Чому пишу про почуття,
 якщо минають?
Чому в коханні залишитись
 прав не маю?
Чому ти снишся,
 якщо образ твій втрачаю?
Чому і досі відповіді я на це не знаю?

 Я цiлую твiй погляд, цiлую! *******************************************

© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №11112269905

“Якщо в твоє серце закралось кохання – вирви його розпеченими кліщами. Весь час сподіваєшься на краще, а виходить хуйня хуйня хуйня!!!"

Уже багато років успішно розвивається агенція "Щасливі разом".

 Щастя гуртом і вроздріб від агенції "Щасливі разом"!

Счастье для мужчины - это когда слова "жена" и "желанная" относятся к одной и той же женщине!

А в небі високо літає кохання, десь там біля Сонця, воно мов Ікар.
Все ближче до мрії, яку ти леліяв, та знову цей жах:
чомусь білі крила у світлі надії втрачають свій мах...
І ти мов пір'їна, понесена вітром, несешся від неї, все дальше від світла,
втрачаєш її, мов Ікар.

Чим ближче у небі стає ця хвилина - польоту за вітром, польоту від світла,
тим менше надії на здійснення мрії, і вже нецікавим є світло довкола.
Все глибше, чорніше стає ця безодня, куди ти летиш мов промені Сонця.
Все менше думок і меншає віра, зупиниться серце на дні цієї прірви:
і втратиш життя, мов Ікар.

А далі, за тьмою, проблискує світло і те що здавалось кінцем є початком.
І ти як дитина, важкі перші кроки, проте все навколо є дуже цікаве.
Віддаєшся чуттям, віддаєшся коханню, воно візьме на руки, підхопить, понесе:
у світ де немає законів природи, у світ де існує лиш радість і спокій
Там зустріне Ікар.

Любов. Кохання. Кохання з першого погляду. Існує чи ні? І що це взагалі? В кожного знайдеться своя відповідь. Можливо природний інстинкт до продовження роду? Закохались-одружились-діти. Чому ж тоді часто буває так що:" Вибач,я закохався в іншу",чи "Я зустріла іншого"? Потім "Я зустрів другу...Третю...Четверту... Вибач! Вибач! Вбач!". Чому ж цей інстинкт ніяк не зупиниться,штовхає далі і далі? А може це хвороба? Полюбив одну. Зустрів другу,першу покинув. Зустрів третю-покинув другу. А були б ліки ніхто нікуди не бігав би. Випив таблетку і ніхто тобі вже не треба,окрім тієї єдиної чи єдиного. Хіба ж може здорова людина переступити через сім'ю,дітей,спільні прожиті роки і заради любові піти до іншого-іншої? А може тоді це не була любов? А просто стан "алкогольного сп'яніння"? А що,схоже! П'яна людина здатна на речі,які б тверезою ніколи б не зробила. Тут і тяга до подвигів, веселощів,безумств. Закохані теж готові на будь який подвиг,чинять безумства, від радості готові кричати на весь світ. На другий день -похмілля! А коли дізнаєшся,що виробляв вчора: "Ой як соромно! О це я дав жару. Як людям в очі дивитися?" Так само і з любов'ю. Проходить,залишаючи "похмілля". А тоді "І навіщо я за тебе вийшла? І що я в тобі знайшов? Якби я знала що ти такий..." Отож любов чи з першого погляду чи з сотого має бути любов'ю,яка не помічає вад,яка пробачає провини,яка не примушує підлаштовуватись одне до одного...Любов'ю яка яка сумує,коли ви хоча б секунду не разом,яка хвилюється,коли ви хоча б секунду не разом,яка чекає ,коли ви на секунду не разом...
Моя "половинка" проста українська дівчина. Не кінозірка, не модель "плейбоя",не має багатих батьків,але з першої ж зустрічі я відчув до неї, те що відчувають до брата чи сестри. І з кожним днем вона стає мені все ріднішою і ріднишою. То може це і є основою чистої відвертої любові? Може треба шукати серед натовпу рідну душу,а не кидатися на шикарних дівчат з ідеальними формами чи на супер мачо з крутим авто? Рідну душу,з якою просто і легко, з якою ти сам собою. Багато скажуть що це маючня божевільного,а дехто буде зі мною згоден. Хай там як, а справжню любов я бачу саме такою.

давня замітка, перероблена

Ти тілу любий, серцю милий,

Я не любить не маю сили.

До тебе - всі думки птахами.

Що відстань їм, яка між нами!

Мед на вустах, крізь мряку промінь,

В мені - бажання, спалах, пломінь!..

Як розлюбити?! О, мій милий!

Лише кохати маю силу.

16.10.2009

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11112040930