу якої вже годi ј сподiватись, позаяк у телевiзiјних новинах по всьому свiту кожного дня, поруч iз спортивними повiмленнями з Сочi, буде iнформацiя про те, що українцi шлють Росiю до всiх дідьків.
    I саме тому, коли сьогоднi читаємо новини з України, ми бачимо незворотниј хід iсторiї. Ще один шматок Iмперiї Зла вiдколовся, ј вiн уже в руках наших людеј.

    Андрюс Ужкальнiс (матеріял виправлено з газети «Українська правда»)

    Хто (частина країни) переможе в Україні, на думку панства?

          Передова, вул. Грушевського, Київ, 23.01.2014

    Любі друзі, дорогі побратими ј посестри, вельми дякую вам і команді I.UA за отримані гарні вітання ј побажання з приводу Дня народження! Дуже радиј і приємно вражениј! Власне, рекомендація цього допису — був би чудовиј дарунок на свято! Проте в ці дні я нич не святкую через драматичну загибель революціјонерів, і вважаю це другорядним через великі важливі події Еврореволюції. До речі, а вас навзаєм вітаю з Днем героїв Крут! Зичу всього, що самі побажаєте собі!
    Почалася реальна націјонально-визвольна боротьба українського народу з бандою ПР від 19 січня 2014 року. Влада відразу виказала себе. Її ґречні слова прикривають брутальні вчинки, вони подібні до лицарського паску на підлім рабі. Їј би краще зберегти одяг і мову харциза, ніж ховати злочинні справи під личиною делікатних манерів та люб’язних фразів. Влада перејшла межу ј влаштувала кривавиј терор проти українців, ідентифікуючи революціјонерів за стрічками гідності, спецзасобами захисту. Беркутці, порушуючи присягу на вірність народу Вкраїни, виступають проти нього. Це призвело до того, що починаючи від 23 січня 2014 року на моє вітання «Слава Україні», українці, нарешті, відказують «Героям Слава!». До того відповідали будь-як та не так або не відповідали овсі. Це результати подіј коли Мајдан розширився на вул. Грушевського в столиці; після загибелі патріјотів революції: Юрко Вербицькиј, Сергіј Нігоян, Михајло Жизневськиј, Роман Сеник, Богдан Калиняк та ін.; випадків викрадення; побиття; тортур і залякування активістів. Виходе, що бојове протистояння ліпше за мирне стояння? А ви не повірете, але ту бојову мелодію, що вибивають революціјонери з 5-и нот (геть, геть, зека геть), особисто я вигадав давно. Там ще є продовження, а вся вона складається з 11-и нот.
    Після загострення протистояння під час зјомок масових протестів і сутичок мітинґувальників з міліцією на Европејськіј площі ј вул. Грушевського в Києві, постраждало вже понад 40 співробітників ЗМІ. Ще 20 співробітників ЗМІ постраждали під час штурмів обласних державних адміністрціј в реґіјонах. Про це журналісти повідомляли через соціяльні мережі, прес-служби телеканалів, видань, сајтів. Не менше 7-и загинули, понад тисячу травмовані, 50 тяжко поранені, десятки безвісти зниклі — такиј сумниј підсумок протистояння від початку бојових діј на вул. Грушевського. А за весь час Еврореволюції з самого початку не менше 9-и загинули (не рахуючи міліціянтів); 29 викрадені, 2 з яких знајдені у лісі закатованими; 3500 поранені, яким лячно јти до лікарень через репресії; 2000 ув’язнені; 126 журналістів побиті; більше 20-и медиків постраждали.
    Ще хчу сказати, що я не встигаю писати про ці події, що мо’ порівняти з Крутами (першу віјна в українськіј новітніј історії за незалежність України). Вранці 28 січня 2014 року до Києва прибули з Юзівки (Донецька) та Неаполя (Симферополя) спецпотяги з людьми для провладного мітинґу. Політичні најмити приїхали удосвіта за списками за гроші (400 грн./8 год) до Маріїнського парку в столиці. За їхніми словами, вони приїхали захищати В. Януковича від народу. Але не зважаючи на те, «добриј ґаспідар» Микола Азарів під тиском українців «підав» у відставку з посади очільника ур’яду того ж дня. Мені виходе так, що поки опишу якусь значущу революціјну подію, мина багато інших, бо події на вул. Грушевського, як і в країні, змінюються буквально щохвилини. І тому мої замітки втрачають актуальність. Відтак вирішив просто написати про зовнішню іноземну підтримку Еврореволюції, прошу шановного панства.
    Фактично всі іноземні дипломати (крім росіянських), громадяни підтримують українців у боротьбі за свою свободу. Світові ЗМІ після нетривалої паузи викладають Еврореволюцію в Україні на 1-х сторінках своїх видань від 19 січня 2014 року. Про Україну говорять: Agence France-Presse — французька агенція новин, Al Jazeera — арабська телевізіјна мережа, ВВС — британська телерадіомовна корпорація, CNN — американська кабельна мережа новин, Deutsche Welle — німецька міжнародна радіостанція та телеканал, Dziennik Gazeta Prawna — польська щоденна правнича газета, Euronews — провідниј европејськиј цілодобовиј інформаціјниј телеканал, Focus-online — німецька газета в онлајні, Frankfurter Allgemeine Zeitung — німецька франкфуртська загальна газета, Gazeta Wyborcza — польська щоденна політична газета, Gazeta.ru — росіянське Інтернет-видання, IAR — польська варшавська радіостанція, PAP — польське державне інформагентство, Polskie Radio — польське радіо, Reuters — британське агентство новин і провајдер даних фінансових ринків, Rzeczpospolita — польська щоденна газета, Spiegel-online — німецькиј онлајн тижневик, The Financial Times — британська щоденна фінансова газета, The Guardian — британська газета, The Independent — британська щоденна ранкова газета, The New York Times — најстаріша щоденна газета Нового Јорка ј США, The Washington Post — американська щоденна газета, TVN24 — польськиј першиј телеканал новин, TVP Info — польськиј інформаціјниј телеканал, Welt-online — німецьке видання, Zeit-online — німецька щотижнева газета, ІТАР-ТАСС — росіянське центральне державне інформаціјне агентство тощо. Перегляд іноземних ЗМІ засвідчує, що поки що журналісти не поспішають робити висновків про результати протесту — публікують велику кількість фотографіј, відео, наводять цитати реакції США та ЕУ, також цитують мітинґувальників і опозиціјних лідерів (за цього частіше цитують Віталя Кличка). А також подають дуже неточні дані про кількість протестувальників та про число постраждалих. Про поранених журналістів не пише взагалі ніхто. Слово «Україна» вијшло у топ-10 запитів у «Твіттер» (Twitter) 27 січня 2014 року. Увесь світ обговорює захоплення будівлі Мін’юсту та можливе запровадження надзвичајного стану в Україні. А сајт «5 канал» зазнає потужних гакерських атак. 27 січня об 11-ј годині невідомі зловмисники розпочали чергову серію потужних DDоS-атак на веб-вузол «5 канал». ІТ-спеціялісти роблять усе можливе, щоб відновити роботу сајту. До того ж, чинять спротив оперативніј роботі 5-го каналу — окрім обстрілу знімальної групи, їм створюють технічні проблеми з роботою їхньої пересувної телевізіјної станції, завдяки якіј журналісти наживо повідомляють новини. Фахівці кажуть — сигнал ПТС-ки 5-го каналу навмисно глушать.
    З українським народом солідарні в понад 50-и містах світу на 27 січня 2014 року. В них минули мітинґи ј акції на підтримку Евромајданів, на яких вшанували загиблих під час сутичок у Києві. Участь у них брали представники української діяспори, туристи-українці та громадяни різних країн. Активісти виходили на головні площі міст або під сольства Вкраїни з націјональними стягами, плакатами та гучномовцями. Вони висловлювали свою підтримку українському народові та засуджували дії влади та правоохоронців.
    Дещо про нові закордонні Евромајдани:
    У США українська діяспора зорганізувала мітинґи солідарності щонајменше у 18-и містах — Атланті, Ралі, Остині, Бостоні, Клівленді, Колумбусі, Г’юстоні, Сієтлі, Лос-Анджелесі, Сан-Франциску, Нешвіллі, Філадельфії, Новому Јорку, Карнеґі, Піттсбурґу, Міннеаполісі, Вашинґтоні та Чикаґі. В Лос-Анджелесі, на проведенні музичної церемонії «Ґреммі» кілька десятків українців провели акцію біля сцени спортивної арени. Вони тримали в руках плакати, прапори та націјональну символіку. В Канаді мітинґували в Оттаві, Манітобі, Монреалі, Ванкувері, Вінніпезі, Едмонтоні та Торонто. В Едмонтоні українці провели свіј Автомајдан. На підтримку українського народу в јого боротьбі проти диктатури пројшла масова демонстрація угорських українців в центрі Будапешта на площі Блага Лујза. В мітинґу солідарності з українським народом взяли участь українці Угорщини, угорці, насамперед молодь, та українські студенти, що навчаються в Будапешті. Проявити свою солідарність з українцями пријшли ј представники інших націјональностеј — вірмени, поляки, росіяни, ірландці та інші. Учасники тримали угорські прапори та українські прапори з чорними стрічками, а також плакати з написами «Я — українець, я не можу мовчати», «Українськиј народе, ми — з тобою!», «Звільніть політв’язнів!». На мітинґу з промовою виступила голова Державного самоврядування українців Угорщини та Европејського Конґресу Українців Ярослава Хортяні. Близько 300 осіб, переважно українці, які живуть і навчаються у Відні, організувалися через соцмережі ј взяли участь в «Українському поступі». З цією метою в австріјськіј столиці спеціяльно перекрили так званий Ринґ — најбільшу кільцеву вулицю в центрі Відня. На масштабну зустріч у Барселоні зібралися сотні людеј, серед яких і корінні еспанці, і українські імміґранти. Скорботу за загиблими і підтримку протестувальникам висловили ј жителі Валенсії. Футбольні фанати Европи їдуть в Україну підтримати українських протестувальників. Організовуються багатотисячні групи футбольних фанатів з Чехії, Словаччини, Румунії, Росії, Греції, Німеччини, Угорщини та інших країн 21 січня. Лідери фан-рухів футбольних клубів збирають фанатів для підтримки братів-українців. Вони кажуть, що у футболі вони вороги, але в біді всі брати. Про час прибуття нічого не повідомляється із мотивів недопущення провокаціј. Для багатьох фанів Київ є рідним містом, оскільки десятки тисяч любителів футболу жили на тому місці на Евро 2012, де зараз стоїть Мајдан. Акція на підтримку українців пројшла в столиці Південної Кореї, де біля сольства України було влаштовано невеликиј меморіял за загиблими. Також біля імпровізованого меморіялу вшанували пам’ять людеј, загиблих в Києві, ј мешканці Сан-Паулу. А от українська діяспора в Сиднеї, незважаючи на те, що 26 січня — Націјональниј день Австралії, назвала јого жалобним днем. На поминальну службу зібралися десятки людеј. Понад 700 українців зібралося 26 січня на центральніј площі Лісабона — площі Комерції, щоб звернути увагу португальського суспільства на події в Україні. Також українці вшанували загиблих щонајменше в 5-и містах Німеччини — Берліні, Нюрнберзі, Франкфурті-на-Мајні, Кельні та Кілі. «Раніше не можна було уявити, щоб у центрі Европи лунали постріли, люди вмирали, їх викрадали ј катували. Люди, відповідальні за це, сидять в ур’яді, якиј більше не може існувати і якиј повністю втратив свою легітимність і вже безліч разів тонув у брехні», — пишуть ініціятори акції в Кельні. В Празі відбулася скорботна хода «Стоп диктатурі в Україні». У Франції до пам’ятних акціј приєдналися Париж та Ліль. В Італії Евромајдани відбулись у Римі, Венеції і Болоньї. У Ризі українці влаштували пікет поблизу монумента Свободи, де вшанували загиблих квітами та свічками. У Женеві представники діяспори пікетували штаб-квартиру ООН. За останні дні кілька акціј солідарності пројшли в Грузії. Зокрема, як інформує журналіст Олег Панфілів, підтримали українців у Зуґдиді, Ахалцисі, Батумі, Телаві, Кутаїсі та Руставі. А в Тбілісі активісти зібрали Автомајдан. Кілька десятків автомобілів, прикрашених українськими та грузинськими прапорами проїхали вулицями грузинської столиці. Зустрічні автомобілі вітали їх сигналами, підтримуючи акцію. 29 січня ввечері кілька десятків людеј зібралися в центрі Тбілісі, перед колишньою будівлею парламенту. Вони принесли жовто-блакитні прапори та портрети загиблих українських активістів. Щоби вшанувати їхню пам’ять — перед світлинами поставили свічки ј заспівали українськиј гімн, а по завершенні тричі вигукнули «Слава Україні! — Героям Слава!». Мітинґ на підтримку київського Мајдану пројшов у Калінінґраді. На так звану «вахту солідарності з Мајданом» вијшли 2 десятки жителів західного реґіјону Росії. Понад годину вони спілкувалися з людьми на вулиці. Напередодні мітинґу активістів ображали ј погрожували їм в Інтернеті, однак акція пројшла мирно. Мітинґувальники тримали в руках транспаранти з написами «Банду геть!», «Росія, встань із колін», «Смерть тиранам, мир хатам — віјна палацам», «Янукович — іди геть». Частина пішоходів вигукувала демонстрантам фрази про бандерівців і фашистів, дехто зупинявся для спокіјної розмови. Віддали данину пам’яті загиблим і в Японії. У Токіо українці принесли на акцію фотографії загиблих, символіку, плакати японською мовою, висловившись проти диктатури та державного терору в Україні. Мітинґи провели також українці Осла, Копенгагена, Афін, Бухареста, Будапешта, Кракова, Любліна. Масштабна акція протесту пројшла в Римі, Варшаві. 1 лютого в суботу ввечері відбулась безпрецедентна акція підтримки Вкраїни громадськістю Польщі. О 17:15 за Польським часом всі польські телевізіјні та радіоканали увімкнули пісню польсько-українського гурту «Taraka – Podaj Reke Ukrainie». Фајна пісня в цеј же час виконувалась на головніј сцені Мајдану в Києві. Україномовниј аналог пісні, під назвою «Година Нуль», розміщено на ресурсі «Ют’юб» (Youtube).
    Деякі нові цитати про Евромајдани в хронологічному порядку:
    Джордж Клуні — голлівудськиј актор, режисер, продюсер та сценарист (прес-конференція), Лос-Анджелес, 16 січня 2014 року: «Свободу Юлії». В Лос-Анджелеському готелі «Фор Сизонс» (Four Seasons) Джордж Клуні ј Кејт Бланшетт провели прес-конференцію, присвячену виходу американського фільму «Мисливці за скарбами» (прем’єра кіна — 7 лютого 2014 року). У фотосесії взяли участь актори, що виконали головні ролі в ціј стрічці, — Джордж Клуні, Метт Дејмон, Кејт Бланшетт, Білл Мюрреј, Джон Ґудмен і Боб Балабан. На заході Джордж Клуні відкрито виразив підтримку екс-прем’єрці, що знаходиться у в’язниці, з’явившись на заході в футболці зі зображенням Ю. Тимошенко ј написом «FREE YULIA».
    Арнольд Шварценеґґер — колишніј губернатор штату Каліфорнія, голлівудська кінозірка, спортсмен (у своєму «Твіттер» (Twitter)), 21 січня 2014 року: «Мої думки та добрі побажання з вами, міј друже Віталю Кличку та народе України, які боряться за демократію».
    Пан Ґі Мун — Генеральниј секретар ООН (заява опублікована на сајті ООН), 21 січня 2014 року: «Я уважно стежу за подіями в Україні і висловлюю стурбованість тим, що відбувається. Водночас, вкотре нагадую про демократичні принципи та права людеј на мирних зібраннях і звертаюся до обох сторін з проханням діяти стримано ј не допускати ескалації».
    Сер Ричард Бренсон — засновник бізнес-імперії «Вірджин» (Virgin) (інтерв’ю «Українськіј правді»), Давос, 22 січня 2014 року: «Мені дуже сумно дивитися на те, що відбувається в Україні. Я хочу попросити ур’яд і опозицію перестати бути егоїстичними ј поставити людеј вашої країни вище за власні інтереси. Я дуже хочу аби проблеми вирішились у мирниј, демократичниј спосіб». Сер Бренсон вијшов до журналістів у Давосі в футболці з принтом дизајнера Іллі Стронговського, зробленого за мотивами знаменитого українського фота з піяністом, що гра пісню «Імаджин» (Imagine) для кордону ВВ («Беркуту») перед адміністрації президента, яку отримав у подарунок від «Української правди».
    Франк-Вальтер Штајнмаєр — міністр закордонних справ Німеччини, Монтре, 22 січня 2014 року: «Я усвідомлюю, як почувається нині українська опозиція — після стількох днів і тижнів, коли нічого не відбувалося. Коли українськиј ур’яд і в першу чергу українськиј президент — ані на дюјм не рухалися на зустріч. Але все одно, наша позиція незмінна: насильство — не вихід. І ми дали зрозуміти президентові Януковичу, що ми не можемо виправдати застосування сили проти народу».
    Александер Квашьнєвськиј — екс-президент Польщі (інтерв’ю польському телеканалу TVN24 Biznes i Swiat), Давос, 22 січня 2014 року: «У разі відсутності діялогу між учасниками протистояння в Україні, ситуація може повністю вијти з-під контролю влади ј опозиції, і може мати надзвичајно трагічні наслідки не тільки для українців, а ј для Евроунії. Нам насправді загрожує велика трагедія. Думаю, що европејські дипломати, дипломати сусідніх країн і Польщі повинні бути дуже чутливими до цих справ. Ми можемо опинитися в такіј спіралі подіј, яку вже не вдасться зупинити. Наслідки такого розвитку ситуації відчують всі ј вони будуть мати не тільки моральниј характер через те, що в Україні гинуть невинні люди, але також можлива хвиля міґрації та економічні проблеми. Першочерговим завданням в Україні треба припинити насильство ј почати справжніј діялог між владою та опозицією для того, щоб знајти вихід з нинішньої політичної кризи. Сьогодні цього діялогу нема, він у великіј мірі уявниј, навіть якщо відбуваються якісь зустрічі. Є абсолютна нестача довіри між учасниками тих переговорів. У Вкраїні є три, а не дві сторони протистояння, згадајте про громадськиј сектор, якиј ма свої тверді очікування ј для якого опозиціјні політики теж не є улюбленим партнером. Те, що відбувається в Україні, може повністю вијти з-під контролю як влади, так і лідерів опозиції, а тоді важко буде це виправити і повернутися до стану нормальності. Українці в першу чергу повинні знајти між собою спільну мову, а представники Евроунії — в разі такої необхідності — готові сприяти переговорам. У першу чергу треба зупинити насильство, а по-друге — сісти за стіл переговорів, тому що нам діјсно загрожує велика трагедія».
    Ґарі Роббінс — повірениј у справах США (на засіданні Постіјної ради ОБСЕ), Відень, 23 січня 2014 року: «В тој час як дії лідерів України ставлять під сумнів демократичну траєкторію розвитку країни, Мајдан став символом надії на політичну свободу, економічні можливості і самовираження особистості. Громадяни України мають право боронити свою демократію за допомогою мирних акціј протесту проти політичного залякування, а також посягань на свободу ЗМІ ј свободу віросповідання».
    Джеј Карні — прес-секретар Білого Дому (на щоденному прес-брифінґу Білого Дому), Вашинґтон, 23 січня 2014 року: «Ми засуджуємо насильство, що відбувається в Києві, і продовжуємо закликати всі сторони негајно розрядити обставини ј втриматися від насильства. Ми вітаємо звістку про те, що президент Янукович проводе зустріч безпосередньо з лідерами опозиції. Політичниј діялог, аби відповісти на законні вимоги українського народу є необхідним 1-м кроком на шляху врегулювання цієї кризи. А далі нам треба побачити конкретні кроки, які робе ур’яд. Теперішнє зростання напруженості в Україні є прямим наслідком невизнання ур’ядом законних претензіј свого народу. Натомість, ур’яд здіјснив спроби послабити основи демократії в Україні шляхом криміналізації мирного протесту і позбавлення громадянського суспільства та політичних опонентів ключових демократичних гарантіј, відповідно до закону. Ми закликаємо ур’яд України вжити заходів, які стануть најкращим шляхом для мајбутнього Вкраїни, в тому числі скасування антидемократичного законодавства, що було підписано останніми днями, виведення міліціјних загонів для придушення протесту з центру міста Києва, і  розпочати діялог з політичною опозицією. З перших днів рух «Мајдан» визначався духом ненасильства, і ми підтримуємо заклики з боку опозиціјних політичних лідерів відновити цеј принцип. США продовжуватимуть розглядати додаткові заходи, в тому числі санкції, у відповідь на застосування насильства».
    Джон Керрі — державниј секретар США, Давос, 24 січня 2014 року: «Сполучені Штати продовжують разом зі своїми партнерами працювати над тим, щоб домогтися від влади України відмови від насильства, відповідеј на питання, які непокоять мирних протестувальників, підтримки діялогу, дотримання свободи зібрань і висловлення поглядів. Я буквально щојно отримав повідомлення про зусилля наших дипломатів на місці, які працюють з президентом (Віктором) Януковичем у намаганні заспокоїти становище, просунутися в цьому напрямку наступними днями. Ми підтримуватимемо нарід України».
    Грузинські журналісти записали відео-посилання грузинською ј українською мовами зі Славнем України, що співа Руслана, на підтримку українського народу (відеозвернення), 24 січня 2014 року: «Українці — ми вас підтримуємо!».
    Броніслав Коморовськиј — президент Польщі (інтерв’ю польським інформаціјним агентствам РАР та IAR), Варшава, 24 січня 2014 року: «Европејська Унія може в будь-яку мить запровадити санкції проти української влади в випадку продовження насильницького протистояння. Влада України повинна бути однозначно переконана, що санкції висять на волосині, що це насправді те, що може статися в будь-яку мить, якщо не буде зупинена спіраль конфлікту. Роль санкціј поляга не лише в тому, аби когось покарати, але теж для того, аби ефективно затримати реалізацію певних ризикованих сценаріїв, які можуть мати місце в Україні. Серед таких сценаріїв подальше загострення конфлікту та «схиляння» Вкраїни в напрямку авторитарних та недемократичних рішень. Ми усвідомлюємо, що санкції це надзвичајні дії, які часом діють на уяву, якщо це є загрозою. Треба, однак, пам’ятати, що бува ј так, що санкції пришвидшують, а не віддаляють перспективу переорієнтації до менш чи більш авторитарних держав на Сході. Прикладом цього процесу може бути Білорусь».
    Дональд Туск — прем’єр-міністр Польщі (інтерв’ю «Польському радіо»), Варшава, 24 січня 2014 року: «Ми не сумніваємося, що дії адміністрації президента Януковича і јого поведінка призвели до цього критичного моменту, коли єдність української держави опиняється під питанням. Польща ј надалі гарантує Вкраїні підтримку її українського вибору. Однак, українців чека «довгиј марш». Україна розділена внутрішньою боротьбою, і внутрішньо розділена, рано чи пізно, повинна означати дуже серјозну проблему для всього реґіјону, не тільки для українців».
    Карл Більдт — міністр закордонних справ Швеції (на своїј сторінці в «Твіттер» (Twitter)), 24 січня 2014 року: «Обговорювали з Петром Порошенком ситуацію в Україні, яка швидко погіршується. Репресії режиму мають бути зупинені. Якщо київськиј режим спробує віјськове вирішення цієї ситуації, це буде дуже криваво, і спроба буде провальна». За цього він публікує світлину јого з П. Порошенком і мапу, на якіј кольором позначені області, де противники команди В. Януковича та јого політсили взяли під контроль органи виконавчої влади, а також ті, де вони штурмують будівлі облдержадміністраціј.
    Штефан Зиберт — речник ур’яду Німеччини, Берлін, 24 січня 2014 року: «Німеччина заклика припинити насильство ј переглянути низку законів, спрямованих на заборону мирних протестів. Звичајно, німецькиј ур’яд, німецькиј канцлер та міністр закордонних справ засуджують ці дії. Јдеться ј про насильство, ј про справді обурливе ставлення до людини, яке ми бачили на відеозаписі. Ми занепокоєні ескалацією насильства. Агресія з будь-якого боку в цьому конфлікті неприпустима. Це не поліпшить ситуацію в Україні. Наші симпатії — на боці багатьох, мабуть більшості мітинґарів, які дотримуються мирних форм протесту. Для них важливо, якиј шлях обере країна».
    Франциск — папа Римськиј, площа Святого Петра, Рим, 26 січня 2014 року: «Огортаю молитвами Вкраїну, зокрема тих, хто втратив своє життя цими днями, та їхні родини. Бажаю, щоб розвивався конструктивниј діялог між інституціями та громадянським суспільством, щоб, виключаючи будь-яке застосування насильних діј, у серці кожної людини переважав дух миру та пошук спільного добра».
    Андерс Фог Расмуссен — генеральниј секретар НАТО, Брюссель, 27 січня 2014 року: «З великою стурбованістю я стежу за драматичним розвитком подіј в Україні. Я рішуче засуджую насильство, яке ми бачили. Я підкреслюю, що ур’яд відповідальниј за деескалацію кризи і захист мирних демонстрантів. Я закликаю всі сторони уникнути насильства ј застосування сили ј працювати над рішенням, яке буде ґрунтуватися на діялозі, тому що суверенна, незалежна і стабільна Вкраїна, віддана демократії та верховенству права, є ключем для евро-атлантичної безпеки. Це українці повинні вирішувати мајбутнє своєї країни».
    Кристофер Мерфі — демократичниј сенатор, член Сенатського комітету з закордонних справ, Вашинґтон, 27 січня 2014 року: «Продовження застосування сили проти протестувальників як у Києві, так і в реґіјонах призведе до серјозних санкціј щодо українського керівництва. США з глибоким занепокоєнням стежать за останніми подіями в Україні. Я наголошую, що застосування сили є непријнятним. Я вважаю себе одним з багатьох тут у Сенаті, хто надзвичајно стурбованиј. Ми стурбовані зростанням насилля, зникненням активістів і не здатністю цього режиму зрозуміти, що ситуація вимага принципових змін. Це не просто призначення декількох опозиціјних лідерів до ур’яду — питання у необхідності фундаментальних реформ, які дадуть людям віру, що вони мають вплив на ур’яд. Јдеться про запровадження реальної демократії, де влада — це не лише можливість викрадання грошеј з бюджету та збагачення своїх друзів. Ми анулювали візи певніј кількості високопосадовців ур’яду Януковича. Ми діємо згідно зі законом, якиј дозволя нам анульовувати візи людям, які були безпосередньо причетні до порушень прав людини. Це робиться у конфіденціјному порядку. Я вніс на розгляд Сенату резолюцію в підтримку українців, яка закликала ур’яд США запровадити санкції, якщо буде застосована сила. Сила була застосована і, я думаю, саме завдяки ціј резолюції, що була підтримана обома партіями, наш ур’яд почав застосовувати візові обмеження. Зараз постало запитання, яким повинен бути наступниј крок. Ми щојно повернулись до Вашинґтона з округів і я маю намір розмовляти з сенатором МакКејном та іншими друзями Вкраїни в Сенаті про можливе ухвалення додаткових законів. Я вітаю факт початку переговорів між владою та опозицією. Зараз Янукович ма шанс зробити необхідні кроки у відповідь на вимоги протесту. Він може зробити крок для мирного врегулювання кризи або він може продовжувати явну підтримку використання брутальної сили проти демонстрантів, які ми бачили і, які підбурюються людьми з јого адміністрації. Якщо це продовжуватиметься, то я переконаниј, що члени Сенату підуть на застосування додаткових санкціј. І ми про це відверто заявляємо від початку ј ми не будемо стояти осторонь, коли до демонстрантів застосовується брутальна сила. Якщо для цього необхідні будуть нові закони, ми їх ухвалимо».
    Девід Кремер — президент «Фридом Гаус» (Freedom House) (інтерв’ю «Українськіј правді»), 27 січня 2014 року: «Янукович вигляда дуже погано через те, що відбувається. Він виглядав погано, коли вирішив зупинитися в інтеграції до ЕУ, він виглядав погано коли була використана сила спочатку 30 листопада, а потім 9 грудня. Він виглядав погано протягом усіх останніх місяців. Зараз він почина виглядати як лідер, якиј зробе все, щоб залишитися у влади. Використання сили проти протестантів є непријнятне. Але коли ми на Заході кажемо, що щось є непријнятне, ми не маємо це пријмати, ми маємо щось з цим зробити. Я думаю, що Янукович втратив довіру Заходу, ј будь-яка можливість підписання договору з Евроунією втрачена. Тепер питання стоїть так: чи здатен Янукович провести діялог для мирного врегулювання конфлікту — чи тиск ма бути застосованиј на јого оточення, щоб спробувати усунути јого від влади. Усунути мирним шляхом, не заколотом. Я схильниј думати, що переговорне врегулювання не буде працювати, скільки би я цього не бажав. Я думаю, що забагато крові було пролито, забагато насилля відбулося. Тому настає питання, як тиснути на јого оточення. На нього також. Я б почав з людеј біля нього, дуже близьких до нього, јого родичів. А потім тільки збільшувати тиск».
    Джон Гербст, Вільям Міллер, Стивен Пајфер та Вільям Тејлор — колишні сли США в Україні (інтерв’ю «Інтернешнл Н’ю-Јорк Тајмс» (International New York Times)), 28 січня 2014 року: «Закликаємо Вашинґтон і Брюссель діяти негајно, аби відвернути масове насилля в Україні ј втрату країною контролю над ситуацією. Викладаємо 5 кроків, які мають бути погоджені і здіјснені США та ЕУ. Так, слід чітко дати пану Януковичу зрозуміти, що застосування сили неприпустиме ј переговори з пошуку виходу з кризи мають продовжуватися. Чиновники США та ЕУ мають напряму повідомити оточенню Віктора Януковича про необхідність сприяти залагодженню конфлікту, або до них будуть застосовані візові та фінансові санкції. Також, слід порадити опозиції не заганяти президента до глухого кута. Брюссель ма забезпечити постіјну присутність в Києві чиновників високого рангу на весь час кризи. І, останнє, політика Вашинґтона та Брюсселя щодо Києва у відносинах з москвою повинна бути прозора та скоординована».
    Барак Обама — президент США (щорічна промова до американського народу в Конґресі США «Про стан справ держави»), Вашинґтон, 28 січня 2014 року: «Наш альянс з Европою сильнішиј, ніж будь-коли. Ми підтримуємо тих, хто готовиј важко працювати на побудову демократії. В Україні ми підтримуємо принцип, згідно з яким усі люди мають право вільно ј мирно висловлювати думки та впливати на мајбутнє своєї країни».
    Міністерство закордонних справ і Міністерство імміґрації Канади (спільна заява), Оттава, 28 січня 2014 року: «Канада застосувала візові санкції до українських чиновників, що причетні до придушення законних протестів в Україні та залякування опозиціјних лідерів. Вдатися до такого обдуманого рішення владу Канади змусили останні дії членів української правлячої еліти. Враховуючи жорстоке придушення законного протесту ј залякування опозиціјних голосів, ми будемо обмежувати вїзд до Канади — з негајним набранням чинності — для ключових державних діячів як відповідь на їхні дії останніми днями. Незважаючи на те, Канада віта недавні події в Україні, ще багато що належе зробити. Українськиј ур’яд повинен виконати основні вимоги народу, в тому числі щодо звітності ј повного дотримання демократичних принципів. Канада буде ј надалі підтримувати українськиј нарід, якиј мужньо продовжує виступати на підтримку демократії. Влада країни і далі стежитиме за розвитком подіј в Україні і розгляне подальші кроки, якщо буде така необхідність».
    Анґела Меркель — канцлерка Німеччини (щорічна промова в Бундестаґу «Про стан справ у державі»), Берлін, 29 січня 2014 року: «Українським людям потрібні европејські стандарти, ј тому вони вијшли на вулиці. Німеччина всіляко підтримує українськиј нарід, і двері для підписання Угоди про асоціяцію з ЕУ для Вкраїни ще відкриті. Солідарність з українським народом є. Тому на вчорашньому саміті пану Путину було про це повідомлено. А вибір між  Брюсселем та москвою Київ ма робити без ризику розриву відносин як зі Заходом, так і зі Сходом. Це можна врегулювати лише шляхом переговорів. На тлі демонстраціј зараз стали можливими серјозні переговори між президентом та опозицією про необхідні політичні реформи. Німецькиј міністр закордонних справ, адміністрація канцлера та сольство у Києві підтримують мирне вирішення конфлікту ј законні вимоги опозиції».
    Елмар Брок — голова комітету Европарламенту з міжнародних справ, Київ, 29 січня 2014 року: ««Амністія» не повинна бути предметом перемов, а тортури ј вбивства — частиною державної політики. Ув’язнених просто треба випустити на волю. Порушення прав людини: катування, вбивства, викрадення — не можуть бути частиною державної політики. Тому нам не зрозуміло, чому треба вести перемови щодо «амністії». Люди просто мають бути звільнені. Кожен громадянин цієї країни має відчувати, що може висловити свою думку, не боячись того, що з ним щось трапиться. Зберігається можливість застосування санкціј щодо українських посадовців, причетних до насильства ј порушень прав людини. Я вважаю, що санкції не повинні стосуватися Вкраїни в цілому. Якщо нинішні події не припиняться ј права людини не будуть відновлені, ми встановимо, хто несе персональну відповідальність за конкретні накази, ув’язнення та вбивства. Насамперед вони не повинні мати можливість вїхати на територію ЕУ. І вони не повинні мати доступу до своїх банківських рахунків та активів, розміщених у Евроунії. ЕУ наразі не називають прізвищ першочергових кандидатів на санкції, оскільки потенціјно під них може потрапити будь-хто, відповідальниј за злочини».
    Деякі нові наліпки з Евромајданів:
Я не піду з Мајдану до відставки Януковича! * Влада зміниться. За злочини доведеться відповідати. * Змінюємо країну. Перепрошуємо за незручності. * Іноземниј агент. * Купуючи тут, ви підтримуєте Партію реґіјонів! * Не їдь за мною — я п’ятиј! * Обережно! Власник — реґіјонал! * Таксі на Межигір’я. * Увага! Власність бандитів.
    Деякі нові плакати з Евромајданів:
Я — українець, я не можу мовчати. * Янукович — іди геть. * Янукович і «Беркут» — убивці українського народу. * Янукович не вічниј, а нам ще жити разом. * Ви осліпли? * Владо, не вбивај наших дітеј. * Журналісти — не мішені. * Зазвичај вони нас не помічають, а тепер? * Захисти мене. * Звільніть політв’язнів! * Лікар — не мішень. * Мајдан там, де ми! * Ми громадяни однієї країни: не стріляј. * Ми з тобою однієї крові. * Ми працюємо, а не воюємо! * Ми пријшли з миром за вашу і нашу свободу. * Міліціє, не вбивај наших батьків. * Міліціє, не стріляј в батька та матір. * Наші Крути тут! * Полеглих не забудемо, катів не пробачимо. * Руки геть від білих халатів. * Св. Миколаю!!! Принеси мені в подарунок нового президента, а тих двох забери собі в олені. * Смерть тиранам, мир хатам — віјна палацам. * Стріляєш у медика — поцілиш у себе. * Тримајся, Мајдане! Владо тирана, тремти! Не здаєшся — революцію тримај. * Україна буде вільна. * Україна встане — Янукович сяде! * Україно, я твоє мајбутнє. * Україно, люба, вставај. * Українськиј народе, ми — з тобою! * Українці — не раби. * Чужих дітеј не бува. * Free political prisoners. (Стасбур) * I don't forgive the BLOOD of our brothers Europe, and what about you? (Страсбур) * Ukraine is not Russia. (Страсбур) * Yanukovych tortures Ukraine. (Страсбур)
    Деяке нове скандування з Евромајданів:
Беркутам — номери на шоломи. * Беркутівці — вбивці. * Ваша партія в крові. * Воля або смерть. * Не биј — захищај. * Не стріляјте в медика. * Пам’ятај чужинець, тут господар українець! * Пам’ятај чужинцю, хто господар України! * Перестаньте спостерігати, починајте діяти! * Слава загиблим героям — навіки слава! * Україна понад усе! * Українськіј державі — українську владу.
    Бажаю своїј країні миру, спокою, перемоги, звільнення заручників бандитського режиму, скарання злочинців, перехід до Конституції 2004 року, підписання асоціяції з ЕУ, підписання ПДЧ у НАТО; а Вікторові Януковичу, Вікторові Пшонці, і Юркові Захарченку — трибунал і крај!

    N. B. Пропоную після перемоги Еврореволюції випустити ордени, медалі, почесні грамоти, подяки та належно відзначити всіх загиблих героїв, поранених, хто був на передовіј, у гарячих точках, активістів, громадських діячів, волонтерів, медиків, журналістів, правозахисників на Евромајданах. Всі молодці!

    Що ма бути заборонено в Україні для націјональної єдності та громадянської злагоди в країні по перемозі Еврореволюції, на думку панства? (Ще треба було б у відповідях зазначити: «ТБ з Росії», «ТБ з України», «1 Націјональниј канал», «5 канал», «Цензура» та, як зазвичај, не вистачило місця.)

Напевне так потрібно назвати статтю, після того, як долар пробив стелю у 8,60 грн., на суботніх торгах, і це при тому, що останній раз це було, в 2009 році, коли була у нас колосальна девальвація… та спочатку майдан.

Сьогодні майдан – це має бути протест не проти якоїсь сили, а проти системи, що у нас склалася. Менше року і Янукович піде з президентства, але якщо замість нього прийде хтось інший, то все буде так само, а якщо ми сьогодні поміняємо саму систему життя, то все вже буде складатися по-іншому.

Що отримала Україна від євромайдану? Напевне найбільше що може отримати народ – єдність, силу, братерство, віру в власний народ, у самих себе. Напевне такого поштовху до розвитку громадянського суспільства, не було під час жодної соціальної акції.

Я звик що будь-яке явище має розглядатися з обох сторін, і від значного соціального ефекту, ми можемо отримати тільки негативні економічні наслідки, для тих регіонів, звідки мітингувальники приїхали, і де проходять блокування місцевих адміністрацій, оскільки, це перешкоджає їх роботі, а тому, деякі рішення залишаються не прийнятими, а це значить, що хтось до цих пір живе за кошторисами минулого року.

В ці хвилини, йде голосування по закону «Про амністію», як пройде голосування я не знаю, зараз мені ясно тільки одне, що якщо опозиція і так далі буде домовлятися, то на Майдан вже можна прокладати каналізацію, тепло, і давати провулкам між палатками імена.

Майдан це та точка непокори, яка ми зараз маємо, але опозиція через різні бюрократичні механізми(ще один + для того, щоб міняти систему, а не людей), просто колосально повільно проводить цю революцію.

Я думаю, що і опозиції, і регіоналам варто подивитися, до чого вони довели країну(саме вони, бо у ВРУ 450 місць, і всі вони зайняті). Просто одного ранку, прокинутися, вмитися і прогулятися по місті Києву, потім поїхати за місто, потім в забуте Богом село…

Картина що сьогодні відкривається перед таким мандрівником, зовсім, не радісна. Київ з колись індустріальної столиці перетворився, на столицю ресторанів і гіпермаркетів.

За містом роботи немає, і всі тікають в Київ, на престижну професію охоронця. Про села зараз взагалі краще помовчати… невже наша влада, і опозиція не розуміють, що Майдан це шанс, якого потім потрібно буде дуже довго чекати, для того щоб це все змінити? Я думаю, що у політиків шансів щось поміняти набагато більше, ніж у простих людей, хоча на що ми спроможні політики вже дізналися. Тому, варто тільки дочекатися, щоб з’явився один план, який можна виконувати, і це стане проривом в революції, і не потрібно буде вимагати відставки президента, він просто сам піде.

Присвячую



1. Влада
За будь-які процеси, що відбуваються в державі, відповідальність несе діюча влада. Наголошую ще і ще раз: за будь-які процеси хороші чи погані відповідає влада і тільки влада, бо на те вона і обрана, щоб бути владою! Щоб керувати і нести відповідальність за свої дії і за все, що відбувається в країні. Все! Іншого не дано! Влада відповідальна за все! Як капітан відповідає виключно особисто за свій корабель і його команду, як кожен командир відповідає за вчинки своїх підлеглих тощо.
Таким чином якщо в державі безлад, масові заворушення, повстання та інші протестні акції, то вся вина лягає виключно на владу, бо її найперший обов'язок є упереджувати подібні негативні події в країні. Упереджувати!
Образно кажучи, діяльність влади схожа з роботою водія громадського транспорту – «маршутки», який може ввічливо обслуговувати пасажирів і везти їх гарно з комфортом, а може, користуючись своїм домінуючим положенням, ображати пасажирів, або починає різко гальмувати чи газувати, аж йому мусять обурено кричати: «Акуратніше! Не дрова везеш!» Звісно, що дуже нездалий водій спричинить аварію і пасажири постраждають. Але зараз у нас йде мова про машиніста потяга Вітю, який несподівано вирішив розвернутись з однієї колії на іншу в зворотньому напрямку без жодних перехідних стрілок, а ось так прямо посередині. А шо? А я так хочу! Я – машиніст! Ну і що: поїзд не мій! Пасажири не хочуть! А хто їх питати буде, коли кермо у мене?.. Я так хочу! Га-га-га (класичний ржач ідіота).
Та зараз не до жартів. Трагедія кривавих побоїщ мирних і беззбройних протестуючих людей до зубів екіпірованими бійцями спецпідрозділів «Беркут», «Грифон», «Омега» та іншими аж до людських жертв і каліцтва, поставило країну на край прірви. Понад два місяці протистояння тільки посилили антагонізм сторін: народу проти влади. Вже розпочалася справжня всенародна антиурядова війна! Вже! Війна почалася! Ставлю до відома, якщо хтось ще цього не зрозумів!
Війна розпочалася. І вся відповідальність за це і за всі події в України в листопаді-грудні 2013-го року та січня 2014-го лежить виключно на владі: на вже екс-президенті України В. Януковичу, екс-прем'єр-міністрові України М. Азарову, всіх бувших міністрах цього Уряду України, всіх членах Адміністрації Президента і правлячої коаліції депутатів з фракцій ПРУ та КПУ у Верховній Раді України. Всі вони мають бути притягнуті до відповідальності і понести покарання за безлад і людські жертви, які відбулись за цей час. Всі! Бо вони і були виконавча влада на той час. Все. Тільки так і іншого не буде: влада вчинила злочин проти народу і країни, тому мусить за це відповісти за всією суворістю Народного трибуналу.

2. Злочин влади
В усі часи вбивство поранених у шпиталях, а також обстріл і знищення транспортних засобів з червоними хрестами, які перевозять поранених – це вважалось найогиднішим і найбрутальнішим злочином, який кваліфікується як найбільший злочин в світі: злочин проти людяності. Такі злочини не мають прощення!
Трагедія вбивства опозиціонера Юрія Вербицького однозначно провладними банд-силовиками з викраденням із лікарні прямо з під рук оперуючого лікаря – одного цього антилюдського злочину було б достатньо для знищення всієї влади як такої. Достатньо! Але жертв значно більше!
Те, як поводять себе бійці спецпідрозділів з мирним беззбройним населенням шокує весь світ: застосування кийків з металевою серцевиною, що запросто в друзьки з одного удару розбивають цеглу, і ними беркутівці б'ють переважно по заборонених законом (увага! заборонено законом!) життєвих органах, а найбільше – по голові та обличчі. Включно жінок і дівчат.  Кривава бійня в ніч на 30 листопада на київському Євромайдані яскраво показало цей жах провладного садизму, який триває і дотепер, а воно вже настало 25 січня 2014 року. Важко назвати цих звірів з людською подобою, як захисників правопорядку або правоохоронцями. То нелюди! І влада ними керує нелюдська!
Один фахівець розповів, що всі ті, кого зараз узагальнено називають «тітушками» – це різні спортсмени-невдахи та так звані доморощені «качки», що їх забракували для прийому до спецпідрозділів МВС! Вони виявилися для приймальної комісії занадто слабкодухі, тому мають довести ділом свою звірячу поставу, щоб їх взяли. А до того вони перебувають на побігеньках у організаторів рейдерських захоплень, у влаштуванні провокацій та бійок серед опозиційних протестувальників, залякуванні та вибиванні боргів тощо. Уявляєте якими морально-етичними засадами оперують мізки у бійців спецпідрозділів «Беркут» і їм подібних, якщо тітушки і їм подібна наволоч є занадто слабкодухі? Не даремно навіть священники кинулись на втьоки перед атакуючими беркутівцями! Бо коли стояли на розмежуванні, то лише з боку «Беркуту» до них доносились матюки й образи, а то навіть летіли сніжки і каміння. Тут пощади очікувати марно навіть священникам.
Взагалі застосування спецпідрозділами каміння і пляшок з запальною сумішшю, які були захоплені чи виготовлені власноруч, є абсурдом за всіма законами! Для того ці підрозділи і називаються спеціалізованими, що вони екіпіровані різними спецзасобами: кийки, щити, шоломи, захисні бронежилети, водомети, гази, світло-шумові гранати, гумові кулі, помпові рушниці, бронеавтомобілі тощо. Всього не злічити, але беркутівці ще масовано жбурляли каміння і пляшки з «коктейлем Молотова» (!) у мітингуючих, у тих, в кого більше нічого і немає для свого захисту – тільки каміння. І ще вогонь, як захист від нечистої сили.
Злочини беркутівців настільки масові, що вже не потрібно відшукувати окремих злочинців побиття людей 30 листопада, а треба однозначно першою і головною умовою нової української влади є видати Указ і віддати наказ про розпуск всіх суко-спецчастин як «Беркут» і їм подібних в Україні. В тому Указі вказати, що всіх беркутівців буде піддано суду Народного трибуналу, де буде враховано час, коли вони прийшли з повинною. Всіх інших буде покарано згідно їх злочинів. Починаючи з вини кожного (кожного!) беркутівця у загибелі Юрія Вербицького, Сергія Нігояна, Михайла Жіздневського, Романа Сеника та інших жертв.

3. Легітимність влади
Багато спекуляцій звучить щодо «легітимності влади» і необхідності визнавати її до скону, тому хочу зупинитись на цій темі. Законно обрана влада має і діяти в межах закону – чи я помиляюсь? Ні, я не помиляюсь. Влада легітимна доти, доки вона не порушує законів, а коли порушує – влада втрачає легітимність автоматично! Наголошую: порушено закони – легітимність скасовано.
Але щоб не повторювати невігластво екс-міністра юстиції Лукаш, почнемо з того, що навіть у часи Древнього Риму, звідки і походить цей термін «legitimus», що перекладається як «законно», тобто згідно закону, по закону тощо, – вже тоді існував принцип, що жоден закон не може бути використаний для творення очевидного зла. Не буду розписувати юридичні тонкощі, але сутність ясна: закони мають нести виключно добро, справедливість і порядок. В протилежному випадку закон втрачає своє значення і перестає бути легітимним. В давньоримському праві застарілі закони не відміняли, а просто переставали їх застосовувати і вони втрачали свою легітимність вживання в юридичній практиці, хоча формально і продовжували діяти.
Насправді всяка легітимність в реальному житті поділяється на юридичну і моральну. Коли ви звертаєтесь до лікаря, адвоката чи державного службовця, то ви не починаєте з того, що вимагаєте показати дипломи про освіту, довідки про стаж роботи, успіхи і догани, або довідки про відсутність інфекційних захворювань і тому подібне. Ні, все це юридичне легітимне право на посаду перевіряє відділ кадрів даного закладу  або власник, а ми просто довіряємось цьому і в свою чергу докладаємо свою моральну легітимність. Коли ж цієї довіри нема, то наступає конфлікт юридичної і моральної легітимності. Ось яскравий приклад сучасних українських судів: по закону всі судді юридично легітимні, але ми знаємо з життєвого досвіду, що більшість суддів беруть хабарі і приймають неправдиві рішення, отже ми їх рішенням не довіряємо. Звідси суд втрачає свою головну суспільну функцію: творити порядок в суспільстві. Народ не довіряє таким судам! Коли немає справедливості в судах і немає довіри до їх рішень, то порядку в державі не може бути апріорі!
Те саме стосується щодо міліції. Події у Врадіївці яскраво засвідчили моральну нелегітимність міліції у місцевого населення. Міліція стала сама розплідником злочинності! Грабували, гвалтували і вбивали люди в погонах, навіть офіцери МВС в чині капітана, бо знали свою безкарність. А справді: хто може їх покарати? Ніхто. На всіх ланках в державі хабарництво і кругова порука. Прокуратура та СБУ такі самі злочинці і хабарники! Захисту в нашій державі простому громадянинові шукати ніде! Ніде! Залишається тільки кричати: «Бандити! Рятуйте! Міліція напала!»
Погодьтесь, що країна з такою владою втрачає всяку легітимність в довірі населення. Найбільше вражає, що самим багатим класом в Україні є не бізнесмени, а судді, прокурори, міліція, податкові та всі інші урядові чиновники. Причому всі знають про це, знають про величезні тіньові прибутки від розкрадання державних коштів і ресурсів, злочинне привласнення всенародних багатств! Як можуть чиновники йти з державної служби мультимільйонерами?! Оце так «слуги народу»! Дуже сподіваюсь, що Революція Гідності 2014-го року не розфітькає свій рушійний потенціал на чвари політиканчиків, а будуть насправді проведені реально глобальні реформи адміністративного і державного устрою в Україні.
Тепер про легітимність колишньої влади: Президент України Віктор Янукович був обраний за Конституцією України в редакції 2004 р. Велика ганьба Віктору Ющенку, що він не провів одразу після своєї інавгурації всенародного референдуму щодо затвердження цієї оновленої і на той момент ще не діючої Конституції України, але не зважаючи на технічні (!) порушення процедури, ця Конституція була прийнята у Верховній Раді України конституційною більшістю голосів народних депутатів у тому числі за участтю фракцій КПУ та ПРУ! Хто хотів з депутатів – той був і голосував «за» чи «проти». Отже є пріорітетна юридична норма! Жодне положення «Закону про Конституційний Суд України» не дає цьому суду право відміняти діючу Конституцію чи міняти її на іншу, отже це є грубе юридичне порушення законодавства України. Якби Віктор Янукович одразу після рішення Конституційного Суду України поставив це питання у Верховній Раді України, або ще краще: виніс на всенародний референдум – всі питання щодо легітимності дій повернення Конституції 1996 р. були б зняті. Але нічого такого не було! Відбувся цинічний конституційний переворот, який не має жодної юридичної легітимності! Висновок однозначний: влада була обрана легітимною, але вона сама позбавила себе цього. Відразу з волюнтаристським введенням в дію норм Конституції України 1996 р. юридичну легітимність влади і особисто Президента України Віктора Януковича було втрачено! З цього моменту вся легітимність президента була виключно морального плану і трималась виключно на його євроінтеграційній діяльності, і якої він позбувся одразу після провалу у Вільнюсі 29-го і масакрі-бійні на Євромайдані в Києві 30 листопада 2013 року.
Варто також вказати, що більша частина законодавства України не має належної юридичної легітимності, тому що в обох Конституціях України і 1996-го і 2004-го років є норма, що народний депутат має голосувати у ВРУ на сесіях виключно особисто. Жодних вказівок на можливість передачі права голосування депутатом комусь іншому в Конституції нема. Таким чином всі закони і постанови, всі інші документи, як і обрання суддів та всіх різноманітних посадовців, комісій і все-все, де було використано так зване «кнопкодавство», коли сам депутат фізично був відсутній при голосуванні на своєму місці, а хтось інший натиснув потрібну кнопку і проголосував за нього його депутатською карткою  – все це юридичне порушення закону найвищої дії: норми Конституції. Отже не є легітимним, не є законним.
Мало того: цілковито втратила легітимність законодавчого процесу в державі вже минула Верховна Рада України 7-го скликання. Досить нагадати так зване «виїзне засідання ВРУ» з силовим недопущенням депутатів опозиції на нього, що вже було брутальним законодавчим злочином, але голосування 16 січня в сесійній залі ВРУ перевершило і його своєю цинічною наглістю. Фактично Бюджет України та драконівські антинародні закони приймали з грубійшим порушенням норм регламенту ВРУ всього 2 чоловіки, а всі інші депутати були просто статистами. З цього моменту сам термін «парламентаризму» щодо Верховної Ради України 7-го скликання втратив чинність. Отож в Україні настала повна відсутність легітимності всієї влади, всіх її гілок: законодавчої, виконавчої і судової в першу чергу юридично, але ще важливіше і загрозливіше – ними втрачено цілком і моральну легітимність у власного народу.  І в очах всього цивілізованого світу (члени Митного Союзу сюди не входять!), про що ясно засвідчили події у вигляді засудження та обструкції щодо представника української влади на світовому форумі в Давосі.

4. Опозиція є влада
Опозиція – це теж влада, точніше: частина влади, яка не є прямо при владі, але водночас впливає і безпосередньо контактує зі владою. Головне призначення опозиції: контроль над владою, критика дій влади, якщо ці дії несуть суспільну шкоду тощо. Парламентську опозицію складають депутати, які так само представляють певну кількість своїх виборців не залежно від мажоритарного чи партійного обрання. Завдання опозиції є образно кажучи: бути сторожовими псами, щоб винюхувати і вистежувати всі недоліки, помилки і прорахунки влади, а за тим оповіщати про них громадськість, яка має відповідно реагувати і впливати на владу.
Ще можна порівняти опозицію функціонально з гальмами в авто чи потягу: не дають розігнатись, але дають можливість вберегтись від катастрофи. І якщо наша держава увійшла в таку кризу-аварію, то вина опозиції тут так само є. На жаль, багато хто не розуміє, що опозиція – це також влада. Іноді навіть самі депутати-опозиціонери того не розуміють і все плачуться: «А що ми можемо зробити? Ось коли ми станемо владою...» Дзуськи ви станете владою, бо таких горе-майстрів нам не потрібно! Треба спочатку ще показати і доказати, чого ви варті, які ваші сили, коли ви не при силі.
Влада керує, а опозиція – гальмує, за тим і йде нормальний тандем в нормальній державі з нормальними політиками, які розуміють: сьогодні я при владі, а завтра – ти. Тому варто поводитись в таких межах протистояння, щоб коли поміняємось місцями, то і далі всім було як не комфортно, то принаймні не дуже зле. «Але маємо те, що маємо і конче мусимо те виправити», – як сказав свого часу Іван Багряний, а за ним повторив першу частину виразу свого часу Леонід Кравчук.
Завдання опозиції, як частини влади, працювати в першу чергу з народом і ще раз – з народом! Якщо парламентська більшість зайнята керуванням, «бабло»-гарбанням, розкошуванням, а за тим ігнорує домовлятись з меншістю про щось людське, але загрібає, як та дурна курка, все під себе, то опозиція повинна через народні протести домогтись, щоб до неї почали дослухатись. Користуючись своїм статусом, народні депутати від опозиції минулого року об'їхали майже всі регіони України включно зі Сходом і Півднем, чим заклали підвалини сучасного повстання. Але загалом опозиція зробила мало, дуже мало, тому ми і залетіли в таку кризу. Не дивно, що початок Євромайдану пройшов під гаслом: без політиків! Ображені опозиціонери заявляли, що то «підстава» від влади, підступна рука президента, а насправді народ просто дав оцінку їх провальній діяльності, яка позбавила нас євроінтеграції. Чому опозиція не зуміла пояснити провладній кліці, що не можна перескочити з одних рейок на інші одним махом – чому?
І таких «чому?» можна назбирати дуже багато, але наразі то без потреби. Опозиції потрібно проявляти побільше не голі амбіції, а плани і резолюції нашої Революції. Я особисто нічого з того не простежую. Коли сам був в Києві на Майдані 11 – 15 грудня 2013 р., то чув про переговори і ось вже 25 січня 2014 р., а жодних зрушень. Жодних! Захарченко на місці, Уряд на місці, «Беркут» на місці, хлопців в ув'язненні тільки більшає, вже є вбиті і скалічені... То про що ви домовляєтесь так? По-суті, тільки коли знову зустрітись і продовжити балачку про поламану тачку? Досить. Давно досить таких перемовин! Молодці на Майдані, що так і сказали: досить балачок – час братись до діла!
Діалог, як правильно визначив владика Гузар, це коли йде конкретна розмова, де кожна сторона пропонує можливі з її боку поступки і гарантії їх дотримання, але цього і близько немає з боку влади. Немає, не буде і вже не треба. Пізно домовлятися! Всю наявну владу в Україні скасовано! Волею народу, про що є підтвердження з багатьох регіонів України, де йде захоплення владних установ і організація народного управління. Все: процес пішов! Сам пішов! Знову не через заклики опозиційних лідерів, що вкотре не робить їм честі, а самочинно! Влада втратила всі важелі впливу і опозиції залишилось тільки перебрати ці повноваження. І це вже, нарешті, має зробити опозиція чіткими заявами: хто перейде на бік народу до максимум 1 лютого – той автоматично буде амністований, а після 1 лютого буде діяти Народний трибунал, який проведе люстрацію всіх силовиків та урядовців усіх рівнів. Потрібно висувати опозиції конкретні тези і накази від імені народу і Народної Ради, бо навіщо вона тоді створена?
Потрібно чітко оголоси народу країни і всьому світу, що терористичну та екстремістську владу Президента України Віктора Януковича припинено і його усунуто від керівництва державою, Уряд і Верховну Раду України – розпущено. Що приблизно у травні-червні відбудуться нові вибори до всіх рад і Президента України та пройде водночас референдум по Конституції, норми якої вже не будуть порушувати за жодних обставин. Коротко і ясно.
Опозиція має законне право брати в кризових випадках владу екстраординарним чином, тому що вона є теж влада!

5. Народ – суверен влади
Французьке слово «souverain» означає «носій найвищої влади» – як бачимо і тут народу доводиться мати нелегкий обов'язок щось нести, нехай це і найвища влада. Та водночас це і найвища відповідальність. Влада належить народу, але народ може втратити контроль над владою через свою легковажність та підступність узурпаторів влади. Ніщо в цьому світі не дається легко набути окрім хвороб, але все добре можна дуже легко втратити. Через свою легковажність українці багато раз втрачали свободу і державність, але не цього разу!
Висловлюю своє щире захоплення українським народом! Світова історія вчить, що тільки той народ вартий свободи, який готовий за неї самовіддано боротись. Ми вже двічі довели: народ України гідний свободи! І ми будемо вільними!
Звичайно, що не всім смакує свобода, про що досить доказово і показово засвідчив так званий «провладний анти-майдан», але якщо порівнювати майдани, то хіба тут є що порівнювати? Єдине, що не можу надто засуджувати цих людей з антимайдану, бо подібне було і в інших державах, де відміняли рабство і панщину. Завжди знаходилась чимала кількість таких, які не хотіли ставати вільними, бо за пана їм жилось спокійніше, їх все влаштовує так, як воно є.  І я особисто проти примусово визволяти таких людей, чи переконувати їх у протилежному, або засуджувати. Свобода за своїм змістом дає людині право вибору і якщо вона добровільно обирає примітивну неволю, то це її право. Я категорично виступаю проти в іншому: коли ці раби примушують мене та інших теж ставати рабами, бо то, на їх переконання, дуже гарно, то є «гарантована стабільність життя». Перепрошую ласкаво, але йдіть з такою стабільністю під три чорти. Найвища градація стабільності: тюрма, морг і цвинтар.
З іншого боку процеси встановлення народовладдя в пост-тоталітарній країні є дуже складним процесом і дуже часто люди думають, що вся проблема у владі, що всі негаразди через поганих керівників при владі, а не думають і не здогадуються, що все погано через саму структуру влади, яка і дотепер збережена у тоталітарній формі. Питання не в тому, що бюджетні гроші розкрадають і не правильно використовують, не у тому, що потрібно воювати з корупцією і хабарництвом жорстокістю покарання, а проблема знаходиться у зовсім іншій площині: чому у людей відбирають їх зароблене і не дають їм самим визначати, куди витрачати свої гроші, власні зароблені гроші! Чому все має вирішувати якийсь дядя чи тьотя з Києва, як колись з Москви? Вирішують все за нас і за наші гроші, яку нам освіту мати, як лікуватись, що нам в телевізорі дивитись, кому дати пільгу, а кому – не дати тощо. Не треба нам їх ласки чи не ласки, бо то все наші гроші! Наші! Не буває безкоштовної освіти чи безкоштовної медицини – не буває! Бюджетні гроші – це наші  людські гроші! Ось що доконано всім потрібно зрозуміти. Конче зрозуміти! Всім. Зміна влади на «своїх» не дає народу нічого доброго за такої структури економіки і влади, коли все забирають-здирають в один центр до купи і ділять з того, хто скільки урве. Ну був Ющенко-«чисті ручки» і що то дало? Юлі і коло неї дало, чимало дало і додало, а народу – кризу всучили. Янукович взагалі ще більше ще меншому колу гроші відвалює з бюджету, а на Сході та Півдні його електорат з чим був – з тим і лишився. Невже цього не досить, щоб зрозуміти: досить нас оподатковувати! Лишіть наші гроші нам!
Народовладдя настане тоді і тільки тоді, коли народ зможе сам розпоряджатись своїми коштами! Тому основа-основ майбутніх перемін має бути не проста зміна влади, а зміна фінансових потоків у державі, де основна їх маса повинна обертатись на місцевому рівні, а до гори має йти зовсім незначний відсоток і то за певні послуги від держави. Я не збираюсь виписувати всі тонкощі, бо це без потреби: ось поряд Польща, Австрія, Словакія – є в кого все перейняти і своє розумне додати.
Неможливо агітувати за свободу, яка гарантує тільки злидні, а не вільне економічне життя в достатку, якого просто не може бути за сучасної здирницької податкової системи. Геть податки! Державний апарат має заробляти свої гроші, а не видушувати їх з людей. Брехня, що без прямих податків держава не може існувати! Може, ще як зможе! Будуть багаті всі громадяни – буде багатою і держава. Водночас надбагаті олігархи Україну багатою щось не зробили і тому ходимо світами з простягнутою рукою.
Таким чином головне, що всі ми маємо конче зрозуміти: ціль Революції Гідності не в захопленні влади, а наша ціль є докорінна зміна структури влади в Україні! Народ і тільки народ має все вирішувати у своїй державі! Тоді і тільки тоді це буде справжнє народовладдя. А за тим постане справжня демократія! Справжня свобода! І справжня справедливість!
Всі на революцію! З нами Бог, за нами – Україна!
   
 Богдан Гордасевич


КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ 1996 РОКУ (Діюча)

(Витяги)

Стаття 5.
Україна є республікою.
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Ніхто не може узурпувати державну владу.

Стаття 84.
Засідання Верховної Ради України проводяться відкрито. Закрите засідання проводиться за рішенням більшості від конституційного складу Верховної Ради України.
Рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування.
Голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто.

Дорогі друзі, і передусім закордонні журналісти й редактори,

Цими днями я отримую від вас дуже багато запитань із проханнями описати поточну ситуацію в Києві та в Україні загалом, виразити свою оцінку того, що відбувається, і сформулювати бачення хоча б найближчого майбутнього. Оскільки я просто фізично не зможу написати окремо для кожного з ваших часописів розлогу аналітичну статтю, я вирішив підготувати це стисле звернення, що ним кожен із вас може користуватися в залежності від своїх потреб.

Найважливіші речі, про які я маю вам сказати, такі.
За неповні чотири роки свого правління режим пана Януковича довів країну та суспільство до крайньої межі напруженості. Що гірше – він запер себе самого у безвихідь, за якої він мусить утримуватися при владі вічно і будь-якими засобами. Інакше для нього настане сувора кримінальна відповідальність. Масштаби розікраденого та узурпованого перевищують будь-які уявлення про людську захланність.

Єдиною відповіддю, що її цей режим ось уже третій місяць застосовує щодо мирних протестів, є насильство, при цьому ескалююче, при цьому «комбіноване»: атаки поліційних спецпідрозділів на Майдан поєднуються з індивідуальним переслідуванням опозиційних активістів і простих учасників протестних акцій (стеження, побиття, спалення автомобілів, будинків, вторгнення у помешкання, арешти, конвейери судових процесів). Ключовим словом є залякування. Оскільки воно не спрацьовує, й люди протестують дедалі масовіше, влада робить дедалі жорсткішими репресії.
«Законодавчу базу» під них вона створила 16 січня, коли цілком залежні від президента парламентські депутати з усіма можливими порушеннями регламенту, порядку денного, процедури голосування і нарешті Конституції руками (!) протягом кількох хвилин (!) проголосували цілу низку законодавчих змін, які реально запроваджують у країні диктатуру й надзвичайний стан навіть без оголошення останнього. Наприклад, я, пишучи й поширюючи ці рядки, вже підпадаю під декілька кримінальних статтей за які-небудь «наклепи», «розпалювання» і т. п.

Коротко кажучи, якщо визнати ці «закони», то слід вважати: в Україні заборонено все, що не дозволено владою. А владою дозволено тільки одне – коритись їй.

Не погоджуючись із такими «законами», українське суспільство 19 січня вже вкотре масово виступило на захист свого майбутнього.

Сьогодні в кадрах телевізійних новин із Києва ви можете бачити протестувальників у різного типу шоломах і масках на обличчях, часом із дерев'яними кийками в руках. Не вірте, що це якісь «екстремісти», «провокатори» чи «праві радикали». Я і мої друзі й самі тепер виходимо на наші маніфестації в такому й подібному екіпуванні. У цьому сенсі «екстремістами» нині є я, моя дружина, донька, наші друзі. У нас немає виходу: ми захищаємо життя та здоров’я себе і своїх близьких. По нас стріляють бійці поліційних спецпідрозділів, наших друзів убивають їхні снайпери. Кількість протестувальників, убитих лише в урядовому кварталі протягом останніх двох діб, за різними даними сягає 5 – 7 осіб. Кількість пропалих без вісти по всьому Києву сягає десятків людей.

Ми не можемо припинити простести, бо це означатиме, що ми погоджуємося на країну у формі довічної в’язниці. Молоде покоління українців, які виросли і сформувались у післярадянські часи, органічно не сприймає жодної диктатури. Якщо диктатура переможе, Європа муситиме рахуватися з перспективою Північної Кореї на своєму східному кордоні та, за різними оцінками, від 5 до 10 мільйонів біженців. Я не хочу вас лякати.
У нас – революція молодих. Свою неоголошену війну влада веде передусім проти них. З настанням темряви Києвом починають пересуватися невідомі угруповання «людей у цивільному», які виловлюють головним чином молодь, особливо із майданівсько-євросоюзівською символікою. Вони викрадають їх, вивозять у ліси, де роздягають і катують на лютому холоді. Дивним чином жертвами таких затримань найчастіше стають молоді митці – актори, художники, поети. Складається враження, що в країну допущено якісь «ескадрони смерті», завданням яких є винищити все найкраще.

Ще одна характерна деталь: у лікарнях Києва поліційні сили влаштовують засідки на поранених протестувальників, вони захоплюють їх там і (повторюю – поранених!) вивозять на допити в невідомому напрямку. Звертатися до лікарні навіть випадковим перехожим, зачепленим випадковим осколком від поліційної пластикової гранати, стало вкрай небезпечно. Лікарі тільки розводять руками і віддають пацієнтів до рук т. зв. «правоохоронців».

Підсумовуючи: в Україні повним ходом здійснюються злочини проти людяності, відповідальна за які нинішня влада. Якщо в цій ситуації справді присутні якісь екстремісти, то це найвище керівництво країни.

Тепер щодо двох ваших традиційно найскладніших для мене запитань: я не знаю, що буде далі, як і не знаю, що можете нині ви для нас зробити. Втім ви можете в міру можливостей і контактів поширювати це моє звернення. А ще – співчувайте нам. Думайте про нас. Ми все одно переможемо, хоч як вони лютуватимуть. Європейські цінності вільного та справедливого суспільства український народ нині вже без перебільшення відстоює власною кров’ю. Я дуже сподіваюся, що ви це оціните.

Відважні учасники Революції Гідності, всі Майданівці! Настав дуже вирішальний момент, коли або ми – або нас! Але я твердо вірю, що НАС не перемогти цим ублюдкам!
Я вже був у Києві на Майдані і ще поїду, але поки що ми тут взяли вчора під наш народний контроль Львівську Облдержадміністрацію, а ставленика зека Янука, ставленика, що з генеральськими погонами МВС (!) – "губернатора" Львівщини Олега Сала послали у відставку і ще подалі.

Публікую ще один важливий документ, який зумисно не оприлюднив разом з  матеріалами:

Як перемогти в повстанні – 1
http://blog.i.ua/community/1925/1315845/

Як перемогти в повстанні – 2
http://blog.i.ua/community/1925/1315843/

Хто прочитає уважно і перечитає, той зрозуміє чому: на той момент він був як підказка більше владі, як діяти, щоб нас подолати. Тепер все інакше: перемовини скінчено! Настала вирішальна мить! З нами – Бог, за нами – Україна!

Прошу проаналізувати все уважно, бо це не просто архівна справа – це актуально для нас як ніколи. Зумисно не роблю вибіркового цитування, а подаю весь документ як він є з особистими позначками.
Все дуже і дуже актуально, як і вислів теоретика війни Клаузевіца майже 200-ті років тому: "26. Отже, кожна битва складається з великої кількості окремих боїв в низходящій послідовності до останнього самостійно діючого бійця. 27 Але з окремих боїв, які відбуваються поряд, постає і вся битва в цілому. ( рос. джерело: 26. Итак, каждый общий бой состоит из великого множества отдельных боев в нисходящем порядке членов до последнего самостоятельно действующего члена. 27. Но из отдельных, ведущихся рядом боёв слагается и бой в целом.)"

Так само є актуальним і видатний твір Нікколо Макіавеллі "Правитель", якому вже 500-т років  http://spavedfront.io.ua/s218079/gosudar_nikkolo_makiavelli
Ми переможемо тільки тоді, коли будемо розумніші за ворога! Тоді, коли будемо діяти, твердо і послідовно наступати – за цим перемога! Ще ніхто не переміг ворога відсиджуючись в окопах чи одними переговорами. В усі часи перемога була тільки там, де більша сила і вищий моральний дух. І йде безперервний відчайдушний наступ на ворога!
Однозначно, що Москва готує військову агресію і окупацію України під виглядом "братської допомоги" проти терористів та екстремістів, найманців НАТО і тому подібне, тому актуальним постає і наступне http://gartua.io.ua/s212188/zbirka_materialiv_na_viyskovu_temu
Слава Україні! Героям Слава!

                                                                                  Наруга над людьми і вбивства - це ганьба,
                                                                    Це не протест,військова боротьба...


            ГАНЬБА ВЛАДІ,ЯКА ВБИВАЄ СВІЙ НАРОД!!!

                                     

                                                    Вам не зламати нашу волю і порив,
                                                    Бо революція - це боротьба,прорив.
                                                    Не станем на коліна перед вами,
                                                    Не хочем бути вічними рабами...
                                                    За що вбиваєте простих людей?
                                                    За думку,волю,прагнення ідей?
                                                    Невже вам мало влади і бабла?
                                                    Для вас розвага це,чи просто гра?
                                                    Зневага і наруга над людьми,
                                                    Нема страховки всім нам від тюрми.
                                                            За що знущання,в чому винні ми?
                                                    За те,що ми Країни доньки і сини?
                                                    ЗВЕРТАЮСЯ ДО ВЛАДИ: ПРИПИНІТЬ!!!!
                                                    Згадайте що ми люди,хоть на мить!!!
                                                    Ми обирали вас не грабувати,
                                                    А вам на всіх нас просто наплювати!!!
                                                    КРАЇНО!!!ЛЮДИ!!!Треба нам триматись!
                                                    Думками,серцем,діями єднатись!!
                                                    Вклоняюсь я ГЕРОЯМ до землі,
                                                    Дух козака Голоти з вами на чолі.
 
                                    З     ПОВАГОЮ               Христина,кАмарик222*(23.01.2014 рік)