хочу сюда!
 

Алла

38 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 35-48 лет

Заметки с меткой «втрата»

Для чого?

Для чого існують чорні стрічки?Я маю на увазі ті,котрими обмотують букети,в яких парна кількість квіток.Надзвичайно непотрібна річ. Чиясь тупа ідейка. Ці чорні стрічечки часто прикрашені зображеннями хрестів або написами "вічна пам"ять".Ну жесть,"вічна пам"ять" на квітах, які за день-два зів"януть. Якщо для когось тема стрічок неактуальна,то ви насправді щасливі,бо всі близькі поруч.

День.

Ми святкуємо День твого народження. Ми лиш двоє. А скільки людей було колись? За столом тіснилися, бажали довгих років життя. Якось дико згадувати. А знаєш, двом таки краще. Я не говорю тостів, не змушую нікого їх говорити, а ти не мусиш те все слухати і посміхатися, і дякувати. Словом, так спокійніше.

Я не знаю, як порахувати, скільки тобі років. Ці останні вісім, куди їх додати чи від чого відняти? Чи вони якось окремо, чи разом? І що вони взагалі таке? Що вони? Ніхто не знає. Нікого не питаю, бо не зрозуміють. На такі питання люди сумно похитують головами й роблять глибокий видих. Але аж ніяк не відповідають.

Раніше я розповідала тобі про все, та чи варто зараз? Ти ж усе знаєш чи ні? Розкажу на всякий випадок, ми ж тепер не говорим. Говорю лише я. А ти слухаєш. Чи не слухаєш? І що ти взагалі робиш? Мої монологи замість наших діалогів.Неповноцінно якось.

Я не бачу тебе. Лише портрет, який мені не подобається, бо ти на ньому на себе не схожий. Страшенно дратуюся, бо починаю забувати улюблені риси, і той малюнок стає мені дедалі прийнятнішим. Дурна людська пам"ять.

Я люблю тебе. З Днем народження!

Про день смерті не будем.

Я прийшла Тебе  привітати...

Wreck Of The Hesperus - Procol Harum

Wreck Of The Hesperus
       Загибель вечірньої зірки

(Fisher / Reid)

We'll hoist a hand, becalmed upon a troubled sea
        Ми знайдемо сил, щоб втихомирити розбурхане море,  
"Make haste to your funeral", cries the Valkyrie
        "Поквапся на власний похорон", - гукає Валькирія*
We'll hoist a hand or drown amidst this stormy sea
        Ми здобудемо сил або згинемо посеред цього морського шторму,
"Here lies a coffin", cries the cemetery, it calls to me
        "Тут покоїться...", - оголошують могили на цвинтарі.
        Таке вчувається мені...

And all for nothing quite in vain was hope forever tossed
        І цілком марно Мрія споконвіку борсалася серед хвиль,
No thoughts explained, no moments gained, all hope forever lost
        жодну ідею не пояснено, жодної миті не подовжено,
        всяку надію назавжди втрачено.

One moment's space, one moment's final fall from grace
        Миттєва затримка, миттєва і безнадійна втрата прихильності,  
Burnt by fire, blind in sight, lost in ire
        і тебе палить вогонь, і ніц не видно навкруги,
        і губить несамовитий гнів.

 
We'll hoist a hand, becalmed upon a troubled sea
        Ми пробудимо силу, що приборкає розлютоване море,
I fear a mighty wave is threatening me
        страхітливо потужну хвилю, що височіє наді мною.
We'll hoist a hand, or drown amidst this stormy sea
        Ми знайдемо спосіб або потонемо в цій грізній стихії.
"Come follow after", cry the humble, "You will surely see"...
        "Прямуй за мною", - наполягає Скромність, - "І ти ясно зрозумієш..."
But still for nothing quite in vain was hope forever tossed
        Та все ж марно весь час борсалася серед хвиль Мрія,
No moments gained, no thoughts explained, all hope forever lost
        ані миті не додалося, жодної думки не роз'яснилося,
        вся надія вичерпалася,

One moment's space, one moment's final fall from grace
        коротка пауза, раптова втрата благодаті,
Burnt by fire, blind in sight, lost in ire
        яріє вогонь, глухі стіни навколо, згуба у нестямі...

                                                06.07.2014
СЛУХАТИ

Чому? І знов Йому?

Чому пишу про почуття,
 якщо минають?
Чому в коханні залишитись
 прав не маю?
Чому ти снишся,
 якщо образ твій втрачаю?
Чому і досі відповіді я на це не знаю?

Думки цього тижня..(№1 - побічна користь від зайвої розкішності)

         

Вічних речей не існує - все колись руйнується, псується, втрачається. Можна ретельно зберігати ДУЖЕ довго - сотні і тисячі років, але нескінченно - неможливо. То ж, не має значення, чи людина все тримає по своїх поличках, знає де що знаходиться, чи ніколи до кінця не впевнений, чий на тобі одяг, і звідки він взявся. Це стосується кожного.

Звісно, коли втрачаєш навіть щось незначне, типу ручки чи запальнички, пожалієш зовсім трішки і забудеш. Хоча, здається, більшість втрат люди просто не помічають, і можуть не здогадуватись, скільки речей приходить в їх життя і уходить з нього.

   

Але кожна медаль завжди має дві сторони (і це мені дуже подобається). Я для себе пошукав якусь користь від цих втрат, і її виявилось дуже багато.

По-перше, з'являється вільне місце замість того, що раніше було зайняте іншими речами. Це дозволяє нашому життю бути більш цікавим та різноманітним.

По-друге, людина яка дуже переживає втрату, кожного такого разу має чудову нагоду навчитись ставитись до світу та до речей простіше. Це робить життя приємнішим та додає в ньому задоволення.

По-третє, таким чином, через неприємні відчуття, люди пізнають свої слабкі місця - можна точно визначити ступінь власної залежності (а у деяких випадках, особливо, коли питання стосується предметів розкоші, це доходить аж до вигляду хвороби), і вчасно зробити все для того, щоб вони не отруїли життя... Така мудрість дозволяє просто бути щасливішим в цьому житті.

Квіти що не пахнуть

Бачиш кров на долонях? То є краплі душі моєї…
Вони теплі й червоні, ллються прямо з очей.
Дощем зі сліз червоних, я поливаю квіти болю
Що розцвіли під впливом пустоти ночей.

Їх корінці прорвали серце і прижились,
Немов там місце приберіг для них.
Та ні… як добре що ще не змирились,
З плоттю… з світом почуттів моїх.

Та все одно, я вирву їх з корінням!
Нехай, можливо серце я порву!
Кінець настане всім сумлінням,
В душі зі спокоєм піду…


Всі мої вірші в моєму персональному блозі: http://www.moivirshi.com.ua/my/ivanko/