Кампанию Порошенко ведут советники Януковича ( и это ни для кого не секрет, например,http://news.meta.ua/cluster:36282466-Timoshenko-naniala-izrailtian-a-Poroshenko-pomogaiut-liudi-Levochkina/). При этом они для Пети полностью повторяют ( кстати, для этого есть отличное украинское слово "мавпує") кампанию Януковича 2010 года (что еще раз подтверждает, что его ведут те же люди, что вели Янека в 2010 ):
     1. Тотальная манипуляция с социологическими исследованиями. Эти же технологи так же манипулировали не только в 2010 (правда тогда они так не наглели, как сейчас), но и в 2012 на парламентских выборах. Помните рейтинги УДАРа в 25 %, а Батькивщины в 13%? А помните реальный результат "с точностью до наоборот"?
     2. Полное игнорирование Петей публичных дебатов с ЮВ. То же самое делал и Янукович в 2010.
     3. Привязка ЮВ к власти и "вешание" на нее всех ошибок власти. То же самое делали эти же ребята для Януковича в 2010. Никто не смотрел на то, что Президентом на тот момент был Ющенко. Они создавали имидж того: что за все отвечает лично ЮВ,, несмотря на то, что половина министров ее кабинета была от того же Ющенко. Но тогда она хоть была Премьером. Сегодня эти же ребята придумали новый месседж ИСКУССТВЕННО привязывая Юлию Владимировну к власти: вся власть- это ТОЛЬКО "Батькивщина", а ЮВ, хоть только 2 месяца как вышла из тюрьмы отвечает за все. Какая нах "только "Батькивщина"? А УДАР (СБУ, замы министров и губернаторы), а Свобода (Генпрокуратура, Минагрополитики, Министерство обороны и т.д.+ губернаторы+ замы министров). И это при том, что ЮВ не занимает никаких постов в государстве.
     4. Так же, как в 2010 призывали голосовать "противсіх", так сейчас призывают голосовать за мифические "новые лица".
     5. Та же попытка "замолчать", "неосветить" очевидные факты из биографии: неграмотность и отсидки у Янека в 2010; сегодня у Пети - работа на Януковича министром экономики, огромное неправедно нажитое в период 2010-2013 гг богатство, сотрудничество с Путиным и Россией и т.д.
     6. Тотальная манипуляция на телевидении: которое как тогда, так и сейчас принадлежит олигархам, которые выбрали уже своего кандидата.
    
Сергій ВЛАСЕНКО

Громадяни не вибачать політикам, якщо вони у разі своєї перемоги на президентських виборах залишать кланово-олігархічну систему управління країною. Так вважає кандидат в президенти України, лідер партії “Батьківщина” Юлія Тимошенко, повідомляє прес-служба Батьківщини.
     “Якщо політики знову зрадять, знову прийдуть разом з кланами до влади, знову президент, як в 2005 році, стане дахом для всієї політичної корупції, і якщо олігархія знову переможе, то наш народ терпіти цього не буде. Якщо будь-який президент, немає значення, як його прізвище – Тимошенко, Гриценко, Богомолець, Порошенко – зрадять революції, то українці ніколи більше цього терпіти не будуть. Вони повстануть стільки разів, скільки потрібно, щоб встановити свою владу”, – сказала Юлія Тимошенко в ефірі Першого національного телеканалу.
     На її думку, після перемоги революції гідності громадяни очікують справжніх змін в країні. “Люди, які перемогли на Майдані гідності під час останньої революції, очікують, що буде покінчено з політичною корупцією, що до влади нарешті прийдуть люди з чистими руками, які здатні провести глибинні реформи і зміни, які здатні звільнити Україну від кланів. Вони очікують, що нарешті в Україні будуть запроваджені європейські цінності і всі реформи, які в тому числі передбачені угодою про асоціацію з Євросоюзом”, – зазначила вона.
     Лідер партії “Батьківщина” вважає, що Помаранчева революція не стала успішною для країни через зраду так званих “любих друзів”.
“Помаранчеву революцію вбила корупція, подвійні стандарти, олігархія і домовленість проти народу за спиною народу. З цього треба робити висновки”, – переконана вона. 
     “Я не хочу, щоб Помаранчева революція і сьогоднішня революція гідності були схожі тим, що і ця революція буде зраджена. А ми знаходимося, по суті, на межі, вже майже в потоці цієї зради, яка покінчила з надіями в минулу революцію. Ці вибори – це не просто обрання чергового прізвища, це не просто заповнити посаду президента, яка зараз вільна, наступні вибори президента – це наш шанс звільнити Україну від окупації. На цю посаду мусить прийти надзвичайно сильна людина, яка немає жодної залежності від Кремля, жодних зв’язків з ними, тому що у такої людини не буде свободи робити те, що потрібно для країни”, – наголосила Тимошенко. 
     Лідер партії “Батьківщина” також вважає, що дострокові президентські вибори створюють шанс прибрати кланово-олігархічну систему управління державою. “Ці вибори – це шанс не перетворити Революцію гідності в Помаранчеву революцію. Це шанс не окремі  прізвища прибрати в системі політичного управління Україною, а всю кланово-олігархічну систему. На жаль, я мушу констатувати, що найбільш потужно до перемоги на президентських виборах йде саме кандидат від кланово-олігархічної системи. Той, хто зруйнував і результати першої революції – це “любі друзі-2, – заявила Тимошенко.

Парламентська фракція "Батьківщина" розглядає можливість перенесення позачергових виборів президента з 25 травня на іншу дату. Не виключено , що вже на цьому тижні може з'явитися постанова про перенесення виборів президента на кінець 2014 року. Крім того , не виключено також, проведення позачергових парламентських виборів. Щодо перевиборів до парламенту "Батьківщиною" ведуться переговори як з Партією регіонів , так і з комуністами. 

 Раніше активісти Майдану категорично заперечували проти затягування виборів і їх проведення у вересні-грудні.Варто відзначити , що в результаті масових лютневих протестів проти режиму Віктора Януковича до влади в країні фактично повернулася Юлія Тимошенко (На всіх ключових посадах "Батьківщинці")

Декілька днів тому німецьке видання "Die Welt", написало, про те що перед Україною може відкритися перспектива членства в ЄС, замість асоціації з ЄС, яка була короткостроковою ціллю раніше.

"Новий раунд дебатів щодо України розпочався повідомленнями з Брюсселя. Вони звучать майже як відлуння слів міністра закордонних справ Угорщини Яноша Мартоньї, який заявив на вихідних (1-2 лютого) під час Мюнхенської безпекової конференції: "Ми всі недооцінили міць європейського прагнення українців. Ми повинні надолужити втрачене", - пише видання.

Як зазначає Die Welt, найкращою пропозицією у фінансовому плані, яку може зробити ЄС, є відкриття для України найбільшого єдиного ринку у світі.

«Залишається тільки слово за Україною, а саме за Януковичем» - це можна прочитати між рядків західної преси.

Але насторожує, те що перед цим був оголошений період в 10 років для адаптації української економіки під європейські стандарти. А сьогодні уже є заяви, про те, що ми можемо отримати членство в ЄС, і доступ до всіх європейських ринків, таке враження, наче революція і політична криза, не те що, не загальмувала розвиток економіки а навпаки збільшила економіку в декілька разів.

Крім, того, в ЄС явно лукавлять, оскільки якщо відкриються кордони з ЄС, то значить закриються з РФ. І тому пере форматування української економіки має відбуватися миттєво, з повною зміною на європейський ринок, і зміною галузей. Про це вже дуже багато говорилося, але виявляється, що європейська сторона може зі своєї сторони пришвидшити ситуацію, з Україною.

Як на мене, то зараз напрошуються 2 висновки, перший, той що європейська сторона відверто лукавить, і ніякого членства через значні економічні, інфраструктурні, соціальні проблеми не може бути. Другий, що європейське товариство, з самого початку не захотіло щоб Україна отримала членство в ЄС, і звідси з’явилася цифра у 10 років, і різні компенсації, від ЄС, для того щоб трансформувати економіку. Тобто, спочатку ЄС, нам розповідало про різні перехідні періоди, а тепер майже на пряму кличе в єврозону…

Такий розвиток ситуації підказує, що вступ України в ЄС, не можна розглядати серйозно, оскільки, ослаблена протестами і правлінням ПР Україна, не зможе зараз конкурувати на європейському ринку, навіть на пільгових умовах, не те що на повних. 

Прогнозувати сьогодні події, справа дуже невдячна, оскільки, ситуація змінюється що години, і що хвилини, але є факти, які дають можливість, хоч і до поверхневого, але аналізу.

Янукович доводить, своїми рішеннями, що йому не потрібна підтримка Заходу, і для виборів у нього є адмін. ресурс, гроші РФ, і відповідне законодавство(особливо виборче). В горе-опозиції підтримка народу, заходу(після вчорашніх подій, вона для мене горе-опозиція).

Сьогодні день переговорів, я пишу думки в обід, а переговори будуть в вечері, тому стаття може втратити актуальність, ще до публікації.

Скоріше за все що переговори не відбудуться, або відбудеться формально, прийдуть потиснуть руки, декілька годин поговорять, в поки, що невідомому форматі і розійдуться радитися. Далі наступний день, виходять в публікацію закони «Про диктатуру», люди знову протестують, масові заворушення, знову парламентарі збираються. До речі зборів має  бути як мінімум 3, якщо не станеться нічого екстраординарного.

Далі, яка б опозиція не була слабка, але засудити за репресії нікого не повинні, бо для чого тоді опозиція, якщо влада, що хоче, те й робить?

Радикальний пакет опозиції:

 1. Негайні дострокові вибори президента та парламенту.

2. Зміни до закону про вибори президента (найболючіша норма - три члени дільничної комісії можуть підписати протокол і він стає легітимним ) та переформатування ЦВК.

3. Відставка Кабміну Азарова і формування перехідного уряду. Зміна Генпрокурора та спікера ВР.

4. Покарання Захарченка не лише відставкою.

5. Скасування усіх ручних законів та повна амністія усіх учасників революційного протистояння.

 

Зрозуміло, що вже перший пункт не задовольнить Януковича, а значить, це тільки підтверджує варіант розвитку подій з трьохденними переговорами.

Дуже шкода Київ, оскільки за цих три дні він перетвориться на поле бою, у людей увірвався терпець, жертви є, були і будуть, а значить пакет треба буде доповнювати на ходу.

Як на мене, то перший пункт, мав би бути переформатування ЦВК, бо останні довибори показали, що з грошима РФ, Янукович виграє будь-які вибори, а відтак плакали надії опозиції на президентські вибори.

Далі бажано, щоб після переформатування ЦВК провели одночасно і президентські і парламентські вибори, тоді більшість і президент будуть в «одній команді».

І ще одне дуже важливе але опозиція не має права на помилку, оскільки, тепер народ може перестати довіряти і їй також, і скоро революція буде дійсно без політиків.

В пресі з’явилася інформація, що регіонали в чергове збираються розганяти майдан, деякі сайти навіть написали про танки). Я не знаю, чи буде розгін чи люди через деякий час самі підуть, але власні думки з цього приводу маю.

Саме по собі стягнення працівників внутрішніх військ до Києва(коли на навчання стягують армію до кордону, ніхто ж не пише що завтра війна), не є загрозою Майдану, скоріше тут журналісти штучно розігрівають атмосферу, оскільки, новини про майдан, люди читають з особливою увагою, а особливо ті хто має родичів чи друзів на майдані.

Яку вигоду отримає ПР від розгону майдану? з цього потрібно починати взагалі все обдумування, оскільки, якщо перед якимись важливими зустрічами розганяти майдан доцільно, то зараз я не бачу в цьому жодної вигоди для ПР я не бачу.

Якщо подивитися з іншої сторони, то будь-який силовий варіант розвитку подій на руку опозиції, оскільки в цьому випадку вони будуть жертвами, а таких у нас люблять. Особливо, якщо врахувати останню тенденцію подій з побиттям Чорновіл, а потім Луценка.

Також варто відзначити, що попередні «розгони» майдани були перед великими подіями міжнародного характеру, а сьогодні подій немає, навпаки, регіонали ще й свій проплачений, бюджетний антимайдан звозять, а мені здається, що раніше вони або звозили, або розганяли, одночасно цих операцій не проводили.

Далі варто відмітити те звідки йде інформація, не від людей, як це було за попередніх суміжних подій, а з ЗМІ, що само по собі дивно, і схоже на те, що тема роздувається штучно.

Напевне найважливіше що є зараз для країни це бюджет, і опозиція блокує його прийняття, хоча проект від ПР не вселяє надії, але потрібно вже йти на консенсус, або розробляти власний проект. Думаю, що зараз опозиція намагається виграти час, для того, щоб зробити нормальний проект бюджету, ну або варіант проекту, який би їх влаштовував. Оскільки тих показників, які мали ПР, після підписання договору з РФ опозиція не мала, через те думаю, що їх проект сильно відрізнявся від проекту ПР. 

          Колись Герман сказала, що Кличко нагадує їй Януковича. Воно дійсно так. І за зростом, і за інтелектом, і за освітою, той профессор, цей дохтур(ми ще не бачили, як він пише, можливо і профессора переплюне), і в біографії обох є темні плями, один з двома отсідками та шапками досі не може розібратися, другий то визнає, що знає почившего в бозе бандита Рибку, то каже, що перший раз чує це погоняло. 

1
Почну з пояснення назви: я є проста людина-громадянин України, як і всі інші люди по окремо, що в сукупності і є народ. Звертаюсь я до народу, отже і вийшло: «З народу до народу».
Чому я звертаюсь і з чим? З своєю пропозицією поміняти тактичну частину виборчого процесу в Україні. Тактичну! Не стратегічну! Народ був, є і буде головним виборцем влади в правовій демократичній державі, якою і є Україна.
Владу обирає народ. Це є найвища істина апріорі, яка позасумнівом і спростуванням. Інше питання: як народ визначає, кого обирати? Чому у нас народ, яко «електорат», є в пасивному стані спостерігача-глядача, подібно до різних телешоу, де присутня масовка тільки тисне кнопки. Через свою пасивну позицію наш народ постійно опиняється в ситуації такого собі лоха-недоумка, якого ставлять в ситуації «вибору без вибору». Класичне завдання: «Виберіть з 10-20 злодіїв самого достойного» Обрали? Ось і є новий депутат! Від Верховної Ради України і до районів порядна людина в кандидати навіть не сунеться, бо вона ПОРЯДНА! Хто живе чесно, той дурних грошей витрачати на різні виборчі ігрища ніколи не буде, тому що він їх просто не має! Таким чином всі порядні люди залишаються за бортом виборів, а народу доводиться обирати вже ясно кого.
Абсолютно в тему, як приклад «вибору без вибору», були другі тури президентських виборів в Україні, коли зійшлися пари: Кучма – Симоненко, Янукович – Тимошенко. Де? Де тут є вибір для нормального виборця, який вже досконало знає «хто є ху»? В таких ситуаціях вибирати нікого! Це факт! Тепер у виборах навіть графи «проти всіх» немає – скінчилися «противсіхи». Відтепер всіх незгідних зроблено «неприходько». Це задля того, щоб фальшувати було легше: тоді у виборах важить тільки в котрого зі злодіїв сили побільше для фальшування – той і переможе. То чи потрібні нам, народу, такі вибори без вибору і сфальшована влада? Риторичне запитання.
Інший нюанс змісту виборів: слово «політтехнологія» досить ефектне і часто – ефективне, але по-суті це є підступна система навіювання-зомбування електорату, тобто нас з вами: простих людей-виборців. Розумні дяді і тьоті довго вчилися, чимало мудрували і врешті-решт навчилися на підсвідомому рівні примушувати людей до вчинків, які б вони ніколи не вчинили при здоровому глузді. Зокрема я особисто знаю чимало людей, які не один рік оповідали, який Ющенко цяця, а все зло ота Юлька капосна творить: розбрат чинить, людей обманює, країну обкрадає і руйнує тощо. Але прийшов другий тур виборів і ті самі люди бризкаючи слиною нестямно волали: «Тільки за Юлю! Всі як один! Ганьба «противсіхам!» Гарно політтехнологи попрацювали: була людина, а стало воно, бо мав чіткі власні переконання – і вже їх нема, вмить щезли... А найцікавіше, що та людина вперто переконана в своїй правоті, як і впевнена, що всі свої вчинки вона зробила за власним бажанням – якби ж то була правда...
Владу має обирати народ, але обирати не як пасивний бовдур і телепень, а як свідомий та активний керівник! Керівник! Народ має активно керувати процесом виборів влади! Я так вважаю і до того закликаю всіх інших.
Досить бавитись у політичний лохотрон! Досить влаштовувати з виборів клоунади в стилі «ля Черновецький»! Зрозумійте шановні виборці та депутати, що хоч Верховна Рада України і має аналогічну конструкцію, але то все-таки не Цирк! Трибуна – не арена для армреслінгу! Це місце інтелектуального зібрання! Тобто таким воно має бути! І від нас з вам залежить – чи це здійсниться.


2
Вступ зроблено. Тепер перейдемо до джерел, тому що тема активного вибору народом з праісторичних часів існувала на землях, де тепер постала державна Україна. Ще донедавна по селах так обирали війта, а перед тим – гетьманів й отаманів у козаків, а ще раніше – князів! Називалось це дійство – віче. Процес виборів через народне зібрання-віче був таким: збирались повноправні члени громади і хтось вигукував одне ім'я, ще хтось – інше і так далі; присутні жваво обговорювали запропоновані кандидатури хто що про кого доброго і злого знає і як вважає: чи він гідний, – а потім ці імена по черзі називали і від того, кого громада голосом підтримала найдужче – того... Ні, помиляєтесь, якщо подумали «обирали» – того від імені громади за рішенням віча починали припрошати погодитись обійняти посаду війта, отамана, гетьмана, князя. Припрошати. Відчуваєте різницю? Ось де активне виборче право! Ось де порядна людина могла стати до влади і часто-густо по селах війтами ставали не заможні багатії, а господарі середнього статку, проте всі знали їх розум і справедливість. Класика!
А зараз що ми маємо? Кандидати в депутати скачуть один поперед одного, як придурковаті блазні, та репетують безкінечно: «Я найкращий!!! Я найкращий!!! Вибирайте тільки мене!!!» Невже це нормально? А що вже обіцяють і клянуться зробити для своїх виборців! Навіть добре, що вони все брешуть, бо інакше б після виборів одразу наступив Рай на землі...
Також партії тицяють свої цидулки-листівки, програми, списки, ще всіляку дурню з їх агітками і символікою. А що вже тих прапорів партійних, а що вже дорожезних рекламних щитів та телероликів, а що вже балачок в стилі «без нас ви просто пропадете, а з нами це буде ще простіше» тощо.
Виникає логічне запитання: невже нормальній людині, зайнятій своїми щоденними життєвоважливими справами, більше нічого робити, як все кидати і починати вчитуватись та аналізувати всю ту політичну писанину, а потім ще й співставляти і контролювати виконування обіцянок та програмних положень? Цього навіть безтурботні і всезнаючі пенсіонери не спроможні зробити! Ну а сімейна робоча людина взагалі часу має обмаль навіть на щось приємне, чим політика ніколи не була і не буде.
Ось чому тема так званих «відкритих списків» настільки популярна у політтехнологів, бо вони то знають хто ким і чим є, а простому нормальному виборцю перечитувати довжелезні партійні списки, вивчати біографії кількасот люду, щоб потім пронумерувати їх порядок в списку – це нереально! Жодним чином, тому що це все він має зробити (увага!) в день виборів! Отже виборець буде робити все за своїми миттєвими асоціаціями та ремінісценціями, що і потрібно політтехнологам. Або виборець повинен прийти на вибори з вже готовим листочком-підказкою, звідки навіть не крок, а півкроку до продажності голосів.
Навпаки тема так званих «прайм-таймів», тобто рейтингового голосування до початку виборчої компанії та під час неї – це значно потрібніша річ в наш «інтернетизований» час. Тут можна наперед побачити хто чого вартий і робити вибір активно та свідомо, одночасно впливаючи на його рейтингове зростання чисто як волонтер. Звичайно, що тут так само багато можна сфальшувати політтехнологам, одначе це швидко проявляється і викривається в розумному середовищі користувачів Інтернету.
Власне я і збираюсь далі зробити таке дослідження-прогноз-пропозицію в стилі «прайм-тайму»: запропоную і проаналізую своїх кандидатів на майбутніх виборах спершу Президента України, а тоді і про інших подбаю кому які державні посади варто обійняти. Зрозуміло, що в кожному жарті є доля правди, а в кожній правді – є доля жарту. Вирішуйте особисто що і де у мене є.
 

3
А тепер, як за давньою вічевою традицією, я починаю об'являти-вигукувати імена тих, кого я вважаю гідними певних посад в нашій Державі Україна. Перше ім'я: Віталій Кличко на посаду Президента України!
Знаю наперед, скільки про кожну людину можна зробити закидів проти і ми спільно обов'язково їх обговоримо в подальшому, бо так має бути – на те воно і віче. Просто спочатку давайте визначимось чітко в темі: якого президента України ми хочемо мати? Пропоную варіанти, що це має бути:
а) духовний месія, руки якого нічого не брали, але якого сила моральної волі сотворила чудо державного ощасливленя всіх і вся;
б) суворий вождь нації, який «вогнем і мечем» створить могутню державу світового обширу від Сяну до Дону;
в) могутній господарник, який твердою рукою наведе лад в державі, зробить її багатою і процвітаючою, як сусідня Білорусь;
д) витончений інтелектуал, який в образі мудрого наставника, створить в державі суспільну гармонію, де багаті будуть помагати бідним, а бідні – багатим;
е) просто нормальний порядний чоловік, такий, як і всі ми: щось є добре, а щось – не дуже.
Перелік можна продовжувати, однак головні типажі правителів подано, тому зупинюсь, оскільки краще звернути увагу на наступне: у багатьох людей чомусь складається враження, що вони повинні обрати обов'язково якогось напівбога – це щонайменше, бо тільки такому «напівбогу» вони згідні упокоритись і служити... Тим самим люди обумовлюють ефект так званої «зіркової хвороби» (не буду вказувати пальцем, але то Ю... і загрожено – Я...), що має як діагноз повне параноїдальне зазнайство і найтупіше самодурство. І правильно: обраний на посаду каже самому-собі: – Вони обирали напівбога і обрали мене, отже я – другий після Бога! Та й то за умови, що Бог існує...
Особисто я пропоную обирати на посади виключно людей і виключно за принципом, що це навіть не отой підступний «слуга народу», а звичайний найманий робітник-службовець. І звичайна людина! Я більш ніж переконаний, що якщо ми всі будемо ставитись до посадовців будь-якого рангу просто як до людей, що роблять певну роботу, як і всі ми разом – то і ці посадовці будуть нормальними людьми, а не зухвалими жлобами. Звичайна європейська норма «перший серед рівних», до якої нам ще доводиться привчатись у всій її повноті.
Зважаючи на титули і перемоги Віталія Кличка, можна було сподіватись, що він давно «підхопить зірочку» і почне вчиняти «гастролі» в стилі Тайсона чи ще чимало кого з боксерів найвищого злету, які не витримали випробування славою. Можливо хтось і бачить у Віталію Кличко зазнайку і епатованого чоловіка, а я – ні. Для мене Віталій Кличко – це приємна, проста, розумна людина, без зарозумілості і напускної бравади, при тому, що як прийнято говорити: «Знає собі ціну» Ще про таких людей кажуть з повагою: «Він зробив сам себе» – тобто вийшов на вершину успіху виключно завдяки власним зусиллям, а не користуючись потаємними кулуарними інтригами чи протекцією впливового боса. Сам! Всього сам досяг Віталій Кличко у непростому світі елітного боксу і загалом у житті – як таку людину не поважати і не припрошати до відповідальної посади? Вже ясно, що Віталій Кличко є незалежна особистість, що він нікому не підлягає і не прислуговує: ні доморощеним олігархам, ні закордонним царькам. Як і добре зрозуміло, що випробування на «зірковість» Віталій Кличко успішно пройшов. Тільки такій людині можна довірити найвищу посаду в державі.
Не вважаю за потрібне вдаватися в тонкощі психоаналізу, бо не про то йдеться. Зупинюсь на одній важливій темі, яку, можливо, вважають найбільшою вадою Віталія Кличка задля обрання його Президентом України – це його надто слабенька так би мовити українськість. Що є – то є. Але! Виявляється, що це зовсім не вада, а навіть значна фора для обрання! Саме так! Подумайте розкуто: якщо ми хочемо досягти перемоги над Віктором Януковичем в наступних президентських виборах, то нам потрібен який кандидат? А такий, який би найбільшим чином міг сподобатись електорату Віктора Януковича і щоб він проголосував за «нового свого». Кращого кандидата за Віталія Кличка для цього не існує! Принаймні я не уявляю. А ви? Тут навіть зайве щось пояснювати – все зрозуміло простіше-простого!
Виникає тоді логічне запитання: а національно-патріотичний електорат проголосує за Віталія Кличка? Відповідь більш ніж однозначна: обов'язково проголосує! Чому? Та як чому? Який націонал-патріот не хоче мати Президента України проєвропейського настільки, що ще більшого важко уявити. Де Віталій Кличко став тим, ким він тепер є? В славній Європі! Це є людина, яка досконало знає і розуміє європейство на ментальному рівні. Вся Німеччина закохана у Віталія Кличка, а то є найбільший опонент щодо входження України в Євросоюз. Які тут можуть бути ще питання?! Більше того: Віталій Кличко знаний по цілому світу і вхож до таких світових елітарних кіл, куди багатьом президентам зась попасти! Не те, щоб Януковичу, але і самому Путіну зась! І Путіну зась? І Путіну!!! То ж світова аристократія, а не плутократія! Сумнівів не може бути: всі націонал-патріоти України одностайно проголосують за Віталія Кличка.
Водночас «вада українськості» постане важливою домінантою під час президентської каденції Віталія Кличка, тому що саме його опанування українським культурним обширом постане еталоном-взірцем для багатьох аналогічно Віталію Кличку громадян України, що не проти українського, але якось немає відповідного настрою чи імпульсу, аж ось він є! Питання досить складне і дуже важливе, тому зупинюсь на ньому детальніше.
Всі знають прислів'я: «Найкраще – ворог кращого». Особливо цей принцип стосується міжетнічних відносин. Ніхто не піддає сумніву, що Україна для свого фактичного державного об'єднання в одну унітарну єдність повинна українізуватись. Тут я мушу чітко роз'яснити одну просту річ щодо українізації: мова не йде про все населення України, як «найкращий» варіант, а виключно про державний апарат. Виключно! Інакше держава, як єдиний механізм, буде постійно давати збої, чого ніяк не може зрозуміти діючий президент: начебто робить все правильно, а виходить чорт зна що. Можливо колись Віктор Янукович і зрозуміє, що неможливо керувати армією, де одну команду розуміють по-різному. Мова – це в першу чергу засіб комунікації! Для злагодженої роботи державний апарат повинен бути одномовним! Так і тільки так! Інакше буде бардак, що і є в наявності. Ось вам наслідки горезвісного мовного закону.
За тим визначаємось: хто отримує платню з державного бюджету, той на роботі повинен користуватись тільки державною мовою, тобто – українською! На роботі! Поза роботою говори хоч турецькою, хоч санскритом – це приватна справа. Звичайного населення чи приватного бізнесу така українізація взагалі не стосується. В цих сферах все має йти на добровільних засадах, але за певної підтримки держави. Головне не викликати якогось почуття упередженості чи примусовості, бо тоді почнеться озлоблене відторгнення всього українського. І тут  саме Віталій Кличко як ніхто інший зможе відчути і проконтролювати межі, де процес нормального формування вседержавного україномовного простору почне деформуватись і може образити певні регіони чи етнічні групи, що є у нас на Україні. Чи потрібно вказувати, що саме етнічні конфлікти є чи не з головних причин руйнування багатьох держав. З іншого боку відсутність мовної єдності вседержавного характеру позбавляє країну стабільності: унітарність держави завжди буде під загрозою при існуванні мовних автономій. Впевнений, що Віталій Кличко це добре розуміє, тому зуміє правильно скерувати цей процес, користуючись європейським досвідом, і зробить все як має бути. Наголошую, що мовна єдність є константою державної єдності – інакше не буває. Всі інші питання політичного чи економічного характеру допускають момент помилки – етнічні питання помилки не допускають. Тому і тільки тому гарантом Української Державності я б волів бачити Віталія Кличка – в його поміркованість я вірю беззастережно.
На цьому я завершую своє обгрунтування потреби всенародно запросити і підтримати на виборах в Президенти України  представлену мною кандидатуру Віталія Кличка. Зрозуміло, що це є суто моє суб'єктивне розуміння, яке помножене на розуміння значної кількості інших учасників цього глобального народного Інтернет-Віча поступово набере силу об'єктивного виміру.
Зрозуміло також, що жоден з інших лідерів опозиції навіть близько не дотягуються до переможних параметрів Віталія Кличка як кандидата в Президенти України, але хіба в наші великій і прекрасній державі не існує інших величних і значимих посад? Є! І я далі опишу, подібно як це зробив вище, як і куди наше народне віче має, якщо буде на те спільна згода, припросити і Арсенія Яценюка, і Олега Тягнибока. На даному етапі важить зробити перший і найважливіший висновок, від якого піде подальша система дій і зобов'язань. Просто якщо на виборах Президента України у 2015 р. від опозиції буде висунутий кандидатом хтось інший, особливо не доведи Боже – звільнена для цього Юлія Тимошенко, то однозначно вибори знову виграє Віктор Янукович. А вся подібна моїй підготовча робота стане просто пшиком...
І навпаки: єдиний кандидат від опозиції в Президенти України Віталій Кличко виграє вибори однозначно! З таким відривом, що жодні фальсифікації не спроможні будуть того перекрити. Хто не вірить – прошу перечитати все, що викладено вище, або дочекатись самих виборів і перевірити.

Последние несколько месяцев новости из камеры, а точнее из душевой, где томится в заточении лидер украинской оппозиции, слегка разбавились загадочным разладом между двумя известными политиками. Как же зовут ту чёрную кошку, что пробежала между Азаровым и Хорошковским? Лично я её не знаю, но могу попытаться понять, кто мог запустить её между этими уважаемыми людьми.

http://www.pravo-kiev.com/analitika/e-kspertny-j-sovet-chego-dobivaetsya-timoshenko

Сейчас уже немного позабылось, что накануне выборов в Верховный Совет в октябре 2012 года одним из наиболее вероятных кандидатов на пост премьер-министра в новом составе кабинета министров был Валерий Хорошковский. Человек, прямо скажем, незаурядный. Владелец большого состояния, как в Украине, так и за её пределами, лидер "команды озимого поколения", чиновник за свою профессиональную карьеру успевший сменить руководящие должности в правительствах, которые прямо противостояли одно - другому. Вначале это должность заместителя президентской Администрации при Кучме, потом должность министра экономики и европейской интеграции, в правительстве Виктора Януковича, которую он покинул в январе 2004 года по причине конфликта с Николаем Азаровым.

В 2006 году Хорошковский получает предложение от президента Ющенко занять пост заместителя секретаря Совета национальной безопасности и обороны. Позже должность председателя Государственного таможенного комитета в период премьерства Юлии Тимошенко. И вновь по причине конфликта Валерий Иванович вынужден был уйти на должность первого заместителя Службы безопасности Украины. На этот раз причиной ухода был конфликт с Юлией Владимировной, когда Валерий Хорошковский отказался растаможить 11 млрд кубометров газа, принадлежащих компании RosUkrEnergo Дмитрия Фирташа, в пользу НАК «Нафтогаз Украины». К слову, конфликт этот продолжился и на новом месте. Как многие помнят, для первого зампреда СБУ он закончился победой и назначением на должность главы СБУ. А для леди Ю полным фиаско, как на должности премьера, так и на президентских выборах. И вот через 8 лет Валерий Хорошковский вновь попадает в состав кабинета министров, под руководством уважаемого Николая Яновича. Сперва на должности министра финансов, а позже указом президента назначается первым вице-премьер-министром. С тех пор началась гонка двух амбициозных политиков, один из которых, умудрённый опытом управленец, тянул страну в таможенный союз, а второй, молодой перспективный карьерист-интелигент, налаживал контакты с западом. Думаю, что если бы оба работали сообща и командой вместо того, чтобы тянуть «украинскую телегу» в прямо противоположные стороны, толку было бы на много больше. Что в результате и случилось.

http://www.pravo-kiev.com/events/politolog-horoshkovskij-ob-yavil-vojnu-azarovu

По результатам выборов 2012 года, большинство мест в парламенте получила Партия Регионов, что дало ей право формировать правительство. Да и оппозиция выразила своё решение об отсутствии амбиций, претендовать на министерские кресла. В результате президенту нужно было сформировать максимально эффективное правительство, в котором он будет уверен как никогда. Ведь прошедшие выборы открыли путь на финишную прямую перед президентскими выборами 2015 года, а это означает лишь одно. Времени на "подковёрные" интриги нет. Все денежные потоки в стране нужно максимально перенаправить на решение государственных проблем. Влияние финансовых групп на государственный аппарат необходимо свести к минимуму. А кто, если не Николай Янович сможет осуществить подобное? Кроме того Хорошковский по мнению большинства политологов может стать одним из главных оппонентов действующего президента на предстоящих выборах. Какой, скажите, здравомыслящий руководитель, будет воспитывать у себя под боком претендента на свою должность? А вот Азаров человек верный, преданный. Тем более, что на кого-то нужно будет списать все ошибки и просчёты, а приемникам премьерского кресла дать возможность снова сослаться всё на «папередников»!..

Всё именно так и случилось. И проигравшему премьерскую гонку Хорошковскому пришлось уйти! Уйти настолько красиво, насколько позволяла ситуация.

http://www.pravo-kiev.com/events/pochemu-horoshkovskij-vy-shel-iz-e-fira

Тот факт, что господин Хорошковский продал свою часть Inter Media Group, основным активом в которой является телеканал «Интер», говорит о серьёзности его конфликта с нынешним руководством страны и желанием сохранить свои капиталы. Несомненно, что многим, в том числе и нашим оппозиционерам, он мешает, так как может принять участие в президентской кампании. Тут встанет вопрос, у кого из оппонентов действующего президента будет больше симпатий со стороны европейского сообщества. На кого укажут европейские лидеры, как на своего ставленника? Как бы там ни сложилось, однозначным можно считать, что Валерий Иванович уходит в одиночное плаванье и накануне президентской кампании вновь появится, собирая свои дивиденды.

Вопрос в другом? Чего так боится Экс-первый-вице-премьер-министр? Что за скелеты прячет он в своём шкафу? Думаю ни для кого не секрет, что путь в олигархи сложен и тернист. И идти к нему могут лишь те особи, которые не боятся вида крови и хруста человеческих костей под ногами. Одним словом, стать очень богатым в Украине, не испачкавшись по локоть в красно-бурой жидкости, практически невозможно. И хотя внешне такой интеллигентный, воспитанный и правильный, Валерий Иванович Хорошковский назван европейскими лидерами самым перспективным политиком нынешней власти Украины, а у простых граждан он вызывает массу доверия, но и в его биографии есть очень тёмные пятна.

Так в 2002 году следствием рассматривалась версия о его причастности к смерти Михаила Коломийца, руководителя информагентства «Українські Новини», которого тогда нашли повешенным в лесу в Беларуси. Согласно официальной версии это было самоубийство, но многие помнят, что Хорошковский стал владельцем 50% агентства за два месяца до этого происшествия, не заплатив Коломийцу ни копейки, лишь пообещав за пакет акций только инвестиции.

http://www.pravo-kiev.com/dosie/kievskaya-oblast/horoshkovskij-valerij-ivanovich-pervy-j-vitse-prem-er-ministr-ukrainy-s-fevralya-2012-goda-by-vshij-ministr-finansov-ukrainy-e-ks-glava-sbu

А в марте 2009 года политик оказался в эпицентре коррупционного скандала, когда по словам главы МВД Юрия Луценко, его ведомство рассматривает возможность привлечения В. Хорошковского к ответственности по подозрению в коррупционных действиях, связанных с лоббированием интересов компании RosUkrEnergo в конфликте с НАК «Нафтогаз Украины» о растаможке спорного газа.

Есть и другие факты из его жизни, но судя по всему, Валерий Иванович «калач тёртый», чтит и блюдёт народные поговорки в которых говорится, что от тюрьмы и от сумы лучше не зарекаться! Вот и Юле уже дело Щербаня шьют! Лучше громко хлопнув дверью и продав «Интер», временно выехать из страны. А то ведь и ему могут, что ни будь вспомнить. А вспоминать, поверьте, с их олигархическим прошлым однозначно есть что…

Маленькие доходы - маленькие проблемы!!!

Большие доходы - большие проблемы!!!

А кошку, ту что между Азаровым и Хорошковским пробежала, зовут «власть, любовь и большие деньги»… Если власть и деньги понятно, то любовь чья? Народа что ли? Или может любовь монарха? И почему, спросите вы, именно три этих составляющих? Знающие люди вам ответят, что раз попробовав все три этих качественных понятия на себе, человек никогда не будет счастлив, если хотя бы одна из составляющих отсутствует. Вот и бьются они на вершине олимпа за право обладания всеми тремя составляющими великого счастья в их олигархическом понимании…

Нам же, простым смертным, остаётся  только любовь, другие составляющие счастья попадают к нам значительно уменьшенными! Ну очень уменьшенными!..

Ваш Андрей Завальный…