хочу сюда!
 

smska

42 года, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 38-47 лет

Заметки с меткой «жах»

Про Макрона.


В чем проблема? Вот наберите, попробуйте в гугле слово «цезарь». Да, и вы узнаете, что цезарь  бывает с хрустящими сухариками и куриным филе. Ага, и вообще он родом из Северной Америки. Все так. Но если бы вам довелось во времена Древнего Рима плюнуть в какого то рядового или даже выдающегося императора, с большой долей вероятности вы попали бы в Цезаря. Скорее всего он был бы Гай и даже Юлий. Вполне возможно, где то 50/50 он был бы Августом или Германиком, как вот например в случае с Калигулой. С Калигулой как раз Джек-пот. Калигула – это кличка, а звали товарища именно Гай Юлий Цезарь Август Германик. Вот так то. Кстати его предшественник был тоже Цезарь, тоже Юлий Август, но Тиберий, зато не Германик. Как раз Германиком был приемник Калигулы, Клавдий, традиционно Август, но еще и Тиберий. Ясно? Нет? Ну и ладно.

Так вот Калигула был весьма выдающийся пацык, более чем. Строил огромные амфитеатры, дворцы, устраивал грандиозные гладиаторские побоища, гонки на колесницах, за что кстати был любим простым наридом. Но и четко понимал, зачем ему власть. Любил изысканный и обильный харч, шикарные президентские кортежи, бани и баб. На все это шла уйма средств из бюджета, который был хоть и не малым, но и не бездонным. А в целом судьба Калигулы была довольно заурядной для того времени. Выжив в кровавом киселе дворцовых интриг, дождался кончины своего предшественника – Тиберия, поговаривают и сам приложил к этой кончине свою руку. Самого же Калигулу зарезали как свинью ближайшие соратники. В общем, ничего необычного. Демократию Калигула недолюбливал, как и свободу слова, но это мягко говоря, а по правде, он был самым настоящим диктатором. Да, но при чем тут Макрон? А Макрон в то время был так сказать начальником УДО, командовал преторианской гвардией, личной охраной императора, изначально еще Тиберия, а потом и Калигулы. Только Макрон этот был не Эммануэль, а Квинт Невий Корд Суторий.  Сделал ставку Макрон на юное дарование, будучи от природы интриганом и аферистом. Опять же, поговаривают, что старик Тиберий отправился к праотцам не без помощи Макрона. И был этот Макрон таким закадычным корешом императора, что позволял потрахивать Калигуле собственную супругу. Свою жизнь Макрон вместе с супругой закончили самоубийством, будучи в тюрьме. В тюрьму они попали с подачи, ясное дело императора Калигулы. Такая вот не веселая история с многими моралями.

По мнению многих историков, Калигула был откровенным свихнувшимся психопатом и Макрон не мог этого не видеть, тем не менее, сделал свой выбор и решил что сможет крутить дурачком как цыган солнцем, но не так сталося як гадалося. В свою очередь психопат Калигула возомнил себя богом, в итоге получил кинжал в пузо и врезал дуба, а боги так не помирают. Не взирая на самодурство и расточительность, в нариде Калигула был довольно популярен ибо был щедр на зрелища, побоища и сериалища, а что еще надо? Но! Но образовавшаяся в бюджете дыра, стала видна даже императору и он поднял налоги. А колбаса, как мы и сами смогли убедиться, правит миром. В итоге популярность недобога заметно снизилась, что позволило заговорщикам спокойно прирезать Калигулу, не опасаясь народного гнева. Более двух тысяч лет с тех пор прошло, понимаете, да?

Про крадійство)))

...Це більш економічне)))) Довбні з рашки навіть Львівське пиво присвоїти намагались)))) rofl
..А тут просто слів немає)))
https://hromadskeradio.org/news/2017/08/26/na-festyvali-v-ispaniyi-delegaciya-rf-prezentuvala-lvivske-pyvo-yak-rosiyske-foto

Чи буде білий прапор?

Після перемовин з Януковичем, опозиція створила новий орган Народну владу, і збирається ще створювати нові урядові органи, а також збирає підписи на проведення референдуму(який в вересні намагалися провести комуняки, якщо мені не зраджує пам’ять).

Тимчасові органи опозиції, які ще не є легітимними, не можуть видавати закони, бо їм люди ще не дали влади, оскільки, не було зібрано підписів.


Вчора на віче, опозиціонери давали дуже яскраві обіцянки(оскільки отримати від коментарі про зустріч з Януковичем не вдалося), підемо разом під кулі, обіцяли попереджувальний страйк, ініціативу підтримали, Житомирська, Львівська, Київ, Черкаські і ще декілька областей. Результат є тільки у Львівській області де призначений владою Сало пішов у відставку.

Мене цікавить, тільки одне, що планує робити опозиція, якщо ймовірніше за все влада відмовиться виконувати умови опозиції. Вести народ під кулі, то це взяти на себе відповідальність, за все, бо якщо опозиція прийме рішення вести людей проти Беркуту, то почнеться кровопролиття.

В принципі і у владі немає як таких шляхів, по виходу з ситуації, оскільки навіть ввести надзвичайний стан(НС) дуже важко. НС підписує указом президент, і повинна затвердити ВРУ протягом 2-х днів, тобто, у опозиції навіть в найгіршому випадку буде 2 дні(якщо ВРУ проголосує).

Далі НС вводиться на певній території, якщо НС ввести на території Києва, то необхідно ввести всі війська України туди. В Києві населення 3 млн. чол. офіційно, і зараз напевне там 6 млн. чол. неофіційних. Яку кількість війська необхідно, щоб забезпечити спокій на всіх вулицях? Армія не піде, бо їй в цьому році виділили ще менше грошей, ніж в попередніх, залишаються тільки силовики, у яких є гроші, але не має тої кількості, яка б могла це зробити.

Далі ПРИПИНІТЬ ПАНІКУ З ПРИВОДУ ВІДКЛЮЧЕННЯ ДОСТУПУ ДО МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ і мобільного зв’язку. Київ найбільший бізнес центр України, і офісів ПР там не менше ніж опозиції, якщо не більше, і якщо якийсь холдинг втратить багатомільярдну угоду(зі сторони ПР), то радості у ПР не буде.


Крім того, якщо вимкнуть доступ до мережі інтернет, то стане банківська система, бо НБУ знаходиться в Києві, і всі коррахунки будуть заблоковані, а це значить, що стануть підприємства, організації, заморозиться рух товарів, і взагалі виникне колапс, при чому відсутність мобільного зв’язку тільки погіршить ситуацію.

Виходить, що зараз йде гра нервів, у кого першого вони здадуть, той і програє. При чому опозиція після 2-х місячного пасивного стану намагається щось робити, що можна було зробити за перші дні після першого розгону майдану(стільки часу втрачено((( ). Якщо все вдасться, то що? Далі потрібно, щоб армія, і Беркут перейшла на сторону народу, і тільки тоді у опозиції є можливість отримати владу, і без виборів. Домовлятися про чесні вибори з тими, хто їх купує, все одно що: «відпустити серійного маніяка, якщо він пообіцяє, я більше не буду». 


Наснився мент. А якщо сотня? Що робити?

Учора ввечері переглядав підбірку новин і наткнувся на замітку про смерть міліціянта та його вбивці на Черкащині. Дуже символічне прізвище вбивці мента - Врадій. Врадій та Врадіївка, який випадковий збіг. Та річ не про це. І навіть не про нову хвилю українського руху проти ОЗГ "МВС". 
Замітка була опублікована на сайті Lb.ua де нижче я почитав коментарі. Вразила одна дівчина. Судячи з усього працівниця МВС, бо профіль з Мордакниги, де вона у формі. Так ось. Дівчина закликала народ схаменутися, писала, як на мене, досить розумні речі про людяність та інше. Розповідала про важки будні звичайного правоохоронця і невинність молодого хлопця-мента якого вбили. Всі її намагання були розбити вщент повальним мінусуванням та лайнокиданням усіх інших дописувачів. Ніхто не висловив ані краплі жалоби, а лише кляв кляту міліцію (вибачте за каламбур). З цього можна зробити невтішні висновки, що МВС у нинішньому своєму стані на грані колапсу. Тут або почнуться репресії проти народу або опускання авторитету МВС на позиції нижче нуля, де вони власне і є зараз.
От... А вночі мені наснився чудернацькій сон. Коротше, я ніби дивлюся пряму трансляцію де йдуть колони ментів. Ось менти з Київщини, ось з Львівщини і так далі. Величезна така колона. Поруч дівчата несуть їх прапори, причому одягнуті вони були в якусь іншу уніформу та й прапори не зовсім зрозумілі. Менти тягнуть якусь убогу пісню, родом із совка. Не пам'ятаю слів, та щось таке типу "смело товарищи в ногу." Потім ракурс змінюється і я бачу якогось товстого головного мусора  мента, що віддає команди підлеглим: "- Не розтягуватись. Всім тримати стрій. Не забувайте, на нас дивиться Америка!". Отака херня!!! Не скажу, що я прокинувся у холодному поту, проте до чого таке "видіння" не зрозумів.
Тут пригадався й давній сон одного мого знайомого. Наснилося йому наше місто, а в місті всі люди діляться на ментів та звичайних людей. Оце жах! Йде натовп в якому через одного мент!

Люди добрі, до чого сняться менти? А якщо їх купа?

Пробіотик © 2013.

   

Якщо наснився мент:


60%, 3 голоса

0%, 0 голосов

40%, 2 голоса

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Чого такі дурні - бо бідні, а чого бідні - бо дурні ?

СМИ: Янукович в ближайшее время не планирует летать на вертолете.tears

Как сообщает Сегодня со ссылкой на сотрудников УГО, "вертолетная" тема сейчас не обсуждается, то есть в ближайшее время Янукович летать не планирует.

"Насколько я знаю, в УГО пока нет пилотов вертолета, которые смогут ежедневно доставлять президента на эту площадку", - рассказал изданию один из сотрудников, который недавно уволился из УГО.

"Есть вариант взять их в другой спецструктуре. Но здесь есть одно "но" - после недавних заявлений об атаках на власть требования ко всей охране высших должностных лиц ужесточились. Перед полетами будет четко отработана тактика передвижения в воздухе, точнее перестраивания техники в полете, ведь это будет воздушный кортеж", - добавил он.stena stena stena

http://news.bigmir.net/ukraine/483469-SMI-Yanykovich-v-blijaishee-vremya-ne-planiryet-letat-na-vertolete

Тигипко: Повышая пенсии чернобыльцам, Кабмин восстанавливает социальную справедливость (во как)

"Повышая пенсии чернобыльцам, правительство восстанавливает социальную справедливость. Она в том, что мы дважды проводили осовременивание пенсий для украинских пенсионеров, но это не касалось пенсионеров-чернобыльцев.Это социально несправедливо. Поэтому мы приняли решение осовременитьchih  им пенсии до уровня 2006 года, shock до того же уровня, что и всем украинцам", -отметил Сергей Тигипко. sila

http://finance.bigmir.net/news/economics/8583-Tigipko-Povishaya-pensii-chernobilcam-pravitelstvo-vosstanavlivaet-socialnyu-spravedlivost

Читая ленту новостных  сообщений , все больше убеждаешься, что у народа Украины и ее "слуг" жизнь идет в совершенно разных непересекающихся паралелях.unsmile  И как не пытаються эти " государственные мужи"  ее "осовременить  " , а пропасть между этими паралелями все больше и больше.

Сон видеоклип

Сон Горбы Андрея 11 апреля 2006

« Собака, сосед, потеря энергии»

Холод раздирает меня на куски. Зимою и не пахнет, весеннее – осенняя  переменчивая дрожь по всему телу. Выйдя со своего большого дома, я замечаю пожар в сарае своего соседа, возле которого стоит привязанный красивый конь. Про коня я забываю, а вот горящий сарай как источник тепла меня привлекает. Перелез через забор, подхожу к горящему сараю, и  греюсь его теплом. Я вспоминаю, что у моего соседа есть злая собака, подбежав ко мне, она начинает кусать мои руки, которыми я отталкиваю ее нападения. Вцепившись клыками между указательным и большим пальцами рук, она раскусывает насквозь обе  руки. Я чувствую боль.  Резко подходит хозяин собаки,  мой сосед, прогоняет пса, ругая его при этом.. Лысый в больших очках, похож на профессора, с двумя шрамами на лбу. Указывает путь на кушетку, видом напоминающую стул у дантиста. Положив  меня животом вниз,  срывает с меня одежду и, делает разрез в 7 см,  перпендикулярно позвоночнику в нижней части лопаток. Я чувствую горячий поток моей энергии и крови, хлынул с меня. 

Проснулся очень слабым и истощенным.  Кто-то пытался выпить мою энергию. 

сон Горбы Андрея 13 апреля 2006

«Двойное убийство, или смерть Султана»

Начало непонятное, место действие как во сне, персонажей двое знакомых, остальные нет. Бар, я и Жека В.  (одноклассник и мой друг), с собой у нас курточкии две гитары, шумная компания не известных нам девиц вместе с нами. Оба выходим в туалет. По возврату за столик,  не находим наших вещей, а находим труп мужчины. В голове стреляет мысль, подставы, мы уходим из кафе быстрым бегом,  погоня и преследование

Вторая часть. Вокруг белое полотно, тишина церковная,  без лишних шорохов. Под руку со мной идет не знакомая мне девушка, очертания не четкие, все размазано. Идем вперед в ту же белую пелену, впереди идет парень, под руку с девушкой, как и я. Я узнал его, это знакомый, которого я не давно встретил, в старших классах мы вместе ходили на баскетбол.  Все напоминает прогулку по парку девятнадцатого века, зонтики, шляпки, слащеные дамы, солидные джентльмены. На встречу нам с туманной - белой пелены «плывет» султан, под руку  ведет девушку в синей парандже. У меня возник страх, что нельзя смотреть  в глаза спутнице Султана, иначе он заметит  и отрубит голову большим изогнутым мечем. Ослушавшись внутреннего предостережения, первый парень теряет голову, при мне и моей спутнице, султан достал свой меч, парень встал сам на колени, Султан резким движением отсек ему голову. Я смиренно и спокойно пошел дальше. Теперь пара на пару, я приближался к Султану. Снова таки я отвел глаза в сторону и припустил голову, не нарываясь на взгляд этой чарующей спутницы султана (сейчас я в маленьких сомнениях, я посмотрел на нее, или она на меня). Султан как нарочно перешел на ту сторону, куда я повернул голову. Я встретился глазами с женщиной султана, это произошло случайно, не по моей провинности. Но как я желал посмотреть в ее глаза, перед казнью парня, я немного ему позавидовал. Меня просто увлекла такая смерть и любопытство взгляда. Увидев умиление, и глубокое сияние в этих глазах, я застыл, и очнулся,  когда моя спутница повела меня дальше, мы ускорили  шаг.  Султан заметил это, хотя  девушка в парандже успокаивала Султана, говоря, что это вышло ненароком.  Он не простил

Мои ноги сами подкосились, падая на колени, я готов был умереть, но так же я готов привести в исполнения и смерть Султана. Султан, размахнув большую стальную дугу меча пустыни передо мной, я уже стоял на коленях, и чувствовал суровость султана. Я воспротивился и выдернул меч с рук султана, началась необычайная схватка. 

Звук стали встрепетнулся в  голове,

в моих руках был меч его,

в его же кортик, снятый с поясницы.

Дважды я закрывал глаза,

 и дважды он нанес  удар кинжалом прямо в горло.

Я чувствовал журчание крови текущей вниз.

Мысль обезглавливания  содрогала плоть мою, но голова моя была на месте, а силы не ушли мои.

И вот мой клин скосил траву, и брызнула роса

Упала голова султана!

Девушки начали убирать тело Султана, суета внутри и снаружи, за мной снова погоня, белая пелена рассеялась. Я почувствовал себя очень маленьким, с секунду, как один пульс, пред  глазам, промелькнуло  детство.

Сноведіння Горби Андрія на 20 листопада 2005 року

Сьогодній мій день народження. З восьмої ранку до пів десятого ранку мене поздоровляли із днем народження усі рідні та знайомі. День провів у підготовці себе та навколишнього середовища. Приготував рибу, курине філе, французькі грінки. Узяв водку та мартіні. Ввечорі до мене прийшов Євген Вишнивецький та Сашко Стрига, більш нікого я не чекав. Випили ми усе та десь о десятій поїхали в клуб „Шелтер” там ми підсіли до трьох дівчаток і балакали та танцювали. Випили ми ще не мало горілки. В ніч почав йти мокрий сніг, він заліпив практично усе навкруги. Дівчаток підвезли на таксі, самі також поїхали по хатівках. Дивне відчуття коли я ліг спати, голова йшла обертом. Мені нічого не снилось, аж раптом такий дивний сон, такий приємний на відчуття та враження. Я його просто обожнюю і дивина я його пам”ятаю як зараз.

„Десь у полі, а наче в школі (усе як у сні вигадуються місце та подія) у мене в руці віник та я замітаю клас та ніби поле. Усим цим кирує наче вчитель наче директор на якого я працюю. Але я не поспішаю і роблю це з радісттю та задоволенням. Аж раптом мене ніби продають у рабстово (просто віддають на працю до інших людей я це роблю із задоволенням). Ми їдимо на машині по полю, та рабтом дує стрімкий вітер, небо темнішає, перед очима підіймається бурхливе тяжке та неспокійне море. Дивлячись на ці події, я залишаюсь спокійним і задоволеним. Море здіймається не вниз у скали а вверх дуже високо вверх. Воно наче не стікає з берегів, а затікає великими хвилями вверх та не повертається вниз. Я з двома „Чорними ангелами” котрі завжди стоять попереду, а я за їхньою спиною (ті хлопці з машини, армяшки тільки з маленькими криламиJ). Перетинаючи це море, або річку, або величезний став на якісь дощечки без двигуна, чи інших пристоїв вона несе нас по величезних хвилях,  не перекидає. Попереду, куди ми пливемо, ніби маяк, ми плили наче до маяку, але чітко  я не міг розледіти. Впродовж подорожі по морю  мене вразило дуже велика кількість савців, особливо дельфінів, прям переді мною вони плавали зграями. Я  вже не відчував присутності ні хлопців що були попереду, ні дощечки на якій я стояв, я відчував ходіння по воді. Всередені мене кипіло відчуття познання та дотику. Дельфіни скидалися і з кожною новою секундою їх ставало усе більше і більше, вони купами кружляли біля мене. Раптом разом з одним дельфіном тримаючись за його верхній плавець скинувся  хлопець років 12. Я був шоковани та задоволений, мені також захтілось доторкнутись до дельфіна та покататись з ним. Доторкнувшись до води я погладив одного дельфіна за хвіст дотик розповів мені про його ніжність та задоволенність відчуттів (в житті я ніколи не доторкався до дельфінів). Раптом у воді я побачив щось значно більше за дельфіна (усе це відбувалось декілька секунд) мої очі бачили цей сон у темно синьому кольорі, сонця не було, але я відчував місяць, небо затягнуте, море та берег віддаль з обох боків. Я не розгледів те величезне створіння, але вступив на це. Це була істота, котра раптом винирнула із води через її дотик (я не пам”ятию чи був я босий чи ні, але відчув це через ногу). Винирнув величезний кит, на якому я протримався кілька секунд, він знову занирнув до моря, а я не втримавшись пірнув у море. Ні ні друзі мої котрі читають цей сон, я відчував радість та задоволення на протязі усього сноведіння і навідь коли я впав, то не відчув ні холода ні прикрого падіння. Я на далі насолоджувався своєю можливісттю постояти на киті та відчути море. Знову на ту дощечку мене підняли два чорняві  хлопці-ангели, котрі мене узяли, вони завжди мовчки їхали зі мною увесь цей шлях. Коли я впав у море, я впіймав рибу розміром з пів руки, тримавши у правій рукі я рухався далі. Ми вийши на берег, я не відчував на собі одежі,  холоду і мокроти. Свіжість та бодрість панувала в мені. Вітерець пестив мене всюди. Я узяв рибу та пішов. Та раптом чорняві хлопці попереду,  котрі завжди мовчали забалакали зі мною.

-залиш рибу та ходімо з нами на верх

- але ж вона помре, а я хочу її покласти до акваріюму - бачиш крапають каплі воді зі стіни, поклади її туди, а сам ходімо з нами Я поклав рибу, до скали, на неї крапало по кілька капель. Риба спочатку була дуже схожа на камбалу, але тіло її було видовжене як у вугря. Після того як я її поклав до стіни з краплями, а сам відійшов за хлопцями, котрі підіймались по драбині наверх навісної скелі над морем,  я побачив що риба почала перетворюватись з камбали на йорша. Голова її почала роздуватись та становилась більша за тіло, з кожною новою краплею вона стрімко росла  у розмірах, я побіг вище. Мій сон кінчився”.

Обличя майбутнього...

одразу кажу  це не моє, просто побачила і ще раз різануло "переможці....жах"

 

У лиху годину прийде світлий час, Щоб нам нагадати хто вбиває нас, Хто руйнує волю під слова штиків І не поважає власних земляків. Розтоптали правду – підлі вороги, На цукерку манять наче на віки. І пройдуть повільно коли ми живі, А народ страждає. А народ – не ми!

І використовують нас як дикунів: Почнуть з інтелігенції, а потім з бідняків. Зґвалтують як повію. Та як завжди дарма... То наша Україна, але чомусь не та! Про неї всі читали і бачили кіно. Ну а тепер говорять: "Куди нас занесло?!" Розірвана, пом'ята і наче в смітнику. І всемогутні вівці ведуть свою війну.

Фото УНІАН
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая