Мільйон років. Коли ми зустрічаємося зі згадуванням такого або співрозмірного з ним проміжку часу, то переважно, мимоволі чи несвідомо, навіть до пуття не уявляємо собі, наскільки насправді він великий. Тому, перш ніж переміститися у часі на таку відстань, давайте на доволі простенькому наочному прикладі спробуємо усвідомити співвідношення між нею та більш знаними й значущими для нас часовими відтинками, що мають безпосередній стосунок до підґрунтя подальшої розповіді.

Дослідженнями геному сучасної людини, які визначають його мінливість і швидкість цих змін, вдалося встановити, що еволюція її як виду, тобто виду Homo Sapiens Sapiens, почалася 200-250 тисяч років тому, отже, триває протягом цього періоду часу. Нехай ми візьмемо більше значення, 250 тисяч років, ба навіть тоді побачимо, що в проміжок у мільйон років може вкластися чотири таких еволюції.

Звісно, різні школи істориків дають різні оцінки тривалості існування сучасної людської цивілізації, тої цивілізації, до якої зараз належить кожен з нас, але у середньому можна визначити її у 12 тисяч років. Тобто, за мільйон років могло виникнути, розквітнути й занепасти близько півсотні таких цивілізацій, якщо довільно, проте вірогідно, взяти тривалість "темних" проміжків між ними у 8 тисяч років.

Ось такий дійсний масштаб має відтинок часу у мільйон років, якщо розглядати його відносно тривалості еволюції та існування розумного виду живих істот, а також тривалості життєвого циклу цивілізацій, утворених цим видом. І якщо врахувати результат нещодавніх спільних досліджень натуралістів, екологів та археологів, яким з'ясовано, що для цілковитого поглинання дикою природою матеріальних надбань й ознак цивілізації після раптового зникнення її творців достатньо лише декількох сотень років, то стає очевидним, що протягом мільйона років можливе існування різних видів розумних істот, що змінюють один одного, а протягом існування кожного з таких видів — різних цивілізацій цих істот, що одна за одною проходять свій розквіт і занепад. При цьому кожен наступний розумний вид, кожна наступна цивілізація не буде мати ніяких знань про попередників, якщо цілком не усвідомить можливості їх існування та не розпочне цілеспрямовано їх пошук, враховуючи, що тривалість "темних" проміжків часу між ними значно більша, ніж кілька сотень або навіть тисяч років.

Проте, якщо знання з минулого можуть зберегтися й знайти відгомін у міфах та артефактах, то знання з майбутнього не можуть подолати шлях проти стріли часу. Здається, що не можуть. Вже досить давно фізики мають підстави вважати що будова нашого Всесвіту налічує більше вимірів, аніж чотири знайомого нам простору-часу. Там, у невідчутних інших вимірах є інформація про увесь Всесвіт, його минуле і майбутнє, про кожен його квант простору та часу. Це має назву Хроніки Акаші. Й окремі розумні істоти, окремі люди якимось, поки що незбагненним чином, мають доступ до Хронік і можуть зчитувати звідти інформацію про події будь-де у просторі й часі нашого Всесвіту, в тому числі й у майбутньому. Ось таким чином знання з майбутнього теж можуть потрапити у сьогодення.

Отже, всі необхідні попередні пояснення зроблено, і можна продовжувати розповідь. Найкраще вести її, ніби описуючи документальне відео, котре хтось нам показує. Саме тому, що цю стрічку показує хтось, багато чого, про що було б цікаво дізнатися, на жаль, не знайдеться у цій оповідці.

Земля. Велична планета повільно обертається, наближаючись із далечини космічного простору. Під блакитним куполом атмосфери пропливає синя гладінь океанів та яскрава зелень материків. Поверхня планети наближається ще, і вже можна розгледіти подробиці — та вони дуже незвичні. На нічному боці не видно світляних скупчень великих міст, натомість більшу частину оповитих темрявою материків вкривають широкі розсипи дрібних різнокольорових вогників. І на залитих променями Сонця материкових просторах теж не помітно ані біло-сірих плям мегаполісів, ні стрічок шосе та залізниць, ні площ оброблених ланів, ані навіть пустель. Скрізь тільки найрізноманітніші відтінки зеленого — ліси, степи, тундра, савана, з окремими клаптиками блакитних озер та смугами річок. Лише трохи згодом, приглядівшись більш уважно, око помічає, що поміж дерев розкидані, проте не рівномірно, а утворюючи невеликі розсіяні скупчення, кулі розмаїтих кольорів світлих, ненасичених, пастельних відтінків. Дивовижні відкриття — й разом із цим, десь на межі свідомості, невідступне відчуття прірви часу, що розділяє звичне для людського розуму та побачене щойно. Мільйон років. А ще — це інша цивілізація.

Заключні метри зниження — і ось м'яке приземлення біля однієї з куль. Зблизька вже добре видно її розміри — діаметр кулі приблизно метрів тридцять, десь як дев'яти-десятиповерховий будинок людей. А ще біля кулі видно тих, хто в ній мешкає. Це — цивілізація вивірок.

В тих вивірок сіре хутро, а на животиках — біле. Розміром вони десь у півтора рази більші за сучасних американських сірих вивірок і близькі до каліфорнійських лисячих. Пропорції частин тіла в них не змінилися, порівняно з сучасними, і по деревах вони лазять так само пречудово, особливо дітлахи. Ходять та стоять ті вивірки на двох ногах, тримаються прямо, і руки в них вільні. Молодші вивірченята ходять усюди без одягу, а от старші підлітки та дорослі всі одягнуті. Стосовно одягу — це дуже цікаво: вивірки ходять у жилетках, але це у них власне не для одягу як такого, бо шубка та пухнастий хвіст — все у тих вивірок залишилося, а щоб носити з собою, у кишенях чи зашитими у ту жилетку, різні пристрої, інструменти та приладдя.

Різнокольорові кулі – це, як легко здогадатися, будівлі, в яких ті вивірки живуть та працюють. Різні помешкання, для приватних, промислових, офісних та інших потреб, в цих будівлях теж сферичні. І все це напівживе, тобто зроблено за допомогою біотехнологій, не збудовано, а виростає. Наприклад, треба в будівлі додати кімнату — вона виростає. Декілька десятків, але ніколи не більше сотні, куль утворюють вивірчине місто. Але одна куля — це не еквівалент людського будинку, як можна було б подумати, а, скоріше, району, житлового, промислового чи адміністративно-офісного.

У вивірчиному місті кулі-будівлі стоять серед дерев, органічно вписуючись у природне середовище. Між ними не прокладено жодних шляхів, навіть пішохідних доріжок немає. Це може здатися надзвичайно дивним, якщо не знати, що в кожній кулі є відділення телепортації, а простіше — телепорт. Ті вивірки його винайшли, і використовують для усіх більш далеких, аніж межі будівлі, переміщень живих істот та речей. А ще у місті на кожен десяток великих куль є одна куля меншого розміру, десь утричі, і вона цілком відведена під телепорт, що сполучає міста по всій Землі і не тільки. За цими ознаками вивірки опанували всю Сонячну систему, і не буде дивним, якщо в них є колонії біля інших зірок, і вони безпосередньо комунікують із іншими цивілізаціями Галактики.

Взагалі, всі засоби, технічні, побутові, одяг тощо, якими користуються ті вивірки, зроблені із застосуванням біотехнологій — вони напівживі, вони не виготовляються і не збираються, а ростуть із зародків, що своєю чергою вирощуються з генетично модифікованих клітин рослин. Повною мірою це стосується і комп'ютерів, які тут є скрізь. Дуже цікаво дивитися, як вивірки своїми ручками працюють на комп'ютерах. Ручки в них майже не змінилися, з кігтиками, тільки п'ятий пальчик з'явився, відріс. А комп'ютери в них усі планшетні, але за формою вони не прямокутні, а круглі, й пікселі на екранах розташовані не прямокутною матрицею, а по спіралі, що розгортається від центру до краю. І шрифт там дуже вигадливий, заснований на спіральних та колових графічних елементах. Використовують вивірки комп'ютери так само, як зараз люди — обробляють різноманітну інформацію.

Також цікаве спостереження, як ті вивірки додавали ще одне приміщення в офісний будинок. Та будівля схожа на гранатовий плід, якщо згадати, то у гранаті зовні шкірка, а під нею безліч зерен. Так ось кімнати там, вони як зерна, тільки не так щільно, а між ними переходи трубчасті.

Власне, треба було додати ще одну кімнату в ту офісну будівлю. Немає проблеми, зараз прийде технік і все зробить.

Прийшов технік — товста вивірка в червоній жилетці, та каже присутньому загалу: "Зараз вийдемо в міжкімнатний простір, ви мені розкажете та покажете, що й де ви хочете собі мати, і будемо робити." Всі кивають, мовляв, добре.

Технік підходить до того місця в кімнаті, де видно голу стінку, й "гризь" стінку зубами. Стінка розповзається, і з'являється круглий отвір, крізь який уся компанія вибирається назовні, після чого отвір заростає. Й ось там одна висока худа вивірка в чорній жилетці починає показувати пальцем і пояснювати: "Ось тут хочемо кімнату, а переходи треба зробити ось туди, сюди й туди." Тоді питається технік: "А якого кольору кімнату хочете?" Відповідають офісні вивірки, що пурпурного. Ну, гаразд, зробимо.

Технік дістає з кишені таку собі невелику коробочку із різнокольоровими зернятками й починає перебирати, шукаючи потрібний колір. Знайшовши, кладе зернятко на долоню й близько хвилини постукує по ньому кігтиком. Після тих маніпуляцій вивірки-техніка зернятко підіймається в повітря, летить до того місця, яке було раніше вказано, й починає рости. Коли зростання закінчується, з оформленої сферичної кімнати вже виростають труби-переходи та прямують до визначених інших кімнат.

Технік спритно підбирається до кімнати, що виросла, і знову "гризь" зубами стінку, стінка лупає. Технік люб'язно запрошує всю чесну компанію до новоствореного приміщення, після проходу всіх стінка заростає знову. Там всі захоплено озираються та в один голос хвалять техніка. Взагалі там усі вивірки базікають без упину.

Наразі, мабуть, давно вже хочеться поставити запитання, що настирливо виникають знов і знов протягом всієї розповіді. Щонайменше, два. Перше: яким чином у вивірок, при значно меншому об'єму їхнього мозку, можливий розвиток розуму, рівнозначного сучасному людському? Й друге: куди і чому щезли із Землі всі люди, людська цивілізація?

На перше запитання є відповідь, що має поділ на два аспекти. По-перше, має значення не саме об'єм мозку. Вирішальне значення має кількість нейронів, яка навіть при меншому об'ємі може досягти рівня мозку людини за умови більш високої їх щільності. По-друге, можливе опанування цивілізацією вивірок феномену колективного розуму, нехай навіть і частково. Ознаки наявності в тих вивірок проявів колективного розуму підтверджуються освоєнням ними технології телепортації, бо на фундаментальному рівні обидва явища ґрунтуються на принципі тунельного взаємопроникнення інформаційних або матеріальних об'єктів. Разом з тим, підвищена щільність нейронів у мозку та колективний розум не виключають один одного, а можуть взаємно доповнювати, що зумовить набагато більший ефект, аніж вони дали б поодинці.

Відповідь на друге запитання може бути дуже проста і зовсім не драматична: людське суспільство у своєму розвитку досягло стадії галактичної цивілізації та, розселившись по Галактиці, зоставило материнську планету наступному виду розумних, що зможуть повторити успіх людей на шляху до зірок і, разом з тим, зберегти Землю у безпеці та її природу квітучою.

© Володимир Хохлов

Джерело. стор. 5

           Сучасний стан археологічних джерел з неоліту України суперечить досить популярному наприкінці ХХ ст. твердженню про місцеву доместикацію найдавніших домашніх тварин (вівця, коза, бик) та культурних рослин (пшениця, ячмінь, горох). Численні факти переконливо свідчать на користь їх одомашнення на Близькому Сході з наступним поширенням через Балкани і Подунав’я у центрально-Східну Європу, у тому числі і на Правобережну Україну.
            Не підтвердилася південно-східна версія неолітизації України, що була популярною серед радянських дослідників у другій половині ХХ ст. під назвою «східного скотарського імпульсу». Натомість маємо численні археологічні, антропологічні, палеозоологічні та палеоботанічні свідчення на користь південно-західного варіанту неолітизації регіону.
            Неоліт України не є винятком із загальноєвропейського контексту. Як уся центрально-Східна Європа Україна, передусім Правобережна, перейшла до неоліту у VІ—V тис. до н. е., запозичивши його новації з Балкан через Подунав’я. Це сталося в режимі «балканізації» завдяки п’яти послідовним хвилям неолітичних землеробів-колоністів з Балкан та Подунав’я — морська, гребениківська, кришська, лінійно-стрічкової кераміки, кукутені-трипільська. Принципові зміни в концепції неолітизації України, що сталися на початку ХХІ ст., по суті, є відходом від старого бачення «неолітичної революції» в регіоні. Останнє формувалося у повоєнні часи в умовах ідеологічного протистояння Заходу, значною мірою, під впливом відомих радянських ідеологем. Зокрема неписаним принципом радянської археології був патріотичний автохтонізм, що протиставлявся буржуазним ідеям безрідних космополітів міграціоністів. Сформована у повоєнний час концепція «східного скотарського імпульсу» теж несе певний наліт радянського патріотичного автохтонізму. За В. М. Даниленком, скотарство було привнесено на південь України з поза її меж, але... з радянської Туркменії та Передкавказзя, а не з країн ворожого НАТО — Туреччини та Греції.
            Відхід від ідеологічного протистояння Заходу зняв зазначені ідеологічні обмеження в науці, а розвиток археології показав, що неоліт України, перш за все Правобережної, є органічною частиною неоліту центральної Європи. Неолітичні культури Правобережжя є локальними проявами культурних спільнот центральної Європи, а послідовні фази неолітизації останньої (морська, кришсько-керешська, лінійно-стрічкова, лендьельська та ін.) прямо корелюються зі згаданими хвилями неолітичних колоністів з Балкан через Подунав’я на південний захід України.
            Таким чином, Правобережна Україна перейшла до неоліту синхронно з центральною Європою внаслідок колонізації найдавнішими неолітичними землеробами з Подунав’я у VІ—V тис. до н. е. А у V—ІV тис. до н. е. неолітичні новації з Правобережжя поширилися на північ у Полісся, на схід та південний схід України.
            Фактично, на початку ХХІ ст. в археології України сталася принципова зміна концепції неолітизації регіону.
            На зміну старій південно-східній версії приходить південно-західна, що відповідає загальноєвропейському баченню неолітичної революції в центральній Європі шляхом її колонізації неолітичними землеробами з Балкан через Подунав’я.

Сто хімічних елементів (за грубим наближенням) можуть утворювати сплави.
Припустимо: на опис властивостей одного сплаву потрібна 1 сторінка А4.
На опис чистих елементів, отже, потрібно 100 сторінок – загальний зошит.
На опис всіх подвійних сплавів потрібно 10000 сторінок – дві полиці книжкової шафи.
На опис всіх потрійних сплавів потрібно 1000000 сторінок – добряча бібліотека.
Насправді: опис властивостей будь-якого матеріалу забирає трохи більше ніж 1 сторінку.
        Вже для одного зі ста – заліза – становище набагато ближче нагадує снігову лавину. Горе тому, кого засмоктало в її нутро.
       Тільки структурних класів та груп сталей за призначенням існує десятки. А марок сталей у світі десь 50000.
       Тільки неминучих легуючих елементів сталі (які є майже завжди) три – C, Mn, Si.
          А відмічання спеціальним значком дерева зі знайденим бджолиним дуплом задля присвоєння меду, що робить мисливець племені онге, після чого жоден "колега", що може натрапити на те саме дерево пізніше, не посміє посягнути на власність того глибоко шанованого одноплемінника?
          Для довідки. Згадане плем'я, як і інші племена Андаманських островів, навіть у 20 столітті не вміло добувати вогонь. Зате всі ці племена станом на час їх вивчення (18-20 ст.) мали легенди, які передаються усно, і в яких присутні уявлення про першопричину, прабатьків всього і всіх та креативну роль якихось давніх природних катаклізмів.
           Ні. Цей термін навіть не те що спізнився. Якщо вже вживати його, то вживати як термін атрибутивний щодо суспільства. Бо від самого свого народження людське суспільство, навіть блукаючи в еволюційних тупиках, є інформаційним.

The Blink of an Eye
             І оком не змигнеш

Brooker / Reid

It was all over in the blink of an eye
              Все відбається так, що не встигаєш і оком блимнути,
Thousands of people walking by
              Тисячі людей проходять повз тебе,
A big black bird swooped out of the sky
              великий чорний птах каменем канув з небес,
Nobody knew the reason why
              а який сенс того всього, лишилося невідомим.

It was all over in a few seconds flat
               Все сталося за якісь секунди,
Blue skies turned grey at the drop of a hat
               синє небо посіріло, наче за помахом чиєїсь руки,
Pillars of dust blocked out the sun
               стовпи диму затьмарили сонце,
All that the people could do was run
               все, чого люди досягли, пішло по вітру.

We thought we were living on easy street
                Нам здається, ми йшли по оксамитовій доріжці,
But they pulled the rug from under our feet
                Але хтось смикнув того килимка з-під наших ніг.

It was all over in an avalanche of pain
                Все трапилося, наче снігова лавина болю,
And now the world can never be the same
                і вже світ ніколи не буде тим самим,
The dreams of so many have gone up in smoke
                і мрії стількох людей поглинув дим,
The ones who are left don’t know how to cope
                а ті, що лишилися, не знають, як вистояти.

We thought we were living on easy street
                Ми почувалися, як вареник в сметані,
But they pulled the rug from under our feet
                та хтось добряче смиконув килимка з-під наших ніг.
They pulled the rug from under our feet

                                                      15.09.2015

СЛУХАТИ

Dogs
              Пси    

Музика    Роджер Вотерс, Девід Гілмор
Текст    Роджер Вотерс
Вокал    Девід Гілмор, Роджер Вотерс

You gotta be crazy, you gotta have a real need
               Ти маєш бути фанатиком, відчувати справжню жагу,
You gotta sleep on your toes, and when you're on the street
               ти маєш навчитися спати навіть стоячи, навіть на вулиці,
You gotta be able to pick up the easy meat
               ти маєш бути здатним вхопити доступний шмат м'яса
With your eyes closed
               із заплющеними очима,
And then moving in silently, down wind and out of sight,
               а потім нечутно відповзти геть у підвітряний бік.
You gotta strike when the moment is right without thinking
               У слушний момент ти маєш напасти без вагань.
And after a while, you can work on points for style
               За деякий час можеш попрацювати в питаннях престижу,
Like the club tie, and the firm handshake
               таких як клубні знайомства, міцні рукостискання,
A certain look in the eye and an easy smile
               впевнений погляд, невимушена посмішка.
You have to be trusted by the people that you lie to
               Ти маєш здобути довіру людей, яким ти брешеш,
So that when they turn their backs on you
               так, щоб коли вони повернуться до тебе спиною,
You'll get the chance to put the knife in
               ти мав шанс всадити в неї ножа.
 
You gotta keep one eye looking over your shoulder
              Звісно маєш повсякчас наглядати і за своєю спиною.
You know it's going to get harder, and harder and harder
               Ти дізнаЄшся, що це дається все важче і важче,
As you get older
               в міру того, як ти старієш.
And in the end you'll pack up and fly down south
               І одного чудового дня ти спакуєшся, втечеш на південь
Hide your head in the sand
               і сховаєш голову в пісок...
Just another sad old man
               Ще один похмурий літній чоловік,
All alone and dying of cancer
               цілковито самотній і помираючий від раку.

And when you loose control, you'll reap the harvest
               І коли самовладання зраджує тобі, ти підбиваєш підсумок,
You have sown
               і все бачиш.
And as fear grows, the bad blood slows and turns to stone
               І що більше шириться страх, то повільніше тече і кам'яніє хвора кров,
And its too late to loose the weight
               І вже марно позбуватись ваги твого авторитету,
You used to need to throw around
               якою зазвичай ти прагнув душити всіх навколо,
So have a good drown, as you go down, all alone
               отож, коли втратиш сили, швидше втопишся, сам один,  
Dragged down by the stone
               під вагою цього каменю.

I gotta admit that I'm a little bit confused
               - Зізнаюся, я трохи спантеличений:
Sometimes it seems to me as if I'm just being used
               іноді здається, мене просто використовують,
Gotta stay awake, gotta try and shake off this creeping malaise
               треба пробудитися, струсити з себе цю повзучу каламуть сумніву.
If I don't stand on my own ground,
               Якщо твердо не дотримуватися своїх принципів,
How can I find my own way out of this maze
                як же знайдеш свій шлях в цьому лабіринті?
Deaf, dumb and blind, you just keep on pretending
                І от глухий, німий і сліпий, ти далі граєш в гру, де є тільки
That everyone's expendable and no one has a real friend
                люди разового використання, що не мають поняття про дружбу,
And it seems to you the thing to do
                і розмірковуєш, що от було би добре,
Would be to isolate the winner
                якби переможці могли відгороджуватися від світу,
And everything's done under the sun
                і що нічого більше не зміниться під сонцем,
And you believe at heart, everyone's a killer
                а глибоко в душі переконаний, що кожен може вбити,

                отож...
 
Who was born in a house full of pain
               Хто народився зі страждання?
Who was trained not to spit in the fan
               Кого вчили плювати на вентилятор?
Who was told what to do by the man
               Кому розповіли, як має чинити "справжній чоловік"?
Who was broken by trained personnel
               Кого поламали вчителі?
Who was fitted with collar and chain
               Кому одягли ошийник і ланцюг?
Who was given a pat on the back
               Кого потеребили по спині?
Who was breaking away from the pack
               Хто відбився від зграї?
Who was only a stranger at home
               Хто був чужинцем у власній оселі?
Who was ground down in the end
               Хто нарешті знеможено ліг на землю?
Who was found dead on the phone
               Кого знайшли мертвим зі слухавкою в руці?
Who was dragged down by the stone
               Хто був розчавлений вагою каменю?

                                  20.07.2014

СЛУХАТИ

Stargazer
                   Зваблений зіркою

High noon. Oh I'd sell my soul for water
                    Полудневе пекло. О, я продав би душу за ковток води.
Nine years worth of breakin' my back
                    Дев'ять літ вартують мені зломленого хребта...
There's no sun in the shadow of the wizard
                    Затьмарив собою сонце, цей Чаклун.
See how he glides why he's lighter than air
                    Дивіться, Він витає у повітрі, ти ба, Він легший від повітря!
Oh I see his face                                                                
                    О, я бачу Його лице!

Where is your star
                    - Де Твоя зірка?
Is it far, is it far, is it far
                    - Чи далеко вона? Чи далеко?
When do we leave
                    - Коли Ти відпустиш нас?
I believe, yes, I believe
                    - Я вірю. Так, я вірю...

In the heat and the rain
                     І в спеку, і в дощ,
With whips and chains
                     скуті ланцюгами під ударами бичів,
To see him fly
                     щоб бачити, як Він ширяє у повітрі,
So many die
                     так багато вмирають!
We built a tower of stone
                      Ми будували цитадель з каменю,
With our flesh and bone
                      ціною нашої плоті і крови,
Just to see him fly
                       щоб лиш бачити, як Він лине небом...
Don't know why
                       І ми не знаємо, навіщо.
Now where do we go
                       Тож куди ми прямуємо тепер?

Hot wind moving fast across the desert
                       Гарячий вітер дме над пустелею.
We feel that our time has arrived
                       Ми відчуваємо, що наш час настав.
The world spins while we put his dream together
                       Світ здійснює свої кругообіги,
                       в той час як ми разом втілюємо Його мрію -
A tower of stone to take him straight to the sky
                       фортецю з каменю, щоб задати Йому напрям у небо.
Oh I see his face
                          О, бачу Його лик!

Where is your star
                         - Де ж Твоя зірка?
Is it far, is it far, far
                         - Далеко? Вона далеко?
When do we leave
                          - Коли ж Ти відпустиш нас?
Hey, I believe, I believe
                          - Ей, я вірю, я сподіваюся...

In the heat and the rain
                     Чи палить, чи ллє,
With whips and chains
                     скуті ланцюгами, підхльостувані бичами,
Just to see him fly
                      просто щоб бачити, як Він лине небом.
Too many die
                      мільйони лягають кістьми!
We built a tower of stone
                      Ми будуємо ту фортецю,
With our flesh and bone
                      ціною нашої плоті і крови,
To see him fly
                       аби лиш спостерігати далі Його політ...
But we don't know why
                       Але ми не знаєм, для чого...
Well, now where do we go
                       Ну... і куди ж ми прямуємо тепер?

All eyes see the figure of the wizard
                        Всі погляди пронизують постать цього Чародія,       
As he climbs to the top of the world
                        коли Він пнеться на верхівку світу.
No sound, as he falls instead of rising
                        Всі зачаїли подих, коли замість злетіти до небес Він почав падати.
Time standing still, then blood on the sand
                        Час став на мить, а потім лиш кривава крапка на піску...
Oh I see his face                                                                    
                        О, бачу Його лице!

Where was your star
                         - І де була Твоя зірка?
Was it far, was it far
                         - Вона була далеко?
When did we leave
                         - А де ж наша  воля?
We believed, we believed, we believed
                          А ми вірили, вірили...

In the heat and rain
                           І в спеку, і в дощ,             
With whips and chains
                           скуті ланцюгами під ударами бичів,
To see him fly
                           ми будували кам'яну цитадель,
So many die
                           ціною безлічі жертв,
We built a tower of stone
                           аби лиш бачити Його політ...
With out flesh and bone
To see him fly
But why
                           Але для чого?

It don't rain
                          Немає дощу.
With all our chains
                          Під вагою наших ланцюгів
So many die
                          так багато з нас полягло,
Just to see him fly
                          аби просто бачити Його політ...
Look at my flesh and bone
                         Подивись на моє знесилене тіло,
Now look, look, look, look
                         а тепер глянь... глянь, не відводь погляду!
Look at this tower of stone
                         Глянь на цю фортецю з каменю!

I see a rainbow rising
                         В небі народжується райдуга,
Look there on the horizon
                          глянь, - он там на небосхилі,
And I'm coming home
                          а я повертаюсь додому,
Coming home, I'm coming home
                          Додому! Я йду додому!

Time is standing still
                           Час зупинився з тої пори.
He gave me back my will
                           Він віддав назад мою волю.
Oh, oh, oh, oh
                           О, о, о, о!
Going home
                           Йду додому!
I'm going home
                           Вертаюся додому.
My eyes are bleeding
                           Очі плачуть кров'ю,
And my heart is weeping
                           серця ниють,
We still hope, we still hope, oh
                           та наша надія ще жива, ох...
Take me back
                           Заберіть мене назад.
He gave me back my will
                           Він повернув мені мою волю!!!
Oh, oh, oh, oh
                           О, о, о, о...
Going home
                          Тільки додому!
I'm going home
                           Прямую додому,
My eyes are bleeding
                          крізь повінь кривавих сліз,
And my heart is weeping
                          під плач змученого серця,
We still hope, we still hope, oh
                          яке ще живить надія...
Take me back, take me back
                           Візьміть мене назад,
                           поверніть мене назад!
Back to my home, oh, oh...
                           Назад, до рідного дому. О!

                                                                           15.09.2013

СЛУХАТИ

Out in the fields
          На полях битв.

Автор пісні Гері Мур (Gary Moore)
   
It doesn't matter
          Не важливо,
If you're wrong or if you're right
          правий ти чи не правий,
It makes no difference
          Все одно,
If you're black or if you're white
          білий ти, чи чорний.
All men are equal
          Люди рівні,
Till the victory is won
          поки не вибороли перемогу.
No colour or religion
          І немає такого кольору шкіри, чи релігії,
Ever stopped the bullet from a gun
          щоб зупинили кулю з рушниці.

          Приспів

Out in the fields
          Там, на полях битв
The fighting has begun
          почалася боротьба,
Out on the streets
          там, на вулицях
They're falling one by one
          люди падають одне за одним,
Out from the skies
          Що не день, то нова тисяча жертв
A thousand more will die each day
           неба, що сіє смерть.
Death is just a heartbeat away
          Смерть за мить,
          навіть серце не встигне тенькнути.

It doesn't matter
           Не має значення,
If you're left or to the right
           лівий ти, чи правий,
Don't try to hide behind the cause
           не намагайся прикриватися метою,
For what you fight.
            заради якої ти воюєш.
There'll be no prisoners taken
            Настане день,
When the day is done
            і полонених не будуть брати,
No flag, no uniform
           ні прапор, ні мундир
Ever stopped the bullet from a gun
           не зупинять кулю з рушниці.

           Приспів

There's no communication
           Немає порозуміння,
No one to take the blame
           ніхто не бере на себе вину,
The cries of every nation
           волання кожної нації,
Have fallen on deaf ears again.
           немає кому почути

                                                  07.02.13

Burn
          Палати
    
The sky is red, I don't understand,
           Небо почервоніло, та мені невтямки.
Past midnight I still see the land.
           Північ минула, а я ще намагаюся вгадати, що до чого...
People are sayin' the woman is damned,
           Люди подейкують, ніби та дама дихає пеклом,
She makes you burn with a wave of her hand.
           ніби вона запалює одним помахом руки,
The city's a blaze, the town's on fire.
           і місто спалахує, перетворюється на  геєну вогняну,
The woman's flames are reaching higher.
           і полум'я сягає вище і вище...
We were fools, we called her liar.
           Ми були дурні, вважали, що вона брехуха
All I hear is
Burn!
           Але раптом я почув:
           я тільки й чую:
           "Палати!"

I didn't believe she was devil's sperm.
           Я не вірив, що вона поріддя диявола.
She said, Curse you all, you'll never learn!
           Вона сказала: "Проклинаю вас всіх, ви ніколи нічому не навчитесь!
When I leave there's no return.
           Якщо я йду, то вже без вороття"
The people laughed till she said
Burn!
           Люди сміялися, поки вона не сказала:
          "Палати!"

Warning came, no one cared.
           Застереження надійшло, всім було байдуже.
Earth was shakin', we stood and stared.
           Земля здригалася, а ми стояли і лупали очима.
When it came no one was spared.
            Коли це настало, ніхто не лишився захищеним.
Still I hear
Burn!
           І я все ще чую оте:
           "Палати!"
           
You know we had no time,
            Слухай, маємо обмаль часу,
We could not even try.
            а ми навіть не спробували...
You know we had no time.
            Немає часу...

Слухати

Олесь Торговець.

Ідеями «Русского міра» користаються як виправданням для відродження Російської імперії. Але, схоже,

вони переконують лише своїх авторів.

У Російській імперії завжди були популярні ідеї її *обраності*,«духовної вищості» й «могутності». В обмін

на відчуття, що держава обстоює такі цінності, просуває їх назовні і здобуває нові території, росіяни

погоджуються навіть пожертвувати добробутом і можливістю захищати свої права, залишаючись

масою «підданих» у деспотичній системі. Для виведення їх із «депресії», зумовленої розпадом СРСР та

неспроможністю сучасної еліти вирішити внутрішні проблеми країни, нині в Росії визначено чергову

експансіоністську мету – побудови «Русского міра», за основу якої взято ідею винятковості «російської

цивілізації» та месіанської ролі росіян у житті навколишніх народів.

ІСТОРИЧНІ КОРЕНІ

Релігійно-політична міфологема *Третього Риму*(«Два убо Рима падоша, а третий стоит, а четвертому не

быти») була розвинута в «посланіях» ігумена Псковського монастиря Філофєя до московських князів Івана ІІІ та

Васілія ІІІ й зажила особливої популярності на державному рівні від середини ХVІ століття, за царювання

Івана Ґрозного. Оскільки ця ідеологія була супровідником московського експансіонізму, під час Смути

початку ХVIІ століття й необхідності бодай відстояти власну незалежність вона відійшла на другий план,

трансформувавшись у ксенофобське несприйняття зовнішніх впливів.

[ Читати далі ]

      The road to hell (part 2)
     Дорога в пекло (частина 2)

Well I'm standing by the river
     От стою біля річки,
But the water doesn't flow
     та вода не тече,
It boils with every poison you can think of
     вона піниться від усіх отрут,
      які можна собі уявити.  
And I'm underneath the streetlight
     Йду вулицею при світлі ліхтарів,
But the light of joy I know
     але те світло радості, я знаю,
Scared beyond belief way down in the shadows
     неймовірно боїться шляху, що веде униз, в морок.
And the perverted fear of violence
     І неприродний страх перед насильством
Chokes the smile on every face
     душить посмішки на обличчях,
And common sense is ringing out the bell
     і первісні почуття б'ють у дзвін.
This ain't no technological breakdown
     Це не технологічний збій,
Oh no, this is the road to hell
     о, ні! Це дорога, що веде у пекло!

And all the roads jam up with credit
     І всі шляхи захаращені кредитом,
And there's nothing you can do
     і нічого з цим не зробиш...
It's all just pieces of paper flying away from you
     Це коли паперові листки тікають від тебе.
Oh, look out world, take a good look
     О, поглянь на світ, придивися краще до того,
What comes down here
     що відбувається тут.
You must learn this lesson fast and learn it well
     Ти маєш швидко і добре засвоїти ось який урок:
This ain't no upwardly mobile freeway
     це не висхідна безкоштовна автострада,
Oh, no, this is the road
     о, ні, це дорога...
Said this is the road
     Повторюю, це дорога...
This is the road to hell
     Це дорога, що веде у пекло.
 

))))))) С л у х а т и