Сяючи, Джин застряг на різдвяній липі.
Високо? Де там. Може й не страшно навіть…
Тільки сніжище в очі прицільно ліпить,
Тільки темніє щось серед тої наві.

Хто його блиск у бурю таку побачить?
Хто його так у вітті тонкім заплутав?
Там, серед хуги, щось ворухнулось, наче,
Та застеляє світ снігова полуда.

Хто там? Не стало струму у пору пізню?
Джин допоможе, буде світлішим свято…
Лиш от збагне, що живить його харизму:
Чи мережа, чи змінний акумулятор…

Тільки ж - зима, і дерево це прозоре -
Вирій чи ні – гніздо на гастроль сезонну…
Он же сніги до траси автівка оре,
Краючи заметіль до куті і дзвонів…

От би йому над містом злетіти змієм
Попри конвеєр транспорту, над дахами
Так заіскріть вогнями, як лиш уміє,
Щоби не заблукали чиїсь кохані,

Дітки росли здорові, розумні, чемні,
Ну, а батьки - з роботи вертали вчасно…
Джинові – що? Посвітить іще до червня
І візьме курс на Зірку, яка - не гасне.

Три звичайні акроди опишуть твій всесвіт
і простим реченням змалюють почуття.
Не кремпуйся, не бійся, не тримайся нікого!
Сам будуєш театр - сам у ньому і грай.

Від того розмаїття філософських течій
дуже сильно паморочиться голова.
Сьогодні ти будеш одна лиш серйозність,
а завтра одягнеш маску шута...

Не читай гороскопів, попали всі газети,
та від ворожок далеко не втікай.
Твій фундамент математично-фізичні закони,
але напам'ять Хайяма читай!

А в небі високо літає кохання, десь там біля Сонця, воно мов Ікар.
Все ближче до мрії, яку ти леліяв, та знову цей жах:
чомусь білі крила у світлі надії втрачають свій мах...
І ти мов пір'їна, понесена вітром, несешся від неї, все дальше від світла,
втрачаєш її, мов Ікар.

Чим ближче у небі стає ця хвилина - польоту за вітром, польоту від світла,
тим менше надії на здійснення мрії, і вже нецікавим є світло довкола.
Все глибше, чорніше стає ця безодня, куди ти летиш мов промені Сонця.
Все менше думок і меншає віра, зупиниться серце на дні цієї прірви:
і втратиш життя, мов Ікар.

А далі, за тьмою, проблискує світло і те що здавалось кінцем є початком.
І ти як дитина, важкі перші кроки, проте все навколо є дуже цікаве.
Віддаєшся чуттям, віддаєшся коханню, воно візьме на руки, підхопить, понесе:
у світ де немає законів природи, у світ де існує лиш радість і спокій
Там зустріне Ікар.

                                                                                 варіант 1


Блискучим, модним черевиком –
Напевно, з шкіри крокодила, -
Над-Cамовпевнена горила
Мені на мізки наступила.


Прорікши безапеляційно,
Що думка – розкіш завелика.
Від мізків втерши черевика,
Пішла, замріяна, граційно…



05.12.2011

© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №11112060232

Іди на штурм
Під звуки сурм!
Підкоп під мур.
І підкуп джур.

"Я пе-ре-міг!.."
Тремтіння ніг.
Серцебиття.
І – забуття…

"Зламав.!.. Здолав…"
Десятки лав.
І сотні джур.
Спалив мій мур.

Пильнуй! Вартуй!
Спис, меч ґартуй.
Ще сильна я,
Бо  вільная!

02.12.2011

© Copyright: Марина Степанская, 2011
Свидетельство о публикации №11112029780

Галантний і немолодий - а п'яний

Від ранку вже самого!.. – кабальєро Без шпаги і коня (а втім - які манери!);

Розчулений собою – аж рум'яний!

  Своє плече мені – прекрасній леді – Підставив. " Вибачте ведмедя, Нахабного незграбу, хто чарівну даму

Підтримати  бажав - уважно, яма! –   І допомогу пропонує…" "Панно!

Як можна вашим ніжним ручкам Тягар нести!!! Та ж цілувати пучки

Такі!.. " Ця зустріч вранці рано   Зі мною трапилась. Торбинку я тримала Й ваги в ній, як на лицаря, замало… На думку спало (з сумом): "Є ще кавалери…

Без шпаги… напідпитку… втім! – які манери!.."

Жовтень – 01.12.2011

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11112020461

Торкнутись ніби випадково,

Тебе вдихнути наче бриз

Той свіжий, сонячно-ранковий. Скупатись в сяйві оксамитнім, Хапати жадібно смак бризок. По вінця напоїти свої очі тим золотаво-млистим жаром, Зімліло простягнутись горілиць Під неосяжним небом літнім; В прибій вслухатись, що лоскоче, Відчути лоном його міць. Всім тілом всотувати хвилі Та борсатись з веселим шалом; Нуртуючій твоїй віддатись силі

І розчинитися в тобі самітнім....

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11112010433