Ефект Даннінга-Крюгера, або Чому профани не розуміють своєї некомпетентності



Люди, котрі від природи позбавлені почуття гумору, люблять розповідати анекдоти. Автомобілісти, ледь здатні триматися в своїй смузі, обожнюють вчити інших управляти машиною. Менеджери, у яких немає навіть базових уявлень про сферу, в якій вони працюють, полюбляють викликати фахівців на килим і лаяти їх за те, що вони нічого не розуміють у своїй роботі. Чому ж всі ці люди так кричуще некомпетентні і ніби навіть не помічають цього?

Це відбувається завдяки так званому ефекту Даннінга-Крюгера: люди, які мають невисокий інтелект, скромний рівень кваліфікації і вузький кругозір, у силу своїх скромних здібностей не можуть зрозуміти, що рішення, які вони приймають, помилкові, а таланти, якими вони себе наділяють, — несправжні. Ось чому їм здається, що вони мають рацію у всіх своїх діях і краще за інших розуміють ситуацію. Згодом це світовідчуття набуває характеру психологічного захисту: обмежена людина починає відстоювати своє бачення ситуації саме тому, що відчуває — допусти він лише думку про те, що не правий, і його потіснять із насидженого місця більш талановиті.

Втім, саме у талановитих і спостерігається зворотний ефект: вони добре розуміють, наскільки складними є закони реальності і наскільки широким є поле знань, яке у перспективі можна опанувати, — це приводить їх до заниження власних здібностей, до недооцінки свого місця в суспільстві. «Я знаю, що нічого не знаю», — повторював мудрець Сократ, який вів більш ніж скромне життя і постійно піддавався нападкам з боку дурнів, впевнених у своїй правоті. Чи здатний хтось із обмежених людей зізнатися собі в цьому? Схоже, що ні.

Ефект був теоретично передбачений, а потім експериментально підтверджений у 1999-му році співробітниками кафедри психології Корнельського університету (США) Девідом Даннінгом (David Dunning) і Джастіном Крюгером (Justin Kruger). Теоретичною основою для гіпотези стали спостереження великих філософів. Сам Даннінг цитував висловлювання Чарльза Дарвіна: «Невігластво частіше народжує впевненість, ніж знання» і Бертрана Рассела: «Одна з неприємних властивостей нашого часу полягає в тому, що ті, хто відчуває впевненість, дурні, а ті, хто володіє хоч якимись уявою і розумінням, сповнені сумнівів і нерішучості». А практичним джерелом натхнення, як не дивно, послужив злочин, причому курйозний. Авторів зацікавив дивний випадок грабіжника Макартура Вілера, який пограбував один за іншим два банки, намазав перед цим обличчя лимонним соком, бо вірив, що лимонний сік не дає його обличчю відображатися на записах камер стеження. Психологи захопилися глибиною некомпетентності людини, яка навіть не намагалася перевірити правоту свого уявлення, хоча помилка загрожувала в’язницею.

Зібравши в одному залі людей, зайнятих у різних сферах діяльності, але котрі мали при цьому абсолютно різний рівень реальних знань, автори експерименту дали їм анкету, де пропонувалося відзначити їх рівень компетентності в сфері, в якій вони працювали, а потім пройти ряд тестів, які дозволяли б встановити справжній рівень їх компетентності. За результатами цих двох тестів був складений графік, на якому демонструвалася залежність реальних знань від впевненості людей у тому, що вони добре розбираються в своїй сфері діяльності.

Графік виглядав як недосконала парабола: в лівій її частині, де були представлені найменш компетентні учасники експериментів, вона досягала свого апогею — стовідсоткових значень впевненості у власних знаннях. Потім вона різко падала — переважна більшість людей, які непогано розбиралися в своїй професії, мали вкрай низьку думку про свій досвід і вміння. Ближче до кінця крива знову піднімалася — тут були кращі з кращих, справжні експерти в своїй справі, які не могли не розуміти, що вони розбираються в ній набагато краще, ніж більшість інших фахівців.

І все ж впевненість справжніх експертів ледь сягала двох третин шкали від думки про власні уміння і знання, якою відзначилися повні профани. Як встановили Даннінг і Крюгер, профани не тільки переоцінювали свою компетентність, але і не були здатні до адекватної оцінки фахівців, які володіють справді високим рівнем кваліфікації в тій же області. До того ж вони щиро не вірили в те, що зробили помилки в тестах, що стосуються їх професійної діяльності, — більшість залишалися при своїй думці навіть після того, як їм вказали на їх помилки і логічно обгрунтували їх неправоту1.

Із тих пір ефект Даннінга-Крюгера неодноразово підтверджувався іншими дослідниками. Зокрема, він був перевірений на студентах відділення акушерства і гінекології Університету Флориди2, а також на широкій вибірці практикуючих терапевтів3. Той факт, що для перевірки висновків, зроблених психологами, першими взялися за лікарів, насторожує.

Втім, надія на те, що сліпці, нездатні побачити безодню свого невігластва і сяючі вершини знань, яких досягли інші люди, можуть виправитися, все ж таки існує. Даннінг і Крюгер запропонували профанам пройти спеціальний навчальний курс, де їм не тільки давали знання, що стосуються їхньої професії, а й уявлення про методи, за допомогою яких можна отримати реальні показники компетентності. Ці методи дозволяли перевіряти як професіоналізм інших, так і власний реальний рівень. За підсумками навчання профани усвідомили рівень своєї колишньої некомпетентності — причому навіть у тому випадку, якщо їх професійний рівень після цього не зріс.

БГ: я про цей феномен також писав у публіцистичному варіанті, а тут - наукова робота.
Залежність від зомбі
http://blog.i.ua/user/1820604/1450791/

Без коментарів, початок 2015 року.звідси

Нєхер цим москальським волойобам робити ніж з нами воювати , краще б свої дороги ремонтували . Чи вони вже занають що то чайналенд и не хочуть туди гроші вкладати а сюди пнуться вилупки

Українську льотчицю Савченко тримають у СІЗО в Воронежі

Ще 23 червня у Міноборони України офіційно заявляли, що полонену льотчицю от-от звільнять, а місія ОБСЄ не може допомогти українській військовій льотчиці Надії Савченко, оскільки мандат місії обмежується територією України.



Відома українська льотчиця Надія Савченко, яка добровольцем поїхала боротися з терористами у зоні АТО, знаходиться у слідчому ізоляторі в російському Воронежі.
Льотчиця Савченко, яка стала відома після оприлюднення відео ії допиту терористами, зникла близько тижня тому – про її місце знаходження не було ніякої інформації, повідомляє ТСН.
Журналістам вдалося встановити, що наразі жінка перебуває у слідчому ізоляторі російського Воронежа. Її підозрюють у вбивстві російських журналістів. Завтра там відбудеться перше судове засідання, розповіла ТСН сестра Надії.
Російський адвокат мужньої Савченко заявляє, що обвинувачення їй поки що не пред'явлено, та запевнив, що Надія почувається добре і умови її утримання задовільні.

Нагадаємо, що ще 23.06.2014 | 03:13 було заявлено:

У Міноборони кажуть, що полонену льотчицю от-от звільнять

Звільнення льотчиці Надії Савченко, яка разом з іншими солдатами потрапила у засідку біля міста Щастя, має відбутися "найближчим часом".
У Міноборони кажуть, що полонену льотчицю от-от звільнять Про це заявив керівник управління преси Міноборони Богдан Сенник, повідомляє ТСН.
При цьому у Міноборони не кажуть, як і на кого обмінюватимуть полонену жінку-офіцера – це таємниця, допоки триває війна.
"У більшості йде питання щодо обміну. Міністр опікується усіма питаннями особисто. Щойно був у нього на нараді. У нього на столі лежить одна з папок по Надії Савченко. Звільнення має бути найближчим часом", - заявив Сенник.
Терористи вважають Савченко досвідченим снайпером. На Луганщині Надія була добровольцем - воювала у складі батальйону "Айдар" та майже місяць обороняла Україну на рівні з чоловіками. Як відомо, раніше терористи вимагали за її звільнення свободи для чотирьох своїх бойовиків.
 
а також стало відомо, що:


Місія ОБСЄ заявляє, що не може допомогти льотчиці Савченко
   
Як передає кореспондент УНІАН, про це сказав на брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі речник Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ Майкл Боцюрків.
На запитання з приводу перебування Савченко у СІЗО Воронежа (РФ) Боцюрків відповів: “Наш мандат зараз поширюється лише на територію України, тому і розслідування, і спостереження за межами України на даний час є неможливим”.
Він додав, що за три місяці роботи місії “ми чули про випадки викрадення людей”.
На уточнююче запитання, чи означає це, що жодної допомоги Савченко не буде надано з боку місії ОБСЄ, Боцюрків відповів: “На цей час наш мандат обмежений територією України”.
Як відомо, льотчиця Савченко, яка добровольцем поїхала боротися з терористами у зону АТО і була захоплена в полон, перебуває у слідчому ізоляторі в російському Воронежі. За даними ЗМІ, її підозрюють у вбивстві російських журналістів. Сьогодні, 9 липня, має відбутися перше судове засідання.


Гельсінкська спілка подала в Європейський суд на Росію за викрадення та катування людей

Українська Гельсінкська спілка з прав людини (УГСПЛ) звернулась до Європейського суду з прав людини з приводу причетності Росії до викрадення і катування заручників бойовиками у Слов'янську.
Суд встановить причетність до викрадення військових Російської Федерації
Як повідомляє сайт спілки, «організація сподівається, що суд встановить причетність до викрадення військових Російської Федерації, уряд якої буде зобов’язаний сплатити потерпілим компенсацію».
Правозахисники відзначають недостатню активність України щодо визволення заручників, які не були військовими, і наводять приклад, коли працівників СБУ, які потрапляли у полон, обмінювали на полонених бойовиків набагато частіше, ніж цивільних осіб.
Адвокат, що представлятиме у суді позицію УГСПЛ, Олег Вєремєєнко стверджує, що Росія в Україні діє такими ж методами, як свого часу в Чечні, і заявляє, що доказом причетності РФ до тероризму на сході України є російська зброя в руках терористів.
«Аналогічні справи в Євросуді називають ще «чеченськими». Практика взяття заручників з’явилась ще в 1990-ті роки (під час першої і другої чеченської кампанії). І юристи правозахисних організацій звертались тоді у Страсбург в порядку Правила №39 (термінові випадки) і вимагали звільнення заручників. У даному випадку складність полягала в тому, аби довести зв’язок терористів з РФ і в такий спосіб обгрунтувати відповідальність агентів РФ, а відтак – і держави. Ми посилались на те, що в розпорядженні терористів опинилась найновітніша зброя: ПЗРК-комплекси – вартістю 80 тис. доларів США, танки Т-72, гармати, інша новітня бронетехніка тощо. Сподіваюсь, що суд почув нашу аргументацію», - сказав адвокат.


МЗС вимагає від Росії пояснень, як Савченко опинилася у СІЗО в Воронежі

МЗС України висловило рішучий та категоричний протест у зв'язку з незаконним вивезенням на територію Росії захопленої бойовиками української льотчиці Надії Савченко.
МЗС вимагає від Росії пояснень, як Савченко опинилася у СІЗО в Воронежі Текст заяви опублікованій на офіційному сайті відомства.
"Україна вимагає від російської сторони невідкладного надання українським офіційним представникам повної та вичерпної інформації про обставини незаконного вивезення Надії Савченко до Росії, об'єктивного розслідування цього факту і покарання винних, негайного допуску до громадянки України українського консула для надання правової допомоги. Очікуємо від російської сторони вжиття заходів з метою безумовного звільнення Надії Савченко з-під варти та її повернення найближчим часом на Батьківщину", - йдеться у заяві міністерства.
 Крім того, у МЗС звернулися до світового співтовариства із закликом "засудити протиправні дії Росії, спрямовані на систематичне порушення прав та свобод громадян України, посилити тиск на російську владу, яка сьогодні, відчуваючи вседозволеність, перетворюється на реальну загрозу цивілізованому світу".
Нагадаємо, українська льотчиця Надія Савченко перебуває у слідчому ізоляторі Воронежа. Її підозрюють у вбивстві російських журналістів. Завтра там відбудеться перше судове засідання.

http://www.unian.ua/politics/937471-ukrajinsku-lotchitsyu-savchenko-trimayut-u-sizo-v-voroneji.html

Коментар Богдана Гордасевича
Ситуація не просто незаконна чи дика, а надзвичайно абсурдна за всіма міжнародними законами, тому що громадянку держави, що абсолютно законно захищала свою Батьківщину від агресорів і терористів, після полону примусово вивозять до іншої держави і судять за чесне виконання своїх службових обов'язків.

Взагалі за злочини, вчинені на території конкретної держави, присуд має вирішувати виключно суд цієї держави тим більше щодо власних громадян. А за такою судовою практикою рефи можуть засудити понад 40-к мільйонів українських громадян, бо всі вони так чи інакше підтримують діяльність військ АТО.

А ви помітили, хто дякую, кому дякує і за що дякує?
Мова йде стосовно дивно розпіареної в Україні фрази-гасла "Спасибо жителям Донбасса за президента пи_до_раса!"
Особисто моїх інтелектуальних потужностей не вистачає, щоб пояснити цей варіант подяки, бо взагалі традиційна формула, що "обов'язком влади є задоволення потреб народу" під яким я особисто розумію як "підвищення добробуту і духовності громадян країни" в Україні набрало зовсім іншого ненормального характеру.
Погодьтесь, що коли величезна кількість людей країни виголошує подяку за наявність у них президента-збоченця, то значить цим людям із таким президентом добре! Він їх задовільняє! Вах! За кордоном вкотре шоковані фантомом "загадковості слов'янської душі" - принаймні я не уявляю, як вони пояснюють поширеність в Україні вищенаведеного гасла. Спробуйте розтлумачити іншим цей парадокс, коли противники Януковича на виборах у президенти через півтора роки почали масово дякувати своїм опонентам за те, що їх кандидат виявився сексуальним збоченцем - ???
Якщо мова йде про глибоко прихований сарказм, який не кожному дано зрозуміти, то з Донбасу лунає не менш саркастична відповідь "Да пожалуйста! Сосите, сколько влезет - нам не жалко!" І що лишається з того сарказму для шанувальників гасла подяки Донбасу?
Взагалі мене це мало обходить, бо я належу до зникаючого виду чоловіків з нормальною сексуальною орієнтацією стосовно жіночок, тому міг би проігнорувати цей епізод з життя країни, якби не підмітив загадкового моменту: чомусь цей явно не українського походження слоган став поширеним в Україні не тоді, коли президент Янукович підписував сумнозвісні "Харківські угоди", а саме тоді, коли він навпаки став у позицію протистояння щодо диктату з боку Росії. От і задумайтесь, в кого є чим!
І класикою жанру вже є те, що супер-бупер-ультрапатріоти України, які на словах просто голими руками готові роздерти тих москалів, насправді за хитрої та підступної махінації-спецоперації з підбуренням на кшалт такого ось гасла до власної української влади стають ярими помічниками тої самої ненависної їм Московії - і це вже чисто наш традиційний український феномен, з чим всіх нас і вітаю. Такі вже ми є - взаємовічливі.

Богдан Гордасевич
09.09.2011

Щоб з'ясувати, до чого здатні наші хлопці, слід створити їм якомога більше перепон. І світ здивують, і самі не відразу збагнуть, як спромоглися таке встругнути.

Чайка "Спас", що по всіх ріках, морях та океанах ходить
Біля причальної стінки Балаклавської бухти козацька чайка "Спас" не губилася навіть поряд з ошатними яхтами. Щоправда, корабель довжиною 21 метр, шириною 3 метри, висотою надводного борту шось близько метра виглядав куди скромніше за красунь "Алсу" і "Руслана" (належать тим самим Алсу і Руслані). Що й казати про власність компаній "Лукойл" і "ТНК", припнуту десятками тросів в марині елітного яхт-клубу (там такими мільонами американських карбованців хизуються!).

 Все одно, що порівнювати випещену виставкову конячку з витривалим піджарим скакуном-степовиком. Щось хиже і свавільне вбачалося у стрімкому, притиснутому до бірюзової гладі корпусі. До того ж і шість гармат — не іграшкові.
Хлопці поралися біля чайки неквапливі, спокійні, грунтовні. Порозумілися відразу. Мореходи з сухопутного Львова розповідали про пригоди небагатослівно, але смачно.

Почалося все з "Пресвятої Покрови".
Це - козацька чайка, яку збудували у Львові в 1990 - 1992 роках козаки з Товариства "Кіш" на чолі з Василем Качмарем, і пішли в море. Мандри тривали довго, цікаво, завжди надзвичайно.
Через дев’ять років весною 2001-го дійшли до Барселони, але до того обійшли Францію, були в Англії, Голандії, відвідали безліч фестивалів, відкривали міжнародні регати.
Останні два роки мандрів, перед поверненням в Україну, козацька залога прожила комуною на кораблі, весь час у переходах від Шербурга в Нормандії, через свято старовинних кораблів "Брест-2000" у Бретані, вниз по Біскайській затоці до Бордо, а там каналами — у Середземне море. Підробляли косметичними ремонтами вітрильників та будинків у Шербурзі, Сан-Тропе та на Менорці.      
По дорозі в Україну придумали перейти Атлантичний океан до Нью-Йорка. Спершу думали це зробити на "Пресвятій Покрові", але в Товариства "Кіш" були власні плани на свій корабель. Тому разом із Мироном Гуменецьким, що останні чотири походи був капітаном чайки, вже тепер "старої", задумали будувати нову чайку.
Перед початком реального будівництва з півроку розповідали усім друзям і знайомим про проект. Першим знайшовся львівський художник і викладач Богдан Салій. В розмові за кавою порахували, скільки грошей потрібно на зрушення справи з місця. Виявилось - 3500 доларів. Богдан сказав, що ідея хороша, наступного дня приніс гроші і вклав їх у корабель.
Знайшли місце поблизу Львова в селі Раковець. Будувалося по-різному. Швидко і радісно, коли зустрічали розуміння і допомогу. А часом робота не йшла, грошей не було, і чиновникам, чомусь, було плювать, що в сухопутному Львові будується вже другий корабель, котрий вперше збирається здійснити Трансатлантичний перехід.
У грудні 2003-го привезли першу п’ятнадцятиметрову товстенну модрину на киль. Дозволили її спиляти в заповіднику. Коли падало це височенне чудо, стався невеликий землетрус. Нарахували 180 кілець. Колоду дотягли до ангару великим трактором, і важила вона приблизно сім тон. Майже, як готова чайка. Недовго по тому з’явилась і назва корабля - "Спас". "Львівліс" подарував щоглові сосни з Радехова, потім - модрину зі Старого Самбора. Мідні заклепки зробили у Бродах. Гармати відливали на Кераміко-скульптурній фабриці у Львові. Оковка на щоглу та залізні вертлюхи під гармати — городоцька фірма "Писанка"…

Людей, причетних до будівництва корабля, було багато. І на запитання: скільке все це коштувало, хлопці знизують плечима догори. Підрахувати важко, але не нажилися. Кожну копійчину — у діло. А наразі дерев’яний корпус чайки готовий, чотирнадцятиметрова щогла встановлена, вітрила пошиті, весла справні.
У червні 2006-го дісталися суходолом до Севастополя. Поспішали до Дня військово-морських сил України. Збиралися салютувати з усіх шести гармат президентові. Але довелося споглядати урочистя з пірса. Потрібний кран був лише у росіян з ЧФ. А допомоги з боку командування українським флотом треба було дочекатися. Тим не менш чайка "Спас" після освячення капеланом ВМС України таки стала на воду. Президента не діждалися. Подалися до Миколаєва, щоб встановити двигун і навігаційне оладнання. Потім — до Балаклави. Випробували чайку на морському просторі. Раділи щиро: слухняна, досить швидка, шторм у чотири бали витримала гідно.
У штольні підземного музейного комплексу "Балаклава" перечекав "Спас" зиму. А там, дасть Бог, його вітрило площиною 85 квадратів побачать в Атлантиці, Нью-Йорку, Чикаго. Прощаючись з хлопцями, від душі побажав успіху. Можливо, такий приклад невпинного поступу до омріяної мети запорізьким звитяжцям за взірець стане.
Та от чиновництво наше непереборніше за будь-який шторм. В океан чайку не відпускали люто. Виявилося, що не можуть ніяк її до морського регістра занести - не яхта, не корабель, не катер...А на престиж держави, її славу їм так собі... начхати....