хочу сюда!
 

Алла

38 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 35-48 лет

Заметки с меткой «фентезі»

Шрами і меч



Ніжність. І поруч з прекрасним ельфом
в шхуні казковій лечу над шельфом.
Але наснилося. Я потвора.... 
Шрами і меч. Бій почнеться скоро.
Знову по лікті в крові ворожій
руки у троля. Помилуй Боже.
Навіщо живу я в країні болю?
Небо, благаю, пусти на волю!

Картинка  HaxOrran

Cirrus Minor - Pink Floyd

Cirrus Minor
          Легкий підхмарний смуток     

Музика:    Роджер Вотерс
Текст:    Роджер Вотерс
Голос:    Роджер Вотерс


In a churchyard by a river
           Кладовище над рікою
Lazing in the haze of midday
           в полуденнім сні зімліло,
Laughing in the grasses and the graves
           сміхом повні зарості могил.
Yellow bird, you are not long
           Вже недовго тобі, птахо,
In singing and in flying on
           дзвінким сміхом заходитись,
In laughing and in leaving
           зникнеш із прощальним змахом крил.

Willow weeping in the water
           Плачуть верби над водою,
Waving to the river daughters
           віти пестять хвиль вершечки,
Swaying in the ripples and the reeds
           слухаючи очерету шерх.
On a trip to Cirrus Minor
           Ніби хмарки брат молодший,
Saw a crater in the Sun
           вгледів вир у сонці, потім
A thousand miles of moonlight later
           світла місячного безмір вшир і вверх.

                                         29.07.2015
                                         
                                        
В мережі можна надибати текст, де в першому куплеті є "graves" і "grazes". Якщо я не глухий, то Роджер співає саме за другим варіантом. Відтак, напросилася

версія 2

In a churchyard by a river
           Кладовище над рікою
Lazing in the haze of midday
           в полуденнім сні зімліло,
Laughing in the grasses and the grazes
           сміхом повні трави пасовищ.
Yellow bird, you are not long
           Скоро, пташко золотава,
In singing and in flying on
           кинеш гру, притишиш сміх,
In laughing and in leaving
           піде в спогад твій прощальний клич.

Willow weeping in the water
           Віти верб журливо ніжать,
Waving to the river daughters
           річки спиноньку хвилясту,
Swaying in the ripples and the reeds
           де-не-де із комишем сплелись.
On a trip to Cirrus Minor
           Ніби хмарки брат молодший,
Saw a crater in the Sun
           бачу вирву в сонці, потім
A thousand miles of moonlight later
           світла місячного безмір вшир і ввись.

                                            10.09.2015
Слухати

Stargazer - Rainbow

Stargazer
                   Зваблений зіркою

High noon. Oh I'd sell my soul for water
                    Полудневе пекло. О, я продав би душу за ковток води.
Nine years worth of breakin' my back
                    Дев'ять літ вартують мені зломленого хребта...
There's no sun in the shadow of the wizard
                    Затьмарив собою сонце, цей Чаклун.
See how he glides why he's lighter than air
                    Дивіться, Він витає у повітрі, ти ба, Він легший від повітря!
Oh I see his face                                                                
                    О, я бачу Його лице!

Where is your star
                    - Де Твоя зірка?
Is it far, is it far, is it far
                    - Чи далеко вона? Чи далеко?
When do we leave
                    - Коли Ти відпустиш нас?
I believe, yes, I believe
                    - Я вірю. Так, я вірю...

In the heat and the rain
                     І в спеку, і в дощ,
With whips and chains
                     скуті ланцюгами під ударами бичів,
To see him fly
                     щоб бачити, як Він ширяє у повітрі,
So many die
                     так багато вмирають!
We built a tower of stone
                      Ми будували цитадель з каменю,
With our flesh and bone
                      ціною нашої плоті і крови,
Just to see him fly
                       щоб лиш бачити, як Він лине небом...
Don't know why
                       І ми не знаємо, навіщо.
Now where do we go
                       Тож куди ми прямуємо тепер?

Hot wind moving fast across the desert
                       Гарячий вітер дме над пустелею.
We feel that our time has arrived
                       Ми відчуваємо, що наш час настав.
The world spins while we put his dream together
                       Світ здійснює свої кругообіги,
                       в той час як ми разом втілюємо Його мрію -

A tower of stone to take him straight to the sky
                       фортецю з каменю, щоб задати Йому напрям у небо.
Oh I see his face
                          О, бачу Його лик!

Where is your star
                         - Де ж Твоя зірка?
Is it far, is it far, far
                         - Далеко? Вона далеко?
When do we leave
                          - Коли ж Ти відпустиш нас?
Hey, I believe, I believe
                          - Ей, я вірю, я сподіваюся...

In the heat and the rain
                     Чи палить, чи ллє,
With whips and chains
                     скуті ланцюгами, підхльостувані бичами,
Just to see him fly
                      просто щоб бачити, як Він лине небом.
Too many die
                      мільйони лягають кістьми!
We built a tower of stone
                      Ми будуємо ту фортецю,
With our flesh and bone
                      ціною нашої плоті і крови,
To see him fly
                       аби лиш спостерігати далі Його політ...
But we don't know why
                       Але ми не знаєм, для чого...
Well, now where do we go
                       Ну... і куди ж ми прямуємо тепер?

All eyes see the figure of the wizard
                        Всі погляди пронизують постать цього Чародія,       
As he climbs to the top of the world
                        коли Він пнеться на верхівку світу.
No sound, as he falls instead of rising
                        Всі зачаїли подих, коли замість злетіти до небес Він почав падати.
Time standing still, then blood on the sand
                        Час став на мить, а потім лиш кривава крапка на піску...
Oh I see his face                                                                    
                        О, бачу Його лице!

Where was your star
                         - І де була Твоя зірка?
Was it far, was it far
                         - Вона була далеко?
When did we leave
                         - А де ж наша  воля?
We believed, we believed, we believed
                          А ми вірили, вірили...

In the heat and rain
                           І в спеку, і в дощ,             
With whips and chains
                           скуті ланцюгами під ударами бичів,
To see him fly
                           ми будували кам'яну цитадель,
So many die
                           ціною безлічі жертв,
We built a tower of stone
                           аби лиш бачити Його політ...
With out flesh and bone
To see him fly
But why
                           Але для чого?

It don't rain
                          Немає дощу.
With all our chains
                          Під вагою наших ланцюгів
So many die
                          так багато з нас полягло,
Just to see him fly
                          аби просто бачити Його політ...
Look at my flesh and bone
                         Подивись на моє знесилене тіло,
Now look, look, look, look
                         а тепер глянь... глянь, не відводь погляду!
Look at this tower of stone
                         Глянь на цю фортецю з каменю!

I see a rainbow rising
                         В небі народжується райдуга,
Look there on the horizon
                          глянь, - он там на небосхилі,
And I'm coming home
                          а я повертаюсь додому,
Coming home, I'm coming home
                          Додому! Я йду додому!

Time is standing still
                           Час зупинився з тої пори.
He gave me back my will
                           Він віддав назад мою волю.
Oh, oh, oh, oh
                           О, о, о, о!
Going home
                           Йду додому!
I'm going home
                           Вертаюся додому.
My eyes are bleeding
                           Очі плачуть кров'ю,
And my heart is weeping
                           серця ниють,
We still hope, we still hope, oh
                           та наша надія ще жива, ох...
Take me back
                           Заберіть мене назад.
He gave me back my will
                           Він повернув мені мою волю!!!
Oh, oh, oh, oh
                           О, о, о, о...
Going home
                          Тільки додому!
I'm going home
                           Прямую додому,
My eyes are bleeding
                          крізь повінь кривавих сліз,
And my heart is weeping
                          під плач змученого серця,
We still hope, we still hope, oh
                          яке ще живить надія...
Take me back, take me back
                           Візьміть мене назад,
                           поверніть мене назад!
Back to my home, oh, oh...

                           Назад, до рідного дому. О!

                                                                           15.09.2013

letsrock СЛУХАТИletsrock

Green Is The Colour - Pink Floyd

Green Is The Colour
           Зелений - ось той колір!    

Музика    Роджер Вотерс
Текст    Роджер Вотерс
Вокал    Девід Ґілмор

Heavy hung the canopy of blue
           Повелитель напнув небесне шатро,
Shade my eyes and I can see you
           затулив мої очі, і я вже не бачу Тебе.
White is the light that shines
           Чистота - ось те світло,
Through the dress that you wore
           що сяяло крізь одяг, що Ти носила.

She laid in the shadow of a wave
           Вона загубилася під покровом моря,
Hazy were the visions of her playing
            і ясно не побачиш, де вона і як.
Sunlight on her eyes
            Сонячне світло в її очах,
But moonshine made her blind every time
            та місячне сяйво робить її непомітною знов і знов.

Green is the colour of her kind
            Зелений - ось колір таких, як вона.
Quickness of the eye deceives the mind
            Жвавість цих очей збиває з пантелику.
Envy is the bond between
            Заздрість - ось що пов'язує  
The hopeful and the damned
             приречених і благословенних.

letsrock Слухати можна тутletsrock

Storm - Blackmore's Night

Storm
         Буря

A timeless and forgotten place,
         Одне місце, забуте у вічності,
The moon and sun in endless chase
         там Місяць і Сонце у нескінченній гонці,
Each in quiet surrender
         кожне покірно здається,
when the other reigns the sky...
         коли інше царює в небі...
The midnight hour begins to laugh
         Та ось ніч заходиться сміхом,
A summer evening's epitaph
         що є некрологом літньому вечорові,
The winds are getting crazy
         і починають шаленіти вітри,
As the storm begins to rise...
         коли буря нагромаджує сили...
                * * *
Wild were the winds that came
         Розверзається божевільна коловерть
In the thunder and the rain
         з води, вітру й вогню блискавиць.
Nothing ever could contain
         Хіба ж можливо стримати
The rising of the storm...
         весь гнів тих трьох стихій!
In the wing of ebony
          Тріпочуть віти дерев,
Darkened waves fill the trees
          переполоханих темнокрилою навалою,
Wild winds of warning
          і страшне ревіння котиться небом -
Echo through the air...
          буревій виголошує свій ультиматум...   

     Follow the storm, I've got to get out of here...
П
           Скорімося бурі, хочу безслідно зникнути геть...
Р   Follow the storm as you take to the sky...
И
           Приймімо цю бурю, якщо Небо є і твоїм покликанням...
С
   Follow the storm now it's all so crystal clear,
П
           Ходімо слідом за нею, в ній все таке прозоро ясне!
І     Follow the storm as the storm begins to rise...
В           Прямуймо до бурі, коли її сили починають рости...

                    * * *
She seems to come from everywhere
         Здається, вона миттєво заповнює собою все:
Welcome to the dragon's lair
         - Ласкаво прошу у пащу дракона!
Fingers running through your hair
         Куйовдить пальцями твоє волосся,
She asks you out to play...
         - Ходім, пограймося, - запрошує вона.
In all of nature's sorcery
        З усіх таємниць природи
The most bewitching entity
        вона найбільш вражаюче диво.
Hell can have no fury
        Чи вмістить пекло всю несамовитість,
Like the rising of the storm...
        яка є у бурі, що народжується...

                  П р и с п і в

                       * * *
                  П р и с п і в

30.07.11

letsrock letsrockletsrock  Наскільки промовисто і органічно ритм і мелодика, настрій музики повторюють зміст!!! Той випадок, коли і люди, і інструменти "говорять" в унісон. letsrock letsrockletsrock

Какой демон охотится на тебя?

Я ярый фанат фэнтези,
и решил узнать у вас, какой демон охотится именно за вами! Но нужно пройти небольшой тест, вот ссылка- http://aeterna.qip.ru/test/view/18108/

Тест мне лично понравился, например после прохождения мне выдали ответ:

Тест завершен, и я попробую рассказать, кого тебе следует остерегаться. Ого, а ты желанная жертва. На тебя будет охотиться не один, а целая компания демонов.

Знаешь почему? Ты –очень сильный человек, хотя я не думаю, что те, кто рядом с тобой догадываются, насколько сильный. Держу пари, ты и сам не осознаешь. Но как ни странно, именно твое присутствие часто разряжает обстановку, помогает людям придти в себя, не сдаваться и не хныкать. Ты не любишь выпячиваться, казаться лучше, чем ты есть - и это признак зрелости. И ты умеешь вовремя остановиться и подумать – это тоже дар. Я не знаю, какими категориями оперируют демоны, но сдается мне, что в их глазах твой дух напоминает бриллиант необыкновенной чистоты и расцветки. Вот только как его заполучить? Скорее всего, это будет выглядеть, как внезапная полоса всевозможных неудач, обрушивающихся на тебя. Мелкие, крупные, незначительные и болезненные. Проверка на прочность – сломаешься? У каждого из нас есть уязвимая точка, и они будут ее искать. Но ты должен держаться smile , демоны устанут и переключатся на кого-нибудь другого. А, не моя обязанность давать советы, сам выпутаешься как-нибудь. Пока же будь настороже». 

Как вам? Но человеку написавшего этот тест огромное спасибо!!!

Спасибо за внимание bye...


100%, 2 голоса

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Осінь Арди. Записки толкініста.




Про Ельфів і не тільки...

Не раз і не двічі задавав собі питання - чому майже всі письменники, котрі присвятили свою творчість фентезі, впевнені, що Першонароджені повинні:
- Поступитись людям територією
- Конфліктувати з людьми
- і врешті решт зникнути
Взагалі-то, найправильніше цю проблему вирішив Пол Андерсон у "Зламаному мечі". За його теорією, світи Ельфів та Людей майже не перетинаються, а існують паралельно. Люди можуть відчувати Ельфів на духовному рівні, а вже спілкуватись з ними можуть тільки знахарки, яких непоштиво прозивають відьмами. З хрещенням, якому Андерсон придає дуже велике значення, лазівки в паралельний світ закриваються.
Цікавою є теорія Андерсона про те, що у Ельфа нема душі, а отже він позбавлений можливості любити. Звісно, Першонародженні менше емотивні, ніж Люди, хоча - дивлячись які, звичайно. Феанор, наприклад, за напругою емоцій будь-якій Людині дасть три очки вперед. Однак, Андерсон це не Толкін, він серйозно вважає, що Ельфа можна наділити душею через...хрещення. Тільки при тому Ельф забуде, що він Ельф - така ось катавасія.
Толкін, найвищий авторитет в ельфійській проблемі, вирішує її з властивим йому тактом - час Ельфів минув, і вони відпливають на Захід, до щасливого Валінору. Хоча, чому цей час минув - незрозуміло. Гаразд, Нолдор прокляв Суддя Намо, і в прокляття якраз входило оце побажання блукати людським світом, поволі перетворюючись на тіні. Однак, чим завинили Ельфи-Аварі, котрі ніколи не покидали Ендоре? Їм-то за що поступатись Людям своїми лісами?
У Толкіна, наприкінці Третьої Епохи, доволі цікаве ставлення Людей до Ельфів. В краях, від цивілізації далеких, Люди спілкуються з Ельфами, торгують з ними (королівство Трандуїла). Рівендейл - це вже "останній затишний притулок", і Ельронд спілкується лише з дунаданами, нащадками нуменорців. Лоріен же, котрий знаходиться найближче до центрів тодішньої цивілізації, взагалі закрито для сторонніх, і серед роганців про нього ходять недобрі чутки - "ельфійська відьма" проживає в Лоріені. Хто туди раз потрапив - назад не повернувся.
Але Професор, принаймні, не доводить справу до збройних конфліктів між расами. І Ельфи з Людьми дружать - з добрими Людьми, звичайно. Конфлікти, звісно, існують - але в межах загальних бойових дій проти Ангбанду, а чи Мордору. До чести Ельфів, вони не є мстивими - Маедрос, наприклад, не став опісля Нірнает, відстрілювати вастаків, хоча було за що.
І тут в ельфійську проблему вломлюється  Анджей Сапковський...
Скільки мені доводилося розмовляти і з поклонниками творчости цього товариша - якось паном його назвати язик не повертається - і з прихильниками гри "Відьмак", ніхто не помічав деяких цікавих особливостей його багатотомної епопеї.
Починав Сапковський як "іронічний фентезіст". Перша частина "Відьмака" складається з казкових сюжетів, загиджених так, що навіть оркам не снилось. Білосніжка, котра спала з сімома гномами - не найогидніша версія. Враження таке, що у поштивого поляка було дуже важке дитинство, залізні іграшки і дитбудинок замість люблячої мами.
Потім світ Сапковського починає розширюватись і вже не обмежується казковими сюжетами. Власне кажучи - Сапковський це Толкін навиворіт. У нього навіть гобіти є, тільки називаються по-іншому. Але те, що у Професора є красивим, у Сапковського є огидним.
Щодо Ельфів, то тут Сапковський зробив нам, українцям, честь - він дав Першонародженим можливість повоювати у повстанському війську. Я свого часу вивчав матеріали по бойовим діям УПА - так скоя-таелі (Ельфи-повстанці у Сапковського) фактично повторюють деякі операції наших партизанів.
Ясна річ, що Сапковський Ельфів не одобрює. Його теорія така - Першонароджені, звісно ж, від Людей талановитіші, розумніші, красивіші, врешті-решт... Ну і нема чого їм взагалі існувати, як окремому народу. Люди плодяться швидко, Людям потрібні території... Ельфи мусять злитись з Людьми в один народ і зникнути - Валінору в світі Сапковського не передбачено.
Однак, Ельфи зливатись з Людьми в одну спільноту не бажають. Нудить їх, бачте, від хамства, бруду, людського свинства. І Сапковський не шкодує чорної фарби - Ельфи-повстанці відстрілюють Людей з лісових засідок, є страшними расистами (трохи не написав - українськими націоналістами), приєднуються до жахливої Імперії, і - о жах - вбирають чорні однострої зі срібними стрілами.
Опісля такого "падіння" винищення Ельфів стає справою шляхетною, а головне - добре оплачуваною. Наприкінці, коли Імперія Зла, ясна річ, впала - прості добрі Люди діляться з полоненими Ельфами шматком хліба. Сапковський наводить дуже багато подробиць в описі бранців - брудні, завошивлені, смердючі... Ви вважали себе кращими - так ось же вам...
Ясна річ, що кожен письменник вкладає в свою модель світу своє бачення світу. Мораль Сапковського така - краса і витонченість не мають права на існування. Більшість завжди права, хоч вона, ця більшість, не варта доброго слова - Сапковський не ідеалізує людство. А якщо вас, витончених, ввічливих, гарних мало - зникніть, або помріть, щоб нам, свиням брудним, не було заздрісно і перед собою соромно.
Приблизно подібних же поглядів притримується більшість письменників-фентезистів, у світі яких живуть Ельфи. Конфлікт між расами є неминучим - або Люди винищують Ельфів і роблять це з задоволенням, або Ельфи перетворюють Людей на рабів.
І чого ми так боїмося ввічливих, витончених, розумних? Страшно потім дивитись на себе у дзеркало?
Цікавим винятком з довгої шереги ельфоненависників є Майкл Муркок. В романі "Вічний войовник" великий воїн Ерікьозе, якого Люди прикликали, щоб воювати проти лихих і жорстоких Елдренів (майже Ельдар), з жахом починає розуміти, що він воює якраз на боці лихих і жорстоких осіб - Елдрени ж є зразком лицарства і відваги. Спроба примирити обидві раси закінчується провалом, та остаточно добиває Ерікьозе одна деталь - в останній цитаделі Елдренів є арсенали, в яких заховано найсучаснішу зброю: автоматичні танки, лазери, гармати... А Елдрени воюють мечами і луками - бо так озброєні їхні супротивники.
Елдрени у Муркока - прибульці з іншого світу. Ерікьозе - теж з іншого світу, він знайомий з усією тією технікою. І великий воїн всупереч волі правителя Елдренів виводить на поле битви вбивчу зброю.
Муркок вирішує проблему просто - очманілі Елдрени зостаються на планеті самі: Ерікьозе винищив своїх одноплемінників до останньої людини. Сам він пояснює свої дії так - подібні жалюгідні істоти, котрим завжди потрібен ворог, не мають права жити на світі. "Коли б вони знищили вас, - пояснює він розгубленому правителю Елдренів - то накинулися б одне на одного і воювали б століттями. Я тільки прискорив процес".
Ще один оригінальний варіант співіснування двох рас подає Мирослава Горностаєва, наша землячка. Її Дивні (тобто ті самі Ельфи), як і у Муркока, є прибульцями з іншої планети. Їх світ загинув - і Дивні шукають собі притулку. На одній з планет вони віднаходять людську цивілізацію раннього середньовіччя. І укладають з одним народом військовий союз, взамін на можливість поселитись на їхній території.
Прибульці допомогли місцевим розгромити ворога. Але ж Люди - це тільки Люди. З усіма наслідками. І Дивні вирішують змінити Людство духовно. На жаль засобів у них вистачає лише на один народ.
Цивілізація, що виникла в результаті - це неймовірний "гібрид вишні з сакурою". Японська витонченість, але без жорстокості, українська любов до краси, але без оцього нашого остійського "моя хата з краю". Нащадки Людей і Дивних створили неймовірний світ. Ну, а сусідів, звісно, задавила жаба - і понеслось.
Отже, сумно - але існувати разом раси Ельфів і Людей можуть лише в разі "підтягування" Людей до ельфійського рівня. Чим, до речі, займався у Толкіна славетний Фінрод Фелагунд - виховував. Часу це забирало багато, але князь Нарготронду твердо вірив в успіх.
Наш час не сприяє не тільки Ельфам, але й тим з нас, хто хоче бути схожими на Ельфа, а не на немитого орка з пляшкою пива в одній руці і сигареткою з планом в іншій. Доходить до того, що ввічлива, непитуща людина починає викликати підозри. У мене один час були певні проблеми з діловими партнерами, тому, що я не хочу вживати спиртне. Не не вмію пити - просто не хочу. Потім до цього звикли, однак...
Часом світ стає таким огидним, що думаєш - а чи варто триматись за якісь заборони. З орками жити... Ну й тому подібне... Але ж таки варто... І я не вірю, що я є самотнім.
Люди, будьте Людьми... Тоді, може й Ельфи повернуться smile


 

Conquistador - Procol Harum

Conquistador
        Конкістадор


Автори - Brooker / Reid

Conquistador your stallion stands
        Конкістадор, твій жеребець застоявся,
in need of company
        позбувшись твого товариства.
and like some angel's haloed brow
        І подібно до ореола навколо лику ангела
you reek of purity
        ти випромінюєш шляхетність.
I see your armour-plated breast
        Я дивлюся, криця твого обладунку
has long since lost its sheen
        давно втратила свій блиск,
and in your death mask face
        а на смертній масці твого лиця
there are no signs which can be seen
        давно вже не грає міміка.

               Приспів
And though I hoped for something to find
        І хоч я сподівався що-небудь розгадати,
I could see no maze to unwind
        але не зрозумів, як вирішити загадку.

Conquistador a vulture sits
         Конкістадор, гриф хазяйнує
upon your silver shield
         на твоєму срібному щиті.
and in your rusty scabbard now
         Сім'я вже проросло в піску,
the sand has taken seed
         що заповнив заіржавілі піхви.
and though your jewel-encrusted blade
         Хоча твій інкрустований каменями клинок
has not been plundered still
         ще не викрадено з поля бою мародерами,
the sea has washed across your face
         морські хвилі торкнулися твого обличчя
and taken of its fill
         і вже заволоділи ним повністю.

                         Приспів (двічі)

Conquistador there is no time
         Конкістадор, тут не тот випадок,
I must pay my respect
         коли я маю виявляти повагу.
and though I came to jeer at you
         Але хоч я і прийшов посміятися над тобою,
I leave now with regret
         та залишаючи тебе, зараз шкодую про це.
and as the gloom begins to fall
         І оскільки темнота починає густішати,
I see there is no, only all
         я не бачу нічого, і разом з тим все:
and though you came with sword held high
         хоч ти й прийшов, гордо тримаючи меч над головою,
you did not conquer, only die
         але нікого не переміг, тільки загинув...

                 Приспів (двічі)
letsrockТут можна проСЛУХАТИ  виконання наживо у концерті на ВВС (1974 р.) letsrock
letsrock У аудіододатку до замітки - виконання з Едмонтонським симфонічним оркестром в 1972 р.letsrock

50%, 1 голос

50%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Очі відьми - Пікардійська Терція

Очі відьми

            Пікардійська Терція

Автор пісні - Дмитро Добрий-Вечір (лідер гурту Вій)

Очі відьми, мов зорі,
   очі відьми, мов зорі,
       її чорні очі, ніби роси прозорі.
          Наче морок безодні,
             наче морок безодні,
                  як той лід, холодні
                        її очі бездонні...

               [ Читати далі ]

Драконяча історія або пригоди лицарів... № 9

money   money   money       money   money   money

Цього разу вирішив опублікувати одну оповідку зі своїх старих архівів. Вона значною мірою відповідає моєму теперішньому настрою та чомусь здається, що могла б Вас зацікавити як вдмінний погляд з дещо іншого кута зору на події, які так чи інакше доводитьсь спостерігати вже протягом тривалого часу. Тут маю на увазі як історичну ретроспективу, так і наше повсякденне життя. То... Спробуємо разом зануритися у казку?

- Ну, усе, твоя узяла, - важко видихнув дракон, заклопотано роздивляючись рану.


- Забирай це дурне місто і володій ним. Тільки врахуй, жодної симпатичної діви там не залишилася.


- Зжер? - Грізно замахнувся лицар мечем.


- Здурів чи що? - скривджено махнув хвостом дракон: - навіщо їх жерти? Істеричок. Ці б@вдури теж думали, що жерти збираюся. Місто я захопив відразу. Ніякого опору. А до вечора дивлюся - делегація магістрату тягне якусь діву в білому балахоні з вінком на голові. Та кричить, сльози в три струмки. На, кажуть, забирай свою данину, тільки нас не чіпай. І бігом, бігом так назад. Тільки п'яти заблискали. А діва, як стояла, так і впала непритомною. Тільки я більше баранам віддаю перевагу. На рожні. Чи телятам.


- І що ж ти з нею зробив? - похмуро запитав лицар.


- Що, що. Вона була не квола та ще й гарненька. Ну забрав її до печери. Тут вона і опритомніла.

 

       Дракон гмикнув і знову втупився у свою рану.


 

       Лицар стягнув шолом з голови, стомлено притулився до дерева.


 

- І що далі?


 

- А нічого. Вранці прилетів на площу та сказав, щоб щодня приводили мені по діві.  Тільки набридли мені ці діви швидко. А якось помітив, що у бургомістра дружина молода. Ну, і наказав. І що ти думаєш? Привів її до мене. До того дійшло що інші заради місця в магістраті, посади при ратуші - самі почали мене вшановувати. А самі діви після цього гордо вишивали на своїх сукнях моє зображення.


       Дракон сплюнув.


- Ти головне, їх не балуй. Швидко на шию сядуть. Я їм періодично дещо влаштовував. То спікіруєш вночі та плюнеш вогнем по дахах, то чергового бургомістра хвостом пристукнеш за недоїмки. До речі, вдова першого, на наступну ніч сама прибігла до мене. Я її потім видав заміж за міського поета.


- Тиран ти. Деспот. - видихнув лицар.


- Дур@нь - зневажливо огризнувся Дракон - ти подивися на цих людисьок. Я їх десять років третирував, а вони. Подивися ж он на них.


       Лицар озирнувся. Стіни міста рясніли натовпом святково вирядженого народу. Над головами майоріли величезні транспаранти: Наш Дракон - найкращий дракон у світі! Слава Великому Дракону! Наш Дракон - непереможний! З Драконом - в майбутнє!


- Ну що, бачив? Вони ще оплакувати мене почнуть. Отже, ти їм відразу покажи де раки зимують. Спершу вибий зуби бургомістрові. Тварюка рідкісна, зате дружина... Сам підбирав йому. Ну, і знеси голови парі крикунів.


- За що? - здивувався лицар.


- Та ні за що. За недостатньо шанобливий погляд. Чи просто так, для профілактики. Потім обклади даниною, та такою щоб завили, а ти їм пізніше скостиш трішки. Вони і зрадіють. І обов’язково накажи притягнути до тебе пару дів або дружин знатнших і красивіших. Це їх відразу заспокоїть. Проймуться... Ну гаразд. Чого це я тебе учу тут? Там розберешся. Не маленький. Тільки врахуй - не повертайся до них спиною, поки не видресируєш під себе. Прощавай.


       Дракон хрипко видихнув і насилу змахнувши крилами, спробував злетіти. Важко набравши висоту, він втратив залишки сил і впав на гострі зубці скель. З боку міста долинуло сумне "Аах"!


       Лицар повільно розвернувся і попрямував до міських воріт. Крокуючи через поле він бачив, як натовп топчучи людей кинувася із стін. Дійшовши до воріт, гуркнув по них кулаком. Ні звуку не почулося у відповідь. Знизавши плечима, лицар висадив обидві їх стулки. Важкі ворота звалилися додолу. У хмарі куряви промайнули чоботи утікаючих стражників. Головна вулиця тягнулася від воріт і до самої площі. Бруківка уся була всіяна оберемками квітів та вінків. Через вулиці від будинку до будинку тягнулися святкові гірлянди. З балконів звисали транспаранти на честь Дракона, а також його портрети.


       Гуркочучи обладунками, лицар попрямував до площі. Святково одягнений натовп, що зібралася там, чекав переможця із заклопотано-настороженим видом. Ледве лицар ступив на площу, як бургомістр подав знак музикам, ті перелякано заграли.


       Лицар здивовано оглянув натовп і рушив до підвищення з трибуною. Бургомістр зустрів його коло драбинки і протягнувши на підносі ключі від міських воріт, клюнув носом в плече, хлипнув, але зустрівши холодний погляд лицаря, осікся і поспішив бухнутися на коліна. Натовп негайно наслідував його приклад. Лицар повільно піднявся на підвищення і оглянув площу. Його явно тут не чекали. Місто готувалося до повернення Дракона - переможця і тепер не знало як сприймати такий поворот долі.


- Встаньте люди! Дракона повержено і тепер ви вільні від його ярма. Більше ніхто не стане знущатися з вас, ганьбити ваших дочок і дружин. Більше ніхто не стане по ночах вриватися до ваших будинків і громити їх. Ніхто не стане грабувати вас і принижувати. Віднині ви вільне місто.


       Очі бургомістра спершу округлилися від подиву, потім затуманилися. Він вправно встановив на місце відпалу щелепу.


- Зараз я втомився і хочу відпочити. А вранці ми зустрінемося, щоб вирішити усі ваші нагальні справи - повідомив лицар, так і не дочекавшись вигуків тріумфування. Жінки з натовпу недружньо свердлили його оцінюючими поглядами.


- Де тут гостинний двір?


- Палац Дракона до ваших послуг - гикнув бургомістр.


- Палац так палац - знехотя погодився лицар і зійшов з підвищення.


       Натовп мовчки розступився і він попрямував до замку Дракона, який височів за площею. Бургомістр квапливо дріботав за ним. Вже коло дверей потягнувся до плеча лицаря і видихнув:


- Накажете діву привести?


       Лицар неприязно озирнувся на нього. Бургомістр боязко зіщулився:


- Як буде завгодно панові лицареві.


       Той, не відповідаючи, штовхнув ногою парадні двері і увійшов до будівлі. У спорожнілому замку він знайшов якусь кімнату з ліжком і звалившись на неї прямо в обладунках, забувся глибоким сном. Він був дуже втомленим після важкого, тривалого бою. Всю ніч йому снився регочучий дракон, що перетворювався то на дів, то на бургомістра.


       Ранок розбудив його шумом з площі. Лицар схопився і поспішив до зали. Побачивши двері, що вели на балкон, розкрив їх і вийшов назустріч вранішньому сонцю. Уся площа була заповнена мешканцями міста. На підвищенні надривався бургомістр. В цей час хтось побачивши лицаря, заволав, показуючи на нього. Бургомістр підняв голову.


- Ось він! Ось вбивця нашого обожнюваного Дракона! Безвідповідальний шукач пригод! Він зневажає нас! Він нехтує нашими традиціями! Відмовився від нашого дару - однієї з останніх дів міста! Авантюрист несе анархію і загибель усім нам! Ви чули, що він учора сказав? Ми тепер вільне місто!


- А хіба ми були рабами? Від чого ми вільні тепер? Від уваги і турботи нашого незабутнього Дракона? Від його захисту? Жоден дракончик не смів з’явитися в межах міста, боячись нашого Дракона.


- Жоден в@л@цюга і нахаба не смів збезчестити наших жінок і дівчат! Дракон розірвав би нахабу на шматки.


- А що з нами буде тепер? Хто захистить місто і хто наставлятиме нас?


- Хто забезпечуватиме закон і порядок? Місто осиротіло! І цей в@л@цюга сміє вважати себе визволителем!Смерть йому!


- Смерть йому! - Заволав натовп, а голосніше за усіх кричали і біснувалися жінки.


       Стражники і ремісники вже кинулися до дверей замку.


       Несподівано, обидві стулки парадного входу розлетілися вщент. У дверному отворі стояв лицар з важкою виблискуючою сокирою в руках. Очі його були недобре примружені, а на губах грала зловісна усмішка.


       Щось дуже знайоме було в цьому для натовпу і він мимоволі подався назад. Начальник стражників, котрий був забарився, несподівано звалився з розкбитою головою. Виблискуюче лезо сокири забарвилося яскраво-червоною кровю. Лицар, гримнувши обладунками, зробив крок вперед. Натовп в страху розступився в обидві сторони.


       Лицар нестримно кинувся вперед і вмить виявився на підвищенні. Переляканий бургомістр отримавши удар ногою в живіт впав на коліна.


       Лицар повернувся до площі.


- А з чого ви вирішили, що я звільнив вас? - недобре запитав він.


- Хто вам сказав, що я прийшов вас звільняти? Я переміг вашого хазяїна в бою і завоював це місто. І віднині ви належите мені з усіма вашим начинням. За правом переможця! Оскільки ви не розумієте іншої мови, то нехай буде по-вашому.


       Бургомістр неспокійно заворушився біля ніг. Лицар схопив його за комір.


- Коли я говорю, то усі мовчать і не дихають!


       Він відвів кулак в панцерній рукавиці і припечатав обличчя бургомістра. Той звично хлипнув. Потім підніс долоню до рота, виплюнув скривавлене кришиво зубів. Здивовано подивився на них, підняв очі на лицаря. Раптом його розбиті губи роз’їхалися в щасливій посмішці.


- Хажяїн. - радісно прошамкав бургомістр - шпрафшній хажяїн. Він пірнув головою вниз до чобіт лицаря.


       Лицар недбало, носком чобота відкинув бургомістра.


- Досить. А коли вже визнав, негідник, то не забувай про свої обов’язки. До вечора щоб були накриті на площі столи. Поетам приготувати оди. Музикам вигадати новий гімн. Усім гільдіям приготувати дари. Усім дівчатам і жінкам міста завтра з'явитися в палац. Я відберу для себе фрейлін, покоївок і служниць. Завтра оголошу вам розміри нових податей. А зараз, щоб хутко приготували мені обід. І прибрати замок. Інакше полетять голови.


       Він виразно струснув сокирою. Натовп полегшено зітхнувши, традиційно впав на коліна. Життя поверталося у звичну колію.


Лицар повернувся до бургомістра.


- До речі, Дракон мені щось казав щодо твоєї дружини.


- Я одрасуш пшлю жа нею - щасливо прошамкав бургомістр.

P.S. Ну що ж, завдяки Вашій підтримці мені вдалося перемогти у номінації "найкращий блог року". Для мене ця перемога була важливою та викликала чимало різних емоцій. Гадаю, Вам теж було цікаво спостерігати за перебігом подій та тут... Можу тільки відзначити, що без підтримки Вас усіх, моїх читачів, цього досягнути не вдалося б. Ще раз висловлюю свою глибоку повагу та вдячність!!!

P.P.S. За оригінальний текст оповідки висловлюю подяку сайту http://basik.ru/what_to_read/dragon/short/.


79%, 23 голоса

3%, 1 голос

17%, 5 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая