Маша Квитковская

Слушайте быль. 
Сегодня днем оказалась на бульваре Шевченко и решила зайти поесть - место для парковки нашлось только у Портер-Паба, почти на повороте на Бессарабку. 
И вот значит я поела, выхожу, сажусь в свою машину, завожусь... Выезжаю с парковки и... Начинаю ехать поперек полосы. И ничего сделать не могу - машина автомат, руль заблокировался, тормоз тоже не реагирует... Я заглохла и остановилась о бампер машины впереди. Благо скорость была минимальная, как и повреждения у обеих машин, поэтому дтп решили не оформлять. 
И тут конечно подходит он - герой моего дня. Инспектор ДАІ. Выглядел он совсем обычно, как самый обычный инспектор, ничего особенного, но что-то такое заботливое в голосе проскользнуло... Мы все вместе - я, Руслан (второй водитель) и инспектор - решаем припарковаться для дальнейших разборок на Бессарабке - и тут становится понятно окончательно, что моя машина не едет (забегая вперед - сломалась дроссельная заслонка). Ок, до стоянки я докатилась, протокол-шмотокол думаю, но что дальше? Машина не заводится, и это главная проблема, а не протокол. 
Тут мы ненадолго оставим наших героев (ибо их уже 2е рядом с машиной), т.к. дальше часть истории как второй водитель - Руслан - свозил меня за вторыми ключами домой и назад, и вернемся снова на то же место, где меня ждало оформление протокола и решение, что дальше делать с машиной.
И вот тут стали происходить удивительные события. Вместо оформления протокола и проверки документов инспекторы начали... Что бы вы думали? Пытаться починить мою машину!!! Они пробовали ее заводить, разговаривая с моим авто-мастером по телефону, лезть под капот и бегать за отверткой... Подсвечивая жезлом и моим телефоном ситуацию под капотом, гаишники ремонтировали мою машину, а я глядя на этот атракцион, не знала куда кричать спасибо от радости. 
С заслонкой доблесные инспекторы справились за 10 минут - я завелась, и теплейшим образом распрощавшись с милыми добрыми гаишниками, поехала домой. Ощущение было такое, что я попала не в ДТП, а в другую реальность.

Вот сижу и думаю: а это ж еще реформы не начались!

PS. если кто сегодня будет проезжать по Бессарабке мимо этих чудесных дяденек - помашите им рукой и улыбнитесь. Хорошие дела должны поощряться).

На днях, пізно ввечері, міліція жорстоко побила українських патріотів, які влаштували пікет проти виступу якоїсь проросійської співачки. Хоча ситуація цього аж ніяк не вимагала, міліція першою розпочала бійку, почавши виривати український прапор у патріотів, при цьому міліціонери ображали активістів, обзиваючи їх "укропами" та «бандерівцями».
     Крім усього іншого, вони порушили закон, коли били беззахисних людей палицями по голові та інших заборонених місцях, а також тих хто лежав на землі.
     З цього локального інциденту випливає декілька значних сумних висновків.

По-перше, очевидне, що розперезаність одеської міліції є наслідком непокараності міліцейського "безпределу" на Майдані та відсутності люстрації. Шість місяців тому міліція брутально розправилася з євромайданівцями, що надало поштовх до Революції Гідності, у якій тисячі українців були скалічені та побиті, а більше 120 людей було вбито. Досі не покарані не лише ті з міліціонерів хто збирав і охороняв тітушок, не лише ті, хто палицями, пластиковими і гумовими кулями та світлошумовими гранатами калічив громадян, але й ті, хто вбивав. Злочин має бути покараним не заради помсти чи через ненависть, а для запобігання майбутнім злочинам. Вчорашні події в Одесі довели правдивість цієї тези. 
    
По-друге, якби ці міліціонери пройшли перевиховання через перебування пліч-о-пліч із справжніми патріотами в зоні АТО, вони б ніколи не дозволили собі ставитися таким чином до мирних учасників патріотичної акції. Вчора ж ми бачили десятки тилових "щурів" в бронежилетах, шоломах, в повній екіпіровці з палицями в руках, які розлючено кидалися на беззбройних, беззахисних людей так, як вони мали би кидатися на терористів з автоматами. Але такої рішучості в одеської міліції чомусь не було рівно 2 місяці тому – 2 травня, коли в Одесі сепаратисти розстрілювали із-за спин тих же самих одеських міліціонерів тих же самих одеських патріотів.
   
 Обурює, що у важку годину, коли держава оголосила третю хвилю мобілізації і закликає до захисту Вітчизни патріотів, їх в цей час ображає і лупцює зрадлива міліція. А чому ж самі міліціонери не на війні, адже людей в міліцейських погонах в Україні 375 тисяч – і цього більш ніж достатньо, щоб швидко закінчити АТО! Країна вклала величезні кошти в бойову підготовку міліціонерів, одягає їх, екіпірує, озброює, платить їм зарплатню, надає соцзахист – але йдуть в бій і гинуть чомусь не вони, а побиті перед тим цією ж міліцією програмісти, офісні працівники, фермери, робітники, які сплачують податки для утримання тієї ж паскудної міліції. 
    
По-третє, одеський випадок засвідчив, що в міліції так і не розпочався процес реформування. Вчора ми побачили ту ж саму міліцію що й 30 листопада на Майдані.   
     На превеликий жаль, Глава держави так і не спромігся показати хоча б концепцію реформування міліції, хоча б пояснити в яких напрямках буде відбуватися реформування – наприклад, перетворення в поліцію по "грузинському" сценарію.
     Суспільство вже давно мало би таку концепцію обговорювати, але її й досі немає – і це говорить про те, що реформи міліції найближчим часом не буде – ось найсумніший висновок з учорашньої події.
     Відсутність змін у міліції спричинює неповагу і недовіру до влади. Неквапливість, неготовність або небажання влади реформувати міліцію побічно свідчіть про її небажання здійснення демократичних змін.
    Геннадій ТКАЧУК

Командир батальона "Донбасс" Семенченко сказал о том, что они в Лисичанске после его освобождения охренели, когда увидели работающий спокойно Лисичанский ГОВД с вооружёнными милиционерами. Милиционеры сказали, что ничего не могли сделать против боевиков. "Донбасс" их разоружил.
Официальный сайт УМВД в Луганской области.

Их там 388 !!!! мразей. По численности - батальон.

А теперь внимание - прокуратура г. Лисичанска. Человек 50-70.

СБУ г. Лисичанска - ещё 50-70- человек.

Подразделение Грифон - охрана Лисичанского суда, прокуратуры - ещё человек 50.

По самым скромным оценкам около 600-700 "правоохранителей".

По сколько лет заслуживает каждый из них упорного добросовестного труда на зоне?

     Дмитрий БАКАЕВ

Сьогодні радикальні угрупування, такі як Тризуб, Правий сектор, футбольні фани і інші, активно втручаються у політичне життя країни, за короткий період, їх чисельність збільшилася більше ніж у 10 разів. Але сьогодні вони вже поступово починаються самостійну гру. А що ж буде, якщо спільна справа, тризуб і Правий сектор почнуть самостійну діяльність?

На це наштовхує думка, після того, як опозиція і Янукович відмовилися приймати їх третьою стороною в переговорах. А тому можні сміливо очікувати, від правого сектору, якихось дій.

Як діють ці організації, вже всім відомо, якби не вони то на Грушевського напевне не було б сутичок, і не загинули б люди, разом з тим революція тривала б до президентських виборів. Після того як на сцену вступили вони, одразу додалося динаміки, і таким чином президенту довелося йти на переговори з опозицієї.

Але якщо дати волю цим організаціям, то на Грушевського дійсно завяжуться криваві бої, і це не гіпербола. Вибити Беркут з їх позицій за допомогою коктейлю Молотова дуже легко, проблема в тому, що Беркут буде відстрілюватися, а тому будуть жертви, і набагато більше ніж є зараз.

Навіть якщо будуть захоплені будівлі ВРУ і апарат Президента, то що далі, депутатів там немає, президент у себе в Межигірї(а якщо там не буде то в Криму), тому тільки пусті будівлі, це все що отримають радикально настроєні партії, але ціною громадянської війни, яка тоді вже точно розгорнеться в Україні(хоч вона і не буде між олігархами і бідними, але громадянська).

По факту після такого розвитку подій, Правий сектор, Тризуб, і Спільну справу, можна судити за те, що вони розпочали війну, і думаю, що реакція ЄС, і США уже буде, хоч і не сильною, оскільки капіталів ці організації не мають, а тому відбирати у них немає що.

Значить подальший розвиток ситуації, це повністю розбитий урядовий квартал, безліч затриманих, багато смертей, і безкінечні суди, за спробу скоєння державного перевороту.

Єдиним виходом, який я зараз бачу, це для опозиції вступити з переговори і з Правим сектором, щоб уникнути подібного розвитку подій, і отримати собі міцного союзника, а не третю сторону в загальнонаціональному конфлікті. 

Нещодавно почув по радіо, як один діяч доводив, що не можна розпускати «Беркут» вже тому, що Україна тоді отримає 4 тисячі озлоблених бандидів, готових на все. На що кореспондент дуже влучно відповів: - А зараз вони хіба не такими є?
На жаль, але гірше, бо це не просто злочинці, а мародери, які діють від імені держави, під прикриттям закону, хоча якраз згідно букви закону всі співробітники «Беркуту» не є правоохоронцями, а фактично такими самими «тітушками», тільки супер-екіпірованими за народні кошти і надвисокою оплатою, щоб бути звірами найвищої категорії для придушення волевиявлення того самого народу, який їх годує і утримує.
Не люблю давати російською тексти в своєму блозі, але тут саме варто дати в оригіналі і особливо точна кінцівка-висновок колишнього фахівця з МВС.

 

«Беркут»: почему он такой.

 Текст: Маргарита Чимирис, Александр Сибирцев

Видео, на котором украинские милиционеры пытают активиста Майдана Михаила Гаврилюка, облетело весь мир. Бойцы спецназа сначала избили свою жертву, а затем раздели несчастного догола на лютом морозе и начали с ним фотографироваться. «Репортер» попытался выяснить причины ненависти правоохранителей к митингующим

Крепкий парень с больничной кушетки окинул меня колючим взглядом. Разговор не заладился и поэтому получился коротким.

— Пресса? — несмотря на дикую боль в почках, он так угрожающе приподнимается с кровати, что врач — замдиректора госпиталя МВД Украины Андрей Харченко — машинально закрывает меня собой.

— Вы! Вы! Не желаю говорить с вами. Не хочу иметь никакого дела с прессой. До свидания! — выкрикивает милиционер из-за спины врача и падает на подушку…

— Богом клянусь, я его не предупреждал о вашем визите! — оправдывается доктор уже в своем кабинете. — Сейчас все они на взводе. Дышат, как Змеи Горынычи. Черный дым горящих покрышек идет горлом и носом. Журналистов на пушечный выстрел не подпускают. Не верят…

По информации на 24 января, в госпитале МВД Украины находятся на лечении 80 бойцов «Беркута» и Внутренних войск, пострадавших во время стычек с митингующими на улице Грушевского. У многих проломлены головы, ранения ног, ушибы почек, отравления токсинами горящих шин, обморожения. Впрочем, самые болезненные травмы — ожоги ушей. Зажигательная смесь, которую бросали в бойцов активисты, затекала за шлемы и выжигала ушные раковины…

Воспитание жестокостью

Видео, на котором милиционеры измываются над активистом из Черновицкой области Михаилом Гаврилюком (они раздели парня догола в лютый мороз, прогнали через строй, а потом фотографировались на фоне своей жертвы), шокировало всю Украину. Но официально в МВД не говорят, какие именно подразделения участвовали в издевательствах.

— Идет служебная проверка, по закону на нее у нас есть месяц, — отмечает замглавы пресс-службы ведомства Иван Бабаев.

В то же время, судя по двум видеороликам, выложенным в Сеть, мужчину пытали бойцы спецподразделений «Омега» Внутренних войск и «Беркута». В том числе и солдаты-срочники. Молодые и неопытные. Еще месяц назад они стеснительно принимали чай и бутерброды от митингующих, обнимались с девушками-активистками и обещали никого не бить. Все изменилось 19 января, когда на кордоны Внутренних войск и «Беркута» напали радикальные сторонники Евромайдана. Началось многодневное противостояние с потерями с обеих сторон, которое предельно ожесточило и «Беркут», и протестующих.

— Мы давно искали Гаврилюка — он забрасывал нас коктейлями Молотова не первый день. Меткий! Попадал в наших ребят, и они горели. Поэтому, когда его взяли, и отлупили хорошенько! Он вонял, как скунс, — говорит один из бойцов о Михаиле Гаврилюке. — Ребята предложили ему раздеться и помыться снегом. А потом кому-то из наших пришла в голову идея с ним сфотографироваться. Он вел себя вызывающе, поэтому мы и снимали его голым. Просто прикалывались так. Все офицеры видели и знали, что мы его раздели, никто не препятствовал. Только один — командир роты — сказал, чтобы мы прекратили. Но его особо не слушали, ведь там были офицеры и постарше званием, и они тоже смеялись над этой выдумкой. А потом какой-то предатель слил это видео в интернет…

— То, что случилось, — садизм, — комментирует поведение «беркутовцев» руководитель центра психотерапии, психолог Евгений Воронков. — Для них это видео — трофей, ценность. Снимали процесс для того, чтобы насладиться моментом еще раз и показать другим. Я несколько лет проработал судебным психиатром и понимаю психологию преступника.

По мнению известного украинского диссидента и психиатра Семена Глузмана, процент настоящих садистов в рядах бойцов «Беркута» невелик.

Большинство таких людей отсеивается еще при отборе. Ведь на работу в милицию принимают только после соответствующей проверки в психологической службе.

Тогда почему милиционеры так жестоки? По мнению Глузмана, текущая ситуация привела к тому, что они попросту озверели.

— Да, мы озверели! А как тут не озвереть? — мнется солдат Внутренних войск, оглядываясь по сторонам в поисках грозного начальника. — Холодно. Психи с баррикад нас атакуют, калечат ребят, а у нас приказа нет на разгон Майдана, только на короткие контратаки. Нас все время провоцируют: то проводят репетиции боевых действий, то привозят к нам плачущих женщин, которые падают на колени и просят отойти. А одна бабуля беззащитная подошла вплотную и со всей дури зарядила одному парню булыжником по шлему. За что? И когда только все это закончится…

— То, что делают митингующие, можно назвать кустарными способами психологического воздействия, — считает Евгений Воронков. — Поэтому и оказывают на милицейский контингент обратное действие. Чего добиваются участники акций? Чтобы милиция перешла на их сторону. Но на самом деле еще больше озлобляют людей в погонах. Думаю также, что из-за сложившейся в стране ситуации у милиционеров расшаталась психика. Тут и страх, и озлобление, и постоянное напряжение.

Впрочем, слова специалистов спецназовцы считают надуманными.

— Страх? — спецназовец смеется. — А чего боятся? Мы победим в любом случае, потому что можем разогнать их всех когда захотим. Только приказа на это нет. Мы подозреваем, что это выгодно кому-то в правительстве. Политики нас подставляют, потому что допускают, чтобы нас здесь резали и калечили. Но когда-нибудь наше терпение лопнет, и мы порвем и митингующих, которые нас калечат, и тех чинуш, которые нас предают…

— Можно понять психологическое состояние бойцов, — говорит нам один из бывших руководителей МВД. — Допускаю, что Гаврилюк действительно бросал в них коктейли Молотова. Но все равно над ним нельзя издеваться. Потому что бойцы, в отличие от погромщиков, люди при исполнении, они давали присягу и служат закону. Они не могут унижать и вершить самосуд, а только поймать и отдать штурмовика органам правопорядка.

Спецназовцы возненавидели Михаила Гаврилюка за меткость забрасывания коктейлей Молотова

Прицельная ненависть к прессе

Когда спецназ и народ оказались по разные стороны баррикад? Люди стали испытывать ненависть к милиции после 30 ноября минувшего года, когда она разогнала студенческий Евромайдан. Затем были события 1 декабря на Банковой, где толпа сначала избивала практически беззащитных бойцов ВВ, а потом была беспощадно разогнана бойцами спецназа.

В свою очередь спецназовцы почувствовали ответный гнев, когда началась травля их семей, выкладка адресов в интернете.

А также 11 января, после того как митингующие заставили их пройти через коридор позора у стен Святошинского райотдела без масок и шлемов.

— СМС с проклятиями, травля наших жен и детей. Из-за этого они боятся ходить на работу и в школу. Какие-то ненормальные проводят пикеты возле общежитий, где мы живем. Наши фото выкладывают в интернет, ищут данные, угрожают матерям. К маме Евгения Антонова («беркутовец», который якобы избил фотографа Глеба Гаранича. — «Репортер») в село Автомайдан приезжал. Ей-то за что? А снимать маски зачем заставляли? — негодует один из «спецназовцев». — А видели надписи, которые разместили на Майдане и Грушевского для нас? Например, такие: «Беркут, добро пожаловать в ад», « Я не люблю, я ненавиджу тебе, беркуте» или «Следующими будут ваши семьи» И как на это реагировать?

— Все, что происходит в последнее время, бойцы воспринимают очень лично, — говорит «регионал» Олег Царев. — Они знают о каждом факте травли жен и детей, о поездке активистов к матерям. Они это запоминают, обсуждают и считают, что пресса показывает происходящее односторонне. От этого у всех огромная обида на СМИ и общество. Ну и на тех, кто нападает. Ведь, нужно признать, милиционеры в основном стоят или защищаются, лишь изредка делая контратаки.

— «Коридор позора» — это, безусловно, унижение, — говорит психотерапевт Евгений Воронков. — И в конечном итоге оно вызвало гнев и агрессию. Понимали ли последствия своего поступка митингующие? У меня возникает вопрос: кто консультирует митингующих? Это точно не психологи. Думаю, что это силовики, люди, прошедшие через горячие точки. Они, по всей видимости, не знают правильных подходов к правоохранителям в таких ситуациях. Между тем, они есть. Просто надо было вовремя о них вспомнить…

Сегодня отношения между митингующими и милицией зашли в тупик. И как решить эту проблему, никто не знает. Как, впрочем, не знает и ответа на вопрос о том, как помирить журналистов и правоохранителей. Ведь на передовой последние словно намеренно целились по людям в жилетках с надписью «Пресса». Причем попадали почему-то по глазам. За несколько дней противостояний на Грушевского пострадали четыре десятка репортеров!

— А нечего сочинять о нас басни, называть «верными псами режима», — заводится наш собеседник из «Беркута». — Некоторые наши, правда, иногда перегибают палку, лупят журналистов, простреливают их с резинострелов. Но это так, от нервов. Журналисты не говорят, что мы стоим здесь не за режим, а за порядок и стабильность. И не говорят, что мы с митингующими разговариваем, потому что большинство из них — обманутые люди. И мы пытаемся их переубедить. Но есть и активные боевики. Фашисты. Они настоящие враги и должны нас бояться, иначе мы перестанем быть милицией.

По мнению других бойцов, прицельная ненависть «Беркута» к представителям СМИ — еще и вопрос безопасности. Дескать, именно за людьми в ярких жилетках чаще всего прятались самые активные метатели коктейлей Молотова.

Повязанные кровью

Сейчас мысли у бойцов только об одном: как отомстить активистам Майдана за раненых товарищей.

— Поначалу мы мстить не собирались. Думали, что отлупим, разгоним, по домам поедем. Но все это слишком затянулось, надоело. Ребята многие в больнице. Мы уже мстим за каждую проломленную голову или ожог. Пока нам разрешают только бить. Но если нас начнут убивать, то пощады ждать не стоит. И наши командиры не будут нам мешать.

— Этим людям необходима серьезнейшая реабилитация. Как это было у ветеранов Вьетнама, Афганистана, — говорит Евгений Воронков. — Они получили посттравматические расстройства в результате случившегося и реагируют, как люди, пребывающие в глубоком психологическом шоке. Если критическая ситуация затянется еще на несколько месяцев, для них это будет чревато афганским синдромом. Поскольку все люди на Грушевского уже повязаны кровью. Причем с обеих сторон баррикад.

— Когда человек переступает черту, чувствует кровь, идет против своей природы, в дальнейшем ему становится все легче и легче совершать преступления, — рассказывает Семен Глузман. — Так бывает с маньяками. Все они признавались, что убивать было страшно лишь первый раз, дальше — легче.

Сами бойцы сейчас на передовой считают такие предположения абсурдом.

— Конечно, нервы у нас на пределе, но уходить из МВД никто не собирается, — горячится боец «Беркута». — С нами работают психологи, командиры поддерживают, анекдоты рассказывают. Да, работа опасная, но за нее платят. Зарплаты у сержантов и прапоров «Беркута» — около 4 тысяч грн в месяц. У офицеров побольше — от 4 500 до 6 000 грн. Все зависит от выслуги лет, должности и звания. Зарплаты платят регулярно, не задерживают. А за работу на Майдане дают дополнительные премии — как за боевые действия, за командировку и за сверхурочную работу. В общем набегает еще по одному окладу в месяц. Слух о том, что нам платят по 500 или 1 000 долларов в день — вранье.

В среднем по два оклада получаем за стояние на Майдане в виде премий и поощрений. Иногда, в дни особо активных действий, например как 22 января на Грушевского, нам начисляют премии, в среднем по 500–700 грн в день. А тем, кто пострадал, дают материальную помощь и лечат бесплатно. А стресс? Его снимаем сном и спиртным немножко.

Вины за собой милиционеры тоже не чувствуют. Скорее наоборот — ощущают себя героями, которые противостоят «фашистам-бунтовщикам». Так же, впрочем, как и митингующие, которые воюют с режимом и «зверями» из «Беркута».

Чем это обернется в будущем для Украины? Психологи и бывшие силовики не исключают, что, независимо от того, как завершится конфликт, из вчерашних спецназовцев, солдат и активистов Майдана может вырасти целое поколение потенциальных преступников.

Такой же точки зрения придерживаются и бывшие высокопоставленные сотрудники МВД Украины.

— В милиции существуют службы внутренней безопасности и психологической помощи, — говорит один из них. — Их основная задача — следить за тем, чтобы люди в погонах не превращались в преступников и не проявляли эмоции во время службы. Но в сегодняшней ситуации, когда бойцы действуют при молчаливом покровительстве своего руководства, эти службы беспомощны. Они ничего не могут сделать. В результате милиционеры превращаются в зверей. Я считаю историю с Михаилом Гаврилюком невероятным позором для милиции. МВД еще долго не сможет отмыться от этого кровавого пятна. Относительно будущего бойцов, которые сейчас стоят на баррикадах, могу сказать одно: им не место в органах. Они уже преступники. Их надо судить.

http://reporter.vesti.ua/35301-berkut-pochemu-on-takoj

Зараз привладним організованим злочинним банд-угрупуванням для уникнення персональної кримінальної відповідальності членів ОЗГ, з метою запобігання постійної дискредитації режиму зека та для можливості зберегти в політиці ригоанальну партію убивць, катів та ґвалтівників, владою дана команда зачищати співробітників міліції причетних до катувань та убивств громадян, а також причетних до передачі затриманих патріотів України членам злочинних банд-угрупувань для застосування тортур з метою залякування.

Другорядною метою проведення ОЗГ зачисток міліціонерів є любими методами розпалювання міжнаціональної ворожнечі з метою впровадження типової для ПР в скрутних моментах політики державного сепаратизму для порушення територіальної цілісності України, що повинно також дозволити ПР залишитись в політиці й уникнути кримінальної відповідальності за скоєні злочини.

По легенді всі зачистки міліціонерів подаватимуться як діяльність радикальних націоналістичних рухів, що дозволить сформувати атмосферу залякування, малоосвіченого електорату депресивних регіонів, діяльністю видуманих екстремістських угруповань та також має на меті сформувати до виборів найсприятливішу для ПР атмосферу протистояння схід-захід.

http://www.pravda.com.ua/news/2014/01/29/7011866/ 

Після перемовин з Януковичем, опозиція створила новий орган Народну владу, і збирається ще створювати нові урядові органи, а також збирає підписи на проведення референдуму(який в вересні намагалися провести комуняки, якщо мені не зраджує пам’ять).

Тимчасові органи опозиції, які ще не є легітимними, не можуть видавати закони, бо їм люди ще не дали влади, оскільки, не було зібрано підписів.

Вчора на віче, опозиціонери давали дуже яскраві обіцянки(оскільки отримати від коментарі про зустріч з Януковичем не вдалося), підемо разом під кулі, обіцяли попереджувальний страйк, ініціативу підтримали, Житомирська, Львівська, Київ, Черкаські і ще декілька областей. Результат є тільки у Львівській області де призначений владою Сало пішов у відставку.

Мене цікавить, тільки одне, що планує робити опозиція, якщо ймовірніше за все влада відмовиться виконувати умови опозиції. Вести народ під кулі, то це взяти на себе відповідальність, за все, бо якщо опозиція прийме рішення вести людей проти Беркуту, то почнеться кровопролиття.

В принципі і у владі немає як таких шляхів, по виходу з ситуації, оскільки навіть ввести надзвичайний стан(НС) дуже важко. НС підписує указом президент, і повинна затвердити ВРУ протягом 2-х днів, тобто, у опозиції навіть в найгіршому випадку буде 2 дні(якщо ВРУ проголосує).

Далі НС вводиться на певній території, якщо НС ввести на території Києва, то необхідно ввести всі війська України туди. В Києві населення 3 млн. чол. офіційно, і зараз напевне там 6 млн. чол. неофіційних. Яку кількість війська необхідно, щоб забезпечити спокій на всіх вулицях? Армія не піде, бо їй в цьому році виділили ще менше грошей, ніж в попередніх, залишаються тільки силовики, у яких є гроші, але не має тої кількості, яка б могла це зробити.

Далі ПРИПИНІТЬ ПАНІКУ З ПРИВОДУ ВІДКЛЮЧЕННЯ ДОСТУПУ ДО МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ і мобільного зв’язку. Київ найбільший бізнес центр України, і офісів ПР там не менше ніж опозиції, якщо не більше, і якщо якийсь холдинг втратить багатомільярдну угоду(зі сторони ПР), то радості у ПР не буде.

Крім того, якщо вимкнуть доступ до мережі інтернет, то стане банківська система, бо НБУ знаходиться в Києві, і всі коррахунки будуть заблоковані, а це значить, що стануть підприємства, організації, заморозиться рух товарів, і взагалі виникне колапс, при чому відсутність мобільного зв’язку тільки погіршить ситуацію.

Виходить, що зараз йде гра нервів, у кого першого вони здадуть, той і програє. При чому опозиція після 2-х місячного пасивного стану намагається щось робити, що можна було зробити за перші дні після першого розгону майдану(стільки часу втрачено((( ). Якщо все вдасться, то що? Далі потрібно, щоб армія, і Беркут перейшла на сторону народу, і тільки тоді у опозиції є можливість отримати владу, і без виборів. Домовлятися про чесні вибори з тими, хто їх купує, все одно що: «відпустити серійного маніяка, якщо він пообіцяє, я більше не буду». 

Повідомлення адресовано начальнику Нетішинського міського відділку МВС підполковнику Роману Гаврилюку. Копії передано в місцеве управління СБУ та міську раду.

В канцелярії довго вчитувались у зміст, але все ж зареєстрували. Сподіваємось ну хоча б на взвод автоматників. Друзів попередив, аби не віталися "Слава Україні!", бо долучать ще екстремізм", - прокоментував ініціативу її автор.

"Через 20-30 хвилин передзвонив на мій мобільний заступник начальника міліції. Спочатку запитав, навіщо нам для супроводу у лазню міліцейські спецавтомобілі з проблисковими вогнями, згодом опустився до рівня погроз, мовляв, попробуйте провести, побачимо, побачимо".

Коли ж у зазначений час учасники автоколони зібралися біля міліції, у супроводі їм ввічливо відмовили.

"Черговий був в шоці, на що я його запевнив, що начальник міліції в курсі, бо ми вдень занесли повідомлення. Викликали начальника ДАІ. Кругом всі ледве не луснули від сміху, але черговий і начальник ДАІ не сміли. В кабінеті начальник ДАІ пояснив, що про закон чув, але інструкцій щодо його виконання ще не отримав. Тому ми можемо вільно їхати", - повідомив Рижук.