хочу сюда!
 

ЛюдМила

42 года, рак, познакомится с парнем в возрасте 42-53 лет

Заметки с меткой «євроінтеграція»

Україна і Польща громлять позиції Росії в Європі

Вже протягом п'яти років агресивна політика Москви в усьому світі загрожує безпеці та демократичним цінностям. Санкції виявилися малоефективними, а рівень загрози глобальній стабільності неухильно зростає. Україна з початку військової агресії в Криму та на Донбасі в повній мірі усвідомила масштаб трагедії і протягом п'яти років самотужки протистояла воєнному монстру. Здається, зараз інші країни також почали усвідомлювати масштаби катастрофи, і в межах Європейського союзу почала створюватися антиросійська коаліція. Її діяльність носить поки ще лише інформаційний характер, але, практика показує, що саме така протидія кремлівській агентурі зараз життєво необхідна Європі.

Тісні контакти Адміністрації Президента України та МЗС Польщі свідчать про те, що робота з дискредитації антидемократичних сил в Європі йде повним ходом. Зокрема йдеться про угорських маріонеток кремля та шведських євроскептиків.


Ідеологічний розкол в ЄС є загрозою не тільки для цілісності Європи, але також і для самого існування української держави. Наприклад, позиція Угорщини з багатьох зовнішньополітичних питань віддаляє євроатлантичні перспективи України та розв'язує руки агресору. А прихід до влади євроскептичних сил в інших країнах взагалі загрожує втратою самостійності, що, звичайно, не потрібно ні Україні, ні Польщі, ні нашим заокеанським партнерам та союзникам. Усвідомлюючи це, Варшава навіть готова забути власні розбіжності з Брюсселем щодо мігрантів і судової реформи та домагатися виключення Угорщини з Вишеградської четвірки.

Особливо слід відзначити високу залученість України до подібних процесів, адже наша країна кровно зацікавлена в перемогах на дипломатичних фронтах, бо це дозволить наблизити також і воєнну перемогу над агресором. Більш того, саме наша країна змогла значно послабити позиції Москви в Європі. Судячи з повідомлення керівника Головного департаменту зовнішньої політики та європейської інтеграції Адміністрації Президента України Ігоря Жовкви, в Варшаві це розуміють та цінують. Залишається лише сподіватися, що подальша співпраця насправді дозволить Украйні посісти належне місце в європейській сім'ї та домогтися повної і безумовної перемоги над окупантом не тільки на полі бою, але також і в головах європейців.

Источник.

Що таке Європа?

В найбільш поверхневому розумінні Європа - це місце комфорту, комфортної праці, проживання, відпочинку, подорожей, навчання, розвитку та виховання дітей. Тож Європа - це:
- перманетна присутність та функціонування кондиціонерів у кожному транспортному засобі у спекотну погоду;
- це постійна наявність сміттєвих урн в людних місцях;
- це постійний доступ до мережі Wi-Fi у багатьох точках багатьох міст Європи;
- це своєчасне закривання дверей у вагонах метро, не раніше і не пізніше, ніж всі пасажири зайшли і вийшли;
- це зрозуміла навігація, причому декількома світовими мовами і у будь-якому великому місті Європи;
- це повсемістна присутність пандусів для неповносправних людей;
- це відсутність пробок на дорогах через добру організацію транспортної системи загалом;
- це своєчасні завершення ремонтних робіт;
- це відсутність нав'язливої реклами на моніторах у транспортних засобах;
- це відсутність принизливих контролів документів на станціях метро;
- це відсутність старих вантажних автомобілів та автобусів, які продукують тонни СО2 у вигляді чорного диму;
- це добре відрегульовані світлофори, яких не доводиться чекати по декілька хвилин;
- це нормальні ціни на їжу у будь-яких місцях;
- це можливість всюди розраховуватися банківською картою;
- це відсутність некрасивих вивісок та банерної реклами;
- це унікальна архітектура, навіть у спальних районах міст;
- це доступні історичні місця для всіх;
- це вільний прохід на тротуарах, які ніколи ніщо і ніхто не загороджує, бо тротуари лише для піших людей;
- це відсутність дрібної реклами;
- це завжди налагоджена техніка, яка не загрожує життю та здоров'ю людей;
- це ненав'язливі безхатьки;
- це широкі тротуари, де всім є місце розминутися;
- це грамотні надписи на історичних місцях, навіть декількома іноземними мовами;
- це чисті, світлі і не смердючі підземні переходи;
- це спокійні батькі, які не верещать на своїх дітей;
- це пасажири метро, які вічливо чекають, доки всі вийдуть, а тоді вже заходять самі;
- це люди, які не смітять під себе;
- це чисті і світлі під'їзди, де ніхто не палить цигарок і не п'є алкоголь;
- це сусіди, які завжди з вами привітаються;
- це добре організовані парковки, де кожен має своє місце;
- це відсутність автомобілів на тротуарах;
- це автомобілі, які завжди пропустять пішоходів;
- це відсутність кортежів, через які перекривають вулиці;
- це велика кількість недорогих етнічних ресторанів;
- це різноманіття дешевої вуличної їжі;
- це широкий асортимент аптек;
- це присутність будь-якого одягу на будь-який смак;
- це недорога кава;
- це велика кількість туалетів;
- це завжди тепла вода у душі;
- це завжди привітливий персонал сфери послуг;
- це доступні ціни на квитки у кіно;
- це доступні таксі;
- це безкоштовна вода в ресторанах;
- це привітливість продавців у маленьких магазинчиках;
- це присутність традиційних блошиних ринків;
- це постійна присутність дрібних грошей у продавців, навіть коли ви купуєте жуйку за найвищу купюру;
- це можливість пити воду з-під крану;
- це тиша вночі;
- це завжди привабливий дизайн приміщень;
- це швидкі будівництва та реконструкції.

А як Ви уявляєте або сприймаєте Європу?
Натхнення взяв звідси.

Підняття прапора на Високому Замку

У Львові 24.11.2013р. відбулося підняття прапора на Високому Замку о 13:00. Збори на 14:00.

Вартові на підході до В.З.)



















В наметове містечко потрібні карімати, теплі речі, оргтехніка, генератор.
Інформація буде оновлюватись.  Фото по даній темі в альбомі   http://photo.i.ua/user/1125999/392549/

Мітинг на підтримку євроінтеграції у Львові

У Львові розпочався кількатисячний мітинг на підтримку євроінтеграції України

На фасаді гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла з боку проспекту Свободи вивішено величезний прапор Євросоюзу.

Кілька тисяч львівських студентів зібралися о 19:00 біля пам’ятника Тарасу Шевченку, аби засвідчити свою прихильність до євроінтеграційного курсу України.



На мітингу присутня виключно національна символіка, оскільки студенти побажали, щоб на акції не було партійних прапорів.


На акції протесту у Львові біля пам'ятника Шевченкові оголошено вимоги Координаційної ради активістів до державної влади.



Першою з них є відставка Кабміну на чолі з Миколою Азаровим. 

Друга вимога -- виконання умов, поставлених ЄС перед Україною. 

Третя -- підписання 28 листопада угоди про асоціацію між Україною та ЄС. 

Четверта вимога -- дотримання європейського курсу України.



"Закликаємо кожного свідомого українця підтримати ці вимоги. Настав час вийти з-за плеча східного сусіда", -- заявив Богдан Зятик, студентський мер Львова, під час оголошення вимог Координаційної ради. Ці слова львів'яни вітали вигуками: "Разом до перемоги!".


"Режим показав своє справжнє обличчя. Воно – не європейське. Зневаживши волю мільйонів українців, влада підписала собі вирок: вона нелегітимна, неукраїнська, неєвропейська. Піддавшись на тиск Кремля, Янукович і Азаров продемонстрували свою слабкість, перевагу особистого матеріального інтересу над волевиявленням українців.

Львів завжди був, є і буде європейським містом. Це наш курс, наше бачення майбутнього для наших дітей. Ми, депутати Львівської міської ради, заявляємо про неприпустимість геополітичного реверсу. Україна – європейська держава, ми ніколи не станемо сировинною колонією Росії.








Вимагаємо від Президента України Віктора Януковича негайно відправити у відставку уряд Миколи Азарова та відновити переговорний процес щодо підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС", - йдеться у заяві депутатів ЛМР.




За час мітингу кількість протестувальників збільшилась до 5 тисяч осіб. Попри багатолюдність, акція відбувалася спокійно.











Акція протесту, яка сьогодні відбулася біля пам'ятника Шевченку, на тому не закінчилася. Вона буде безстроковою. Допоки тривав мітинг, на площі біля Кобзаря встановили кілька наметів, де замешкали студенти львівських вишів. Акція протесту продовжується невеликим концертом. Мітингувальників підтримують львівські підприємці, вони забезпечують їх харчами та чаєм.

фото з Мітингу на підтримку євроінтеграції у Львові розміщені у моєму альбомі   http://photo.i.ua/user/1125999/392549/

Дунайська стратегія і євроінтеграція України

Україна протягом багатьох років стукається у двері Євросоюзу. Так, іноді боягузливо озираючись на північного сусіда, доволі часто просідаючи у широкий дипломатичний шпагат. Але протягом останнього десятиліття серед владної еліти бажання приєднатися до великої Європейської сім’ї не декларував хіба що лінивий.

Фото: Макс Левин

Під час промов минулих президентів частенько поряд з українським прапором розташовувався прапор ЄС, в якому навіть кольори використані ті ж самі, що і в державній символіці України. Час іде. Вже навіть незаможні Болгарія та Румунія отримали квиток у Європу, хоча проблеми з бідністю, корупцією, контрабандою у них були і є. На черзі у вступ – країни балканського регіону. А де ж Україна? Держава, яка так палко проголошувала свій європейський вектор, постачала Європу своїм газом під час кризи, терпіла «молочні» війни із країною, що ніяк не може змиритися з устремліннями українців до ЄС. То чому ж, як кажуть, віз і досі там? Невже ми гірші за Румунію чи Болгарію?

У відповіді на питання «чому ми не там?» криється ключ до успішної міжнародної політики України в майбутньому. Бо весь цей час Україна не стукала в двері Євросоюзу, а лише казала: «Дивіться, я хочу увійти. Ось я замахуюсь кулаком і зараз постучуся. Зараз, уже замахнувся. Ось, прям щас постучусь…». І так триває вже років дванадцять.

По-перше, необхідне стабільне функціонування інституцій демократії і громадянського суспільства.

По-друге, приведення армії у відповідність стандартам НАТО. Вступ у НАТО – це сходинка до вступу в Європейський союз. Коли Президент України каже, що ми відмовляємося від НАТО, але продовжуємо рухатись в Європейський союз – він лукавить. Ніхто не прийме країну, яка не бере участі у функціонуванні колективної європейської безпеки. Це все одно, що запустити до себе у двір троянського коня.

По-третє, нам ясно дали зрозуміти, що Україна може ввійти в ЄС тільки разом з Молдовою. Тому будь-які конфлікти в Молдові відбиватимуться на стані переговорів з Україною. Простіше кажучи, молдовські проблеми стають нашими проблемами: це і Придністров’я, і корупція, і організована злочинність. Розраховувати на те, що вони там за своїм кордоном якось самі впораються – не варто. Тим більше, в даній маленькій країні мають свої інтереси Румунія та Росія.

Українські політики незалежно від партійного кольору постійно наступають на одні й ті самі граблі європейської інтеграції. Вони декларують бажання зайти в ЄС через двері, які для того не призначені. Насправді в Європу потрібно не заходити, а запливати. Через Дунай.
Що таке Дунайська стратегія?

В грудні 2010 року Єврокомісією була представлена Дунайська стратегія – довгострокова політика ЄС щодо вирішення проблем Дунайського макрорегіону. Вона була розроблена з урахуванням досвіду Балтійської стратегії. 14 країн басейну ріки Дунай до 2020 року мають реалізувати близько 200 проектів, пов’язаних із чотирма основними напрямками:

- об’єднання Дунайського регіону (транспорт, енергетика, культура, туризм);

- захист навколишнього середовища в Дунайському регіоні (відновлення якості води, контроль екологічних ризиків, збереження ландшафту і біорізноманіття);

- сприяння процвітанню (розвиток «суспільства знань» за допомогою наукових досліджень освіти і інформаційних технологій, підтримка конкурентоспроможності підприємств шляхом розвитку кластерів і комплексів, вкладення коштів у розвиток знань і навичок співробітників);

- зміцнення позицій Дунайського регіону (зокрема досягнення політичної стабільності в регіоні, спільна робота для забезпечення безпеки, боротьба зі злочинністю).

Реалізація Дунайської стратегії ґрунтується на кількох принципах:

1. Відсутність зайвих бюрократичних інститутів. Проекти реалізуються із залученням існуючих європейських інститутів профільними міністерствами країн Дунайського регіону. При цьому особлива увага наголошується на посиленні ефективності двосторонніх відносин між зацікавленими країнами.

2. Відсутність додаткових фінансових асигнувань. Акцент ставиться на раціональному використанні існуючих асигнувань і програм, а це досить немаленька сума – близько 100 мільярдів євро, які заплановано освоїти до 2013 року.

3. Відсутність спеціального європейського законодавства. Єврокомісія обмежила свій вплив на хід виконання стратегії, залишивши собі суто координаційну функцію. Натомість відповідальність за реалізацію Дунайської стратегії взяли на себе країни з даного макрорегіону, розподіливши між собою певні пріоритетні напрямки.

Важливо, що до роботи долучені не тільки 8 країн-членів ЄС (Німеччина, Австрія, Угорщина, Чехія Словакія, Болгарія, Румунія, Словенія), а і 6 країн, що не входять до складу Європейського союзу (Хорватія, Боснія і Герцеговина, Сербія, Чорногорія, Молдова, Україна). Таким чином, згадані країни-нечлени мають шанс позитивно проявити себе на практиці у співпраці з Євросоюзом, після чого без проблем отримати омріяний квиток у Велику Європу. Кому і навіщо це потрібно?

Австрійські вуха і румунська гра

Член Европейской Комиссии по региональной политике Йоханнес Ханн на презентации Дунайской стратегии
Фото: EPA/UPG
Член Европейской Комиссии по региональной политике Йоханнес Ханн на презентации Дунайской стратегии

Навіть при поверховому аналізі видно, що за Дунайською ініціативою стирчать педантичні австрійські вуха. Австрієць Йоханнес Хан обіймає пост єврокомісара з питань регіональної політики. Австрія бере активну участь в діяльності Міжнародної комісії з захисту ріки Дунай (ICPDR), штаб-квартира якої знаходиться у Відні. Австрієць Герхард Скофф очолює Дунайську комісію з туризму (DTC), до складу якої входять 7 країн. Штаб-квартира DTC теж знаходиться у Відні. В Дунайській стратегії Австрія відповідає за розвиток внутрішнього водного транспорту, інвестування в трудові ресурси та за інституційну співпрацю між країнами – найбільш серйозні напрямки. Австрію сміливо можна назвати головним лобістом Дунайської стратегії.

Така активна діяльність соплемінників Моцарта в Дунайському макрорегіоні пояснюється нереалізованими амбіціями країни всередині ЄС. Варто пригадати, що якихось сто років тому невелика Австрія була великою імперією. А в сучасній розстановці сил в Євросоюзі перші скрипки належать Німеччині і Франції. Самотужки Австрія не здатна стати в один ряд з потужними німецькою і французькою економіками. Тому австрійці розраховують на підсилення своїх позицій за допомогою підтягнення балканських країн, налагодження з ними інтенсивної співпраці та інтеграційних процесів. В принципі, така співпраця вигідна всім країнам Дунайського басейну.

Німеччина, натомість, покладається на те, що з підвищенням рівня життя дунайських країн зменшиться приток звідти нелегальної імміграції, міжнародного наркотрафіку і контрабанди. Німці відповідальні за сферу співпраці заради безпеки та боротьби проти організованої злочинності. Більше Дунайська стратегія для німців майже нічим не цікава.

Окремо слід сказати про Румунію. В дипломатичній та економічній площині вона веде фактично неоголошену війну з Україною. Причина всьому – бажання нашого сусіда зберегти монопольне становище щодо пересування суден по своєму Сулинському глибоководному суднового ходу (ГСХ). Як відомо, свого часу Україна побудувала свій ГСХ по гирлу Бистре. Румунія намагалася через міжнародні інституції заборонити Україні прохід суден по гирлу Бистре, мотивуючи це шкодою для довкілля. В 2008 році на зустрічі сторін Ковенції Експоо Україні з подачі Румунії було винесено попередження, яке діє до сьогоднішнього часу. Кожного року Україна звітує в міжнародні органи про екологічну ситуацію в Придунав’ї. Однак, в 2011 році Румунії не вдалося проштовхнути рішення про заборону користування каналом по гирлу Бистре.

Тепер за допомогою Дунайської стратегії румуни поглиблюють дно Дунаю та розширюють рукава на своїй території таким чином, щоб в нашій частині ріки падав рівень води. А коли падає рівень води, значить судновий хід стає неможливим. Якщо згадати дипломатичну атаку щодо острову Зміїний та постійну активну гру на молдовській території, то Румунія виявляється головним суперником України в Європейському союзі.

Роль України в Дунайській стратегії

Реалізація Дунайської стратегії поширюється на чотири українські області: Одеську, Чернівецьку, Івано-Франківську і Закарпатську. Погодьтеся, це далеко не найбагатші наші регіони і реалізація європейських проектів могла б суттєво поправити їхнє становище. Однак, хоч формально Україна і долучилась до реалізації стратегії, але на ділі високопосадовці не дуже зацікавились європейською ініціативою. В той час, як від інших країн у засіданнях робочих груп та самітів брали участь профільні міністри, Україна присилала другорядних чиновників, які нічого не вирішують і ні на що не впливають. Більше того, частенько її представляли люди, які раніше вели активну діяльність проти будівництва українського ГСХ по гирлу Бистре і отримували за це іноземні гроші. Як наслідок, Україна не взяла на себе координації по жодному напрямку реалізації Дунайської стратегії. Навіть Молдова спільно з Австрією відповідальна за сферу інвестування в людей та їхні знання і навички.

Не дивлячись на очевидну перспективу співпраці, Україна вкотре опинилася на узбіччі міжнародної політики. Як пояснити таку байдужість до національних інтересів з боку українських можновладців? Найкраще з цього приводу висловилася політолог Леся Парно:

«Україна знову отримала змогу продемонструвати свою відданість європейським цінностям та нормам, активно долучившись до ініціативи. Але цього напевно не відбудеться, по-перше, тому що даний проект не передбачає виділення додаткового фінансування. А українці, як відомо, без "відкатів" не працюють. По-друге, тому що головним чином ініціатива буде сфокусована на вирішення проблем екології (які українському уряду ніколи не були цікавими)».

Ну що тут скажеш? Українські високопосадовці знаходяться в угарі клептоманії, набивання кишень бюджетними грошима та проведенням тендерів з одним учасником. А тут якась стратегія… їм треба як в 90-х: украв вагон зерна з колгоспу, продав, гроші пропив. Оце вони розуміють. А до ефемерної екології, «суспільства знань», розвитку кластерів їм немає діла. Вулиця такому не вчить.

Епілог

Дунайська стратегія – це «золотий ключик» для українських євроінтеграційних перспектив. Вона відкриває широкі економічні, екологічні, туристичні можливості для співпраці з культурно близькими нам країнами. Але допоки Україною керують мафіозні клани, розраховувати на позитивний результат не приходиться. Переконаний, що нова влада, яка прийде після Януковича, зробить Дунайську стратегію своїм пріоритетом в міжнародній політиці. Тож чим скоріше це відбудеться, тим краще.

Станіслав Полянський для lb.ua

Джерело

"Не дай бику вкрасти в тебе Європу" - акція.

  Неділя.    З 12:00 до 14:00Місце  Київ, Михайлівська площа.
Опис
Напередодні запланованого саміту Україна-ЄС, рух "Ми - Європейці" оголошує масову акцію під назвою "Не дай бику вкрасти Європу". У назві акції використана алегорія з давньогрецького міфу про Зевса, що вкрав Європу,
перетворившись на бика.
В програмі: театралізоване дійство "Не дай бику вкрасти Європу", оголошення результатів Єврореферендуму в
соціальних мережах, символічне голосування учасників за євроінтеграцію, виступи артистів, конкурси й вікторини на європейську тематику.
Пропонуємо під час акції відмовитися від використання будь-якої партійної символіки, вітаються тільки державний прапор України і прапор ЄС.
Акцію організовано на волонтерських засадах учасниками інтернет спільноти "Ми - Європейці," яка ставить собі за мету наблизити Україну до відповідності Копенгагенським критеріям членства у Європейському Союзі.

Приходьте самі. Запрошуйте друзів!

Не дамо бику вкрасти Європу у українського народу!

Чем третий срок Путина грозит Януковичу

Жесткий стиль Владимира Путина может вытолкать Киев в объятия Евросоюза. Но необходимое для евроинтеграции построение демократии в стране совершенно не выгодно Виктору Януковичу, пишут Комментарии.

Новость о том, что Владимир Путин намерен вернуться в кресло президента России, Виктор Янукович узнал, так сказать, из первых рук — пренеприятное известие застало его как раз во время собственного визита в Москву. И судя по всему, общая дата посещения украинским Президентом Белокаменной и съезда "Единой России", на котором было официально объявлено о выдвижении в президенты Путина от российской партии власти, была вовсе не совпадением, а тщательно подготовленным "сюрпризом" Януковичу.

Уже сейчас понятно, что после третичного избрания Путина главой РФ наказание Киева за неправильную ставку на переизбрание Дмитрия Медведева будет жестким. Казалось бы, прогнозировать осуществление сценария "Путин-3" могли даже школьники, а наш Президент окружен и не такими мудрецами. Можно, конечно, оправдать столь крепкий промах Банковой тем фактом, что ставку на проект "Медведев-2" делали многие европейские столицы, включая столицу Европы — Брюссель. Но делали они это в теневом режиме. Но Янукович, в отличие от витиеватых еврочиновников, действовал смело, свою ставку на победу Дмитрия Анатольевича сделал более чем прозрачно и с помощью Генпрокуратуры даже нанес Путину обиды сугубо личного характера. А как можно иначе трактовать тот факт, что при рассмотрении в суде дела Юлии Тимошенко ГПУ в своем обвинительном заключении сделала Владимира Владимировича фактически "соучастником преступления" Юлии Владимировны.

Третий срок Путина и подготовка к нему будет, прежде всего, стоить украинскому Президенту мегапроблемы в так и не разрешенном при президентстве Медведева украинско-российском газовом споре. С "медведевцами" Киев имел добротную переговорную группу, правда, наличие которой к прорыву в переговорах так и не привела. С "путинцами" такой переговорной группы у страны нет вовсе — отвечающие за этот сектор украинско-российского диалога Дмитрий Фирташ, Юрий Бойко и Константин Грищенко ассоциируются исключительно с компанией RosUkrEnergo, от посреднических услуг которой отказался лично сам Путин еще два с половиной года назад в результате небезызвестного газового соглашения, за подписание которого Тимошенко сидит в СИЗО. Теперь разговор с Януковичем пока еще премьер РФ будет вести без посредников, а, возможно, при участии пока еще вице-премьера РФ и лидера группы "питерских чекистов" Игоря Сечина, крайне недолюбливающего Виктора Федоровича. Разговор, можно предполагать, будет до неприличия короткий, конкретный и, мягко говоря, резкий.

С не меньшей проблемой уже в краткосрочной перспективе столкнется Янукович, а также в большей степени его олигархическое окружение, в деле обострения экономической экспансии в Украину российского бизнеса, ассоциируемого лично с Путиным. Наступление российского государственного Внешэкономбанка, председателем набсовета которого является премьер РФ, на украинский индустриальный Восток началось не сегодня и даже не вчера. В последние годы во всех крупнейших сделках в Украине в металлургической отрасли фигурировал именно Внешэкономбанк, и, судя по всему, этот процесс с возращением Путина в президентское кресло лишь обострится. Параллельно с поглощением украинской металлургии происходит монополизация химической отрасли страны Фирташем, задолжавшем изрядную сумму с девятью нулями как раз российским банкирам. Так что не ровен час, и практически вся украинская химия отойдет "дзюдоистам", а возможно, эти планы в Москве имели изначально, давая Фирташу взаймы. Таким образом, установление контроля над экспортно-ориентированными отраслями украинской промышленности является не только угрозой национальной безопасности, но и глобальным вызовом для самых богатых украинцев. А это, как говорят в Одессе, две большие разницы.

Но есть от третьего срока Путина для Украины существенный плюс, возможно, даже нивелирующий все вышеупомянутые минусы. Атакуемые Путиным бизнес-интересы украинской элиты могут склонить последнюю в сторону безапелляционного европейского выбора. Но тут есть одна маленькая неувязочка: для полноценной евроинтеграции Евросоюз требует соответствовать европейским ценностям. А это вообще не вяжется с Януковичем и режимом, который в Украине строится в авральном порядке с начала 2010-го. Так что, перефразируя известную поговорку, можно сделать однозначный вывод: что украинцу хорошо, то действующему украинскому Президенту — смерть.