хочу сюда!
 

Елена

41 год, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 40-50 лет

Заметки с меткой «ситуація»

Віталька і екологія Києва

Суперечливі заяви влади стосовно екологічної ситуації у Києві, збили з пантелику людей. Однак залишили місце для жартів. 
До заспокійливих заяв чиновників різного рангу, українці ставиться недовірливо. Наприклад, міський голова В.Кличко 9 червня повідомив, що допустима концентрація шкідливих речовин у Києві місцями складала близько 600%. Де істина наразі судити важко. Однак жабу на Кличка народ на всяк випадок підготував. Адже у нас народ любить Вітальку kiss
"Мэр Киева - Виталий Кличко заявил, что пожар на нефтебазе никак не повлиял на концентрацию вредных веществ в воздухе" - авторський текст

Потьомкінські села Путіна: броня міцна? – він сам не знає


Бравурні заяви гаранта РФ стосовно сили і не переможності російської вояччини, можуть виявитися такими самими, як і заяви в шаленій міці російської економіки, зробленими тим самим гарантом деякий час тому. Країна що заблукала у власній брехні та корупції: від журналіста до президента, від президента до слюсаря. Міфотворчість та крадіжки це наразі уособлення існуючого режиму, а не двоглавий орел, котрого повернули на верхівку Кремля. Стан справ таким чином ніхто до кінця оцінити не в змозі: ні керівництво країни, що бачить дуті звіти, ні тим паче народ, одурений пропагандою. На такі думки Патріотів України навела наступна публікація.
Джерело: http://patrioty.org.ua/potomkinski-sela-putina-bronya-mitsna-vin-sam-ne-znaye/

Проростання свідомості (С)

Myroslava Nayda · London, United Kingdom
[20/02/2014 22:35:32] Irina: Люди, прочитайте цей вірш. Його написав хлопчик, якому лишень 13 років. Як глибоко та дитина усвідомлює ситуацію в яку потрапив українській народ на рідній землі. БРАВО!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Мирослав Вересюк, 13 років

Гадаєш ти мене образив, коли бандерівцем назвав? 
Скажу тобі на це одразу – 
Я ним не був!
Тепер вже став!
Сприймаю це, як нагороду! 
Звання, присвоєне за те,
Що сином став свого народу, ......
Любові почуття святе!
Люблю безмежно рідний край, 
Цю чарівну, магічну мову, 
Дарований Всевишнім рай, 
Красу дівочу чорноброву.
Люблю за щедрість і за спів, 
Шалені ночі солов’їні, 
Коли бракує навіть слів, 
Освідчитися Україні!
А ти мене за цю любов
Оскаженіло ненавидиш. 
Не я до тебе! 
Ти прийшов, На мою землю і тут гидиш!
Іди подальше від гріха, 
Моє терпіння не безмежне. 
Нехай святиться у віках 
В борні здобута НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!

Політики думайте про державу!

Напевне так потрібно назвати статтю, після того, як долар пробив стелю у 8,60 грн., на суботніх торгах, і це при тому, що останній раз це було, в 2009 році, коли була у нас колосальна девальвація… та спочатку майдан.


Сьогодні майдан – це має бути протест не проти якоїсь сили, а проти системи, що у нас склалася. Менше року і Янукович піде з президентства, але якщо замість нього прийде хтось інший, то все буде так само, а якщо ми сьогодні поміняємо саму систему життя, то все вже буде складатися по-іншому.

Що отримала Україна від євромайдану? Напевне найбільше що може отримати народ – єдність, силу, братерство, віру в власний народ, у самих себе. Напевне такого поштовху до розвитку громадянського суспільства, не було під час жодної соціальної акції.

Я звик що будь-яке явище має розглядатися з обох сторін, і від значного соціального ефекту, ми можемо отримати тільки негативні економічні наслідки, для тих регіонів, звідки мітингувальники приїхали, і де проходять блокування місцевих адміністрацій, оскільки, це перешкоджає їх роботі, а тому, деякі рішення залишаються не прийнятими, а це значить, що хтось до цих пір живе за кошторисами минулого року.

В ці хвилини, йде голосування по закону «Про амністію», як пройде голосування я не знаю, зараз мені ясно тільки одне, що якщо опозиція і так далі буде домовлятися, то на Майдан вже можна прокладати каналізацію, тепло, і давати провулкам між палатками імена.

Майдан це та точка непокори, яка ми зараз маємо, але опозиція через різні бюрократичні механізми(ще один + для того, щоб міняти систему, а не людей), просто колосально повільно проводить цю революцію.

Я думаю, що і опозиції, і регіоналам варто подивитися, до чого вони довели країну(саме вони, бо у ВРУ 450 місць, і всі вони зайняті). Просто одного ранку, прокинутися, вмитися і прогулятися по місті Києву, потім поїхати за місто, потім в забуте Богом село…

Картина що сьогодні відкривається перед таким мандрівником, зовсім, не радісна. Київ з колись індустріальної столиці перетворився, на столицю ресторанів і гіпермаркетів.


За містом роботи немає, і всі тікають в Київ, на престижну професію охоронця. Про села зараз взагалі краще помовчати… невже наша влада, і опозиція не розуміють, що Майдан це шанс, якого потім потрібно буде дуже довго чекати, для того щоб це все змінити? Я думаю, що у політиків шансів щось поміняти набагато більше, ніж у простих людей, хоча на що ми спроможні політики вже дізналися. Тому, варто тільки дочекатися, щоб з’явився один план, який можна виконувати, і це стане проривом в революції, і не потрібно буде вимагати відставки президента, він просто сам піде.

olx

olx

Ситуація з краном

У 2006 році всі українські ЗМІ сміялися над ситуацією з краном, свідком, якої довелось мені бути...



Майже анекдотична історія трапилася в Івано-Франківську. Будівельники замурували в новобудові баштовий кран. Працівники зрозуміли всю складність ситуації тільки після закінчення будівництва. Тепер вони сушать голову, як його звідти витягти.

Єдина в Україні багатоповерхівка з вбудованим всередині баштовим краном є в Івано-Франківську.

Споруда на центральній площі міста виросла, як гриб після дощу. Будівельники швидко будували поверх за поверхом. Роботи припинили, коли вище дістати вже не могли.

Тим часом по місту поповзли чутки - нібито відселятимуть жителів сусідніх будинків, поки вертольотом частинами витягатимуть кран, передає ICTV.

Проте будівельна фірма результатом роботи гордиться. Говорять, що подібного в Україні ніхто не робив, адже багатоповерхівку будували за сучасною австрійською технологією, і сподіваються, що їх нагородять Державною премією в області архітектури.

Для демонтажу крана використовуватимуть або вертоліт, або інший баштовий кран.

"Цивілізація нічого кращого не придумала, як використовувати повітряний транспорт. Є другий шлях - це аналогічний кран - будується поряд і демонтується кран, який знаходиться в закритому приміщенні", - прокоментував директор будівельної фірми Мирослав Бойко.

Будівельники обіцяють демонтувати свій витвір вдень, на очах сотень глядачів. Проте невідомо коли, оскільки не можуть знайти кран-партнер. Крім того, треба зібрати підписи у відповідних міських службах щодо безпеки таких робіт.

Але ж вітчизняні ЗМІ почули дзвін, та не знали де він... зовсім не вникаючи в ситуацію, виставили будівельників дурнями, та не так все було, бо все було всі дрібниці.

http://ua.comments.ua/politics/53503-V_IvanoFrankivsku_rozibrali.html


26 вересня в Івано-Франківську закінчився демонтаж крана, замурованого у дворі будівництва 6-поверхівки, виконаної у формі замкнутого квадрата.

Дістати його звідти можна було або за допомогою вертольота, або ж іншого крана. Власник будівництва Мирослав Бойко пояснив, що у нього не було іншого виходу, окрім розташування крана у внутрішньому дворі будинку, що будується. Інакше довелося б задіювати три крани, які перегородили б три вулиці з різних боків будівництва, що створило б дискомфорт для місцевих мешканців. Тим більше, за словами прес-секретаря міського голови Андрія Олексіна, під’їзд до місцевої ратуші був би повністю заблокований. Свою будівельну технологію він запозичив в Австрії.

Визволяли кран таким чином: зібрали інший кран і з його допомогою демонтували замурований. Мерія не дала дозволу на демонтаж за допомогою вертольота, тому і задіювали потужніший кран. Стотонну конструкцію витягували три дні. Було задіяно 50 робітників. Вартість операції – близько 100 тис. грн. Роботи з вивезення конструкції проводилися переважно вночі.


Жителі Донбасу вже шкодують про свій політичний вибір

29 лютого, 2012    Богдан Буткевич; Київ – Донецьк – Луганськ   Мешканці регіону все більше внутрішньо готові до протестів, хоча визначеності та усвідомленої альтернативи ще немає Більшість луганчан чи донеччан, із якими вдалося поспілкуватися під час подорожі до цього неповторного регіону, не ображаються на, здавалося б, в’їдливу речівку «Спасибо жителям Донбасса за президента…». За два роки свого правління влада встигла дошкулити навіть своєму ядерному електорату, який і сам починає розуміти, що комусь таки треба подякувати за втрачені ілюзії. Склалося враження, що Вікторові Януковичу і Ко вже не пробачать «покращення життя вже сьогодні» тільки тому, що вони тут «свої». Поки що рівень незадоволення на Донеччині не перейшов критичної межі відвертого бунту, але стійка тенденція до цього є очевидною.

ЧУЖІ СЕРЕД СВОЇХ   «Я завжди голосував за Януковича, але він виявився... (далі лунає ненормативна лексика. – Авт.)», – емоційно реагує Андрій Альошкін, екс-шахтар з Антрацита, а тепер різноробочий із Луганська, на запитання про ставлення простих людей на Донбасі до влади, яку вони обрали.

За останні півроку соціально-політичні настрої тут різко змінилися. Якщо 2010-го спостерігався певний оптимізм реваншистського характеру, мовляв, «перемогли нарешті свої», у першій половині 2011-го – збайдужіння до політики як такої, то тепер градус негативу щодо, здавалося б, «своєї» влади починає зашкалювати. Нинішній президент з однопартійцями ризикує опинитися чужим навіть серед своїх. У розмовах не на диктофон люди з керівництва регіону визнають, що у владі зараз велике занепокоєння щодо Сходу – ПР його втрачає.

«Запитую в п’ятикурсниці, що приходить на іспит: «За кого голосуватимеш?» – розповідає Сергій Н., професор Східноукраїнського університету імені В. Даля (на Донбасі більшість усе ж традиційно побоюється відкрито називати речі своїми іменами. – Авт.). – Відповідає:«За комуністів». Перепитую: «Чому?» А вона: «Та дідусь сказав, що так треба». Оце, на жаль, у нас дуже поширено. Старі голосують за звичкою, молоді або взагалі не йдуть на дільниці, або ставляться до цього з цілковитою байдужістю. Але все ж не всі. Дедалі більше громадян починають думати головою. Наприклад, я підтримуватиму демократів, хай там які б вони були, але все ж кращі за так званих наших. Головна проблема для багатьох – брак альтернативи. Хтось, звичайно, за комуністів побіжить віддати голос, але розумні люди розгублені».

Утім, наразі усталена, здавалося б, навічно ідеологема «це сучий син, але це наш сучий син» дала тріщину, навіть враховуючи, що «Донбасс убеждений не меняет». За останні два роки різко знизився рівень життя пересічного мешканця регіону – надто великий розрив між очікуваннями та реальністю, особливо на тлі того, що в когось таки Межигір’я розростаються. «Я цього Януковича ненавиджу, – аж плюється слиною грузин-таксист похилого віку з Донецька. – У 2010 році всіх своїх пасажирів пропагував, щоб за нього голосували. Тепер цим людям буде соромно в обличчя дивитися. Як може бути, щоб тут ціни були вищі, ніж у Києві. Таке враження, що все робиться нашим коштом. Вони нас зовсім за дебілів вважають чи що?» При цьому в головах донбасівців одночасно уживаються два абсолютно різні сприйняття влади нинішньої й влади як такої. З одного боку, ці люди вкрай вороже налаштовані до будь-кого чи того, що її символізує. «Упирі» – характеристика, яку дуже часто можна почути від місцевих мешканців. З іншого – в їхній свідомості поряд із цією вродженою анархічністю степового походження вживається абсолютний конформізм, що іноді набуває вигляду байдужості. Більшість із них зараз на проміжній стадії між байдужістю (людям просто все одно, хто у владі, бо вони її не сприймають) та відкритою ненавистю.

Читайте також:Повсталий Донбас

БУДЕ ЯК БУДЕ   Хоча багато українців ще прекрасно пам’ятають гупання шахтарських касок об київську бруківку на початку 1990-х, виявляється, що реальна кількість пасіонаріїв поміж жителів Донбасу мізерна. Як і людей, що розуміють та готові обстоювати тут свої інтереси. Більшість вважає, що боротися за права, особливо на шахтах чи заводах, – це знищувати свій прибуток. Понад те, не задумуються над таким питанням, просто виживаючи в наявних реаліях і сприймаючи їх як даність. «Коли ти працюєш і мовчиш, то тебе ставлять на нормальну ділянку в забої, – пояснює колишній шахтар, поет Олександр Сигида із села Атаманівка під Луганськом. – Отримуєш навіть тисячу доларів. А як починаєш патякати зайве, то ніхто тебе не виганяє, навіщо. Просто прикріплюють до поганої ділянки, і твоя зарплата, що залежить від видобутку, одразу різко зменшується. От і ризикуй щодня життям за півтори тисячі гривень на місяць і будь волелюбним або мовчи в ганчірку й заробляй нормальні гроші. Кожен вирішує для себе сам. Але люди якось звикли ризикувати життям – це вже ніби само собою зрозуміло». Справді, донбасівці, на диво, фаталістичні. «Хай буде, як буде» – такий слоган найкраще відображає їхнє мислення.

Що дуже дивує, то це те, як шахтарі терплять такі нелюдські умови праці з величезною, як свідчить статистика, кількістю смертей, ризиком (не всі вони отримують по тисячі доларів на місяць). Однак ті, з ким поспілкувався автор цих рядків, одностайні: винні в аваріях не тільки керівники підприємств. «Чоловіче, та повір, таких аварій, як на «Суходольській» (2011 року загинуло 28 осіб. – Авт.), у нас і за совка було дуже багато, – стверджує Олександр Сигида. – Зараз навіть трохи менше стало, просто тоді про це мовчали, хоча вони були не менш страшними. Зверни увагу, коли трапляються найбільші – у серпні. А чому? Тому що до Дня шахтаря знову-таки з радянських часів треба було видати на-гора рекордну кількість вугілля. І ще тоді люди навчилися затикати ганчіркою датчики метану, щоб вони не заважали працювати, адже аварійна система вмикається, тільки-но концентрація газу в повітрі хоч трохи починає перевищувати норму. Тому найчастіше в аваріях винні самі люди таїхнє халатне ставлення до власної безпеки».  Читайте також: Донбаська широта

«90% шахтарів, хоч як різко це прозвучить, – мовчазні раби, – ділиться своєю думкою лідер громадського «Трудового руху «Солідарність» Костянтин Ільченко зі Свердловська Луганської області. – Ось, наприклад, мій колега по профспілковому руху Геннадій Зімін, який через свою боротьбу з місцевою вугільною та наркомафією став інвалідом і втратив усе майно. Але ж він такий чи не один на все місто. Цей натовп ніколи нічого не зрозуміє. Ти їм пояснюєш, що треба обстоювати права, бо це ваші ж гроші,а вони мовчать. Тільки-но бригадир йде з ділянки, починають поплескувати тебе по плечу й казати: «Молодці, ви все добре робите, захищаєте нас». Але коли той повертається – все, ніби з тобою й незнайомі. Відтак що можуть змінити активісти, якщо, наприклад, у нашої профспілки «Спільна дія» по 10–15 людей у колективах ще й не з кожної шахти, а там працюють зазвичай щонайменше 200–300 осіб? Але коли вони прокинуться, мало не здасться нікому. А це незабаром станеться, бо дедалі важче виживати».

Донбаськими містечками відчутно котиться хвиля глухої ненависті,яка проривається назовні поки що за чаркою на кухні або під час традиційних розмов за «тормозком» перед спуском до шахти. А також виявляється у дедалі більшій кількості розбоїв та грабежів стосовно заможних донбасівців: депутатів, бізнесменів, держслужбовців. «Зараз міліція просто не показує реальних даних щодо скоєних злочинів, – стверджує Костянтин Ільченко. – І це дуже погана тактика. Адже більшість тутешнього населення поки що є інертним стадом. Але тільки-но воно зрозуміє, що можна, майже як у 1990-ті, піти до сусіда, в якого лежать котлети в холодильнику, дати йому виделкою в очі й забрати м’ясо собі, почнеться жах. Партія регіонів сама не розуміє, що робить і яких демонів випускає назовні. У ті ж таки 1990-ті в людей ще залишалися певні ілюзії, тому якось перенесли лихоліття та невиплати зарплати по півроку.Зараз немає ні страху, ні совісті – лише бажання хоч якось заробити в умовах цілковито розграбованого виробництва. Варто тільки комусь відкрито почати – і все це спалахне таким кримінальним полум’ям, що його вже нічим не загасити».

Кримінальний підтекст взагалі є дуже знаковим на Донеччині. Річ навіть не у фактично найбільшій тут кількості зон на людину в країні. «Уркаганство» так тісно в’їлося в кожну шпарину, що стало синонімом чогось на кшталт «бути чоловіком», «мужнім». Ще з радянських часів на Донбасі зеків намагаються відправляти до «своїх» зон, за місцем проживання, так би мовити. Насамперед з погляду економії, мовляв, коли родичі близько, то й годувати не треба. Між іншим, у сумнозвісному місті Суходольську дорога до зони має значно кращий вигляд, ніж центральна вулиця.

Читайте також: З плавильного казана імперії

ГРОШІ ПО-ДОНБАСЬКОМУ  У луганських маршрутках за проїзд платять (2,50 грн) не при вході, як у більшості українських міст, а, навпаки, при виході. У цьому проглядає щось рудиментарне радянське. Чи не з’являються тут такі правила з поправкою на місцеву ментальність: можливо, люди сприймають маршрутки як такий собі варіант таксі. Коли ж вчитуєшся у назви вулиць, які, здається, взагалі не змінювалися з часів розпаду СРСР, ця смілива теорія перестає здаватися просто інтелектуальною забавкою. Головна вулиця Совєтська задає відповідний ритм світосприйняття...За офіційною статистикою, мешканець Донбасу заробляє більше, ніж представник інших регіонів, окрім столиці. Зарплати в багатьох людей, які працюють на металургійному комбінаті чи шахті, справді порівняно високі. На державних об’єктах це в середньому 7–8 тис. грн. На «копанках» за місце теж тримаються зубами, адже за день роботи шахтар може отримати 300–500 грн, лебідчик – 150–200 грн. У приватному секторі в Донецьку тіньові зарплати майже київські: $500–1000 на місяць. Але в маленьких містечках – скрута.

«Так повелося ще з радянських часів, – розповідає Олександр Сигида. – Шахтарі свої гроші витрачали на «бухло», а будинки розвалені. Мінливий у нас народ». Типове явище для Донбасу – цілі квартали напівзанедбаних житлових будинків, «мертві» міста й села, де раніше жили працівники тепер закритих чи збанкрутілих шахт і заводів. Картина там апокаліптична.

Багато людей тут сподівалися, що коли прийде «своя» влада, то можна буде заробити. Натомість за останні два роки умови ведення бізнесу в регіоні неймовірно ускладнилися. Автохтони одностайні: «господарі життя» вирішують свої проблеми їхнім коштом, переспрямовуючи фінанси в будь-які інші кишені чи регіони, але не в їхні. «Мій знайомий зібрав гроші й вирішив відкрити приватну шахту, – розповідає будівельник Сашко з Луганської області. – Спочатку всец хотів по-чесному – зробив. Але, прийшовши першого разу платити податки, одразу зрозумів свою помилку. Він розрахував суму, вписав у декларацію, а йому інспектор каже: «Ні, так не піде». І малює втричі більшу, мовляв, або плати «на лапу», або, якщо по-чесному, то втричі більше, як я сказав. Звичайно, він дав хабара, а вже наступного дня закрив підприємство. Певна річ, формально –шахта перетворилася на нелегальну «копанку», та працює й досі. Він собі платить, кому треба, в податковій і райадміністрації, і все ніби гаразд, поки що ніхто його не чіпає, але з кожним місяцем тягнуть усе більше. Думає про закриття»...

З Донецького залізничного вокзалу до центру міста можна потрапити трамваєм або маршруткою. Якщо останньою, то проїздиш повз вилизаний, красивий, сучасний бізнес-центр «Ахметов-сіті», як його називають місцеві. Якщо ж сісти на трамвай, то за 20 хвилин очікує подорож крізь нетрі, з якими можна порівняти хіба бразильські фавели абощо. Ось такий нині увесь Донбас: Межигір’я і бідність. Раніше місцеві мешканці з такими контрастами мирилися. Нині ж це їх не просто дратує – обурює. 

Читайте також: Луганськ завжди знаходився під пресом донецьких

спокуса за спокусою... треба ж...

от... день п`ятий минає... hypnosis

не курю не вживаю спиртного..,  sila

як на те, свято чи не кожного дня, всі пропонують закурити... podmig

як не в одного, то другого - день народження, то той же дзвоник навіть, то просто в гості зайшов, "за стіл, по п`ятдесят? ;)"... - не вживаю кажу, бо на літо готуюсь до рейду по Україні... " а закуриш мо?" - так і не курю ж...  nini

а завтра-післязавтра взагалі весілля в сестри... одна хороша знайома приїхала... ех не люблю офіціозу, а тре буде поближче познайомитись на цьому міроприємстві... що ж іще робити коли дуже подобається  smile  

така ото ситуація...  lol  і як воно робиться все оте на тверезу голову? 

Нескупова ситуація в Україні... адмінам, учасникам, підсумки

серіал пов`язаний з ім`ям "славетно" відомого персонажу побив усі мильні опери i.ua за останні дні... нейтральних мешканців порталу щодо цього навіть важко уявити... є люди, котрі обурюються,типу "а чого це до Нескупова така велика увага, мовляв піар, а я от б`юсь щоб стати відомим і як риба об лід..." є й інші, але більшість активних учасників порталу висловила своє негативне ставлення до даної особи, що зіграє основну завершальну роль в його історії.

Чому? Чому на сайті люди (не ніки чи акаунти, а особистості!) виступили активно проти не стільки самого Нескупова, скільки проти самого явища НЕСКУПОВЩИНИ...? 

основна його позиція - обгадити якомога більше людей на сайті і прицьому бути безнаказаним. Посміятися в лице кожному і крізь зуби вицідити - ти в ігнорі і на моє лайно ніяк не можеш відреагувати

Оглянімось навколо... а в житті? Хіба це не пов`язано з реалом кожного з нас?! Хіба не обгаджують нас щогодинно..?!

- холодні квартири зимою - нас ігнорять і сміються в лице...

- долар виріс в двічі і простих українців "кинули" заігноривши аналогічно...

- ціни виросли, зарплати (за курсом лолара) впали, але жодних пропорційних підвищень... хто отримував 3 тисячі в місяць зараз фактично півтори-дві...

- когось покарають за мішок лахів крадених, а хтось спокійно тягає по два мільйони долларів... система правосуддя - система ігнору для ураїнського народу... людей винних у смерті десятків людей на шахтах, під час вибухів газу і т.п. відпускають на законних підставах... Дорожні "славнозвісні ДТП" - жодних наслідків...

висновок - кради, вбивай, - викладуй лайно на голови людей і тобі за це нічого не буде!!! народ в "ігнорі"..!!!

Саме на основі таких мисленевих умовиводів "шановший" Нескупов (названий в народі УГ) вирішив поширювати свою діяльність.

АЛЕ ОБЛОМ вийшов... На i.ua виявилось, що не пройде вивалювати лайно на хороших людей і бути безкарним... та і люди ці не просто особи із штампом у паспорті, а особистості - здатні постояти за себе і своїх друзів, за порядок і моральні цінності взаємоповаги і справедливості.

Люди, що часто гаркались між собою з приводу чи без, але люди з поняттями свободи, честі і гідності, об`єднались і висловоли своє негативне ставлення до спроби завалити наш портал справді "гавном" і ще й людей обгадити, які тут є.., встановити свої закони й порядки Нескупівські.

ОТ чому замітки висять у ТОПі, от чому ми не байдужі до цього...

---------

Ще раз... про ФАКТИ...

№1. Нескупов порушив авторські права ордного з авторів порталу, виклавши фотографії без дозволу у своєму блозі на загальний огляд.., з відкрито образливим негативним підтекстом

№2. Самого автора, як і особи з даного використаного фотоальбому, над якими вирішили поглумитись, на сайті не було, а замітку свою НЕскупов при ліпшій нагоді тикав у замітку часу...

№3. Людей, які вирішили нагадати УГ про елементарні правила поведінки в суспільстві, якусь культуру і етику, Нескупов відразу викидав в ігнор мотивуючи це не зовсім естетичними натяками на недолугість опонентів.., а свої коменти з нецензурними словами видаляв, наприклад...

№4. При детальному розгляді виявилось, що ця людина пропагує вживання наркотиків... тут без коментарів як кажуть...

певен, що є ще багато кому до цього, ще що додати

---

ОТже...

Погрози, натяки і ігнор - стосовно усіх учасників сайту, що поважають людську гідність... а втой же час нескінченні потоки бруду та лайна...

---

мінусовий рейтинг, замітки серед популярних стрічок на сайті, коменти - блогери i.ua  висловили своє ставлення

---

Шановні АДМІНІСТРАТОРИ сайту, чи погоджуєтесь ВИ з НЕСКУПІВЩИНОЮ (не з Нескуповим, а саме з нескупівщиною) у себе? стрічка блогів  у протестних замітках!

ви маєте відреагувати і вирішити ситуацію, інакше на цьому справа не завершиться...сподіваємось рішення буде справедливим і узгодженим з думкою суспільства порталу i.ua  та відновиться нормальна робота сайту

---


81%, 71 голос

9%, 8 голосов

7%, 6 голосов

3%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

[Конкурс] На найвлучнішу назву

Конкурс на найвлучнішу назву до цього фото.


20%, 1 голос

20%, 1 голос

40%, 2 голоса

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

20%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.