хочу сюди!
 

Nata

39 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 40-52 років

Замітки з міткою «президент»

На Украине готовят вооруженный мятеж?

На Украине готовят вооруженный мятеж?

(по материалам Известий и российских сайтов)




По словам украинского президента, в государстве идет скупка оружия и подготовка к мятежу. По сообщению «Украинской правды», Виктор Янукович заявил об этом на расширенном заседании украинского правительства.

Президент сообщил, что эту информацию ему передали правоохранительные органы. По их данным, в украинском государстве в настоящее время идет скупка вооружений и подготовка к атакам на органы государственной власти. При этом Виктор Янукович уточнил, что вооружённое восстание готовят не самые бедные граждане – «они молчат, ждут и терпят», а те силы, которые «потеряли страх и совесть».

Интересно, что в украинском МВД слова Януковича не подтвердили. В правоохранительных органах заявили, что на последних совещаниях, оперативках «такой информации не звучало». Кроме того, министерство внутренних дел Украины сообщило, что, согласно законодательству страны, всем, что касается безопасного функционирования органов госвласти, занимается Служба безопасности Украины (СБУ). В СБУ же отметили, что пока не обладают озвученной президентом информацией.



Хотя недавно на Украине произошёл скандал с продажей оружия со складов Львовского государственного университета внутренних дел. Там 12 октября 2011 года была выявлена недостача огнестрельного оружия, в том числе и автоматического оружия. А глава украинского МВД Анатолий Могилев сообщил, что незаконный оборот оружия в государстве приобрел довольно значительный масштаб.

Надо заметить, что ситуация в Украине довольно тревожная – беснуются сторонники Тимошенко, недовольные её арестом и первым сроком. Страны Запада также недовольны «делом Тимошенко». Европарламент требует не только освободить Юлию Тимошенко, но и разрешить ей участвовать в грядущих выборах. В Евросоюзе считают, что отказ пересмотреть приговор Юлии Тимошенко ставит под угрозу заключение и ратификацию соглашения об ассоциации.

Появилась информация, что могут открыть «дело Ющенко». Так, соратник Виктора Януковича, народный депутат от Партии регионов Валерий Коновалюк полагает, что бывший президент Украины Виктор Ющенко и всё его окружение должны занять место на скамье подсудимых рядом с экс-премьером страны Тимошенко. Ющенко и его соратники должны ответить за финансовые махинации, связанные с продажей оружия в Грузию, за колоссальное падение уровня жизни людей, за то, что 5 лет вели страну к банкротству.

На украинском политическом небосклоне восходит новая звезда - Виталий Кличко. Он в 2010 году возглавил партию с весьма символическим названием – УДАР (Украинский демократический альянс за реформы). Кличко был близок с бывшим мэром Киева Александром Омельченко, и во время «оранжевой революции» 2004 года они поддержали Виктора Ющенко. В марте 2006 года боксёр стал первым номером в списке предвыборного союза «ПОРА — партия «Реформы и порядок» (Пора-ПРП), который выступал с довольно радикальными националистическими лозунгами и ратовал за прием Украины в Северо-Атлантический Альянс.

В настоящее время УДАР находится в оппозиции к действующей власти и президенту. Так, Виталий Кличко неоднократно призывал президента Виктора Януковича отпустить Юлию Тимошенко, даже предлагал взять её на поруки. В середине октября 2011 года В. Кличко побывал на «смотринах» в Соединенных Штатах. Кличко встретился с такими ярыми русофобами, как сенатор-республиканец Джон Маккейн и демократ Бенджамин Кардин. В своем выступлении звезда ринга сообщил, что главным приоритетом Украины должна быть интеграция в Европу, а отношения с Российской Федерацией хоть и являются важными для страны, но вторичными. Судя по всему, из боксёра делают «второго Ющенко».

Тем временем в украинской столице продолжаются митинги (причём довольно бурные) ветеранов-афганцев и ликвидаторов аварии на Чернобыльской АЭС. Этот инструмент вполне можно использовать для дестабилизации обстановки в стране. Их недовольство направлено против законопроекта «О гарантиях государства относительно выполнения судебных решений». Закон предусматривает отмену ряда льгот для «чернобыльцев» и «афганцев». 1 ноября участники акции протеста у здания Верховной рады требовали роспуска украинского парламента. Они даже пытались ворваться в здание. 2 ноября демонстрация прошла у здания правительства Украины. Организаторы акций протеста обещают, что это только «цветочки».

Среди активистов протестного движения партия «БЮТ-Батькивщина», партия «Фронт змин», «Совет предпринимателей», «Союз Чернобыль Украины», коммунисты, общественная организация «Никто, кроме нас» и пр.

Украину явно «раскачивают» на очередную революцию, возможно, и гражданскую войну. Юлия Тимошенко (лидер партии «БЮТ-Батькивщина») заявила: Виктор Янукович подтверждает, что «боится собственного народа». И страх и совесть потеряли не люди, как считает украинский президент, а сам Янукович вместе со своим окружением.

Арсений Яценюк, лидер партии «Фронт змин», выразил своё опасение в том, что президент, делая заявления о готовящемся вооруженном восстании, готовит почву в стране для «закручивания гаек». Поэтому, по его мнению, «изменение этой власти должно состояться как можно скорее», т. к. каждый день приближает страну к катастрофе.

Я - ЭММИГРИРОВАЛ ИЗ УКРАИНЫ!

- Оказывается, все очень просто, можно эмигрировать из страны, не уезжая из нее...
Так живут многие, вот и Я - пополнил ряды равнодушных граждан...
Уважаемый мой читатель, чувствую надо подать голос, чтобы Вы знали, у меня — ВСЕ НОРМАЛЬНО!

Можно сказать, Я эмигрировал из Украины... То есть, вроде бы Я остался на месте, но такое впечатление, что все происходящее вокруг — это где-то очень-очень далеко... Ничего не цепляет, не вызывает никаких эмоций, сопереживаний и желания как-то реагировать...
Короче, Я прибываю в личной, добровольной «внутренней эмиграции»...

Включил пофигизм и ушел с головой в живопись...
Вероятно, это самая естественная и закономерная защитная реакция на события в Украине и в Мире...
  
   Честно говоря, даже не знаю, что должно произойти, чтобы захотелось «вернуться» в Украину... Пусть наши «региональщики» и их конкуренты грызутся, дерутся за собственность, сажают в тюрьму и уничтожают друг-друга, «вешая нам лапшу и строя глазки»...
    У меня просто в какой-то момент началась АЛЛЕРГИЯ НА НАШИХ ПОЛИТИКОВ!
На некоторые лица (морды и хари!) печать ставить негде — прохиндеи и воры наивысшей пробы!

НАДО БЫЛО ОБЛАДАТЬ БОЛЬШИМ «ТАЛАНТОМ» И СИЛЬНО ПОСТАРАТЬСЯ, ЧТОБЫ ДОВЕСТИ БОГАТЕЙШУЮ УКРАИНУ ДО ТАКОГО УРОВНЯ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ И ПОЛИТИЧЕСКОЙ ЗАВИСИМОСТИ ОТ ДРУГИХ ГОСУДАРСТВ И ОКАЗАТЬСЯ ПОД ТАКИМ ДАВЛЕНИЕМ ИЗВНЕ... При этом постоянно «кричать» о СВОБОДЕ, НЕЗАВИСИМОСТИ, ДОСТОИНСТВЕ...

    И наш Л. Кравчук (первый Президент) был прав когда сказал недавно, что надо со всеми Президентами «разобраться» и можно начинать с него, и он готов отвечать! Это хорошо, тогда, Я готов предъявлять!

    Помню, как наш хитро-умный Л-Кравчук объявил гражданам Украины, что надо сдавать наличные рубли в банк, потому что будут обменены и сохранятся только те деньги людей, которые на счетах...
Не забуду эти давки в отделениях сбербанка! Я сам, имея несколько счетов и зарабатывая хорошие деньги в кооперативе, давился в толпе, чтоб положить на счет...

    Вот — первое, за что можно и нужно призвать к ответу Нашего Первого Президента и потребовать возврата Наших кровных! Думаю, найдется и второе и третье! Заработанные в свои лучшие и активные годы (25 - 35 лет), «коту-Кравчуку под хвост»...
    Массовая безработица, гиперинфляция, стихийные базары, челноки, кравчучки, рэкет, бандитские разборки и огромный поток выезжающих... Ничего не было сделано, чтоб как-то смягчить эти процессы!
Его называли тогда украинским Горбачевым... Только ляпал языком, - все было пущено на самотек...

    А сегодня, Л. Кравчук — главный идеолог компартии - эксперт во всех вопросах, уважаемый и авторитетный украинец на всех теле-шоу... ха-ха-ха!

Пошли дальше:
    Выбрали Л. Кучму (просто не было выбора!), который первый свой срок президентства голову ровно не мог держать... в прямом смысле, как новорожденный или...
Страдал, стонал, вздыхал, жаловался и плакался по любому вопросу и поводу опуская взгляд... Смотришь и думаешь, если ему так тяжко живется, то что нам-то жаловаться... терпеть надо...

    А сам втихаря все наши лучшие предприятия раздал, продал и подарил жлобам(!), которые прилипали, тусовались и пресмыкались... Так сформировалась сегодняшняя олигархия, «кучка» случайных выскочек, барыг и кидал вперемешку с криминалом, которые делают погоду в Украине!
И конца не видно судебному процессу над Л. Кучмой и все смахивает на издевательство над правосудием и подрывает всякую веру в справедливость...

    Дальше было, то что было... Отчаявшиеся люди подняли, посадили и защитили В. Ющенко, который успешно и надолго «похоронил» все самые лучшие эмоции, ожидания и чаяния народа... аминь! 5 ЛЕТ УПУЩЕННЫХ ВОЗМОЖНОСТЕЙ И ГЛУБОКИХ РАЗОЧАРОВАНИЙ!

    Когда летом показали, как заливало киевский главный музей-памятник жертвам голодомора в Украине (за 750 млн.!), то Я подумал: НАДО ОБСЛУЖИВАНИЕ И РЕМОНТ ПАМЯТНИКОВ, ПОСТРОЕННЫХ ПО ВСЕЙ УКРАИНЕ ЗА ГОДЫ БЕЗДАРНОГО(!) ПРАВЛЕНИЯ В. ЮЩЕНКО ПРОВОДИТЬ ЗА ЕГО ЛИЧНЫЙ СЧЕТ!

    И вот сегодня — В. Янукович... Вполне закономерный «результат»!
Больше скажу, В. Янукович - НИЧЕМ НЕ ХУЖЕ И НЕ ЛУЧШЕ СВОИХ ПРЕДШЕСТВЕННИКОВ - это яркий представитель и «продукт» того же «кравчуко-кучмовского периода»...

Как по мне, характером и в некоторых вопросах сегодняшний Президент даже лучше!
 
 
Могу конечно в конце попробовать описать ситуацию и атмосферу в Украине,
если б «на трон села» Ю. Тимошенко...

Ну, во-первых, многие из тех, кто сегодня занимают высокие посты и процветают уже сидели бы в тюрьме...

Во-вторых, Ю.Тимошенко была бы Первая ЗВЕЗДА ЭКРАНА, всех новостных и шоу программ!

Наряды менялись бы пару раз на день и вся Украина, завороженная речами и чарами харизматичной и властолюбивой «царицы», только и делала, что следила за каждым ее шагом и словом...

Кстати, не исключено, что все это у нас еще впереди!

Сегодняшние победители конечно серьезно настроены решить свою(!) проблему
под названием «Ю. Тимошенко»...
Они прекрасно понимают, если Ю. Тимошенко продержится и найдет силы для дальнейшей борьбы, то могут получить беспощадный контрудар... 


Когда вернется «вдохновение», продолжу читать свои ироничные миниатюры...
Вы их конечно же еще услышите...
До встречи! Пишите, отвечу...
Читайте больше >>> http://v-oganesyan.narod.ru

Чем третий срок Путина грозит Януковичу

Жесткий стиль Владимира Путина может вытолкать Киев в объятия Евросоюза. Но необходимое для евроинтеграции построение демократии в стране совершенно не выгодно Виктору Януковичу, пишут Комментарии.

Новость о том, что Владимир Путин намерен вернуться в кресло президента России, Виктор Янукович узнал, так сказать, из первых рук — пренеприятное известие застало его как раз во время собственного визита в Москву. И судя по всему, общая дата посещения украинским Президентом Белокаменной и съезда "Единой России", на котором было официально объявлено о выдвижении в президенты Путина от российской партии власти, была вовсе не совпадением, а тщательно подготовленным "сюрпризом" Януковичу.

Уже сейчас понятно, что после третичного избрания Путина главой РФ наказание Киева за неправильную ставку на переизбрание Дмитрия Медведева будет жестким. Казалось бы, прогнозировать осуществление сценария "Путин-3" могли даже школьники, а наш Президент окружен и не такими мудрецами. Можно, конечно, оправдать столь крепкий промах Банковой тем фактом, что ставку на проект "Медведев-2" делали многие европейские столицы, включая столицу Европы — Брюссель. Но делали они это в теневом режиме. Но Янукович, в отличие от витиеватых еврочиновников, действовал смело, свою ставку на победу Дмитрия Анатольевича сделал более чем прозрачно и с помощью Генпрокуратуры даже нанес Путину обиды сугубо личного характера. А как можно иначе трактовать тот факт, что при рассмотрении в суде дела Юлии Тимошенко ГПУ в своем обвинительном заключении сделала Владимира Владимировича фактически "соучастником преступления" Юлии Владимировны.

Третий срок Путина и подготовка к нему будет, прежде всего, стоить украинскому Президенту мегапроблемы в так и не разрешенном при президентстве Медведева украинско-российском газовом споре. С "медведевцами" Киев имел добротную переговорную группу, правда, наличие которой к прорыву в переговорах так и не привела. С "путинцами" такой переговорной группы у страны нет вовсе — отвечающие за этот сектор украинско-российского диалога Дмитрий Фирташ, Юрий Бойко и Константин Грищенко ассоциируются исключительно с компанией RosUkrEnergo, от посреднических услуг которой отказался лично сам Путин еще два с половиной года назад в результате небезызвестного газового соглашения, за подписание которого Тимошенко сидит в СИЗО. Теперь разговор с Януковичем пока еще премьер РФ будет вести без посредников, а, возможно, при участии пока еще вице-премьера РФ и лидера группы "питерских чекистов" Игоря Сечина, крайне недолюбливающего Виктора Федоровича. Разговор, можно предполагать, будет до неприличия короткий, конкретный и, мягко говоря, резкий.

С не меньшей проблемой уже в краткосрочной перспективе столкнется Янукович, а также в большей степени его олигархическое окружение, в деле обострения экономической экспансии в Украину российского бизнеса, ассоциируемого лично с Путиным. Наступление российского государственного Внешэкономбанка, председателем набсовета которого является премьер РФ, на украинский индустриальный Восток началось не сегодня и даже не вчера. В последние годы во всех крупнейших сделках в Украине в металлургической отрасли фигурировал именно Внешэкономбанк, и, судя по всему, этот процесс с возращением Путина в президентское кресло лишь обострится. Параллельно с поглощением украинской металлургии происходит монополизация химической отрасли страны Фирташем, задолжавшем изрядную сумму с девятью нулями как раз российским банкирам. Так что не ровен час, и практически вся украинская химия отойдет "дзюдоистам", а возможно, эти планы в Москве имели изначально, давая Фирташу взаймы. Таким образом, установление контроля над экспортно-ориентированными отраслями украинской промышленности является не только угрозой национальной безопасности, но и глобальным вызовом для самых богатых украинцев. А это, как говорят в Одессе, две большие разницы.

Но есть от третьего срока Путина для Украины существенный плюс, возможно, даже нивелирующий все вышеупомянутые минусы. Атакуемые Путиным бизнес-интересы украинской элиты могут склонить последнюю в сторону безапелляционного европейского выбора. Но тут есть одна маленькая неувязочка: для полноценной евроинтеграции Евросоюз требует соответствовать европейским ценностям. А это вообще не вяжется с Януковичем и режимом, который в Украине строится в авральном порядке с начала 2010-го. Так что, перефразируя известную поговорку, можно сделать однозначный вывод: что украинцу хорошо, то действующему украинскому Президенту — смерть.

Завтра продаватимуть футболки "Спасибо жителям Донбасса!"

Завтра на Майдані продаватимуть футболки «Спасибо жителям Донбасса!»

  Виробник скандальних футболок Денис Олейніков влаштує в центрі Києва фан-ярмарок, на якому можна буде придбати футболки, чашки і сумки з принтами «Спасибі жителям Донбасу» і «УБОЗ-2012». Як передає кореспондент «Коментарів», про це Олейников повідомив на своїй сторінці в Facebook. Ярмарок під назвою «Thank you, people of Donbass» пройде у четвер, 15 вересня, з 18:00 до 21:00 на Майдані Незалежності. Акція буде мирною і законною - 15 вересня буде подана відповідна заявка в КМДА на проведення акції. «Я і мої колеги хочемо, нарешті, зайнятися своєю роботою - печаткою принтів, хороших і різних, на одязі і сувенірах. А що ж друкувати зараз, як не футболки «Дякую жителям Донбасу»? У ході ярмарку кожен охочий зможе придбати ті самі футболки, а також чашки і сумки, які вже здобули широку популярність - «Спасибі жителям Донбасу» - в різних варіаціях і «УБОЗ-2012» - хіт останнього тижня, за мотивами відомих подій », - зазначив Олейніков. Крім того на ярмарку буде представлено новий бренд aZara, ексклюзивно присвячений творчої спадщини Миколи Яновича Азарова. «Микола Янович, коли ви говорите (що завгодно) - у всієї країни піднімається настрій! Ви гідні власного бренду! », - пише організатор ярмарку.

«Ах так, зовсім забув про політику: акція, безумовно, буде політичною. Але не про Тимошенко, Ющенко чи регіони - а про наші свободи, про те, що ми джерело влади, а не «м`ясо» для неї. Про те, що немає гірше цензури, ніж самоцензура - коли люди бояться носити футболки з «Спасибі ...», примовляючи: «Ні, вони, звичайно, смішні і нікого не ображають ... але якби чого не вийшло », - додав Олейніков.

http://kyiv.comments.ua/news/2011/09/14/155445.html


67%, 20 голосів

23%, 7 голосів

10%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

А ви помітили?

А ви помітили, хто дякую, кому дякує і за що дякує?
Мова йде стосовно дивно розпіареної в Україні фрази-гасла "Спасибо жителям Донбасса за президента пи_до_раса!"
Особисто моїх інтелектуальних потужностей не вистачає, щоб пояснити цей варіант подяки, бо взагалі традиційна формула, що "обов'язком влади є задоволення потреб народу" під яким я особисто розумію як "підвищення добробуту і духовності громадян країни" в Україні набрало зовсім іншого ненормального характеру.
Погодьтесь, що коли величезна кількість людей країни виголошує подяку за наявність у них президента-збоченця, то значить цим людям із таким президентом добре! Він їх задовільняє! Вах! За кордоном вкотре шоковані фантомом "загадковості слов'янської душі" - принаймні я не уявляю, як вони пояснюють поширеність в Україні вищенаведеного гасла. Спробуйте розтлумачити іншим цей парадокс, коли противники Януковича на виборах у президенти через півтора роки почали масово дякувати своїм опонентам за те, що їх кандидат виявився сексуальним збоченцем - ???
Якщо мова йде про глибоко прихований сарказм, який не кожному дано зрозуміти, то з Донбасу лунає не менш саркастична відповідь "Да пожалуйста! Сосите, сколько влезет - нам не жалко!" І що лишається з того сарказму для шанувальників гасла подяки Донбасу?
Взагалі мене це мало обходить, бо я належу до зникаючого виду чоловіків з нормальною сексуальною орієнтацією стосовно жіночок, тому міг би проігнорувати цей епізод з життя країни, якби не підмітив загадкового моменту: чомусь цей явно не українського походження слоган став поширеним в Україні не тоді, коли президент Янукович підписував сумнозвісні "Харківські угоди", а саме тоді, коли він навпаки став у позицію протистояння щодо диктату з боку Росії. От і задумайтесь, в кого є чим!
І класикою жанру вже є те, що супер-бупер-ультрапатріоти України, які на словах просто голими руками готові роздерти тих москалів, насправді за хитрої та підступної махінації-спецоперації з підбуренням на кшалт такого ось гасла до власної української влади стають ярими помічниками тої самої ненависної їм Московії - і це вже чисто наш традиційний український феномен, з чим всіх нас і вітаю. Такі вже ми є - взаємовічливі.

Богдан Гордасевич
09.09.2011

Перекладач книги Януковича взяв на себе провину

Автор англійського перекладу книги Президента України Віктора Януковича Костянтин Василькевич попросив вибачення у глави держави і журналістів. Василькевич стверджує, що надто сумлінно виконав вказівку редактора (бо лице так відредагують), який просив зробити книгу більш зручною для читання. "Справа в тому, що оригінал рукопису (як українською, так і російською мовою) був абсолютно перевантажений великими посиланнями на сотні джерел від академічних видань до різноманітних друкованих та інтернет-публікацій (спитав б у зека, що таке посилання, він тобі хутко пояснить). Редактор попросив мене під час перекладу упорядкувати їх, прибрати ті , які явно зайві, оскільки мова йде все-таки не про наукове, а про публіцистичне видання. Книгу необхідно було зробити більш зручною для читання", - пояснив перекладач. За його словами, аналіз показав, що "більше 85% цих посилань було як на раніше опубліковані статті самого автора (автор незнає як "сстаті" пишеться, а він посиланнями грузить), тобто це було самоцитування і природне право автора використовувати свої більш ранні роботи, так і на різні ЗМІ, які цитували або переказували статті та виступи Віктора Януковича або прес-релізи його прес-служби". "Я сумлінно, і - змушений визнати - на жаль, надто сумлінно, виконав це завдання", - визнає перекладач (фото нижче). У підсумку, як пояснює Василькевич, "я видалив посилання на першоджерела і там, де робити цього, мабуть, не слід було. Наприклад, і там, де в тексті автором цитувалися слова з книги Лі Куан Ю і там, де слова того ж Лі Куан Ю цитувалися за публікацією в журнальній статті, у якій вони супроводжувалися коментарем журналіста (тут я хочу особливо вибачитися перед журналістом Віталієм Сичом) ".  "У результаті моєї "старанності" (див. фото), як може помітити читач, у книзі із 320 сторінок, всі посилання закінчуються на 61 сторінці (поясненням західному читачеві поняття "Валуєвський циркуляр"і т.п.). Решта 260 сторінок посилань взагалі не мають, хоча до 61 сторінки включно вони наявні, як і повинно бути", - пише Василькевич.

"Я, повторю ще раз, безумовно, глибоко винен і перед автором, і перед тими журналістами, які були дезорієнтовані цією помилкою. Тим більше що ця технічна за своєю суттю помилка стала приводом для нових ігор у цинічній антипрезидентської кампанії, що триває", - резюмує перекладач (розуміє, що забитий болт на зека після 61 сторінки книги неприємно тисне на горло) .

Як повідомлялося, сьогодні радник Президента Ганна Герман назвала провокацією інформацію про плагіат у книзі Януковича Opportunity Ukraine. (А їй болт приємно тисне і вона завжди рада старатись).

http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/1259212-perekladach-knigi-yanukovicha-vzyav-na-sebe-provinu-za-zvinuvachennya-u-plagiati

                                         Як з людей роблять ригіанальний лохторат.

                         

http://blogs.korrespondent.net/journalists/blog/vitaliysych/a43803

Віталій Сич Виктор Федорович целыми абзацами копирует информацию об успехах реформ в Гонконге и Сингапуре, вместо того, чтобы эти реформы внедрять Вчера с удивлением узнал, что мысли мои и Президента Виктора Януковича совпадают дословно. В своей новой книге Opportunity in Ukraine Янукович без разрешения редакции использовал целые куски из материалов журнала Корреспондент. Многие абзацы просто дословно "увикнули" из статьи, над которой я работал как со-автор и редактор. Я точно помню, что формулировку "главным и единственным оружием Сингапура и Гонконга в борьбе за собственное благополучие стал бизнес-климат" - придумал лично я. Также моей была фраза о том, что "секрет процветания Гонконга и Сингапура зиждется на четырех китах." Я на самом деле, даже не уверен, что на четырех, просто это была моя интерпретация того, что важно в историях успеха Сингапура и Гонконга. В книге также есть репортажные моменты того, как выглядит при подлете порт Сингапура, которые опять-таки дословно совпадают с описанием в журнале. Это тоже наше, порт описала журналист Каролина Тымкив, она незадолго до этого была в Сингапуре. Дословные сравнения условий регистрации бизнеса в Украине именно с Японией и Германией тоже мы делали. Совпадает дословно и многое другое. Заметьте, и я еще даже не читал эту книгу. Это лишь те моменты, которые обнаружил журналист УП Сергей Лещенко.   Короче говоря, чтобы не говорила в оправдательных комментариях Администрация Президента, факт плагиата налицо. Мне приятно, что Виктор Федорович и его помощники внимательно читают журнал Корреспондент. Но мне также хотелось бы, чтобы Президент и его команда не только копировали куски из журнала о реформах в Гонконге и Сингапуре, но и собственно внедряли их - а именно создавали благоприятные условия для ведения бизнеса для всех, а не только приближенных к ним бизнесменам, боролись с коррупцией - везде, а не только в стане своих оппонентов и т.д. Собственно делали то, что делали в свое время Гонконг и Сингапур. Я также очень жалею, что об успешных историях реформ в Турции, Тайване, Словакии, Грузии и Польше мы написали в журнале уже после выхода книги Президента. Иначе, помощники Президента познакомились бы и с опытом реформ этих стран. Я надеюсь, что рецепты реформ этих пяти стран попадут в следующую книгу президента. По крайней мере, это будет свидетельством того, что кто-то в окружении Януковича прочел об экономических реформах и в этих странах. Со временем, и до Президента дойдет.


6%, 1 голос

94%, 17 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

«Тепер ми знаємо, з кого спитати».

 Україна є однією з найбільш корумпованих країн у Європі — на цьому неодноразово наголошувала міжнародна організація Transparency international. Цього року в своєму звіті щодо України вона, зокрема, зазначила, що наша країна дуже повільно бореться з корупцією. Нагадаємо, що з 1 липня в Україні набрав чинності новий Закон «Про засади запобігання та протидії корупції». Про плюси та мінуси цього закону розповідає керівник представництва «Transparency international» в Україні Олексій ХМАРА.

Завдання будь-якого закону — визначити основні поняття і встановити певні правила гри. Із цим Закон «Про засади запобігання та протидії корупції», в принципі, справився. Загалом, за десятибальною шкалою я б йому поставив 8 балів. Проте закон має деякі нюанси.

Перший: для того, щоб закон нормально запрацював, треба ухвалити ще безліч підзаконних актів. Наприклад, влада має до кінця року виробити алгоритм перевірки кандидатів на державну службу. Поки такого алгоритму немає, перевірка не діє — службовці приймаються на посаду за старими, з усіма недоліками, правилами.

Другий: визначитись з реєстром хабарників, які чинили корупційну діяльність. Тепер закон вимагає, щоб інформація про них була в Інтернеті, щоб всі могли її прочитати і, умовно кажучи, знати таких людей в обличчя. Але справа в тому, що для розробки реєстру немає офіційно встановленої процедури і грошей.

Таких нюансів можна налічити більше десятка. Ми нарахували, що нам ще потрібно як мінімум два укази Президента, два закони та приблизно вісім постанов Кабміну для того, щоб цей закон в повній мірі почав працювати. Як ви розумієте, у найближчі три місяці цього не буде.

Згідно із законом, першою особою, яка відповідає за вчинення корупції, — є Президент України. Але ми, на жаль, не зможемо застосувати цей закон до глави держави, тому що він підпадає під доволі заплутаний і складний порядок імпічменту в Конституції України. Тобто щодо Президента цей закон взагалі неможливо застосувати. Таких декларативних речей можна нарахувати багато: і по відношенню до спікера, і до депутатів...

Позитивним є те, що закон чітко визначає поняття корупції і кого воно стосується. Це традиційно всі ті державні службовці, про яких ми з вами знали, а також ті, хто не є службовцями: військові, нотаріуси, тощо. Узагалі, будь-яка особа, яка живе державним коштом, робить щось від імені держави, підпадає під дію цього закону.

Також позитивом є те, що тепер чітко розділені покарання за адміністративні проступки. Це адміністративна відповідальність за штрафи і кримінальна відповідальність за корупцію. Раніше у нас була велика проблема, що зі 100% випадків більше 80% закінчувались штрафами, причому часто так складалося, що одна й та сама людина отримувала 5—7 штрафів по одній статті, але продовжувала працювати на тому ж місці, брати хабарі, тому що кодекс дозволяв це робити. Зараз уже за дрібні проступки накладається штраф до 2 тисяч гривень, а за серйозніші починається кримінальна відповідальність від 2 років до 5-ти. І навіть 15 років можуть люди отримати, якщо будуть займатися корупцією.

Проте, на жаль, в Україні закони часто не виконуються, і тому проблема будь-якого закону, зокрема «Про засади запобігання та протидії корупції», — у тому, що немає невідворотності покарання. Тобто, коли чиновник буде знати, що його все одно покарають — хоч за великий, хоч за маленький проступок, — тоді він буде боятися робити правопорушення.

Згідно із цим законом, нарешті ми можемо побачити, скільки наші чиновники заробляють і куди витрачають свої гроші. Декларації певних категорій службовців, найвищих посадовців держави, деякі типів суддів повинні ще й оприлюднюватись в офіційних органах. Ми зможемо, починаючи з квітня наступного року, прочитати в газетах, хто скільки заробив і витратив грошей. Недоліком є те, що після довгих дебатів депутати все ж таки збільшили поріг декларування до 150 тис. гривень. Тобто все, що дешевше 150 тис., — не декларується. У різних країнах, звичайно, по-різному, але нормальним тоном вважається — від 2 тис. євро. Тобто у нас дуже високий поріг, і це при тому, що живемо ми з вами набагато бідніше, ніж люди в європейських країнах. Таким чином, ми побачимо, можливо, будинки й квартири, але ж, ви самі розумієте, що ніхто не буде купувати їх щорічно, тому в декларації нічого суттєвого про видатки ми не прочитаємо. Декларація заповнюється власноруч і здається в орган, де працює особа. Про деяких службовців ця інформація оприлюднюється. Зараз існує суперечка із Законом «Про судоустрій і статус суддів» і антикорупційним законом: обидва вимагають оприлюднення декларацій, але в різний спосіб та терміни. Виникає питання, чим саме треба керуватись?

Серед переваг закону варто також виділити питання унормування подарунків і конфлікту інтересів. Усе, що дорожче за 500 грн. умовно (це половина мінімальної зарплати), службовець не має права брати, а повинен здати в музей відомства, де він працює, щоб усі бачили, що то за подарунки. Але є одна норма-виняток — для подарунків від родичів. Це робить можливим ходіння з пляшкою коньяку від сестер, далеких кумів та інших. Якщо говорити про конфлікт інтересів, то тепер заборонено пряме підпорядкування родичів. Тобто я, наприклад, як керівник, не можу призначити свого сина на якусь керівну посаду в органі. Проте є сфери, які випали із цього закону, зокрема освіта й медицина. Наприклад, візьмемо з вами Київську область, м. Ірпінь. Там є відома на всю державу Податкова академія, якою керує народний депутат, почесний ректор академії. Його син — реальний ректор, дружина надає харчові послуги, а найближчі родичі здають в оренду всі приміщення і корпуса податкової академії. Тобто це такий сімейний бізнес, котрий з точки зору моралі — повна корупція, а з точки зору закону, на жаль, ні.

У цілому, добре, що закон є, добре, що хоч якісь правові акти встановлені, тепер дуже важливо, щоб закон почав виконуватись, а це насправді залежить не лише від посадовців, які мають ухвалити всі ці підзаконні акти, а й від нас з вами, від громадянського суспільства, яке має примусити чиновників жити за правилами гри.

Тут велику роль повинні зіграти правоохоронні органи. Антикорупційна політика ділиться на три сфери: з одного боку, є сфера превенцій, де думають, як корупція виникає, що їй заважає, що їй сприяє і як цього можна уникнути. Такою превентивною роботою має займатися спеціально уповноважений орган, якого поки що немає. Президент хоче, щоб ним було Міністерство юстиції. Водночас, каральні методи мають використовувати правоохоронці, яких відтепер координуватиме Генеральна прокуратура. На нашу думку, це, скоріше, крок назад, тому що має бути створений окремий антикорупційний орган. Але, повторюю, головною посадовою особою в державі, яка координує всю антикорупційну політику і персонально відповідальна за її якість і витрати, — є Президент України. Тож від 1 липня ми тепер чітко знаємо, з кого спитати.

Це не наш президент.

Сергій Грабовський.

Віктор Янукович був обраний на свою посаду ледь більше, ніж третиною виборців. Сьогодні у нього немає
й того електорального потенціалу. Він є президентом десь так однієї п’ятої чи однієї шостої частини
України. Не більше.

 Може, за ним сьогодні стоїть навіть іще менше рядових громадян – це якщо провести справді чесні вибори

у певних регіонах країни, де таких виборів за великим рахунком, крім 1991 року, ніколи й не було.Не

здобувши нових виборців, крім хіба що частини колишніх «противсіхів», для котрих Янукович – це

рятунок від «гламурного фашизму Тимошенко», нинішній господар резиденції на Банковій у Києві стрімко

втрачає своїх прихильників – і неминуче втрачатиме їх надалі.

 Такі висновки випливають як із проведених за останній час соціологічних досліджень, які зафіксували

істотне падіння популярності Віктора Януковича та підтримки його дій, так і з поведінки та заяв самого

мешканця заповідного у недавні роки Межигір’я. І чи не передусім – із його дій та заяв напередодні Дня

Незалежності і під час самого свята.

Страх перед народом і перед істино  Що може об’єднувати дві події, які не сталися: військовий парад у

Києві на 20-річчя відновлення української незалежності та виступ Віктора Януковича на П’ятому всесвітньому

форумі українців? Економія коштів? Завантаженість гаранта Конституції роботою над плануванням та

проведенням реформ? Як видається, спільний знаменник у цих планованих, але нереалізованих акціях один:

страх очільника Української держави перед українцями, перед їхніми спонтанними діями. Страх, який

глибоко вкорінився у його підсвідомості ще з моменту «яєчного теракту» восени 2004 року в Івано-

Франківську. І не тільки перед українцями. Спостерігачі відзначили, що під час церемонії покладання вінка

та квітів до пам’ятника Святому рівноапостольному князю Володимиру, яка стала одним із ключових моментів

святковихурочистостей, Віктор Янукович тримався на відстані кількох метрів від цього вінка, мабуть,

пригадуючи торішній інцидент біля пам’ятника Невідомому солдатові...

 Та головне в цьому не чиїсь особисті переживання, хай вони навіть як на главу держави виглядають смішно,

 а зміст та резонанс тих чи інших учинків. Участь у параді на честь ювілею відновленої незалежності – висока

 честь для всіх військовиків, від рядових до генералів. Цієї честі військовики були позбавлені, тоді як

офіційна мотивація скасування параду є («економія бюджетних і соціальних виплат») вкрай непереконливою

на тлі чергового ремонту низки президентських резиденцій по всій країні та побудові вертолітних майданчиків

біля них. І що думатимуть і говоритимуть армійці про свого Верховного головнокомандувача? Чи це його не

цікавить? Що ж стосується нинішнього Всесвітнього форумуукраїнців, то він став першим, на якому був

відсутній президент. Тож не дивною є реакція значного числа учасників зібрання з-за кордону:

«Це не наш президент».

 А от перед ретельно відібраними учасниками урочистого засідання в палаці «Україна» (який влада

демонстративно, всупереч традиції, не надала для Всесвітнього форуму українців) Янукович виступив із

ледь не програмною промовою. Значна її частина – чи не вперше у виступах Віктора Федоровича – була

присвячена критиці більшовицького тоталітаризму та імперського деспотизму, звеличенню українських

державницьких традицій та боротьби за свободу.

 Що цікаво: переважна більшість «твердокам’яного» електорату чинного глави держави дивиться на світ

інакше. Для цих людей радянська доба, її реальні чи міфічні досягнення, орієнтація у всьому на Москву

були і залишилися альфою й омегою світогляду. Чи схвально сприймуть ці виборці антикомуністичну та про

демократичну риторику свого обранця? Чи для них різні слова, мовлені у Києві, - це тільки пустопорожній

ритуал, а головнещоби президентом був «свій хлопець», «земляк»? Видається, далеко не всі з цієї

категорії виборців (а серед них вистачає принципових противників української незалежності) відчують

 задоволення від антикомуністичних та антиімперських інвектив, якими насичений виступ.

Хоча, звичайно, інша частина виступу – присвячена подіям уже ХХІ століття – сповнена зовсім іншого пафосу.

 Мовляв, усе було добре, як тільки я став прем’єром, 2003-04 роки мали стати міцним фундаментом

позитивних змін, аж тут понавилазили невідомо звідкіля різноманітні демагоги й популісти, одне слово,

помаранчеві. В результаті аж п’ять років Україна втратила, підвів підсумок глава держави, очевидно,

забувши, що за цей час вона стала членом Світової організації торгівлі, випередивши в цьому Росію, та

ввійшла до числа провідних експортерів зерна на світовому ринку. Що ж стосується демагогії, то Віктор

 Федорович вочевидь забув свої численні заяви про те, що українська економіка не витримає підвищення

цін на газ спершу до 160, а потім – до 250 доларів за тисячу кубометрів...

 Але так чи інакше, щонайменше третина виборців, почувши ці пасажі, де чимало перекручених фактів, де

жодного слова про встановлене Верховним Судом викривлення народного волевиявлення, де навіть

вбивство Георгія Ґонґадзе назване «трагічною загибеллю» (можна подумати, що він під автомашину потрапив

 чи бурулька на нього впала), також матиме підстави сказати: «Це не наш президент».

І тут не порятують розлогі пасажі про реформи, подолання кризи, соціальну відповідальність влади і боротьбу

 з корупцією – хоча б тому, що всі знають: президент США має одну заміську резиденцію, а президент

України – значно більше (точно невідомо: одні кажуть – 12, другі – 15, треті – аж 20).

Президент без електорату?

1994 року Леонід Кучма, ставши президентом України за переважної підтримки проросійського та

прорадянського електорату, одразу різко змінив майже всі свої ідеологічні орієнтири, задекларувавши

зміцнення Української держави (замість тісної інтеграції з Росією), радикальні ринкові реформи (замість

посилення державного патерналізму) та орієнтацію на Європу (що вилилося у входження до Ради Європи та

 партнерство з НАТО). Цим самим Кучма пожертвував більшою частиною свого електорату в ім’я підтримки

з боку активних політичних і громадських сил, налаштованих на реформи.

Ясна річ, реформи ті були непослідовними і нерідко неефективними – але все ж певний прогрес у зміцненні

держави був наочним. І початок виходу з економічної кризи та формування нового, вже пострадянського

середнього класу припадає на президентство Кучми – до речі, якраз на часи діяльності уряду Віктора

Ющенка-Юлії Тимошенко. Та зрештою позитиви виявилися перекресленими в останні роки президентства

внаслідок дуже високого рівня корупції, вбивства Ґонґадзе, «касетного скандалу» та спроб знищити свободу

 слова і політичної діяльності, побудувавши поліцейську державу.

 Але Леонід Кучма та його оточення до певного моменту все ж дбали про дотримання, бодай часткове,

демократичних процедур і про підтримку з боку найпоступовішої частини українських громадян – також бодай

 часткову. А от Віктор Янукович та його оточення цим, схоже, не переймаються.

 Бо ж хіба можна сприйняти всерйоз, скажімо, риторику про «остаточний розрив з радянським минулим та

його деформованими практиками врядування» з боку того, хто підписав закон про використання прапору

СРСР (під псевдонімом реально неіснуючого «штурмового прапора») під час офіційних урочистостей? Не

менш веселу реакцію викликають і заяви на кшталт: «Я оголосив війну корупції, і наголошую – це не просто

гасло. В цій війні не буде «своїх» та «чужих». І хто ще не зрозумів – відчує, як-то кажуть, на своїй власній

шкурі вже найближчим часом».

Звучить гарно, але чи не краще замість таких заяв просто надати пресі реальний, а не висмоктаний із пальця

 кошторис свого власного дня народження – звідкіля там взялися значно більші гроші, ніж президент України

 міг заробити за цілий рік чесної праці?

Ну, а щодо вільного розвитку бізнесу, стабільності і виправданості податків, соціальних реформ і

справедливого правосуддя (які гучно задекларовані у святковому виступі перед обраною аудиторією)

чимало цікавого (і дуже цікавого) можна прочитати у ЗМІ – навіть у тих, які не є опозиційними...

От тільки якими методами утримуватиме владу президент без електорату?

Російський політтехнолог формує інформаційну політику України.

Глава адміністрації президента Сергій Льовочкін визнав, що його позаштатним радником працює політтехнолог з Росії Ігор Шувалов.

Про це Льовочкін сказав на брифінгу в Києві. "Це не секрет, Ігор Шувалов працює в мене позаштатним радником. Я нічого поганого тут не бачу", - додав він.

"Все, що відбувається навколо Шувалова - це спроба міфілогізувати цей образ з метою дискредитувати владу і цю людину. Він людина прогресивна, добре розуміє сучасні інформаційні технології. І ті питання, які мене цікавлять - це співпраця з іноземними медіа", - сказав Льовочкін.

"Не скажу, що він повністю закриває цей сегмент, але частина інформаційно-аналітичної складової лежить на ньому", - зазначив він. На питання, де Шувалов працює на постійній основі в Україні, Льовочкін сказав: "Мені здається, що він працює в аналітично-консультаційному центрі".

Водночас він не зміг точно сказати, чи має Шувалов дозвіл на роботу в Україні. "Напевно, так", - сказав Льовочкін.

Як відомо, Шувалов неодноразово був помічений в адміністрації президента, хоча глава СБУ Валерій Хорошковський стверджував, що Шувалов працює як консультант на каналі "Інтер".

Це саме той Шувалов, який впроваджував *темники* на українському телебаченні та був співавтором політтехнологічних ідей по розколу України. Свого стосунку до темників він не заперечував у інтерв"ю "Обозревателю"-"Словечко родом із Першого російського телеканалу.Від слова*тема*". Окрім співпраці з Маратом Гельманом та Глібом Павловським на виборах-2004 - *Російський клуб* - він відмітився роботою з Максом Курочкіним. Цей вже покійний російський кримінальний бізнесмен фінансував блок Вітренко у 2006, а Шувалов був його політтехнологом.

Шувалов та сестра Льовочкіна...

Танцуем РЭП (2)

Не перестаёт удивлять своими талантами.
Вот.... о городе спел...
Наверно об этом?



Сидя здесь...