Тим же людям, які вирішуватимуть питання про внесення змін у Закон “Про Голодомор 1932–1933 років в Україні”, варто задуматися, чи потрібно брати на себе відповідальність, заперечуючи геноцид.

Питання про те, що ж відбулося 1932-1933 рр. на землях Радянської України, надалі активно обговорюють у нашому суспільстві. Дискусія набрала додаткової гостроти після того, як  Президент Янукович 27 квітня на сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи заявив, що несправедливо називати Голодомор геноцидом українського народу. На його думку, це була спільна трагедія народів, що входили до складу СРСР. Пізніше депутат Верховної Ради від Партії регіонів Кисельов подав на розгляд парламенту проект Закону, яким запропонував внести зміни до статті 1 Закону України “Про Голодомор 1932–1933 років в Україні”, вилучивши з неї слово “геноцид”. Цей депутат у пояснювальній записці твердить, що ухвалення його поправок “сприятиме підвищенню авторитету України на міжнародному рівні”. Важко, звичайно, зрозуміти, яким чином зросте авторитет України у разі відмови від визнання Голодомору як геноциду, однак хотілося б поговорити про інше. Враховуючи, що цей законопроект розглядатимуть на наступній сесії, потрібно звернути увагу на окремі правові та історичні аспекти питання.

Насамперед належить з’ясувати: чому проблема є важливою і в наш час, адже відтоді минуло вже багато років. Та й зміни, які  запропонував внести В. Кисельов, на перший погляд, є не такими значними. Замість слова “геноцид” у законопроекті йдеться про трагедію. Цей термін загалом не викликає заперечень, адже смерть мільйонів українців у 1932-1933 рр. справді була великою трагедією для всіх, проте він ставить Голодомор в один ряд з численними катаклізмами, які пережили ми впродовж ХХ ст. А ця катастрофа потребує окремого розгляду, оскільки її масштаби і результати значно більші, ніж інших трагедій. Один з найкращих знавців теми Джеймс Мейс вважав, що наслідки Голодомору українці не подолали донині. Він назвав наше суспільство“постгеноцидним” і заявив, що сталінська політика “до певної міри знищила Україну як таку, в сенсі, що вона зробила кардинальний розрив у процесі нормального розвитку  українського народу.” З цими словами перегукується твердження одного із найбрутальніших сталінських ставлеників секретаря Дніпропетровського обкому комуністичної партії Менделя Хатаєвича: “Між селянами і нашою владою точиться жорстока боротьба. Це боротьба на смерть. Цей рік став випробуванням нашої сили і їхньої витривалості. Голод довів їм, хто тут господар. Він коштував мільйони життів, але колгоспна система існуватиме завжди. Ми виграли війну! ”. То хто ж правий Мейс і багато інших українських істориків чи чільники Партії регіонів, які, до речі, представляють терени, що постраждали від голоду.  

Якщо пристати до думки, що однаковою мірою потерпіли всі народи, тоді не зрозуміло, чому були перекриті кордони між Росією і Україною, які знаходилися у межах однієї держави

 Розглянемо твердження Кисельова: “Значна частина вітчизняних і зарубіжних дослідників схиляються до того, що визначення “голодомор-геноцид” не відповідає Конвенції ООН 1948 р. “Про попередження злочину геноциду і покарання за нього”. З часу набуття Україною незалежності й початку публічного обговорення питання Голодомору між вітчизняними істориками лише Валерій Солдатенко намагався виправдати лінію Москви, яка призвела до смерті мільйонів українців. У статті “Голодний тридцять третій”, опублікованій до 70 роковин трагедії у “Дзеркалі тижня” (2003 р. № 24) він пояснював, що в сталінського керівництва не було іншого шляху швидкими темпами провести колективізацію. Солдатенко по-суті вибілює Кремль, який нібито не мав вибору. Інші сучасні українські історики, навіть ті, що в радянські часи не могли говорити про Голодомор, не дозволили собі зійти на такі позиції. Мабуть, не випадково, що саме Солдатенко очолив зараз Український інститут національної пам’яті, який багато зробив упродовж останнього часу для донесення правди про трагедію 1932-1933 рр.

Якщо говорити про правову сторону питання, то треба звернутися до думки людини, яка є автором терміну “геноцид”. Рафаель Лемкін, завдяки старанням якого значною мірою Генеральна асамблея ООН й ухвалила Конвенцію “Про попередження злочину геноциду і покарання за нього”, висловив свої погляди щодо переслідувань українців у СРСР. Він ще 1953 р. говорив про геноцид українців і називав Голодомор кульмінацією радянської жорстокості. Ймовірно, депутат Кисельов не ознайомлений з цими думками, інакше він у пояснювальній записці до законопроекту не говорив би про те, що події 1932-1933 рр. охарактеризували геноцидом лише в 1980-х роках американці в умовах “Холодної війни”. При цьому він перекрутив прізвище американського історика, назвавши його Мейсоном, замість Мейсом.

У наш час, напевне, найкращу правову оцінку Голодомору зробив доктор юридичних наук, професор Володимир Василенко, який у 75-ті роковини трагедії підготував дослідження “Голодомор 1932-1933 років в Україні як злочин геноциду”, яке спочатку з’явилося у “Дзеркалі тижня” (2008 р. № 37, 39 ), а пізніше було опубліковане окремою брошурою українською та англійською мовами саме Українським інститутом національної пам’яті. Зі статтею можна ознайомитися на сайті СБУ.

Окрім аргументів, які висувають знані правознавці, хотілося б ще зупинитися на фактах, яких уникають ті, хто заперечує особливий розмах голоду в Україні. Зокрема - російські історики й частина українських політиків наголошує: голод охопив весь СРСР, і від нього однаковою мірою постраждали всі народи. Звичайно, не можна заперечити злочинного характеру сталінського режиму й того, що потерпілими виявилися більшість людей, котрі проживали в комуністичній імперії. Відомо, що від голоду помирали й представники інших народів. Проте масштаби втрат у різних націй суттєво відрізнялися. Для цього достатньо проаналізувати дані, що стали доступними недавно, отримані завдяки радянським переписам 1926 і 1937 років. Якщо чисельність росіян у межах СРСР впродовж цих одинадцяти років збільшилася на 20 %, то українців за то самий період стало менше на 15 % (від 31 до 26 млн). З десяти найбільш чисельних народів СРСР зменшилася також тільки кількість казахів – на 28%. Вони теж мають усі підстави порушити питання про геноцид, організований  Москвою.

Якщо пристати до думки, що однаковою мірою потерпіли всі народи, тоді не зрозуміло, чому були перекриті кордони між Росією і Україною, які знаходилися у межах однієї держави. Існує безліч задокументованих спогадів очевидців, які розповіли про заборону покидати охоплені голодом райони і переїжджати в Росію, де ситуація не була доброю, однак голод не досяг такого рівня. У наш час опублікований директивний лист від 22 січня 1933 р., підготовлений особисто Сталіним, у якому він зобов’язав не допустити масового виїзду селян з України й Кубані в інші регіони СРСР. На виконання цього документу місцеві керівники заборонили видавати будь-які документи на проїзд для селян, водночас, встановивши заслони на залізничному і водному транспорті, а також взявши під контроль ґрунтові шляхи. 

ті, хто намагається заперечити, що Голодомор був геноцидом, прагнуть не допустити встановлення діагнозу наших проблем

Не маючи можливості виїхати за межі України, люди блукали її теренами. Як описав один закордонний комуніст, що відвідав у той час території, охоплені голодом: “Брудні юрби заповнюють станції, купи чоловіків, жінок та дітей, що чекали на бозна-які потяги. Їх виганяють, і вони повертаються, не маючи ні грошей, ні квитків. Вони сідають у будь-який потяг, на який тільки вдається, і залишаються там, аж поки їх не викидають звідти. Вони мовчазні та пасивні. Куди вони прямують? Просто в пошуках хліба, картоплі чи праці на фабриках…  Хліб – це велика рушійна сила цих юрб…”

Голодні селяни прагнули будь-що дістатися міст, однак не знаходили там порятунку. На вулицях міст можна було бачити моторошні сцени.  Люди, як звичайно, поспішали у своїх справах, а поміж ними, на землі, повзали діти та дорослі, знесилені голодом. Один очевидець для комісії Конгресу США розповів такий епізод, що відбувся, до речі, в Єнакієвому: “Був такий випадок: ідемо ми з братом... і дивимося – під парканом лежить жінка. І вона… так напівсидить, напівлежить. Мертва. Ми підійшли - а біля неї дитинка. І жінка мертва, а дитинка жива. І вона така до одного року. Може, один рік, може, трошки менше, може, трошки більше. І воно витягло в мами грудь і смокче. А мати ж мертва. Ну і ми з братом стали і плачемо... шкода тієї дитини, що вона не знає. Смокче й не розуміє, що там же ж нема нічого. І тут їде санітарна машина, яка підбирає ті трупи. А вони там ходили постійно, бо дуже багато трупів лежало. І вони хапають… два чоловіки там за ноги ту жінку… та дитину туди, де мертві лежать. Повезли туди на звалку, на цвинтар отак. Жінку й дитину”.

Таких розповідей зібрано тисячі. Спогади людей, статистичні дані, документи радянських органів свідчать: влада цілеспрямовано діяла, щоб знищити частину українського народу, і ці дії, без сумніву, підпадають під визначення геноциду. Усвідомлення цього потрібно насамперед нам самим, щоб зрозуміти, що з нами сталося. Влада винищила голодом мільйони активних людей, а інших, тих, хто пережив трагедію, змусила зі страху замовкнути. Українське суспільство відтоді, без сумніву, хворе, інакше не можна збагнути байдужість мешканців Запоріжжя, які не відреагували на встановлення пам’ятника Сталіну на землях, де населення постраждало від його дій. Зрозумівши причини наших бід, можна робити кроки для одужання. Однак ті, хто намагається заперечити, що Голодомор був геноцидом, прагнуть не допустити встановлення діагнозу наших проблем.

Тим же людям, які будуть вирішувати питання про внесення змін у Закон “Про Голодомор 1932–1933 років в Україні”, варто задуматися, чи потрібно брати на себе відповідальність, заперечуючи геноцид. Кожному потім треба буде самостійно відповідати перед своїм сумлінням за наругу над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору.

ФОТО З САЙТА WIKIPEDIA.ORG   НАРКОМ ВНУТРІШНІХ СПРАВ СРСР МИКОЛА ЄЖОВ, НА СОВІСТІ ЯКОГО — КРОВ СОТЕНЬ ТИСЯЧ ЖЕРТВ. СТАЛІНСЬКА М’ЯСОРУБКА ЗНИЩИЛА І ЙОГО

Нинішнього року виповнюється 75 літ від початку Великого терору 1937—1938-го — другої після Голодомору 1932—1933 рр. більшовицької акції в Україні, спрямованої на винищення уцілілого від Голодомору селянства, а також інтелігенції й усіх національно-патріотичних сил. Цю публікацію про Великий терор підготовлено за книжкою «Через трупи ворога на благо народу». «Куркульська операція» в Українській РСР 1937—1941 рр.», яку видали у 2010 році Німецький історичний інститут у Москві та Німецьке науково-дослідницьке товариство. До книги увійшло 243 документи про репресії, що надані Галузевим архівом Служби безпеки України в той час, коли її очолював до 2010 року Валентин Наливайченко, а також коментарі істориків.

ПОЧАТОК

2 липня 1937 року Йосип Сталін телеграмою повідомив народного комісара внутрішніх справ Миколу Єжова і регіональних керівників Комуністичної партії про початок великої кампанії зі знищення і ув’язнення 270 тисяч радянських громадян, переважно в Українській РСР. Розпочався Великий терор 1937 року. Сталін вимагав у п’ятиденний термін подати до Центрального комітету Комуністичної партії число осіб, які будуть розстріляні в регіонах, а також склад «трійок», які здійснюватимуть репресії.

4 липня 1937 року народний комісар внутрішніх справ УРСР Ізраїль Леплевський наказав начальникам обласних управлінь НКВС до 6 липня скласти списки осіб, які будуть розстріляні, а 7 липня доповісти йому про число осіб, визначених до страти. 10 липня І. Леплевський доповів М. Єжову, що в УРСР виявлено 23 936 осіб, до яких будуть застосовані репресії. Також він просив вказати дату, коли слід розпочати розстріли. 13 липня було визначено 45 оперативних груп НКВС, яким доручалося проведення репресій в областях (Українська РСР мала в 1937 році сім областей і Молдавську автономну республіку).

21—23 липня до Києва надійшли телеграми з областей про визначення осіб, яких потрібно розстріляти: Харківська область — 2 000, Вінницька — 479, Одеська — 653, Дніпропетровська — 1 500.... У відповідь Москва визначила, що мусить бути розстріляно 10 тисяч осіб, але ця кількість (ліміт) на прохання місцевих каральних органів було збільшено до квітня 1938 року, коли ліміт на розстріл сягнув майже 120 тисяч осіб. 28 липня на нараді в НКВС УРСР було визначено, що на виконання акції буде мобілізовано 5 000 активістів НКВС в середньому на 10 днів з платою щодня по 7 рублів на кожного. Начальник відділу Матвій Герзон затвердив цей план, а відповідальний за місця ув’язнення Абрам Вольфсон повідомив, що в’язниці спроможні розмістити «за умов черговості при вилученні» 40 тисяч осіб.

30 липня М. Єжов наказав розпочати репресії 5 серпня 1937 року і закінчити за чотири місяці. У наказі йдеться мова про те, що всі «ворожі елементи підлягають негайному арешту, і після розгляду їхніх справ на трійках — розстрілові». Було категорично застережене «повне збереження у таємниці часу і місця виконання вироків». За статистикою НКВС в УРСР розстріляно в 1937 році 72 683 особи. Ще більша кількість арештованих потрапила до виправно-трудових таборів Сибіру і Крайньої Півночі.

Таємниця Великого терору ретельно охоронялася в СРСР. Але «імперії зла» не стало, і Німецький історичний інститут у Москві і Російська політична енциклопедія видали у 2010 році російською мовою двотомник «Через трупи ворога на благо народу». «Куркульська операція» в Українській РСР 1937—1941 рр.».

У назві наведено цитату з промови Микити Хрущова на пленумі Московського міського комітету Комуністичної партії 14 серпня 1937 року. Двотомник відкривається подякою колишньому (до березня 2010 року) керівникові Служби безпеки України Валентину Наливайченку за всебічну підтримку проекту дослідження масових репресій в Україні та надання документів з Галузевого архіву СБУ. В упорядкуванні книги, крім німецьких істориків, брали участь українські дослідники Ольга Довбня, Сергій Кокін, Ірина Смирнова і Олексій Тепляков з Росії.

У двотомнику повністю наведено 450 документів, вказано біографічні дані згаданих осіб, а також прокоментовані етапи акції.

Варто зауважити, що на сьогодні двотомник є найновішою публікацією документів і статистичних матеріалів каральних органів, що стосуються Великого терору в Українській РСР.

ЯК МОСКВА ГОТУВАЛА ТЕРОР

На місцях спочатку не збагнули масштабу Великого терору. І. Леплевський 10 липня 1937 року писав М. Єжову: «Дані про Донбас і Дніпропетровськ очевидно применшені. Відповідні вказівки цим областям зроблені». Наляканий цим попередженням, перший секретар Донецького обласного комітету Комуністичної партії Едуард Прамнієкс того ж дня телеграфував до Й. Сталіна: «Числа повідомимо через кілька днів».

Перший секретар Дніпропетровського обласного комітету партії Натан Марголін повідомив, що число призначених до «першої категорії» (так були закодовані розстріли) збільшилося в 10 разів — 2 500 осіб проти 234-х у першому списку. Після цього з місць надійшли прохання про збільшення числа осіб, яких дозволялося розстріляти, зокрема додати служителів Церкви. Остання вимога була викликана ще й тим, що всесоюзний перепис населення 1937 року засвідчив велике число віруючих — 56,7 відсотка. НКВС Української РСР наказав «розпочати рішучі дії з ліквідації церковників і прихильників сект».

10 липня 1937 року з Києва був розісланий дозвіл трійкам «розпочати працю». Це стривожило Москву. Ініціативу Києва було скасовано, Москва повинна була навчити виконавців певним правилам терору, щоб їхню діяльність не розголосили за кордоном, як це сталося у випадках під час Голодомору 1932—1933 рр. в Україні.

16 липня 1937 року в Москві відбулася конференція, де М. Єжов і його перший заступник Михайло Фріновський докладно проінструктували її учасників про ліміти розстрілів, проведення арештів, дотримання таємниці, порядок звітності. З Харкова і Вінниці надійшли прохання додати до числа репресованих ще й «учасників повстанського опору радянській владі». Москва погодилася, бо в Україні колишні повстанці складали значний відсоток населення.

Усі деталі каральної кампанії були враховані у наказі М. Єжова № 00447, спрямованому на «остаточне вирішення проблеми внутрішніх ворогів Радянського Союзу». Там зазначалися прізвища членів 64-х «трійок», які мали стати головними виконавцями репресій. «Трійки» збиралися вночі і розглядали лише списки арештованих. Жодного в’язня на засідання «трійок» не викликали, вирок не оскаржувався і виконувався негайно. Зазвичай вирок приреченим не оголошувався. Для збереження таємниці було впроваджено визначення: «10 років виправних робіт без права листування». Насправді — розстріл. Лише після 1945 року сім’ям страчених стали повідомляти, що їхній родич помер в ув’язненні від вигаданої для нього хвороби. Ця брехня стала відомою лише у 1989 році.

30 липня 1937 року наказом № 00447 М. Єжов доручив з 5 серпня розпочати акцію «з репресування колишніх куркулів, активних антирадянських елементів і кримінальників». Чорна хмара Великого терору накрила Україну.

ДРУГИЙ ЕТАП ВЕЛИКОГО ТЕРОРУ: 1938 РІК

Розпочинаючи в серпні 1937 року Великий терор, так звану «куркульську операцію», Москва наказала закінчити її за чотири місяці. Але на місцях вал репресій розгорнувся з такою силою, що його не можна було зупинити у зазначений термін. Москва і не хотіла обмежувати ініціативу областей у цій кривавій гонитві, тому 31 січня 1938 року дала вказівку про продовження репресій і визначила новий ліміт: щонайменше 48 тис. осіб, засуджених до розстрілу. Термін виконання — до 15 березня.

В Україні перша половина 1938 року стала найбільш кривавим періодом Великого терору. До розстрілу було засуджено лише органами НКВС 122 274 особи і понад 73 200 осіб — до ув’язнення. Для керівництва акцією в лютому 1938 року до Києва особисто прибув народний комісар внутрішніх справ Микола Єжов. Він наказав поширити репресії з села на міське населення, а також розпочати переслідування «інших контрреволюційних елементів», тобто інтелігенції. Приводом для репресій було визначено зв’язки з закордоном, колишнє «повстанчество» і громадські міжлюдські контакти.

Першим секретарем Центрального комітету Комуністичної партії України став Микита Хрущов, народним комісаром внутрішніх справ — Олександр Успенський. Вже 17 лютого 1938 року ліміт на розстріли в Україні було збільшено на 30 тис. осіб. Розпочалося масове знищення активної частини населення. Наприклад, у Вінницькій області від 26 березня до 10 травня 1938 року було розстріляно 3 200 осіб з 3 427-х арештованих за цей час. Особливу увагу НКВС приділяв стратам колишніх вояків петлюрівської і гетьманської армій, учасників націоналістичних організацій. Вони становили дві третини репресованих у цей період.

Загалом другий етап акції терору закінчився на два місяці пізніше, ніж передбачалося, але з областей усе ще надходили прохання дозволити подальші розстріли. М. Єжов своїм наказом підсумував акцію і різко розкритикував НКВС Української РСР, насамперед за розстріли другорядних «ворогів», тоді як «куркульсько-націоналістичні» керівники не були знищені у першу чергу. По-друге, репресії проводилися в центральних районах, а віддалені терени були охоплені менше. По третє, багатьох куркулів і націоналістів було страчено без визнання ними провини і дослідження особистих зв’язків.

У березні 1938 року репресії охопили також представників національних меншин: поляків, німців, естонців, латвійців, греків, фінів, румун, китайців, болгар, іранців, македонців, громадян СРСР та інших держав. «До 15 квітня зберегти визначений моїм наказом № 00485 позасудовий порядок розгляду справ арештованих незалежно від їхнього громадянства», — писав М. Єжов до начальників обласних управлінь НКВС УРСР.

17 квітня 1938 року М. Єжов своїм наказом полегшив дії виказувачів: «В усіх УНКВС областях організувати спеціальні приймальні, куди дозволити вхід без спеціальних перепусток усім охочим повідомити ті чи інші відомості». На виконання наказу на місцях було розроблені додаткові заходи. Начальник УНКВС у Житомирській області Лаврентій Якушев, наприклад, наказав «переглянути архівні і особові справи агентури і освідомлення, раніше відсіяні з різних причин, для визначення їхньої цінності і доцільності відновлення зв’язків з ними». НКВС шукав нових «стукачів». У книзі наведено ряд документів НКВС, які починаються зі слів: «На підставі агентурних даних...». «Стукачі» діяли скрізь. Ось кілька доносів із Житомирської області: «Дружина репресованого в селі Несолонь Ковальчук Параскевія заявляє, що усім треба їхати вглиб Росії, де жити спокійніше, бо тут усіх арештують і майно заберуть».

Учениця 4-го класу сільської школи в селі Рясне, дочка репресованого Павлова, написала гасло: «Фашистський терор, злидні та безробіття — ось доля трудящих в країні соціалізму».

«Проживаючи в селі Мала Пиля, дружина репресованого Марія Шпинь групує в своїй хаті колгоспниць і проводить серед них антирадянську агітацію».

В архіві збереглися доноси Віктора Деряжного з Макіївки на Івана Дем’яновського, який з приводу смерті Георгія Орджонікідзе сказав: «Хоча б швидше вони, сукині діти, усі поздихали». 28 січня 1938 року І. Дем’яновський був розстріляний, його майно конфісковане. У 1965 році вдова страченого Ганна Дем’яновська почала розшук свого арештованого чоловіка і отримала повідомлення з КДБ про те, що він помер в місцях позбавлення волі 14 грудня 1945 року від виразки шлунку.

17 листопада 1938 року масовий терор був загалом завершений. Уряд СРСР і Центрального комітету Комуністичної партії своєю постановою визначили, що чинним залишається лише один позасудовий орган — Особлива нарада при НКВС СРСР, що діяв до 1 вересня 1953 року. У 1939 році цей орган засудив 13 021 особу, в 1940 році — 42 912 осіб. У 1941 році Особливій нараді було дозволено засуджувати до страти і на 20 років позбавляти волі. У період 1934—1953 років Особлива нарада винесла 10 101 смертний вирок і 442 531 вирок про ув’язнення.

Щоб уникнути відповідальності за масові репресії, московські провідники провели в органах НКВС УРСР чотири закритих наради, спрямованих нібито на «відновлення соціалістичної законності». Новий нарком внутрішніх справ Лаврентій Берія 26 листопада 1938 року наказав: «Забезпечити усіх оперативних працівників НКВС примірниками кримінальних кодексів». Нарешті вони почули про деяку законність...

У КАТІВНЯХ НКВС

У двотомнику документів «Через трупи ворога на благо народу». «Куркульська операція» в Українській РСР 1937—1941 рр.» є чимало свідчень про знущання над арештованими в катівнях НКВС. Зрозуміло, що безпосередньо про це ніяких документів не складали, але такі знущання дозволяли численні накази Москви, а після того, як новопризначені кати розпочали знищення своїх попередників, злочини останніх були включені до висунутих проти них звинувачень.

У серпні 1937 року, коли розпочався Великий терор, у 39 в’язницях Української РСР, що розраховані на 24 755 в’язнів, опинилося понад 43 тис. осіб. Народний комісар внутрішніх справ Ізраїль Леплевський докоряв своїм підлеглим, що до розстрілу засуджується лише половина арештованих, а решта йде до таборів. Йому заперечували, що для каральної акції не вдалося мобілізувати 5 000 працівників, як це передбачалося.

3 серпня 1937 року Республіканський оперативний штаб, який очолював в Києві Матвій Герзон, наказав залучати до розстрілів випускників шкіл державної безпеки і міліції, а також оголосити «партійну мобілізацію». У свою чергу, Москва наказала провести масові розстріли в місцях позбавлення волі, щоб «розвантажити» табори. До кінця 1937 року на виконання цього наказу було розстріляно 30 178 в’язнів.

Карателі забирали гроші у приречених на розстріл людей і «купували спиртні напої, які вживали під час і після проведення розстрілів», — зазначено в архівних документах.

До збільшення числа розстріляних був причетний особисто Йосип Сталін. Збереглися його власноручні резолюції на телеграмах про потребу в додаткових «лімітах» засуджених до страти. Ось лише одна — від 15 серпня 1937 року: «Т. Єжову, за збільшення ліміту до 8 тисяч. Й. Сталін».

Коли начальник управління НКВС у Чернігівській області Корнєв (насправді — Марко Капелюс) на нараді в Києві поскаржився народному комісарові внутрішніх справ СРСР М. Єжову на перевантаження в’язниць хворими і старими людьми, той відповів: «Ех, ви, чекіст! Вивезіть усіх до лісу і розстріляйте!».

Архівні документи свідчать, що слідчі НКВС «працювали» цілодобово, спали по кілька годин в кабінетах, місяцями не виходячи з них. До арештованих застосовували «засоби фізичного впливу». Слідчі мали «штатних» свідків, котрі засвідчували усі «злочини», що вигадані при допитах.

У протоколах оперативних нарад зазначено, що у Київській області «молодих людей, які прийшли в органи, вчили бити арештованих, вимагаючи визнання своєї вини». Ось ще цитати: «Приїздив з Москви заступник народного комісара Бєльський. Він усім дав чітку установку на оперативній нараді: шпигун або учасник організації — все одно буде розстріляний, так щоб узяти від нього усе — дайте йому в морду. Чому не можна?».

На станції Волноваха Південно-Донецької залізниці начальник відділу НКВС Микола Вронський «задавав тон для допитування по-звірячому і записування до протоколу те, що потрібно, а не те, що говорив звинувачений».

У Вінниці: «Вся праця йшла швидким темпом. Увечері начальнику управління НКВС доповідали про число арештованих, які зізналися. Між відділами існувало змагання. У кожному відділі з районів дзвонили і повідомляли: сьогодні 15, 20, 25 зізналися. За невелику кількість начальникам перепадало».

Наприкінці 1938 року у терорі сталася перерва. У постанові Ради народних комісарів СРСР від 17 листопада 1938 року зазначалося: «Очищення країни від диверсійних повстанських і шпигунських кадрів відіграло свою позитивну роль у забезпеченні дальших успіхів соціалістичного будівництва. Однак, не слід думати, що на цьому справу очищення СРСР від шпигунів, шкідників, терористів і диверсантів закінчено. Завдання тепер полягає в тому, щоб, продовжуючи нещадну боротьбу з усіма ворогами СРСР, вести її досконалішими і надійнішими методами».

На той час попередніх карателів змінили нові, і постанова відкривала їм шлях до подальшого винищення народу.

АРХІВИ ЗБЕРЕГЛИ ІМЕНА КАРАТЕЛІВ

У двотомнику німецьких істориків наведено 243 архівних документи, у яких зазначені посади і прізвища безпосередніх виконавців в УРСР наказів Москви про масове знищення селян, інтелігенції, представників інших верств населення. Варто назвати бодай деяких з них, щоб громадськість знала, хто скоїв цей страшний злочин. Якщо коли-небудь відбудеться суд над комуністичним режимом, ці прізвища стануть частиною конкретного звинувачення.

Після закінчення каральної акції в Україні влада арештувала за перше півріччя 1938 року 677 працівників НКВС, більшість з яких було розстріляно. На це було кілька вагомих причин. По-перше, Й. Сталін не хотів мати живих свідків злочину. На місцях теж намагалися перекласти власні провини на інших. По-друге, до влади рвалися в структурі НКВС Лаврентій Берія, в прокуратурі СРСР — Андрій Вишинський. Обидва шукали привід для знищення своїх конкурентів на владні посади.

Масові репресії в УРСР очолювали почергово народні комісари внутрішніх справ Всеволод Балицький, Ізраїль Леплевський, Олександр Успенський (усі троє розстріляні). З ними на різних посадах в УНКВС співпрацювали Микола Бачинський, Іван Бей-Беспалько, Михайло Бриль, Матвій Герзон, Емануїл Інсаров-Поляк, Андрій Ключков, Лазар Мунвез, Андрій Назаренко, Ізраїль Радзивіловський, Олександр Севульський, Михайло Степанов, Михайло Тушев, Федір Фокін, Юліан Бржезовський, Соломон Брук, Ісак Купчик, Яків Письменний.

Управління НКВС в областях очолювали Іван Корабльов (Вінниця), Григорій Коркунов (Ворошиловград, теперішній Луганськ), Соломон Мазо (Харків), Адріян Петерс, Олександр Вояков у 1938 році (Полтава), Абрам Розенбардт (Одеса), Павло Чистов (Сталіно, теперішній Донецьк), Лаврентій Якушев (Житомир), Марко Корнєв-Капелюс (Чернігів), Микола Приходько (Кам’янець-Подільський, теперішня Хмельницька область), Петро Карамишев (Миколаїв), Юхим Кривець (Дніпропетровськ), Олексій Долгушев (Київ). Прізвища катів в окремих областях теж є в двотомнику.

Окремо варто згадати безпосередніх виконавців розстрілів. Зрозуміло, що їх кількість була значною. У збірнику наведено згадки про начальника в’язниці НКВС в Києві Івана Нагорного, який брав участь у масових розстрілах, а сам загинув у 1941 році під час Другої світової війни. Олександр Шашков був комендантом НКВС Української РСР і безпосередньо виконував вироки. У 1942 році він був начальником Особливого відділу 2-ої ударної армії Андрія Власова і застрелився, аби не потрапити в полон до німців.

Яким Поясов відповідав за розстріли за вироками міжрайонної слідчої групи в Білій Церкві, за що його нагородили орденом Червоної зірки. Пізніше він працював заступником начальника управління НКВС у Миколаївській області. Подальша доля його невідома.

Упорядники збірника у передмові написали: «На сьогодні це найповніша публікація документів і статистичних матеріалів каральних органів, які висвітлюють проведення операції в Українській РСР за наказом № 00447. Більшість документів введено у науковий обіг вперше». Вони зазначили, що «саме читачеві надається право зробити висновки на підставі опублікованих документів і наведених дискусійних точок зору».

Висновок може бути лише такий: у 1937—1938 роках московські більшовики за участі своїх поплічників в Україні скоїли ще один, другий після Голодомору 1932—1933 років, геноцид українського населення, і особливо болючий саме тому, що була знищена найактивніша частина народу — його еліта.

http://www.day.kiev.ua/227765

Диана Нигматуллина, 25 июня 2012

Продукты питания давно превратили в оружие. А чиновников, разрешающих их продажу в России, давно купили или завербовали. Так что нам самим нужно заботиться о том, чтобы не отравиться какой-нибудь гадостью в красивой упаковке... 



Осторожно – пища! Список смертельно опасных продуктов

Автор – Виктория Росси

В феврале 2010 года оккупационная власть отменила обязательную сертификацию продуктов питания под предлогом её бесполезности. Впрочем, травить народ начали раньше. Аккурат с либерализации цен в октябре 1991 года. Обязательная сертификация продовольственных товаров была введена в 1993-м, ибо поддельными оказались до 90% всех товаров, хлынувших на прилавки. Ныне процесс увеличения доли вредных продуктов достиг апогея. Оккупационная власть свято выполняет наказ Тетчер: свести население России до 15 миллионов. По данным Роспотребнадзора, около 50% реализуемых в Российской Федерации товаров не соответствует нормам безопасности и качества. По данным «Ростеста» – таких товаров порядка 60-80%.

[ Читать дальше ]

Это одна из самых объемных моих заметок...- из нее вы узнаете:
- "Борьба с извращениями" = РЕКЛАМА этих извращений!
- Наши школы превращают в Филиалы Борделей и Алко-Нарко-Притонов.
- Мечты Гитлера о ВЫМИРАНИИ РУСОВ успешно воплощаются в жизнь...
- О страшной "пользе" Противозачаточных Гормонов для юных девочек.
- Ранняя Гормональная Контрацепция = БЕСПЛОДИЕ!
- Почему рождаются ИЗВРАЩЕНЦЫ? – этого вам не расскажут врачи!
- Почему в США возродилась "мода" на ЦЕЛОМУДРЕННЫХ девушек?

ПОКА Я ЖИВ – МОЙ ВНУК НЕ ПОЙДЕТ В ШКОЛУ!
Так сказал мой знакомый, который месяц встречал и
провожал внука-школьника, и попутно присмотрелся
немного к новым школьным порядкам...
Я тоже решил присмотреться...
---
Интересная "Борьба с Извращениями" происходит сегодня в наших
школах, которые, по сути, превращены в РАССАДНИКИ Медленно
Ползущей Заразы, Филиалы Борделей и Алко-Нарко-Притонов...

Вот вам пример такой "борьбы" – краткое изложение брошюры:
"Всем людям известно, что НАРКОТИКИ МЕДЛЕННО УБИВАЮТ!
*** НО ЕСЛИ ТЫ РЕШИЛ ПОПРОБОВАТЬ – то вот тебе подробнейшая
Инструкция: как самому изготовить простейший эффективный наркотик,
как не попасться на некачественный "товар", как избежать "передоза",
и почему о твоих экспериментах не надо рассказывать родителям?!".

Или еще примерчик подмётной брошюрки – тезисно:
"Всем известно, что ранний секс – это нехорошо, аборт – еще хуже,
а ранние роды у 10-12-летних девочек – просто разрушают все их
мечты о сказочном принце на белом коне и будущем...
*** НО ЕСЛИ у тебя уже появились месячные, а у твоего мальчика
выросла "женилка" достаточных размеров, и вам обоим ХОЧЕТСЯ –
то вот вам подробнейшая "Инструкция по безопасному сексу"!
Не верьте "Телегонистам" – все их утверждения основываются
только на ЕДИНСТВЕННОМ позапрошловековом опыте любопытного
англичанина с лошадью и зеброй. Чепуха это все!
И на Человека эти законы не распространяются!
Главное – чтобы презевативчик хорошо сидел, а еще лучше –
прими гормональную таблеточку – и получай сплошное удовольствие!
*** И не рассказывай маме – а то она завидовать начнет!".
---
Примерно в таком же духе написаны и все другие "Инструкции",
которые распространяют в школах "Социальные педагоги",
они же – "Школьные работники по делам молодежи".
А наши детишки с начальных классов школы вынуждены
ВПИТЫВАТЬ ЭТУ ГАДОСТЬ – вместо школьных ЗНАНИЙ!

ОТКУДА БЕРЕТСЯ эта очень "научная" литература – см. видео:
http://video.i.ua/user/295100/43088/391092/
"ГЕНОЦИД В УКРАИНСКИХ ШКОЛАХ"

Кстати, рекомендую интереснейшую книгу "Оккультный Гитлер" –
о том самом, кто сказал:
"Для СЛАВЯН – никакой гигиены! Только водка, табак и секс!".

*** Идеи Гитлера – живут и побеждают наш Здравый Смысл!
Читайте, как ПРЕДПОЛАГАЛОСЬ воплотить эти идеи в жизнь – и
СРАВНИТЕ с тем, что вы УЖЕ ВИДИТЕ ВОПЛОЩЕННЫМ у нас!

Антон Первушин, автор документально-исторических бестселлеров
"Оккультные войны НКВД и СС" и "Оккультный Сталин", вновь
обратился к этой теме, чтобы показать, сколь губительна для любой
нации оккультная идеология, ОТРИЦАЮЩАЯ Разум и Здравый Смысл.
Вы узнаете о тайной деятельности тех, кто планировал перекроить
мир по лекалам безумных теорий, рожденных на стыке веков.
Вы узнаете, как нищее обескровленное войной государство поднялось
к вершинам власти над миром (точнее ЕГО подняли!), и как оно было
низвергнуто в ад.
Вы узнаете о том жутком будущем, которое уготовили нам
Миссия Сатаны и ее кровавые апостолы...
Скачать книгу: http://www.koob.ru/pervushin_a/okk_gitler
---
Из комментариев к видео:
http://www.youtube.com/watch?v=VszIx6OLKig
"Ефимов. Об оружии геноцида и зомбировании. 2012"

ГИТЛЕР МЕЧТАЛ, ЧТОБЫ:
1. РАБЫ на завоёванной территории получали бы раз в 20 меньше,
чем граждане Третьего Рейха, а работали бы больше!
2. Германские колонисты жили в огороженных дачных поселениях, и
не общались с местными "туземцами"
3. "Туземцам" не давать образования, ничему не учить, только веселить
их музыкой, табаком, алкоголем.

В НАШЕ ВРЕМЯ:
1. НАШИ граждане в 50 РАЗ БЕДНЕЕ, чем люди в развитых странах.
2. НАШИ ОККУПАНТЫ проживают в охраняемых коттеджных посёлках
3. НАС ничему особо не обучают – зато мы целыми днями смотрим
увеселительные шоу, слушаем так называемую "музыку", и жрем водку,
"полируем" ее пивом, закусываем табаком – и... ТИХО ВЫМИРАЕМ...
*** МЕЧТЫ ФЮРЕРА СБЫВАЮТСЯ...– просто посмотрите вокруг...
=======
Кстати, из моей заметки "Евангелие ПостАпокалипсиса"
http://blog.i.ua/user/295100/606740/
"....беспрепятственно проводится ТОТАЛЬНАЯ РЕКЛАМА
НАРКОТИКОВ, фактически насильственное НАВЯЗЫВАНИЕ
их - с помощью прессы, телевидения, "антинаркотических" акций!
Потому что ЛЮБАЯ ПУБЛИЧНАЯ "БОРЬБА" С НАРКОТИКАМИ
на страницах журналов, газет, в молодёжно-юношеских передачах
радио и ТВ, в школах, ВУЗах, на рок-фестивалях, в интернете –
это и есть их АБСОЛЮТНАЯ и самая действенная РЕКЛАМА и
МАССОВАЯ ПРОПАГАНДА!!!
========================

О СТРАШНОЙ "ПОЛЬЗЕ" ПРОТИВОЗАЧАТОЧНЫХ ГОРМОНОВ

На чем основаны ЖЕНСКИЕ ПРОТИВОЗАЧАТОЧНЫЕ таблетки?
В этих таблетках – МУЖСКИЕ ПОЛОВЫЕ ГОРМОНЫ!
Гормоны – это протеины, ускоряющие процессы в организме.
Что надо сделать, чтобы не было зачатия, а "все остальные
радости" – были, как положено?

Немного экскурса в науку: и у женщины, и у мужчины есть ОБА
типа гормонов – и мужские и женские.
Но женщина – существо хитрое: если МУЖСКИЕ гормоны у нее
держатся на ПОСТОЯННОМ  уровне, то содержание ЖЕНСКИХ
гормонов у нее "плавает" – в зависимости от цикла развития
яйцеклетки.
В процессе созревания клетки уровень женских гормонов плавно
растет, превышая уровень мужских. А  когда клетка созревает –
уровень ЖЕНСКИХ гормонов РЕЗКО  ПОВЫШАЕТСЯ – и она
становится способной к зачатию. Если нет беременности – уровень
женских гормонов снова понижается до минимума – и так по циклу...

Развитие яйцеклетки происходит, как на конвейере: если ей в
Определенные Моменты НЕ дать нужных веществ и определенного
уровня Женских Гормонов – она растет неполноценной, НЕ созревает,
и самоуничтожается – т.е. оплодотворение невозможно!

"Регулировать извне" уровень ЖЕНСКИХ гормонов – дело гиблое!
Поэтому "светила" от гинекологии пошли другим путем: искусственно
МНОГОКРАТНО повысили содержание МУЖСКИХ гормонов – чтобы
уровень ЖЕНСКИХ гормонов ГАРАНТИРОВАННО был намного НИЖЕ!

И тогда пусть себе женский организм регулирует уровень своих
женских гормонов, как только хочет и может – но СУПЕР-ВЫСОКИЙ
уровень МУЖСКИХ не даст полноценно развиваться яйцеклетке!
Уррааа!
Что и требовалось доказать, КАЗАЛОСЬ БЫ!
Нет никаких проблем – всеобщий трах – все счастливы и довольны!
НО!!!!
Вот такое НЕВЕЖЕСТВО ВРАЧЕЙ в полном смысле слова ГРОБИТ
НАШИХ ЖЕНЩИН! Вместо того, чтобы ПОНЯТЬ физиологию женщины
(что весьма несложно) они идут вот таким идиотическим путем!

*** Раньше гормональную контрацепцию обычно применяли после
рождения 2-3 детей - в 30-40 лет, когда женщина уже родила ЗДОРОВЫХ
детей, и больше НЕ планирует рожать...
Но СЕЙЧАС гормональные средства бесконтрольно применяют
школьницы-подростки в 12-15 лет – чтобы безопасно "порезвиться",
и на практике проверить, правду ли брешет "училка" об оргазме? 
А ведь им еще только предстоит рожать!
И ведь никто из них не хочет родить себе на радость КАЛЕКУ...

К ЧЕМУ ПРИВОДИТ РАННЯЯ ГОРМОНАЛЬНАЯ КОНТРАЦЕПЦИЯ?

Даже ИДЕАЛЬНО ЗДОРОВАЯ девушка после 5-15 лет приема
Мужских Гормонов, до такой степени ИЗВРАЩАЕТ ГОРМОНАЛЬНУЮ
СИСТЕМУ, что часто становится ПОЖИЗНЕННО НЕСПОСОБНОЙ
забеременеть!
Во всяком случае, ПЕРВЫЕ ПЯТЬ ЛЕТ после окончания приема
гормонов, она ТОЧНО не будет способной зачать и выносить
**НОРМАЛЬНОГО РЕБЕНКА**.
Обычно такие "нечаянные" беременности приводят к рождению
ФИЗИЧЕСКИ и ПСИХИЧЕСКИ НЕПОЛНОЦЕННЫХ детей-ДАУНОВ –
и такая тенденция сегодня во всем мире, где черными шагами
прошла "революция вседозволенного секса"...

Мало того, раннее применение девочками мужских противозачаточных
гормонов увеличивает риск РАКА у ВЗРОСДЫХ женщин в 600 раз.
(да-да, именно так – в ШЕСТЬ СОТЕН РАЗ!)
И это, опять же, из-за ИЗВРАЩЕНИЯ ОБЩЕГО гормонального фона
и ПОТЕРИ ИММУНИТЕТА.
=================================

А теперь – ПОЧЕМУ ПОЯВЛЯЮТСЯ ИЗВРАЩЕНЦЫ?

*** Заметьте, что развитие плода во многом зависит от
правильной работы гормональной системы будущей МАТЕРИ.
Но если работа этой системы "забита" вводимыми ИЗВНЕ гормонами,
антибиотиками, противозачаточными средствами (опять же гормонами!)
и получаемыми с пищей ядо-химикатами – то в таком случае есть шанс,
что из-за сбоев У ТАКОГО ПЛОДА УВЕЛИЧИТСЯ ГИПОФИЗ (чтобы хоть
как-то обеспечить себе жизнеспособность!) – и вырастет ИЗВРАЩЕНЕЦ.

Размер гипофиза нормальной ЖЕНЩИНЫ в ДВА РАЗА БОЛЬШЕ
размера гипофиза нормального МУЖЧИНЫ.
И это понятно: ведь женщина  будущая мать – и ее организм должен
обеспечить не только СВОЕ собственное нормальное функционирование,
но и поддерживать нормальную работу всех систем будущего ребенка!

И такая природная необходимость приводит к тому, что женщина
находится постоянно под "гормональным прессом", максимум
которого приходится на "Особые Женские Дни".
Именно поэтому в эти "особые дни" многие женщины ведут
себя НЕ СОВСЕМ АДЕКВАТНО, что объясняется мощным
влиянием половых гормонов.
---
*** Можно только представить, под каким ПОСТОЯННЫМ
"гормональным прессом" оказывается мужчина, гипофиз
которого В ДВА РАЗА БОЛЬШЕ ГИПОФИЗА ЖЕНЩИНЫ!
*** Поведение такого мужчины ПОСТОЯННО НЕАДЕКВАТНО!!!
Это – серьезная патология, которую надо лечить!

И это НЕ ПРЕДПОЛОЖЕНИЕ!  на томограмме (MRI) такая
патология видна четко, но о ней знает не более 20% медиков
в США! А остальные  вообще не знают об этом...

Гипофиз "спрятан" в центре мозга, и поэтому даже при желании
большинство людей без специальных приборов не в состоянии
увидеть гипофиз сквозь мощные кости черепа!

Но такое недоступное для человеческого глаза положение
гипофиза не означает, что увеличенный в несколько раз
центральный гормональный орган человека не может быть
ПАТОЛОГИЧНЫМ.
Это  ПАТОЛОГИЯ, и весьма серьезная, и таким людям нужна
помощь, чтобы их организм функционировал нормально.
Без этого нет гармоничного развития человека!
Патология ведет к серьезным психическим расстройствам и
неадекватному поведению такого человека!

*** Но нам пытаются навязать мнение, что ЭТО НОРМА –
а лечить надо тех, кто считает этих больных ИВАЛИДАМИ...
Возникает только вопрос – КОМУ ВЫГОДНО объявлять
гомосексуализм НОРМОЙ ЧЕЛОВЕЧЕСКОГО ПОВЕДЕНИЯ?
---

О ТЕЛЕГОНИИ - ЗАПРЕТНОЙ НАУКЕ!

Ну и вдобавок ко всему, я напомню о ЗАПРЕТНОЙ науке ТЕЛЕГОНИИ,
которая исследует вопросы Много-Партнерства. Хотя я ранее получил
много нелестных писем в ответ на мою раннюю рассылку, но ФАКТЫ
все же – вещь упрямая!
А когда эти факты подтверждают РАЗНЫЕ источники  это должно
настораживать – потому что, скорее всего, это ПРАВДА!

Суть этой науки прекрасно знают селекционеры – это ИМПРИТИНГ 
виртуальный перенос ЭНЕРГЕТИЧЕСКОГО ОТПЕЧАТКА ПЕРВОГО
Партнера (вплоть до генетической информации о своих болезнях!)
НА ВСЕ ПОСЛЕДУЮЩЕЕ ПОТОМСТВО САМКИ. 

Например, знающие собачники НИКОГДА не оставляют суку
на потомство, если она случайно "подставилась" кобелю ДРУГОЙ
породы! ЕДИНСТВЕННОЕ ее применение – на собачьи шапки!
И голубятники не ожидают чистого породистого потомства
от голубки, которую "потоптал" дикий сизарь – только в суп ее...

Человек в этом отношении НЕ отличается от других живых особей!
Меньше всего такой эффект заметен внутри ПОХОЖИХ РАС, но зато
четко прослеживается между Черными и Белыми – когда в ЧИСТО
БЕЛОЙ семье (муж и жена белые) вдруг рождаются ЧЕРНЫЕ...

И чем больше будет таких "первопроходимцев" у девушки – тем
больше накапливается в ней ОБРАЗОВ ИМПРИТИНГА – и тем
больше шансов, что из них отберутся САМЫЕ "КАЧЕСТВЕННЫЕ" -
как положительные (которых обычно получается мало от такого
вида "спорта"), так и ОТРИЦАТЕЛЬНЫЕ (которых намного больше!).

Пресытившись от "занятий спортом", женщина, наконец, решает:
"Ну все, пора бы уже и ребенка завести, и хорошего мужа заодно! ".
*** Но подумайте, КТО может получиться из такой собранной
вместе от ВСЕХ посетивших ее особей мужского пола
"Отрицательной Генетической Солянки"? :-(
*** И ЧЬЕГО РЕБЕНКА будет растить ХОРОШИЙ муж-бедолага?
===
Предвижу много возражений в мой адрес...- но вот что я скажу:
обычно НЕ воспринимают Законы Вселенной (Законы Рита, Телегонии,
наследственности) те мужчины и женщины, у которых "рыльце в пушку" -
т.е. которые УЖЕ ОБОЖГЛИСЬ - и имеют проблемы, в которых сами себе
не хотят признаваться...
Мне искренне жаль их...
Но как говорят юристы "Незнание Законов - НЕ освобождает от ответственности!"
А незнание Законов Наследственности не освобождает от последствий...
===

ПОЧЕМУ В США РАСТЕТ СПРОС НА ЦЕЛОМУДРЕННЫХ ДЕВУШЕК?

Обычай предков хранить целомудрие невесты до замужества –
не Наш Средневековый Предрассудок! – это ЗАКОН ГЕНЕТИКИ
Радио "Свобода" выдала информацию, что у американцев возрос
спрос на целомудренных девушек!

Слишком драматическими были для США последствия "секс-революции"
и нравственной распущенности, которые они разнесли по всему миру.
Только наркоманов у них более 55 миллионов. Картину деградации
дополняет факт: у них НЕ РАБОТАЕТ ПОЛОВИНА трудоспособного
населения. Но особенно поражает ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНЫЙ УПАДОК
b ДЕГРАДАЦИЯ американской молодежи...

"Более половины всех больничных коек в США занято сумасшедшими.
Последние из них - бегают по улицам...".
\Георгий Климов "Князь мира сего" http://g-klimov.info\

Телегония существует! Она наказывает всех, кто игнорирует законы
наследственности – и погрязает в разврате.

Ученый XIX века Ломброзо изучал семейные книги многих людей –
и доказал, что ПОЛОЖИТЕЛЬНЫЕ характеристики родителей
(особенно ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНЫЕ данные) ПЕРЕДАЮТСЯ ПО
НАСЛЕДСТВУ в МЕНЬШЕЙ СТЕПЕНИ, чем отрицательные.
Но самое плохое – именно ОТРИЦАТЕЛЬНЫЕ данные, включая
болезни, передаются в ГИПЕРТРОФИРОВАННЫХ формах.
Ломброзо дает интересный пример: один "производитель"-алкаш
за 75 лет дал такое потомство: 200 воров и убийц, 280 слепых и
идиотов, 90 проституток и 300 преждевременно умерших детей...
...И ни одной знаменитости...
\"Гениальность и помешательство". Ломброзо\

*** Эти же данные подтвердились опытами в СССР, когда попытались
"вырастить сильную и очень умную элиту общества", скрестив самых
интеллектуальных его представителей... 
И получился "большой пшик" из этой заумной идеи....

====================================================
В ПОДТВЕРЖДЕНИЕ СКАЗАННОМУ - ПРЕДЛАГАЮ ПОСМОТРЕТЬ:
====================================================

http://video.i.ua/user/295100/43088/366293/
ЖДАНОВ. ПЬЮЩАЯ ДЕВОЧКА. СТРАШНЫЕ НОВЫЕ ФАКТЫ!
Мужчине достаточно полгода "потрезвенничать" - и у него восстанавливаются
полностью "заводские настройки", и он может зачать НОРМАЛЬНОГО ребенка!
С женщиной сложнее: у нее Генный Материал закладывается ОДИН РАЗ -
и ОСТАЕТСЯ НА ВСЮ ЖИЗНЬ... И если его испортить в детстве......  
http://video.i.ua/user/295100/43088/391099/
ШКОЛОТА XXI ВЕКА... ЮНАЯ АЛКАШНЯ...
http://video.i.ua/user/295100/43088/391101/
ШКОЛОТА ПОСЛЕ ПЬЯНОЙ ДИСКОТЕКИ
http://video.i.ua/user/295100/43088/391119/
ТЕЛЕГОНИЯ_ТЕОРИЯ ДАРВИНА-ХАКСЛИ
http://video.i.ua/user/295100/43088/391117/
ТЕЛЕГОНИЯ_ТАЙНА КРОВИ. Через 6 лет после смерти Первого Мужчины,
родился от Другого Отца сын, абсолютно похожий на ее Первого Мужчину!
*** Как приложение к этому видео = http://blog.i.ua/user/295100/981391/ -
"ТЕЛЕГОНИЯ. О чем ЗНАЛ еще ДО_ПОТОПНЫЙ ПАСТУХ Онан Иудович,
НО СОВЕРШЕННО НЕ ЗНАЮТ наши очень "грамотно-ученые" врачи?!
http://video.i.ua/user/295100/43088/391102/
ТЕЛЕГОНИЯ ЗАКОН РИТА – Наша Военная Тайна
http://video.i.ua/user/295100/43088/307979/
И снова - ТЕЛЕГОНИЯ! или Чем ОПАСЕН безопасный секс?!
http://video.i.ua/user/295100/43088/382403/
ЖДАНОВ. БЕЗОПАСНЫЙ СОБАЧИЙ СЕКС
http://video.i.ua/user/295100/43088/391106/
ТЕЛЕГОНИЯ ЗАКОН РИТА – БУДУЩИМ ПАПАМ и МАМАМ
http://video.i.ua/user/295100/43088/316440/
ПОГОЛОВНОЕ ВЫМИРАНИЕ или СЕКС ПРОТИВ ДЕТЕЙ!
http://video.i.ua/user/295100/43088/324990/
О "Резиновой Броне" – которая НЕ ЗАЩИЩАЕТ ни от чего...
http://video.i.ua/user/295100/43088/330607/
ГОМОСЕКСУАЛИЗМ - БОЛЕЗНЬ ВЫРОЖДЕНИЯ...
http://video.i.ua/user/295100/43088/377017/
Вакцинация...КАК СТЕРИЛИЗУЮТ НАШИХ ДЕВОЧЕК И ЖЕНЩИН - Правда о ЛЖИ!
http://video.i.ua/user/295100/43088/300734/
Вакцинация "От рака Шейки Матки" = СТЕРИЛИЗАЦИЯ ДЕВОЧЕК!
Евангелие ПостАпокалипсиса = http://blog.i.ua/user/295100/606740/
Читать о МЕТОДАХ ОБРАБОТКИ молодежи – часть-2
http://vzv.kiev.ua/spasajte-svoix-detej-izvrashhency-nastupayut/ 
"СПАСАЙТЕ СВОИХ ДЕТЕЙ – ИЗВРАЩЕНЦЫ НАСТУПАЮТ!!!"
(статья была ВЫРЕЗАНА на "i.ua", но СПАСЕНА на этом сайте! Благодарю!)
http://ru.tsn.ua/ukrayina/shokiruyuschaya-detskaya-vecherinka-v-kieve-pyanye-shkolniki-otryvayutsya-po-polnoy.html
Шокирующая ДЕТСКАЯ ПЬЯНАЯ вечеринка в Киеве: школьники "отрываются по полной"
http://video.i.ua/user/295100/43088/391455/
ЖДАНОВ. ДЕТСКИЙ АЛКОГОЛИЗМ = КАТАСТРОФА ДЛЯ ВАШЕГО РОДА!
Более 8 л. алкоголя на душу населения в год =
полная ДЕГЕНЕРАЦИЯ и ВЫРОЖДЕНИЕ этноса!
В России эта доза ЗАШКАЛИЛА за 15-30 л.!
Средний школьник ежедневно выпивает от 1 до 6 литров пива,
и от 2 до 5 банок алкогольных коктейлей (50-250 мл ВОДКИ!).
И это не просто цифры. Это СТРАШНЫЕ цифры, говорящие о том, что
через несколько лет эти дети станут ХРОНИЧЕСКИМИ АЛКОГОЛИКАМИ. 
А некоторые - уже стали...
Ваш ребенок – АЛКАШ? = ЭТО КОНЕЦ ВАШЕМУ РОДУ!
Если ВЫ не можете (не хотите) оградить ребенка от дурной компании –
тогда ОБЩЕСТВО ИЗОЛИРУЕТ ЕГО ОТ СЕБЯ (и заодно - от ВАС)!
Выбор - за ВАМИ!
==========================
Передайте это тем, кого любите!
И берегите своих детей!!!

24 листопада Україна та світ згадають мільйони вбитих геноцидом

 Україна готується до 79-х роковин Голодомору. Цьогорічна громадська кампанія має на меті насамперед розповісти про тих, хто в роки геноциду рятував співвітчизників від страшної смерті. Заходи пройдуть у Києві, обласних центрах України та 32 країнах світу.
В Києві акція розпочнеться 24 листопада о 14:00 з ходи від станції метро Арсенальна до Національного меморіалу пам’яті жертв Голодоморів.
О 16:00 відбудеться загальнонаціональна хвилина мовчання із вшанування пам’яті жертв Голодомору.
В рамках загальнонаціональної акції «Запали свічку пам’яті» мільйони українців запалять свічки у своїх вікнах.
Цьогорічна громадська кампанія має на меті насамперед розповісти про тих, хто в роки геноциду рятував співвітчизників від страшної смерті. «Коли вбивали голодом, поділитися хлібом — був подвиг. Долі цих людей нагадують нам, що героїзм можливий завжди», — говорить історик, член Громадського комітету Володимир В’ятрович.
Історик, член Громадського комітету Володимир Тиліщак встановлює імена таких рятівників. «Ми недостатньо знаємо про мужні, людяні діяння у ті роки, — розповідає Володимир Тиліщак. — У той жахливий час голодного мору, коли людина ламалася фізично й психічно, доводилася до останньої межі існування та втрачала людську подобу, залишалися ті, що вистояли. Серед хаосу, безконечної черговиці смертей і страху продовжували жити люди, що не злякалися, не втратили благородства і простягнули руку допомоги іншим».
Незважаючи на цензурування Міністерством освіти підручників історії, відомі українські науковці проведуть серію Уроків пам’яті для школярів і студентів, присвячених подіям 1932—1933 років.
Нагадаємо, що громадськість організувалася для ініціювання пам’ятних заходів, бо переконана: остаточне та безповоротне засудження злочинів тоталітарного режиму в Україні і найбільшого з них — геноциду 1932—1933 років — запорука нашого незалежного демократичного майбутнього.
До складу комітету увійшли 37 знакових постатей у науковому, мистецькому та громадському житті країни: Ольга Богомолець, В’ячеслав Брюховецький, Володимир В’ятрович, Володимир Василенко, Іван Васюник, Василь Вовкун, Анатолій Гайдамака, Дмитро Гнатюк, Петро Гончар, Іван Дзюба, єпископ Євстратій (Зоря), Андрій Жолдак, Микола Жулинський, Євген Захаров, Олександр Іванків, Геннадій Іванущенко, Сергій Квіт, Андрій Когут, Роман Круцик, Ніла Крюкова, Станіслав Кульчицький, Неля Лавриненко, Олександр Максимчук, Василь Марочко, Ніна Матвієнко, Марія Матіос, Олекса Петрів, Мирослав Попович, Олег Рибачук, Стефан Романів, Євген Сверстюк, Михайло Свистович, Володимир Сергійчук, Євген Станкович, Лесь Танюк, Володимир Тиліщак, Ігор Юхновський


Програма вшанування пам’яті жертв голодоморів у Львові

 Програма передбачає проведення 24 листопада у Львові та в області скорботних заходів, зокрема біля пам’ятної таблиці «Жертвам комуністичного терору, які загинули від голоду в 1946-1947 рр.» на Підзамче, біля Пам’ятного знака жертвам
Голодомору та політичних репресій, на площі біля пам’ятника Т.Шевченку та концерту-реквієму у Львівській обласній філармонії (вул. Чайковського, 7). Заходи розпочнуться поминальними богослужіннями у всіх храмах Львова та області.
Програма
15.00 – Покладання квітів до пам’ятної таблиці «Жертвам комуністичного
терору, які загинули від голоду в 1946–1947 рр.» (залізнична станція
Підзамче), запалення лампадок.
15.15 – Покладання квітів та композиції з пшеничних та житніх колосків
до Пам’ятного знаку жертвам Голодомору та політичних репресій (пр.
Чорновола).
15.40 – Екуменічна молитва за загиблими під час голодоморів біля
пам’ятника Т. Шевченкові.
16.00 – Хвилина мовчання та початок акції «Засвіти свічку».
17.00 – Реквієм пам’яті жертв Голодомору в Україні у Львівській
обласній філармонії.

Голова Львівської обласної ради Олег Панькевич закликає жителів

Львівщини долучитися до вшанування пам’яті загиблих від голодоморів – засвітити свічки на центральних площах міст і сіл та у вікнах будинків, а також зупинити роботу на підприємствах та рух транспорту під час хвилини мовчання.

Президент вшанував пам'ять жертв голодоморів в Україні

Напередодні Дня пам’яті жертв голодоморів Президент України Віктор Янукович віддав шану померлим під час Великого Голоду.

У Національному музеї «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні» в Києві Глава держави встановив символічну композицію з квітів і колосків до скульптури «Гірка пам'ять дитинства». Також Президент поставив запалену лампаду до «Свічки пам’яті».

Участь у церемонії вшанування пам’яті жертв голодоморів взяли Прем’єр-міністр Микола Азаров, голова Київської обласної державної адміністрації Анатолій Присяжнюк, представники дипломатичного корпусу та громадськості.

У церемонії також взяли участь Президенти України Леонід Кравчук, Леонід Кучма та Віктор Ющенко.

Присутні вшанували пам'ять померлих хвилиною мовчання.  

У День пам’яті жертв голодоморів Президент України звернеться до народу24 листопада, в День пам'яті жертв голодоморів, Президент України Віктор Янукович звернеться до Українського народу.

Звернення Глави держави розпочнеться на Першому національному о 19:30. У символічний час, о 19:32 розпочнеться хвилина мовчання за загиблими під час Великого Голоду, трагедії, що сталася 80 років тому - у 1932-1933 роках.

У День пам'яті жертв голодоморів звернення Президента України також транслюватимуть інші національні телеканали.

Геббельс у 1935-му: "Голодомор був". Навіть нацисти визнали ЧИТАТИ ПОВНІСТЮ

Ще в 1935 році Німеччина визнала Голодомор в Україні - задовго до нападу Гітлера на СРСР, появи "плану Барбаросса" і так званого "вигадування голоду в Україні" міністром пропаганди Третього рейху Йозефом Геббельсом.  У промові Геббельса прямо написано: "Голодомор був". Два роки тому парламентська асамблея ОБСЄ прирівняла два злочинні тоталітарні режими - Гітлера та Сталіна, й закликала відзначати 23 серпня - річницю укладання пакту Молотова-Ріббентропа як день скорботи за жертвами тоталітарних режимів у Європі.

Аналогічно вважали європейці ще 60 років тому. В середині 30-х років у Старому Світі без особливих вагань ставили знак рівності між звірствами Адольфа Гітлера та Йосипа Сталіна. Що на той час викликало обурення ... нацистів, які вважали себе на порядок людянішими за більшовиків.

Від себе!

Чомуж СЬГОДНІ така жадана, така бажана ЕВРОПА не визнає ГЕНОЦИД УКРАЇНЦІВ, але тремтить при згадуванні ХОЛОКОСТУ

День пам’яті жертв Голодомору – без “развлєкухі” на телебаченні і радіо ЧИТАТИ ПОВНІСТЮ

1 листопада до всіх українських телеканалів і радіо буде передане звернення з проханням 26 листопада – в День памяті жертв Голодоморів зняти з ефіру всі розважальні програми, шоу і фільми. Натомість наповнити ефір програмами та фільмами про Голодомори в Україні або такими, які б відповідали жалобному настрою. З таким зверненням до генеральних директорів українських талеканалів та радіо звертаються провідні українські журналісти, письменники, поети, музиканти, науковці, історики, громадські активісти та просто всі небайдужі українці. Дана акція втілюється ВМГО “Молодіжний Націоналістичний Конгрес”(МНК) від імені Громадського комітету із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні.

Всі бажаючі долучитися своїм підписом до звернення можуть зробити це на сторінці МНК у Facebook http://www.facebook.com/mnk.org.ua Більше детальна інформація за тел. 093-289-54-40, Катерина

Что считать за Голодомор?

Геноцид, как форма правления страной.

Геноцид! Без кавычек.

В связи с последними стремлениями Украинского государства добиться признания ООН событий в Украине 1932-1933 годов геноцидом, появилось множество публикаций на эту, зловещую для Российской Федерации, тему. Впервые перед государством с имперскими амбициями замаячила перспектива Суда Истории. Не риторического, а самого настоящего – мирового. 
Газета «Украина сегодня», совместно с ресурсом «ГУЛАГ – с фотокамерой по лагерям», активно включилась как в это исследование, так и в добывание фактов и материалов пригодных быть свидетельствами на таком суде. 
Сегодня основным камнем преткновения в вопросе, был ли Голодомор 1932-1933 годов в Украине фактом геноцида со стороны Российской Федерации, стала национальная тема. В обвале публикаций, превалирующими становятся спекуляции на том, что Конвенция ООН «О предупреждении преступления геноцида и наказании за него» от 9 декабря 1948 года не признает геноцидом уничтожение людей по социальному признаку (крестьянство, интеллигенция). В ней перечислены только четыре человеческих группы: национальная, этническая, расовая и религиозная. 

Давайте, разберем это положение. 

Надо сразу оговорится, что упомянутая Конвенция была принята при активном участии в ее разработке представителей СССР, имевших четкое и недвусмысленное задание – ни в коем случае не допустить принятия текста Конвенции в иной редакции. Ибо для СССР это было смерти подобно! 

Признай ООН ответственность за геноцид по социальному признаку, - и СССР в мгновение ока становился главным ответчиком за коллективизацию, раскулачивание, все «стройки века» и много еще за что. Куда там фашистской Германии! 

Вызывает интерес формулировка вопроса. Попытка подогнать преступления под определение геноцида данное ООН в 1948 году. Московские кремле-технологи, фактически загнанные в угол ходом самой Истории, доказывают, что раз не было гонений конкретно против украинцев, - мы мол мочили на ее территории всех подряд, - то не было и факта геноцида. 

[ Читати далі ]

Засекреченная трагедия 1944. Расследование геноцида в Хайбахе

Из рапорта начальника конвойных войск НКВД генерала Бочкова: "Товарищу Берии Л.П. Докладываю, что... всего принято для конвоирования и отправлено 180 эшелонов — по 65 вагонов в каждом, с общим количеством переселяемых 493 269 человек... Отправка эшелонов в пункты назначения началась 23.2.44 г. и закончена 20 марта...

Причинами смертности в пути являются: преклонный и ранний возраст переселяемых, вследствие чего отсутствовала необходимая сопротивляемость их организма изменившимся атмосферным и бытовым факторам".

«Населенного пункта Хайбах в Чечено-Ингушской АССР нет» В 1944 году в конюшне высокогорного аула Хайбах были заживо сожжены 705 человек Старики, женщины и дети высокогорного аула Хайбах не могли спуститься с гор и тем самым срывали планы депортации. О том, что с ними случилось потом, рассказывает руководитель поискового центра «Подвиг» Международного союза ветеранов войн и вооруженных сил, возглавивший в 1990 году чрезвычайную комиссию по расследованию геноцида в Хайбахе, Степан КАШУРКО.

— Почему именно вам было поручено возглавить чрезвычайную комиссию? — Накануне 20-летия Победы маршала Конева назначили председателем Центрального штаба Всесоюзного похода по дорогам войны. Я был капитан-лейтенантом ВМФ в запасе, журналистом. Считал себя учеником Сергея Сергеевича Смирнова, автора знаменитой «Брестской крепости». Коневу нужен был такой помощник, и он взял меня порученцем по особо важным делам розыска героев войны.

— В СССР эта трагедия была засекречена. Как вы узнали о ней? — След ее обнаружился на Украине, у города Новгорода-Северского. В половодье берег Десны обнажил останки кавалеристов в кавказских бурках. Разведчики 2-го гвардейского Кавказского кавалерийского корпуса погибли 12 марта 1943 года, выполняя в тылу врага особое задание генерала Рокоссовского. У одного из них в непромокаемом пакете были смертный медальон, фотокарточка, вырезка из армейской газеты и письмо матери в Хайбах. Это был командир взвода Бексултан Газоев. Сообщаю о герое на родину. Ответ из Грозного: «Населенного пункта Хайбах в Чечено-Ингушской АССР нет». Но в письме матери Газоев указал адрес: Хайбах, Галанчожский район, Начхоевский сельсовет. Я вылетел в Грозный.

«Дался вам этот Хайбах! — сказал мне Доку Завгаев, первый секретарь Грозненского обкома. — Ну, был до войны. А в войну не стало». Я настаивал: нужно найти родственников героя. Он долго уходил от разговора, но все же признал: «Люди сгорели при депортации». Как же так? Человек за родину жизнь положил, а его родных — сожгли? «Не кипятитесь! — осадил меня Завгаев. — Был указ Сталина. Об этой истории говорить и писать запрещено».

— И что вы сделали?

— Вернулся в Москву, чтобы найти архивные материалы. Документы специальной комиссии ЦК КПСС хранились у заведующего общим отделом ЦК. Пришлось обращаться к Горбачеву. Он дал разрешение. Я вновь приехал в Грозный — и в гостиницу потянулись люди. Умоляли не отступать: «На руках тебя понесем в Хайбах!» (Были взорваны все дороги в запретную зону.) Председатель чечено-ингушского Совмина Сергей Беков предложил создать чрезвычайную комиссию по расследованию геноцида в Хайбахе. Председателем избрали меня.

— Что вы увидели в Хайбахе?

— Родовую башню, обгоревшие столбы конюшни. И стариков-чеченцев — они добирались туда двое суток. Мы кинулись на пепелище. К ужасу, моя нога провалилась в грудную клетку сгоревшего человека. Кто-то закричал, что это его жена. Я с трудом высвободился из этого капкана. Очевидец сожжения Дзияудин Мальсагов (бывший замнаркома юстиции) рассказал плачущим старикам, что он пережил на этом месте 46 лет назад, когда его прикомандировали в помощь НКГБ. Людей прорвало. Говорили о сгоревших матерях, женах, отцах, дедах...

— Начало трагедии 1944 года известно — людей грузили в вагоны и отправляли в Казахстан.

— Да, но подробностей не знают. Части и подразделения НКГБ и НКВД расквартировали в республике под видом прибывших на отдых фронтовиков. Утром 23 февраля был передан радиосигнал «Пантера»: приступить к депортации всего населения. В шесть утра 150 тысяч оперработников НКГБ-НКВД и «СМЕРШ», солдат и офицеров войск НКВД ворвались в дома спящих людей (на каждого — по три мирных жителя). Везли на грузовиках до железной дороги, оттуда эшелоны из товарных и скотных вагонов помчались в степи Киргизии и Казахстана, оставляя на перронах тысячи незахороненных умерших. В 11 утра Берия телеграфировал Сталину: «Выселение проходит нормально. Заслуживающих внимания происшествий нет». Вечером Берия устроил в Грозном пир.

— Почему этих 705 человек не депортировали вместе со всеми? — Накануне был снегопад. С гор нельзя было спустить женщин с детьми, больных и стариков. Всех немощных согнали в Хайбах, в ту самую конюшню колхоза имени Берии. Конвоиры объявили: не хотите замерзнуть — утепляйте сарай. И люди соломой и сеном обкладывали стены, устилали пол. Начальник Галанчожского оперативного сектора доложил об успехах командующему операцией комиссару госбезопасности 3-го ранга генералу-майору Гвишиани. Спросил, что делать с детьми: просят есть. «Накормим всех!» — ответил генерал. В 11 утра на радиосвязь вышел Берия — и все решилось. Поджигатели побежали вокруг конюшни, Гвишиани скомандовал: «Огонь!» Ударили пулеметы... Вскоре пошел дождь, гася пламя, — но люди были мертвы...

— Все это вы узнали в Хайбахе?

— Да. Кроме Мальсагова, были еще очевидцы — наблюдали издалека и не смели вернуться. Помнили об этом всю жизнь и не верили, что преступников накажут. Мы составили акт обследования. Признали: уничтожение людей в Хайбахе — геноцид, виновников должно предать суду. Чеченцы просили привезти к ним Гвишиани, пусть посмотрит людям в глаза. Я пообещал выполнить просьбу.

Портрет генерала НКВД Гвишиани, который был сожжен на пепелище Хайбаха — Невероятно. Вы собирались пригласить Гвишиани в Хайбах? — Мы решили выкрасть его. С помощью Звиада Гамсахурдиа прибыли в роскошный дом. Но судьба уберегла палача от ответа — мы опоздали: разбитый параличом, он скончался. В Хайбах мы вернулись через три дня. Горцы сказали только: «Шакалу шакалья смерть!» Под дробь барабана мы сожгли на том месте, откуда он командовал: «Огонь!», его полутораметровый портрет.

— Что было дальше?

— Через неделю прокурор Урус-Мартановского района Руслан Цакаев возбудил уголовное дело ? 90610010. Cледствие тянулось три года. В конце концов расследование было поручено военной прокуратуре Грозненского гарнизона, затем передано в Ростов-на-Дону... Но довести его до конца так и не удалось, судебно-правовая оценка этого тягчайшего преступления так и не была дана, преступники остались неназванными и безнаказанными.

Ольга ТИМОФЕЕВА

Голодомор 1932-1933 рр. таки був геноцидом українського народу, стверджує американський історик та політолог, спеціаліст з питань сучасної історії Східної Європи та Росії, геноциду та етнічних чисток у ХХ ст. Норман Наімарк (Norman Naimark).

«Головним критерієм для визначення геноциду є намір. Питання отже, полягає в тому чи хотів Сталін винищити українських селян протягом голоду 1932-1933 рр. Існує достатньо багато аргументів для того, що впевнено ствердити: Так, Сталін хотів цього», сказав Наімарк в інтерв’ю німецькому виданню Frankfurter Allgemeine.

«Перш за все, розкуркулення було чітко спланованою програмою знищення солідарності на селі. По-друге, українські селяни не мали права отримувати допомоги ззовні (за межами СРСР). Їм заборонено було залишати країну та йти в міста, де можна було отримати якусь допомогу, - говорить Норман Наімарк, - «Водночас, СРСР експортував зерно в Європу…. Сталін же із задоволенням спостерігав за ситуацією. Саме тому, Голодомор – це чистий прояв геноциду».

«.. Йдеться не лише про фізичне винищення людей (вбивство), а про знищення національної ідентичності. Тобто дії Сталіна у 1932-1933 рр. можна впевнено назвати геноцидом проти українського народу, - цитує професора газета Frankfurter Allgemeine.

Джерело >>>