Повідомлення адресовано начальнику Нетішинського міського відділку МВС підполковнику Роману Гаврилюку. Копії передано в місцеве управління СБУ та міську раду.

В канцелярії довго вчитувались у зміст, але все ж зареєстрували. Сподіваємось ну хоча б на взвод автоматників. Друзів попередив, аби не віталися "Слава Україні!", бо долучать ще екстремізм", - прокоментував ініціативу її автор.
"Через 20-30 хвилин передзвонив на мій мобільний заступник начальника міліції. Спочатку запитав, навіщо нам для супроводу у лазню міліцейські спецавтомобілі з проблисковими вогнями, згодом опустився до рівня погроз, мовляв, попробуйте провести, побачимо, побачимо".
Коли ж у зазначений час учасники автоколони зібралися біля міліції, у супроводі їм ввічливо відмовили.
"Черговий був в шоці, на що я його запевнив, що начальник міліції в курсі, бо ми вдень занесли повідомлення. Викликали начальника ДАІ. Кругом всі ледве не луснули від сміху, але черговий і начальник ДАІ не сміли. В кабінеті начальник ДАІ пояснив, що про закон чув, але інструкцій щодо його виконання ще не отримав. Тому ми можемо вільно їхати", - повідомив Рижук.

Благо все сложилось: и повод был, и причина, и организаторы всех побед и свершений! Кажется давно, в другой жизни субботничали , забыли ,что это и как бывает. И вот…вчера объявили…
Причина. Две недели назад разбушевалась стихия- шторм, ураган… Мы в центре, центре не бывает, в 100 метрах от моря - ил, мусор нанесло… Коммунальщики не успевают…
И « отцы города» решили вспомнить свое босоного- красногалстучное детство ( а тут еще « мэрские» выборы на носу) – бросили клич!!!!
Нам объявили вчера, после обеда… Народ ворчал, возмущался, сетовал…
Сегодня пришли не все, но с вениками, ведрами, метелками, совками. Человек 20 от 68 до 25 с самым « верхним» образованием вышли на проспект ибитых 2 часа , скребли, мели, шумели, галдели, хохотали, юморили…Словом объединялись в едином трудовом…
Прохожие реагировали по- разному . Молодой человек удивлено : « Вот прикол… ,с вениками и метут !» Мужчина ( хорошо за 40) весело изрек : « Война-войной, а обед – вовремя!». Погодка не подкачала. Солнечно, +5, с моря дул легкий бриз! И настроение соответствовало…
Вымели, вынесли, созрели, скинулись, сбегали, накрыли, посидели, пообщались, как не общались давно. Некогда! Одно слово, посубботничали в собственное удовольствие….Правда, прикольно? ( Только обидно, СМИ не дождались, не стать нам теперь «звездами» местечкового экрана. Ну,а это к добру…)