«Міфи нерідко створюють фальшиві патріоти. Ось, наприклад, козацтво. Це поняття XVII століття, що сьогодні цілковито віджило своє. Можна і треба пишатися ним, його історією, але абсолютно безглуздо переносити в сучасне життя. Воно має право на існування лише на рівні фольклору, театру або модної нині реставрації історичних битв. Це забавно для свят. Ми теж маємо своїх лицарів і королів на різних урочистостях, але якщо їх переносити на сучасний ґрунт, то це не життєздатне. Одна справа знати й поважати свою історію, інша – використовувати її як інструмент лжепатріотизму», – стверджує він.
За його словами, кожна країна повинна мати власні міфи.
«Є ще низка аспектів існування міфів у сучасному житті. Приміром, два протилежні погляди на Івана Мазепу. Для українців він герой, для Росії – зрадник. Нічого страшного в цьому немає, не потрібно узгоджувати два згадані вище міфи, нехай у кожного народу буде свій. Головне, щоб він не нав’язувався сусідові. Погано, коли в Україні починає переважати російська міфологія. Як француз я не можу нікому нічого радити, але думаю, що це ваше право вибирати, кого вважати своїм героєм, а кого ні. Навіть незважаючи на обурення росіян, як у випадку з присудженням звання Героя України Степанові Бандері або з проектом спорудження пам’ятника Іванові Мазепі в Полтаві. У таких моментах мають бути задіяні якісь політичні політеси: спритність і чуття конкретних політиків, вміння зважувати всі pro et contra. Що ж, коли ми зводимо пам’ятники Наполеонові, у Великій Британії ставляться до цього, м’яко кажучи, іронічно. Від себе ж скажу, що, поза сумнівом, Мазепа – це ваш герой. Тож пам’ятник йому – чому ні?» – зазначив Бовуа.
Щодо радянських міфів,то історик вважає, що люди, котрі жили за тодішньої влади, живуть нав’язаними їм уявленнями.
«Люди, які сформувалися за тодішньої влади, живуть уявленнями, які в ті часи були вкорінені в їхню свідомість, і нічого нового знати не бажають, не хочуть мислити самостійно. Вони повторюють радянські міфи і далі тримаються за минуле. Мабуть, досі не вірять, що Сталін хотів знищити український народ. Рівень історичних знань на всьому пострадянському терені дуже низький. І якщо в старих демократичних державах це не критично, то в молодих, якою є Україна, дуже погано, бо може призвести до роз’єднаності суспільства. Я б сказав, що у вас драматично слабкий рівень історичних знань», - додав він.
Тиждень
Тіло безвісти зниклого в АТО кременчанина Миколи Чорного невдовзі перепоховають у рідному місті. 29-річний чоловік зник безвісти більше року тому.
Відтоді рідні та волонтери не припиняли пошуків та надіялися, що з Миколою все добре.
Хлопець був волонтером і допомагав перевозити допомогу у зону АТО.
За словами рідних, він повіз гуманітарну допомогу на Схід, проте зник
разом із другом Романенком Андрієм в районі поблизу міста Дебальцеве,
повідомляли раніше волонтери. Згодом з'явилася інформація про те , що
він живий, але в полоні.
- Миколу знайшли похованим у Дніпропетровську, експертиза ДНК
підтвердила, що це він, -повідомив керівник кременецького Автомайдану,
волонтер Центру звільнення полонених ГО «Офіцерський корпус» Володимира
Рубана Іван Селедець. - Зараз триває процедура оформлення документів,
аби перевезти тіло Миколи додому і там перепоховати його.
Іван Селедець додає, що навесні була інформація про те, що Микола
загинув . Тоді провели експертизу ДНК, яка підтвердила, шо це він. Проте
матір Миколи не погоджувалася з цим, тому експертизу провели вдруге і
знову все співпало. Очевидно Микола був бійцем одного із добровольчих
батальйонів, припускає пан Селедець. Бо як волонтера його ніхто не знає.
http://te.20minut.ua/Podii/znajshli-tilo-bezvisti-zniklogho-v-ato-mikoli-chornogho-10457685.html