Наболіло людям... "Его в ГАИ все ненавидят..."
(Увага! Ненормативна лексика).

  Київ.  Найбільш рейтингові українські медіа зосереджені в руках кількох осіб, однак вони використовуються ними не як бізнес, а як засіб досягнення інших цілей. Про це свідчать дослідження українських медіа-юристів і безпосередньо Радіо Свобода. У Нацраді з питань телебачення та радіомовлення визнають, що власність українських медіа є недостатньо прозорою, і що держава не має достатніх важелів для протидії утворенню монополій. Експерти очікують, що найближчим часом відбудеться ще більша концентрація медіа у руках прибічників провладних політичних сил.

Юрій Андрухович.

   Пригадую, як ще в січні дзвонила колишня сусідка з вісткою, що скоро всебуде добре: на базарі у Франику, мовляв, усі тільки й говорять – Нечай уже як слід поворожив, і той, котрий нині найвищий у Києві, невдовзі почне хворіти, а відтак і гигнеться. Тим часом гигнувся сам Нечай. Та навіть і не гигнувся – гигнули.

   "У Голій Пристані Херсонської області через протести духівництва демонтували скульптуру язичницького божества Даждьбога, встановлену на набережній під час фестивалю "Купальські зорі", – читаю в новинах. І думаю при цьому: "Ти диви, скульптуру демонтували, а фестиваль чомусь перейменовувати не
збираються. Чи Даждьбог їм страшніший за Купала?".Але це лише побіжна думка, бо я читаю далі – цікаво ж, які там настрої в тій Голій (прости Господи!) Пристані: "Священики єпархії висловили своюпозицію з даного приводу, яка полягає в неприйнятті встановлення релігійних, культових ідолів язичницьких часів і створення можливості поклоніння їм", –  повідомив ігумен Феофан.

   Класний, як на ігумена, стиль, відзначаю принагідно – особливо ось це "неприйняття
встановлення і створення можливості поклоніння". Справжній тобі держслужбовець одного з найвищих рангів. Далі виявляється, що аж сто священиків звернулися до голопристанського мера з петицією. Наче й не знайшлося у святих отців нагальніших справ – збавляти грішників, допомагати сиротам, розводити паству на бабло і політичну підтримку, рахувати церковні пожертви, купувати все новіші лексуси, давити ними перехожих прихожан.[ Читати далі ]

Пекельнеє свято

По всій Україні сю ніч зареве,

Потече багато, багато, багато

Шляхетської крові. Козак оживе…

 

У Кіровограді сьогодні вночі сталися вибухи біля будівель прокуратури, міліції та суду.

Як повідомили УНІАН у Департаменті зв’язків з громадськістю МВС України, вибух на сходах приміщення Кіровоградської обласної прокуратури пролунав близько третьої години ночі.

Приміщення обласної прокуратури залишилося неушкодженим, постраждалих від вибуху немає.

В цей же час в Кіровограді пролунало ще два вибухи: біля приміщення Кіровського відділу міліції Кіровоградського міськвідділу УМВС в області та біля Кіровського районного суду.

Ніхто з громадян не постраждав, приміщення суду не ушкоджене, у відділі міліції розбито скло в двох вікнах.

Як відомо, у п'ятницю у Кіровограді перебуває президент Віктор Янукович.

http://economics.unian.net/ukr/detail/64006

Доборолась Україна до самого краю,

                 Гірше ляха свої діти

                 Її розпинають

                                   Т. Шевченко

Зліше смерті та пекуча рана,

Гірше безнадійності розлук:

В синові пізнати яничара,

Вирваного із батьківських рук.

 

Як пророче і сумне видіння:

Замість неба тліє чорний  дах.

Яничарів проросло насіння

На елітних і густих ланах.

 

Годувала їх земля, поїла,

Відчинила житниці навстіж…

Тож  диявольська, напевно, сила

Викупила душі їх за гріш.

 

Сіллю матерям лікують рани,

Кров козача укриває стяг.

Скіфські стогнуть жалібно кургани,

Пеклом їх веде Чумацький шлях

 

Знала б та калина, що ростила

Злую долю в травах лободи,

В річці би вражину утопила,

Щоб народ позбавити біди.

2013

 

Вірш написано ще за часів Януковича. Час іде, а він, по-моєму, не втрачає актуальності.

 

За народною легендою, Чумацький Шлях – це дорога, що веде у вічність. На середині вона розгалужується у протилежні сторони (рай та пекло).

Яничари — регулярна піхота в Османській імперії, що діяла у 14 — 19 століттях, поповнювалася примусовим набором дітей християн.

 

 

 

 

 

Після вчорашніх подій, які сталися у ВРУ стає ясно, що в Україні не відбулася революція, а відбулося повстання, яке швидко придушили, і тепер влада готова, до наступних подібних реакцій з нашої сторони.

Наше повстання(уже можна його так називати) не було ефективним, в тому плані, що ми не мали планів діяльності, рухалися в більшості випадків на осліп, і мали як це не дивно пасивних лідерів, які відверто не могли правильно зробити акценти на тій чи іншій діяльності.

В більшості випадків опозиція тільки констатувала факти, але не намагалися їм протистояти, в принципі вчора це теж відбулося.

Прийняті закони вказують на те, що події, 1-го грудня вже законні, а тому люди самі винні що вийшли на майдан(трактуючи закони влади).

Стало ясно, що влада свого не відпустить мирним шляхом, але заклики Луценка про штурм влади вважаю поспішними, і на даному етапі не допустимими. Якщо ми підемо на штурм, то влада з сьогоднішнього дня може приміняти зброю, а це значить, що необдумані вихідки можуть закінчитися криваво.

А від так, ні про який штурм не може йти мова, максимум це чергове віче, на якому має бути обговорений подальший план дій, і створення плану дій на найближчі півроку-рік, оскільки раніше змін не відбудеться. Вибори це тільки шанс, яким опозиція може і не скористатися, як це було з відставкою уряду, і іншими голосуваннями в ВРУ.

Але і це ще не все, сьогодні стало відомо що вбито регіонального керівника Уманської ПР. Як на мене, то скоро такі випадки не будуть поодинокі, якщо зробили це раз, зможуть і повторити, а тому регіонали мали б вести себе обачніше, оскільки, якщо проти людей приміняти зброю, то люди і самі можуть її примінити, а це вже громадянська війна, найгірше з усіх сценаріїв що могли бути.

Думаю, зараз необхідно шукати собі прибічників… у ПР, якщо Богословська вийшла то і інші члени ПР це зможуть. Такі міграції середині ПР, це буде локальна перемога, яка вплине на результат усієї компанії, яка вже триває дуже давно, але поки, стався тільки обмін Доній на Богословську.

Опозиція має за наступні дні зробити, щось екстраординарне, тільки для того, щоб змусити регіоналів засумніватися у своїх діях. Я не знаю, що саме, але потрібно щось робити, якщо страйк, то це має бути одночасно, і бажано щоб розпочалося з Києва і встали всі бюджетні підприємства. Тоді держава перестане виконувати свої функції, а це вже щось.

Але дивлячись на нашу трійцю, мене турбують великі сумніви, що щось станеться, скільки шансів втратити за останні 2 місяці вони за останні декілька років не мали, а тому перспективи так і залишаються у тумані.

Квітневе сонце світило, але не гріло. Колишній «польовий командир Майдану», екс-міністр МВС, а тепер вже колишній ув`язнений (останнє звання, гадаю, йому найбільш до вподоби, зважаючи на обставини) несподівано для широкого загалу, а можливо навіть для себе, був милостиво випущений на волю. Втомлений чолов`яга зі змарнілим обличчям, але палаючим поглядом вийшов за залізну браму та потрапив в обійми рідних…

Невже сталося диво і Система, нарешті, хоча б на мить стала людянішою та справедливою?..

Знаєте, що б там не казали, але подібні події все ж варті уваги. Чому? Бо, як ідеться у відомій приказці, зарікатися не треба. Кладучи руку на серце скажу: наші реалії тісно пов`язані з ситуаціями, коли вступаєш  в суперечку із власним сумлінням і переступаєш межу законності. Не важливі масштаби, важливий прецедент.

Можна по-різному ставитися до звільнення цієї людини. Хтось каже: «Заробив! Вони всі там такі!», інші – щиро порадіють: мовляв – маленька, але – перемога; багато хто взагалі байдуже поставиться до цього.

Насправді, дива не сталося. Просто Сам відпустив картавого на довгий ланцюг. Ніби й на свободі, а смикнув дужче – вже й біля тебе, жде вказівок. Настає гаряча пора - час готуватися до великих перегонів, на яких неодмінно треба взяти гору. І не просто перемогти, а зробити це так, щоби цивілізований світ принаймні вдав, що повірив у чесність та прозорість.

Що не кажіть, а велика політика – це великі гроші. І людські долі чи навіть життя – ніщо, у порівнянні з необмеженою владою та вседозволеністю. Захотів – посадовив, і не має значення, що висунули звинувачення за одним епізодом, а засудили за іншим. Можна й уваги не звертати на дотримання правових норм, правничих засад чи права на елементарний захист.

Звісно, не можна сказати, що Юрко зовсім янголятко. Цей чолов`яга – елемент Системи. Він виходець з компартійної номенклатури Рівненщини, людина з комсомольським та чиновницьким минулим (що, власне, й стало у пригоді під час Помаранчевої революції – організаційні навички та ораторські здібності відіграли ключову роль у становленні «героя Майдану»), що взяв, та й пішов усупереч неписаним правилам.  А таке не пробачають. Результат – усім відомий…

Але що я Вам скажу, шановні: шепелявий, як на мене, не заслужив такої кари. Що, невже тільки він користався службовим становищем на своє благо, не забуваючи про ближніх своїх? Невже тільки Юрко використовував своє високе становище задля примноження статків? Зовсім ні. Та він на фоні теперішніх взагалі виглядає доволі скромно, я б сказав – пересічно. Якщо на те пішло, то поруч із ним повинні були б присісти інші, з куди серйознішими статтями, ніж Юркова…

Тоді, під час революційних подій, а особливо після них Луцик мені не дуже сподобався. Особливо своїми діями, зрештою, як і всі «Революціонери». Не справляє потужного вигляду він і зараз. Але! Я почав його поважати, як мужика, коли спостерігав за його поведінкою у СІЗО, на судових засіданнях, слухаючи коментарі. Чому? А ви просто порівняйте його поведінку з жалюгідним виразом обличчя «організатора ЄВРО-чемпіонату», коли той перебував у тому ж СІЗО. Різниця – колосальна. Та й терміни різняться. І стан здоров`я також.

Варто було Юркові переступити поріг колонії, як він уже знову в центрі українського політикуму, будує плани, відвідав телебачення. Молодець! Це треба мати залізну витримку й міцну «хватку», та що там! – потрібно бути справжнім бійцем аби відразу в бій.

Гадаю там, нагорі, не обійшлося без домовленостей й «закритих торгів» і все не так просто, як може видатися на перший погляд. Варто, лишень, згадати, що був випущений на свободу ще один колишній високопосадовець недавніх часів. Щоправда, це було зроблено тихцем аби не привертати непотрібної уваги. Але прецедент створено і владі слід добряче замислитися над власним майбутнім. Бо тепер, вірогідно, всі зацікавлені докладуть максимум зусиль аби в найближчому майбутньому Леді Ю теж вдихнула повітря свободи.

Для нинішніх «керманичів» це буде вкрай небезпечно, оскільки ця жінка володіє просто фантастичною харизмою і ще в змозі повести за собою маси, щоб там про неї не казали злі язики.

А Луцик все ж таки – молодець, не склав руки! Боровся, кепкував, виживав. Бо що б не казали, а краще бути простим смертним на свободі, ніж королем за гратами. На свободі й можливостей більше простір для пересування необмежений та й узагалі – завжди є шанс для маневру…

Крига скресла! Театр одного актора має шанс перетворитися на аншлаг широкого загалу. Може й в України з`явиться можливість змінитися на краще?

После ареста Тимошенко Януковичу пора думать не о втором сроке, а как третьего избежать, - политолог Процесс в Печерском суде давно перешел за грань добра и зла. За что не берутся наши "профессионалы" все выходит у них немножко по дебильному. Вышел не суд над Тимошенко, а операция -реанимация проигравшегося в пух и прах политического игрока. Об этом в комментарии «Хвиле» заявил политолог Андрей Золотарев.

«Случившееся вчера из того же разряда. После ареста Тимошенко Виктору Федоровичу надо думать не о втором сроке, а как третьего избежать», - считает он.

«Как бы там ни было старые неписанные правила, такой себе внутриэлитный "договорняк" денонсирован. Не знаю,  сколько дней или месяцев в этот раз просидит Тимошенко, а Янукович свой посадочный талон получил. И неважно кто его  в году 2015, например, конвертирует в процесс над экс-президентом, соблазн будет очень велик, тем паче прецедент создан. Как судите, так и вас судить будут...»- резюмировал эксперт.