хочу сюда!
 

Alina

31 год, весы, познакомится с парнем в возрасте 35-45 лет

Заметки с меткой «референдум»

Наказание за сепаратизм


Депутатам Мироновской поселкового совета Бахмутского района Донецкой области сообщено о подозрении в посягательстве на территориальную целостность и неприкосновенность Украины.

[ Читать дальше ]

Невже "свої" злодії, чимось кращі від інопланетних?

Земля… Знову багатостраждальна українська земля стає предметом гарячого розбрату.
І з телеекранів, прямою наводкою по звивинам співвітчизників б'ють тяжкі калібри рабін-чуківських темників та фейкових педросових і уліних лякалок.
Головною із них є страшилка, яка стала казковим страхопудлом для наших наївних громадян – "землю скуплять міфічні іноземці" чи навіть інопланетні розбійники)))!

По перше – хто ж цим нахабним космічним розбишакам продасть за копійки, свої, зароблені мозолями земельні паї?
Якщо хтось думає що серед українських селян знайдуться такі дурні, які задешево віддадуть свою землю – то він сам явний політичний телепень!

По друге – чомусь наших довірливих громадян зовсім не лякає те, що поза законом – давно діють "сірі, чорні" чи просто бандитські схеми.
Не лякає те, що по цим схемам, українську землю десятиліттями розкрадали не якісь міфічні космічні негідники, а жадібні зграї своїх українських злодіїв та шахраїв!

Підкреслюю, вже мільйони гектарів землі тихенько присвоїли чи просто нахабно вкрали наші махінатори та злодії.
Наші, свої, українські, племінні, христолюбні, однокровні, рідновірні й єдиновірні... і т.д.п. -- злодіяки.
Наші – ненажерливі до безкінечності земельні бариги та шахраї-латифундисти!

Тобто – використовуючи беззаконня та багаторічний хаос в земельних відносинах, мільйони гектарів вже вкрадено, вкрадено практично назавжди!

Вкрадено не на чиєсь – російське, європейське чи марсіанське замовлення, а під багаторічні страшилки демагогічної медійної пропаганди.
Вкрадено під ті ж телевізійні маніпулятивні лякалки, які нині тотально активізувалися на приватних антидержавницьких телеканалах…..
------------------------------------------
То хто і чому не хоче ЗАКОННОГО обігу землі?
Чиї інтереси захищають земельні саботажники?
Хто винуватий в розпалюванні земельної війни?
Хто цей винуватець -- горезвісний "ринок землі", чи причина в запеклій боротьбі наших земельних магнатів?

Придивившись до тих, хто так настирливо лякає нас міфічними іноземцями-марсіанами, стає зрозуміло те, що закон про ринок землі тут практично ні до чого…

То ХТО і ЧОМУ це робить? Хто використовуючи земельну тему, веде атаку на президента?
Нащо професійні медійні провокатори, день за днем підвищують градус протистояння між громадянами?

За які цукерки такі липові "експерти" та політичні перевертні бігають по телеканалам та так завзято відпрацьовують брехливі замовні теми?
Чому їхнє вороже телегавкотіння безкарно лине по численним каналам?
Ким замовляються ті медійні темники, які сприяють росту негативних бактерій в довірливій народній голові?

Хіба не зрозуміло те, що українське суспільство може смертельно вразити руйнівна антидержавна епідемія?

Звісно, на розумних людей з аналізом в голові такі примітивні прийому впливу, практично не діють.
Бо розумні люди мають системний імунітет і оцінюють ситуацію не по пустопорожнім словесам канальних пропагандонів, а по фактам і реальним можливостям української держави.

Для розумної людини немає різниці в тому хто може загарбати її землю.
Хіба важливо хто це – "свій" злодій чи іноземний?
Для такої людини важливо те, що і свій, і чужий загарбник – є її смертельними ворогами!

Та на жаль, в Україні дуже поширена мережа ворожих інформаційних засобів.
І ця мережа медійних саботажників, із року в рік – нахабно і безкарно зомбує українське суспільство.

І нині, навіть останній міський бомж чи вулична безземельна проститутка, як треновані кобри -- стають дибки і танцюють під дудки рабін-чуківських перевертнів, педросових та уліних земельних саботажників і демагогів….
---------------------------------------
Далі трохи історії…
Точнісінько таке ж як нині, жваве фарисейське телеканальне голосіння вже відбувалося в далекі дев’яності роки при приватизації української промисловості…

І тоді – так як нині із "ринком землі" – тогочасні привладні пропагандони, довірливі простофілі і деякі продажні недоумки – денно і нощно волали "ганьбу, не треба поспішати, не треба продавати, треба ввести мораторій, треба обгововорити, провести слухання, консультації, зібрання, опитування та провести народний референдум для того, щоб запровадити "чесний ринок" приватизації шахт-заводів-пароходів…" і тпд....

І що ми отримали з того повільного, розтягнутого по десятиліттям "чесного продажу" наших заводів-пароходів?
Окрім смачної шахрайської дулі, ні-чо-го)))

Нічого, бо були наївні та дурні!
Бо вийшло так, що чиновні медійно-партійні демагоги та тодішні придуркуваті простонародні ганьбуни, надали час червонозоряним кучмівським директорам-секретарям-председателям… для того, щоб вони не кваплячись розікрали багатомільярдне українське промислове багатство…
Ось і маємо, те що маємо)))
-----------------------------------------------------
Точно те ж буде і з українською землею – чим довше ви будете колупатися в носі та слухати похоронні стенания про земельні мораторії, заборони на продаж та референдуми, тим менше землі у вас залишиться!

Гарантую, що ще 5-8 років такого грабіжницького земельного "мораторію" – і вільної землі в Україні не залишиться зовсім. Зовсім не залишиться!

Це неодмінно станеться, коли життєво необхідний державі закон про "ринок землі" – провалять.
Провалять наші буржуїни-латифундисти, лицемірні рабін-чуки із своїм "жиддям" та педро разом з улею!

І всю українську землю захоплять ті бандюки, шахраї та демагоги, які зараз так лицемірно скиглять про тяжку народну долю і щохвилинно проливають телеканальні крокодилячі сльози.

Тож в підсумку – коли це станеться, то в мораторному земельному злодійстві – буде винуватцем той, хто як останній дурень повірив слизьким земельним демагогам...

зі…до речі, нинішні перевертні, саботажники та демагоги – шкодять зовсім не Зеленському!
Вони цілеспрямовано і впевнено ведуть Україну до загибелі…

…не заперечую проти поширення…

5.12.19


28-ма річниця Референдуму 1 грудня за Незалежнічть України

 

Підтримка Акту проголошення незалежності України по регіонах виглядала так:

Тернопільська область - 98,67%

Івано-Франківська область - 98,42%

Львівська область - 97,46%

Волинська область - 96,32%

Хмельницька область - 96,30%

Черкаська область - 96,03%

Рівненська область - 95,96%

Київська область - 95,52%

Вінницька область - 95,43%

Житомирська область - 95,06%

Полтавська область - 94,93%

Кіровоградська область - 93,88%

Чернігівська область - 93,74%

Київ - 92,88%

Чернівецька область - 92,78%

Сумська область - 92,61%

Закарпатська область - 92,59%

Запорізька область - 90,66%

Дніпропетровська область - 90,36%

Середнє значення по Україні - 90,32%

Херсонська область - 90,13%

Миколаївська область - 89,45%

Харківська область - 86,33%

Одеська область - 85,38%

Донецька область - 83,90%

Луганська область - 83,36%

Севастополь - 57,07%

Кримська АРСР - 54,19%.

Підтримка Акту проголошення незалежності України виглядала так:

Графіка: Вікіпедія

 

Непідтримка Акту проголошення незалежності України виглядала так:

Найбільше противників незалежності було у Криму. Але й там - менше половини

Київський Міжнародний інститут соціології (КМІС) 20 років поспіль проводив дослідження про ставлення громадян України до її державної незалежності. Частка прихильників ніколи не опускалася до небезпечної позначки у 50% (найнижчий результат - 56% - був у 1994 році).

Опитування КМІС, проведене у листопаді 2011 року, показало, що частка дорослого населення, яка підтримує незалежність, складає 83%. 

Референдум за Незалежність 1 грудня 1991-го

Референдум за Незалежність 1 грудня 1991-го. Агітація і бюлетені
1 грудня 1991 року відбувся всенародний референдум, на якому українці мали відповісти, чи підтримують рішення Верховної Ради УРСР від 24 серпня, яке проголошувало незалежність України.

В усіх 27 регіонах країни виборці підтримали Акт проголошення незалежності від 24 серпня 1991-го. Найменше - в Криму, але все одно це було більше половини голосів - 54,2%. Найбільше - на Тернопільщині (98,7%).

Результати голосування 1 грудня по регіонам. ІНФОГРАФІКА

В середньому по Україні за незалежність проголосували 90,3% від тих, хто прийшли на дільниці. Це 28,8 мільйонів людей.

Насправді саме 1 грудня 1991 року Україна стала по-справжньому суверенною. Тепер незалежність була волею мільйонів, а не тільки 346 депутатів. Є думки, що саме 1 грудня, а не 24 серпня має бути Днем Незалежності.

Тільки після 1 грудня Україну почали визнавати інші країни світу. 2 грудня - Канада і Польща, 3-го – Угорщина, 4-го, коли ЦВК підвела підсумки плебісциту, – Латвія і Литва. 5-го – Російська Федерація, Аргентина, Болгарія і так далі.

Захід, який з усіх сил намагався зберегти СРСР, згодився з неминучим, коли побачив мільйонне волевиявлення. Президент США Джордж Буш (старший) 30 листопада виправдовувався в телефонній розмові з Горбачовим: "США будуть вимушені визнати Україну, позаяк є всі ознаки, що завтра переважна більшість проголосує на підтримку незалежності".

СРСР №2. Як Україну намагалися втягнути у новий Союз

5 грудня Верховна Рада проголосила в "Посланні до парламентів і народів усіх країн": "Договір 1922 року про утворення Союзу РСР Україна вважає відносно себе недійсним і недіючим". Українці створили Радянський Союз, маючи в ньому блокуючий пакет - українці ж його і ліквідували.

8 грудня лідери України, Росії і Білорусі ("ключових" республік, які у 1922 році створили СРСР) підписали угоду про те, що Союз "як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування".

Що характерно, жодна радянська республіка (за винятком хіба що балтійських) після українського референдуму не провела свій власний референдум щодо незалежності. Всім і так було зрозуміло, що без України Союз неможливий. Кожен українець із 28,8 млн, які вибрали у бюлетені "ТАК, підтримую", легалізував смерть СРСР.

А 25 грудня перший і останній президент СРСР Михайло Горбачов оголосив про свою відставку. Грізний і величний Радянський Союз закінчив свій земний шлях.

"І ти з ними, Юля?" Або – хто є проти "ринку землі"!?

Мене зовсім не дивує антидержавна позиція більшості опо-блошників відносно "ринку землі".
Що візьмеш з цієї деструктивної путінської агентури та професійних політичних провокаторів?
Така підривна антиукраїнська робота є програмною для цих москальських підстілок, колаборантів або й зовсім відвертих зрадників.

І хіба що останній політичний дурень, не розуміє чому саме демагогічні путінсоси так завзято протидіють впорядкуванню земельних відносин в українській державі…

А от Юля?
Чому ВОНА приліпилася до оцієї підривної, зрадницької компашки? Чому Юля підтримує українську земельну мафію, не зрозуміло. Хоча частково і з Юлею теж таки ясно))))
Бо я пам’ятаю, як ще в далекому 2008 році наша, тоді ще тигрЮля – в ранзі прем’єр-міністра, почала активно впроваджувати в Україні початки ринку землі.
І тоді, хоча й частково – їй це вдалося зробити. За таку роботу – Юлі велика дяка від народу!

Тоді, коли б не розмазня і політичне одоробло Ющенко, який відсторонив Юлю від прем’єрства – ВОНА обов’язково довела справу до завершення і ще в 2008-09 роках, ввела би в обіг оцей клятий "ринок землі"!
-------------------------------------------------------
До речі, як доволі древня людина я пам’ятаю як ще в 1996-97 роках при президенті Кучмі, робилося т\\зване розпаювання українських земель.
Як ще в той час, партійні й чиновні земельні злодії – лякали український люд страшилками про "тотальну скупку земель чужоземцями-марсіанами".

Памятаю як, коли, чому і ким – накладалися численні мораторії на спроби ввести в дію вкрай необхідний державі і людям, закон про "ринок землі".
І як замість законного обігу українських земель – в "сіру" та в "чорну", без сплати будь яких податків та зборів – наша земельна мафія, десятиліттями розкрадала й донині безкарно розкрадає земельні паї та присадибні ділянки мільйонів померлих співгромадян!

Як страшилками про інопланетян, які нібито прилетять і враз захватять українську землю – нинішні земельні магнати, десятиліттями залякували й обманювали довірливих людей.

Як вони громогласно словоблудили й елементарно дурили люд і в той же час, самі крадькома-потихеньку за 100-150 гривень, збирали в простакуватих або ж убогих українців їхні паспортні дані.
І як потім, використовуючи ці дані – наші, нині відомі всьому світу земельні латифундисти – скуповували або зовсім по бандитські, привласнювали українську землю!




Тобто, нинішні сотні тисяч гектарів української землі у власності латифундистів-олігархів – це є результат багаторічної облудної земельної політики держави і беззаконного земельного злодійства минулої влади!

Розумному досить!
Бо очевидно і безперечно те, що нинішня жорстока політична атака на Зеленського йде тому, що нашій земельній мафії треба ще років на десять затягнути, замулити чи хоча би ще на рік-два-три – зняти з розгляду питання законного обігу українських земель.

Тобто, ще років 5-10-ть такого бандитського земельного "мораторію" і ринок землі Україні, вже не буде потрібен)))

Бо всю українську землю, буде вже розкрадено якраз тими "патріотами", які зараз так істерично скандують Зеленському "ганьбу" і "дайош референдум")))
---------------------------------------------------
Тому я проти всеукраїнського референдуму про "ринок землі"!
Ні ворожа опо-блошна агентура, ні є-солідарні політичні саботажники, ні ображена за неувагу Юля, ні агресивні ляшкоподібні проститутки..... не мають права втягувати державу у вир безкінечної референдумної демагогії.

Бо Україна потоне в цьому, викопаному нашими ворогами або ж недалекими політичними дурнями, антидержавному вирі!

Тільки той хто постійно живе на своїй землі, хто там щоденно й тяжко працює - тільки той має право вирішувати що робити із цією, богоданною землею!

І не треба бути простаками й давати себе дурити подібним "референдумом", щоб таким недолугим чином, підігрувати вітчизняній земельній мафії та ворожій путінській агентурі.

Пересторога громадянам, які щиро ведуться на провокативні популістичні мантри опоблошних московських підстілок та прилиплої до їхньої зрадницької зграї ображеної Юлі – будьте розумними, не ведіться на дешевий популістичний обман.
Бо такий "референдум" – це брудна політична гра й примітивний обман народу…

зі... кидай цю жадібну зграю, Юля!
Бо вона доведе до могили як твій політичний, так і харизматичний рейтинг.......

…поширення бажано…

18.11.19

Гренландия: сколько стоит сделка с дьяволом?

В августе 2019 года весь мир поразила новость - президент США Дональд Трамп изъявил желание купить у Датского королевства Гренландию! Многие задались вопросом: "Что это: неслыханная дерзость или глупая шутка?!". Зная своеобразный характер американского президента, его очередная выходка мало кем была воспринята всерьез, включая высокопоставленные круги Дании. Все мы в те дни слышали слова, как королевской семьи, так и датских политиков, что "идея абсурдна", "своих людей они не продают" и вообще "Гренландия принадлежит Гренландии".

Можно, конечно, сколько угодно зубоскалить о политике американского президента, о его безумных идеях, но недооценивать его ни в коем случае нельзя. Трамп, прежде всего, отличный бизнесмен, своего он не упустит. Американская сторона в этой ситуации явно настроена решительно. Об этом можно прочитать во множестве американских газет, которые настраивают общественность на необходимости сделать "Зеленый остров" 52 штатом. Впрочем, и поведение Гренландии выглядит как метание девушки при выборе жениха. Ведь сам принц Дании Марио Мак Шаумбург-Липпе дал им "добро", сказав, что "нужно поддерживать тот вариант, который гренландцы сочтут лучшим для себя". Судите сами.

Желание президента США купить Гренландию сильно подогрело рынок недвижимости на острове, сообщает The Wall Street Journal (https://www.wsj.com/articles/a-trump-bump-is-turning-up-the-heat-on-greenlands-real-estate-market-11569515472). Всего за неделю после того, как началась история с Трампом, владельцы недвижимости в столице Гренландии Нуук получили около десятка запросов от иностранцев против обычных один-двух за год! А ведь рынок недвижимости на острове весьма объективный индикатор, подтверждающий реальную возможность смены Гренландией государственной принадлежности.

Кроме того, некоторые политики в Гренландии всё же стали высказываться в поддержку идеи о покупке их острова Соединенными Штатами. Так, по сообщению газеты Sermitsiaq (https://sermitsiaq.ag/peleusa-hjaelpe-frihed-danmark), депутат парламента Гренландии от центристской партии Naleraq Пеле Броберг призвал своих коллег рассмотреть предложение Дональда Трампа. Он заявил, что "уже давно США защищают Гренландию, а не Дания, и они могут продолжить это делать, если остров обретет независимость. Американцы будут поддерживать их четырьмя миллиардами, а в обмен им будет разрешено работать на базах в Гренландии".

Кульминацией же этой гренландской авантюры стало письмо министра по вопросам образования, культуры, церкви и иностранных дел правительства Гренландии Ане Лоне Баггер сенатору от штата Арканзас Тому Коттону (к слову, горячо поддерживающему идею Дональда Трампа о приобретении США "Зеленого острова"), раскрывающее интересные подробности будущей сделки, достойной в перспективе стать ярким событием международной жизни.

Из письма становится понятно, что гренландцев, не без помощи собственного правительства, готовят к референдуму.

"Наше правительство намерено преодолеть все юридические и политические преграды на этом пути и максимально ускорить процесс организации референдума о независимости Гренландии от Дании".

И если знать все нюансы отношений Гренландии с Данией и США, действительно, поверишь в "положительное решение по данному голосованию" в пользу последних. Причем, даже не учитывая меркантильные интересы гренландского правительства. Хотя это и придает пикантности всей этой истории. Тем интересней будет наблюдать, под какими лозунгами это все преподнесут мировой общественности.

Как мы видим, не так уж смешна и абсурдна вся эта затея. Глупо сомневаться, что Дональд Трамп так легко сдастся и откажется от своего плана. Тем более, присоединение Гренландии - это, во-первых, отличный аргумент для повышения шансов на победу в предстоящих выборах президента США, а во-вторых, продуманный имиджевый ход, который увековечит его в американской истории не как взбалмошного старика, а как собирателя земель.

Источник.

Із 27-ю річницею референдуму за Незалежність України

Ми йдемо своїм шляхом - Президент привітав українців із 27-ю річницею референдуму за Незалежність України

1 грудня 2018 року - 14:21

Ми йдемо своїм шляхом - Президент привітав українців із 27-ю річницею референдуму за Незалежність України

Президент Петро Порошенко звернувся до українців з нагоди 27-ї річниці Всенародного референдуму за Незалежність України. «1 грудня 1991 року ми переконливо відповіли на одне із найважливіших питань в нашій історії: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». «Так!» - вигукнули тоді понад 90%», - наголосив Президент.

Він підкреслив, що рішення про державну самостійність набрало більшість голосів в усіх регіонах, включно з Кримом та Севастополем.

«Юридично вийти із складу імперії було не так складно. Куди важче виявилося позбутися колоніального минулого де-факто. Понад два десятки років ми рухалися зиґзаґами. День – на схід, день – на захід. Як не багатовекторність, так позаблоковість», - зазначив Петро Порошенко.

«І все змінилося в 2014-му. Тепер ми йдемо своїм шляхом. І лише членство в Європейському Союзі та НАТО остаточно й безповоротно зніме загрозу нашого повернення до «тюрми народів», якою колись абсолютно справедливо нарекли Російську імперію», - наголосив Президент.

Глава держави підкреслив, що Угода про асоціацію та безвізовий режим з Євросоюзом, створення боєздатної армії і відмова від російського газу, зміцнення позицій української мови і повернення до власної історії, закріплення курсу на ЄС та НАТО в Конституції України – все це частина нашої державницької стратегії.

«Її влучно описують дві крилаті фрази українського письменника минулого століття Миколи Хвильового: «Геть від Москви!» - «Дайош Європу!», - сказав Президент. При цьому він підкреслив, що «про це ж – автокефалія та Томос».

«Це не стільки церковне питання, скільки питання нашої державності, нашої незалежності, нашої національної безпеки», - підкреслив Петро Порошенко.

https://www.president.gov.ua/videos/zvernennya-prezidenta-ukrayini-do-27-yi-richnici-referendumu-1206

Президент на фоні референдумів

Ще від часів президентства Леоніда Кучми доводилось чимало раз чути щодо проведення референдуму стосовно вступу України до НАТО і це завжди викликало в мене іронічну усмішку, бо я вважав то марною справою і дурно витраченими грошима з держбюджету, де їх і без того не вистачає. Ну проголосуємо ми дружно «так» в Україні, але ж до НАТО ми зможемо увійти тільки у тому випадку, коли дружно «так» проголосують всі члени блоку НАТО, а не ми! Наше щире бажання занадто далеке від реальних обставин, тому для чого здався зайвий гармидер і витрати?
Та коли я почув 2 грудня ц.р. в промові Президента України Петра Порошенка пропозицію щодо необхідності провести подвійний референдум стосовно вступу України до Європейського Союзу та блоку НАТО, то вигукнув: - Це просто геніально! Хотів би я знати безпосереднього автора цієї ініціативи: поєднати вибори Президента України в 2019 році з ось цими двома референдумами в ЄС і НАТО!
Своє обгрунтування я почну здалека: яка найкраща ознака демократичного суспільства? Не знаю наукових визначень, але для себе я зробив одне просте визначення і воно таке: «Демократія є там, де результати будь-яких виборів та голосувань не є відомі наперед» Он і в США, і цілому Світі були переконані, що виграє вибори в президенти Хілларі Клінтон, а насправді їх виграв Дональд Трамп. Стосовно різних там фальсифікацій я відповім словами людини, яку дуже недолюблюю, але якщо вона сказала істинну правду, то процитую. Мова йде про Віктора Медведчука і вибори, де його партія СДПУ(о) програла з досить незначними відсотком для того, щоб пройти до ВРУ. Коли журналісти на прес-конференції стали доводити Віктору Медведчуку, що були свідками фальсифікацій, як бюлетені за його партію перекладали до інших партійних стосів, на що Медведчук справедливо відреагував наступним чином: - Якщо відбулися фальсифікації під час виборів, то це є суто наша провина – партії, тому що ми допустили до цього! Ми мали належно проконтролювали вибори і  не дозволити будь-яких фальсифікацій!
Одразу зрозуміло, що людина є фаховим політиком і свідома того, що вся політична боротьба побудована на взаємоконтролі партій одне-одного в процесі їх діяльності, їх змагального суперництва та особливо під час виборів. Кожна політсила контролює дії інших політсила, а вони – так само пильнують за іншими, що і призводить до порядку, коли визначальним стає воля виборців, а не різноманітні підступні і втаємничені кулуарні «договорняки». Працюйте і пильнуйте, панове політики, а не починайте наперед заявляти, що майбутні вибори «будуть сфальсифіковані», якщо самі берете в них участь. Такі заяви означають суто одне: що ви і будете організаторами чи співучасниками всіх отих фальсифікацій!
Зараз я вважаю Україну демократичною країною, тому що практично не знаю про вибори з наперед відомим результатом, а особливо це видно по голосуванні у Верховній Раді України, де ще не так давно результати на табло залежали виключно від того, як одна-єдина людина в сесійній залі помахає рукою. Зараз я з приємністю дивився на прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана, який разом з міністрами тривожно задивлявся на табло під час голосування за Держбюджет 2018 року у першому читанні і як всі вони дружно раділи позитивному результату голосування, бо могло бути щось інакше і неприємне...  Може бути різне і непередбачуване! І саме це визначає весь демократичний устрій в державі! Демократія є там, де всі голосування в державі будь-якого рівня є чесними.
Оскільки я відпочатку і дотепер є послідовним прихильником Президента України Петра Порошенка, то сповна скептично ставлюся до різних соціологічних опитувань та їх результатів, де діючий владі виводять дуже нікчемні рейтинги. Я в таких випадках кажу одне: справжню соціологію показують тільки вибори. Все інше є просто науковоподібна фікція. Не брехня, а саме – фікція, як суто термін давньоримського юридичного права. Опитування і реальні вибори марно порівнювати і співвідносити. Я можу погодитися, що чимало людей зараз мають проблеми в бізнесі і негаразди в житті, причину чого переважно ототожнюють з владою – а хто ще може бути винуватий? Тільки влада! Водночас, як це не парадоксально, – дуже багатьом людям в Україні зміна лідера в державі з невідомими наслідками буде менш цікавою справою за переобрання вже знаного і цілком прогнозованого Петра Порошенка. Кількість таких людей в Україні набагато переважає кількість жорстких антагоністів, про що яскраво доводить протестна кампанія на чолі з не громадянином нашої держави за кошти ще не позбавлених її громадянства. 
Люди навряд чи будуть міняти так би мовити «шило на мило», отож у Петра Порошенка доволі значні шанси бути переобраним завдяки такому стану речей в нашому соціумі. Але сподіватися на цей суто психічний компонент, як основу виборчої кампанії стосовно перевиборів Петра Порошенка на другий термін в Президенти України було б безглуздим рішенням. Можна багато підводити риску під зробленим за період перебування Петра Порошенка на посаді Президента України, хоча насправді досягнень є чимало і досить вагомих, зокрема безвізовий режим і повноцінна асоціація України з ЄС. Стабілізація на фронті,  переозброєнна і потужна новітня армія в Україні. Значні успіхи в міжнародній політиці. Чисельні внутрішні реформи, подолання глобальної кризи, стабілізація і поступовий перехід до економічного зростання тощо. Звітувати є про що і чим. І наперед зрозумілим є те, що тему досягнень і зробленого опозиційні конкуренти будуть спростовувати переліком упущень і не зробленого, що для електорату завжди більш вагоме: досягнення вже пройдений етап і вони наявні, а чого бажано і його немає – це кожного турбує більше. Опозиція відважно приобіцяє те все обов’язково зробити, чим, переважно, і виграє вибори. Подібна виборча кампанія відбувається у більшості держав з усталеним демократичним устроєм, до яких Україна ще, маємо визнати,  не належить. Ми тільки-но пару років як позбулися імперіалістичного колоніального рабства, отож наш соціум далекий від демократичних цінностей, як світоглядного принципу життя. Тому проблемна у нас в Україні тема підкупу виборців у прямому розумінні цього слова безпосередньо грошима, або іншими вартісними речами, є в цивілізованому демократичному суспільстві неможливою справою, бо там то є ганьба для людини продати свій голос виборця, що, по-суті, є великою честю, але, на превеликий жаль, отой потяг до безчестя і продажності досить поширений серед нашого українського електорату, особливо його частині з тих, кому за 50-т і більше. Молодше покоління українських громадян значно активніше переймається гідністю своїх дій та  вчинків під час виборів або інших політичних процесів в країні.
Зважаючи на все сказане і ще дуже і дуже багато не сказаного, зробимо кілька проміжних висновків: 
1. Виборча кампанія щодо президентських перевиборів Петра Порошенка має бути не звична, а певним чином специфічна, за умов електорального пост-«Совка» і одночасного обов’язкового повного дотримання демократичної процедури виборів, бо ж най знають і звикають!
2. Можливий як виграш, так і програш у виборах, а останнє потребує детального опрацювання, щоб зміна влади не перейшла у зміну курсу всіх реформ і головного напрямку скерування держави вцілому. Найбільша проблема щодо тривалої стагнації в економіці України полягає в тому, що кожна нова влада тотально зневажає і знищує здобутки попередньої влади і починає все робити заново по-своєму. Вистачає подібного безладу нам. Народ має визначити стратегічний курс для держави, а різна влада і уряди країни зобов’язані будуть його дотримуватися. Тому і є цілком своєчасним проведення всеукраїнських референдумів щодо волевиявлення українського народу у своєму ставленні до вступу України до Європейського Союзу та військового блоку НАТО. Наголошую, що це нам потрібно – Україні! Українському народу! Ми визначаємось з тим, чого хочемо на меті, а не затверджуємо щось, як вже зреалізовану дійсність. Одночасно ми інформуємо світову спільноту про свої наміри, що дуже важливо також. Тому обом референдумам - бути!
Далі починається технічна сторона питання щодо стратегії поєднання програми агітації по кожному референдуму з передвиборчою кампанією Петра Порошенка. Одразу вкажу, що таке поєднання не є якоюсь новацією, а має свій історичний та юридичний прецедент в Україні, бо загальновідомий Всеукраїнський референдум на підтвердження Акту проголошення незалежності України, що відбувся 1 грудня 1991 року, – був поєднаний з обранням першого Президента України, яким тоді став Леонід Кравчук. Варто зазначити, що такий варіант дуже економний, оскільки не потрібно витрачатися на організаційну складову, а тільки додрукувати бюлетені для обох референдумів. Також варто визнати, що бажання прийняти участь у референдумі значно збільшує активність виборців і їх чисельність, що позитивно відіб’ється і на легітимності обрання Президента України значною кількістю електорату, а це досить важливо.
Заключний висновок такий, що подібний варіант виборів Президента України у 2019 р. буде корисним для України і її народу за будь-яких результатів, тому що якщо переоберемо Петра Порошенка на другий термін Президента України, то він відповідно буде реалізовувати особисто результати обох референдумів, які є його головною ідеєю і напрямком дії до цього часу всю першу каденцію на посаді президента. А навіть якщо Порошенко програє, то інший Президент України все одно буде мати в обов’язок кермувати країною за волевиявленням народу, що стане зовсім не програшем для Порошенка і його команди по-суті справи. Тому і саме тому я вважаю цей варіант проведення такого об’єднаного плебісциту в Україні дуже і дуже корисним, а як буде насправді – то не від мене залежить. Я оприлюднив цей задум, а там як хто схоче. Можливо, що деякі прихильники Петра Порошенка звинуватять мене в зраді через те, що я виказав ворогам і конкурентам план його майбутньої передвиборчої кампанії. Перепрошую, але роблю це сповна свідомо, щоб і його майбутні конкуренти добряче подумали й видумали ще кращу програму – я з того тільки радітиму, як це не дивно прозвучить для когось. Просто дотепер в Україні під час виборів вся політична агітація йде в основному як боротьба компроматів і негативу, або в перекладі на нормальну мову то звучить ось так: - Обирайте мене, тому що мої конкуренти ще більші падлюки, аніж є я. 
Хочу, щоб агітація і конкуренція в українському політикумі будувались не на негативі, а на позитиві: на змаганні того, хто що зробив корисного для суспільства і що доброго збирається ще зробити. На тому і амінь!

Богдан Гордасевич
5 грудня 2017 р.
м. Львів

Йому сьогодні 26-ть: Всеукраїнський референдум 1991

Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року 
Результати референдуму 1991 року.

Всеукраїнський референдум 1991 року — загальнонаціональний референдумна території колишньої УРСР щодо проголошення незалежності України. Відбувся 1 грудня 1991 року. На референдум було винесено одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Текст Акту, ухвалений Верховною Радою 24 серпня 1991 року, було наведено у виборчому бюлетені. Громадяни України висловились на підтримку незалежності. У референдумі взяли участь 31 891 742 особи — 84,18 % населення України. З них 28 804 071 особа (90,32 %) проголосувала «За».

Організація[ред. • ред. код]

Всеукраїнський референдум 1991 року був організований Верховною Радою та урядом УРСР.

Перебіг[ред. • ред. код]
Бюлетень для голосування.

Для проведення референдуму по всій Україні було створено 34 093 дільниць для голосування[1]. 37 885 555 осіб було внесено до списків громадян, що мали право проголосувати[1]. 31 943 820 осіб або 84,32% тих, хто мав право голосувати, отримали бюлетені для голосування[1]. З них взяли участь в референдумі 31 891 742 осіб або 84,18%[1].

Одночасно з референдумом проходили перші в історії незалежної держави Україна вибори Президента України.


Страницы:
1
2
3
4
5
6
8
предыдущая
следующая